Школо, пісне моя колискова!
Вичитав у програмі ювілейних урочистостей загальноосвітньої школи № 10 цікаві «крилаті» слова, або своєрідний декалог:
Мудрість – досягаємо її.
Дисципліна –
дотримуємося її.
Дух – гартуємо його.
Любов – плекаємо її.
Дружба – розділяємо її.
Поради – приймаємо їх.
Критику – сприймаємо її.
Честь – бережемо її.
Побував на святі і пересвідчився, що проголошених правил тут дотримуються неухильно. Але про все – по порядку.
Заспів
Попід Сонечком ясним, вічно юна й прекрасна, задивилась на Ковель десята школа.
Майнув час крилом, пригорнув до себе вчительську працю, творчі досягнення учнів та випускників і переживання та радість батьків.
І знову (тридцятий раз!) перший дзвоник голосними світло-тонними звуками скликає на майдан гостей, педагогів, татусів, дідусів, мам та бабусь і головних винуватців свята – учнів.
Цей дзвоник не простий, традиційний – у нього магічна сила. Як задзвенить, як заграє, як замайорить, – щастя струмком у душі розливається.
Він – заспів до походу в Країну Знань, поклик до нелегкої праці в ім’я учня. Нарешті, це – старт до нових змагань за місце під Сонцем в просторі освіти.
Схилились віти верби плакучої в пошані, виструнчилися перед лінійкою стрункі до неба ялинки, а за ними закохані берізки в ніжно-зеленому вбранні надихають на творчість.
У 1987 році ці дерева були маленькі, як першокласники, що прийшли на подвір’я школи. Виросли, похорошіли, поважними стали. А учні? О, ті перші першокласники розцвіли зрілістю, мудрістю та мужністю! Серед них видатних і гідних школи багато.
Звикли чути фразу: «Вчитель – сівач мудрого, доброго й вічного». «Е, ні! – кажу я. – Цього замало! Мусимо оцінювати цей засів реальним результатом – скільки зерна добротного зібрали».
Без перебільшення можна сказати, щедрий врожай видався. Якби в скарбницю десятої школи покладав усі досягнення та перемоги, корисні справи та добродійні вчинки, то виросла б гора висока і розлога, на вершині якої ім’я вчителя святиться, а на схилах пишним густим рястом патріоти та Герої України, видатні особистості та вчені, керівники, інженери, лікарі, бізнесмени. Є чим гордитися!
По праву школа входить в число найкращих в місті Ковелі у багатьох номінаціях.
Розгадую таємницю: в чому запорука успіхів? Вона – в любові до учнів, до школи, до своєї професії. Я це читаю в очах і педагогів, і батьків. А доки формується святковий майдан, загляньмо за куліси історії закладу.
Екскурс в історію
1 вересня 1987 року в освітянському просторі Ковеля з’явилася нова школа за номером 10, з десятилітнім терміном навчання. В естетично оформлені, просторі, світлі класи тоді прийшли 1050 дітей, серед яких – 27 шестирічок. Учні навчалися в одну зміну.
Учительський колектив виглядав вагомо і професійно: 61 педагог–спеціаліст. Із становленням школи впевнені кроки робило учнівське самоврядування. Першим директором був призначений Ігор Водоп’янов.
Ішли роки. Формувалася міцна, дружна шкільна родина, основою якої була «трійця»: учень – педагог – батьки. Колектив поповнювався самодостатніми та амбітними молодими спеціалістами, які гуртувалися навколо ветеранського ядра школи. Маємо з пошаною і подякою за працю згадати найперших, які і до сьогодні на освітянському містку міцно тримають штурвал корабля під сучасною назвою «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 10».
Це – Н. П. Абрамчук, К. Г. Макарук (українська мова та література), В. Є. Гаврилюк, Л. Я. Гущук, І. Є. Товкач та О. М. Харчук (початкові класи), Л. К. Гунько (англійська мова), Т. В. Дорожко та С. М. Шульгач (географія), Г. Г. Лисиця (трудове навчання), О. В. Приймачук та Л. М. Слободян (зарубіжна література) та інші.
Станом на 1 вересня ц. р. в ЗОШ І–ІІІ ст. № 10 у 33 класах навчається 892 учні, з них (що найбільше тішить) 84 першокласники. Трудовий колектив школи складає 107 працівників, з них – 76 педагогів, фахівців-професіоналів своєї справи.
Якісний склад педагогічного колективу виглядає вагомо. Тут 41 вчитель –спеціаліст вищої категорії, 23 – вчителі – спеціалісти першої і другої категорій. 4 педпрацівники нагородженні нагрудним знаком «Відмінник освіти України». Звання «старший вчитель» носять 11 педагогів, а «вчитель-методист» – 10.
З 2005 року школу очолює високопрофесійний спеціаліст педагогічної справи Світлана Шворак.
