Візьміть дитину у родину

29.09.2015

Візьміть дитину у родину

Надзвичайно молоде свято — День усиновлення, яке відзначається 30 вересня, в день пам'яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері — Софії, не може не зворушувати своєю щирістю. Це свято життєвої мудрості та досвіду, свято взаєморозуміння, великої душі та великого терпіння.

Усиновлення — це особлива дорога батьківства: благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами… Саме тому в День усиновлення служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради від щирого серця вітає тих батьків, які здійснили цей відповідальний крок і взяли дитину у свою родину. Бажаємо їм розуміння, доброти, терпіння та здоров'я!

Велика вдячність небайдужим до дитячої долі людям. Візьміть дитину у родину! І нехай разом з цим прекрасним моментом у Вашому домі назавжди оселиться щастя, добробут та родинне благополуччя!

Якщо Ви маєте бажання в серці подарувати НОВУ СІМ'Ю дитині, яка втратила своїх рідних, звертайтесь до місцевої служби у справах дітей.

Адреса служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради: м. Ковель, вул. Незалежності, 73, каб. № 107, 108, тел. 6-17-24, 6-17-27.

Жанна Вельма,

начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Відомо, що тільки повноцінна сім'я здатна забезпечити задоволення основних потреб дитини та додати стимулу для її подальшого розвитку, а проблема дитячого сирітства з кожним днем стає все більш актуальною і болючішою темою для нашого суспільства.

То що ж робити, якщо не існує можливості для дитини жити з рідними батьками або дитина в силу тих чи інших обставин залишилася сиротою?

Однією з альтернатив виступає прийомна сім'я, до якої згідно із законодавством влаштовують від 1-ї до 4-х дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання. Держава в особі представників відповідних відділів та управлінь державних адміністрацій, в тому числі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, гарантує надання якісної підтримки прийомним батькам та забезпечення прав прийомних дітей.

На даний час у Ковельському районі успішно функціонують 5 прийомних сімей, в яких виховуються 10 прийомних і 9 рідних дітей та З дитячих будинки сімейного типу, в яких на вихованні 16 дітей-вихованців та 8 рідних. Ковельським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюється соціальне супроводження даних сімей, зорієнтоване на контроль за умовами виховання й утримання та дієву допомогу у вирішенні життєвих проблем сімей, які виховують дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо Ви відчуваєте в собі сили та бажаєте подарувати шанс на гідне життя дитині-сироті або дитині, позбавленій батьківського піклування, звертайтесь до Ковельського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Нас Ви можете знайти за адресою: м. Ковель, вул. С. Бандери, 18. Контактний телефон: 5-19-05.

Юрій КОНДРАТОВИЧ,

директор Ковельського районного центру соціальних служб для сім'ї,

дітей та молоді.

Усиновлення — тема досить інтимна і водночас досить публічна. Усиновлення визнане пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Надзвичайно молоде свято — День усиновлення, яке відзначається 30 вересня, в день пам'яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері — Софії, не може не зворушувати своєю щирістю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 762

Вівторок, 29 вересня 2015 року № 71 (12400) / Повідомлення в номер / Невгасне світло просвітництва

29.09.2015

Завтра — Всеукраїнський день бібліотек

Невгасне світло просвітництва

Дерево української культури розлоге, пишне і плодюче. Скільки разів окупанти різних мастей намагалися підірвати коріння цього невмирущого дерева, але марно. Тисячоліттями вростало воно в рідну землю, і викорчувати його не дано нікому!

Гарною, пишною, зеленою гілкою виділяється на цьому дереві бібліотечна система.

Віхи історії

Бібліотека — це храм знань, просвітництва і пам'яті. Ще в Х-ХІ століттях існували своєрідні читальні-бібліотеки. Відомий історик-архівіст Володимир Рожко у своїх архівних мандрах древніми монастирями стверджує, що ченці у вільний від молитов та роботи час збиралися у келіях й читали книги. Коли лунав дзвін, то всі книги мали бути повернуті згідно із записом. Той, хто забарився і не повернув вчасно книгу, підлягав епітимії (покаранню). Це корисно знати й нам, сучасникам…

Не тільки ченці в монастирях, але й князі, шляхта, землевласники намагалися бути освіченими і створювали свої книгарні. Перша згадка про бібліотеку на Ковельщині датується 1645 роком. Як свідчать архівні документи, князь Гулевич скаржився до суду на сусідів, які напали на їхню садибу в селі Радошині та вивезли родинну бібліотеку "более, нежели тысячу книг"(!).

Найжорстокіше дерево українства намагалась викоренити Російська імперія. У 1876 році вийшов царський указ, який забороняв розповсюдження українських книг. Чи не той самий злочин повторює сучасна Росія в Криму та на Донбасі?

У 1940 році "перші совєти" не забороняли книгу, а навпаки зобов'язували місцеву владу відкривати державні районні та міські бібліотеки. Бібліотечна система ставала засобом комуністичної пропаганди.

На початку свого існування районна бібліотека у Ковелі розміщувалася у двох невеликих кімнатах. Читачів набралося заледве тисяча, а книжковий фонд налічував кілька тисяч томів.

Гортаючи повоєнні книги наказів відділу культури, дізнаємося, що перші хати-читальні працювали в селах Мощеній, Майдані, Новому Мосирі, Білині, Радошині, Підлісах, Жмудчому, Битені, Нужелі та інших. Хатами-читальнями, як правило, завідували чоловіки.

З 1957 по 1960 роки районна бібліотека знаходилась у с.Колодяжному, в одному із будинків музею Лесі Українки. Потому бібліотека знову повернулася до Ковеля на вул. Калініна, 18. Книжковий фонд бібліотеки становив 17 тисяч примірників.

У 1979 році бібліотеки району об'єдналися в централізовану систему бібліотечного обслуговування. А у 1982 році на працівників ЦБС чекало свято — вони переселилися у нове сучасне приміщення по вул. Степана Бандери, 2 (колишня вул. Чкалова).

ЦБС — вікно в світ всесвітньої літератури

Кинувши погляд на новітню історію бібліотечної галузі, бачимо, що вона постійно розвивається, запалює і несе світло просвітництва, формує світогляд читача.

В недалекому минулому існував відділ нестаціонарного обслуговування, у підпорядкуванні якого був автобус-"бібліобус". Працівники підприємств та організацій отримували можливість читати книги без відриву від виробництва.

На жаль, бібліотечну систему не оминули негативні процеси. Через зменшення населення в окремих селах району у середині 1990-их років відбулося скорочення мережі. На даний час ЦБС нараховує 41 бібліотеку.

Слід відзначити, що колектив ЦБС в сучасних умовах робить все, щоб бути на рівні вимог часу. В центральній бібліотеці діє Інтернет-центр, який підключений до глобальної мережі завдяки виграному гранту Посольства США в Україні. У 2010 році Ковельська ЦБС стала переможцем конкурсу за програмою "Бібліоміст", а в 2011 — в конкурсі "Співпраця бібліотек з місцевими громадами". У закладі успішно діє Центр громадських організацій та фондів. Значна частина бібліотек району оснащена сучасною комп'ютерною технікою.

По праву центральна районна бібліотека є вікном у великий світ літератури. Тут постійно відбуваються зустрічі з письменниками України, Волині та Ковельщини. Презентували свою творчість Мирослав Дочинець, Михайло Слабошпицький, брати Капранови, Володимир Шовкошитний, Василь Шкляр, Андрій Курков, Володимир Гануліч, Андрій Бондарчук, Василь Гей, Володимир Лис, Надія Гуманюк, Ніна Горик, Ніна Шугніло, автор цих рядків та багато інших. Центральна бібліотека стала провідником краєзнавства. Ковельчани уже звикли, що тут проводять більшість районних заходів, приурочених до пам'ятних історичних дат, державних свят, наукових конференцій тощо.

Вклонімося ветеранам

Біліотекар — це особливий склад людського характеру. Він завжди є носієм просвітництва, патріотизму та гуманістичного світогляду.

Вогонь просвітництва ніколи не згасав завдяки відповідальній позиції бібліотекаря. Колектив бібліотечної системи знаходиться на вістрі формування національного духу, зрештою, української ідентичності.

Кожного з нас зворушує, коли бачимо, як спортсмени несуть і передають Олімпійський вогонь. Така естафета діє в бібліотечній системі.

Згадаймо кращих носіїв просвітницького вогню на Ковельщині. Це — Ніна Соболь, Валентина Ятченко, Надія Сліпко, Ганна Клімашевська, Мотря Велигоцька, Надія Устимук, Марія Харченко, Ірина Котлярова, Віра Баюра, Неоніла Морозова, Валентина Шпирук, Надія Віндюк, Валентина Кот, Надія Стернічук, Галина Ільюх, Ганна Нагайчук та багато інших.

Вклонімося, пошануймо щиросердечно ветеранів бібліотечної справи!

Сьогодні колектив бібліотечної системи очолює фанат своєї справи Галина Михайлівна Божик, Заслужений працівник культури України. Вона до глибини душі наповнена національним духом, ідеями українства та любов'ю до своєї малої батьківщини. Все це щедро передає не тільки своїм колегам, але й читачам.

Сільський бібліотекар — Валентина Балецька

Хто ж він такий, сільський бібліотекар? З практики співпраці над книгою "Ковельщина: історія, слава і доля", я переконався, що це — чудові трудівниці, професіонали своєї справи. Для спілкування щасливий "номер" випав на Валентину Балецьку із с. Дубового.

Переді мною — тендітна, скромна квітка-ромашка, на життєвих пелюстках якої написано оте Христове — "Любов". Вона любить свою роботу, своїх читачів, дітей і чоловіка, своє село і Україну.

Освіта вища. Спочатку працювала в школі (з 1993 року), а потому — в сільській бібліотеці.

— Що спонукало до бібліотечної справи? — запитую.

— Любов до книги.

— Кожен визначає своє життєве кредо. В одного гроші на умі, в іншого — слава. А у Вас?

— Любити життя, цінувати кожну його хвилину, нести радість, у книгах шукати істину, а в людях — мудрість.

— Філософія — дай, Боже, кожному! Знаю, що Ви стали призером обласного огляду-конкурсу "Бібліотека на службі громади". В чому секрет успіху?

— Просто активна позиція. Не чекати, доки люди прийдуть до бібліотеки, а йти назустріч людям. В Дубівській бібліотеці 560 читачів — це майже третина усього населення. Для них організовуємо різноманітні заходи.

Наприклад, конкурс пісні, вірша, малюнка на вікні або асфальті, свято для тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, спілкування за чашкою чаю, зустрічі з видатними особистостями села, конкурси на кращого читача бібліотеки.

Кожної п'ятниці у нас відбуваються вікторини, ігри, інсценізації українських казок. Та хіба все перелічиш?

— Відчуваю, що найбільше уваги приділяєте дітям.

— Та ні. У нас молоді сім'ї спілкуються на теми етики сімейних стосунків. В центрі уваги – народознавство. Організовуємо патріотичні акції "Допоможи солдату", в ході яких дубівчани плетуть маскувальні сітки та збирають волонтерську допомогу. А "дорослі" свята до днів народження Тараса Шевченка, Лесі Українки, Дня села, Дня Незалежності теж збирають селян. До того ж, діє клуб за інтересами "Родинна веселка".

Взагалі, в сучасних умовах бібліотекар мусить виходити за стіни бібліотеки і брати участь в заходах, що відбуваються в будинку культури, школі, селі.

— Влітку читачів меншає?

— Це закономірно — канікули, відпустки. В цьому році у нас з 1 червня проходив конкурс "Літо з книгою". Діти старалися. Є переможці, на яких чекають цікаві подарунки. Найголовніше — не втратити любов до книги.

Результати праці Дубівської бібліотеки говорять самі за себе. Так, переможцем Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач року" став Максим Балецький. Валентина Балецька — неодноразовий переможець і призер багатьох обласних бібліотечних конкурсів.

Вслухайся, мій дорогий читачу, у цю розмову і проникнись довірою. Ти переконаєшся, що Валентина Петрівна Балецька і є одним із незгасимих факелів українства.

До того ж, вона — творча особистість. У центральній бібліотеці стоїть оберіг "Дідух", виготовлений із соломки її руками. Вона любить виготовляти цікаві речі із природних матеріалів.

А ще у жінки — 70 сотих картоплі та городини, домашні тварини, яких вона теж любить.

Можна про цю диво-трудівницю, українку, схожу на квітку-ромашку, писати ще й ще, але й цього буде замало. Просто подякуймо їй за роботу і побажаймо, щоб не згасав отой творчий вогонь на "Многая літа" в ім'я людини і України!

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: завідуюча Дубівською сільською бібліотекою Валентина БАЛЕЦЬКА; під час бібліотечного заходу для дітей у с. Дубовому.

Фото з архіву бібліотеки.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 627

Вівторок, 29 вересня 2015 року № 71 (12400) / Повідомлення в номер / Храм духовності та знань

29.09.2015

Храм духовності та знань

Переступаєш поріг бібліотеки с. Мощеної і відразу ж потрапляєш у храм духовності та знань. Тут чітко стоять в ряди стелажі, акуратними стосиками красуються книги.

Бібліотека невелика, складається із двох кімнат. Книжковий фонд — понад п'ять тися художньої, природничої, науково-популярної, дитячої літератури. Усім цим надбанням користуються чотириста читачів різного віку.

І хоча основним контингентом відвідування є учні місцевої школи, проте і дорослі у вільний від роботи час приходять, щоб подивитися газети, журнали, полистати і взяти цікаву книгу , просто поспілкуватися, обговорити останні події в країні, рідному краї.

Серед них — подружжя Григорій і Тетяна Мартинюки, Віктор і Галина Атавіни, Віктор і Світлана Габруки, Іраїда Мизовець та її син Володимир, Олег Торбицький, Григорій Чернік, Сергій Копелюк, Леонід Дяченко, Віктор Хмарук, Любов Зінчук, Надія Христюк, Галина Середюк, Геннадій Луцкевич та багато інших. Усі вони ще й добрі господарі на землі.

