На околиці нашого міста ще з минулих часів працює переробний цех, де проводять консервування овочів, березового соку, ягід і грибів. Невеличке підприємство, яке очолює майстер Людмила Стадницька, за сезон виробляє до кількох тисяч банок різної продукції.

В той час, як у районі практично ліквідовані переробні підприємства, цей міні-цех постійно постачає в дитячі садочки,  будинки для престарілих, санаторії та інші соціальні заклади екологічно чисту продукцію.

— В нашому цеху виготовляємо продукти харчування без хімічних добавок. До консервації додаємо лише натуральні спеції, що робить її привабливішою на вигляд, — говорить майстер цеху.

Приємно у ці дні зайти у цех, де триває консервування овочів. Конвейєрною стрічкою "пливуть" виповнені червоними помідорами трилітрові банки. Таке враження,  що у цих посудинах зібралися неповторні барви літа.

Людмила Іванівна працює в цеху не один рік. Тож досконало знає технологію виробництва. Разом із своїми підсобними працівниками вміло організовує заготівлю овочів.

— Виготовляємо не лише консервацію з помідорів,  а також у весняний період березовий сік, який користується великим попитом у Республіці Польща, — розповідає жінка.

В просторому складі й досі зберігається чимало  березового соку, який поступово, як передбачено підписаною угодою, поляки самостійно транспортують у свою країну. До речі, березовий сік як екологічно чистий продукт користується за кордоном підвищеним попитом.

Цієї весни у держлісгоспі було заготовлено майже тридцять тонн цілющого соку. Передбачено, що до кінця року весь він буде успішно реалізований.

У нинішній сезон в цеху уже виготовлено десятки тисяч банок помідорів, що доставлені із поля фермера, який господарює у  Володимир-Волинському районі. Овочі його — як на підбір, йдуть кращим стандартом. Фермер згідно з договором кожного сезону доставляє певну кількість овочів.

Пані Людмила також розповіла, що передбачено цієї осені виготовити ще й значну кількість яблучного соку. Це ще буде одна продукція, яка значно   доповнить "букет" фруктового асортименту.

Майстер цеху Людмила Стадницька розповіла про те, що  фрукти їм щороку доставляє фермер із  Любомльського району, який має свій сад, що дає щедрий врожай:

— Фермер вирощує дуже цінні сорти яблук, і ці фрукти мають не лише гарний вигляд. Вони дуже смачні і соковиті. Яблука пахучі, червонобокі, як намальовані. Тож ми щороку заохочуємо цього фермера реалізовувати нам продукцію із його саду, який доглядається ним за польським методом.

Крім того, в переробному цеху у цю пору консервують огірки, чорноплідну горобину. До речі, остання вирощується в лісорозсаднику, який обслуговує майстер лісу Анатолій Лисковець.

Також постачає чорноплідну горобину в цех лісничий Скулинського лісництва Леонід Лисюк.

— Нещодавно, — говорить директор ДП "Ковельське лісове господарство" Володимир Данилюк, — провели реконструкцію котельні переробного цеху. Звісно, це невеличке підприємство не лише надає людям робочі місця, але й має певні прибутки. В першу чергу ми підтримуємо тісні зв'язки із сільськими фермерами, які дають можливість не припиняти у сезон виробничий процес.

В нас з поляками укладено договір про реалізацію в цю країну березового соку. До речі, в Польщі дуже високо цінується  волинський продукт.

У складському приміщенні, яке ми оглянули, впадає в око порядок, впорядкованість. На стелажах у скляних банках виблискують червоні помідори, оксамитовими відтінками переливаються огірки. Майстер цеху Людмила Іванівна радо показує нам своє господарство.

У ці дні, коли везуть щедрі дари з полів, городів, садів і лісу переробний цех  працює з ранку до вечора.

Степан СКОКЛЮК.

На околиці нашого міста ще з минулих часів працює переробний цех, де проводять консервування овочів, березового соку, ягід і грибів. Невеличке підприємство, яке очолює майстер Людмила Стадницька, за сезон виробляє до кількох тисяч банок різної продукції.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 603

Закон України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 р.р.", зокрема п.1 ст. 1 "Увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років" передбачає  "шанобливе ставлення до пам'яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років".

Закон України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 р.р.", зокрема п.1 ст. 1 "Увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років" передбачає  "шанобливе ставлення до пам'яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 603

Шановна редакціє!

Як не  дивно, але  сьогодні, коли  Україна  відзначила 24-річчя  Незалежності,  виявляється, є ще антиукраїнські  сили, які хочуть  реваншу, прагнуть  розсварити  людей, затіяти чергову  колотнечу.  Це  має місце  і  в  Ковелі. Окремі особи нехтують вимоги   Закону  України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки"  в  частині  перейменування вулиць.  

В цьому  зв'язку на допомогу органам виконавчої влади та місцевого самоврядування Український інститут національної пам'яті підготував список  осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій, чиїми іменами названі вулиці в Україні  і  підлягають  в  зв'язку  з  цим   перейменуванню. Є тут і прізвище Ватутіна.

З  цього  приводу  прошу  опублікувати  підготовлені мною матеріали. Я  абсолютно    абстрагуюся  від  власних  висновків,  думок,   пропонуючи  їх  зробити  читачам  газети, але вірю в те, що вони також будуть  щирими,  аргументованими, а  також  повідомляю  мешканців  міста,  що  для  них  і  організацій  перейменування вулиць буде  безкоштовним.              

1. Сайт Українського інституту національної  пам'яті,  який  підготував список окремих осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій, чиїми іменами названі вулиці в Україні.  Зокрема, в  це  число  увійшов  "Ватутін Микола Федорович (1901-1944). Воєначальник, генерал армії (1943), Герой Радянського Союзу (1965, посмертно). Використовував солдат як гарматне м'ясо.

Ватутін кидав сотні людей беззбройними під німецькі танки, особливо на території України.  І тільки завдяки "гарматному м'ясу" такі генерали, як  Ватутін, вигравали битви. Особливо великих втрат радянські війська зазнали при наступі з Букринського плацдарму у ході битви за  Київ 1943 р. (500 тисяч  чоловік)".

2. Маловідомим залишається  той  факт,  що  на звільнених українських  землях в  період Другої світової війни діяли польові військкомати, які мобілізували сотні тисяч чоловік, котрі згідно із заявами радянського  командування  власною  кров`ю  повинні  були  "змити ганьбу  перебування  на  окупованій  території".

 Ось  що  про  це розповідає  доктор  історичних  наук  професор  Віктор  Король (цитую мовою оригіналу):

"Подростков силой  забирали на фронт,    не спрашивая паспорта… на глаз так называемые  полевые военкоматы. Полевые    военкоматы работали только на территории Украины.

Ни при освобождении России, ни в Белоруссии, кроме единичных случаев, такой практики не было. Не стоит забывать о том, что набор "чернобушлатников" проводили на Правобережной Украине. По сути, это был геноцид украинского народа, ведь было поголовно истреблено много молодежи, подросшей за годы оккупации. Фактически украинцев объявили изменниками, жившими на оккупированной территории. Хоть они оказались под немцами не по своей воле, их бросили.

В эти структуры полевыех  военкоматов  входили взвод солдат и два-три офицера. Фактически они возникли по инициативе генерала Николая Ватутина, которого в народе называли "генерал-облава". Подобные формирования действовали в тех краях, где воевал Ватутин, особенно много было таких "военкоматов" во время освобождения Левобережной Украины, в частности Киева и Киевской области. За время освобождения Украины от немецких оккупантов из сел призвали в армию 900 тысяч неподготовленных и необученных бойцов.  

На всех этапах битвы за Днепр войска Первого Украинского фронта несли огромные потери. И от Николая Ватутина поступило предложение набирать в армию молодежь из ближайших сел. Его поддержал Георгий Жуков, имевший статус заместителя Верховного главнокомандующего, что давало ему огромные полномочия". 

Як  склалась  доля   цих   новобранців?

Наведу спогади письменника-фронтовика Анатолія Дімарова: "Никаких медкомиссий не было. На фронт забирали калек и больных. Я уже в 20 лет был инвалидом, слепой и глухой от контузии — все равно взяли. И погнали нас на немецкие пулеметы, знаете, с чем? С половинками кирпичей! Мы не были обмундированы, вооружены. Нас гнали целый день по лютому морозу и пригнали в местечко, разрушенное до основания. Выдали половинки кирпичей, показали громадный водоем, скованный льдом, и сказали ждать сигнала — ракеты. А когда она взлетит, дружно высыпать на лед и бежать на врага, который засел на противоположной стороне за крепким ограждением, и выбивать его оттуда… полукирпичинами! А он пусть думает, что это… гранаты.

Назад повернуть никто не мог, потому что нам показали хорошо оборудованные окопы, в которых через каждые три шага сидели смершевцы с нацеленными нам в спину пулеметами. Меня спасло лишь то, что я уже порох нюхал и бежал не в первом ряду, а в пятом. Мы добежали метров за сто от того ограждения, немцы нас подпустили. Вы представляете, голый лед, спрятаться негде! И как ударили из пулеметов кинжальным огнем! Ребята передо мной падали, как подкошенные, я тоже упал и лежал, а солдат передо мной аж вертелся от пуль, которые в него попадали. Все время на меня наползал… 

Потом немцы начали стрелять из минометов. Слышали о таких минах, которые называли "квакушками"? Падает, ударяется о лед, не взрывается, а подскакивает вверх метров на четыре-пять, тогда взрывается, и осколки идут вниз. Как меня теми осколками не убило?.. Затем взрыв — и черная яма, в которую я провалился. Меня санитары так и подобрали: с намертво зажатым кирпичом в руках".

Спогади Татяни Барабаш, яка  брала  участь в боях за Дніпро  в районі Букрина в якості санінструктора. "Врываясь в дома, забирали не только подростков, но и чудом уцелевших мужчин. И каждый, уходя воевать, как правило, надевал старую фуфайку, надеясь, что новая еще пригодится в хозяйстве. Все думали, что вернутся домой. Из еды брали с собой ломоть хлеба и шмат старого сала. А через день-два мы уже хоронили их в братских могилах по 200 человек с этими же торбочками и в этих же черных фуфайках. В тех местах были глиняные яры, а по краям яров стекали ручейки, полные крови", — рассказывает женщина”.

На  момент битви за Дніпро набралось близько 300 тисяч таких мобілізованних, а всього в процесі звільнення України із сіл призвали 900 тисяч непідготовлених і ненавчених   воїнів.

Перед початком форсування Дніпра в селі   Требухові пройшло засідання Військової ради  фронту.  Спогади  про  нього  збереглись  завдяки  офіцеру  по  особливих  дорученнях  командуючого  Першим  Українським  фронтом  Миколи  Ватутіна   Юрію КоваленкУ: "Когда на этом заседании решался вопрос, во что одеть и чем вооружить 300 тысяч мобилизованных новобранцев, как их хоть немного подготовить, научить заряжать винтовку, будущий "маршал Победы" Георгий Жуков заявил: "Как во что? В чем пришли, в том и воевать будут! Автоматическим оружием этих людей не вооружать! У них же за спиной заградотряды! Дай им 300 тысяч автоматов — и от заградотрядов ничего не останется. Они всех перекосят и чкурнут к немцам. Трехлинейку им образца 1891 года!"

Тогда заместитель командующего Первым Украинским фронтом по тылу генерал Кулешов сообщил, что на складах имеются в наличии только 100 тысяч трехлинеек, а генерал Константин Рокоссовский предложил отправить в Москву курьера, чтобы описать в Ставке Верховного главнокомандующего ситуацию и попросить помочь с вооружением и формой. И тут Жуков не выдержал и заявил: "Зачем мы, друзья, здесь головы морочим? Нах… обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать". В ответ Рокоссовский (до  речі прізвища цього  полководця в списку імен, які  не  мають  право  носити  вулиці  в  Україні,  немає.  Він — “герой” — авт.) сказал, что "это — геноцид", и дал указание сообщить о подобных планах в Генштаб. Однако Ватутин перехватил эту инициативу, заявив, что "не хочет портить отношения с Жуковым из-за этой молодежи". І ідею Жукова втілив таки  в  життя  Ватутін.

3. Згадуючи про засідання військової ради в Требухові, Юрій Коваленко розповідав, що, коли постало питання про можливість взяття Києва військами Черняховського, Жуков заявив: "Героєм Києва має бути росіянин, а не якийсь красунчик — хохол! Героя за Київ отримає не Черняховський, а Ватутін! (на  думку Жукова,  росіянин), Тому слід негайно дати команду Черняховському (українцю) збити запал наступу".

Справедливості заради зазначу, "що у  Ватутіна  спочатку  теж  було прізвище українське  — Ватутя. За його зізнанням, під час навчання в Полтавській школі піхоти йому порадили змінити прізвище з Ватутя   на  російське — Ватутін, як більш перспективне для військової кар'єри."

4. Ю. Коваленко:

"Доводилося мені часто їздити тоді, як представнику командувача фронту, оглядати позиції... Їду я від Чорнобаєва, Прохорівки... Осінь вже була, всі одягнені у плащ-палатки були... сидять люди, як черви. На землі сіра маса ворушиться. Сіра маса... Бо всі на позиції йшли в тому, що в кого було, бо йшов в армію з думкою: там одягнуть, навіщо ж краще одягати? 

Пам'ятаю, один молодий хлопець, звертаючись до командира, просив: "Та дайте мені хоч чоботи, подивіться, я ж у колошах на босу ногу? Як же я полізу у Дніпро?" Здається, досі очі того хлопця пам'ятаю та ще одного, який поранений просив пристрелити його... Йому розірвало живіт, кишки вивалилися... А поранених пристрелювати було суворо заборонено... Залишили ми його та ще кількох на господаря, хата його неподалік була... А в мене було посвідчення на медаль: "Партизан Великої Вітчизняної війни"... Кажу йому: скоро наступ буде наших, візьми це посвідчення, а тільки двох поранених порятуй... 

А як перепливсти Дніпро?.. Прислали оті 100 тисяч гвинтівок, вишикували по троє... Виходить, на трьох одна гвинтівка. Воюй, братове! Було так, що в одній трійці й батько, й син... А інструктаж такий: батько загинув, ти хапаєш гвинтівку і біжиш далі... Переправлялися на плотах... А в тилу — заградбатальйони — енкаведисти-автоматники... 

Сіли на пліт, відштовхнулися — все, дороги назад немає — розстріляють. Вперед, пощастить на тому березі — будеш живий... Назад тебе вже ніхто не пустить... Стоять позад хлопці-гвардійці. Гвардія! Уральці, сибіряки, пихаті: ста грамами горілки, кашею нагодовані... І ото був другий ешелон, а перший — оті триста тисяч — "ГАРМАТНЕ М'ЯСО!" А Жуков, пригадуєте: "Это все хохлы-предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать?”. 

Тепер уявімо собі думки німців на тому березі: "Та  що таке? Лізуть і лізуть!" 

Випало мені розмовляти пізніше з німцем. Він каже: "У нас не витримували нерви, нема ж кінця... Ми знали, що Росія бездонна, народу там тьма... Знали, що це напівдика країна..." Підпливає ця маса до берега і німці вискакують та й косять їх сердешних беззбройних напівроздягнених... Тут мало бути журналістом, щоб оту всю трагедію описати. Треба бути Цвейгом чи Стефаником... (Від  себе:  або Лермонтовим  с  його  "ядрам  пролетать  мешала  гора  кровавых тел (уявіть!),  або Твардовським  бездушним з його (героикой  Великой   Отечественной  войны)  "… переправа,  переправа,  берег правый, как стена…". 

Правий берег Дніпра, жовтень місяць, вода холоднюча: з плота впадеш — до берега вже не дістанешся — захолонеш... Вони, ці нещасні, не знали, що отам у Требухові, червоні, ситі, часто п'яні генерали вирішували їхню долю. Що ти, хлопче, показуєш мені пальці в калошах на босу ногу, як там вирішено за тебе таке: "Запрудить  Днепр,  напугать   немцев,  создать  шок,  а  по   трупах   пойдет  гвардія, спасем гвардію…". 

Отож, хто що б сьогодні не говорив, але  Ватутін, Жуков   —  це   жах. Ватутін  обрав  спосіб  знищення українців  набагато  простіший,  ефективніший   та   замаскованіший,  аніж Берія.

Матеріали  підготував депутат  

міської ради                                    

Леонід ПАНЧУК.

Як не  дивно, але  сьогодні, коли  Україна  відзначила 24-річчя  Незалежності,  виявляється, є ще антиукраїнські  сили, які хочуть  реваншу, прагнуть  розсварити  людей, затіяти чергову  колотнечу.  Це  має місце  і  в  Ковелі. Окремі особи нехтують вимоги   Закону  України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки"  в  частині  перейменування вулиць.  

В цьому  зв'язку на допомогу органам виконавчої влади та місцевого самоврядування Український інститут національної пам'яті підготував список  осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій, чиїми іменами названі вулиці в Україні  і  підлягають  в  зв'язку  з  цим   перейменуванню. Є тут і прізвище Ватутіна.

З  цього  приводу  прошу  опублікувати  підготовлені мною матеріали. Я  абсолютно    абстрагуюся  від  власних  висновків,  думок,   пропонуючи  їх  зробити  читачам  газети, але вірю в те, що вони також будуть  щирими,  аргументованими, а  також  повідомляю  мешканців  міста,  що  для  них  і  організацій  перейменування вулиць буде  безкоштовним.              

                          

Матеріали  підготував депутат міської ради Леонід ПАНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 629

На території  Волинської області триває пожежонебезпечний період, існує надзвичайно високий ризик виникнення пожеж на полях, торф'яниках, в лісах. Швидкому розповсюдженню вогню сприяють пориви вітру, суха і спекотна погода. Найбільше пожеж в екосистемах зареєстровано в Камінь-Каширському, Любешівському, Ратнівському, Маневицькому, Горохівському, Шацькому, Любомльському, Луцькому районах  Волинської області. 

У Ковельському районі  за останні кілька днів зафіксовано теж  такі пожежі. Так, 25.08.2015 року виникла пожежа на торфовищі площею 3 гектари  в с. Дубовому  Ковельського району.  З вогнем  боролись  рятувальники ДПРЧ-19  м. Ковеля. Пожежу ліквідовано 29.08.2015 року. 27.08.2015 року в с. Майдані  Ковельського району горіла суха трава на площі 0,3 га.  28.08.2015 року в с.Мельниці Ковельського району  горіла  суха трава на площі 1,5 га.   

З метою запобігання нових пожеж на торф'яниках, у лісах кожен громадянин повинен суворо дотримуватись правил пожежної безпеки в екосистемах та в побуті. Пам'ятайте, що спалювання сухої рослинності, післяжнивних залишків та розведення багать на торф'яниках — це не тільки порушення правил пожежної безпеки, а й злочин проти природи.

З метою контролю за станом дотримання вимог пожежної безпеки в населених пунктах  Ковельського району та м. Ковеля  щодня проводяться рейдові перевірки за участю працівників наглядово-профілактичних органів управління ДСНС, екологічної інспекції, лісового господарства, правоохоронних органів, органів місцевої влади. Громадяни, які допускають порушення вимог пожежної безпеки на своїх присадибних ділянках чи земельних паях,  притягаються до адміністративної відповідальності. 

У разі виникнення пожеж, що спричинили знищення чи пошкодження зернових культур, лісових масивів та значних площ торф'яників, до винних у їх виникненні будуть застосовані суворі заходи впливу — аж до відшкодування завданих державі збитків. 

Ковельський МРВ УДСНС України 

у Волинській області.

На території  Волинської області триває пожежонебезпечний період, існує надзвичайно високий ризик виникнення пожеж на полях, торф'яниках, в лісах. Швидкому розповсюдженню вогню сприяють пориви вітру, суха і спекотна погода. Найбільше пожеж в екосистемах зареєстровано в Камінь-Каширському, Любешівському, Ратнівському, Маневицькому, Горохівському, Шацькому, Любомльському, Луцькому районах  Волинської області. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 795

Порядок 

посвідчення договору 

купівлі-продажу 

Відповідно до положень ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі). Посвідчення угод про відчуження житлового будинку (квартири) провадиться за місцем розташування вказаного майна або за місцем реєстрації однієї із сторін правочину. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 735