Повідомлення в номер / Живу я з Ковелем, а зі мною – він

Насолоджуюся первозданною красою чарівної, оповитої сяйвом аури, рідного міста.

Без перебільшення, за всіма показниками життєдіяльності воно відповідає формулі: «Ковель – це Європа». За цим – нелегка повсякденна творча праця всіх  соціально-економічних, гуманітарно-культурологічних і навіть духовних інфраструктур міста.

Шана і подяка – тим, хто невтомно працює на благо його, робить неповторним, комфортним для життя, екологічно чистим та прославляє своїми здобутками.

На жаль, мирне небо над Ковелем захмарене війною. Схилімо голови в пошані перед подвигом тих ковельчан, які віддали життя за Свободу і Незалежність України.

Помолімося до Господа нашого в ім’я збереження життя тих патріотів-Героїв, які захищають нас на передовій цієї вирішальної битви.

Вірю: возсіяє мир над містом і Україною. Наш рідний Ковель стане ще гарнішим, комфортнішим для життя і благодатнішим для душі.

Відкриється душа його, як відкривається щасливцям цвіт папороті в ніч на Івана Купала. Але знаходить квітку щастя той, хто шукає і в скарбницю міста вкладає невтомну працю, творчу енергію і розум.

Мій Ковелю-брате, в нас буде ще свято

Під знаком підкови, надія до неба зліта.

Здобутки й тривоги, молитва до Бога –

То пісня клечальна під серцем свята.

Господи, Вседержителю наш,

 Всеуправителю Неба і Землі!

Ти – основа всього живого, світло життя

і захисток душ наших.

Приймаємо Твою волю над думками, 

словами і вчинками нашими.

Всесущий Боже, увійди в наше серце

і витісни з нього зло, агресію і гординю.

Відверни сатанинське і бісівське, 

Яке сіє зневіру, вселяє тривогу і вводить у спокусу.

Прости і спаси нас, Господи, найбільших 

грішників серед усіх грішних.

Влий у кров нашу цілющу краплинку 

Духа святого та Любові Христової

Для доброчинних справ в ім’я людей Твоїх.

Дозволь, Отче, ангелам-охоронцям і

святим Ковеля

Поставити Хрест Голгофи між нами

Та ворогами підступними – нехай не наблизяться

І не познущаються над містом нашим,

А зціляться та навернуться до Віри і

Правди Твоєї.

На Твою милість уповаємо і надіємось –

Нехай возсіяє Мир над Україною та містом Твоїм,

А ми будемо славити ім’я Твоє, Господи, і, 

Допоки б’ється серце наше, працею своєю

Життєдайною віддячувати за милість Твою.

Слава Тобі, Господи! Слава! Алілуя! Алілуя!

Місто немов би зібралось в дорогу – 

Не чутно задиристих танців, пісень.

Щодня понад липами лунає «Тривога!»,

Люди дякують Богу за прожитий день.

Марно прокляття комусь надсилати, 

Хіба що молитись, вспокоїти душу.

Сум бродить задвірками – знецінене свято,

Всім своїм серцем терпіти це мушу.

Я – лиш мирна, без зброї піщинка,

Мій голос заглушує регіт ракет.

Диявол столикий – трагічна сторінка,

Словом стріляю в ненавИсний портрет.

Турія вдивляється в захмарене небо:

«Голубе миру, з’явися! Прилинь!..».

І шепчуться верби, закохані верби,

Тривожаться місто і рідна Волинь.

Місто тихе й зелене – рідні пенати,

Звідси вела мене в світ колія.

Віншує черешня садок біля хати,

Куди я без тебе? Ти – доля моя.

х  х  х

Вік ХХІ. Трагедій вік

Сичить війною спозарання,

Від плуга мирний чоловік

Іде у бій без сумніву й вагання.

Міняє час події і людей,

Здолати ворога. Перетерпіти болі.

Горить вогонь – то вічний Прометей

Став на сторожі тих, хто захищає Волю.

Над тихим містом мирно Сонце світить.

На Сході – битви за незалежний оберіг.

Лиш пам’ять покладе до обеліска квіти,

І скотиться сльоза на бАтьківський поріг.

х  х  х

Тут вечір дихає прозрінням – 

Я заворожений мовчу.

Крізь вічність сонячне проміння 

Мене голубить по плечу.

Тут думка мрію колихає

І кличе в зоряні світи.

Мій любий Ковель – крихта раю,

Живу з тобою, а зі мною – ти!