Повідомлення в номер / 3200: чи стали ми багатшими

Пам'ятаю, як під новий рік  урядовці оптимістично запевняли, що у 2017-му люди почнуть жити "по-новому", щасливіше, заможніше завдяки підвищенню мінімальної зарплати до 3200 гривень. І от відтоді минуло вже майже півроку. Та чи справді у матеріальному плані нинішній рік став переломним для пересічних українців? А якщо й став, то чи у позитивний бік?

Інколи задаюся запитанням: "Як у нас прожити на одну зарплату?". І сама собі відповідаю: "Дуже просто. Аби лишень розмір зарплати чи пенсії "перескакував" хоча б п'ятитисячний рубіж. І ціни на все при цьому не переганяли". Бо нині, отримуючи три двісті, якими Уряд так хвалився на початку року, люди опинились далеко не в "плюсах".

ххх

…У всьому собі відмовляти, а гроші витрачати лише на продукти та комуналку. В Україні так зараз живе більшість людей. За офіційними даними ООН, в Україні за межею бідності – більше 60 відсотків населення. 

Та й не дивно, бо на думку вітчизняних експертів, рости повинна не тільки мінімальна, але й середня зарплата. Щоб українці повернулись на докризовий рівень доходів, середня зарплата в країні при нинішніх цінах повинна бути 12 тисяч гривень. 

До речі, в травні відбулося ще одне підвищення, яке цього разу "торкнулося"  пенсіонерів. Пенсія зросла з 1247 до 1312 гривень. До слова, середня пенсія в Україні сьогодні досягла 1800 гривень, при цьому близько 300 тисяч пенсіонерів живуть на "мінімалку". Водночас тисячі українців на заслуженому відпочинку отримують більше 20 тисяч гривень. 

Але, погодьтеся, що судді у відставці, нині найзаможніші пенсіонери, свого часу на своїх посадах викладалися не набагато більше, ніж, скажімо, будівельники і машиністи, вчителі та медики, трактористи і доярки…

Тепер пенсіонер Петро З. отримує трішки більше півтори тисячі гривень, тому, аби розподілити ці копійки й хоч якось дожити до наступної пенсії, занотовує свої доходи і витрати. 

– За минулий рік, наприклад, електроенергія мені обійшлася у дві з лишком тисячі гривень, газ – майже в десять тисяч. А мій річний дохід при цьому склав 18 тисяч гривень, – цитує він деякі записи.

Глибокі арифметичні знання не потрібні, аби зрозуміти, що як тут не діли, як не економ, а грошей все одно при таких "розкладах" не вистачить. 

Додаткових півсотні гривень до пенсії не полегшило життя й ковельчанці Наталії Б.

– До підвищення отримувала рівно півтори тисячі. Тепер добавили до неї ще 56 гривень. І що я можу сьогодні за цей дріб'язок купити? А нічогісінько! Ні в аптеці, ні на ринку, – обурюється жінка. – Мені вже 72 роки, постійно хворію, потребую періодичного лікування. А щоб лягти в лікарню, з собою треба мати як мінімум п'ять тисяч. А ще ж за квартиру платити. Маю 37 років робочого стажу. Працювала важко, чим і здоров'я підірвала. Але хіба ж тоді думала, що доживу до такої ганебної старості?.. 

Й справді, найбільше від падіння економіки постраждали наші пенсіонери. Аби ж то знали всі ті, хто роками її руйнував, до чого ж боляче бачити з вікна свого будинку, як жінка у літах майже щодня копається у ящиках з сміттям, а як душа болить за тих бабусь, які цілими днями із важелезними торбами з різноманітним крамом бігають по вагонах, аби, хоч щось продавши, заробити зайву копійчину…  

ххх

Але повернімось до зарплат. Ось уже п'ятий місяць ми отримуємо мінімальні зарплати в 3200 гривень, але, як-то кажуть, "брудними", а "чистими" на руки – 2576 грн. Влада звітує про позитивний вплив нової "мінімалки" на економіку, про зниження показників безробіття. Та, спілкуючись з пересічними громадянами, чомусь вимальовується не надто райдужна картинка, бо одні працівники мусять тепер працювати більше, а інших, навпаки, перевели на неповний робочий день, деяких взагалі скоротили, щоб підняти зарплату тим, хто залишився.

Ще жодного разу не тримала в руках обіцяної і довгожданої нової зарплати пані Олена, яка працює медсестрою. З окладом у три двісті "живими" вона отримує 2500 - 2700 гривень. Й не дивно, бо чверть суми "з'їдають" податки. А левова частка заробітку йде на комунальні платежі. Залишку ж вистачає, аби так-сяк прохарчуватись до наступної зарплати.

– На нашому сімейному столі м'ясо та риба навіть на свята велика рідкість. Грошей вистачає на елементарне – цукор, олію, якісь крупи чи макарони. Одяг останнім часом купуємо тільки на "секонді", – зізнається жінка.

Здається, дещо краще почуваються вчителі. Так, мій знайомий працює вчителем у одній з міських шкіл ось уже сімнадцять років. Каже, що отримує більше, ніж 3200 гривень.

– Педагогу-початківцю тапер платять по 9-му тарифному розряду, тому з надбавками йому виходить десь 2700 гривень. Відповідно, хто працює довше, в того й зарплатня вища. Розмір заробітної плати педпрацівника ще й залежить від категорії вчителя, навантаження і звання,  – пояснив він.

В приватному секторі теж свої нюанси. Особливо, якщо йдеться про скромний, невеличкий бізнес.

– Зі своїми працівниками домовились про денну оплату – 100 гривень. Тож в середньому й виходить в місяць кожному трохи більше трьох тисяч. У нас колектив невеличкий, тому втрачати нікого не хочеться, – каже власник однієї приватної фірми.

А от у пані Галини – власна продуктова точка на ринку. Вона в одній особі й директор, й продавець, й бухгалтер.

– Дуже складно, – скаржиться вона. – Покупців поменшало, відповідно й прибутків теж, а конкуренція зростає. Нещодавно довелося звільнити продавця, адже нічим стало платити зарплату. Тож тепер торгую сама.

ххх

Отже, висновок простий: багатшими ми поки що не стали (а більшість навіть навпаки!). А чому ж тут дивуватись? Після збільшення "мінімалки" до 3200 грн. пішла ланцюгова реакція подорожчання. Аби поповнити бюджет, збільшили акцизи на алкоголь, підняли абонплату за стаціонарний телефон, вартість проїзду в громадському транспорті, ціни на електроенергію. Здорожчали й продукти харчування, а разом з цим зросли ціни на послуги перукарень, автомийок, таксі, ательє, ремонту взяття і т. д. і т. п. Тож і виходить, що люди почали отримувати трохи більше, але й витрачати теж.

Міцяць-півтора тому чула по телебаченню, що в Кабміні обіцяли в травні прослідкувати, як нова "мінімалка" вплине на стан економіки, й з огляду на це будуть вирішувати, чи можна її піднімати   далі, – наприклад, до 5 тисяч гривень. Навіть не знаю, плакати тут чи сміятись…