На крилах кохання
Сказав мудрець: "Краса
врятує світ.
Вона в Господніх істинах
пророчих,
У ній весни буяє Сонця цвіт,
В коханні чистому – краса
жіноча".
l
Красуня ненаглядна: очі – дві
криниці,
Глибокі, лагідні, закохані
в весну.
Тону у них – спаси мене,
царице –
Сьогодні знов до опівночі
не засну.
В твоїй красі купатимусь, як
в морі,
Згадаю дотик губ твоїх
медових,
Присплю в вечірній тиші сум
і горе,
І вкотре осягатиму закоханості
мову.
Я буду мріяти. Чекати
нетерпляче,
Щоб хоч би поглядом
торкнутися душі.
Я щасливію, коли тебе
побачу –
Тоді на крилах юності
являються вірші.
Жадана, мила, зірко найясніша!
Зійди з небес, чаруй
і спокушай.
Кохання чисте – воно дано нам
ізвище,
І лиш закохані пізнають
справжній рай.
l
Ти закохана в ніч,
Ти закохана в зорі,
Ти закохана в подих весни.
Ти летиш вітровієм,
І хвилюється море –
Ти приходиш принцесою
в сни.
Ти – чарівна й вродлива,
З серцем чистим, відкритим.
Диво-квітка в медових лугах.
Ти – казкова царівна.
Усміхнешся привітно,
І осанну виспівує птах.
Летять мрії у вирій,
Смуток в серце приносять.
Не летіть! Поверніться назад.
О, богине чарівна!
Чуєш: серце голосить?
Запроси в свій закоханий сад.
l
Туман осінній сивиною
Упав на скроні вже давно.
Та, мов у казці, переді мною –
Красуня: ігристе, молоде вино.
І серце пеленають пристрасті,
Закоханості келих ллється
через край.
Дарма, що вже ступив
на пристань,
Де Сонце котиться за небокрай,
То знов весна у душу
проситься.
Явилась юність, мов
той дивний сон.
"В коханні не буває осені", –
Амур шепоче в унісон.
l
Коли кохання чисте, як вода,
Коли кохання тепле, немов
Сонце,
Коли кохання світле,
мов зоря, –
Відкрий душі твоє віконце.
І ти пізнаєш істину пророчу,
Весни відчуєш неповторний
цвіт
І зрозумієш, що краса жіноча
Рятує цей жорстокий світ.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Сказав мудрець: "Краса врятує світ.
Вона в Господніх істинах пророчих,
У ній весни буяє Сонця цвіт,
В коханні чистому – краса жіноча".
ххх
Красуня ненаглядна: очі – дві криниці,
Глибокі, лагідні, закохані в весну.
Тону у них – спаси мене, царице –
Сьогодні знов до опівночі не засну.
В твоїй красі купатимусь, як в морі,
Згадаю дотик губ твоїх медових,
Присплю в вечірній тиші сум і горе,
І вкотре осягатиму закоханості мову.
Я буду мріяти. Чекати нетерпляче,
Щоб хоч би поглядом торкнутися душі.
Я щасливію, коли тебе побачу –
Тоді на крилах юності являються вірші.
Жадана, мила, зірко найясніша!
Зійди з небес, чаруй і спокушай.
Кохання чисте – воно дано нам ізвище,
І лиш закохані пізнають справжній рай.
ххх
Ти закохана в ніч,
Ти закохана в зорі,
Ти закохана в подих весни.
Ти летиш вітровієм,
І хвилюється море –
Ти приходиш принцесою в сни.
Ти – чарівна й вродлива,
З серцем чистим, відкритим.
Диво-квітка в медових лугах.
Ти – казкова царівна.
Усміхнешся привітно,
І осанну виспівує птах.
Летять мрії у вирій,
Смуток в серце приносять.
Не летіть! Поверніться назад.
О, богине чарівна!
Чуєш: серце голосить?
Запроси в свій закоханий сад.
ххх
Туман осінній сивиною
Упав на скроні вже давно.
Та, мов у казці, переді мною –
Красуня: ігристе, молоде вино.
І серце пеленають пристрасті,
Закоханості келих ллється через край.
Дарма, що вже ступив на пристань,
Де Сонце котиться за небокрай,
То знов весна у душу проситься.
Явилась юність, мов той дивний сон.
"В коханні не буває осені", –
Амур шепоче в унісон.
ххх
Коли кохання чисте, як вода,
Коли кохання тепле, немов Сонце,
Коли кохання світле, мов зоря, –
Відкрий душі твоє віконце.
І ти пізнаєш істину пророчу,
Весни відчуєш неповторний цвіт
І зрозумієш, що краса жіноча
Рятує цей жорстокий світ.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар