Чи задумувався ти, шановний читачу, над тим, де межа між добром і злом? Любов’ю і ненавистю? На мою суб’єктивну думку, ніякими математичними формулами ту межу не визначиш. Добро, любов легко перетинаються, вони намагаються собою витіснити будь-які негативи та прояви і навіть війну.
До цих роздумів спонукав Свят-вечір в храмі Миколая Чарнецького УГКЦ. В просторому залі зібрались парафіяни, щоб віншувати радість Різдва Христового.
На сцені – стіл з дванадцятьма стравами, Господар і Господиня та дітки, а на задньому плані – пам’ятний щит із світлинами загиблих на цій дикій війні, кращих хлопців Ковельської громади – тепер Героїв і Почесних громадян.
Здавалося б, я був підготовлений до сприйняття жалобних мотивів: проїжджаючи повз лікарню, бачив колону автівок з прапорами, котрі чекали загиблого побратима, якого привезли сюди із фронту. Це плюс ще один до тих 27, що на світлинах у храмі. Хоч-не-хоч, але це накладає тінь на світле свято.
Сюжетні замальовки вертепу, який було поставлено, мимоволі повертали туди, на передову в окопи, де безперервно лунають вибухи від мін та снарядів. Це закономірно.
Оксана Баласанян, керівник церковного хору і професійний музикант, вміло в духовні радісні колядки вплела патріотично-трагічні нотки. Переливається мелодія чудодійної скрипки, виграє своє голосне соло баян Віталія Зіньчука, і ці голоси солістів, а з ними і хористів гідні великої сцени. Зал заворожений, найменші теж уважно слухають. Окремих розсаджує сам отець Роман. Він – духовний батько дітей, і це тішить.
А новітні колядки виписують нашу сучасну історію, яка проникнута радістю народження Ісуса і надією на мир та Перемогу. Ох, Ісусе, Ісусе…
На Тебе надіються, Тобі вірять прихожани храму, і не тільки дорослі, а й ціла плеяда творчо-талановитих менших християн. Вони не поступаються вправністю дорослим. Тут – читці різдвяних поезій. А з ними гарно виспівує дитячий вокальний гурт, де першість ведуть дівчатка. Зворушливо, гарно і душевно! Немає потреби описувати сюжетні сценки вертепу – все на висоті.
Ігумен монастиря о. Роман усміхається і щиросердечно дякує за духовно-патріотичне дійство. Лунає гімн різдвяних колядок «Нова радість стала». Виспівує весь переповнений парафіянами зал.
Христос народився! Славімо Його!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Чи задумувався ти, шановний читачу, над тим, де межа між добром і злом? Любов’ю і ненавистю? На мою суб’єктивну думку, ніякими математичними формулами ту межу не визначиш. Добро, любов легко перетинаються, вони намагаються собою витіснити будь-які негативи та прояви і навіть війну.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 239
Слова, винесені в заголовок, належать генію українського народу Тарасу Шевченку. Сьогодні вони звучать особливо актуально.
Чи задумувався ти, шановний читачу, над тим, де межа між добром і злом? Любов’ю і ненавистю? На мою суб’єктивну думку, ніякими математичними формулами ту межу не визначиш. Добро, любов легко перетинаються, вони намагаються собою витіснити будь-які негативи та прояви і навіть війну. 