Повідомлення в номер / Краще погано їхати, аніж добре йти

Краще погано їхати, аніж добре йти?
Надія (с. Гішин):
– Я працюю у Ковелі. Щодня їжджу на роботу. Проїзд у "маршрутках" й перед здорожчанням не був дешевим: було сім гривень, а зараз – вісім. Тож більше трьохсот гривень у місяць потрібно відкладати лише на дорогу. 
Нині люди отримують малі пенсії та зарплати. Скрізь високі ціни на продукти харчування та ліки. Ніхто нічого не регулює. Щодня ціни змінюються. А тут ще й підвищення тарифів на проїзд не вистачало. Тільки чомусь на якості перевезення це ніяк не відобразилося. Взимку їхати ще куди не йшло, а от улітку в "бусі", як в танку – дихнути нічим. Автобуси їздять вже років …надцять: і "горять", і гальма відмовляють, і ламаються прямо посеред дороги… Вже можна було б хоч один поміняти на трохи новіший. Тому якби з 1 березня почав курсувати новий автобус і, водночас, піднявся тариф, може, і люди пробували б зрозуміти.
Оксана (с. Зелене):
– Я не дуже часто користуюся громадським автотранспортом. Але на якість перевезень не нарікаю. Автобуси їздять за графіком, зручні, всім пасажирам місця вистачає. Вартість проїзду теж ніби не змінилася: з мого села до міста – 4 гривні.
Людмила (с. Дубове):
– Вартість проїзду з Дубового до Ковеля автобусом у нас зростає періодично. Але чи "справедливою" є така вартість проїзду, дуже сумніваюся. Ми, дубівчани, й раніше зверталися до районної влади з цим питанням, бо вважали, що й попередня ціна на проїзд (4.30 грн.) була завищена. А вже як зараз перевізники "заспівали" 5 гривень, то й поготів. Можливо, я не все у цьому розумію, але якщо я їду з центру міста, то все одно плачу таку ж ціну, як той, хто з кінцевої зупинки на вокзалі. Кілометраж різний, а ціна - та ж сама. От, наприклад, покупець у магазині має  право купити півхлібини, і з нього ніхто не вимагає плати за цілий буханець, так само й пасажир повинен платити ціну за кожен кілометр.    
Та вже хоча б звернули увагу на стан транспортних засобів, які у переважній більшості своє вже давно від'їздили і ледве пристосовані до пасажирських перевезень.
Валентина 
(смт Люблинець):
– Проживаю в Люблинці кілька років. Перед цим довгий час мешкала в Ковелі у мікрорайоні "Сільмаш", тому досвід користування громадським транспортом у мене великий. Відстань і напрямок до центру міста, куди щодня автобусом доїжджаю на роботу, майже не змінився, однак змінилось дещо інше. Передусім, ставлення водіїв до пенсіонерів, які на той час і в приміських "маршрутках" мали право на пільговий проїзд.  Однак, відверто кажучи, пенсіонери-люблинчани не завжди спокійно і без зайвих нервів могли скористатися цим "привілеєм". Що ж, проблема "відпала" сама після того, як цю пільгу для них зовсім відмінили. 
Тепер вкотре проїзд подорожчав. Але незалежно від того, зростає ціна чи ні, обслуговування не поліпшується. Часом у "маршрутці" пасажирів, як у консерві – шпротів. Перевізники нерідко набирають людей понад міру. І на зашарпаний салон увагу звертають далеко не всі… звикли. Але це, швидше, вина "клієнтів", які псують оббивку на сидіннях, смітять, часом поводяться некультурно. А водій при цьому має зберігати спокій і стежити за ситуацією на дорозі, аби не допустити якоїсь надзвичайної транспортної пригоди.
І ще один неприємний нюанс. Буває, водії збиваються з графіка руху, пропускають рейси. Не відомо, з яких причин так стається, але особливо це відчутно було взимку, коли після роботи люди, щоб доїхати додому,  по півгодини, а то й більше, чекали на морозі автобуса. Зрештою, “під зав’язку” набита ще на вокзалі чи в центрі "маршрутка", пропускаючи наступні зупинки (де теж, можливо, її з нетерпінням чекали), прямувала до кінцевого пункту призначення. 
 Василь (с. Вербка):
– В нас проїзд підвищився не набагато – лише на 50 копійок (4 грн.). Я не часто користуюся автобусом, тому і ціна, і якість проїзду мене цілком влаштовує. Я й перевізників розумію, бо і пальне зросло у ціні, і запчастини не дешевшають, а заробити кожному хочеться.
l
Цьогорічна весна на Ковельщині розпочалася з підвищення перевізниками цін на проїзд у приміському громадському транспорті. Люди обурені, адже вартість проїзду до деяких сіл хоч і "підскочила", а якість автобусного перевезення, самих автобусів залишається тою ж самою, а то й погіршилася. Перевізники захищаються, мовляв, підвищення цін – вимушений крок у зв'язку із підвищенням мінімальної зарплати та ростом вартості пального.  
