Надійний тил наближає Перемогу"Сьогодні рівно місяць, як працює наш волонтерський центр. Місяць, який об'єднав людей різних професій, віросповідань, статусу та знань. Усі ми працюємо заради перемоги нашого народу", – написала на своїй сторінці у фейсбуці 26 березня ц. р. координатор центру Віра Федосюк. Сьогодні вона – депутат Ковельської міської ради, директор КП "Ковельські парки", волонтер – розповідає про роботу волонтерів Ковеля в умовах війни.
– 24 лютого – перший день війни. Віро Іванівно, як Ви відреагували на цю подію?
– Важко було повірити в те, що відбувається. Це був найжахливіший ранок. Відразу – в Інтернет. Сестра написала, що в Луцьку обстріли з самого ранку… Тривога, сум'яття, невизначеність…
Але оговтуватися довго не доводилось. Потрібно було діяти. Адже почали забирати хлопців на війну, формувати тероборону. Потрібна була допомога. Саме з цією метою наступного дня ми з працівниками КП "Ковельські парки" прийшли в міську раду. Там вже кипіла робота: плели сітки, укріплювали будівлю, зносили продукти харчування.
Того дня мала зустріч з секретарем міської ради Оксаною Багновою, яка запропонувала створити волонтерський центр у районі Володимирської-"Сільмаш", а мені – організувати там роботу. Загалом зараз у Ковелі діє три основних центри збору волонтерської допомоги. 
Не можна описати словами почуття, які охоплюють, коли ти бачиш, як організовується, об'єднується наш народ заради Перемоги. Люди почали зносити одяг, засоби гігієни, продукти харчування, матраци, постіль – все. Серед небайдужих і активних не тільки місцеві жителі, але й з сусідніх сіл, районів. І все настільки щиро – це вражає.
З першого дня роботи волонтерського центру організувалися волонтери, які допомагають у всьому до цього часу. Хтось з них втратив роботу, хтось шукав розраду, допомагаючи іншим, відволікався від думок. Разом справді легше сприймати і переживати цю страшну реальність. Сьогодні у нашому центрі працює зо два десятки людей, котрі ось уже місяць, не покладаючи рук, самовіддано і на ентузіазмі присвячують себе перемозі над ворогом.
– Які види допомоги ви збираєте і куди далі вона направляється?
– Героїзм Української Армії вражає. Ворог зазнає важких втрат. Ми тут, у тилу, маємо підтримувати Збройні Сили, тероборону. Ми максимально допомагаємо передовій, тому постійно даємо відповідні запити на потреби бійців.
Надалі розгорнувся інший напрям: з'явилася потреба приймати і забезпечувати необхідним людей, яких війна примусила покинути рідну домівку. Ми приймаємо одяг, взуття, постіль, речі для дому. Звісно несуть люди й інше: продукти, засоби гігієни тощо. Все це підходить. Не збираємо лише гроші.
Щодня у волонтерському центрі, що на "Сільмаші", людно, адже ми надаємо тимчасово евакуйованим особам усі необхідні речі для проживання у нашій територіальній громаді і не тільки. Також допомагаємо людям, які прихистили у себе переселенців.
Згідно із законодавством усі переміщені особи повинні зареєструватися по прибуттю в органах влади (це житловий відділ в міській раді або звернутись в селищну раду). Чоловіки зобов'язані стати на облік у військкоматі. В нашому центрі усім переселенцям, які звертаються та надають довідку про реєстрацію, надаються продуктові, гігієнічні (для дорослих та дітей) пакунки та весь спектр одягу та взуття, який потребує родина. Також при необхідності надаємо постіль та рушники, візочки та іграшки для дітей. Кожного дня приймаємо до 30 сімей, а це приблизно 100 – 150 людей.
За період діяльності центру нам вдалося одягти більш ніж 1500 переселенців. Відправити вантажі в Київ, Черкаси, Харків, Одесу, Первомайськ, Суми, Смілу, Охтирку, Чернігів, Бучу. Забезпечили усім необхідним наших захисників.
– Між волонтерами і владою існує комунікація?
– Безумовно. Волонтерський центр, який мені доручено координувати, як, власне, й інші, були створені з ініціативи міської влади, яку миттєво підхопили мешканці нашої громади. Це – своєрідний симбіоз влади і людей. Це те, що могли робити люди, і могла дати влада. Ми працюємо офіційно – ведеться прозорий облік вантажів і працюємо з офіційними запитами громад, що знаходяться в зоні бойових дій.
