Загляньмо в омиті сльозами серця матерівВоїни в АТО захищають і Волинь
Проникливі слова, які звучали під час зустрічі-реквієму, проведеній нещодавно в бібліотеці Ковельського промислово-економічного коледжу ЛНТУ, змушували співпереживати переповнений зал студентів і дорослих, а з ними – бійців АТО й викликали надію на кінець війни.
Не перестаю дивуватися, яка в технічному освітянському закладі виростає і розквітає пишна квітка творчості! Однак все просто – це відкрита українська душа, яка, увібравши в себе біль і страждання, материнську любов і терпіння, передає трансформовані особисті відчуття іншим.
Не помилюсь, коли скажу, що саме така душа – в організатора і режисера зустрічі-реквієму Нелі Телючик. Знайшла через слово і пісню ключик до серця. Знаю, що ночі не досипала із своїми вихованцями й складала сценарій, шліфувала поетичні рядки та акторську гру.
… Сцена. В одному ряду – портрети у чорних рамках воїнів, загиблих в АТО. Ряд заквітчаних гірляндою із соснових гілок синьо-жовтою стрічкою. Ведучі підходять до цього своєрідного меморіалу, вголос називають прізвища героїв і ставлять свічки.
Їх, небесних героїв, уже десятеро. Це – Олександр Абрамчук (Ковель), Роман Данилевич (Облапи), Олександр Артемук (Ковель), Станіслав Максимчук (Голоби), Андрій Мостика (Зелене), Андрій Омелянюк (Дубове), Павло Редькович (Майдан), Олексій Тарасюк (Ковель), Анатолій Шилік (Ковель), Олександр Ярмолюк (Ковель).
Після оголошення прізвища кожного воїна всі встають і в пошані схиляють голову, завмираючи в хвилині мовчання…
В почесному ряду залу – воїни-герої зі своїми дружинами. Вони – живі свідки вогняного пекла. Обличчя мужні – як граніт. Їх не зламати. Це – Микола Козел, Юрій Євченко, Ігор Полівода та Олег Худинець.
– Війна – це стерті із лиця землі будинки і цілі села. Я не хочу, щоб ви це бачили. Ми там, на Сході, стримуємо агресора, щоб сюди, на нашу квітучу волинську землю, не прийшли ці страхіття. Воєнне протистояння із російським монстром не приведе до перемоги – нам потрібне дипломатичне вирішення цього воєнного конфлікту, – висловлює свої думки учасник АТО Юрій Євченко.
А студенти воїнам дарують квіти і подарунки. Що особливе могли зібрати при нашій бідності студенти? Але це – від щирого серця, яке випромінює тепло й довіру.
На зустрічі присутній підполковник запасу Сергій Гресько. Він сьогодні – командир самооборони Ковельщини. Його син Андрій виконує свій громадянський і патріотичний обов'язок на передовій у лавах Збройних Сил України. У своєму короткому виступі ветеран ЗСУ говорить молодим хлопцям, що служити в армії – це почесна місія, а захищати рідну батьківську землю – велика відповідальність.
"Солдат війни не вибирає!"
Ця історія змушує щеміти серце. Мимоволі скочується сльоза по щоці і в студентки, яка розказує про цей героїчний випадок, і в присутніх у залі.
Під Іловайськом українські воїни потрапили під обстріл сепаратистів. Нашого земляка, ковельчанина Миколу Буліка, було важко поранено. Втратив свідомість, а коли отямився, побачив, що на одній нозі відкритий перелом, на другій розірване живе тіло великим осколком. Руки теж в осколках.
Зціпив зуби. Порвав одяг, тими шматками перев'язав ноги і … поповз. Повз два дні до якогось села. Побачив бронетехніку і останніми зусиллями доповз туди. А там – російські солдати.
"Безнадійний", – сказали, кинули бинт і поїхали, залишивши бійця помирати посеред поля.
Не здався! Поповз на ближню сопку, перев'язавши руку. На цій безіменній висоті пораненою рукою став подавати ледь видимі сигнали. На щастя, неподалік представники "Червоного Хреста" забирали із поля бою поранених і загиблих. Побачили!
