Четвер, 19 січня 2017 року № 3 (12526) / Спорт, природа і здоров’я / Хто кращий

20.01.2017

img_20170111_143411Хто  кращий шахіст?

Нещодавно в спортивній школі КЗ "КДЮСШ" ім. Є. Кондратовича відбувся турнір з швидких шахів. У змаганнях взяли участь понад 50 юних ковельчан.
У категорії до 10 років серед хлопців перше місце виборов Артем Бобела (учень ЗОШ № 8, тренер Тетяна Портянко ), друге – Владислав Луцик (учень ЗОШ №12, тренер Олександр Новокрещенов), а третє посів Олексій Трухан (учень ЗОШ № 7, тренер Тетяна Портянко).
Серед дівчат перше місце здобула Ярослава Терещук (учениця СШ № 3, тренер Олена Черняк), друге – Ангеліна Кашинська (учениця ЗОШ №1, тренер Тетяна Портянко), третє – у Валерії Кравченко (учениця СШ № 3, тренер Олена Черняк).
У категорії до 17 років серед юнаків першу сходинку посів Станіслав Бондаренко (учень СШ № 3), другу – Богдан Грицюк (учень Ковельського професійного ліцею), третю – Олександр Кухарук (учень ЗОШ № 12).
Серед дівчат перемога дісталась Вікторії Омельчук (учениця ЗОШ № 8). Анастасія Наріжна (учениця ЗОШ № 1) і Катерина Кравченко (учениця СШ №3) здобули відповідно друге і третє місця. 
До змагань усіх цих спортсменів підготувала автор цих рядків.
Олена Черняк, 
головний суддя змагань, 
тренер з шахів 
КЗ "КДЮСШ" 
ім. Є. Кондратовича.

Нещодавно в спортивній школі КЗ "КДЮСШ" ім. Є. Кондратовича відбувся турнір з швидких шахів. У змаганнях взяли участь понад 50 юних ковельчан.

Вперше  за останні  10  років

У спортивному залі КЗ КДЮСШ ім. Є Кондратовича вперше за останні 10 років в місті Ковелі пройшов турнір з волейболу серед жінок. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 771
Читати далі
19.01.2017

річкаЧи  можна  врятувати  Турію?

