Квітучий сад Івана СмітюхаУ країні – економічна "буря". То піднімається, то падає гривня. Ціни на пальне теж затягнуті у "циклон" інфляційних процесів. Тільки й чуєш: "Ви бачили, яка ціна на борошно, крупи та м'ясо? Жах!".
На жаль, політика вільного "плавання" у світовому фінансовому та економічному просторах виявилася для нас згубною і тягне Україну на дно.
Але, як завжди, знаходяться ті, які й за найбільш несприятливих умов твердо переконані: "Не зважаючи ні на що, у нас таки буде місто-сад!".
Смітюх Іван Євдокимович, депутат обласної ради, відомий на Волині виробничник в один із недавніх весняних днів запропонував:
– Поїхали до села Будища. Побачите, як ми працюємо.
Признаюсь, що, затиснутий у лещата побутових економічних розрахунків, я мимоволі починаю міркувати: а скільки ж витрачу бензину на поїздку? Але журналістська допитливість перемагає, і ось ми – на полі між Колодяжним і Будищем. Обабіч шляху на рівненьких полях зеленіють паростки зернових. Далі бачимо техніку, що працює на повну потужність.
З іншого боку дороги гурт чоловіків і жінок висаджує яблуньки. Ініціатор гарного, не зовсім типового для нашого часу починання, – Іван Смітюх.
– Через три роки ви це місце не впізнаєте. Тут буде квітучий сад. Сьогодні під яблуні ми зайняли площу 7 гектарів. Саджанці закупили в Бельгії. Вони стійкі до погодних примх і шкідників. А погляньте, яка технологія: між рядами вільно проїде трактор чи інша спеціальна техніка.
У самому ряду яблуньки садять густіше. Тут все передбачено для механізованого догляду за садом і збирання врожаїв.
– У вас тільки яблуні? – не втримуюсь і перебиваю співрозмовника.
– Це яблуневий сад 2015 року. А у нас є площі, засаджені грушами, сливами. В господарстві успішно вирощуємо малину, смородину, полуниці. Зауважте, що сорти та технології догляду за рослинами – європейські, – відповідає Іван Євдокимович.
– Який би не був успішним бізнес плодово-овочевого напрямку, але хліб – усьому голова. І в місті, і в селі людей непокоїть запитання: "Зважаючи на високі ціни на паливно-мастильні матеріали та добриво, чи буде цьогоріч вчасно посіяно зернові?” – продовжую розмову.
– Біля мене – Микола Вакулюк, наш головний агроном з усіх напрямків діяльності. Він може підтвердити факт: польові роботи у нас на стадії завершення.
Тільки ранніх ярових посіяли 700 гектарів. Це набагато більше, ніж торік. Підготували площі під капусту, кабачки, квасолю.
Мені голова товариства імені Лесі Українки Сергій Герез недавно сказав: "Навіть не сподівався, що цьогоріч так швидко засіємо ниву". А дива ніякого нема. Завчасу все продумали, підготували площі, насіння, добрива. Та ще й погода сприяє.
– Добрий господар не буде голодним. Та й інших нагодує. Ціна на хліб зростатиме?
– Анатолію Володимировичу, я сам зростав в селі і знаю, як в наших умовах виживати. Тому найголовніше для мене – втримати більш-менш доступну ціну на головний продукт харчування. Хліб, який випікають на Ковельському хлібокомбінаті, найдешевший в Україні. Його вартість "на виході" – 4 грн. 50 коп. буханець. Для порівняння: у Ві
нниці хлібина коштує 8 грн. 50 коп.
Із почутого і побаченого роблю висновок: на Ковельщині загалом і в Колодяжному зокрема, – "золоті" люди.
І ті, що закладають сад, і ті, що вирощують зернові, працюють з повною віддачею, за що їм – велике "спасибі!".
Важко не погодитися із словами Івана Смітюха – вмілого господарника, кмітливого організатора виробництва, який сказав: “Ми будуємо Європу в Україні”.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час закладання яблуневого саду.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Залишити коментар