Мудреці кажуть: «Коли сходить на небо нова зоря, то це комусь треба».
Зірка Дарії Іванівни Стус яскраво сяйнула на небі, віщуючи особливу місію для сенсу життя: навчати, виховувати і формувати проукраїнський світогляд юного покоління.
15 квітня 1939 року у мальовничому селі Хоросне, що на Львівщині, народилося миле тендітне маля. Дівчинка виростала, навчалася в школі і опановувала знання в Дрогобицькому державному педагогічному інституті ім. Івана Франка, де успішно закінчила музично-філологічний факультет. Збулася визначена Богом і мрією місія: стати вчителькою, навчати дітей українській мові.
Перші кроки, найбільш відповідальні в оволодінні професією, вона робила у школі, працюючи піонервожатою. Потому був сімейний переїзд до Ковеля, а згодом – праця у Ковельській ЗОШ №1. Саме тут молода вчителька набувала педагогічного досвіду, здобувала авторитет і повагу в колег та учнів. З часом до неї прийшли і авторитет, і високий професіоналізм.
Дарія Іванівна стала улюбленою вчителькою для багатьох своїх вихованців.
Поглянемо ж на особистість високофахової вчительки очима колег та учнів Дарії Іванівни. Сьогодні її вихованці не переживають за недовивчений урок, а проходять школу тернистого сучасного життя, працюючи у різних сферах економіки і соціальної сфери. Беззаперечно, що у їхньому успіхові присутня вагома частка праці улюбленої вчительки Дарії Стус. Тішить, що вони не забувають її, шанують, дякують долі, що навчала їх.
Вслухаймося ж у їх слова.
Валентин Наріжний, Заслужений вчитель України: «Як вчитель української мови і літератури, Дарія Іванівна давала вихованцям глибокі знання зі свого предмету, виховувала нестримний потяг до знань рідної мови. Як наслідок, здобула любов і повагу від сотень вдячних учнів та їх батьків. Педагог організувала і вела гурток з вивчення Правил дорожнього руху під назвою «Юні інспектори руху». Команда школи постійно займала призові місця, захищала честь Волинської області на Всеукраїнських змаганнях (1987р. – ІІІ місце, 1990 – ІІ, 1991 – І).
А як не згадати «Українські вечорниці» та інші шкільні заходи, душею яких була Дарія Іванівна? Праця в Ковельській ЗОШ №1 була яскравим світлом у житті шанованої людини, педагога,творця ідей, планів Стус Дарії Іванівни».
l
У цей непростий, захмарений війною час, світлий промінь від зорі Дарії Іванівни сягає передової лінії на фронті боротьби з ворогом і надихає бійців на мужність та героїзм. Ось що сказав Андрій Кулик, військовий ЗСУ:
«Спасибі, що Ви були не тільки педагогом, а й наставником, а іноді і співучасником наших життєвих доль. Ви були для нас суворі, але я точно знаю, що це було зумовлено лише добрими намірами».
l
Не раз почуєш, що талант і творчість – від Бога. Скажу суб’єктивно, що без наставника творчість глуха й німа. Дарія Іванівна вміла відкривати комірки душі своїх вихованців і, як наслідок, звідти, мов пташенята, вилітали поетичні рядки.
Валентина Куденчук (Ісюк), медикиня:
«Життя – незвідана нива,
в ній не можна блукати,
Там потрібно іти чітко, і
знати, куди повертати…
І як подолать перешкоди,
що трапляються по дорозі –
Навчала, навчила і навчає
наша учителька досі».
l
«Віддаю серце дітям» — це теж про неї. Безсумнівно, що від цієї віддачі повинна бути суспільна користь. Ця користь наяву: сотні вихованців несуть у собі практичні настанови своєї вчительки.
Віктор Радчук, підприємець, депутат Волинської обласної ради:
«В усіх шкільних і позашкільних починаннях Дарія Іванівна була ведучою, прищеплюючи цю рису і нам.
