Нове "обличчя" ковельської профосвіти
Професійно-технічні навчальні заклади – перша сходинка для здобуття професії, визначення свого місця в житті. Незважаючи на те, що вони вважалися найнижчою ланкою і не досить престижною в цілому в системі освіти, проте багатьом дали путівку в доросле самостійне життя, виховали, замінивши родину, не дозволили ступити на хибний шлях.
Варто зазначити, що раніше на професійно-технічні училища державою виділялися чималі кошти, учнів забезпечували безплатним харчуванням, проживанням у гуртожитках. Як кажуть, мета виправдовувала засоби – ці вкладення згодом окуповувалися сторицею, бо на підприємства йшли підготовлені робітники. А що казати зараз, якщо у нас від тих колись потужних заводів, фабрик, комбінатів майже нічого не лишилось?
Тому не варто дивуватися, що й ПТУ сьогодні переживають не кращі часи. Нерідко доводилось чути і про мізерне фінансування цих закладів, і про те, що поповнюються учнівські ряди неохоче, і що взагалі ця система доживає останні часи.
В Україні – більше тисячі закладів профтехосвіти, і практично всі вони почали функціонувати в радянські часи, тому зараз їхня мережа не відповідає сучасним потребам. Так вважають в Міносвіти України, де більш, ніж впевнені, що нині з'явилася потреба не просто в оптимізації, а в тому, щоб привести нашу мережу і перелік професій, які готуються у закладах української професійно-технічної освіти, до потреб сучасної економіки.
При цьому наголошують, що мова не йде про необхідність скорочення, а про те, що ми повинні мати таку мережу закладів, які б відповідали потребам сьогодення. Теоретично, ніби все елементарно і правильно (в цьому плані чиновники від освіти все в деталях роз'яснили й довели), а от практично – тут вже треба постаратися, як кажуть, на місцях.
На Волині – 23 заклади профтехосвіти. Три з них – при вишах, ще два – у складі пенітенціарної служби, їх через питання власності оптимізація не торкнеться. А ось решта 18 будуть реформувати. Тим більше, що деякі заклади є малокомплектними (менше 300 учнів).
Тож настав час для змін. Наразі планують створити мережу профтехосвітніх закладів трьох рівнів: професійні центри, професійні коледжі і професійні ліцеї, як структурні підрозділи центрів. Саме такий багатопрофільний професійний центр вже в цьому році має з'явитися і в Ковелі шляхом об' єднання Ковельського професійного ліцею (контингент учнів – 424 особи) та професійно-технічного училища № 5 (199 учнів).
Про це та про інші важливі моменти у реформуванні системи професійної освіти Волині розповіла начальник управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Людмила Плахотна під час робочої зустрічі з трудовими колективами Ковельського професійного ліцею та ПТУ № 5, що відбулась нещодавно в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка.
Очільниця обласного управління освіти, зокрема, сказала, що сьогодні зі зміною законодавства в освітній галузі змінюється погляд влади на роль професійно-технічних закладів у системі української освіти.
– Протягом двох років, ознайомлюючись з роботою наших професійних закладів й порівнюючи їх із закордонними закладами такого типу, можу запевнити, що маємо хороші перспективи в цьому напрямку, – зазначила Людмила Володимирівна. – Держава сьогодні потребує кваліфікованих робітничих кадрів навіть у найскладнішій ситуації економічної кризи. А тому розмови про закриття ПТУ не мають під собою жодних підстав. Об'єднання і укрупнення ПТУ аж ніяк не означає їх закриття, зміняться лише підходи до роботи закладів.
З її слів, на 2017 рік у нас заплановано об'єднання 4 закладів у два центри професійної освіти – у Ковелі та Нововолинську. Вона також сказала про те, що на громадське обговорення представлено проект Плану розвитку професійно-технічної освіти Волинської області на 2017 - 2020 роки. Перший етап й передбачає створення таких професійних центрів, де можна буде отримати професію, проходити перепідготовку, підвищення кваліфікації, а також закінчувати шкільну освіту паралельно з професійним навчанням.
Людмила Плахотна зупинилася й на інших нюансах реформування професійної освіти в Україні, на які для її розвитку слід звернути увагу в подальшому. Зокрема, важлива роль у цьому процесі роботодавців, які мають стати повноцінними учасниками підготовки кадрів, як це давно вже практикують за кордоном. Вони мають моніторити ринок праці, прогнозувати потреби в фахівцях, надавати фінансування для забезпечення діяльності закладів, роботи їх матеріально-технічної бази. Вони ж організовують атестацію і стажування, працевлаштовують.
Сьогодні професійна освіта – в пошуку шляхів модернізації, у чому й справді з'явилась необхідність. Але чи вдасться цей шлях пройти безболісно й разом з тим ефективно, одразу важко сказати. Зважаючи хоча б на те, що торік держава "перевела" стрілки на місцеві бюджети у справі фінансування ПТУ. А цей "тягар" для місцевих органів виконавчої влади виявився заважким.
