Вони залишили рідні домівки...
Огляд преси
З початком активних бойових дій на Сході з Луганська, Донецька, Слов'янська, інших населених пунктів люди почали переїжджати в більш безпечні регіони, зокрема, й на Волинь. Цілком зрозуміле їх прагнення врятуватися від вибухів та обстрілів, інших жахів війни. Шукають прихистку на Волині й люди, уклад життя яких змінила анексія Криму.
Частина людей, залишаючи рідні домівки, їде до родичів, а частину місцева влада розселяє в таборах відпочинку та санаторіях. Серед біженців — не тільки жінки з дітьми, а й чимало чоловіків.
Нині тема вимушених переселенців — у центрі уваги майже усіх друкованих засобів масової інформації.
Ось, зокрема, що пише про це газета "Слово Волині" у статті "Біженці на Волині потребують…спілкування":
"Зараз на Волині зареєстровано сто дві сім'ї кримчан, п'ятдесят з яких живуть у Луцьку, зі Сходу (Донеччина та Луганщина) — сорок чотири сім'ї. Область прийнятно підготовлена і приймає усіх охочих переїхати сюди. Влада реагує адекватно, принаймні, не відмовляє й допомагає в міру можливостей. Але всі ці люди-біженці не могли б тут нормально розміститися без допомоги волонтерів, яких, на жаль, не так і багато.".
Керівник проектів благодійного фонду "Ефективне спілкування" Ірина Осіпова зазначила, що для людей, які приїжджають на Волинь, існує гаряча лінія:
"У нас є гаряча лінія, телефон якої — 063-8011731. У процесі розмови відчуваєш, що за людина дзвонить. Якщо в них є діти, вони запитують про роботу, зарплату. Ми ж, у свою чергу, цікавимося, чи не проти вони надати нам свої паспортні дані. Далі контактуємо безпосередньо, вони надають потрібну інформацію, ми пропонуємо їм тимчасове житло, починаємо шукати роботу.
Також ці люди мають зареєструватися, щоб всі соціальні виплати їм перевели сюди. За необхідності, ми зустрічаємо цих людей, потім реєструємо, розміщуємо, привозимо необхідні продукти, запитуємо про їхні потреби, надаємо соціальні картки. Якщо є потреба, ідемо у школу, садочок, оформляємо там дітей, показуємо, де найближча лікарня, поліклініка. Допомагають деякі благодійні фонди, назустріч ідуть й ріелтори".
До того ж, в області діє координаційний штаб біженців, який організувала директор департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Світлана Мишковець.
Хтось тікає від війни і радий будь-якому даху над головою. А комусь потрібні апартаменти й обов'язково з інтернетом. Про це, приміром, пише газета "Віче" у статті "Я беженец! Вы мне обязаны". Переселенці зі Сходу: правда і міфи":
"Луганчанам, які приїхали в Камінь-Каширський район, запропонували будинок з газом, меблями, потрібно було лише прибратися. Проте переселенці відмовилися, бо дім для них виявився завеликим і немає інтернету. Тамтешні мешканці обурюються, що біженців треба не лише поселити, нагодувати, а ще й цигарки їм купляти.
Декого з переселенців взагалі не влаштовує рівень життя на Волині, тому просяться до Польщі. А колишня уродженка того ж Каменя-Каширського, яка приїхала з Луганська, вимагала поселити її в хату чи квартиру з усіма зручностями. А те, що тисячі її земляків зараз не мають пральних машин і води у будинках, — її не обходить".
Людям потрібно бути пильнішими, адже під личиною біженців можуть прибути сепаратисти. Таку інформацію оприлюднило видання "Високий замок":
"Під виглядом біженців і багато сепаратистів з Донбасу втекли, і родини свої повивозили. Дехто у Росію поїхав. Але там дуже дороге життя. Повернулися і кажуть: "Від "Правого сектору" треба тікати туди, де нас не шукатимуть, — у Західну Україну".
Подруга моєї куми такі істерики тут влаштовувала, такі страшилки розповідала: що "Правий сектор" викрадає дітей і продає на органи, що прийдуть бандерівці і всіх у концтабори закриють. А потім чую: до Вінниці виїхала.
І таких — багато: коли усе починалося, вони бігали тут з "колорадськими" стрічками, ходили на референдум, готові були з квітами російську армію зустрічати, а тепер вдають із себе патріотів-біженців і розповідають, які вони нещасні", — сказала Олена із Луганщини.
Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА,
студентка ТНПУ ім. Володимира Гнатюка.
З початком активних бойових дій на Сході з Луганська, Донецька, Слов'янська, інших населених пунктів люди почали переїжджати в більш безпечні регіони, зокрема, й на Волинь. Цілком зрозуміле їх прагнення врятуватися від вибухів та обстрілів, інших жахів війни. Шукають прихистку на Волині й люди, уклад життя яких змінила анексія Криму.
Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 579