Була вольовою та вимогливою, разом з тим – доброю для тих, хто старався. В цьому – суть її виховної педагогіки».
l
Немов з великого гірського водоспаду, розлітаються бризки спогадів вихованців. Через водограй характерних рис вимальовується привабливий образ учителя з великої літери – другої мами учнів.
Василь Волинчук, підприємець:
«Прийняла нас під своє крило, як рідних дітей, бо під її керівництво прийшли ми з різних класів, — розгублені, не знайомі один з одним. Дарія Іванівна згуртувала нас, як рідна мама. Низький уклін Вам за Ваше добро, чуйне серце, за любов до всіх нас».
l
Мова – це генетичний код українства. На її основі формується суспільство і нація.
Андрій Семенюк, енергетик:
«Дарія Іванівна боролася за чистоту української мови, навчала цьому нас. Вона була і є прихильницею проукраїнської Христової церкви. І сьогодні я радію, коли бачу її в храмі та згадую ті далекі змістовні і цікаві уроки.
Нехай благословить Бог її на здоров’я!».
l
Рука не втомлюється писати. Думки розливаються широкою весняною повінню. На жаль, формат газети обмежений, і мусимо зупинитися. Зрештою, про яскраве творче життя Дарії Іванівни можна писати широкоформатну книгу. Ще раз відзначимо, що її педагогічні і життєві кроки пошановані народом і визначені нагородами. Дарія Стус – Відмінник освіти, Вчитель вищої категорії, нагороджена багатьма Подяками, Грамотами, Дипломами за успішну творчу педагогічну працю.
Творчий портрет Дарії Іванівни Стус буде не повним, якщо не згадати, що має чудовий голос і співала у тріо «Благовіст» разом із Іриною Гончар і Тетяною Шуляк (на світлині). А ще вона – віртуозна бандуристка.
Тож Божого благословення Вам, ювілярко, на многії і благії літа!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Мудреці кажуть: «Коли сходить на небо нова зоря, то це комусь треба».
Зірка Дарії Іванівни Стус яскраво сяйнула на небі, віщуючи особливу місію для сенсу життя: навчати, виховувати і формувати проукраїнський світогляд юного покоління.
15 квітня 1939 року у мальовничому селі Хоросне, що на Львівщині, народилося миле тендітне маля. Дівчинка виростала, навчалася в школі і опановувала знання в Дрогобицькому державному педагогічному інституті ім. Івана Франка, де успішно закінчила музично-філологічний факультет. Збулася визначена Богом і мрією місія: стати вчителькою, навчати дітей українській мові.
Перші кроки, найбільш відповідальні в оволодінні професією, вона робила у школі, працюючи піонервожатою. Потому був сімейний переїзд до Ковеля, а згодом – праця у Ковельській ЗОШ №1. Саме тут молода вчителька набувала педагогічного досвіду, здобувала авторитет і повагу в колег та учнів. З часом до неї прийшли і авторитет, і високий професіоналізм.
Дарія Іванівна стала улюбленою вчителькою для багатьох своїх вихованців.
Поглянемо ж на особистість високофахової вчительки очима колег та учнів Дарії Іванівни. Сьогодні її вихованці не переживають за недовивчений урок, а проходять школу тернистого сучасного життя, працюючи у різних сферах економіки і соціальної сфери. Беззаперечно, що у їхньому успіхові присутня вагома частка праці улюбленої вчительки Дарії Стус. Тішить, що вони не забувають її, шанують, дякують долі, що навчала їх.
Вслухаймося ж у їх слова.
Валентин Наріжний, Заслужений вчитель України: «Як вчитель української мови і літератури, Дарія Іванівна давала вихованцям глибокі знання зі свого предмету, виховувала нестримний потяг до знань рідної мови. Як наслідок, здобула любов і повагу від сотень вдячних учнів та їх батьків. Педагог організувала і вела гурток з вивчення Правил дорожнього руху під назвою «Юні інспектори руху». Команда школи постійно займала призові місця, захищала честь Волинської області на Всеукраїнських змаганнях (1987р. – ІІІ місце, 1990 – ІІ, 1991 – І).
