Через терни – до прозріння
Мій дорогий читачу! Не знаю, як твоє серце, а моє на Різдво радістю затріпотіло: Києво-Печерська лавра відкрила двері для молитви рідною українською мовою. Це визначна перемога на духовному фронті нашої боротьби за Незалежність. Істинне православне українство стало на тверду історичну основу і має на ній непохитно триматися.
Знайдуться опонети, які скажуть: порушено демократію, свободу віросповідання. Твердо переконаний: аж ніяк! Коли чуєш (а таких прикладів немало), що священник УПЦ (МП) виголошує брехню про неканонічність української мови, то розумієш, що це – чисто "рускомірна" пропаганда. По правді, такий служитель паспорта українського не мав би права носити. Більше того, душа не мириться, коли та чи інші церква УПЦ (МП) відмовляється відправляти службу за загиблим героєм ЗСУ в той час, як гундяєв-кирило благословляє росіян на вбивство українців.
А хіба сумісне з вірою прославлення кирила (співробітника, ймовірно, ФСБ) на божественних літургіях української церкви, яка де-факто є російською, що підтверджено Конституційним судом? Маємо знати, що така пропаганда не тільки небезпечна, а й має ознаки зради. І на таку пропаганду деякі парафіяни потрапляють, як окунь на гачок. Більше того, стають агітаторами "руского міра".
Розказують, як на майданчику, де чекають на сміттєвоза, між жінками виникають іноді політичні "дискусії". Обурення більшості викликає позиція однієї з жінок, яка заявляє: "Моліться за путіна, він пообіцяв перемир'я". Гірко чути, адже вона цю ідею винесла з промосковської церкви.
Погодься, читачу: яким запроданцем треба бути, знаючи, скільки путінська камарилья знищила, зруйнувала міст і сіл, енергооб'єктів, щоб стверджувати подібне. Скільки мирного люду потрапило під гільйотину кремля! Я вже не кажу про насильство, знущання та гвалтування жінок і дівчат. Ця хижа орда і її правителі не мають права на існування в цивілізованому світі і всі вони заслуговують на суворе покарання.
Служба безпеки України ступила крок до наведення ладу в храмах та лаврах московського патріархату. І виявила, що в багатьох із них триває промосковська політика, підкріплена відповідною літературою, не сумісною з християнською мораллю.
Останнім часом багато вірних московського патріархату перейшло під крило Православної Церкви України. Це єдино правильний проукраїнський крок, який духовністю цементує унітарність держави. На жаль, є немало тих, хто залишається служити московії, слухаючи казки попів-батюшок про "розкольників". Часто ніхто цій брехливій пропаганді не перечить. Оця необізнаність, байдужість, примиренська позиція завдають великої шкоди, вона і спонукала путіна до війни.
Хіба не звідси переконаність російського диктатора, що 24 лютого 2022 року його армію в Києві зустрінуть квітами, а не "джавелінами"? Але прозріння не настає. Ось приклад із сім'ї моїх знайомих: батько – католик, дружина – прихожанка церкви МП, а діти – на роздоріжжі. Віриться, що колись усвідомимо сутність духовного буття і повернемося обличчям до свого історичного надбання, до джерел та коріння його.
Уважно перечитайте популярні видання з історії України, і ви переконаєтеся, що мова, віра християнська до росії прийшли саме з українських теренів. І культура наша ширилась із Києва до москви, а не навпаки. Зрештою, коли Володимир Великий хрестив Україну (Київську Русь), то москви і близько не було (за словами дотепників, в тих болотах "жаби квакали").
Московитські історики вигадали немало легенд про історію хрещення. Мовляв, коли постала дилема, яку віру обирати, то Великий князь довго голову ламав, що краще: іслам, буддизм чи християнство? Християнство перемогло, бо "церкви пишні" й позолочені. Сміхота!
Насправді вибір був глибоко політичний. Князь тисячу літ тому обрав Європу, маючи на меті спільний захист і торговельну співпрацю. Цим рішенням він запрограмував наш теперішній вектор до Європейського Союзу.
Путін, фальсифікуючи історію, приписує Володимира Великого собі недаремно. Його мета – анексія всієї України. А для цього має бути історична основа. І коли в 1991 році величезна кількість українців проголосувало за вільну і самостійну державу, московити розробили підступний план знесилити Україну економічно та духовно.
Висвітлимо тільки окремі пункти цього ганебного плану.
По-перше, пропагандою змусити повірити світ, що Україна – "штучноє образованіє", яке не має своєї мови, культури, духовності, а є придатком до всього російського.
Не менш важливим завданням для московитів було зруйнувати економіку і збройні сили. І це частково вдалося не без допомоги наших прихильників "руского міра". Відомий крилатий вислів "розділяй і володарюй!" на переконання окремих політиків, децентралізація і багатопартійність – проєкти москви. Цей план, що мав на меті порушити єдність і не допустити ідентичності українців, не вдався, але він і досі на порядку денному і має перспективу на Сході України серед колаборатнів.
Нарешті, неменш важливим завданням путіна є утвердження позицій російської церкви в Україні, яка передбачає ліквідацію всіх конфесій, окрім московського патріархату, як це мало місце в ХІХ і ХХ століттях. Адже державна релігія міцно тримає імперські устої путіна.
Війна змінила пріоритети, хоч і повільно. Наступає прозріння: за останніми соціологічними опитуваннями, 54% українців вважає, що церква московського патріархату має бути повністю заборонена, а 78% переконані, що держава тією чи іншою мірою має право втручатися в діяльність УПЦ (МП). Проте силою тут нічого не досягнеш. Потрібна переконлива, істинно правдива духовна пропаганда, щоб усе повернутися на круги своя.
Разом з тим маємо пам'ятати про жорстокість, підступність політики кремля. Згадаймо Тараса Шевченка:
…О, царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями,
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
Сьогодні путін "трупами катованих" намагається засіяти поля, села і міста всієї України. Тож розуміймо це, єднаймося, крипімось і вірмо в нашу Перемогу! Іншого не дано.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА СВІТЛИНІ: собор святого Димитрія Солунського ПЦУ у Ковелі.
Мій дорогий читачу! Не знаю, як твоє серце, а моє на Різдво радістю затріпотіло: Києво-Печерська лавра відкрила двері для молитви рідною українською мовою. Це визначна перемога на духовному фронті нашої боротьби за Незалежність. Істинне православне українство стало на тверду історичну основу і має на ній непохитно триматися.
Знайдуться опонети, які скажуть: порушено демократію, свободу віросповідання. Твердо переконаний: аж ніяк! Коли чуєш (а таких прикладів немало), що священник УПЦ (МП) виголошує брехню про неканонічність української мови, то розумієш, що це – чисто "рускомірна" пропаганда. По правді, такий служитель паспорта українського не мав би права носити. Більше того, душа не мириться, коли та чи інші церква УПЦ (МП) відмовляється відправляти службу за загиблим героєм ЗСУ в той час, як гундяєв-кирило благословляє росіян на вбивство українців.
А хіба сумісне з вірою прославлення кирила (співробітника, ймовірно, ФСБ) на божественних літургіях української церкви, яка де-факто є російською, що підтверджено Конституційним судом? Маємо знати, що така пропаганда не тільки небезпечна, а й має ознаки зради. І на таку пропаганду деякі парафіяни потрапляють, як окунь на гачок. Більше того, стають агітаторами "руского міра".
Розказують, як на майданчику, де чекають на сміттєвоза, між жінками виникають іноді політичні "дискусії". Обурення більшості викликає позиція однієї з жінок, яка заявляє: "Моліться за путіна, він пообіцяв перемир'я". Гірко чути, адже вона цю ідею винесла з промосковської церкви.
Погодься, читачу: яким запроданцем треба бути, знаючи, скільки путінська камарилья знищила, зруйнувала міст і сіл, енергооб'єктів, щоб стверджувати подібне. Скільки мирного люду потрапило під гільйотину кремля! Я вже не кажу про насильство, знущання та гвалтування жінок і дівчат. Ця хижа орда і її правителі не мають права на існування в цивілізованому світі і всі вони заслуговують на суворе покарання.
