Історія людства – це історія воєн і насильства. Кожне століття вмите людською кров’ю, як водицею.
Дивиться дитя на цей неадекватний світ і не розуміє, чому люди захмарюють сонячні світанки димом згарищ, чому не шукають казкових воріт у Країну щастя, а стріляють один в одного, чому руйнують все суще на Землі?
Еволюція життя не спрямована на його покращення, а навпаки — на вдосконалення зброї масового знищення.
Як пояснити вторгнення росії на територію України і її прагнення чинити вбивства, гвалтування жінок та дітей, нищити цивільну інфраструктуру? І ці злочини коять не тільки рядові солдати, але й старші офіцери та генерали.
Світ бачить цю агресію, але реагує на неї не завжди адекватно. Більше того, територія України поступово перетворилась у своєрідний бойовий полігон для випробування найновішої зброї. При тому нам кажуть: «Захищайтесь самі! А ми вам дамо зброю, але так, щоб не перемогли росію, а діяли в рамках «дозволеного».
Так і висить дамоклів меч третьої світової війни над людством, в якій не буде перемоги ані великої, ані малої.
Ох, дитино, дитино! Твої казкові ілюзії майже десять років розвіює і нищить війною злий лиходій.
Спотворений генний код, і замість любові й добра людство розчиняється в насильстві, агресії та ворожнечі.
Чи є ліки від цієї хвороби? Так! Люди всього світу мають стіною стати і знищити зло, а разом з тим засудити і покарати злочинних вершителів цього світу. Про це й пишу.
l
Вдивляюся у епіцентр
війни.
А він – на Сході, Півдні і в
душі моїй.
Ідуть у бій батьки, онуки і
сини,
Туди, де біситься
насильства змій.
Насильство! Куди веде
стезя
Заблудле людство цього
світу?
Убивства, гвалтування –
висохла сльоза:
Повінь зла виходить з
берегів і гнітить.
І Ковель мій у тім
пекельнім жниві:
Вертаються Герої
колоссям всередину.
А як цвіла земля, омріяна,
красива!
Тепер насильства меч
звисає над країною.
Як зупинить агресію у
нашім домі,
Коли прозріє людство і
запанує мир?
Сатаніє раша, і гинуть
воїни,
І чую звичне: «Ти в
Перемогу вір!».
Я вірую, та хто мене
просвітить,
Звідки агресія, насиль- ство – від якого звіра?
Змагаємось, хто більше
люду винищить…
Невже для щастя це
природна міра?
Що ще покласти на вівтар
пожертви,
Щоби Земля дихнула на
повні груди?
Наш Боже, дай Україні
вижити, не вмерти,
Любові й миру дай –
нехай повік прибуде!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Історія людства – це історія воєн і насильства. Кожне століття вмите людською кров’ю, як водицею.
Дивиться дитя на цей неадекватний світ і не розуміє, чому люди захмарюють сонячні світанки димом згарищ, чому не шукають казкових воріт у Країну щастя, а стріляють один в одного, чому руйнують все суще на Землі?
Еволюція життя не спрямована на його покращення, а навпаки — на вдосконалення зброї масового знищення.
Як пояснити вторгнення росії на територію України і її прагнення чинити вбивства, гвалтування жінок та дітей, нищити цивільну інфраструктуру? І ці злочини коять не тільки рядові солдати, але й старші офіцери та генерали.
Світ бачить цю агресію, але реагує на неї не завжди адекватно. Більше того, територія України поступово перетворилась у своєрідний бойовий полігон для випробування найновішої зброї. При тому нам кажуть: «Захищайтесь самі! А ми вам дамо зброю, але так, щоб не перемогли росію, а діяли в рамках «дозволеного».
Так і висить дамоклів меч третьої світової війни над людством, в якій не буде перемоги ані великої, ані малої.
Ох, дитино, дитино! Твої казкові ілюзії майже десять років розвіює і нищить війною злий лиходій.
Спотворений генний код, і замість любові й добра людство розчиняється в насильстві, агресії та ворожнечі.
Чи є ліки від цієї хвороби? Так! Люди всього світу мають стіною стати і знищити зло, а разом з тим засудити і покарати злочинних вершителів цього світу. Про це й пишу.
ххх
Вдивляюся у епіцентр війни.
А він – на Сході, Півдні і в душі моїй.
Ідуть у бій батьки, онуки і сини,
Туди, де біситься насильства змій.
Насильство! Куди веде стезя
Заблудле людство цього світу?
Убивства, гвалтування – висохла сльоза:
Повінь зла виходить з берегів і гнітить.
І Ковель мій у тім пекельнім жниві:
Вертаються Герої колоссям всередину.
А як цвіла земля, омріяна, красива!
Тепер насильства меч звисає над країною.
Як зупинить агресію у нашім домі,
Коли прозріє людство і запанує мир?
Сатаніє раша, і гинуть воїни,
І чую звичне: «Ти в Перемогу вір!».
Я вірую, та хто мене просвітить,
Звідки агресія, насиль- ство – від якого звіра?
Змагаємось, хто більше люду винищить…
Невже для щастя це природна міра?
Що ще покласти на вівтар пожертви,
Щоби Земля дихнула на повні груди?
Наш Боже, дай Україні вижити, не вмерти,
Любові й миру дай – нехай повік прибуде!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар