На спомин учителя
У ці травневі дні, коли з пташиними голосами змагаються шкільні дзвоники, наші серця сповнює світла пам'ять про Вчителя, якому з відчуттям глибокої поваги та усвідомленням значення постаті хочемо віддати останній поклін.
21 травня блискавкою облетіла звістка: пішла у Вічність Софія Володимирівна Лефонт…
На сторінках Фейсбуку з'явилась символічна свічка Пам'яті з поміткою для тих, хто не знав її особисто: "людина-епоха, людина-легенда, приклад самовідданості педагогічній професії". А десятки тих, хто знав її, хто навчався чи працював поруч, прийшли, щоб провести в останню дорогу невтомну трудівницю, яка понад 60 років віддала шкільництву.
Так, вона прожила велике життя. Народилась 24 грудня 1928 року в м. Борзні Чернігівської області. Закінчивши Ніжинський державний педінститут ім. М. В. Гоголя, 1950 року приїхала до Ковеля, якому присвятила все своє професійне життя, розум і педагогічний талант. Перша посада — вчитель математики і креслення в СШ № 6, з 1961 року — вчитель математики в СШ № 3, а з 1972 року — сорокарічна праця на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в ЗОШ № 1.
Перед очима пропливали епохи, та зі своїм гнучким аналітичним розумом вона йшла в ногу з часом, мала особливе чуття на новизну в галузі освіти і впроваджувала нове у шкільне життя. Саме її організаторськими зусиллями була започаткована кабінетна система навчання — одна з перших у колишньому Союзі, за що школа нагороджена дипломом ВДНГ СРСР.
Софія Володимирівна однією з перших на Волині запровадила атестування вчителів і провела відкриту атестацію для керівників освіти області, що відбулась у міському Будинку культури. Вона без вагань підтримувала добрі починання колег і переймалась ними. Їй не чужі були будь-які напрямки діяльності школи — від художньої самодіяльності до технічної творчості, вона цікавилась усім, за все вболівала, вміла тішитись досягненнями.
Була неперевершеним методистом — її поради і підказки стали основою професійного зростання для десятків талановитих педагогів. Приємно дивувало, що завуч не лише передплачувала потрібні вчителям видання, а й читала усе першою, вибирала потрібні матеріали і рекомендувала їх фахівцям. Ми, вчителі, фахово зростали на її ініціативі, доброзичливості, щирому бажанні бачити нас успішними.
Часто ставало так, що лаври отримували ті, кого вона плекала. Вона ж, Відмінник освіти України, володар медалі "За трудову відзнаку" та багатьох грамот, безперечно, заслуговувала від держави значно більшого. Найвищою нагородою була і буде вдячність і глибока повага до її неординарної особистості сотень і тисяч школярів, які відчували її строгу і вимогливу опіку, її увагу і доброту, пошана від педагогів, яким по краплинці віддавала свій розум і душу.
Нехай назавжди в історії освіти м. Ковеля буде закарбоване її ім'я — Вчителя учителів, яка плекала учнівські інтелекти, вміла розгледіти вчительські таланти, прокладала дорогу до перемог на фахових конкурсах, до високих звань. С. В. Лефонт виростила цілу плеяду керівників, щедро ділилась найголовнішим багатством — самобутнім досвідом, про що в сумну годину прощання наголосив колишній директор ЗОШ № 1, а нині начальник управління освіти м. Ковеля В. В. Бичковський.
Серед тих, хто прийшов попрощатися з покійною, були друзі-колеги, представники міської влади, керівники ковельських шкіл, учні різних років, зокрема й випускники 1961 року, які завжди пам'ятали свого класного керівника. У прощальному слові вчитель-методист Г. І. Сидорук сказала: "Вона належала до людей, поруч з якими інші вивищуються, стають досконалішими. Про таких — слова Ліни Костенко:
При майстрах якось легше,
Вони, як Атланти, тримають небо,
Тому і є висота".
За дорученням
педагогічного й учнівського колективів —
Тетяна Донюш,
директор ЗОШ № 1 м. Ковеля.
l
Завуч школи Софія Володимирівна Лефонт, з якою мені пощастило поруч працювати понад 40 років, була неперевершеним лідером школи. Вона відвідала не одну сотню уроків особисто в мене як учителя-предметника. І це не був контроль моєї праці, а чітко спланована послідовна методична допомога, за яку можна було лише дякувати. Її аналіз уроків був завжди настільки об'єктивним, справедливим і вмотивованим, що кожен раз спонукав до самовдосконалення.
Вона була для вчителів педагогічною енциклопедією. Її мова і дії були завжди виважені й обґрунтовані. А який хист і відповідальність демонструвала Софія Володимирівна при складанні розкладу уроків! Тут було враховано практично все: складність предмету і програми, рівень підготовленості учнівського колективу, черговість фізичних і розумових навантажень учнів, місце проживання вчителя, його сімейний стан, побутові умови й інше.
Особистий приклад дисциплінованості, людяності, справедливості, працездатності й культури, знання предмету сприяли чіткому і злагодженому ритму роботи школи, забезпечували високу повагу до Софії Володимирівни учителів, учнів і батьків.
Валентин Наріжний,
Заслужений учитель України.
l
Теплого, погожого травневого дня скінчився життєвий шлях Софії Володимирівни Лефонт — людини, яка мала вплив на долі багатьох поколінь ковельчан. Доброзичлива, чуйна, товариська, завжди приходила на допомогу в потрібний час. Їй було властиве відчуття людського болю, взаємодопомоги, відповідальності, турботи про людей, які її оточували.
1985 рік... Вперше переступив поріг ЗОШ № 1. Перша зустріч з Софією Володимирівною, перші настанови, перші здобутки, перші розчарування. Проте всі ці роки вона була поруч зі мною, разом раділи успіхам, обговорювали проблеми, шукали шляхи виходу із складних життєвих ситуацій. Ми не відчували різниці у віці. Материнською любов'ю, ніжністю огортала вона нас, оберігала, відстоювала, вміла дати розумні поради і водночас поважала думку кожного.
Софія Володимирівна Лефонт — людина, яка зуміла "виколисати" плеяду педагогів, які гідно представляли, представляють і будуть представляти освіту Ковеля в області та Україні.
Микола Гавришук,
вчитель-методист.
l
Дорога наша колего!
Дякуємо Богу, що він послав Вас у цей світ — милу, мудру, порядну трудівницю, Учителя з великої букви, організатора, доброго товариша й порадника… Хоч за життя не удостоєні найвищих звань та нагород, але Ви вже давно — Заслужений учитель у дітей, батьків, колег.
Багато любові дісталося вам, Софіє Володимирівно, від усіх, бо все своє життя Ви служили людям. Наша пораднице, дякуємо за цю службу! Нам буде не вистачати Вас. Мир і спокій Вашій душі!
Ганна Бондарук,
вчитель-методист, ветеран педагогічної праці.
l
Пам'яті
С. В. Лефонт
Тихо лягла Вам у ноги остання
дорога,
Так несподівано день Ваш добіг
до кінця…
Вчителько наша, мудросте
наша й підмого,
Смутком розлуки огорнуті наші
серця.
Липи й каштани стоять край
дороги печально,
Листям зеленим востаннє
тріпочуть услід.
Дзвоник шкільний продзвенів
наостанок прощально —
На незабутність жертовних
учительських літ.
Ніна Горик,
Заслужений учитель України.
У ці травневі дні, коли з пташиними голосами змагаються шкільні дзвоники, наші серця сповнює світла пам'ять про Вчителя, якому з відчуттям глибокої поваги та усвідомленням значення постаті хочемо віддати останній поклін.
Пам'яті С. В. Лефонт
Тихо лягла Вам у ноги остання дорога,
Так несподівано день Ваш добіг до кінця…
Вчителько наша, мудросте наша й підмого,
Смутком розлуки огорнуті наші серця.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 714
Борітеся — поборете
Зустріч крізь роки
На спомин учителя