Служба безпеки України ступила крок до наведення ладу в храмах та лаврах московського патріархату. І виявила, що в багатьох із них триває промосковська політика, підкріплена відповідною літературою, не сумісною з християнською мораллю.
Останнім часом багато вірних московського патріархату перейшло під крило Православної Церкви України. Це єдино правильний проукраїнський крок, який духовністю цементує унітарність держави. На жаль, є немало тих, хто залишається служити московії, слухаючи казки попів-батюшок про "розкольників". Часто ніхто цій брехливій пропаганді не перечить. Оця необізнаність, байдужість, примиренська позиція завдають великої шкоди, вона і спонукала путіна до війни.
Хіба не звідси переконаність російського диктатора, що 24 лютого 2022 року його армію в Києві зустрінуть квітами, а не "джавелінами"? Але прозріння не настає. Ось приклад із сім'ї моїх знайомих: батько – католик, дружина – прихожанка церкви МП, а діти – на роздоріжжі. Віриться, що колись усвідомимо сутність духовного буття і повернемося обличчям до свого історичного надбання, до джерел та коріння його.
Уважно перечитайте популярні видання з історії України, і ви переконаєтеся, що мова, віра християнська до росії прийшли саме з українських теренів. І культура наша ширилась із Києва до москви, а не навпаки. Зрештою, коли Володимир Великий хрестив Україну (Київську Русь), то москви і близько не було (за словами дотепників, в тих болотах "жаби квакали").
Московитські історики вигадали немало легенд про історію хрещення. Мовляв, коли постала дилема, яку віру обирати, то Великий князь довго голову ламав, що краще: іслам, буддизм чи християнство? Християнство перемогло, бо "церкви пишні" й позолочені. Сміхота!
Насправді вибір був глибоко політичний. Князь тисячу літ тому обрав Європу, маючи на меті спільний захист і торговельну співпрацю. Цим рішенням він запрограмував наш теперішній вектор до Європейського Союзу.
Путін, фальсифікуючи історію, приписує Володимира Великого собі недаремно. Його мета – анексія всієї України. А для цього має бути історична основа. І коли в 1991 році величезна кількість українців проголосувало за вільну і самостійну державу, московити розробили підступний план знесилити Україну економічно та духовно.
Висвітлимо тільки окремі пункти цього ганебного плану.
По-перше, пропагандою змусити повірити світ, що Україна – "штучноє образованіє", яке не має своєї мови, культури, духовності, а є придатком до всього російського.
Не менш важливим завданням для московитів було зруйнувати економіку і збройні сили. І це частково вдалося не без допомоги наших прихильників "руского міра". Відомий крилатий вислів "розділяй і володарюй!" на переконання окремих політиків, децентралізація і багатопартійність – проєкти москви. Цей план, що мав на меті порушити єдність і не допустити ідентичності українців, не вдався, але він і досі на порядку денному і має перспективу на Сході України серед колаборатнів.
Нарешті, неменш важливим завданням путіна є утвердження позицій російської церкви в Україні, яка передбачає ліквідацію всіх конфесій, окрім московського патріархату, як це мало місце в ХІХ і ХХ століттях. Адже державна релігія міцно тримає імперські устої путіна.
Війна змінила пріоритети, хоч і повільно. Наступає прозріння: за останніми соціологічними опитуваннями, 54% українців вважає, що церква московського патріархату має бути повністю заборонена, а 78% переконані, що держава тією чи іншою мірою має право втручатися в діяльність УПЦ (МП). Проте силою тут нічого не досягнеш. Потрібна переконлива, істинно правдива духовна пропаганда, щоб усе повернутися на круги своя.
Разом з тим маємо пам'ятати про жорстокість, підступність політики кремля. Згадаймо Тараса Шевченка:
…О, царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями,
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
Сьогодні путін "трупами катованих" намагається засіяти поля, села і міста всієї України. Тож розуміймо це, єднаймося, крипімось і вірмо в нашу Перемогу! Іншого не дано.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА СВІТЛИНІ: собор святого Димитрія Солунського ПЦУ у Ковелі.
Через терни – до прозріння
Залишити коментар