Щодо ковельських професійно-технічних закладів та й, зрештою, інших такого ж типу на Волині (окрім м. Луцька), то вони отримують фінансування з обласного бюджету. Тож ще вирішуватиметься питання, хто буде власником майна – держава чи обласна рада. Нині ж варто задуматися над тим, де взяти кошти на енергоносії, утримання матеріально-технічної бази, виплату стипендії, яких в обласній казні вистачить лише на 7,5 місяців.
Але поки що викладачів більше цікавить інше: чи, бува, не залишаться вони у результаті без роботи, а учням не перервуть навчання?
Відповідь обнадійлива – трудові колективи Ковельського професійного ліцею і ПТУ № 5 будуть переведені у центр професійної освіти, який стане правонаступником обох цих закладів. Як пояснила Л. Плахотна, в основному зазнає змін в своїй роботі адміністративний і обслуговуючий персонал, а от педагогічні колективи працюватимуть у повному складі. Однак, можливість залишитись без роботи таки є – "під прицілом" опинились працівники пенсійного віку.
Щодо учнів, які там зараз навчаються, то вони продовжать навчання вже в реорганізованому закладі.
Аби "плюси" цих змін у профтехосвіті стали помітними, в процесі їх впровадження необхідно звернути увагу й на інші моменти. Адже, як запевняють чиновники "з гори", аби усе, як слід, вдалося, важливо повноцінно й ефективно використовувати наявну матеріально-технічну базу, ресурсні можливості, застосовувати успішний міжнародний досвід у цій сфері, залучати додаткові кошти з різних джерел і т. д., і т. п. У свою ж чергу, ці та інші реформаторські ініціативи й сприятимуть розвитку, удосконаленню і модернізації українських ПТНЗ.
Що ж, попри складні реалії й туманні перспективи, майбутнє профтехосвіти у Ковелі виглядає не таким уже й безнадійним. Реформи тривають. А урядовці окреслюють їхню кінцеву мету: створити систему, яка буде самоналаштовуватись на потреби економіки. При цьому головне не перестаратися – не зруйнувати існуючий фундамент, а зберегти активи, розумно ними розпорядитися і перспективно розвиватись. Тож, як кажуть, в добру путь і в добрий час!
Вікторія ЗІНЧУК.
Професійно-технічні навчальні заклади – перша сходинка для здобуття професії, визначення свого місця в житті. Незважаючи на те, що вони вважалися найнижчою ланкою і не досить престижною в цілому в системі освіти, проте багатьом дали путівку в доросле самостійне життя, виховали, замінивши родину, не дозволили ступити на хибний шлях.
Варто зазначити, що раніше на професійно-технічні училища державою виділялися чималі кошти, учнів забезпечували безплатним харчуванням, проживанням у гуртожитках. Як кажуть, мета виправдовувала засоби – ці вкладення згодом окуповувалися сторицею, бо на підприємства йшли підготовлені робітники. А що казати зараз, якщо у нас від тих колись потужних заводів, фабрик, комбінатів майже нічого не лишилось?
Тому не варто дивуватися, що й ПТУ сьогодні переживають не кращі часи. Нерідко доводилось чути і про мізерне фінансування цих закладів, і про те, що поповнюються учнівські ряди неохоче, і що взагалі ця система доживає останні часи.
В Україні – більше тисячі закладів профтехосвіти, і практично всі вони почали функціонувати в радянські часи, тому зараз їхня мережа не відповідає сучасним потребам. Так вважають в Міносвіти України, де більш, ніж впевнені, що нині з'явилася потреба не просто в оптимізації, а в тому, щоб привести нашу мережу і перелік професій, які готуються у закладах української професійно-технічної освіти, до потреб сучасної економіки.
При цьому наголошують, що мова не йде про необхідність скорочення, а про те, що ми повинні мати таку мережу закладів, які б відповідали потребам сьогодення. Теоретично, ніби все елементарно і правильно (в цьому плані чиновники від освіти все в деталях роз'яснили й довели), а от практично – тут вже треба постаратися, як кажуть, на місцях.
На Волині – 23 заклади профтехосвіти. Три з них – при вишах, ще два – у складі пенітенціарної служби, їх через питання власності оптимізація не торкнеться. А ось решта 18 будуть реформувати. Тим більше, що деякі заклади є малокомплектними (менше 300 учнів).
Тож настав час для змін. Наразі планують створити мережу профтехосвітніх закладів трьох рівнів: професійні центри, професійні коледжі і професійні ліцеї, як структурні підрозділи центрів. Саме такий багатопрофільний професійний центр вже в цьому році має з'явитися і в Ковелі шляхом об' єднання Ковельського професійного ліцею (контингент учнів – 424 особи) та професійно-технічного училища № 5 (199 учнів).
Про це та про інші важливі моменти у реформуванні системи професійної освіти Волині розповіла начальник управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Людмила Плахотна під час робочої зустрічі з трудовими колективами Ковельського професійного ліцею та ПТУ № 5, що відбулась нещодавно в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка.
Очільниця обласного управління освіти, зокрема, сказала, що сьогодні зі зміною законодавства в освітній галузі змінюється погляд влади на роль професійно-технічних закладів у системі української освіти.
– Протягом двох років, ознайомлюючись з роботою наших професійних закладів й порівнюючи їх із закордонними закладами такого типу, можу запевнити, що маємо хороші перспективи в цьому напрямку, – зазначила Людмила Володимирівна. – Держава сьогодні потребує кваліфікованих робітничих кадрів навіть у найскладнішій ситуації економічної кризи. А тому розмови про закриття ПТУ не мають під собою жодних підстав. Об'єднання і укрупнення ПТУ аж ніяк не означає їх закриття, зміняться лише підходи до роботи закладів.
З її слів, на 2017 рік у нас заплановано об'єднання 4 закладів у два центри професійно-технічної освіти – у Ковелі та Нововолинську. Вона також сказала про те, що на громадське обговорення представлено проект Плану розвитку професійно-технічної освіти Волинської області на 2017 - 2020 роки. Перший етап й передбачає створення таких професійних центрів, де можна буде отримати професію, проходити перепідготовку, підвищення кваліфікації, а також закінчувати шкільну освіту паралельно з професійним навчанням.
Людмила Плахотна зупинилася й на інших нюансах реформування професійної освіти в Україні, на які для її розвитку слід звернути увагу в подальшому. Зокрема, важлива роль у цьому процесі роботодавців, які мають стати повноцінними учасниками підготовки кадрів, як це давно вже практикують за кордоном. Вони мають моніторити ринок праці, прогнозувати потреби в фахівцях, надавати фінансування для забезпечення діяльності закладів, роботи їх матеріально-технічної бази. Вони ж організовують атестацію і стажування, працевлаштовують.
Сьогодні професійна освіта – в пошуку шляхів модернізації, у чому й справді з'явилась необхідність. Але чи вдасться цей шлях пройти безболісно й разом з тим ефективно, одразу важко сказати. Зважаючи хоча б на те, що торік держава "перевела" стрілки на місцеві бюджети у справі фінансування ПТУ. А цей "тягар" для місцевих органів виконавчої влади виявився заважким.
Щодо ковельських професійно-технічних закладів та й, зрештою, інших такого ж типу на Волині (окрім м. Луцька), то вони отримують фінансування з обласного бюджету. Тож ще вирішуватиметься питання, хто буде власником майна – держава чи обласна рада. Нині ж варто задуматися над тим, де взяти кошти на енергоносії, утримання матеріально-технічної бази, виплату стипендії, яких в обласній казні вистачить лише на 7,5 місяців.
Але поки що викладачів більше цікавить інше: чи, бува, не залишаться вони у результаті без роботи, а учням не перервуть навчання?
Відповідь обнадійлива – трудові колективи Ковельського професійного ліцею і ПТУ № 5 будуть переведені у центр професійної освіти, який стане правонаступником обох цих закладів. Як пояснила Л. Плахотна, в основному зазнає змін в своїй роботі адміністративний і обслуговуючий персонал, а от педагогічні колективи працюватимуть у повному складі. Однак, можливість залишитись без роботи таки є – "під прицілом" опинились працівники пенсійного віку.
Щодо учнів, які там зараз навчаються, то вони продовжать навчання вже в реорганізованому закладі.
Аби "плюси" цих змін у профтехосвіті стали помітними, в процесі їх впровадження необхідно звернути увагу й на інші моменти. Адже, як запевняють чиновники "з гори", аби усе, як слід, вдалося, важливо повноцінно й ефективно використовувати наявну матеріально-технічну базу, ресурсні можливості, застосовувати успішний міжнародний досвід у цій сфері, залучати додаткові кошти з різних джерел і т. д., і т. п. У свою ж чергу, ці та інші реформаторські ініціативи й сприятимуть розвитку, удосконаленню і модернізації українських ПТНЗ.
Що ж, попри складні реалії й туманні перспективи, майбутнє профтехосвіти у Ковелі виглядає не таким уже й безнадійним. Реформи тривають. А урядовці окреслюють їхню кінцеву мету: створити систему, яка буде самоналаштовуватись на потреби економіки. При цьому головне не перестаратися – не зруйнувати існуючий фундамент, а зберегти активи, розумно ними розпорядитися і перспективно розвиватись. Тож, як кажуть, в добру путь і в добрий час!
Вікторія ЗІНЧУК.
Нове "обличчя" ковельської профосвіти
Залишити коментар