Повідомлення в номер / Час вимагає рішучих дій

— З обранням мене депутатом Ковельської міської ради в моїй діяльності мало що змінилося. Працюю, як і працював, на благо громади, намагався й намагаюся допомагати тим, хто цього потребує. Однак сорок тисяч гривень з депутатського фонду на матеріальну допомогу – це крапля в морі у порівнянні з тим, скільки коштів сьогодні потребують ті, хто звертається зі своїми проблемами до своїх обранців. Тому навіть у найважчі часи для моєї сім’ї власними силами допомагав, чим міг, людям, які чекали підтримки.

— Я – депутат Ковельської міської ради вже друге скликання поспіль, тож маю досвід депутатської роботи, й поєднувати різні, а в багатьох моментах схожі обов’язки, не складає для мене якоїсь проблеми. Хотів би зазначити, що багато громадян вважають, що депутати місцевих рад отримують заробітну плату чи мають якісь інші привілеї. Депутати місцевої ради не отримують зарплат, працюють добровільно, з власної ініціативи. 

Голосування на сесійних засіданнях, робота у депутатських комісіях – це лише невелика частина депутатських обов’язків. Основне в нашій роботі – впливати на процес вирішення того чи іншого питання, прийняття рішень, необхідних громаді, озвучення певних проблем, комунікація з виборцями та виконавчою владою. А найголовніше – вирішення конкретних проблем та отримання позитивних результатів. 

Бути депутатом – це не просто виголошувати гарні гасла чи писати гнівні пости про владу. Перш за все, це – реальний результат. Депутат має запам’ятатися вирішенням конкретних проблем. Це — відремонтовані двори, вулиці, будинки, нові парки, соціальні маршрути, нові робочі місця, чиста річка, охайні узбіччя чи хоча б кілька лавок, встановлених для громадян. 

Так, для прикладу, за нашими зверненнями в цьому році має бути проведений капітальний ремонт вулиць Відродження та Леонтовича. Також мають бути проведені поточні ремонти ряду прибудинкових територій, завершені роботи з водовідведення окремих проблемних мікрорайонів міста.

— З цією командою працюється легше, є розуміння, діалог. Хоча й зараз при владі не всі, як кажуть, на своєму місці. Місту, щоб воно розвивалося, потрібні господарники. Бо й зараз, їдучи до вас на інтерв’ю, дивлюся, а на перехресті – вибитий бордюр. Невже цього не бачить той, кому належить це помічати в першу чергу? На мою думку, варто було би очільникам міста періодично об’їжджати місто й занотовувати всі помічені недоліки, аби якнайшвидше їх усунути.   

— Ще у минулій каденції була прийнята ініційована мною Програма підтримки онкохворих, яка діє і сьогодні. Підтримується й інша ініціатива, спрямована на втілення проєктів щодо модернізації шкіл. Зокрема, свого часу дивною мені здалася ситуація, коли за коштибатьків для шкіл закуповувались медикаменти, миючі засоби тощо. Тому вніс пропозицію фінансувати ці потреби з міського бюджету. 

Скажу, що у нас досить успішно триває реалізація Програми енергозбереження та термомодернізації будівель житлового фонду.

Працюємо й над питанням збереження залізничної поліклініки, яка після реорганізації вузлової лікарні станції Ковель є комунальною власністю області. «Б’ємося» над передачею лікувального закладу міській громаді.

Продовжуємо відстоювати свою позицію стосовно заборони забудови берегів річки Турії. Мною було подано депутатський запит, в якому звернувся до міської ради з проханням знайти можливість винайти кошти на викуп земельних ділянок в прибережній смузі річки Турії, аби не допустити їх забудови. Адже там має бути зона відпочинку для ковельчан. І це принципова позиція фракції. Постійний діалог з виконавчою гілкою влади дозволяє оперативно вирішувати безліч питань і втілювати в життя плани.

— Одним з надважливих напрямків нашої діяльності ми вважаємо гідне вшанування Героїв, які віддали життя за Україну. Ми не маємо права ні на хвилину забувати про жодного воїна, про членів родин Героїв. Тому мною був поданий запит про вшанування хвилиною мовчання на кожній сесії міської ради пам’яті Героїв України, які віддали життя, захищаючи нас на війні.

Також з цією метою було подано депутатські звернення про встановлення пам’ятних дошок загиблим захисникам у війні з росією на фасадах навчальних закладів та увіковічення пам’яті учасника АТО та ООС І. І. Медінцева. 