Пекельні бої і страждання. Довгі дні й місяці реабілітації. Мила і рідна дружина Наталочка – біля його зранених ніг. Малий Владик, якому лишень 1 рік і 7 місяців, тягне рученята до тата.
О, як хочеться пригортати рідного синочка! А йому кажуть: "То диво, що ти живий!". Ні, не диво – це героїчний і міцний, як криця, характер хлопця з "Ковельсільмашу". Все буде добре! Але в залі його нема – готується до лікування в Німеччині. Дай, Боже, йому здоров'я!
"Солдат війни не вибирає!" – гласить надпис на стіні бібліотеки.
"Зупиніть війну!" – волає серце.
"Навіщо нам воювати на Сході?" – сичить скептик з мороку знесиленої душі.
Останнього стараюсь переконати словом. Подумай: Ісус Христос на Голгофу пішов не заради слави, а в ім'я нашого спасіння. І як сказав воїн-ковельчанин Юрій Євченко, жертвують вони життям і здоров'ям заради миру на рідній ковельській землі.
Патріотичні пісні й поетичні рядки із смутком, немов покоси, лягають на поле зраненої душі. Постарались студенти 280-ї групи (спеціальність – "Організація виробництва", де керівником є Павло Михалевич) та 182-ї групи (спеціальність – "Механік сільськогосподарських машин", керівник Світлана Волощинська). Серед них – солдати Наталія Котищук, Даша Лукашук, Орест Цвид.
Ведучі і просто читці поетичних текстів – Іра Гурик, Віталій Кубах, Влада Левчук, Настя Тищук, Вітя Костюк, Валік Мірчук, Аня Данилюк, Іванна Іськова, Віка Коришко, Саша Коцібан, Серафім Бензюк, Таня Матвійчук, Саша Кривош, Роман Ковальчук та інші.
Кожен з них разом із своїми наставниками заслуговують поіменної подяки.
Щоб мир запанував у нашому домі
Серед гостей заходу – Зоряна Герасимчук, виконуюча обов'язки ректора Луцького національного технічного університету.
– Ви заглянули в омиті сльозами серця матерів і в героїчні душі воїнів. Вклоняємося низько! Слава Вам, герої! Так хочеться миру, – виголосила схвильована очільниця університету.
Забігаючи наперед, скажу, що в невимушеній дружній розмові була висловлена думка про створення на базі коледжу інституту.
– Я докладу всіх зусиль, щоб цю ідею втілити в життя. Ковель заслуговує на вищий навчальний заклад. І потенціал вагомий для цього у Вас є, – наголосила Зоряна Вікторівна.
Хочеться сподіватись, що міська і районна влада почує ці слова й долучиться до вирішення цієї заманливої ідеї.
В зустрічі-реквіємі взяли участь представники влади: Михайло Гетьман, секретар міськради, Ігор Прокопів, заступник міського голови, Андрій Броїло, керуючий справами виконавчого апарату районної ради, Катерина Кухаренко, координатор Волонтерського центру. Вони вручили солдатам пам'ятні подарунки.
Отець Володимир, настоятель церкви Святої Тетяни, повідомив, що у храмі відслужено панахиду за загиблими в зоні АТО. Він побажав усім миру.
– Щемний, хвилюючий захід. Було багато сліз і хвилювання. Дякую студентам, організаторам зустрічі. Наші студенти є волонтерами. Силами коледжу зібрано 30 тисяч гривень. Ці кошти передані сім'ям воїнів АТО. Дай, Боже, в мирі жити! – мовила директор коледжу Тетяна Селівончик.
І ще: студенти вручили гостям та представникам влади своєрідний "студентський наказ", де є такі слова: "Будьте мудрими, зробіть все, що від Вас залежить, аби на Землі панували мир, спокій та добро. Будьте миротворцями! Хай буде мир на всій планеті!".
Будемо сподіватись, що наказ нашої молоді втілять у життя ті, від кого це залежить.
Анатолій Семенюк.
На знімках: під час зустрічі-реквієму у Ковельському промислово-економічному коледжі ЛНТУ.
Фото Мирослава Данилюка.
Залишити коментар