Раніше на сторінках газети  ви вже бачили фото щасливого сімейства Рубіновських – Андрія та Юлії. Щасливого, бо, попри випробування військовим часом, розлукою, особистими обставинами, продовжують нести  світло, є люблячим подружжям, турботливими батьками та чуйними дітьми для своїх батьків.

Кожна, хоч і нетривала відпустка для Андрія, – це мов ковток свіжого повітря. Він відразу «включається» в життя сім’ї, багато часу проводить з дітьми, аби трішки полегшити турботи дружини. Дуже цінує підтримку Юлі, яка постійно з ним на зв’язку, завжди зрозуміє і розрадить, хоч і самій доводиться нелегко. Бо на тендітні плечі молодої жінки, окрім сімейної «вахти», хвилювань за чоловіка, який служить в ЗСУ і часто знаходиться на «гарячих» напрямках фронту, лягли обов’язки по догляду за хворими батьками. 

Усю нашу зустріч пан Андрій не зводив погляду з дітей та дружини, які гралися в парку. «Юлічка – мій Всесвіт, мій «скарб», а діти та їх світле майбутнє – мій стимул у житті, – каже Андрій. – Я бачу,  обрав правильний шлях, адже щасливі посмішки рідних під мирним небом України – це те, за що варто боротися”.

l

Йому завжди боліла доля України, тож військовий шлях розпочався ще під час АТО в 2014 році. Правда, через брак досвіду і юний вік (23 роки) його не відразу взяли до війська. У 2015 році була друга спроба, і після відбору чоловіка скерували в 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду. 

– Служити тут було за честь, адже це – елітний підрозділ ЗСУ, що  відзначається високою професійністю, мужністю та  відданістю своїй справі. Усі командири – «бойові», не штабні, пройшли шлях від рядового солдата. Офіцери, які тоді були зі мною в бригаді, зараз займають високі посади – це зразкові командири, командуючі ДШВ та інших бригад, морської піхоти, – розповідає пан Андрій.

Маючи певний бойовий досвід, пройшовши відповідну підготовку, він продовжив службу й після повномасштабного вторгнення окупантів на нашу землю. Але відразу наголошує, що ця війна має інший характер – жорстока і непередбачувана. А вічного ворога росію порівнює за характером з навалою диких кабанів, що прибігли на людське поле – перерили, пожерли, поспали і знов йдуть руйнувати.

– 23 лютого я побрив голову і точно знав, що буде далі, бо ж не дарма кажуть: «Хочеш миру – готуйся до війни!». Перед Новим 2022 роком я мав особисті розмови зі знайомими командирами і тихенько готувався, бо після служби в АТО внесений в першочерговий оперативний резерв. Багато хто не розумів мене й моїх застережень, намірів. Але 24 лютого почалось… 

Зранку я вже був у військкоматі, записався у Ковельський батальйон тероборони, де на той час начальником штабу був Костянтин Король – «золотий» офіцер, зараз на пенсії.  Моєму сину тоді було пів року, його перші кроки я бачив лише по відео в телефоні. Але по-іншому я не міг, – ділиться спогадами Андрій Рубіновський.

l

До того чоловік працював в автомайстерні на «Текілі». Його «золоті» руки дуже потрібні на війні. Та й він не може без машин, що стали частиною життя. 

Його «ластівка», яку ще в 2023 році допомогли придбати (без реклами та зборів), Сергій Корсак,  Сергій Фалюш, Валерій  Хлап, й до сьогодні виконує важливі логістичні та бойові завдання на фронті. Андрій вдячний цим добродіям за постійну підтримку в цей важкий час. 

Авто пройшло випробування разом із захисниками ЗСУ на Лиманському, Покровському, Серебрянському, Торецькому напрямках. Це місця важких і важливих боїв, де проводилась дуже ефективна робота і поставлені задачі вирішувались на сто відсотків завдяки і відповідальності керівництва, і командній єдності вояків.

Пригадує Андрій різні пригоди, пов’язані з авто – як от, наприклад, випадок біля Очеретиного: «Зловив «Град» між коліс, пробив радіатор і 15 км долав без тосолу, їхав до останнього. Машина глухла, але разом з побратимами вдалось вибратись в безпечне місце. Вже згодом в Мирнограді (біля Покровська) батько забрав авто на ремонт. Менш, ніж за тиждень, його полагодили, і знову – в стрій». 

Увесь цей час до 9 липня ц. р. Андрій був у складі 100-ої ОМБр (Володимирський батальйон, мінометна батарея). У зв’язку із проблемами здоров’я змушений був перевестись в іншу бригаду – на захист неба неподалік лінії зіткнення на Сумському напрямку. Тож зараз боєць виконує обов’язки в мобільно-вогневих групах по знищенню безпілотних систем різних типів.

«До речі, останню з них  напередодні відпустки, мені вдалось збити. У нас великий відсоток вдало виконаних завдань, мудрі командири та віддані своїй справі військові», – розповідає Андрій.

l

Попри вдалі операції, зрозуміло, за цей час було багато й втрат. Усіх побратимів, які загинули чи пропали безвісти, ковельчанин називає поіменно, розповідає про їх відвагу, їхні сім’ї. Серед них – як і земляки, так і воїни з інших куточків України. Усі вони – велика втрата як для родин, так і для держави, адже це щирі патріоти своєї землі.

Андрій закликає не забувати подвиг тих, хто віддав життя заради майбутнього, виховувати дітей у дусі патріотизму. Не просто нести квіти до Стели під час особливих днів, а щоденно завдячувати їм у думках і молитвах: «Наш пожиттєвий обов’язок цінувати вклад воїнів ЗСУ.  Гине  цвіт нації, а такі – як Олександр Філон, Максим Бурда, Єгор  Лобанов, Михайло Волошук та інші Герої Небесного Легіону є гідним прикладом для наших дітей». 

l

А ще пан Андрій впевнений, що  запорука успіху на війні – це надійний тил. Приємно, що у нашому місті багато порядних і гідних людей серед  авторитетних особистостей, які завжди подадуть руку помочі. Серед таких – В’ячеслав Шворак, Вадим Кужель, Олег Корень, Валерій  Хлап, Сергій Корсак, Сергій Фалюш, Валерій Шевчик, Дмитро Колотюк, Роман Дідицький, Олена Місюра, військовий капелан Микола  Канівець, отці Василь Мичко та Василь Скулинець з прихожанами та багато інших небайдужих мешканців громади, які не стоять осторонь потреб військових. 

Про кожного з них пан Андрій розповідає багато доброго і від себе, і від імені інших військовослужбовців, бо ніколи не отримали відмову в допомозі – ба більше: вони самі цікавляться потребами на фронті. Особливу підтримку всі ці роки надають Віктор Дудік, Василь Савлук, Сергій Кисляк. Вони не афішують свої добрі справи, але є патріотами країни, постійно на зв’язку з військовими, допомагають дітям з особливими потребами, дбають про активне дозвілля  юнацтва.

Усім захисники дуже вдячні за фінансову, моральну та молитовну підтримку. 

l

Війна навчила Андрія бути мобільним та нічого не відкладати на потім. У відпустці він намагається багато встигнути – перш за все, зустрітись з рідними, сім’ями побратимів, набутись з дітьми, відправитись з синами на рибалку, яку так люблять. Улюблене місце відпочинку – природа Волинського краю, наші міські парки. 

– Приємно, що місто розвивається, облаштовують зручні місця на зупинках, у парках відпочинку, озеленюють вулиці – це одразу видно після повернення. Я підтримую ці ініціативи, адже  місто має жити повноцінно. Заради цього ми там, – каже залюблений у рідний Ковель Андрій  Рубіновський. – Так хочеться, щоб і наша Турія «ожила». Розумію, що це не просто зробити, але вірю, що влада знайде вихід, і річка знову стане окрасою міста. 

У всьому пан Андрій    вбачає позитив, мріє про мир. А ще  – про щасливу долю малечі, про донечку –  сестричку для  Дмитра і Матвія, адже дуже любить дітей. У нього велика родина: батьки, 2 сестри, 2 брати та 6 племінників.

Тож хай все збувається у Вас, пане Андрію! Дякуємо за сумлінну службу і надійний захист, Вашу активну громадянську позицію, життєву мудрість та відданість українському народу. Ви разом з іншими захисниками – щит і міць нашої країни.

Аліна РОМАНЮК.

НА СВІТЛИНАХ: Андрій Рубіновський з сім’єю та  з побратимами на фоні залізничного вокзалу Костянтинівки на Донеччині.

Фото автора та з архіву військовослужбовця.

Раніше на сторінках газети  ви вже бачили фото щасливого сімейства Рубіновських – Андрія та Юлії. Щасливого, бо, попри випробування військовим часом, розлукою, особистими обставинами, продовжують нести  світло, є люблячим подружжям, турботливими батьками та чуйними дітьми для своїх батьків.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 123

У середу, 1 жовтня, ми відзначатимемо День Захисників і Захисниць України. Невипадково в 2014 році його започаткували в День козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці, адже знаємо,  як шанували козаки Богородицю, що стала покровителькою українського воїнства.

Саме на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана. А в ХХ столітті козацькі традиції боротьби за незалежність України наслідували вояки Української повстанської армії, які днем створення УПА теж обрали свято Покрови (на той час 14 жовтня).

Славну історію козацького роду продовжують писати й Герої сьогодення – наші Захисники і Захисниці, що мають кровний та духовний зв’язок з героїзмом козацтва та «упівців». Як і багато років тому, віддано несуть службу, боронячи Україну від нападу московської орди. Мужність, стійкість та відвага, міць та єдність демонструють вони, захищаючи цілісність України.

l

До лав ЗСУ, ще під час АТО доєднався і ковельчанин Андрій Рубіновський. Маючи певний досвід, пройшовши відповідну підготовку, він продовжив службу й після повномасштабного вторгнення окупантів на нашу землю. До того чоловік працював в автомайстерні на «Текілі». Його «золоті» руки, добра вдача, вірність присязі та побратимам дуже цінуються на війні. 

Пан Андрій поділився спогадами про свого дідуся  по мамі  Володимира Присяжнюка. Він був учасником бойових дій, Верховним отаманом ГО «Всеукраїнське Велике Козацьке Коло», генералом Армії козацтва. Отаман «Гора» відійшов у Вічність 4 липня 2025 року. Володимира Івановича називали провідником, взірцем мужності та честі. Він завжди стояв на передовій – не лише на полі бою, а й в духовній обороні народу, зберігав, піднімав та утверджував козацьку силу, пам’ять, братерство. 

Виховуючи молодь в дусі патріотизму та козацьких традицій, неодноразово брав у подорожі Україною і свого онука. Андрій із захопленням пригадує поїздки на козацькі могили, в Берестечко, Могилів-Подільський, на «Кам’яну могилу», що поблизу Мелітополя у Запорізькій області. 

Особливий спогад залишили  відвідини Каховського водосховища, яке знищили окупанти в червні 2023 року, підірвавши греблю Каховської ГЕС, розповіді  про велику історичну спадщину Запорозької Січі,  життя легендарного кошового отамана Івана Сірка, якого називали “характерником”. 

Про «характерників», що в деяких перекладах означає «розвідник», писали легенди, вони з’являлись «нізвідки»  і в «нікуди»  зникали. Це – люди надзвичайної сили та розуму, наділені надприродними здібностями. Сьогодні ж «характерниками» Андрій називає нашу військову розвідку і контррозвідку  Служби безпеки України. 

«Козацькому роду нема переводу» – каже Андрій Рубіновський. Тут і не посперечаєшся. Тож цінуймо, шануймо і пам’ятаймо кожного, хто пише історію країни, ціною власного життя виборює наші свободу та незалежність. Під молитовним покровом Богородиці, об’єднаними зусиллями народу Україна вистоїть і Переможе!

НА СВІТЛИНІ: Андрій Рубіновський з дружиною Юлею та синами Дмитром і Матвієм.

l

Пан Андрій приїхав зі служби додому в невеличку відпустку. Він поділився своєю історією, багато говорив про пережите,   рідних,  побратимів, про тих, хто допомагає в боротьбі з ворогом. Тож у наступних номерах газети читайте інтерв’ю з мужнім воїном.

Текст і фото Аліни РОМАНЮК.

У середу, 1 жовтня, ми відзначатимемо День Захисників і Захисниць України. Невипадково в 2014 році його започаткували в День козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці, адже знаємо,  як шанували козаки Богородицю, що стала покровителькою українського воїнства.

Саме на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана. А в ХХ столітті козацькі традиції боротьби за незалежність України наслідували вояки Української повстанської армії, які днем створення УПА теж обрали свято Покрови (на той час 14 жовтня).

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 92

Серію статей про роботу об’єднаного РЖКП №1 ми розпочали друкувати майже одразу після його реорганізації. Цікавилися діяльністю і життям підприємства й після повномасштабного вторгнення. 

Тоді, як і зараз, зберігалися загрози масових обстрілів мирних міст, наступу з Білоруського напряму, тому діяльність комунальників викликала чимало запитань у мешканців міста: мовляв, чи доцільно взагалі виконувати якісь роботи? Як зараз, пам’ятаю слова начальника Віктора Солов’янчука: «Ми зобов’язані надавати якісні послуги та утримувати порядок на прибудинкових територіях, незважаючи ні на що, маємо залишатись  «на варті» комфорту та добробуту мешканців нашого міста».

От так стратегія «малих кроків», самовіддана праця на благо міста та громади дозволила не лише утримати, а й розвинути підприємство, за що неодноразово у ці роки РЖКП №1 отримувало відзнаки та ставало переможцем рейтингових агентств.

 І хоч виникало і виникає чимало труднощів, спільними зусиллями вдалось поліпшити стан житлового фонду в Ковелі, що потребувало чималих вкладень. Великою мірою цьому зарадила співпраця із міською владою, розроблена «Програма фінансової підтримки житлового фонду Ковельської територіальної громади» та ініціативність самих мешканців, які прагнуть жити краще і комфортніше.

Тож сьогодні – тема благоустрою. Приємно бачити, як оживають прибудинкові території – покладена бруківка, сучасно облаштовані входи до під’їздів та лавочки у людних місцях для зручності, де завжди можна побачити і матусь з маленькими дітьми, і людей старшого  віку, які зупинились перепочити по дорозі з магазину, ринку чи просто вийшли зі своїх квартир подихати свіжим повітрям.

Програма співфінансування – це вигідно і ефективно 

Про те, чи дала Програма співфінансування  очікуваний результат, запитуємо в начальника РЖКП №1 м. Ковеля Віктора СОЛОВ’ЯНЧУКА.

– Так, безумовно. Якщо в перший рік підприємство надало послуги за цією Програмою 41 будинку, у другий – 82, то в цьому році за планом – аж 146 будинків. Це високий показник, при чому і результат хороший, адже відбувається заміна комунікацій, відповідно й зменшення витрат води, кількості аварійних ремонтів, а найголовніше – це, образно кажучи, вклад у майбутнє.

Першочергово беремося за те, що є життєво необхідним та аварійним: заміну мереж водопостачання, ремонт покрівель, заміну ринв, організацію водостоку з даху, ремонт козирків, парапетів, сходів у під’їзд, освітлення в місцях загального користування, ремонт оголовків димових і вентиляційних каналів та інше.

Важливо також розуміти: на законодавчому рівні встановлено, що багатоквартирні будинки є власністю самих співвласників будинків,  і не лише їх квартири, а й місця загального користування (сходові клітки, покрівлі, прибудинкові території). Тож, згідно із Законом, вони зобов’язані брати участь в утриманні спільного майна будинку, а не лише вимагати від нас відповідальності. Самі ж мешканці на загальних зборах обрали РЖКП №1 управителем, а це 195 багатоповерхівок. Самі ж співвласники і сформували кошториси витрат та перелік робіт, які виконуватимуться у будинку. 

Але, слід зауважити, що серед складових витрат по управлінню будинком найзатратніші в кошторисі – прибирання прибудинкових територій, місць загального користування, вивезення сміття (це більше половини всіх нарахувань), а ще – плата за електричну енергію у місцях загального користування, роботи ліфтів, а також обслуговування мереж, вентиляційних каналів тощо. А, отже, на ремонти залишаються незначні кошти.

У своїй роботі ми керуємося двома основними Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відповідно до них співвласники багатоквартирного будинку формують внески на спільне майно та послуги погоджуючи це з управителем.

l

До розмови долучається заступник начальника РЖКП №1 Ігор ПІНІС і роз’яснює: 

– Є будинки, як, наприклад, по вул. Володимирській, 85. Його мешканці – взірець відповідального ставлення до спільного майна. Вони свідомо збільшили суму внесків, щоб більше зробити для власного комфорту. І це дало хороший результат: відремонтовано всі входи в під’їзди й накрито дашками, покладено бруківку, замінено водопроводи на холодну воду. В цьому році запланували відремонтувати цоколі й відмостку. І це все – за два роки дії Програми співфінансування. 

Організацію виконання Програми, що теж є важливою і копіткою справою, беремо на себе, хоч це й не наш обов’язок. Ми працюємо разом з активом співвласників будинків, які згодні не просто тимчасово усунути проблему поточним ремонтом, а виконати капітальний, що прослужить роками. Наша мета – щоб був задоволений споживач – наш партнер і постійний клієнт.

Ще один приклад – мешканці будинку по вул. Володимирській, 87, де в минулому році ми замінили систему водопостачання, яка  перебувала в аварійному стані. Спочатку була можливість лише частково це зробити, але ініціативні мешканці вирішили дозбирати кошти і замінити відразу всю систему (не розтягуючи процес на роки).

Працюємо прозоро і відповідально

До слова, усі закупівлі відбуваються через систему «Prozorro». Вже більше трьох років фахівцем із публічних закупівель у РЖКП №1 є Андрій СКОКЛЮК (на світлині вгорі він – ліворуч разом із Віктором СОЛОВ’ЯНЧУКОМ та Ігорем ПІНІСОМ). Пан Андрій знає усі тонкощі цієї справи та відповідально ставиться до роботи, адже працює у  комунальній сфері значно довше та має юридичну освіту.

– Електронна система закупівель має ряд особливостей та переваг, – каже Андрій Миколайович. –  Закупівлю продукції, всі послуги здійснюємо відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України  №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Кожен громадянин може ознайомитися з результатами, адже всі договори публічно оприлюднюються. 

Головне завдання – наперед спланувати  роботу за результатами минулого року. Зрозуміло, що все передбачити неможливо, адже обсяги робіт та спектр послуг на підприємстві значно зростають, відповідно, збільшується кількість використання матеріалів, технічного спорядження та інших засобів.

– Що дає система публічних закупівель? 

– Окрім того, що тендерна закупівля вимагає уважності та має певні складнощі, вона є результативною, оскільки допомагає заощаджувати. Так, до прикладу, на закупівлі сміттєзбірників вдалось заощадити близько 80 тис. грн. (при загальних витратах  понад мільйон гривень). 

Хоча є й певні ризики через недобросовісних учасників тендеру. Закуповуючи матеріали і обладнання за найнижчою ціною, можемо отримати неякісні матеріали або й зовсім не ті, що замовляли. Іноді складові продукту мають походження з країни-окупанта. А от перевагою є те, що оплату здійснюємо після огляду та перевірки матеріалу, відповідних сертифікатів якості.

– Певна складність виникає, коли потрібно щось терміново, – додає Ігор ПІНІС. – З останніх випадків, наприклад, – придбання деталі до автомобіля, ціна якої 117 тисяч гривень. Технічно замовлення займає близько двох тижнів, і весь цей час навантаження йде на іншу техніку, а працівники працюють понаднормово і зі зміщенням графіків, тому дякуємо і «жеківцям», і мешканцям за розуміння. 

До слова, в минулому місяці таких ремонтів було декілька. Відповідно кілька сотень тисяч гривень витратили лише на деталі, тож затрати на обслуговування техніки великі. І все ж, попри це, здорожчання паливо-мастильних матеріалів, ріст «мінімалки» (що впливає на зарплати  працівникам), ми не піднімали тариф на вивезення сміття з 2022 року.

Тому важливо розуміти, що вчасно сплачені кошти за утримання багатоквартирних будинків, вивезення сміття – запорука якості й своєчасності надання послуг.  Незважаючи на  велику кількість боржників ми продовжуємо надавати послуги (навіть, якщо борг по будинку становить чималу суму). Та деякі люди все одно не задоволені: мовляв, гроші у підприємства є, а інших робіт не проводимо. 

Так, підприємство отримує доходи, але завдяки іншим видам діяльності, яку проводить РЖКП №1: ремонтні роботи на замовлення різних установ, організацій, надання спецтехніки, виготовлення металевих конструкцій. Але ці кошти спрямовані на модернізацію підприємства, а будинки мають утримуватись в межах власного бюджету.

Організація повинна  отримувати прибуток, розвиватись і заробляти,  хоча ми завжди допомагаємо і йдемо на поступки людям, які опинилися у складних життєвих обставинах, військовим, які потребують нашої допомоги.  

Ми аналізуємо доходи і витрати  за всіма видами діяльності. По кожному будинку проводимо відповідні розрахунки, певний аналіз з надання послуг. Вкотре зауважу, що РЖКП №1 надає послуги в межах сформованих співвласниками будинків кошторисів витрат. А в багатьох вони не дозволяють провести необхідні ремонти, яких потребують будинки.

Результат, який ми зараз маємо, досягнутий завдяки свідомим громадянам, відповідальності працівників, керівництву, яке заохочує людей матеріально, адже ми часто працюємо понаднормово, щоб швидше виконати замовлення вчасно та залишити позитивний відгук споживачів наших послуг. 

На постійному зв’язку з людьми

До розмови знову доєднується Віктор Солов’янчук. 

– Вікторе Степановичу, які будинки вважаєте «проблемними», якщо такі, звичайно, є?

– Якщо не брати до уваги боржників, «проблемними» залишаються малоквартирні, двоповерхові будинки, так звані «хрущовки». Їх внески на ремонтно-відновлювальні роботи складають незначні суми. Як приклад – будинки на вул. Геологів, 2 і 4 – це 3312 і 2604 гривень на рік; на вул. Володимирській, 146 – 1764 гривень на рік. Що можна зробити за ці кошти? А люди вимагають, наприклад, замінити покрівлю, затрати на що становлять близько мільйона гривень. Звісно, нам це не під силу. Важливо розуміти це і йти на співпрацю, бо внесків мешканців, грубо кажучи, вистачає лише на зарплату робітникам, які щоденно прибирають ці будинки, та територію біля них, витрати за електроенергію та обслуговування мереж. 

Попри те, що квартплата цих мешканців і так немала порівняно з жителями дев’ятиповерхівок, вихід один – збільшення внесків і залучення Програми співфінансування від міської влади, про що ми неодноразово намагаємось говорити на зборах співвласників.

– Як часто проводите такі зустрічі? Як зараз налагоджена комунікація з мешканцями багатоквартирних будинків?

– Здебільшого за потреби. Продуктивна співпраця налагоджена через соцмережі, зокрема, у Вайбер-групах, де миттєво можна отримати роз’яснення спеціалістів з приводу нагальних питань. Якщо є запит на зустріч, ми теж реагуємо, в разі необхідності їдемо особисто. Хочу зауважити, що кількість заяв та письмових скарг значно зменшилась. Хоча прийом громадян введеться постійно, без уваги не залишаємо нікого. Навіть якщо це неприйомний день, стараємось залучити спеціалістів, щоб  вирішити питання. 

За посередництвом газети «Вісті Ковельщини», яку в місті читають багато споживачів наших послуг, хочемо закликати підключатися до Вайбер-груп будинків, бути активними та ініціативними, адже разом ми завжди можемо більше. От нещодавно отримали повідомлення про пошкодження дитячого майданчика і надіслали фото. 

Майстер прийняв заявку і відразу, вже зі спорядженням, поїхав на місце для оперативного ремонту.

Серію статей про роботу об’єднаного РЖКП №1 ми розпочали друкувати майже одразу після його реорганізації. Цікавилися діяльністю і життям підприємства й після повномасштабного вторгнення. 

Тоді, як і зараз, зберігалися загрози масових обстрілів мирних міст, наступу з Білоруського напряму, тому діяльність комунальників викликала чимало запитань у мешканців міста: мовляв, чи доцільно взагалі виконувати якісь роботи? Як зараз, пам’ятаю слова начальника Віктора Солов’янчука: «Ми зобов’язані надавати якісні послуги та утримувати порядок на прибудинкових територіях, незважаючи ні на що, маємо залишатись  «на варті» комфорту та добробуту мешканців нашого міста».

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 65

12 вересня, п’ятниця

Схід Сонця – 06.52; захід – 19.42. 

Місяць – у Тельці. 

Віддання Різдва Богородиці. Сщмч. Феодора Олександрійського.

13 вересня, субота

Схід Сонця – 06.53; захід – 19.40.

Місяць – у Близнюках. 

День програміста. 

День українського кіно.

День фізкультури і спорту України. 

Передсвято Воздвиження. Мч. Іллі.

 14 вересня, неділя

Схід Сонця – 06.55; захід – 19.37.

Місяць – у Близнюках. 

День працівників нафтової, газової тa нафтопереробної промисловості. 

День танкових військ. 

Неділя 14 після П’ятд. ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО. Свт. Йоана Золотоустого.

15 вересня, понеділок

Схід Сонця – 06.56; захід – 19.35.

Місяць – у Раці. 

Міжнародний день демократії. 

Післясвято Воздвиження. Вмч. Микити. Мчч. Максима, Феодота (Богдана).

16 вересня, вівторок

Схід Сонця – 06.58; захід – 19.33.

Місяць – у Раці.

Міжнaродний день охорони озонового шару. 

Мчч. Віктора, Людмили.

17 вересня, середа

Схід Сонця – 07.00; захід – 19.30.

Місяць – у Леві. 

День HR-менеджера. 

День усиновлення в Україні. 

День рятувальника України. 

Всенародний День батька.

Мцц. Віри, Надії, Любові та Софії, Феодотії (Богдани).

18 вересня, четвер

Схід Сонця – 07.01; захід – 19.28.

Місяць – у Леві.

Всесвітній день моніторингу якості води. 

Мцц. Софії, Ірини.

Місячні фази у вересні

Спадаючий  Місяць – до 20 вересня. 

Новий  Місяць – 21 вересня.

Зростаючий Місяць – 22-30 вересня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 06.52; захід – 19.42. 

Місяць – у Тельці. 

Віддання Різдва Богородиці. Сщмч. Феодора Олександрійського.

Схід Сонця – 06.53; захід – 19.40.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 35

5 вересня, п'ятниця

Схід Сонця – 06.41; захід – 19.58. 

Місяць – у Водолії. 

Міжнародний день благодійності.

Мчч. Раїси, Максима. Праведної Єлизавети Гуревич (Галшки Гулевичівни).

6 вересня, субота

Схід Сонця – 06.42; захід – 19.56.

Місяць – у Раці. 

Спомин чуда Архістратига Михаїла в Хонах.

7 вересня, неділя

Схід Сонця – 06.44; захід – 19.53.

Місяць – у Раці. 

День підприємця.

День воєнної розвідки України.

Неділя 13 після П'ятд., перед Воздвиженням. Передсвято Різдва Богородиці. Прмч. Макарія Канівського.

 

8 вересня, понеділок

Схід Сонця – 06.46; захід – 19.51.

Місяць – в Овні. 

Міжнародний день грамотності.

Міжнародний день солідарності журналістів.

РІЗДВО БОГОРОДИЦІ. Ікон Софії – Премудрості Божої, Почаївської, Холмської Богоматері.

9 вересня, вівторок

Схід Сонця – 06.47; захід - 19.49.

Місяць – в Овні.

Міжнародний день краси.

День дизайнера-графіка.

Післясвято Різдва Богородиці. Праведних Богоотців Йоакима й Анни. Свт. Феодосія Чернігівського. 

10 вересня, середа

Схід Сонця – 06.49; захід - 19.46.

Місяць – у Тельці. 

Прп. Павла Послушного.

11 вересня, четвер

Схід Сонця – 06.50; захід - 19.44.

Місяць – у Тельці.

Всесвітній день боротьби з тероризмом. 

Прп. Феодори. Мч. Димитрія.

Місячні фази у вересні

Зростаючий Місяць – до 6 вересня.

Повний Місяць – 7 вересня.

Спадаючий  Місяць – 8-20 вересня. 

Новий  Місяць – 21 вересня.

Зростаючий Місяць – 22-30 вересня.

Підготувала 

Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 06.41; захід – 19.58. 

Місяць – у Водолії. 

Міжнародний день благодійності.

Мчч. Раїси, Максима. Праведної Єлизавети Гуревич (Галшки Гулевичівни).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 48

Іван Васильович фіц – один з провідних спеціалістів Ковельського МТМО. За професіоналізм, відданість професії, уважність та чуйність до кожного його називають "лікарем від Бога".  Він – лікар-хірург хірургічного відділення, лікар-ендоскопіст діагностичного відділення, лікар-проктолог та онкохірург.

Про таких людей кажуть: "Де народився, там згодився", адже родом Іван Васильович із Сошичного, що на Камінь-Каширщині. "Лікувальну справу" освоював у Дніпропетровській державній медичній академії. А інтернатуру на базі Київського національного університету післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика проходив за спеціальністю "Хірургія". 

Раніше передбачалося трирічне відпрацювання після навчання. На Волині йому в цьому відмовили, тож поїхав у Черкаську область, в Тальнівську ЦРЛ, де працював лікарем-хірургом. Цей період Іван Васильович згадує з особливим теплом, адже тут відбулося його становлення як лікаря, якому довіряють, до порад якого прислухаються. 

А перемогою в онлайн-конкурсі "Кращий лікар МТМО-2019", в якому переміг Іван Фіц, завдячує як ковельчанам, так і тальнівчанам, які теж долучились до голосування, бо й до тепер підтримують зв'язок із "своїм" лікарем.

– Іване Васильовичу, що привело Вас в медицину? 

– Мабуть, так було задумано зверху. За промислом Божим я потрапляю у течію, яка веде мене певним шляхом, хоча спочатку я не завжди розумію його намір. Мрії з дитинства стати лікарем не було. Після 9-го класу була спроба вступити у  медколедж, але не вдалось. Тож після 11-го вступив у медичну академію в Дніпрі. Спочатку навчання давалося важко,  але до 4 курсу все змінилося. Організація навчального процесу вплинула на велике бажання бути лікарем.

– Як склалася Ваша подальша доля? 

– Після інтернатури одружився. До речі, "вилетівши" з дому, ніколи не думав, що своє кохання знайду в рідному селі. Дружина Тетяна теж медик, навчалася у Ковельському медколеджі на акушера. Тож спільним рішенням стало повернення на Волинь. 

Мене призначили лікарем-хірургом у Голобській районній лікарні. Я робив все, що міг в тих умовах. На місці почали оперувати пахові грижі, усі знання та вміння, що мав, старався використати для блага і здоров'я пацієнтів. За дев'ять місяців до мене потягнулося багато людей. А вже з 2015 року я – лікар у Ковельському МТМО.

– Як вдалось досягти високих результатів в роботі та отримати прихильність і любов пацієнтів?

– На моє професійне становлення вплинули і люди, з якими працював в медзакладах, і пацієнти. Та все ж першою, хто повірив у мене, навчив не боятися бути собою і до сьогодні підтримує у всьому, є дружина Танюшка. Це – надійна людина, яка розуміє моє покликання. Вона і окриляє, і "приземляє", коли потрібно. У нас дві донечки, тож мої дівчата мене й надихають. 

А взагалі я вважаю, що поштовхом працювати і розвиватися є сила людяності. Якось так склалося, що на моєму шляху зустрічаються тільки хороші люди, мудрі наставники. Серед таких – Сергій Мазурок, який понад 10 років очолює хірургічне відділення ЦРЛ Ковельського МТМО. Він вміє чути кожного, вміє організувати злагоджену роботу, дає можливість розвиватися, думаючи про благо і хірурга, і пацієнта. Якщо ти молодий і подаєш якусь ідею, варіанти її реалізації, що допоможуть пацієнту, він завжди це схвалить. Так виникає довіра, так виникає здорова конкуренція. Він – патріот свої роботи й лікарні, і бути відданими своїй справі вчить нас.

– Ковельське МТМО особливе місце відводить хірургії, що не поступається світовим стандартам. У цьому є і Ваша заслуга та вагомий професійний внесок. У чому секрет успіху?

– Перш за все, варто зауважити, що успіх закладу – це командна робота професіоналів, де панує довіра та розуміння. Ну, а в роботі хірурга важливими є і вчасний та правильний діагноз, вдало виконана операція та догляд за хворим. Новітнє обладнання, великий досвід роботи, постійне навчання – все це допомагає надавати якісну і вчасну допомогу нашим пацієнтам.

– Ви – лікар-хірург, лікар-ендоскопіст, лікар-проктолог та лікар онкохірург. Який напрямок для Вас особисто є пріоритетним? 

– Хірургія – це основа, база. Діагностика –  запорука правильного діагнозу, а значить і лікування. Лише освоївши всі напрямки, я зрозумів, як вони пов'язані між собою і наскільки важливими є для повноцінного життя людини. Якби прийшлось, я б не зумів обрати один напрямок. 

Цьому завдячую Олегу Самчуку, який націлював мене освоювати та розвивати вузькі напрямки медицини. До того ми вже працювали лапароскопічно. Проводили чимало проктологічних втручань і шукали шляхи надавати допомогу менш травматично. Згодом я подав різні ідеї по використанню лазера та інших мініінвазивних методик в хірургії та проктології.

Саме в цьому напрямку я й розпочав навчання. Хоча, відверто кажучи, це був розділ, який я найбільше не любив під час навчання. Та доля вирішила по-своєму. А коли переді мною ставлять завдання, я розумію, що це – зона моєї відповідальності й все, що я роблю, маю робити якісно. 

Після курсів розумів, наскільки ця спеціальність цікава і потрібна. Як легко, за 15 хвилин, можна покращити життя людини, яка мучилась 15 років із невеличкою патологією. Якщо раніше таких операцій було 5 на рік, то сьогодні – близько 5 на тиждень. Проктологія – це спеціальність співчуття. Половину роботи робимо руками, а інше – психологічний аспект (треба вміти і підбадьорити, і заспокоїти).

Пізніше Олег Самчук направив мене на ендоскопію. Знову ж таки, я не дуже хотів, бо й без того було чимало роботи. Але вже на курсах мені знову відкрилося нове, цікаве та важливе в плані ургентної ендоскопії (планової, діагностично-лікувальної). Для мене це було новим викликом і початком нового. 

Ми вийшли на новий рівень діагностики, підвищили якість обстеження. Почали із зупинок кровотеч ендоскопічно. Все частіше діставали камінці з жовчних протоків, видаляли поліпи, проводили ендоскопічні резекції.

А навички з проктології дали базу, щоб легко працювати в напрямку ендоскопії, зокрема колоноскопії. Це дало можливість самому виявляти, оперувати і спостерігати в післяопераційний період хворого. 60 колоноскопій було до мого приходу, потім збільшилось до 300, а ще згодом – 500.

Останнім моїм важливим надбанням стало навчання з онкохірургії (виключно для онкопроктологічних операцій). Це загальний внесок для універсальності лікаря та офіційна можливість робити мінімальну планову онкохірургію  в нашому закладі. До 40 операцій із раком кишечника за рік – це, вважаю, дуже хороший результат для районної лікарні.

Приємно, що нинішнє керівництво МТМО всіляко підтримує нас. Завдяки зусиллям генерального директора Валентина Вітра планується розширення ендоскопічної служби з метою покращення діагностики та збільшення обсягів високотехнологічних ендоскопічних втручань.

– Ви працюєте в таких прогресивних напрямках, що постійно розвиваються. Як ставитесь до нових підходів в роботі?

– Так, дійсно, для вдосконалення моя робота потребує постійного вивчення та нових знань. Та практика показує, що не все нове є ефективним. Коли відсоток одужання більший за старою методикою, то я буду удосконалювати саме її. Також враховуємо, щоб і ціна/якість були комфортними для пацієнта.

– У цьому році Ви стали депутатом Ковельської міської ради восьмого скликання від політичної сили "За майбутнє", є членом постійної комісії з питань планування, бюджету та фінансів. Як вдається все поєднувати?

– Треба розуміти,  що депутатство – це більше про громадянський обов'язок. Основну роботу проводять профільні комітети, що вивчають певне питання. Для мене це новий позитивний досвід, який розширює кругозір, тож поки що я вникаю в депутатську роботу. 

– Як відпочиваєте, яке хобі маєте?

– На жаль, абстрагуватися від роботи не вмію. Моя робота – моє хобі. А ще, – спілкування з близькими серцю і душі людьми. О так,  спілкуватись і дискутувати я люблю, особливо з питань медицини (посміхається – авт.).

– Дякую за розмову, відданість професії та важливу щоденну роботу для здоров'я людей! 

Розмову вела 

Аліна РОМАНЮК.

На світлинІ: Іван Фіц з медичною сестрою ендоскопічного кабінету Валентиною Стасюк та лікарем-ендоскопістом Віталієм Курцебою.

Фото з архіву МТМО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 125

«Вухо, горло, ніс» – часто чуємо, коли мова йде про отоларингологію. Це надзвичайно важливі органи людського організму, і порушення їх діяльності приносить не лише дискомфорт, а й сильний, часом нестерпний, біль. На варті здоров’я пацієнтів в цій галузі медицини у нашому місті стоїть команда професіоналів Центру отоларингології центральної районної лікарні Ковельського МТМО. 

Центром отоларингології надається в повному обсязі висококваліфікована планова та ургентна допомога пацієнтам із захворюваннями вуха, горла, носа. Відділення укомплектовано усім необхідним інструментарієм та апаратурою для надання сучасної та якісної ЛОР допомоги.

Широко впроваджено в практику ендоскопічні втручання при хронічних запальних та алергічних захворюваннях приносових пазух (поліпотомія), планові тонзилектомія та аденотомія, септопластика, лазерна вазотомія (при закладеності носа від постійного використання крапель), корекція ранніх травм ЛОР-органів (перелом кісток носа, перфорація барабанної перетинки). 

Також в Центрі виконується широкий спектр пластичних операцій з приводу вроджених та набутих дефектів зовнішнього носа та вушної раковини – ринопластика та отопластика. 

Пріоритетним напрямком діяльності Центру отоларингології є застосування малоінвазивного  втручання, високотехнологічних  методів терапії. Це дозволяє надавати пацієнтам весь необхідний спектр послуг для ефективного лікування з мінімальними хірургічними втручаннями.

l

Більше 10 років Центром завідує лікар-хірург, отоларинголог вищої категорії з 20-річним стажем Володимир Богачевський. Разом з висококваліфікованими спеціалістами, серед яких – Сергій Білоус, Андрій Григола, Людмила Костюк, та медичними сестрами центру вони роблять усе, аби їх пацієнти були і здоровими, і красивими. Їм не потрібна реклама. Кожен з них, завдяки досвіду та професіоналізму, завоював авторитет, довіру та прихильність людей, які знають точно – тут їм обов’язково допоможуть. 

Так, за даними медзакладу, у 2024 році в Центрі отоларингології проліковано більше 1100 хворих (з них понад 650 – діти). Виконано більше 1300 оперативних втручань (майже 500 прооперованих – маленькі пацієнти). Володимир Володимирович зазначає, що успіхи Центру та швидке одужання пацієнтів – це заслуга злагодженої роботи лікарів і всього персоналу відділення.

l

Напередодні професійного свята ми поспілкувались з Володимиром БОГАЧЕВСЬКИМ, тож далі пропонуємо невеличке інтерв’ю з лікарем, для якого робота стала справою всього життя.

– Володимире Володимировичу, Вас вважають провідним спеціалістом Ковельського МТМО. Колеги шанують як висококваліфікованого фахівця, а люди дякують за професіоналізм, «золоті» руки, мудрість, щиру душу та вважають найкращим у своїй галузі. Розкажіть, як знайшли своє покликання?

– Ще з дитинства бачив себе медиком. Пам’ятаю, що вже в сьомому класі знав, що стану хірургом. Підсвідомо, мабуть рівнявся на батьків, які теж є медиками. Тато Володимир Вікторович – загальний хірург, Заслужений лікар України, головний хірург м. Чернігова більше 20 років, а мама Ірина Євгенівна лікар-лаборант. 

Закінчив Національний медичний університет ім. О. Богомольця у Києві. Інтернатуру проходив у Львівському  національному медичному університеті імені Данила Галицького та у Луцькій обласній лікарні. Ну, а в Ковель вже доля привела, хоч родом із Чернігова. 

– Чи справдились Ваші очікування щодо обраної професії?

– Я завжди хотів бути лікарем, і ніколи про цей вибір не пошкодував. Пам’ятаю, що була можливість вступати в Харківську юридичну академію, але я радий, що обрав медицину.

Люблю свою роботу. Незважаючи ні на що, завжди намагаюся працювати совісно і відповідально, щоб не соромно було перед людьми.

– Успіх – це завжди розвиток, навчання. Як Вам вдається ефективно поєднувати практичну роботу із підвищенням професійної кваліфікації?

– Близько 10  років я працював у дитячій та дорослій поліклініках. Тож практичного досвіду маю чимало. Попри це, неодноразово свій фаховий рівень підвищував в провідних клініках Києва, Львова. Брав участь в міжнародних конференціях в Німеччині, Польщі. Проходив стажування-навчання в клініках Польщі.

До того ж, я є членом Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних і естетичних хірургів. Пройшов велику школу пластичної хірургії, навчаючись у визнаних українських і зарубіжних фахівців. І зараз проходжу навчання, які в майбутньому стануть потрібні для операцій естетичної хірургії. 

Вважаю, що операції – це, перш за все, вирішення проблем зі здоров’ям, тож лікування ЛОР-органів є пріоритетним у нашій професії.

Цікавим досвідом у роботі стало навчання інтернів. Приємно ділитись досвідом, особливо з тими, хто готовий вчитися.

– Розкажіть, а які ЛОР-захворювання загострюються влітку? З якими скаргами до Вас зараз звертаються найчастіше?

– Так, літом свої особливості, бо почалось морозиво і холодна водичка, кондиціонери, відпочинок у водоймах, багато інфекцій та природних алергенів. Тож, як наслідок, – гострі запальні хвороби горла та гортані, тонзилярні абсцеси, запальні захворювання вуха, гайморити, алергічні риніти.

І все ж порівняно з іншими сезонами літо для отоларингологів є певним  періодом затишшя. Багато людей у відпустках, на відпочинку, багато працюють в полі. Але кількість планових операцій не зменшується. Так, за тиждень їх може бути близько 20. 

– А які корективи внесла війна у роботу Центру отоларингології? 

– Зрозуміло, що збільшилось число військових серед пацієнтів, які звертаються за  спеціалізованою допомогою. Чимало проходять лікування після отриманих поранень, контузій, травм. Це дуже відповідальна справа, адже є специфіка і в спілкуванні, і в лікуванні. Проводиться велика  психологічна робота, але набутий особистий досвід допомагає робити все якнайкраще для наших захисників.

l

Володимир Богачевський про війну говорить неохоче, адже провів там 26 місяців свого життя як військовий лікар, є учасником АТО. Попри свій досвід, скромно замовчує про нагороди, які зберігає просто в шухляді. Володимир  Володимирович нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнакою «За мужність та милосердя», Грамотою Міністерства охорони здоров’я України, має грамоти і подяки від військової бригади, обласної і районної рад.

– Хтось любить грамоти, ордени і медалі, а я люблю свою роботу, і найважливіше для мене, щоб пацієнт був здоровим, – каже на завершення Володимир Володимирович, для якого отоларингологія – не просто робота, а  спосіб життя.

Розмову вела 

Аліна РОМАНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 104

«Лекції? В червні? Ти серйозно?» – такими словами розпочиналось промо-відео до курсу лекцій «Молоді від молоді», що відбулись у КЗ “Публічна бібліотека” Ковельської територіальної громади. 

Ініціатором та організатором такого заходу стала Мар’яна Місяць, яка згуртувала чудову команду молодих людей, що створили простір, де можна отримати цінні різнотематичні знання, нові знайомства, а головне – надихнутися історіями людей, які поділилися власним досвідом шляху до успіху. 

Протягом 5 насичених днів відбулось 14 лекцій і зустрічі з десятьма спікерами.  Література, тактична медицина, бізнес, підприємництво та реальні кейси, театр і акторство, гранти й участь у проєктах, міжнародні можливості. Ці та багато інших цікавих тем опрацьовано на курсі   молоддю, яка хоче навчатися, шукає можливості для розвитку та перспективи в майбутньому (на світлині ліворуч).

Відвідавши деякі лекції, я була приємно вражена такою ініціативою, здивована, що в сучасному світі є молодь, яка так натхненно і глибоко говорить, зацікавлено вивчає літературну сторінку «Розстріляне Відродження». Адже так важливо пам’ятати про митців цього періоду, жорстоко знищених радянською владою, а головне, – продовжувати боротьбу за свободу та культурний розвиток України. Що й роблять юні ковельчани, збираючись разом у колі однодумців літературного клубу, учасниками якого вони є.

Ініціаторкою такого осередку в Ковелі, як я зазначила, є Мар’яна Місяць – молода, енергійна, освічена ковельчанка, організатор курсів англійської мови, небайдужа до майбутнього своїх вихованців. «Окрім викладання іноземної мови, ми багато працюємо на загальний розвиток учнів. Проводимо літературні вечори, організовуємо зустрічі з письменниками, різноманітні інтелектуальні ігри. Наші діти дуже розумні, кмітливі та креативні, тож і хочеться їм дати більше», – говорить пані Мар’яна та ділиться радістю від того, що цьогоріч вдалось реалізувати такий масштабний проєкт завдяки співпраці з КЗ “Публічна бібліотека” (директор Ольга Пірожик), з власниками бізнесу, з представниками різних професій і, звісно, завдяки  креативній і талановитій молоді.

l

Щодо бізнес-проєктів, то відбулося знайомство із власницею магазину «Сирний». У нашому місті його добре знають і охоче їдуть на вул. Володимирську, де він знаходиться, з усього міста. Адже тут – завжди свіжа молочна продукція на будь-який смак – як традиційна, так і крафтові сири для справжніх гурманів та різні смаколики до них. 

Цікавий та непростий шлях пройшла 25-ти річна Дана Стасюк, аби відкрити та розвинути власну справу. Перша бізнес-спроба без досвіду, але з великим бажанням та вірою в свою ідею принесла хороший результат завдяки наполегливості дівчини. 

Дана мріяла про такий магазин у нашому місті, і відкрила його. Одного разу дівчина просто побачила рекламу в Інтернеті грантової програми «Власна Справа», що дає можливість отримати від держави від 50 до 250 тис. грн. на розвиток бізнесу. Кошти гранту можна витратити на придбання обладнання, закупівлю сировини та матеріалів, оренду приміщення. 

Як з’ясувалось, отримати мікрогрант може як діючий підприємець, так і людина без досвіду. Тож Дана відразу загорілась справою. Опис проєкту, підрахунки, особливості діяльності ФОП, знайомства з відповідними службами, пошук обладнання, підбір продукції –  було непросто, тож на зустрічі йшлося й про труднощі та шляхи їх подолання. Тут девізом стала фраза: «Не бійтесь помилятись – бійтесь не розвиватись». А ще говорили про те, як «вижити» бізнесу в сучасних умовах, зокрема, йшлося про фінансову грамотність, знання законодавства, вміння прораховувати кроки наперед, щоб убезпечити себе від небажаних втрат. 

Вже рік, як магазин завоював авторитет серед мешканців, радує покупців сирним різноманіттям та великим асортиментом супутніх товарів. У цьому заслуга злагодженої роботи колективу (на світлині ліворуч), вміння працювати з клієнтом та чути його запити, а також, що важливо сьогодні, – активно комунікувати зі споживачем у соцмережах.

По завершенню лекції  на присутніх чекала вікторина (за правильні відповіді переможниця отримала подарунковий сертифікат на 500 гривень у магазині «Сирний») і смачна дегустація сирної продукції.

l

І хто б подумав, що навчання може бути таким цікавим і захопливим? Як приємно бачити креативну та  ініціативну молодь, закохану в свою справу. Бажаю й надалі учням та спікерам жити так натхненно і цілеспрямовано. Безперечно, ви – приклад та мотивація для інших.

Аліна РОМАНЮК.

«Лекції? В червні? Ти серйозно?» – такими словами розпочиналось промо-відео до курсу лекцій «Молоді від молоді», що відбулись у КЗ “Публічна бібліотека” Ковельської територіальної громади. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 88

27 червня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.07; захід – 21.41. 

Місяць – у Леві. 

Міжнародний день рибальства.

Прп. Мартина Турівського.

28 червня, субота

Схід Сонця – 05.08; захід – 21.40.

Місяць – у Леві. 

День Конституції України. 

Безсрр. і чудотв. Кира та Йоана. Прп. Павла.

29 червня, неділя

Схід Сонця – 05.09; захід – 21.40.

Місяць – у Діві. 

День молодіжних і дитячих громадських організацій України.

Неділя 3 після П’ятд. Первоверховних апп. Петра і Павла.

30 червня, понеділок

Схід Сонця – 05.09; захід – 21.40.

Місяць – у Діві. 

День арбітражного керуючого в Україні.

Собор 12-ти апп. Волинської ікони Богоматері.

1 липня, вівторок

Схід Сонця – 05.10; захід – 21.40.

Місяць – у Терезах. 

День архітектури України.

Прп. Никодима Святогорця.

2 липня, середа

Схід Сонця – 05.11; захід – 21.39.

Місяць – у Терезах. 

День податківця України. 

Міжнародний день спортивного журналіста.

Свт. Фотія Київського.

3 липня, четвер

Схід Сонця – 05.11; захід – 21.39.

Місяць – у Скорпіоні. 

Прпп. Анатолія, печер., Олександра.

Місячні фази у червні-липні

Зростаючий Місяць – до 30 червня; 1-9 липня. 

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.07; захід – 21.41. 

Місяць – у Леві. 

Міжнародний день рибальства.

Прп. Мартина Турівського.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 78

20 червня, п’ятниця

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40. 

Місяць – в Овні. 

Всесвітній день біженців.

Сщмч. Мефодія Патарського. Мч. Інни.

21 червня, субота

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40.

Місяць – у Тельці. 

Мч. Юліана Тарсійського.

22 червня, неділя

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.

Місяць – у Тельці. 

День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

Неділя 2 після П’ятд. Всіх українських святих. Новомучеників і сповв. XX ст. Мчч. Зинона, Юліанїї.

23 червня, понеділок

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.

Місяць – у Близнюках. 

День державної служби України.

Мц. Агрипини Римлянки.

24 червня, вівторок

Схід Сонця – 05.06; захід – 21.41.

Місяць – у Близнюках. 

Різдво Йоана Хрестителя.

25 червня, середа

Схід Сонця – 05.07; захід – 21.41.

Місяць – у Раці. 

День митника України. 

Міжнародний день моряка. 

26 червня, четвер

Схід Сонця – 05.07; захід – 21.41.

Місяць – у Раці. 

Міжнародний день нa підтримку жертв катувань. 

Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом. 

Свт. Дионисія Києво-Печер.

Місячні фази у червні

Спадаючий  Місяць – до 24 червня. 

Новий  Місяць – 25 червня.

Зростаючий Місяць – 26-30 червня.

Підготувала Аліна РОМАНЮК.

Схід Сонця – 05.05; захід – 21.40. 

Місяць – в Овні. 

Всесвітній день біженців.

Сщмч. Мефодія Патарського. Мч. Інни.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 123