Волинське “коріння” Володимира Великого
Відзначаючи тисячоліття з дня упокоєння Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, маємо говорити про його життя та народження.
Уважний читач газети уже ознайомився із сторінками життя князя Володимира та хрещення Руси-України ("Вісті Ковельщини" від 14 липня ц. р.). Стаття Дмитра Корнелюка виважена, патріотично-наукова і, як кажуть, на часі.
Нещодавно світ побачила книга професора Львівської політехніки Юрія Диби під заголовком "Батьківщина Святого Володимира", в якій висловлюється гіпотеза про волинське походження Володимира Великого. Це майже сенсаційне відкриття для нас архіважливе.
Російські історики дотримуються версії, що буцімто князь народився під Псковом, бо княгиня Ольга у 948 році взяла Малушу і подалася на Північ, звідки сама родом, і там народився малий Володимир, батьком якого був князь Святослав. Чомусь горе-біографи не беруть до уваги той факт, що Святослав народився 942 року, і у 948 році батьком бути не міг. Є й інші суперечливі версії.
Спотворення історії мало місце при царях російських, вождях комуністичних. Сьогодні В. Путін, одягнувши мантію історика, вперто трубить на весь світ, що Володимир "наш", як і "Крим наш". Тому маємо шукати свою історичну правду.
За науковою гіпотезою Юрія Диби, князь Володимир народився в селі Будятичі Іваничівського району. Ця новина, яку було повідомлено на одній з історико-краєзнавчих конференцій у Національному Східно-Європейському університеті імені Лесі Українки в Луцьку, змусила мене перечитати десятки історичних праць.
Глибокий аналіз прочитаного і зроблених мною висновків на шпальтах газети неможливий, тому — фрагментарно та основне.
Кожному історику і навіть учню відомі подвиги княгині Ольги та її перемоги над древлянами, особливо взяття неприступного замку Коростеня та жорстоку помсту за страту чоловіка князя Ігоря. Чули про Добриню і сестру Малушу, ключницю-рабиню при дворі Ольги.
Всі ці історії, часом казкові, вписуються в таке собі географічне коло з центром в Києві, у яке входять міста Коростень, Малин, Любеч, Новгород, Псков та інші.
Професор Диба сміливо "руйнує" рамки цього кола і знаходить історичні свідчення про те, що поблизу Володимира-Волинського у с. Будятичах знаходився родовий маєток князя древлянського "Мала" — батька Добрині та Малуші. Про це свідчать народні перекази, а місцеві краєзнавці встановили місце, де був палац.
Маєток знаходився на пограниччі древлянської землі з дулібами. Тут проходили торгові шляхи з Болгар до Києва. Більше того, один з останніх нащадків "Мала" священик Варлаам, подорожуючи по святих місцях, з Константинополя повертався через Чехію в "страну свою", тобто до рідних батьківських місць. Так свідчить літопис.
Читач справедливо зауважить: "А який стосунок маєтка "Мала" до народження Володимира?".
Мусимо ще раз неупереджено поглянути на ті давні події, що відбувалися, і наблизитись до істини.
Після взяття Коростеня князь древлянський був відправлений "на заслання" в Любеч, а його діти Добриня та Малуша стали бранцями, згодом прислуговуючи при дворі княгині Ольги.
Цей "полон" тривав 7 чи 8 років. З великою ймовірністю можемо стверджувати, що ця неволя закінчилася, коли юному і хороброму Святославу приглянулася красуня "милостивиця" Малуша. Вона не була наложницею в числі тих багатьох простих рабинь, а бранкою князівського роду. Зважаючи на таку рівність, Святослав мав право і взяв собі за дружину любу Малку. Цей шлюб вирівнював князівські відносини. Саме цим пояснюється вояж княгині Ольги до Буга та Луги, де знаходився маєток князя "Мала".
У 962 році через хрещення Ольги і несприйняття цього акту Святославом виник конфлікт і небезпечне заворушення. З цих причин вагітна Малуша була відправлена в далекі Будятичі до своєї рідної мами. Зрештою, цього вимагала традиція — дитя доньки народжувалось і виколихувалося біля її матері. Ми й сьогодні знаємо, що невістка віддає пріоритет не свекрусі, а своїй матері.
З високою ймовірністю можемо припустити, що Володимир народився саме в Будятичах, волинському гарному селі у 962 році.
Любов до Малуші (Мали) та довіру Святослава до родини тестя Мала ми прослідковуємо і пізніше.
Коли князь Святослав ділив свої володіння між синами, то в Новгород десятирічного Володимира відправив з дядьком Добринею. І не просто як опікуна-наставника малого, а як правителя землі Новгородської, тим самим зрівнявши його із синами своїми. Пізніше Володимир так само відповідав Добрині своєю довірою.
Вищесказане пояснює зацікавленість Володимира Великого містом Ладомиром і перетворення його на Володимир та будівництво історичних церков у Володимирі і Зимненському монастирі.
Літописні свідчення, назви поселень, билини, історичні праці науковців російських та українських Юрій Диба зв'язує в один "ланцюг". Як стверджував колишній радянський розвідник Віктор Суворов, коли про одну і ту ж подію свідчать два факти, то це — система, а якщо свідчень десятки, то це стає історичною правдою.
Історичне дослідження Юрія Диби — ще один промінчик світла, який через сірі хмари постсовєтської та російської неправди висвітлює правдиву українську історію — основу нашого сьогодення і майбуття.
Анатолій СЕМЕНЮК,
краєзнавець, член НСКУ і НСЖУ.
Відзначаючи тисячоліття з дня упокоєння Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, маємо говорити про його життя та народження.
Уважний читач газети уже ознайомився із сторінками життя князя Володимира та хрещення Руси-України ("Вісті Ковельщини" від 14 липня ц. р.). Стаття Дмитра Корнелюка виважена, патріотично-наукова і, як кажуть, на часі.
Нещодавно світ побачила книга професора Львівської політехніки Юрія Диби під заголовком "Батьківщина Святого Володимира", в якій висловлюється гіпотеза про волинське походження Володимира Великого. Це майже сенсаційне відкриття для нас архіважливе.
Російські історики дотримуються версії, що буцімто князь народився під Псковом, бо княгиня Ольга у 948 році взяла Малушу і подалася на Північ, звідки сама родом, і там народився малий Володимир, батьком якого був князь Святослав. Чомусь горе-біографи не беруть до уваги той факт, що Святослав народився 942 року, і у 948 році батьком бути не міг. Є й інші суперечливі версії.
Спотворення історії мало місце при царях російських, вождях комуністичних. Сьогодні В. Путін, одягнувши мантію історика, вперто трубить на весь світ, що Володимир "наш", як і "Крим наш". Тому маємо шукати свою історичну правду.
За науковою гіпотезою Юрія Диби, князь Володимир народився в селі Будятичі Іваничівського району. Ця новина, яку було повідомлено на одній з історико-краєзнавчих конференцій у Національному Східно-Європейському університеті імені Лесі Українки в Луцьку, змусила мене перечитати десятки історичних праць.
Глибокий аналіз прочитаного і зроблених мною висновків на шпальтах газети неможливий, тому — фрагментарно та основне.
Кожному історику і навіть учню відомі подвиги княгині Ольги та її перемоги над древлянами, особливо взяття неприступного замку Коростеня та жорстоку помсту за страту чоловіка князя Ігоря. Чули про Добриню і сестру Малушу, ключницю-рабиню при дворі Ольги.
Всі ці історії, часом казкові, вписуються в таке собі географічне коло з центром в Києві, у яке входять міста Коростень, Малин, Любеч, Новгород, Псков та інші.
Професор Диба сміливо "руйнує" рамки цього кола і знаходить історичні свідчення про те, що поблизу Володимира-Волинського у с. Будятичах знаходився родовий маєток князя древлянського "Мала" — батька Добрині та Малуші. Про це свідчать народні перекази, а місцеві краєзнавці встановили місце, де був палац.
Маєток знаходився на пограниччі древлянської землі з дулібами. Тут проходили торгові шляхи з Болгар до Києва. Більше того, один з останніх нащадків "Мала" священик Варлаам, подорожуючи по святих місцях, з Константинополя повертався через Чехію в "страну свою", тобто до рідних батьківських місць. Так свідчить літопис.
Читач справедливо зауважить: "А який стосунок маєтка "Мала" до народження Володимира?".
Мусимо ще раз неупереджено поглянути на ті давні події, що відбувалися, і наблизитись до істини.
Після взяття Коростеня князь древлянський був відправлений "на заслання" в Любеч, а його діти Добриня та Малуша стали бранцями, згодом прислуговуючи при дворі княгині Ольги.
Цей "полон" тривав 7 чи 8 років. З великою ймовірністю можемо стверджувати, що ця неволя закінчилася, коли юному і хороброму Святославу приглянулася красуня "милостивиця" Малуша. Вона не була наложницею в числі тих багатьох простих рабинь, а бранкою князівського роду. Зважаючи на таку рівність, Святослав мав право і взяв собі за дружину любу Малку. Цей шлюб вирівнював князівські відносини. Саме цим пояснюється вояж княгині Ольги до Буга та Луги, де знаходився маєток князя "Мала".
У 962 році через хрещення Ольги і несприйняття цього акту Святославом виник конфлікт і небезпечне заворушення. З цих причин вагітна Малуша була відправлена в далекі Будятичі до своєї рідної мами. Зрештою, цього вимагала традиція — дитя доньки народжувалось і виколихувалося біля її матері. Ми й сьогодні знаємо, що невістка віддає пріоритет не свекрусі, а своїй матері.
З високою ймовірністю можемо припустити, що Володимир народився саме в Будятичах, волинському гарному селі у 962 році.
Любов до Малуші (Мали) та довіру Святослава до родини тестя Мала ми прослідковуємо і пізніше.
Коли князь Святослав ділив свої володіння між синами, то в Новгород десятирічного Володимира відправив з дядьком Добринею. І не просто як опікуна-наставника малого, а як правителя землі Новгородської, тим самим зрівнявши його із синами своїми. Пізніше Володимир так само відповідав Добрині своєю довірою.
Вищесказане пояснює зацікавленість Володимира Великого містом Ладомиром і перетворення його на Володимир та будівництво історичних церков у Володимирі і Зимненському монастирі.
Літописні свідчення, назви поселень, билини, історичні праці науковців російських та українських Юрій Диба зв'язує в один "ланцюг". Як стверджував колишній радянський розвідник Віктор Суворов, коли про
Залишити коментар