Однак кращим книголюбом бібліотеки є Олесь Горенчук (на знімку), який читає більше 50 років. Він — ветеран праці, в минулому сільський механізатор, тракторист, який зранку до пізнього вечора засівав поле, збирав і молотив зерно. Чоловік завжди був в перших рядах серед колег по роботі, свій досвід передавав молодим працівникам, був для них хорошим наставником. Однак, незважаючи на нелегкий день, увечері Олесь Іванович завжди приходив у бібліотеку за книгами. "Почитаю книжку, і втома, ніби відходить", — не раз казав він.

І хоча зараз чоловікові 76 років, однак він не розлучається з книгами і нині, має власну чималу бібліотеку. Сам читає залюбки, ще й залучив до читання і свою дружину Тамару Іванівну.

Вдома Олесь Горенчук дбайливий господар, має добротний будинок із різноманітними господарськими спорудами, обробляє два гектари землі, має у господарстві трактор. Свої досвід та знання чоловік передає онуку Андрію.

Переконана, що кожен, хто відвідує бібліотеки, ці своєрідні храми науки та знань, збагачується духовно, пізнає світ прекрасного. Тож з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек хочу подякувати своїм юним та дорослим читачам за те, що вони такі є — щирі, добрі, відверті. Бажаю усім Вам міцного здоров'я, щастя, миру!

Ольга ЛІЩУК,

бібліотекар с. Мощеної.

Переступаєш поріг бібліотеки с. Мощеної і відразу ж потрапляєш у храм духовності та знань. Тут чітко стоять в ряди стелажі, акуратними стосиками красуються книги. Бібліотека невелика, складається із двох кімнат. Книжковий фонд — понад п'ять тися художньої, природничої, науково-популярної, дитячої літератури.

Ольга ЛІЩУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 601

Вівторок, 29 вересня 2015 року № 71 (12400) / Повідомлення в номер / “Куточок щастя” — власними руками

29.09.2015

“Куточок щастя” — власними руками

Аби зробити дозвілля своїх дітей яскравим та кольоровим, батьки-мешканці будинку по вул. Незалежності, 76 вирішили власними силами оновити закинутий дитячий майданчик біля двору. Без вагань долучився до цієї доброї справи й депутат міської ради Олександр Артишук.

Мешканці будинку з ентузіазмом працювали після роботи та у вихідні, не зважаючи на погоду та зайнятість. Залюбки допомагали батькам і дітлахи.

Надзвичайно приємно нині дивитися на цей дитячий майданчик. Тут усе зроблено задля радості малечі. До того ж, оновлені гойдалки та турніки розфарбовано у яскраві кольори, що безумовно приваблює увагу малюків. Тепер малечі є де гратися і розвивати свої спортивні здібності, безпечно та цікаво проводити час.

Відрадно, що батьки не чекали, поки хтось зробить ігровий майданчик біля їхнього будинку, а власними силами облаштували для своїх дітей «куточок щастя», одержавши взамін найбільшу нагороду — посмішки та радість в їхніх очах.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: під час облаштування дитячого майданчика на подвір’ї

будинку по вул. Незалежності, 76.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 712

Вівторок, 29 вересня 2015 року № 71 (12400) / Закон і ми / Спадкування зброї

29.09.2015

Спадкування зброї

Якщо до складу спадщини входять права на майно, обмежене в обороті, зокрема зброю (ст. 178 ЦК України), з урахуванням Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р., № 2471-XII, якою встановлюється спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, спадкоємці мусять одержати спеціальний дозвіл для можливості здійснення ними права на майно, перелік якого наведено в Додатку 2 до вказаної Постанови.

Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р., № 622, якщо після смерті спадкодавця залишилася нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя армійських зразків, мисливська зброя, вона протягом п'ятиденного строку повинна бути здана в органи внутрішніх справ на тимчасове зберігання — до вирішення питання про спадкування.

Якщо хтось зі спадкоємців має право на зберігання і бажає стати власником зброї, він повинен зареєструвати її у встановленому порядку на своє ім'я. Якщо ж серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати право або мають право на зберігання зброї, зброя померлого повинна у місячний термін бути відчужена іншій особі, яка має відповідний дозвіл органу внутрішніх справ.

Стосовно нагородної зброї, вона може бути залишена у власності спадкоємців, якщо буде приведена відповідними майстернями у непридатний для стрільби стан. Якщо йдеться пр відзнаку «Іменна нагородна зброя», то цей вид зброї залишається у сім'ї померлого (п. 12, 17 Інструкції).

Наталія КОЗОРІЗ,

приватний нотаріус.

Наталія КОЗОРІЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 3655