По життю — з оптимізмом і вірою"Наше життя багате на різні події, і, переживаючи їх, ми живемо по-справжньому. І кожен день є подарунком. Намагаюсь відчувати кожну хвилинку, щоб зібрати якнайбільше емоцій та вражень. Будь-яких – і приємних, і не дуже. Бо найбільший скарб – це наші спогади…".
І їх, тих спогадів, у ковельчанки Марії Батраченко, якій належать ці слова, зібралося чимало. Жінку у нашому місті знають і шанують, передусім, за її добру вдачу, щирість, оптимізм, любов до життя. 7 червня вона святкуватиме ювілей. І хоч зустрічає уже своє сімдесяте літо, Марія Павлівна, як кажуть, все ще у строю. Та й як може бути інакше, коли є люди, які цінують її і чекають?..
Марія Батраченко народилася у Відні, куди у 1942 році на примусові роботи вивезли матір. Разом з матусею, опинившись у концентраційному таборі Маутхаузен, мали йти під розстріл. Врятував наліт американської авіації. Під час сум'яття зачаїлися у житі.
Допомогла втекти від німців незнайома австрійська жінка, яка й прихистила їх у себе. Лише після війни їм вдалось повернутись на Ковельщину.
Оскільки у родині не було годувальника, то й жили не надто заможно. Саме в той момент Марія вирішила, що немає на кого сподіватися, тож необхідно розраховувати на власні сили. Тому гарно навчалася у Голобській середній школі і вперто йшла до своєї мети. Вона закінчила педагогічний інститут в Ростові-на-Дону та здобула спеціальність вчителя російської мови й літератури.
У Ковелі за фахом працювала у Ковельській виховній колонії, згодом – у професійно-технічному училищі № 7, де викладала російську мову та літературу, психологію 27 років.
Марія Батраченко за свого трудового життя деякий час працювала науковим кореспондентом Київського науково-дослідницького інституту, методистом обласного методичного кабінету. Пробувала себе у журналістиці. Вона й досі дописує до "Вістей Ковельщини", захоплюється поезією, творить вірші.
У житті завжди всього досягала сама: характером, наполегливою працею, відданістю обраній справі. Ще з дитинства матуся навчила Марію любити працю, рідну землю, співчувати ближньому, з ніжністю ставитись до близьких та друзів. Тобто навчила бути Людиною.
Недаремно випускники Ковельського ПТУ-7 з повагою ставляться до неї як до колишнього вчителя і з любов'ю та добротою – як до людини.
Дванадцять років свого життя Марія Батраченко присвятила роботі в міській раді ветеранів війни і праці. Очолила ветеранський клуб "Надія" (згодом – "Вікторія"), нині успішно справляється з обов'язками секретаря ветеранської організації.
Ідея створити у нашому місті Університет ІІІ віку з'явилась після поїздки делегації ковельських ветеранів у польське місто Холм. Марія Батраченко була серед ініціаторів цього першого у нашій державі проекту. І ось уже сьомий рік вона – куратор мистецького факультету Ковельського університету третього віку.
Марія Павлівна – активний учасник художньої самодіяльності. Відомий у Ковелі ансамбль "Срібне сяйво", керівником якого вже є довгий час. А ще разом із такими ж, як сама, закоханими у мистецтво людьми, створила аматорський театр "Осіннє золото". Вони беруть участь у різноманітних міських заходах, концертах.
І хоч змолоду не склалося сімейне життя, зате тепер Марія Павлівна щаслива в шлюбі, адже на схилі літ таки знайшла свою другу половинку…
Ні на мить жінка не дозволяє собі розслаблятися. Її сила – в любові: до музики, людей, природи. Саме вона допомагає переборювати всі складнощі, досягати успіху, професійно удосконалюватись.
Життя продовжується. Привітати ювілярку прийдуть рідні та друзі. Адже що може бути краще, ніж зібратися з найближчими людьми за святковим столом? Нам лише залишається приєднатися до їхніх привітань та побажати Марії Павлівні міцного здоров'я і творчої наснаги, щастя і добра. Хай барви світу, який Ви так любите, ще довго не тьмяніють для Вас!
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКУ: Марія БАТРАЧЕНКО.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар