Духовність / "Волинь моя" – в Божому храмі

Це був своєрідний собор душ, позначений Христовою вірою, історією та надією.

4 листопада ц. р. греко-католики нашого міста урочисто відзначили 90-літній ювілей священицької місії монахів-редемптористів. Шлях цей був не гладким і рівним, а наповненим супротивом офіційної влади, тортурами, засланнями до Сибіру, концтаборами. Ще у ХІХ столітті з'єднана Церква що несла слово Боже за східним обрядом і звичаєм, була знищена царатом. Імперські амбіції вимагали від Церкви служіння  владі.

Руйнувала церкви і знущалася над священнослужителями і комуно-атеїстична  система. Найбільше – над греко-католиками, які несли в душі проукраїнський  дух. І сьогодні володар всія Русі  Владімір Путін главу російського православ'я Кіріла вбачає трохи не своїм заступником й головним ідеологом.

На жаль,  ця "царська" політика поширюється і на сучасну Україну. Але Церква, яка живиться корінням від Володимира Великого, займаючи проукраїнську позицію, жертовно несе свій Хрест і є об'єднуючим фактором українців.

У далекому 1927 році апостоли єднання  Христової віри Миколай Чарнецький, Василь Величковський та інші багато зробили для відродження духовної обителі вірних УГКЦ в Ковелі, на Волині та Рівненщині. Цю священну естафету сьогодні несуть їхні послідовники. Погляньмо на місійні заходи, що відбулися  хоча б за останній тиждень.

Ігумен монастиря о. Михайло рухає християнську місію в Одесі. Отець Петро (ігумен монастиря в минулому)   служить на Сході в зоні бойових дій.  Ієромонах о. Євген розбудовує церкву у Вараші (Кузнєцовську). Ієромонах о. Леонід, відповідальний за здоров'я в екзархаті, супроводжує групу "атовців" до Меджугор'я, де  являється Божа матінка – важлива духовна підпора для воїнів. І де б не були місіонери-редемптористи, вони моляться  і за воїнів, і за переселенців, і за всіх ковельчан і за квітучу Україну в Христовій вірі.

l

Та повернемося до хмару Миколая Чарнецького. Піднесено звучить молитвами церковний хор. Із підвищеною зацікавленістю вслухаються вірні у слова владики Йосафата. Архиєрейська літургія  проходить з особливим піднесенням. І не дивно: в ній  беруть участь 18 священиків, які прибули із Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Луцька, Шацька, Червонограда.

По закінченню літургії на всіх присутніх у молитовному залі чекає культурна програма. Виспівує величальну хор діток. Гарний пісенний дарунок звучить від Наталки Максимук. А ось юні тернопільчани запропонували цікаву вікторину. Відповів на запитання – отримуй подарунок.

Тут вірні дізналися, що від початку заснування монастиря службу  несли 8 настоятелів і що  найстарший парафіянин – це Остап Цехончук, а наймолодший – охрещений новонароджений в день свята.

– А чи знаєте ви хоч один куплет пісні "Волинь моя"? – запитує ведуча.

І отець Євген заспівує, а весь зал підхоплює своєрідний Гімн Волині. Це було зворушливо, натхненно і мило. Сльозинки бриніли на очах у вірних. Приспів підхоплюють гості, а з ними співає і сам Владика Йосафат.  

Після – найцінніший дарунок для свята.  Він ніс у собі оту омріяну соборність України. А на пам'ять для історії – загальна фотосвітлина (на знімку).

Це був своєрідний собор душ, позначений Христовою вірою, історією та надією.

4 листопада ц. р. греко-католики нашого міста урочисто відзначили 90-літній ювілей священицької місії монахів-редемптористів. Шлях цей був не гладким і рівним, а наповненим супротивом офіційної влади, тортурами, засланнями до Сибіру, концтаборами. Ще у ХІХ столітті з'єднана Церква що несла слово Боже за східним обрядом і звичаєм, була знищена царатом. Імперські амбіції вимагали від Церкви служіння  владі.

Руйнувала церкви і знущалася над священнослужителями і комуно-атеїстична  система. Найбільше – над греко-католиками, які несли в душі проукраїнський  дух. І сьогодні володар всія Русі  Владімір Путін главу російського православ'я Кіріла вбачає трохи не своїм заступником й головним ідеологом.

На жаль,  ця "царська" політика поширюється і на сучасну Україну. Але Церква, яка живиться корінням від Володимира Великого, займаючи проукраїнську позицію, жертовно несе свій Хрест і є об'єднуючим фактором українців.

У далекому 1927 році апостоли єднання  Христової віри Миколай Чарнецький, Василь Величковський та інші багато зробили для відродження духовної обителі вірних УГКЦ в Ковелі, на Волині та Рівненщині. Цю священну естафету сьогодні несуть їхні послідовники. Погляньмо на місійні заходи, що відбулися  хоча б за останній тиждень.

Ігумен монастиря о. Михайло рухає християнську місію в Одесі. Отець Петро (ігумен монастиря в минулому)   служить на Сході в зоні бойових дій.  Ієромонах о. Євген розбудовує церкву у Вараші (Кузнєцовську). Ієромонах о. Леонід, відповідальний за здоров'я в екзархаті, супроводжує групу "атовців" до Меджугор'я, де  являється Божа матінка – важлива духовна підпора для воїнів. І де б не були місіонери-редемптористи, вони моляться  і за воїнів, і за переселенців, і за всіх ковельчан і за квітучу Україну в Христовій вірі.

ххх

Та повернемося до хмару Миколая Чарнецького. Піднесено звучить молитвами церковний хор. Із підвищеною зацікавленістю вслухаються вірні у слова владики Йосафата. Архиєрейська літургія  проходить з особливим піднесенням. І не дивно: в ній  беруть участь 18 священиків, які прибули із Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Луцька, Шацька, Червонограда.

По закінченню літургії на всіх присутніх у молитовному залі чекає культурна програма. Виспівує величальну хор діток. Гарний пісенний дарунок звучить від Наталки Максимук. А ось юні тернопільчани запропонували цікаву вікторину. Відповів на запитання – отримуй подарунок.

Тут вірні дізналися, що від початку заснування монастиря службу  несли 8 настоятелів і що  найстарший парафіянин – це Остап Цехончук, а наймолодший – охрещений новонароджений в день свята.

– А чи знаєте ви хоч один куплет пісні "Волинь моя"? – запитує ведуча.

І отець Євген заспівує, а весь зал підхоплює своєрідний Гімн Волині. Це було зворушливо, натхненно і мило. Сльозинки бриніли на очах у вірних. Приспів підхоплюють гості, а з ними співає і сам Владика Йосафат.  

Після – найцінніший дарунок для свята.  Він ніс у собі оту омріяну соборність України. А на пам'ять для історії – загальна фотосвітлина (на знімку).