Отож, перше березня неприємно здивувало всіх, хто вирішив скористатися громадським автотранспортом, аби дістатися з населених пунктів Ковельського району до м. Ковеля – ціни підвищилися, а людей поставили перед фактом – без обговорення і попереджень. 
Чесно кажучи, сівши того дня в автобус, й сама отетеріла, коли за проїзд з Люблинця (де проживаю) у Ковель "заправили" замість 4.30 грн. п'ять гривень. Водій "маршрутки" на моє "як так?" відповів, що про це пасажирів попередньо інформували. Звісно, я чула новини про те, що в інших містах і районах підвищують вартість проїзду в автомобільному транспорті загального користування або ж намагаються це зробити, але про наміри місцевих перевізників з приводу цього навіть і не здогадувалась. І хоч користуюся громадським транспортом як мінімум двічі щодня, ці нові "розцінки" для мене – як сніг на голову, причому влітку. 
Згідна, підвищення тарифів на проїзд у нашому приміському транспорті ніби  незначне й не надто вже відчутно "вдарить" по кишенях, та все ж люди повинні були знати про це заздалегідь. Аби розставити в цьому питанні якщо не крапки, то хоча б коми, звернулася за роз'ясненням у Ковельську РДА, де мене, не надто обізнану у "тонкощах" цієї справи, врешті й "просвітили": держава дала право перевізникам самим приймати рішення про підвищення вартості проїзду, і райдержадміністрація не погоджує затвердження тарифів на пасажирські перевезення. 
Відповідно не контролюють цей процес і обласні адміністрації, адже Постановою Кабміну ще у 2015 році було скасовано державне регулювання тарифів на пасажирські перевезення. Як наслідок, перевізникам дозволили самовільно встановлювати ціну на проїзд. Тож Всеукраїнською асоціацією автомобільних перевізників за запропонованою Антимонопольним комітетом України   методикою розроблено розрахунок вартості пасажирських перевезень. Відтак орієнтовна вартість 1 пасажиро-кілометра  складає 65 коп.
Зокрема, в основу нового розрахунку "лягла" підвищена вдвічі з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата. На цьому перевізники акцентують, аргументуючи збільшення вартості проїзду на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування. А також кажуть, що підвищення ціни – вимушений крок ще й у зв'язку із збільшенням витрат на утримання транспорту, бо всі, хто продає запчастини, "прив'язує" їх вартість до курсу валюти. Плюс ріст цін на пальне. 
l
Так, аргументи перевізників переконливі та виправдані. Вони цілком зрозумілі й прийнятні. Але ж при цьому якість обслуговування і перевезення в маршрутному "таксі" сьогодні, м'яко кажучи, "шкутильгає". Бо коли говоримо про водія "маршрутки", то уявляємо собі чоловіка, який однією рукою шукає здачу, іншою – тримає мобільний телефон біля вуха, а коліном – притримує кермо. І самі водії цього не заперечують, адже протягом довгого робочого дня їм доводиться виконувати функцію і шофера, і кондуктора. Тож на їхню роздратованість, а  часом й безтактність інколи можна заплющити очі. 
Однак, піднімаючи ціну за проїзд, перевізникам таки не зайве було б потурбуватися про комфорт для своїх пасажирів. А в нашому випадку, на жаль, ціна не знає якості. Бо, попри її зменшення чи збільшення, технічний стан більшості пасажирських автобусів (з яких немало переобладнані з вантажних "бусів") бажає кращого. 
Та, попри це, хочеться завершити, як кажуть, на мажорній ноті. Бо підхід і ставлення окремих водіїв до своєї роботи мені таки подобається. Ввічливі, комунікабельні, ще й з почуттям гумору. От і конкретний випадок: після здорожчання вартості проїзду водій однієї "маршрутки" навіть квитки роздавав. "У мене цього "добра" багато без діла лежить, а пасажирам все ж приємно отримати квиточок за проїзд", – сказав він, вирушаючи у путь. Що ж, оригінальне трактування. Не знаю, як кому, а мені приємніше було б проїхатися безкоштовно… Але якщо серйозно, то квиток за проїзд в громадському транспорті – це не просто клаптик паперу, отримати який чомусь має бути "приємно". Пасажир повинен мати квиток, бо в такому разі він буде застрахований від нещасного випадку на автотранспорті.
Утім, є й інші позитивні моменти: в наших "маршрутках" водії хоча б не палять за кермом і не вмикають гучно музику…
Вікторія ЗІНЧУК.
Надія (с. Гішин):

Краще погано їхати, аніж добре йти?