– Ми бачимо, що війна поставила перед людьми критичні виклики. Але у цій винятково складній ситуації самоорганізація людей вражає. Колеги-депутати доєдналися до волонтерської роботи?
– Зараз не час говорити про те, хто більше робить. Але мені сьогодні приємно відзначити те, що депутати міської ради, усі до одного, долучилися до волонтерської справи. Активними є не лише депутати цієї каденції, але й попередніх. Та всі громадяни, наші земляки живуть сьогодні одними думками, одними діями, одним життям. Хтось має можливість перевозити гуманітарну допомогу – возить вантажі з-за кордону; інші шукають бронежилети і каски – і знаходять; ще хтось може передавати необхідне на передову – їде у гарячі точки. Одні, хто мав змогу, взяли до рук зброю у лавах Збройних Сил, хтось пішов у тероборону. Жінки плетуть сітки, готують їжу, складають гуманітарну допомогу…
– На Ваш погляд, як війна вплинула на суспільство?
– Про це можна багато говорити. Ця спільна біда об'єднала весь український народ. От як, наприклад, мовне питання, воно навіть не виникає, як це було раніше. Всі розуміють, що Україна - це українська мова, українська культура, українська історія. Російськомовні українці, які вимушені були переїхати сюди, переходять на рідну мову. Відчувається, що їм непросто, але вони стараються і спілкуються з нами українською.
– Як вдається вчасно зібрати необхідні речі, кошти?
– У цьому взагалі жодних проблем немає. Лише сьогодні зранку написала пост, в якому повідомила про те, що потрібен посуд. Ось, будь ласка, є – вже до обіду жінки принесли необхідне. І так у всьому. Один сигнал, і реакція миттєва.
– Наші волонтери самовіддано працюють на потреби армії, людей, котрих війна вигнала з рідної домівки. Що сьогодні необхідне, що б вело волонтерів вперед?
– Жага до перемоги. Бажання зробити все, щоб ця перемога прийшла якнайшвидше. Щоби не попросили бійці з передової, повірте, у волонтерів знайдеться і сила, і можливості це зробити. Бо сила волонтерів – надвелика.
– Ви – депутат міської ради, а ще очолюєте КП "Ковельські парки" – зараз весна, і роботи багато. Чи просто поєднувати волонтерство з повсякденними справами?
– Попри активну участь у волонтерському русі, з перших днів війни працівники КП "Ковельські парки" стоять на своїх "позиціях". Щоранку всі території прибрані, працівники старалися й стараються, щоб Ковель і в умовах воєнного стану був чистим та прибраним. Водночас роботи додалося ще й у зв'язку із тим, що в місто прибуло багато людей з окупованих територій.
У волонтерському центрі я щодня з 10-ї години ранку. А перед цим з очолюваним мною колективом готуємося до весняно-літнього сезону. У парках та скверах проводимо благоустрій. Працівники підприємства обрізують кущі та дерева, плануємо висаджувати рослини. Робимо все для того, щоб вже у найближчому майбутньому порадувати результатами роботи ковельчан та гостей міста.
Стосовно депутатства – то це робота з населенням. А де, як не у волонтерському центрі її можна здійснювати краще? Тут відбувається постійне спілкування з людьми, тут чую про їхні потреби, що необхідно для того, щоб громадянам краще жилося у місті. Тримається постійний зв'язок з міською владою, є взаєморозуміння.
– Ковельчанами можна пишатися. Своїми добрими справами й відкритими серцями вони просто вражають. Про кого хотіли б сьогодні сказати?
– Сьогодні хочу подякувати нашим жінкам та чоловікам, які за першим покликом допомагають у нашому волонтерському центрі. Усім, хто приносить сюди усі необхідні речі. Ваша віддана робота в тилу допомагає нашим захисникам на передовій, в теробороні, медикам, переселенцям та іншим потребуючим в такий нелегкий для України час.
Особлива дяка – нашим друзям полякам та німцям за гуманітарну допомогу. Дякую кожному, хто долучився до роботи нашого центру, кожному, хто, незважаючи на виклики часу, залишається з нами. Адже самовідданості й працездатності, турботливості й чуйності наших волонтерів можна лише аплодувати. Ми будемо робити все, що треба для наших захисників, аби вони вибороли нам довгождану Перемогу і повернулися додому живими й неушкодженими.
Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.
Залишити коментар