Минулого  літа чи не найбільше телефонних дзвінків і листів до редакції нашої газети було з приводу незадовільного санітарного стану річки Турії і міського водоймища: вони обміліли, вкрилися не зовсім приємною для ока "водяною рослинністю". Саме тому згодом санепідемслужба настійливо рекомендувала ковельчанам та їх гостям не купатися тут.
Ситуація, яка склалася, не на жарт схвилювала наших земляків. Почали лунати голосні  звинувачення на адресу міської, районної та обласної влади,  а також   пропозиції спрямувати кошти, які затрачаються на облаштування набережної, на очищення водоймища тощо.
Постійний дописувач газети "Вісті Ковельщини", Заслужений працівник культури України Іван Сидорук в телефонній розмові зі мною запропонував провести журналістське розслідування причин такого стану справ і пізніше висвітлити результати його на шпальтах газети.
Пропозицію Івана Васильовича я прийняв, бо сам особисто – корінний мешканець Ковеля і  пам'ятаю часи, коли вода в Турії була чиста, як сльоза (особливо зранку), а тому мені не байдужа доля водної "артерії" не тільки міста, а й Волині. Хоча, пригадую, і в минулому були періоди, коли ріка в деяких місцях міліла настільки, що її можна було перейти вбрід (наприклад, навпроти колишнього військового госпіталю або кладовища по вулиці Володимирській).
Однак навесні Турія ставала настільки повноводою, що затоплювала не тільки довколишні луки, а й "доходила" до вулиць Лугової і Волі. Аби врятувати міст поблизу міліції (а він тоді був дерев'яним) від льодоходу, міській владі доводилося звертатися навесні за допомогою до підривників. Ми, тодішні школярі, втікали з уроків і з великим інтересом спостерігали за тим, як гучні вибухи вщент розбивають масивні  крижини, на котрих, мушу чистосердечно зізнатися, я і мої ровесники любили навесні поплавати, уявляючи себе якщо не капітанами Немо, то відважними матросами далекого плавання – точно…
Були на річці й місця, де завжди вирувала і пінилася вода. Це – так звані "Крокодил-1 і "Крокодил-2" (навпроти теперішнього Будинку молитв в районі геологорозвідки). Чому так називали їх, важко сказати, але для любителів гострих відчуттів тут було найкраще купатися, грати у волейбол або  в карти на березі. Такий собі свого роду неформальний брейн-ринг.
Від чистої і тихоплинної, хоч і повноводої Турії згодом залишилися приємні спомини, бо почали споруджувати водоймище для потреб заводу сільгоспмашин, який тоді будували у Ковелі (про цей факт якось у своїх мемуарах, опублікованих у "Вістях Ковельщини" згадував тодішній голова міськвиконкому, Почесний громадянин Ковеля Олександр Стреков), а відтак річка як така в межах міста зникла. Нині вона "існує" поза новоспорудженим мостом на вулиці Незалежності і в районі села Зеленого.
З бігом часу, в умовах економічної кризи виробнича діяльність "Ковельсільмашу" різко скоротилася, а тому  потреба у воді зменшилася. Це, очевидно, стало однією з причин незадовільного екологічного стану міського водоймища зокрема і річки Турії в цілому. Попередня влада робила спробу порятувати ситуацію: були залучені відповідні кошти, декілька місяців  працював земснаряд, але в кінцевому підсумку  великого результату досягнуто не було.
Стан справ значно погіршився у 2015 і 2016 роках, коли Турія ще більше обміліла, а вода її "зацвіла" – навіть у місцях, де традиційно ковельчани відпочивали, купалися, ловили рибу. Справедливості ради треба сказати, що подібна біда спіткала не тільки Ковель, але й Ковельський район, всю Волинську, як і деякі інші області України.
l
В чому ж справа? Чи є шанс врятувати нашу блакитну "перлину" – річку Турію? В рамках своєрідного журналістського розслідування я переглянув ряд матеріалів Інтернету, але нічого  втішного не знайшов. В усіх країнах світу прогнозують подальше скорочення запасів прісної води.  Дехто з учених це пояснює тим, що настав  так званий 11-річний період глобальної засухи, які періодично повторюються на нашій планеті.
А що чекає Ковельщину? Про це – розмова із начальником відділу з питань цивільного захисту та екологічної безпеки міськвиконкому Юрієм ДІДКОВСЬКИМ, який народився і  виріс в Ковелі, тому йому теж не байдужа проблема, про яку ведемо мову.
Перше запитання пану Юрію таке:
– Ви    працюєте в системі екологічної безпеки і цивільного захисту, маєте величезний досвід роботи. Чому, на Вашу думку, нині так гостро постало питання порятунку нашої Турії?
– За останні роки природні явища та процеси, які змінити людина неспроможна, призвели до погіршення гідрологічного стану не тільки головної водної артерії нашого міста, а й багатьох інших водойм на території країни. Їх зміління і причини цього, за обґрунтуваннями Гідрометцентру України, виникли через тривалий період сухої та жаркої погоди, який спричинив гідрологічну посуху. 
У липні-серпні 2016  р. сформувалась низька (за рівнями та витратами води) літня межінь, яка на більшості річок набула ознак небезпечної ситуації природного характеру чи наближалася до неї. Крім цього, радикально вплинули кліматичні фактори, що діяли ще протягом осені-зими позаминулого року: дефіцит опадів в цей період визначив низьку водність практично на всіх річках України. І дія цих кліматичних чинників накопичується роками.
– До чого це призвело?
– На багатьох річках, за даними Гідрометцентру, рівні води знизилися до найнижчих відміток за період регулярних спостережень, критерії маловоддя практично були досягнуті або наближались до них. Через зазначені вище кліматичні причини на водних об'єктах більшості території України відбувається значне заростання русел, пересихання малих річок і формування ділянок стоячої води.
Одночасне поєднання такої низької водності на малих і середніх річках спостерігається вперше як за територією  прояву, так і за тривалістю. Станом на кінець серпня минулого року  на багатьох ділянках річок України рівні води утримувались на відмітках, близьких до найнижчих за багаторіччя. Нижчими за мінімальні багаторічні  значення зафіксовані рівні води  і у пониззі Прип'яті та ряду її правих приток (Стохід, Стир, Турія, Уж), Тетереві (Київська область), Десні, на більшості річок Закарпаття, Дністрі та її притоках, у верхів'ї Дністровського водосховища, Пруті біля Чернівців, Сіреті, на Західному Бузі. Міліє і найбільша річка нашої країни – Дніпро та найглибше  озеро України – Світязь.
– Ковельчан, звичайно, передусім  хвилює доля Турії…
– Безумовно. Люди  влітку  спостерігали невтішну картину: рівень води в р. Турії понизився, вона почала інтенсивно заростати водною рослинністю. Проте  з настанням прохолодних осінніх дощових днів рівень води піднявся, і "зелений килим" поступово змився течією річки.
– Змальована Вами картина невтішна, не зважаючи на деякі зміни на краще останнім часом. Але які заходи планує вжити міська влада для того, щоб якщо не повністю "оздоровити" Турію, то хоча б призупинити негативні процеси, які нині мають місце?
– Покращення гідрологічного режиму річки Турії – серед пріоритетних завдань міської влади. Виконавчим комітетом  розглянута можливість планування робіт з очищення річки в межах міста. Але здійснення цих заходів є втручанням в природну екосистему. Тому нині першочерговим завданням є проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, де буде визначено наслідки від планованої діяльності на довкілля: мікроклімат, водне середовище, рослинний, тваринний світ, доцільність розчищення на окремій локальній ділянці і можливі ризики від проведення цих робіт. 
На сьогодні для поліпшення екологічного стану в місті розроблена і прийнята  Програма охорони навколишнього природного середовища в м. Ковелі на період до 2020 року. Відповідно до цього документа передбачається виготовлення за кошти міського бюджету передпроектних проробок "Очищення русла р. Турія в межах м. Ковеля для покращення гідрологічного стану" з оцінкою впливу на навколишнє природне середовище та документації з коригування Правил експлуатації ковельського водосховища. Після отримання висновків спеціалізованих організацій, міською владою будуть сплановані подальші дії, спрямовані на збереження нашої річки. Адже всі ми розуміємо важливість річкової води: це не тільки краса, а й основа для нашої життєдіяльності.
l
Що ж, інформація  Юрія Дідковського дає підстави сподіватися на те, що поступово Турія і міське водоймище "виздоровлюватимуть". Але, як мені здається, і ми, мешканці міста й району,  повинні в міру своїх сил і можливостей долучатися до розв'язання пекучої проблеми.
Перше і найважливіше тут завдання – усвідомити кожному, що водні запаси не безмежні. І хоч Волинь не порівняєш із регіонами, що розміщені у пустелях чи степах – маємо достатньо річок і озер, штучних  водойм, однак це абсолютно не означає, що цей щедрий дарунок матері-природи маємо безтурботно розтринькувати і не дбати про чистоту  водойм.  Адже не перевелися у нас "господарі" (зараз їх, правда, менше, аніж раніше), котрі активно використовують хімічні засоби для знищення бур'янів, підвищення урожайності сільгоспкультур, які повністю не засвоюються рослинами, а тому пізніше забруднюють як грунтові води, так і річки та озера.
Поширеною практикою стало забруднення водойм стоками від приватних обійсть, котрі розміщені неподалік водних "артерій". Я не впевнений, що всі домовласники дотримуються природоохоронного законодавства і мають хоча б елементарні очисні пристрої, не кажучи вже про споруди.  Чесно кажучи, багатьох людей лякає і обурює, коли вони бачать, як з астрономічною швидкістю виростають житлові будинки і навіть господарські об'єкти поблизу водойм. Нас заспокоюють і кажуть: все робиться згідно із законодавством.
Хочеться у це вірити, але той рівень забрудненості, який мали і річка, і міське водоймище влітку торік, коли  санепідемслужба заборонила купатися у них, засвідчив: без "внеску" доморощених губителів природи і Ковеля, й інших населених пунктів Волині тут не обійшлося. А якщо додати гори сміття, які дехто залишає після себе і на берегах водойм, і у самій воді (пластикові пляшки і пакети, бите скло і т. п. ), то стає зрозумілим: до культурної Європи нам ще далеченько.  При тому слід мати на увазі, що промислове забруднення Турії практично відсутнє, адже свою діяльність припинили багато ковельських підприємств.
Як на мене, в історії людства і нас із вами, дорогі земляки, настав той критичний період, коли маємо зрозуміти: варварському ставленню до природи настала пора оголосити нещадний бій.  Наші безтурботність і безгосподарність, коли бездумно меліорували землі, осушували болота, "хімізували" поля і луки, нищили заповідні місця, вже дали негативний результат: обміліли ріки й озера, скоротилися запаси прісної води і т. д., і т. п.
Це – сьогодні. А що буде завтра і післязавтра? Як виживатимуть наші діти й онуки?
Частіше замислюймось над цим і робімо правильні висновки, бо згодом робити їх буде пізно.
Микола ВЕЛЬМА.

Минулого  літа чи не найбільше телефонних дзвінків і листів до редакції нашої газети було з приводу незадовільного санітарного стану річки Турії і міського водоймища: вони обміліли, вкрилися не зовсім приємною для ока "водяною рослинністю". Саме тому згодом санепідемслужба настійливо рекомендувала ковельчанам та їх гостям не купатися тут.

Микола ВЕЛЬМА.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2259
Читати далі
19.01.2017

_MG_0699 (2)Особливе Різдво для особливих дітей

Змістовне родинне свято "Особливе Різдво для особливих дітей" вихованцям  Центру соціальної реабілітації для дітей-інвалідів м. Ковеля  та їхніх батьків організували християни-баптисти  із церкви "Благодать".
У  Ковельській галереї мистецтв, де відбувалось дійство, панувала атмосфера  радості і особливого духу Різдва. 
Зі смаком підібрані декорації, виступ ведучих, задушевні колядки, конкурси, розіграш лотереї,  подарунки,  святкове частування викликали у серцях дітей та дорослих відчуття того, що у світі існує  добро, небайдужість, чуйність, милосердя, а головне, що Син Божий, який жертовно страждав за наші гріхи, не залишає і не залишить нікого наодинці із своїми болями  та тривогами.
Гості  та організатори свята не залежно від віку розповідали вірші, вітали один одного, знайомились, спілкувались, з цікавістю переглядали мультиплікаційну історію про народження Спасителя, слухали мудре Біблійне слово. 
Чудовим сюрпризом для усіх стала  професійна фотосесія. Всі раділи, фотографувались, щиро дякували за незабутні миті спілкування.
 Нехай береже вас Господь! Христос народився! Славімо Його!
Ірина БОГАТИРЬОВА.
НА ЗНІМКАХ: наймолодші гості свята разом з батьками під час святкування Різдва у галереї мистецтв.
Фото 
Сергія КУЗУБІЮКА.

Змістовне родинне свято "Особливе Різдво для особливих дітей" вихованцям Центру соціальної реабілітації для дітей-інвалідів м. Ковеля  та їхніх батьків організували християни-баптисти  із церкви "Благодать".

Ірина БОГАТИРЬОВА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 612
Читати далі
19.01.2017

новий-рік-2017_77Місячний посівний календар на 2017 р.
Місяць за місяцем: що слід знати городнику-садівнику?

Січень. Перший зимовий місяць, як правило, проходить у новорічних клопотах і святах. Увага квітникарів прикута до підгодівлі кімнатних вихованців, розпушування грунту. Середина січня сприятлива для висадки нових декоративно-листяних і квітучих рослин. В окремі дні дозволяється висадка цибулинних квітів і зелені в зимовій теплиці. Для садівника в січні сприятливий період для висадки розсади примули, бальзаміну, бульбової бегонії, гвоздики шабо, клематисів. Можна починати посів на розсаду солодкого перцю, селери, цибулі-порею.
Лютий. Початок місяця є сприятливим часом для внесення добрив і знищення шкідників, які вражають наземну частину рослини. Починається посів розсади теплолюбних овочів і квітів з довгим циклом зростання. Городники можуть сіяти баклажани, томати, зелень, бобові і солодкий перець. Квітникарі висівають бегонію, петунії, вербену. Для садівників в лютому є сприятливі дні для обрізки плодових дерев.
Березень. Середина місяця вкрай невдала для початку посівної, але є сприятливі дні для посівної на розсаду. У березні висівають білокачанну та пекінську капусту, високорослі сорти солодкого перцю, помідор, редис, шпинат і гірчицю. Квітникарі можуть сіяти бальзамін, глоксинію, фуксію, колеус, лавр, карликовий гранат.
Квітень. Перші дні місяця вкрай невдалі для посіву будь-яких культур. Дозволяється тільки обприскування, підстригання декоративних чагарників і дерев. З другого тижня починається вдалий для городника і садівника період. Висаджують цибулинні рослини, проводять щеплення дерев. Вдалою буде висадка розсади у відкритий грунт, якщо він достатньо прогрівся.
Травень. На початку місяця не рекомендується щось сіяти, невдалий період і для висадки розсади у відкритий грунт. Квітникарям не варто пересаджувати навіть кімнатні рослини. З 9 травня настає сприятливий період для посіву капусти будь-якого сорту, декоративних і ягідних чагарників, бобових, полуниці і винограду. Вдалі дні для посадки будь-яких в'юнистих рослин – від декоративного плюща до плетистої троянди.
Рекомендуються обприскування і обрізка дерев.
Червень. Хороший період для початку збору врожаю. Заготовляють ягоди і трави. Місячний календар рекомендує сушіння трав і ягід. Друга половина місяця – сприятлива для сівби та садіння коренеплодів і цибулинних квітів.
Липень. На початку місяця не рекомендується заготовляти зелень і будь-які трави, а також інші культури, які потребують довгого зберігання. Для консервування період сприятливий. У середині липня садівники можуть зайнятися збором і пересадкою ягідних та фруктових культур. Висаджені у цей період квіти скоро починають цвісти.
Серпень. Початок циклу особливо вдалий для заготівлі і консервації, смачними вийдуть варення і соління. Проведення посівних робіт і пересадки чагарників не рекомендується. Садівники можуть починати підготовку бульб та насіння до зими. В кінці серпня городники можуть активно заготовляти сушені трави, фрукти і овочі, збирати насіння соняшника.
Вересень. Городники починають посів озимих культур. Місячний календар добре впливає на заготівлю плодів для тривалого зберігання. Середина місяця вдала для посадки дерев, догляду за домашніми квітами. Невдалою буде спроба розмноження рослин діленням кореневої системи. Городники можуть проводити роботи із знищення шкідників.
Жовтень. Згідно з місячним календарем проводять різні маніпуляції з грунтом. Не слід збирати пряні і лікарські трави, пересаджувати і розмножувати рослини. Сприятливі дні для підрізування і щеплення плодових дерев. В кінці місяця садівники можуть проводити на укриття вразливих до зимових холодів рослин.
Листопад. Саме час квітникарям зайнятися пересадкою і підрізуванням кімнатних рослин. З посівом нових квітів краще почекати. Сприятливі дні для висадки цибулинних рослин в теплицях і вдома. Можна проводити розпушування ґрунту, кореневе і позакореневе підживлення. В листопаді проводять посів зелені і деяких овочів для вирощування на підвіконні.
Грудень. Період в календарі вкрай сприятливий для боротьби з наземними і кореневими шкідниками. В окремі дні дозволені будь-які маніпуляції з рослинами. Висівають перші насіння для вирощування овочів і зелені в теплиці.
l
Фахівці настійно не рекомендують займатися роботами на городі в період молодого Місяця. В цей час наш природний супутник забирає життєві сили і енергію з усіх живих істот на Землі, щоб відродитися самостійно; тому цей період і отримав назву "молодика".
Якщо ви бажаєте посадити чи посіяти рослини, які ростуть вгору (пшеницю, квіти, огірки тощо), то робити це слід тоді, коли Місяць "зростає". А ті культури, які ростуть під землею (коренева петрушка, картопля, буряк тощо), варто висаджувати в період спадаючого Місяця, – це найбільш сприятливий час для їх зростання.
За матеріалами 
інтернет-видань.

Січень-Грудень...

Фахівці настійно не рекомендують займатися роботами на городі в період ...

За матеріалами інтернет-видань.

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 3530
Читати далі
19.01.2017

кітНаші  предки  вірили…

Від граду, засухи 
й пожежі
Природа приносила нашим предкам не лише радощі, але досить часто й великі клопоти. Боялися ж вони найбільше граду, блискавки, пожежі й тривалої засухи. Проте можна було чинити певні дії, щоб запобігти біді.
Град припинявся, якщо господиня викидала із сіней хлібну лопату й коцюбу (чи кочергу) так, щоб вони впали навхрест. У такий спосіб розганяли градові хмари, якщо вони тільки насувалися… Щоб блискавка не запалила хати, підпалювали в печі лозину верби, освячену на Вербну неділю й підкурювали в усіх кутках, біля вікон і біля покуття. 
Якщо спричинялася пожежа, треба гасити її молоком, щоб вона  не перекидалася на інші будівлі. Обходили навколо палаючої хати з іконою Божої Матері – Неопалима Купина, читаючи молитву.
Від засухи рятувались тим, що вдовиці, зібравшись разом, ходили поливати могили утоплеників, яких ховали біля цвинтарської огорожі. Молодь, упрягшись у плуга, проводила дві борозни на двох перехресних вулицях села. А діти ловили жаб, прив'язували до стовпа й намовляли викликати дощ. Бувало, що прив'язували їх, посадивши у постола, й катали по вулицях, як у санках. Коли дощ починався, жабу відпускали. Кидали в колодязі порожні гладущики або череп'я від них.
Якщо кіт умивається…
Вірування стосувались не лише природних явищ і людей. Спостерігали, як поводяться тварини і птахи – домашні й ті, що жили біля людини. 
Якщо кіт умивається лапою за вухом – чекай гостей, якщо лівою лапою – злів по вулиці, і навпаки. Якщо сабака виє носом догори  ("на місяць") – на пожежу, а донизу – хтось помре. Коли прибивалися кошеня чи цуценя, їх не виганяли. За повір'ям, це віщували прибуток у господарстві: прибуде грошей чи худоби, чи ще якого добра.
Коли лелека оселявся на подвір'ї вірили, що це принесе щастя. Його гніздо не дозволяли руйнували, адже тоді він принесе палаючу головешку й запалить хату. Якщо горобець чи синичка постукають у шибку, чекай новину. Якщо курка заспіває півнем, трапиться якась несподіванка, здебільшого недобра. Такій курці треба відрубати голову.
За густим молоком
Корову вперше виганяли на пашу після Проводів у понеділок або зі святого Георгія. Щоб худоба була здорова й давала багато молока за лозу брали гілочку свяченої верби і промовляли: "Іди за густим молоком, за добрим сирком, щоб ти так ся напасла, щоб сметана була, як масло".
Переганяючи через ворота, корову хрестили й молилися, просили святого Георгія: "Святий, Юрію, як ти одвертаєш усяку нечисть, так одверни од моєї скотини злу тварь, збережи од хижих зубів, од лютих хвороб". 
Іноді переганяли корову через вогонь, розкладений на воротях. Або ще на стовпи воріт  клали окрайчик хліба, розламаний навпіл чи по крашанці. Потім усе це кришили тварині в пійло. Дехто клав на воротях сокиру, ножа, повернуті вістрям у двір, і переганяли над ними худобу. 
Такі дії повинні  були вберегти її від хвороб і нечистої сили. Щоб скотина не втекла й не загубилася, хазяїн чи хазяйка знімали із себе пояс або очкур, путали ним передні ноги корови, промовляючи: "Де б ти не ходила, де б ти не блудила, гарно напасися  й до хліва вернися". Потім пояс знімали й клали їй під ноги.
Підготував 
Ігор Вижовець.

Від граду, засухи й пожежі

Природа приносила нашим предкам не лише радощі, але досить часто й великі клопоти. Боялися ж вони найбільше граду, блискавки, пожежі й тривалої засухи. Проте можна було чинити певні дії, щоб запобігти біді.

Підготував Ігор Вижовець.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1186
Читати далі
19.01.2017
Військова служба 
за контрактом

Foto (3)Військова служба за контрактом

За планами підготовки Збройних Сил України, у першому кварталі 2017 року триватиме підготовка резервістів першої черги. Зокрема, з 17 січня і до кінця травня на базі п'яти військових частин відбудуться навчальні збори резервістів першої черги. Кожен з етапів зборів триватиме по 30 діб.  

Ігор ГОРПИНКО.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 700
Читати далі
19.01.2017

644_148162115789731Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних

На сьогодні досить актуальним залишається питання дотримання військово-облікової дисципліни та покращення стану організації і ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних.
Представниками Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату в 2016 році на призовників і військовозобов'язаних складено 552 протоколи про адмінправопорушення. З них 225 — за недотримання термінів постановки на військовий облік, 327 — за неявку призовників до військового комісаріату. Загалом сума фінансових стягнень становить 23656 грн.
3 метою підвищення свідомості призовників і військовозобов'язаних щодо необхідності дотримання військово-облікової дисципліни пропонуємо ознайомитись з Правилами військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р., № 921.
 ПРАВИЛА
військового обліку призовників і військовозобов'язаних
1. Призовники і військовозобов'язані повинні:
- перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) військових комісаріатах, за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих комітетах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;
- прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу військового комісара районного (міського) військового комісаріату, відповідних керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішенням комісії з  питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) військових комісаріатів;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- особисто у семиденний строк прибувати до районних (міських) військових комісаріатів з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, у службові відрядження, на навчання, у відпустку чи на лікування (строком понад три місяці за межі України) у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
- особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліки, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади;
- негайно повідомляти районним (міським) військовим комісаріатам за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) військових комісаріатів документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.
2. У разі, коли за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, визначеного указом Президента України.
3. Призовники і військовозобов’язані за порушення, встановлені пунктами 1 і 2 цього додатка, а також за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, умисне псування військово-облікових документів чи втрату  їх з необережності, неявку за викликом до районних (міських) військових комісаріатів без поважних причин, за несвоєчасне повідомлений обліковому органу, де перебувають на військовому обліку, даних про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я (після тривалого лікування хвороби та (або) хвороби, яка спричинила часткову (повну) втрату працездатності), адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади притягуються до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
4. Керівники та посадові особи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, військових частин, підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, а також власники будинків за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за неподання до районних (міських) військових комісаріатів списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників і військовозобов’язаних, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення сповіщення призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до районного (міського) військового комісаріату, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, та неподання відомостей про призовників і військовозобов'язаних несуть відповідальність згідно із Законом.
5. Громадяни, які ухиляються від призову на строкову військову службу, призову за мобілізацією військового обліку або спеціальних (перевірочних) зборів, несуть адміністративну   та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
Валерій МАЦЮк, 
начальник відділу з питань діяльності правоохоронних органів, оборонно-мобілізаційної та кадрової роботи міськвиконкому.