А як не згадати «Українські вечорниці» та інші шкільні заходи, душею яких була Дарія Іванівна? Праця в Ковельській ЗОШ №1 була яскравим світлом у житті шанованої людини, педагога,творця ідей, планів Стус Дарії Іванівни».
ххх
У цей непростий, захмарений війною час, світлий промінь від зорі Дарії Іванівни сягає передової лінії на фронті боротьби з ворогом і надихає бійців на мужність та героїзм. Ось що сказав Андрій Кулик, військовий ЗСУ:
«Спасибі, що Ви були не тільки педагогом, а й наставником, а іноді і співучасником наших життєвих доль. Ви були для нас суворі, але я точно знаю, що це було зумовлено лише добрими намірами».
ххх
Не раз почуєш, що талант і творчість – від Бога. Скажу суб’єктивно, що без наставника творчість глуха й німа. Дарія Іванівна вміла відкривати комірки душі своїх вихованців і, як наслідок, звідти, мов пташенята, вилітали поетичні рядки.
Валентина Куденчук (Ісюк), медикиня:
«Життя – незвідана нива, в ній не можна блукати,
Там потрібно іти чітко, і знати, куди повертати…
І як подолать перешкоди, що трапляються по дорозі –
Навчала, навчила і навчає наша учителька досі».
ххх
«Віддаю серце дітям» — це теж про неї. Безсумнівно, що від цієї віддачі повинна бути суспільна користь. Ця користь наяву: сотні вихованців несуть у собі практичні настанови своєї вчительки.
Віктор Радчук, підприємець, депутат Волинської обласної ради:
«В усіх шкільних і позашкільних починаннях Дарія Іванівна була ведучою, прищеплюючи цю рису і нам.
Була вольовою та вимогливою, разом з тим – доброю для тих, хто старався. В цьому – суть її виховної педагогіки».
ххх
Немов з великого гірського водоспаду, розлітаються бризки спогадів вихованців. Через водограй характерних рис вимальовується привабливий образ учителя з великої літери – другої мами учнів.
Василь Волинчук, підприємець:
«Прийняла нас під своє крило, як рідних дітей, бо під її керівництво прийшли ми з різних класів, — розгублені, не знайомі один з одним. Дарія Іванівна згуртувала нас, як рідна мама. Низький уклін Вам за Ваше добро, чуйне серце, за любов до всіх нас».
ххх
Мова – це генетичний код українства. На її основі формується суспільство і нація.
Андрій Семенюк, енергетик:
«Дарія Іванівна боролася за чистоту української мови, навчала цьому нас. Вона була і є прихильницею проукраїнської Христової церкви. І сьогодні я радію, коли бачу її в храмі та згадую ті далекі змістовні і цікаві уроки.
Нехай благословить Бог її на здоров’я!».
ххх
Рука не втомлюється писати. Думки розливаються широкою весняною повінню. На жаль, формат газети обмежений, і мусимо зупинитися. Зрештою, про яскраве творче життя Дарії Іванівни можна писати широкоформатну книгу. Ще раз відзначимо, що її педагогічні і життєві кроки пошановані народом і визначені нагородами. Дарія Стус – Відмінник освіти, Вчитель вищої категорії, нагороджена багатьма Подяками, Грамотами, Дипломами за успішну творчу педагогічну працю.
Творчий портрет Дарії Іванівни Стус буде не повним, якщо не згадати, що має чудовий голос і співала у тріо «Благовіст» разом із Іриною Гончар і Тетяною Шуляк (на світлині). А ще вона – віртуозна бандуристка.
Тож Божого благословення Вам, ювілярко, на многії і благії літа!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Мудреці кажуть: «Коли сходить на небо нова зоря, то це комусь треба».
Залишити коментар