Треба місця знатиНинішні по-справжньому чудові осінні дні – благодатна пора не лише для сільськогосподарських робіт, але й для «тихого полювання». І любителі збирати гриби ці «золоті» деньочки стараються використати сповна.
Як розповідають вони самі, невимовні почуття наповнюють душу, коли зранку вибираєшся до «своїх» грибних місць. Ідеш лісовими стежками, збиваєш холодну росу, а до тебе з-під дерев кивають шапочками боровики, красноголовці, бабки… А он там, у соснині, вишикувалися рядочками маслюки… Лише встигай нахиля
тися і зрізати цей пахучий «урожай». І дивно, що ні спина, ні ноги, ні руки не болять!
До таких азартних мисливців за грибами належить і ковельчанин Володимир Мосійчук. Можна сказати, що у цій справі він «фахівець» з дитинства, бо ж народився у Маневицькому районі, який недарма називають грибним краєм.
Володимир Олексійович ніколи не повертається з лісу впорожні. То два, то три кошики наповнить грибами (фото внизу). А нещодавно у селі Черевасі йому «зустрівся» білий красень на твердій ніжці із широкою шляпою вагою 450 грамів. Спеціально чоловік зважив свій «трофей», ще й приніс, аби поділитися радістю, у редакцію (фото вгорі). Каже: скільки мандрує лісами, рідко коли так фортунило. Було колись, що з донькою знайшли два правдивих, які заважили разом 1100 грамів.
Наразі ж гриб-велетень, що з господарем стали «героями нашого часу», пішов на апетитну смажанку.
Людмила СТАСЮК.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар