29.07.2026

728544143_1037303305929078_4704232682674275087_n Від піхотинця до оператора дронів:бойовий шлях прикордонника з Ковеля

37-річний Володимир із Ковеля на псевдо «Дубік» – військовослужбовець прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону. До липня 2023 року чоловік жив цивільним життям, але одного дня ухвалив рішення стати на захист країни. Свій бойовий шлях старший солдат розпочав у піхоті, згодом опанував саперну справу, а нині служить навідником-оператором безпілотних авіаційних комплексів.
– Я не просто керую дронами, а й сам їх збираю, готую до вильотів та споряджаю боєприпасами. Практично кожен наш виліт завершується ураженням ворожої цілі, – розповідає  прикордонник.
За плечима захисника – вже дві важкі бойові ротації. Перша у складі Луганського прикордонного загону тривала дев’ять місяців. Тоді підрозділ виконував завдання на найгарячіших напрямках: поблизу Борової, на Куп’янському та Лиманському напрямках, зокрема й у Серебрянському лісі. Саме там Володимир отримав поранення.
Однак це його не зупинило. Після реабілітації прикордонник приєднався до бойового підрозділу Волинського прикордонного загону та в його складі вирушив у другу ротацію на Харківщину.
Військовий згадує, що на фронті доводилося виконувати різні завдання, часто під щільними обстрілами. Одним із моментів, які найбільше закарбувалися в пам’яті, стала допомога побратимам із Національної гвардії під час ворожого штурму, коли «Дубік» разом із товаришем евакуйовували поранених і загиблих бійців.
Сьогодні ж його головна зброя в небі – це FPV-дрони та «Вампіри». Однією з найуспішніших операцій Володимир називає знищення великого складу боєприпасів окупантів на Лиманському напрямку.
– Ми вирахували хату і сарай, куди ворог звозив БК. Чекали дві доби, поки вони закінчать підвозити. А потім прилетіли «Вампіром». Бабахнуло так добре, що наш дрон у повітрі набік нахилило від вибухової хвилі. Знищили тоді все.
Також серед «жирних»  цілей підрозділу – скупчення живої сили противника, ворожі антени та техніка.
Прикордонник переконаний, що сучасна війна потребує максимальної професійності, а за дронарями – майбутнє. Тим, хто ще вагається щодо долучення до Сил оборони України, військовослужбовець дає пораду:
– Потрібно йти і захищати своє. Тим, хто долучається, бажаю потрапляти на посади близькі по духу, а ще, звичайно, йти в дронщики, на FPV. Ми всього навчимо. Кожен наш бойовий вихід вдалий завдяки попередньому навчанню та постійній підготовці – каже він.
Якщо ви готові долучитися до команди 6-го прикордонного Волинського загону, вас чекають у відділі рекрутингу за адресою: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 6. Також можете телефонувати за номером +380 96 905 13 01 (у робочі дні з 08:00 до 17:00 год.).
Текст і фото Західного 
регіонального управління Держприкордонслужби України.

37-річний Володимир із Ковеля на псевдо «Дубік» – військовослужбовець прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону. До липня 2023 року чоловік жив цивільним життям, але одного дня ухвалив рішення стати на захист країни. Свій бойовий шлях старший солдат розпочав у піхоті, згодом опанував саперну справу, а нині служить навідником-оператором безпілотних авіаційних комплексів...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 7
Читати далі
29.07.2026

Казімєж Вуйціцький Правда у вогні не горить і у воді не тоне..

У Варшаві розгорівся черговий  скандал. Цього разу його спричинив польський історик. Казімєж Вуйціцький (на світлині)  у масмедіа спробував пояснити своїм співвітчизникам, чому українці дивляться на УПА інакше, ніж поляки. Під час дискусії про УПА він заявив: «Армія Крайова та УПА були двома національно-визвольними арміями».
На його думку, незалежно від оцінки окремих сторінок історії, обидві структури бачили себе як сили, що боролися за незалежність своїх народів.
Пан Вуйціцький також нагадав про факт, який рідко згадують у публічних дискусіях: «Ветерани 27-ої Волинської дивізії Армії Крайової зустрічалися з ветеранами УПА і подавали одне одному руку». Коли його опонент почав говорити про Волинську трагедію, історик зауважив: «Вас характеризує ганебне незнання України».
Після згадки про злочини УПА проти польського цивільного населення нагадав, що жертвами польсько-українського конфлікту були не лише поляки. Бо українці також ставали жертвами поляків. Їх православні храми знищували, робили набіги на українські села.
Наступного дня історик пояснив свою позицію в інтерв’ю газеті Rzeczpos-polita: «Значна частина польської реакції на УПА ґрунтується на незнанні української історії». На його думку, більшість поляків сприймає УПА виключно через Волинську трагедію.
Водночас для багатьох українців пам’ять про УПА пов’язана насамперед із багаторічною боротьбою проти радянської влади, репресіями, засланнями та опором срср уже після завершення Другої світової війни.
Історик також зауважив: «Кожна національна держава створює власний пантеон героїв». Саме так він пояснив ставлення частини українського суспільства до УПА та рішення української влади, пов’язані з політикою історичної пам’яті.
Ще одна його теза викликала особливо гостру реакцію: «Ототожнення бандерівського руху з нацизмом є результатом впливу російської пропаганди».
У Польщі ці слова сприйняли вкрай болісно. Голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Агнєшка Гляпяк заявила, що тема історичної пам’яті потребує особливої відповідальності та зажадала пояснень від TVP Info.
А заступник директора каналу Ян Юзефовський відреагував ще емоційніше: «Його прирівнювання АК до УПА є не лише історичною брехнею і просто дурницею, а й тезою, яка викликає мій спротив як польського журналіста».
Після цього TVP Info припинило співпрацю з істориком. Його більше не запрошують на дискусії.
l
Ця історія цікава не лише через чергову суперечку навколо Волині. Вона показала дещо більше, як зазначається  у відгуках в соцмережі. У Польщі, де десятиліттями говорять про необхідність польсько-українського примирення, спроба пояснити український погляд на УПА може виявитися марною. І схоже, що сьогодні головна проблема вже не в тому, що поляки й українці мають різні оцінки минулого. А в небажанні справді порозумітися, а «Волинську карту кривд» передати історикам.
Тішить, що пан Казімєж Вуйціцький не одинокий воїн, що б’ється за правду.
У запалі полеміки, яка досі лунає по обидва боки кордону щодо наслідків кривавого українсько-польського протистояння на Волині у роки війни, якось призабулося, що у вогні ненависті були й спалахи милосердя, людської жертовності задля порятунку ближнього. 
Зокрема, по-братськи і по-християнськи вчиняли окремі українські родини, коли розпалилося кровопролиття невинних людей в селі  Острівки колишнього Любомльського повіту. Так, сім’я Семена Зелінського, яка мешкала неподалік Острівків на хуторі Задубовець, дала прихисток польці Гелені Ковалик  та двом її донькам. А Гелені Приступі, яка, рятуючись від розправи, прибігла в село Перекірку (тепер Борова), руку помочі простягнув українець Макар Романюк. 
Два тижні переховував на своєму обійсті аж поки не прийшов за родиною її глава Болеслав Приступа й не забрав до Польщі. Багато хто знав у селі, що в Романюків переховується польська сім’я, але не видав на поталу вбивцям. Помагав відвернути лихо й сусід Нестор Зелінський. «Поляки з Волі Острівецької тікали до села Сокіл під час нападу на їхнє село. Ми жили на хуторі, як до нас приїхав поляк Міколай Муха зі своєю сім’єю. П’ять душ їх було. Жили в нас тиждень. Ми ховали їх в клуні, сіном прикривали, в корчах неподалік хати. Я їм їсти носив... Потім поляки благополучно переправилися через Буг», – згадував 83-річний Дмитро Карпович Демчук з Сокола, що на Любомльщині.
До речі, в цьому селі мешкала й змішана родина. Полька Стефанія вийшла заміж за українського селянина Олексія Гандзюка, нажили двох діток. Коли почалася трагедія, то Олексій посадив свою сім’ю на потяг у Любомлі й відправив углиб Польщі. Та потяг ніби потрапив під бомбардування. Чоловік навіть після війни не зміг відшукати слідів своєї родини. 
Та в польських масмедіа цей факт чомусь подається в перекрученому вигляді. Недобросовісні автори пишуть, що Олексій Гандзюк у ті трагічні дні... закатував власноруч Софію, бо вона була полькою. 
Ще приклади. Брати Олександр і Трохим Кушніри з сусіднього від Острівок села Полапи, на своєму обійсті переховували неповнолітнього хлопця і двох польських дівчаток, які дивом врятувалися від розправи.
За словами мешканця села Чмикос Юлія Йосиповича Забокрицького, 1930 року народження, в 43-му році їхня сім’я врятувала поляка Антоні Татиса, який жив в колонії Королівська. З дочкою і двома внучками він переховувався в клуні: 
«Після війни Татис приїздив до нас, місяць був». Згодом поляк Казимир Свігонь рятував й самого Юлія Забокрицького, коли польська боївка напала на Чмикос. «І батька нашого врятував»,  – згадував ветеран праці. Це трапилося в лютому 1944-го.
Мешканець Варшави, 85-річний Владислав Толиш якось при зустрічі розповів мені, що їхню родину (було восьмеро душ), коли запалали польські поселення на Любомльщині, врятував українець Іван  Корнелюк із села Запілля. Його зять Федір служив в УПА, певне, проговорився тестю, що заплановано чергову операцію. Толиші мешкали в Новому Ягодині (це була винятково польська колонія з 131 садиби, яка розміщувалася поблизу кордону). Сюди й прибіг одного ранку Іван Корнелюк до Яна Толиша, з яким дружив, з попередженням про лихо, яке насувається.  
l
Жорстокий принцип «око за око», «зуб за зуб» не всі українці підтримували й розділяли. Було, Божа заповідь «Не убий» брала гору над наказами.  
Про це теж слід пам’ятати. 

У Варшаві розгорівся черговий  скандал. Цього разу його спричинив польський історик. Казімєж Вуйціцький (на світлині)  у масмедіа спробував пояснити своїм співвітчизникам, чому українці дивляться на УПА інакше, ніж поляки. Під час дискусії про УПА він заявив: «Армія Крайова та УПА були двома національно-визвольними арміями».

Олександр Хоменчук.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 7
Читати далі
29.07.2026

зубчук Роздуми волинської журналістки 

«Перестань жити так, ніби в кишені лежить ще одне, запасне життя»

Нема «пізніше», нема «якось потім», є тільки «зараз», бо, «що проллєш, – те вже не вип’єш, а не налите – не сьорбнеш, за минулим ти не встигнеш, а майбутнє не пригорнеш». 
Коли тобі стільки років, що вже свої паспортні дані не приховуєш (власне, що приховувати: відбиток їх – на обличчі!), а тихо дякуєш Господу, що дарував поважні літа, то ця філософська думка: «Запасного життя нема» – особливо близька. І все, що її доповнює, розкриває, – так само. Хоч-не-хоч, а «зачеплять» фрази на Фейсбук-сторінці «Мудрість душі» на зразок ось цієї: «Є три пастки, які крадуть щастя. Це – жаль за минулим, тривога за майбутнім і невдячність за сьогодення».
Наразі думка про одну з цих «пасток» – жаль за минулим (про це в геніальної Ліни Костенко є поетичні рядки, зокрема, такі слова: «І за минулим плакати не варт...». І думка ця така: «А якщо це зовсім не жаль, а лише бажання не відірватися від свого минулого, зберегти його в пам’яті?». Бо ж, якщо ми говоримо, що без минулого нема майбутнього, коли йдеться про глобальне (будівля не може стояти без міцного фундаменту, а суспільство не здатне розвиватися без розуміння свого коріння та традицій), то цю істину так само варто перенести й на те, чим є минуле конкретної людини – для її як сьогодення, так і майбутнього.
І найкраще (найпростіше) говорити про те, що сама пережила в дитинстві, юності, а потім – уже в зрілому віці. Це ж не треба щось вигадувати, а просто вернутися спогадом у своє непросте минуле й подивитися на нього з висоти прожитих літ. До речі, лише з часом приходить усвідомлення того, що дитинство, юність були нелегкими. А тоді, в повоєння, всі в селі жили приблизно однаково: є на столі хліб – і добре.
 Одна кімнатка, кухня – і шестеро нас (батьки й четверо дітей) на тих метрах. Батько-фронтовик у двадцять літ став інвалідом на все життя. Достатком, а тим більше – якоюсь розкішшю і не пахло. Ніколи не забуду, як одного дня мама сказала: «Сьогодні в нас буде суп із... вітром». Слова мене, малу, заінтригували: «Що ж це таке, той «вітер»? А воно он що: мама бере жменьку насіння льону, кладе його на папірець і роздушує качалкою. А потім висипає в каструлю, де кипить вода з картоплинами й, мабуть, морквиною, цибулиною, й на воді з’являються зірочки видушеної олії. Ось такий він, суп із вітром, спогад про який залишився зі мною назавжди.
А як хотілося мати для наступного класу новенькі книжки! Та про це треба було самій подбати. Принаймні, коли йдеться вже не про початкові класи, а середні, а тим більше – старші. Тож ціле літо заготовляла лікарські трави в окрузі рідного села Переспа тодішнього Рожищенського району, – звіробій, чебрець, липовий цвіт. Сушила  його на горищі й здавала в місцеву аптеку (цікаво, чи зараз тамтешня аптека дає дітям можливість от так заробляти, й чи багато було б охочих мати таку, свою копійку?) Згадую це щоразу, коли тепер  заготовляю трави, щоб узимку готувати духмяний і, головне, – цілющий чай для своєї сім’ї.
З повоєнного дитинства багато що можна згадати з думкою, яке воно було непросте. Але якщо вже мова про те, що «запасного життя нема», то хочеться повернутися до студентських літ із прив’язкою до слів-афоризму: «Якби молодість знала, якби старість могла». Власне, – до першої його частини. Вже в дорослому, а тим більше – в поважному віці ловила (ловлю!) себе на думці, що, мабуть, не сповна скористалася неоціненною можливістю навчатися, яку дає виш і якої більше ніколи не буде, бо почнуться інші етапи життя – робота, сім’я з відповідними обов’язками, пріоритетами. А з іншого боку – це ж була якраз та романтична пора, коли хотілося пізнавати світ не лише з книжок – відкривати для себе те, що зветься життям з його радощами і стражданнями. То який може бути докір?.. 
Багато що можна пригадати за стільки літ. Наприклад, як на початку 1990-их ми були мільйонерами. Як гроші знецінювалися буквально за добу. Тож у день зарплати бігла в універмаг із думкою: «Може, щось викинуть?» І тоді в квартирі, бувало, з’являлися зовсім непотрібні речі. Чи можна жаліти за таким минулим? Звичайно, що ні. Але це те, що не забулося й ніколи не забудеться. Бо воно тобою прожите. Якщо це навіть душевний біль, то він, як зараз психологи кажуть, може бути трансформований на користь дня сьогоднішнього й майбутнього. Його не зміниш, але з нього можна зробити висновки. Ну, а хороші спогади, які, звичайно, є (це ж була МОЛОДІСТЬ!) – це ресурс, який завжди може підтримувати у складні часи. 
Катерина ЗУБЧУК.

Нема «пізніше», нема «якось потім», є тільки «зараз», бо, «що проллєш, – те вже не вип’єш, а не налите – не сьорбнеш, за минулим ти не встигнеш, а майбутнє не пригорнеш». 

Катерина ЗУБЧУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 8
Читати далі
29.07.2026

fghjui12555-e1785046218427 ГОРОСКОП з  20 по 26 липня

Овен. Присвятіть час дому та родині. Чекайте на успіх у справах, пов’язаних із творчістю, проте не забувайте про чітку стратегію на роботі. Довіряйте своїй інтуїції, але уникайте імпульсивних рішень, пов’язаних із фінансами.
Телець. Зірки радять переглянути фінансові пріоритети та бути обережнішими з витратами. У другій половині тижня очікуйте на нові цікаві знайомства. Відчуєте потужний кар’єрний прорив.
Близнюки. Очікуються фінансові зрушення, проте тримайте фокус і уникайте імпульсивних покупок. Тиждень сприятливий для навчання та нових проєктів.
Рак. Ви відчуєте внутрішнє оновлення та ясність. вдалий час для укладання важливих угод. Інтуїція стане вашим найкращим помічником, особливо при вирішенні давніх суперечок.
Лев. На початку тижня відчуєте приплив сил та впевненості. Емоційно завершаться старі історії, відкриваючи шлях до кар’єрного росту та визнання. Аналіз минулих подій допоможе вдало і успішно побудувати плани на майбутнє. 
Діва. Очікуються позитивні зміни, проте вони вимагатимуть певних зусиль із вашого боку. Ваші комунікативні навички допоможуть легко знаходити спільну мову з колегами та близькими. Не бійтеся звернутися за порадою до перевіреного друга.
Терези. Тиждень принесе гармонію у стосунках. Зірки пророкують новий емоційний чи романтичний етап, особливо для самотніх представників знаку. Попри це, будьте уважні та  зосереджені в роботі.
Скорпіон. Можливі цікаві кар’єрні пропозиції або зміни в роботі. Відчуєте потребу розібратися у власних почуттях. Уникайте поспішних висновків і довіряйте перевіреним фактам.
Стрілець. Чудовий період для завершення розпочатих справ та підписання довгострокових контрактів, планування майбутніх подорожей чи розширення світогляду.
Козеріг. Відкрийтеся новим можливостям та не бійтеся делегувати завдання. Інтуїція підкаже правильні рішення у складних ситуаціях. У вихідні можливі приємні сюрпризи в особистому житті. 
Водолій. Зосередьтеся на своєму внутрішньому ресурсі та турботи про здоров’я. Чудовий час, щоб переглянути свої щоденні звички та розпорядок дня.
Риби. Ви будете на висоті у справах, що вимагають творчого підходу. Приділіть час дітям, коханим або своєму головному хобі.
Підготував 
Степан Зорепад.

Овен. Присвятіть час дому та родині. Чекайте на успіх у справах, пов’язаних із творчістю, проте не забувайте про чітку стратегію на роботі. Довіряйте своїй інтуїції, але уникайте імпульсивних рішень, пов’язаних із фінансами.

Телець. Зірки радять переглянути фінансові пріоритети та бути обережнішими з витратами. У другій половині тижня очікуйте на нові цікаві знайомства. Відчуєте потужний кар’єрний прорив...

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 10
Читати далі