Кобзареве слово – вічнеКовельщина, як і вся Україна, є тим родючим полем, на якому посіяне Тарасом Шевченком зерно рясно проростає патріотизмом та любов'ю до України.
10 березня цього року, у день вознесіння духу Апостола Правди і Свободи на небеса, ковельчани вшановували його пам'ять у центральній районній бібліотеці, біля пам'ятника поету та в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка.
Громадські організації «Майдан Гідності» і «Союз Українок» 9 березня біля пам’ятника Тарасу Шевченку у Ковелі провели Шевченківські читання.
З цієї нагоди до пам’ятника Тарасу Шевченку зібралося немало шанувальників творів геніального поета. Багато людей принесли з собою книгу «Кобзар».
Вступне слово з нагоди вшанування пам’яті Тараса Шевченка висловила заступник голови громадської організації «Союзу Українок» Галина Голубович.
З Божим благословенням звернулися священики. Вони прочитали молитву, розповіли про Тараса Шевченка, який у своїх творах не раз звертався до Святого письма.
Перед присутніми виступив голова районної ради Ігор Верчук.
На святі поетового слова звучали вірші з «Кобзаря», які декламували педагоги, учні, жителі міста та району.
З поезіями Т. Шевченка перед присутніми виступили також Лідія Козуля, Марія Хилюк та інші. Прочитав свій вірш Василь Марчук.
Протоієрей Іван Оринчак – настоятель парафії святителя Миколая Чудотворця прочитав вірш, присвячений геніальному поету.
Зворушливо звучали біля пам’ятника Тарасу Шевченку відомі його твори «Катерина», «Лілея», «Мені однаково…», а також «Садок вишневий коло хати», уривки «Розрита могила», «Сон». А по закінченню заходу його учасники проспівали «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт» та «Думи мої, думи мої».
Степан СКОКЛЮК.
До центральної районної бібліотеки завітав гість зі Львова, уродженець села Погіньок, науковець і письменник Володимир Гануліч. Він вдруге презентує свою творчість ковельчанам. На цей раз на суд читача було представлено повість "Земля і слово".
Барвистою мовою, ліричними описами природи й цікавими діалогами автор змальовує подорож Тараса Шевченка по Волині, зокрема, висловлюючи припущення, що він міг бути і в Погіньках.
Ніхто не знає, де початок істини і кінець художнього домислу. Аналізуючи вірш "Мені тринадцятий минало" і намагаючись розгадати таємничу посвяту N.N., пан Володимир доходить висновку: той хлопець, що "пас ягнята за селом", є волинянином із його села! І сам
е з ним зустрівся у 1846 році Тарас, який прямував до Ковеля.
Художній домисел має право на життя. Бо є незаперечна істина: Шевченко "побував" у кожному українському селі. А як: чи то фізично восени 1846 року, чи то з небес залетівши у наше серце, не так важливо.
Схвально про книгу і автора відгукнулись шанувальники творчості В. Гануліча. Серед них – Валентина Остапчук, Лідія Гарлінська, Георгій Ідрісов та Ольга Бичковська, яка вела творчий вечір.
Барвінком в творче дійство вплелася пісня у виконанні тріо "Райдуга".
Від письменника і присутніх у залі були покладені квіти до пам'ятника Великому Кобзарю.
Участь у заході взяли заступник голови районної ради Галина Коляда і радник голови РДА В'ячеслав Сидорук.
Майже одночасно із творчою зустріччю в бібліотеці сотні ковельчан зібралися біля пам'ятника Тарасові Шевченку на березі Турії. Вишикувалися в рівний стрій юнаки з синьо-жовтими прапорами, мов ті козаченьки, що в похід зібралися.
Хвилює вітерець полотнища стягів. Сонце, ніби на замовлення, радісно усміхається Кобзарю та присутнім. І Державний гімн птахом злетів до синього неба.
– Приходимо до тебе, Тарасе, як до української святині і причащаємося твоїм незбагненним цілющим словом, – урочисто нагадує присутнім красуня-ведуча Анастасія Рубець.
Приємно бачити, що до пам'ятника прийшли вчителі, комунальники, учні шкіл і державні службовці, волонтери та бізнесмени.
До присутніх звернувся міський голова Олег Кіндер:
– У світовій історії немає такого велетня духу, як наш Шевченко. Він – символ волі і незалежності. Його велич не в стражданнях, а в боротьбі і перемозі. Сьогодні ми вимушено взяли зброю. І слово Тараса актуальне, як ніколи. Воно допомагає боротися, перемагати і мир здобувати.
Піднесено прочитав уривок з поеми Т. Шевченка "І мертвим, і живим" Владислав Мороз. Душевно і мелодійно виспівували пісню "Ой чого ти почорніло?" вокальна група учнів Облапської загальноосвітньої школи.
Отець Анатолій Александрук, настоятель собору Димитрія Солунського УПЦ КП та ієромонах отець Євген Задорожний із храму Миколая Чарнецького УГКЦ на особливому піднесенні відслужили панахиду, а потім мовили патріотичне слово. І як данина шани, лягли квіти до підніжжя пам'ятника Пророку.
Палац учнівської молоді переповнений. Вихованці навчально-виховного комплексу №11 підготували свій дарунок Шевченкові – змістовну і хвилюючу літературно-музичну композицію під назвою "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття".
Емоційність дійства підсилювалась не тільки артистизмом юних, але й кадрами на екрані.
З великим натхненням юні читали вірші і співали пісні на слова поета. Не менш задушевно лунали поезії, присвячені поету. Запам'яталися рядки: "В минулім часі не кажіть про нього. Любіть, як він, стражденну Україну, як він, ненавидьте її ворогів".
Юні артисти нагадали про окремі віхи долі Кобзаря. Вони для нас також є знаковими. Адже в березні народився, в квітні волю отримав, у травні в домовині повернувся в Україну і постав над Дніпром у всій своїй величі.
Юні і дорослі аматори сцени зігріли душі високою виконавською майстерністю, бо і пісні патріотичні звучали, а танець "Барвінка" нагадав часи козацькі. Всього було в тому урочистому дійстві. Не забули Небесну Сотню і воїнів АТО вшанувати хвилиною мовчання.
– Дякую за змістовний концерт. Нам є чого повчитися у Шевченка. Будьмо щирими, як він, – виголосив Михайло Гетьман, секретар міської ради.
На концерті були присутні Ігор Прокопів, заступник міського голови, та очільник управління освіти Віктор Бичковський.
ххх
На закінчення – поетичне звернення до Великого Кобзаря:
– Перед тобою я стою, Тарасе-брате.
О, як же сумно, боляче мені –
У нашій мирній українській хаті
Душа і тіло, вся Земля в огні.
Прости, Тарасе! Каюсь… каюсь… каюсь,
Що заповітів твоїх ми не почули,
Що рідна мова покриткою мається,
І що на трон спішать підступні Калігули.
Тарасе-брате, вже не раз бувало,
Як блудні діти розпинали Україну.
І знов деруть останнє – їм, бач, мало.
Насіялася нечисть сатанинська, і не гине.
І думи твої гіркі моїми тепер стали,
І Тур'я вдаль несе священні води.
Я – українець! Я – біля твого п'єдесталу
Молюсь. Благаю. О, мій народе,
Проснись, і схаменися, і прозрій.
Твій геній соколом парить над світом.
Тараса зерна по Землі усій посій.
Я вірю: зійдуть! І ми будем щасливіти!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час мітингу пам'яті Кобзаря у Ковелі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар