На цей час зібрано майже весь урожай з усіх ягідних кущів. Що ж необхідно здійснити у ці ще дуже теплі дні, аби і наступного року малина, смородина, аґрус та інші рослини віддячили ще щедрішими дарами?
У період збору врожаю міжряддя і грунт навколо кущів дуже втоптуються, ущільнюються. Тому не треба баритися з доглядом за такими ділянками. Грунт слід розпушити чи неглибоко перекопати.
На початку осені настає фаза затухання і припинення росту пагонів. Рослина продовжує активно накопичувати поживні речовини і закладати плодові бруньки. За таких обставин рослинам особливо потрібні фосфор і калій. Звідси висновок: перед обробітком грунту дуже корисно під кожний кущ внести по 30-40 г фосфорних добрив і 15-20 г – калійних, їх треба загортати в грунт.
О цій порі починають видаляти у ягідних кущів старі пагони, що відплодоносили. У смородини це п’яти-шестирічні, у порічок і аґрусу – семивосьмирічні. Про те, які саме треба видаляти, судять на основі таких прикмет. Якщо приріст кінців пагонів дуже слабкий, менше 15 см, а за значної довжини пагін тонкий і з слаборозвиненими бруньками, то такий пагін можна видаляти.
Також дивляться на багаторічні плодушки: якщо їх забагато, вони можуть відмирати і всихати, а у живих кільчаток є тільки єдина верхівкова брунька, до того ж слаборозвинена, – їх видаляють. Колір кори на старих пагонах – темно-бурий, майже чорний, а на молодих – світло-сірий.
Пагони вирізують біля основи, не залишаючи пеньків. Видаляють не тільки старі, але й зі слабким приростом, поламані й хворі, ті, що розташовані над самою поверхнею грунту й загущують кущ. Одночасно проріджують слабкі й зайві прикореневі пагони, особливо у порічок і аґрусу, на заміщення залишають тільки 4-5 сильних, розміщених рівномірно.
У малини всі пагони, що відплодоносили, а також слабкі й хворі відв’язують від опор і вирізують біля самої повер
хні грунту, не залишаючи пеньків. Пильно оглядають пагони на предмет захворювання стебловою галицею, вони з потовщеннями і здуттями у нижній частині. Певна річ, їх видаляють. На один погонний метр смуги ряду завширшки 40-50 см залишають не більше 19-20 сильних пагонів.
Підсушивши картопляне лушпиння, складайте його у картонні коробки і час від часу довільними порціями вкидайте у пічку чи камін після того, як дрова згорять. Той, хто застосував цей спосіб, запевняє, що картопляний дим роз’їдає сажу, і вона опадає – струшується. Цю нехитру операцію варто повторювати.
• У мішок або ящик з картоплею додають дрібно нарізаний часник (достатньо головки). Фітонциди, які виділяє часник, уберігають бульби від гнилі.
• Морква зберігається значно краще з прошарками лушпиння ріпчастої цибулі.
• Головки часнику кладуть у скляні банки і пересипають їх борошном. Зверху насипають ще 2-сантиметровий шар. Прикривають горлечко папером і обв’язують. Зберігають у темному, прохолодному і сухому місці.
• Восени, під час закладання квасолі на зберігання, у торбинки, просочені сіллю, варто покласти по кілька зубків часнику. Або вилущену і просушену квасолю засипати у банки, закрити поліетиленовими кришками і винести на холод.
• Знімаючи з грядки капусту, не слід обрізати качани дуже коротко. Зберігати головки треба, розклавши їх так, щоб вони не торкалися одна одної.
На городах найдовше залишаються рости пізня капуста та топінамбур.
Зрізавши головки капусти, рештки листя зазвичай згодовують домашнім тваринам.
А ось листя топінамбура найкраще висушити і згодовувати худобі та птиці взимку та навесні, коли вітамінних кормів замало.
Особливо корисною ця добавка буде для курей, які за нестачі вітамінів вдаються до розкльовування яєць. А якщо птиці вистачатиме кормів і курник збудовано на осонні, кури швидко позбудуться цієї звички.
Підготувала Людмила ЛЮБЧЕНКО.
Залишити коментар