На сьогодні досить актуальним залишається питання дотримання військово-облікової дисципліни та покращення стану організації і ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних.

Валерій МАЦЮК. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 811
Читати далі
19.01.2017

DSC01726Прощальне слово Гнату Ольховичу

У вівторок, 17 січня, у наш колектив чорним птахом прилетіла трагічна звістка: за обрій земного життя пішов 
Гнат Петрович
Ольхович. 
Доля відміряла нашому колезі 85 з лишком років. Його життєвий шлях розпочався в м. Рожищі, що на Волині, де народився 23 серпня 1931 року. Там минули дитинство і юність. 
Усе своє трудове життя він присвятив улюбленій справі — журналістиці. Спочатку працював в редакції Рожищенської  районної газети, на обласному радіо.  У січні 1959 року Гнат Ольхович очолив редакцію ковельської газети "Прапор Леніна", пізніше — міжрайонної газети "Комуністичним шляхом", яку редагував до грудня 1964 р. Свою трудову діяльність в нашій газеті продовжив з 1965 року і працював у ній понад півстоліття. 
Гнат Петрович — член Національної спілки журналістів України, за свою самовіддану працю удостоєний багатьох нагород та творчих відзнак, та найголовнішим свідченням його авторитету та визнання є щира прихильність і повага читачів. 
Перестало битися серце, та не перестали звучати слова талановитого журналіста, які навіки закарбувалися в його численних статтях, кореспонденціях, інтерв'ю.  Його влучне, мудре друковане слово торкалося найпотаємніших куточків людської душі. Багато ковельчан вдячні йому за увагу та підтримку, адже кожному старався допомогти. 
З Гнатом Петровичем наш колектив пов'язують найтепліші та найкращі спогади. Для усіх нас він був добрим колегою, вірним другом і порадником, людиною нестримної енергії та шляхетної вдачі. Ми любили і поважали його за гострий розум, мудрість, високий професіоналізм, комунікабельність, товариськість, активну громадянську позицію. Усе своє життя, до останньої миті, він був у русі, серед людей, ніколи не втрачав оптимізму і гарного настрою, у чому був прикладом для багатьох. 
Прощавайте, дорогий Гнате Петровичу. Світла пам'ять про Вас, Ваші добрі справи, людяність, щирість, любов до життя назавжди залишиться в наших серцях. 
Ми глибоко сумуємо з приводу непоправної втрати разом з сім'єю, для якої він був взірцем і надійною опорою, розділяємо горе з його родиною, друзями та близькими. Нехай душа Гната Ольховича знайде блаженний спокій у Царстві Небесному, а волинська земля, яку він так любив, буде йому легким пухом. Вічна йому пам'ять і шана!
З глибоким сумом — 
трудовий колектив редакції газети "Вісті Ковельщини", 
первинна журналістська організація.
l

У вівторок, 17 січня, у наш колектив чорним птахом прилетіла трагічна звістка: за обрій земного життя пішов 

Гнат Петрович Ольхович. 

Доля відміряла нашому колезі 85 з лишком років. Його життєвий шлях розпочався в м. Рожищі, що на Волині, де народився 23 серпня 1931 року. Там минули дитинство і юність. Усе своє трудове життя він присвятив улюбленій справі — журналістиці. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1402
Читати далі
19.01.2017

