26.12.2025
(Продовження. 
Початок у номері за
18 грудня  2025 року).
Спочатку про наше нове сусідство. Жили Головії у квартирі №12 три роки. Ігор часто їздив на заробітки, щоб поповнювати сімейний бюджет. А ми з Людою й Артемчиком здружилися так, як і хотілося. Коли малого запитували: "З ким ти живеш?", він відповідав охоче:
– З мамою, з татом, Овеною Іванівною і з дядею Васею.
Незнайомі, котрі із ним отак знайомилися, часто вдавалися за поясненням до мами чи тата. А я завжди казала:
– Слава Богу, що хоч на старість послав нам дочку, зятя і внука…
Ці молоді сусіди справді стали для нас надійною опорою в нелегкому житті двох пенсіонерів. Через три роки вони перебралися у нову квартиру (через дорогу від нашого будинку), але і зараз завжди готові прийти на допомогу одні одним. Отак і ділимо всі радощі й печалі вже 22 роки. Було всього і на їхньому шляху, і в нашій долі. Та ми завжди, як могли, підтримували нашу дружбу.
У 2012 році помер мій чоловік і його мати. Я залишилася сама. Та не відчуваю себе одинокою. Бо в складних житейських ситуаціях є до кого звернутися і за порадою, і по допомогу. Хай благословить Господь доброту і повагу моїх сусідів до мене: і Дудок, і Головіїв. 
Зараз у квартирі №12 живе Наталія Зінюк зі своєю сім'єю. Про них буде розповідь далі. 
А поки що хочу повернутися до розповіді про найменшого сусіда – хлопчика Артемка. Було особливо цікаво спостерігати, як він ріс, розвивався, з якою любов'ю хилився до нас, чужих йому старих людей. І взагалі він змалечку був цікавим співрозмовником. Я писала про нього вірші. Ось один із них:
Артемко і Котик
Котик воду п'є з калюжі,
Артемкові – небайдуже:
Він до Котика підходить,
Річ таку із ним заводить:
– Не пий, Котику, водички,
Не погань свого язичка,
Бо вода така брудна,
Що не видно навіть дна.
А як будеш її пити,
Захворієш стоматитом,
Будуть мазати тоді
Рот зеленкою тобі.
Це був дійсний факт. Хлопчик повертався з мамою із дитячого садочка. Побачив, що кіт п'є воду брудну із калюжі, й почав повчати тваринку так, як його навчала мама. Тоді ми від душі раділи, що малюк так запам'ятав мамину науку. Ще в дошкільному віці він знав усі реклами, які часто повторювалися по телевізору. Любив співати під музику разом зі мною. Ганяли з ним м'яча по підлозі. 
Вчила його дитячих віршиків про пори року, про квіти. Дуже швидко все схоплював. Хитрував, коли не хотів йти в дитсадок, придумував різні причини або випрошував у тата щось йому купити. Це було так кумедно, що в мене знову з'явився вірш "Хитрий синочок". Коли мамі треба було щось нагадати татові, щоб не забути, вона казала малому: "Я тобі щось скажу, але не кажи про це татові, бо це буде наша таємниця. Добре?". Малий твердо обіцяв: "Добре, не скажу…". Але варто було Ігорю з'явитися у дверях, як він біг до нього і на ходу розкривав їхню з мамою "таємницю". 
Коли Артем пішов до школи, то йому було важко звикнути до того, щоб сісти вдома за уроки. Тоді він видав мамі свою пропозицію:
– Знаєш, мамо, я після занять зі школи піду до Олени Іванівни, в неї поїм і сяду з нею уроки вчити, бо вдома мені самому скучно… Поки ви з татом з роботи прийдете, я вже все вивчу. І не будете мене сварити…
Але за роботу свою тут, у мене, він не поспішав братися, намагався якось мене заговорити. Мені було смішно. Маючи 15-річний досвід роботи у школі, я знала, як зацікавити дитину. І всім нам було добре. Артем поступово привчався до того, що раніше треба всі завдання виконати, а тоді можна й поговорити, погратися.
Ми з чоловіком дуже любили свого маленького друга. І він віддавав нам свою любов. Їздив "верхи" на своєму "дяді Васі", грався, як рівний з рівною зі мною. І дуже плакав, коли прощалися з Василем, який лежав у домовині. 
Так сталося, що рано померли його бабуся Люба і бабуся Галя. Проводжаючи в останню дорогу мамину маму, хлопчина підійшов до мене. Я прихилила його до себе. Він, витираючи сльози, тихо сказав:
– Вже ви в мене, Олено Іванівно, одна бабуся зосталися. 
Я ще міцніше притулила його до себе:
– Ну що ж, внучку, так і будемо з тобою, як бабуся з онучком, жити…
Та так і не назвав більше ніколи мене бабусею. Але, ставши дорослим, коли приїжджає зі Львова додому, забігає мене провідати. Обійме, поцілує… І це найвища нагорода для мене за наше добросусідство. Дякую тобі, онучку. Дякую вам, Ігорю і Людо, що виростили і виховали такого сина своїми люблячими серцями. Дякую Богові, що ви в мене є!
Олена ЧАБАН,
член Національної спілки журналістів України.
l
На фото: Ігор Головій (справа) та його син Артем з подружжям Чабанів.
Фото з сімейного архіву.

Дудки (Продовження. Початок у номері за18 грудня  2025 року).

Спочатку про наше нове сусідство. Жили Головії у квартирі №12 три роки. Ігор часто їздив на заробітки, щоб поповнювати сімейний бюджет. А ми з Людою й Артемчиком здружилися так, як і хотілося. Коли малого запитували: "З ким ти живеш?", він відповідав охоче:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2
Читати далі
26.12.2025
(Закінчення. 
Початок у номері за
18 грудня  2025 року).
Ця війна не перша і, можливо, не остання у протистоянні з нашими підступними ворогами. Вони нищать нас не лише гарматами. Можна вбивати цілі нації і народи хитрощами, облудою, брехнею та спокусливими обіцянками "світлого" майбутнього. Уже у 18 столітті було знищено Запорізьку Січ – військовий козацький осередок, що боронив українські землі. Після Першої світової війни і революцій була проголошена Українська Народна Республіка, що викликало великий страх у тодішній більшовицькій владі у Москві. І новонароджену Республіку знищили.
Щоб зламати волю народу почали використовувати методи приниження, придушення, обездуховлення. В Україні уціліли лише 10 відсотків церков. Решту було знищено, підірвано, сплюндровано, розграбовано. Бюджет совєтського союзу поповнили золоті та срібні церковні вироби – святині, які мали велику історичну та духовну цінність, їх переплавляли на звичайні злитки.
Священників греко-католицького обряду або розстрілювали, або засилали в Сибір. Пригадайте жертвоприношення митрополита Андрея Шептицького. Його було заарештовано у 1914 році ще царською владою. Митрополита боялися і тримали під жорстким контролем совєцькі нквс до самої смерті у 1944 році. Віру в Бога влада намагалась замінити атеїзмом.
Але народ України намагався вижити: сіяв і садив, молився Богові, народжував дітей, співав пісень, вірячи, що лихо мине і це лише тимчасово... Але не так сталося, як гадалося.
"Лише справжній голод може навчити селян усвідомити, що таке совєтська влада", – заявив Лєнін.
І голод настав. 1932-1933 роки були найжорстокішими, найтрагічнішими в історії ХХ століття. Держава не мала коштів на будівництво заводів і фабрик, тож Сталін вирішив об'єднати усі приватні селянські господарства в колективні, тобто в колгоспи (можливо, дехто з вас чув про це від своїх батьків). Люди опиралися такому відвертому пограбуванню, але силою, обманом, погрозами все-таки колгоспи створили. Хто не йшов у колгосп – того висилали в Сибір. Людей обклали податками: на худобу, на землю, на фруктові дерева (і селяни почали масово вирубувати садки), був і податок на безшлюбних, який скасували лише у 1991 році.