Допомагаємо у вирішенні питань, з якими до нас звертаються родини загиблих бійців. Адже важливим і болючим для них є питання збереження пам’яті синів, чоловіків, батьків. Дуже важко спілкуватися із виборцями, які втратили найдорожчих людей, бо я це все пропускаю через серце. 

Багато моїх рідних знаходяться на передовій, тому мені ця тема не тільки зрозуміла, але й близька. Щохвилини і щосекунди ти думаєш про своїх близьких. Щиро кажучи, мені дуже дивно і неприємно спостерігати за людьми, які не розуміють або не сприймають подій, що відбуваються в державі.

— Ряд питань, які наша команда не змогла вирішити в минулій каденції, сьогодні втілено в життя. 

З року в рік Ковель потерпає від підтоплень. Ця весна не стала винятком. Тому вважаю, що одним з важливих результатів депутатської роботи є те, що вдалося довести до завершення ініційовані мною роботи з облаштування мереж водовідведення по вул. Луговій,Лермонтова (нині вул. Юрія Ільєнка), Шевченка та ряду інших вулиць. З цією проблемою до мене зверталися жителі цих вулиць, тому відрадно, що, врешті, її вдалося вирішити.  

— Основною формою депутатської діяльності я бачу безпосередній контакт з жителями громади. Кожне звернення чи скарга, які потрапляють до мене, я намагаюся розглядати і вирішувати після особистих зустрічей. 

Кошти з депутатського фонду, в першу чергу, виділяю людям, які мають серйозні проблеми зі здоров’ям — зокрема, онкохворим.

— Час і ситуація вимагають від народних обранців швидкої реакції та рішучих дій. Тому щодня в полі зору – допомога військовим української армії.

Окрім загальних питань, доводиться вирішувати досить конкретні проблеми. Так, до прикладу, до мене зверталися жителі с. Волі-Ковельської з приводу ремонту сільської дороги, на що були виділені кошти з міського бюджету. 

 На жаль, збільшується кількість онкохворих. Обставини змушують людей звертатися до депутатів за коштами на лікування. А депутатського фонду іноді просто не вистачає. Виділяємо людині дві тисячі гривень, а одна її процедура може коштувати 6 – 7 тисяч гривень. 

Звертаються до мене за допомогою в оформленні певних документів рідні загиблих бійців.

Роботи вистачає повсякчас: то дерева десь потрібно обрізати, то канаву почистити, то моста полагодити… Реагую на всі звернення, адже якщо звертаються із чимось люди, то це важливо для них. Моє ж головне завдання – чути людей, бо навіщо тоді йти в депутати? 

— В місті проживає багато пільгових та соціально незахищених громадян, а тому першочерговим своїм завданням бачу допомогу та захист мешканців нашої громади. Для прикладу, можу назвати систематичну роботу з перевізниками щодо необхідності дотримання правил перевезення на соціальних маршрутах Ковельської територіальної громади.

Головною проблемою є війна, та життя міста має продовжуватися, тому маємо підтримувати в належному стані дороги, двори, будинки, тротуари, сквери та пляжі. Адже там, на Сході, хлопці захищають наше право на гідне життя. Разом з колегами подали ряд запитів і звернень, які стосуються ремонту доріг та прибудинкових територій. 

Так, в цьому році запланований ремонт вулиці Відродження до перехрестя з вул. Володимира Осіюка. Цього ми із жителями мікрорайону добивалися вже багато років. А тепер завдяки співпраці з колегами з інших фракцій та міською владою проєкт має бути реалізований (кошти в бюджеті вже закладені). 

Надважливою темою стояло і стоїть збереження залізничної поліклініки. Маю надію, що і влада, і колеги-депутати різних рівнів знайдуть в собі сили та політичну волю зберегти цей лікувальний заклад. 

Першочергове ж завдання – ми всі разом маємо виграти цю війну. Слід і надалі підтримувати військових, ветеранів, коли настане потреба вирішувати питання працевлаштування, оформлення соціальних пільг, допомоги для людей з інвалідністю, що отримали її під час бойових дій. І, звичайно, я хочу бачити наше місто квітучим, європейським і щасливим. Сьогодні працюємо задля цього.

— Сьогодні порівняно з минулими роками дещо менше присвячую часу волонтерській діяльності, аніж раніше. Адже чимало наших земляків-волонтерів у цей непростий час  наполегливо продовжують важливу справу. Вони самовіддано щодня, щогодини працюють на волонтерській ниві й підтримують українську армію. Нині з’явилася нова плеяда людей, які живуть волонтерством, всі сили віддають цій справі. Намагаюся стояти у їхньому строю й допомагати в межах своїх можливостей. 

В країні – війна, а армії потрібна допомога. От і мотивація. Тому ми маємо сьогодні не зупинятися, максимально допомагати армії. Це – наш обов’язок, й інших варіантів немає. 

— Можливо, так і гадає той, хто сьогодні далекий від цього процесу. Повірте, волонтерство не зникло і не занепало. Ворог, напевно,розраховував, що наша нація вже виснажилася, що Майдан 2014 року не повториться, але він дуже помилявся: українська нація об’єдналася, щоб захистити своє майбутнє.

Пам’ятаю перші дні війни. Для мене особисто було дуже неочікувано, коли, прокинувшись о 5-й ранку 24 лютого 2022 року, відкрив Інтернет і побачив повідомлення про напад росії. Розбудив дружину, сказав їй, що розпочалася війна. Ледве дочекався ранку, зібрав своїх товаришів-однодумців, аби скласти план дій. Буквально з перших днів на базі міськрайонної організації Червоного Хреста України організували волонтерський центр. Далі працювали самі. 

Розуміючи всі небезпеки, почали працювати над організацією місцевої тероборони. Також допомагали переселенцям. Взяли участь у створенні добровольчого формування територіальної громади і вже більше року несемо службу у рядах формування. Разом з Миколою Печенюком очолюю підрозділ ДФТГ. 

Хочу зазначити, що три депутати фракції – я, Микола Печенюк та Галина Стасюк, а також член виконкому від ПП «Сила і Честь» Сергій Панасюк підписали контракти і виконують завдання з підтримки безпеки нашого міста.

Протягом останніх десяти років здійснив більше тридцяти поїздок на передову, де намагаюся бувати хоча би двічі-тричі на рік. Щойно випадає така нагода, збираюся в дорогу на Схід України. Мої подорожі проходять у спілкуванні з людьми зі сталевим духом, які заряджають особливою енергією, від яких черпаєш мужність та силу протистояти всім викликам, що є в нашому суспільстві.  

От і нещодавно взяв участь у поїздці, організованій колегою Валерієм Черняковим, на Схід України. Побували в районі Лиману, Слов’янська. Наші бійці, місцеві жителі щохвилини знаходяться під небезпекою ворожих обстрілів, адже там постійно чути вибухи, працює російська авіація та артилерія. Але такого високого морального духу, як зараз, не відчувалося ні в 2014 році, ні в наступні роки.  Про цю поїздку я розповім окремо.

— Можливо, люди дещо й втомилися, але ті, хто допомагав, той продовжує допомагати, і допомагають ті, в кого немає великих статків. Адже ми розуміємо, що зупинятися не можна, бо нам потрібна лише Перемога. Мої найрідніші люди зараз на фронті, тому я знаю, що без волонтерської допомоги їм було би набагато важче. 

Нам всім потрібно підтримувати наших хлопців не тільки коштами, а й словом, нашим духом, аби вони відчували, що мають до кого повертатися, що їх чекають і завжди готові підставити плече допомоги.

— Сьогодні основна мета в кожного одна – будь-що перемогти, тому кожен з нас у будь-якому випадку, займаючись будь-яким видом діяльності, викладається на повну потужність. 

Моя «ніша» роботи сьогодні – матеріально-технічне забезпечення наших військових, обслуговування автомобілів, адже з цим пов’язана моя підприємницька діяльність. Через наші руки «пройшов» не один десяток машин, які відправилися на фронт. Зокрема, організовуємо закупівлю та супровід автомобілів, ремонтуємо їх, замінюємо скло тощо.

В перші місяці після повномасштабного вторгнення мої складські приміщення використовувалися для зберігання гуманітарної допомоги. Коли виникала така необхідність, приймав на постій військових. 

Війна – це така біда, яку можна подолати лише спільно. Тому ми працюємо командою. Вважаю, тут повинен долучитися кожен громадянин – хто не має змоги фінансово, то морально чи власним часом. Особисто долучаюся до підтримки наших військових не лише своєю працею, організацією допомоги, а й фінансовою підтримкою на потреби армії.

— Моя депутатська робота сьогодні переплітається з роботою в комунальній сфері, тому що навколо питань, що стосуються комунального господарства, завжди було і є багато мови, але мало хто хоче брати на себе за це якусь відповідальність. Тому частину цієї відповідальності вирішив взяти на себе, працюючи, вважаю, на одній з найскладніших ділянок галузі. 

Звісно, в інших комунальних підприємств є свої проблеми, але це проблеми вузькопрофільні, а житлово-комунальне господарство – найбільш різновекторне. В першу чергу, це – обслуговування більшої частини багатоповерхового сектора міста, де більше 200 будинків. Ми знаємо, в якому стані ці будинки: десятки років там не проводилися капітальні ремонти. 

Сьогодні непросто про це говорити, зважаючи хоча б на те, що з одного невеликого багатоквартирного будинку відрахування на поточні ремонти складає одну-дві тисячі гривень на рік. А цього може вистачити лише на те, щоб, наприклад, замінити у під’їздах кілька лампочок, полагодити лавку чи водостічну трубу. За ці кошти просто нереально не те, що утримувати, а навіть підтримувати в належному стані житлово-комунальний сектор, який потребує глобальної модернізації й глибоких фінансових вливань. Над цим працюємо й шукаємо нові шляхи фінансування.

— Серед моїх завдань на займаній посаді заступника керівника РЖКП-1 – модернізувати роботу підприємства. 

Якщо конкретно, то сьогодні залишається відкритим питання вивезення побутових відходів. Формат, коли сміття забиралося і відвозилося на сміттєзвалище, має відійти у минуле. За останні роки ми побачили, що процес вивезення відходів поліпшується: у місті встановлено майданчики з контейнерами для сміття. І цей процес ми все більше поглиблюємо, тому що це зручно для ковельчан і дозволяє більш раціонально використовувати транспорт. Водночас поступово запроваджується роздільний збір твердих побутових відходів. 

Маємо багато планів. Зокрема, щодо створення кількох виробничих ліній. В цьому плані отримали підтримку депутатського корпусу, виконавчої влади. Це лінії з виготовлення якісних матеріалів для ремонту будинків та з переробки пластикових відходів, які складають 15 відсотків від загальної кількості сміття. 

Окрім цього, існує проблема з утилізацією шин, великогабаритних відходів. Сьогодні спільно з міською радою шукаємо шляхи їх вирішення: у перспективі — «запуск» лінії з переробки шин та великогабаритних відходів. Завдяки спільній роботі депутатського корпусу та команди міського голови вже оголошено тендер на закупівлю додаткових сміттєвозів для вивозу й подальшої утилізації твердих побутових відходів. 

У розробці — ще один проєкт. Адже ми говоримо не тільки про сортування й переробку пластику, а й його подальше використання для виготовлення потрібних місту речей: урн для сміття, лавочок, бруківки тощо. Вже маємо певні напрацювання.

— Комунальні підприємства, які є власністю громади, багато робіт виконують за кошти, зароблені на інших виробничих ділянках. Зазначу, що РЖКП-1 бюджетних коштів не отримує і на зарплату працівників у тому числі. Ці кошти заробляємо самі, надаючи відповідні послуги. 

Це – вивезення сміття, прибирання міста, ремонтні роботи, обслуговування житлового сектора, будівництво. Власне, будівництво і є новим напрямком роботи підприємства. Будівництво ряду об’єктів – це одна з ділянок роботи, яку мені доручено організовувати і контролювати. 

— У минулому році це були укриття, будівництво яких у місті в переважній більшості взяло на себе РЖКП-1. Якщо ми починали працювати на одному рівні, то зараз вийшли на новий – з використанням сучасних технологій. Сьогодні в цьому плані розвиваємося, вкладаємо зароблені кошти в оновлення основних засобів.

Все, чого досягли сьогодні, – результат спільної праці: глибока компетентність керівника і його бажання розвивати підприємство, праця, знання і здібності керівників різних рівнів, робота кваліфікованих працівників, а головне – бажання вчитися новому, запроваджувати і втілювати нові ідеї у життя. Варто зазначити, що після об’єднання двох РЖКП в одне підприємство, ми не скоротили працівників, а навпаки їх кількість збільшилась, водночас керівницький склад скоротився майже вдвічі.

— В межах своїх можливостей допомагаю хлопцям, які захищають Україну. Ніколи в житті не могла б подумати, що візьму до рук зброю. Наразі я разом зі своїми колегами по фракції створили підрозділ, що входить до складу Ковельського ДФТГО та виконую завдання, які ставить перед нами командування.