І вчора, і сьогодні робота освітянської установи позначена визначними досягненнями, інноваційною діяльністю вчителів і високими результатами учнів, їх перемогами у Всеукраїнських, обласних та міських олімпіадах з базових предметів, і разом з тим, у творчих турнірах та інтелектуальних конкурсах, спортивних змаганнях тощо. Але найбільше тішать високі результати у ЗНО.
Знову мусимо зазначити, що важливу роль у навчально-виховному процесі відіграє учнівське самоврядування під значущою назвою «Шкільне братство».
Школа пишається (як уже згадувалося вище) своїми випускниками, серед яких – керівники, менеджери, лікарі, педагоги, інженери, вчені.
Наприклад, Андрій Шульгач став кандидатом наук. Юлія Кубай, випускниця кафедри комп’ютерних мультимедійних видань Національного авіаційного університету, видала захоплюючий роман «Душа», який здобув другу премію конкурсу «Коронація слова» 2016 року.
Про окремих випускників можна писати багато. Особливо слід відзначити, що школа прищеплює такий необхідний Україні патріотизм. Герої АТО Олександр Ярмолюк та Анатолій Шилік віддали своє життя за нас, за школу, за рідну землю, за мир.
Схилімо голови перед їхньою пам’яттю, так само не забуваймо і тих ветеранів, що пішли від нас у засвіти.
Шкільна родина сьогодні, як ніколи, згуртована, високопрофесійна і гідно несе прапор школи й України.
Слова шкільного гімну звучать, як наказ:
У житті примножуй славу
Поколінь минулих.
Так працюй, твори натхненно,
Щоб далеко чули.
Що ж, ці заповітні слова – не на вітер. Весь Ковель чує, бачить і оцінює.
Мелодії свята
Яка краса! Яка чудова осінь! І в цьому просторі – радісне свято. Здається, півміста зібралось на шкільному майдані і квітучих алеях школи. Багато хто в приміщенні оцінює за літо зроблене. Хто сказав, що урочисту традиційну лінійку потрібно замінити на пікнік та інші ігри? Тут – урочисто, піднесено і відповідально. Цвіте майдан усмішками, дитячою і жіночою красою, чоловічою суворістю і щебетанням пташенят найменших. Серце хвилюється навіть у мене сивочолого.
Цей майдан – то пісня школи, яка сповіщає про новий навчальний рік.
– Школо, струнко! – командує Світлана Іванівна.
І всі випрямляються і завмирають.
Піднесено звучать звуки гімну і маршу при внесенні прапора школи. Чинно і по-дитячому несміло виходять на лінійку найменші. Вони проходять під вишитими українськими рушниками. Юних школярів ведуть класні керівники Жанна Яцук, Катерина Шворак, Валентина Гаврилюк. Ці невтомні педагоги, чарівниці дитячого настрою для першокласників – як мами. Їм гучні і бурхливі оплески.
Затихає на мить майдан. До стенда, на якому фотосвітлини Героїв АТО Олександра Ярмолюка та Анатолія Шиліка, кращі учні покладають квіти.
Учнів, батьків, педагогів і гостей вітає Світлана Шворак. До поздоровлень приєднуються Андрій Товстига, заступник міського голови, а за ним – Лариса Жабюк, головний спеціаліст управління міської освіти (до речі, вона випускниця школи 1992 року), Ольга Сандар, заступник директора з виховної роботи, яку нагороджено Грамотою облуправління освіти, Ігор Водоп’янов, перший директор школи, Ольга Чепак, завідуюча ДНЗ №1, Наталія Машенцова, голова батьківського комітету. Слово мав і автор цих рядків.
Ветерана педагогічної праці Ольгу Килибу нагороджено Знаком народної пошани за відданість справі (відзнака за знання, душу, серце, віддані дітям). Зворушливо!
І ще одна новинка – право першого дзвоника надається першокласникам 1987 року Тамарі Килибі та Віктору Шевчуку і першокласникам 2017 року Анастасії Сандар і Володимиру Іллюку. Естафета поколінь – в дії!
У фойє школи ще одна цікавинка – на великому форматі паперу гості пишуть свої побажання.
Вписую в історію школи і я свої побажання: «Спішіть творити Любов. Саме з любові виростає добро, успіх і мир».
Тож хай їм і надалі щастить у роботі, навчанні, а я дарую такі поетичні рядки:
Якби всі здобутки виклав у
скарбницю,
Виросла б висока, на весь
світ гора.
На вершині ім’я Вчителя
святиться,
Над вкраїнським шляхом –
світлая зоря.
Перший дзвоник лине
піснею надії.
Осінь, мила осінь – неба
голубінь.
Працею й знаннями
окриляйте мрії,
Славте рідне місто й
матінку-Волинь!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Вичитав у програмі ювілейних урочистостей загальноосвітньої школи № 10 цікаві «крилаті» слова, або своєрідний декалог:
Мудрість – досягаємо її.
Дисципліна – дотримуємося її.
Дух – гартуємо його.
Любов – плекаємо її.
Дружба – розділяємо її.
Поради – приймаємо їх.
Критику – сприймаємо її.
Честь – бережемо її.
Побував на святі і пересвідчився, що проголошених правил тут дотримуються неухильно. Але про все – по порядку.
Заспів
Попід Сонечком ясним, вічно юна й прекрасна, задивилась на Ковель десята школа.
Майнув час крилом, пригорнув до себе вчительську працю, творчі досягнення учнів та випускників і переживання та радість батьків.
І знову (тридцятий раз!) перший дзвоник голосними світло-тонними звуками скликає на майдан гостей, педагогів, татусів, дідусів, мам та бабусь і головних винуватців свята – учнів.
Цей дзвоник не простий, традиційний – у нього магічна сила. Як задзвенить, як заграє, як замайорить, – щастя струмком у душі розливається.
Він – заспів до походу в Країну Знань, поклик до нелегкої праці в ім’я учня. Нарешті, це – старт до нових змагань за місце під Сонцем в просторі освіти.
Схилились віти верби плакучої в пошані, виструнчилися перед лінійкою стрункі до неба ялинки, а за ними закохані берізки в ніжно-зеленому вбранні надихають на творчість.
У 1987 році ці дерева були маленькі, як першокласники, що прийшли на подвір’я школи. Виросли, похорошіли, поважними стали. А учні? О, ті перші першокласники розцвіли зрілістю, мудрістю та мужністю! Серед них видатних і гідних школи багато.
Звикли чути фразу: «Вчитель – сівач мудрого, доброго й вічного». «Е, ні! – кажу я. – Цього замало! Мусимо оцінювати цей засів реальним результатом – скільки зерна добротного зібрали».
Без перебільшення можна сказати, щедрий врожай видався. Якби в скарбницю десятої школи покладав усі досягнення та перемоги, корисні справи та добродійні вчинки, то виросла б гора висока і розлога, на вершині якої ім’я вчителя святиться, а на схилах пишним густим рястом патріоти та Герої України, видатні особистості та вчені, керівники, інженери, лікарі, бізнесмени. Є чим гордитися!
По праву школа входить в число найкращих в місті Ковелі у багатьох номінаціях.
Розгадую таємницю: в чому запорука успіхів? Вона – в любові до учнів, до школи, до своєї професії. Я це читаю в очах і педагогів, і батьків. А доки формується святковий майдан, загляньмо за куліси історії закладу.
Екскурс в історію
1 вересня 1987 року в освітянському просторі Ковеля з’явилася нова школа за номером 10, з десятилітнім терміном навчання. В естетично оформлені, просторі, світлі класи тоді прийшли 1050 дітей, серед яких – 27 шестирічок. Учні навчалися в одну зміну.
Учительський колектив виглядав вагомо і професійно: 61 педагог–спеціаліст. Із становленням школи впевнені кроки робило учнівське самоврядування. Першим директором був призначений Ігор Водоп’янов.
Ішли роки. Формувалася міцна, дружна шкільна родина, основою якої була «трійця»: учень – педагог – батьки. Колектив поповнювався самодостатніми та амбітними молодими спеціалістами, які гуртувалися навколо ветеранського ядра школи. Маємо з пошаною і подякою за працю згадати найперших, які і до сьогодні на освітянському містку міцно тримають штурвал корабля під сучасною назвою «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 10».
Це – Н. П. Абрамчук, К. Г. Макарук (українська мова та література), В. Є. Гаврилюк, Л. Я. Гущук, І. Є. Товкач та О. М. Харчук (початкові класи), Л. К. Гунько (англійська мова), Т. В. Дорожко та С. М. Шульгач (географія), Г. Г. Лисиця (трудове навчання), О. В. Приймачук та Л. М. Слободян (зарубіжна література) та інші.
Станом на 1 вересня ц. р. в ЗОШ І–ІІІ ст. № 10 у 33 класах навчається 892 учні, з них (що найбільше тішить) 84 першокласники. Трудовий колектив школи складає 107 працівників, з них – 76 педагогів, фахівців-професіоналів своєї справи.
Якісний склад педагогічного колективу виглядає вагомо. Тут 41 вчитель –спеціаліст вищої категорії, 23 – вчителі – спеціалісти першої і другої категорій. 4 педпрацівники нагородженні нагрудним знаком «Відмінник освіти України». Звання «старший вчитель» носять 11 педагогів, а «вчитель-методист» – 10.
З 2005 року школу очолює високопрофесійний спеціаліст педагогічної справи Світлана Шворак.
І вчора, і сьогодні робота освітянської установи позначена визначними досягненнями, інноваційною діяльністю вчителів і високими результатами учнів, їх перемогами у Всеукраїнських, обласних та міських олімпіадах з базових предметів, і разом з тим, у творчих турнірах та інтелектуальних конкурсах, спортивних змаганнях тощо. Але найбільше тішать високі результати у ЗНО.
Знову мусимо зазначити, що важливу роль у навчально-виховному процесі відіграє учнівське самоврядування під значущою назвою «Шкільне братство».
Школа пишається (як уже згадувалося вище) своїми випускниками, серед яких – керівники, менеджери, лікарі, педагоги, інженери, вчені.
Наприклад, Андрій Шульгач став кандидатом наук. Юлія Кубай, випускниця кафедри комп’ютерних мультимедійних видань Національного авіаційного університету, видала захоплюючий роман «Душа», який здобув другу премію конкурсу «Коронація слова» 2016 року.
Про окремих випускників можна писати багато. Особливо слід відзначити, що школа прищеплює такий необхідний Україні патріотизм. Герої АТО Олександр Ярмолюк та Анатолій Шилік віддали своє життя за нас, за школу, за рідну землю, за мир.
Схилімо голови перед їхньою пам’яттю, так само не забуваймо і тих ветеранів, що пішли від нас у засвіти.
Шкільна родина сьогодні, як ніколи, згуртована, високопрофесійна і гідно несе прапор школи й України.
Слова шкільного гімну звучать, як наказ:
У житті примножуй славу
Поколінь минулих.
Так працюй, твори натхненно,
Щоб далеко чули.
Що ж, ці заповітні слова – не на вітер. Весь Ковель чує, бачить і оцінює.
Мелодії свята
Яка краса! Яка чудова осінь! І в цьому просторі – радісне свято. Здається, півміста зібралось на шкільному майдані і квітучих алеях школи. Багато хто в приміщенні оцінює за літо зроблене. Хто сказав, що урочисту традиційну лінійку потрібно замінити на пікнік та інші ігри? Тут – урочисто, піднесено і відповідально. Цвіте майдан усмішками, дитячою і жіночою красою, чоловічою суворістю і щебетанням пташенят найменших. Серце хвилюється навіть у мене сивочолого.
Цей майдан – то пісня школи, яка сповіщає про новий навчальний рік.
– Школо, струнко! – командує Світлана Іванівна.
І всі випрямляються і завмирають.
Піднесено звучать звуки гімну і маршу при внесенні прапора школи. Чинно і по-дитячому несміло виходять на лінійку найменші. Вони проходять під вишитими українськими рушниками. Юних школярів ведуть класні керівники Жанна Яцук, Катерина Шворак, Валентина Гаврилюк. Ці невтомні педагоги, чарівниці дитячого настрою для першокласників – як мами. Їм гучні і бурхливі оплески.
Затихає на мить майдан. До стенда, на якому фотосвітлини Героїв АТО Олександра Ярмолюка та Анатолія Шиліка, кращі учні покладають квіти.
Учнів, батьків, педагогів і гостей вітає Світлана Шворак. До поздоровлень приєднуються Андрій Товстига, заступник міського голови, а за ним – Лариса Жабюк, головний спеціаліст управління міської освіти (до речі, вона випускниця школи 1992 року), Ольга Сандар, заступник директора з виховної роботи, яку нагороджено Грамотою облуправління освіти, Ігор Водоп’янов, перший директор школи, Ольга Чепак, завідуюча ДНЗ №1, Наталія Машенцова, голова батьківського комітету. Слово мав і автор цих рядків.
Ветерана педагогічної праці Ольгу Килибу нагороджено Знаком народної пошани за відданість справі (відзнака за знання, душу, серце, віддані дітям). Зворушливо!
І ще одна новинка – право першого дзвоника надається першокласникам 1987 року Тамарі Килибі та Віктору Шевчуку і першокласникам 2017 року Анастасії Сандар і Володимиру Іллюку. Естафета поколінь – в дії!
У фойє школи ще одна цікавинка – на великому форматі паперу гості пишуть свої побажання.
Вписую в історію школи і я свої побажання: «Спішіть творити Любов. Саме з любові виростає добро, успіх і мир».
Тож хай їм і надалі щастить у роботі, навчанні, а я дарую такі поетичні рядки:
Якби всі здобутки виклав у скарбницю,
Виросла б висока, на весь світ гора.
На вершині ім’я Вчителя святиться,
Над вкраїнським шляхом – світлая зоря.
Перший дзвоник лине піснею надії.
Осінь, мила осінь – неба голубінь.
Працею й знаннями окриляйте мрії,
Славте рідне місто й матінку-Волинь!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Школо, пісне моя колискова!
Залишити коментар