У селян відбирали усе: зерно, навіть призначене для посіву, харчі, одяг, не гребували нічим. Люди опинилися в повній нужді, без хліба і будь-якої поживи. Не було чим прогодувати сім'ю... Спочатку вмирали діти і старі, потім немічними ставали молоді та сильні, і теж помирали. Тисячі сіл спорожніли, не залишилося нічого живого – ні людей, ні пташок, ні тварин... Стукіт і гомін, пісні та жарти змінилися на тишу. Лише вітер відкривав двері порожніх будівель, і шаруділо неопале листя на деревах...
До 10 мільйонів українців загинули у ті страшні роки... Тож нині ми підносимо молитви за упокій їхніх душ. Нехай Господь прийме їх у Своє Царство, де немає болю і смерті. А нам нехай пошле силу пам'ятати і передавати правду далі, щоб подібне зло ніколи не повторилося – ні в Україні, ні у світі. "І витре Бог кожну сльозу з очей їхніх. і смерті не буде, ані смутку, ані крику, ані болю більше не буде, бо перше минулося". 
Голодомор 1932-1933 років визнано геноцидом українського народу. У порожні хати завозили з Сибіру та Уралу ешелонами москалів, які, не вагаючись заселялися у порожні будинки померлих українців. І зараз вони так само заселяються у порожні хати маріупольців та інших окупованих міст.
Під час Другої світової війни й Італія заплатила надзвичайно високу ціну. Близько 300 000 цивільних і військових загинули, або зникли безвісти під час бомбардувань і в боях. Лише в Неаполі між 1940 і 1944 роками загинули від 20 000 до 25 000 мирних жителів, убитих під час авіаційних нальотів. Війна не знає кордонів – вона всюди приносить смерть, страждання і сльози. Сьогодні ми з повагою вшановуємо і їхні душі. 
Після того, як ми довірили пам'яті й молитві душі загиблих усіх без винятку жертв, ми, відчуваємо також обов'язок висловити щиру подяку. У цьому святому місці хочемо подякувати італійському народові, який у ці роки відкрив свої домівки і свої серця для багатьох українців, що тікали від війни. 
Якось, на уроці української мови я сказала: "Хочу бачити Україну такою ж гарною, як квітка". Я мріяла про це з дитинства. Уже понад шістдесят років ношу в серці цю мрію – і досі сподіваюся побачити, коли вона справді розквітне. Україна живе, Україна чинить опір, Україна незламна. І настане той день, коли ми повернемо собі все – нашу землю, наших дітей, наших братів, нашу гідність".
Зінаїда Воробей, працівниця Музею історії Луцького братства.

1 (Закінчення. Початок у номері за 18 грудня  2025 року).

Ця війна не перша і, можливо, не остання у протистоянні з нашими підступними ворогами. Вони нищать нас не лише гарматами. Можна вбивати цілі нації і народи хитрощами, облудою, брехнею та спокусливими обіцянками "світлого" майбутнього. Уже у 18 столітті було знищено Запорізьку Січ – військовий козацький осередок, що боронив українські землі. Після Першої світової війни і революцій була проголошена Українська Народна Республіка, що викликало великий страх у тодішній більшовицькій владі у Москві. І новонароджену Республіку знищили.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2
Читати далі
26.12.2025
ОВЕН. У понедiлок вiрогiднi дiловi зустрiчi, якi вiдкриють новi перспективи. Бажано наперед нiкого не присвячувати у плани i задуми. Варто остерігатися конкурентiв. Родичi будуть вдячні, якщо придiлите їм бiльше часу i уваги. Можете отримати неочікувану премію.
ТЕЛЕЦЬ. Якщо партнери роблять крок назустрiч, то не обов’язково шукати в цьому негативний підтекст. Це майже iдеальний тиждень, щоб зайнятися пiдготовкою i реалiзацiєю планiв i влаштувати приємну новорiчну вечiрку. У вихiднi сходіть з дiтьми на каток. Сприятливий час для розв’язання проблем i знайомств.
БЛИЗНЮКИ. Спробуйте себе в чомусь новому, але нiчого про це не говоріть iншим, поки не будете упевненi у власних силах. Прекрасний час для творчостi, реалізуєте багато iдей, що принесе прибуток. Особисте життя повне романтики i сюрпризiв. Обранець зізнається в нiжних почуттях i зробить подарунок на Новий рiк.
РАК. Вдало пройдуть поїздки i подорожi. Виберіть головну задачу, вiдсуньте подалі дрiбнi i не такi важливi справи. Необхiдно реально оцiнити ситуацiю, що створилася, i постаратися досягти вигiдних домовленостей. Будьте активнi, будуйте амбiтнi плани.
ЛЕВ. Може збiльшитися коло спiлкування. Можливо, виникне причина збиратися в дорогу. Цiкаве знайомство у понедiлок сприятиме професiйному успiху. Середа принесе пiдйом сил, зможете багато чого встигнути i вiдчути задоволення вiд одержаних результатiв. Новорiчну нiч краще провести вдома.
ДIВА. Не варто кидатися здiйснювати ризикованi заходи, якi обiцяють щось нереальне. Але, щоб володiти ситуацiєю, необхiдно проявити рiшучiсть та iнiцiативу. Не сидiть удома. Бiльше спiлкуйтеся, подорожуйте. Нові знайомства допоможуть в майбутньому.
ТЕРЕЗИ. Сприятливий перiод для реалiзацiї задумiв. Будете енергiйнi, активнi, винахiдливi.  Зараз вам легко пiднятися службовими сходами, розбагатiти, зустрiти людей, якi зможуть надати допомоги i пiдтримку. 
СКОРПIОН. Легко подолаєте перешкоди, якi виникатимуть. У вас з’являться однодумцi i прихильники. Зараз у вас явно творчий пiдйом, тому максимально використовуйте сприятливу ситуацiю. Звернiть увагу на нову iнформацiю, вона вiдкриє додатковi можливостi. 
СТРIЛЕЦЬ. На початку тижня одним з важливих питань стане узгодження з працедавцем обсягу наднормових робiт i змiни в робочих графiках. Зараз час для вiдпочинку, а не для перепрацювань. Поради доброзичливцiв можуть посипатися на вас, як з рогу достатку, бажано звертати на них менше уваги.
КОЗЕРIГ. Першу половину тижня займуть передсвятковi клопоти. Схоже, доведеться узяти вiдповiдальнiсть на себе, оскiльки знайти вихiд з ситуацiї, що створилася, пiд силу тiльки вам. Друга половина тижня буде повна застіль, неформального спiлкування i прогулянок.
ВОДОЛIЙ. Мобiльнiсть i контактнiсть дозволить справитися зі складними проблемами, якi виникнуть. Друзi пiдтримають i допоможуть у ситуацiї, що склалася. В середу краще не пред’являти претензiй або вимог. У вихiднi вiрогiднi знайомства з цiкавими людьми.
РИБИ. Справи пiдуть легко, треба буде тiльки спрямовувати свою енергiю в потрiбне русло, пiдтримуючи власний рух в потоцi подiй. Зараз варто звертати увагу на знаки долi.  Робочі питання вирішаться несподівано легко. Проводьте удвох з коханою людиною якомога бiльше часу. 
Підготував
Степан зорепад.

18f3e9e6f106765c01b7f9a103578468 ОВЕН. У понедiлок вiрогiднi дiловi зустрiчi, якi вiдкриють новi перспективи. Бажано наперед нiкого не присвячувати у плани i задуми. Варто остерігатися конкурентiв. Родичi будуть вдячні, якщо придiлите їм бiльше часу i уваги. Можете отримати неочікувану премію.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 7
Читати далі