DSC_2667Життя, присвячене добру

Сумує дуб, сумує ясен,
Палає свічка, мерехтить,
А на портреті — образ ясний,
У чорній стрічці… Так болить…
Боже наш милий, спаси і помилуй!..
Відкрий тайну: чому передчасно Ти забираєш на Небеса найдобріших, наймудріших, найталановитіших? Вони так потрібні нам на цій багатостраждальній українській землі.
Мовчать небеса…
Ще вчора ми спілкувалися, бачили лагідну усмішку, відчували дружню підтримку 
Петра Петровича
СМАЛЯ.
І ось — як грім у зимовий різдвяний ранок прилетіла звістка: нашого дорогого Петра Петровича немає. Хвиля суму і великих сердечних переживань заполонила наші душі.
Мов із туману сірого буття, виринають спогади. Він любив ліс, природу, свій колектив, найбільше — сім'ю і родину. У нього було багато друзів. Та похитнулося здоров'я…
Кажуть, що надірвав свої життєдайні та духовні сили, коли боровся за збереження статусу рідного колективу та успішного господарства під значущою назвою "Тур".
Справді: всілякі реформи та реорганізації не завжди ідуть на користь людям.
Петро Петрович як успішний господар,  як відповідальний керівник і, зрештою, як істинний патріот своєї країни, не шкодуючи ні сил, ні здоров'я, відстоював свою позицію не заради особистих інтересів, а в ім'я колективу і всієї Ковельщини.
Він був переможцем у цій боротьбі, тому що на його боці — правда.
Петро Смаль був напрочуд доброю людиною. Всім, чим міг, — ділився з ближніми, допомагав матеріально і морально. До того ж, був щирим другом газети "Вісті Ковельщини", і теж щороку старався допомогти в передплаті ветеранам війни і праці, "дітям війни", малозабезпеченим громадянам.
Для нього важливим було людське спілкування — в цьому вбачав сенс буття на цій землі. Це відчували колеги, друзі, рідні, які горнулися до нього.
...Кигиче  сумну пісню чайка над озером Сомин. В зажурі шумить довколишній ліс. Але не чує цієї мелодії природи Петро Петрович Смаль. Він залишився тільки у наших спогадах. Справжній господар лісу любив історію, поезію і був високоморальною й духовною людиною, вписав славну сторінку в життєпис Ковельщини.
Петро Смаль завжди був присутнім на святі "Лісової пісні" в Нечимному. Його поетична і разом з тим господарська душа була схожа на душу дядька Лева, який беріг первозданну природу від хижого нищення сучасним  черствим світом. 
Вслухайтеся в слова Лева: "… як буду я вмирати, то прийду до  ліса, — отут, під дубом, хай і поховають… Гей, дубоньку, чи будеш ти стояти, як сива голова моя  схитнеться?..".
Осиротіли сосна, вільха й дуб…
Осиротіла сім'я і вся родина…
Осиротіли й  ми, друзі і колеги  Ваші.
І дуб кучерявий переживає: "А хто ж нас буде захищати, ростити, оберігати?".
Ех, Петре Петровичу!  Непоправна втрата.
Сумуємо. Молимось за Ваше Царство Боже і Небесне з Раєм. У нашій пам'яті Ви залишитеся  вічно  зеленим, кучерявим дубом доти, доки стукають наші серця.
Ковельські журналісти, 
письменники і поети.

...Боже наш милий, спаси і помилуй!..

Відкрий тайну: чому передчасно Ти забираєш на Небеса найдобріших, наймудріших, найталановитіших? Вони так потрібні нам на цій багатостраждальній українській землі. Мовчать небеса…

Ще вчора ми спілкувалися, бачили лагідну усмішку, відчували дружню підтримку 

Петра Петровича СМАЛЯ.

І ось — як грім у зимовий різдвяний ранок прилетіла звістка: нашого дорогого Петра Петровича немає. Хвиля суму і великих сердечних переживань заполонила наші душі. Мов із туману сірого буття, виринають спогади. Він любив ліс, природу, свій колектив, найбільше — сім'ю і родину. У нього було багато друзів. Та похитнулося здоров'я…

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1325
Читати далі
19.01.2017

ЧАБАНЦвіт добра на стежках Анатолія Чабана

Не стало ще одного вірного сина країни — 
Анатолія Григоровича
ЧАБАНА.
Завершився славний земний шлях господаря, патріота держави.
Народившись на квітучій волинській землі, він все життя своє присвятив їй. Угли, Арсеновичі, Зелене — де б не ступала нога Трударя, там врожаїлась нива, вигодовувалась елітна худоба і найголовніше - поліпшувалися умови праці і відпочинку людей села, з якими постійно ділив і горе, і радість, а часом — й кусень хліба.
Дороги, газифікація, водогони, електрифікація і Божий храм — скрізь присутня благодійність і мудрість управлінця Анатолія Чабана. Плоди звитяжної праці бачила вся Україна на виставках досягнень в Києві.
Він не чекав милості ні від природи, ні від влади, бо розумів, що сіяти, як вирощувати, а ще більше — як тим багатством дбайливо розпоряджатися. "Стукайте, і вам відчинять", — навчав Учитель. Анатолій Григорович стукав у двері міністерських кабінетів, обласної адміністрації, своє районної — і йому відчиняли. Відповідна фінансова допомога йшла на Ковельщину.
Не злічити добрих справ і корисних діянь Анатолія Григоровича. Вони — в громаді села, господарстві і в простих людях, колегах по праці. До його чуйного серця тулилися і керівники, і прості люди, тому й друзів мав багато.
У той скорботний для Ковельщини день не зупинявся потік друзів, колег, знайомих і рідних. Квіти, вінки, корзини і живі квіти та співчуття рідним… Цвіте все навколо, а він, спокійний і нерухомий, приймав цю останню данину шани й подяки.
Держава нагородила Анатолія Чабана багатьма орденами, медалями, почесними грамотами та присвоїла звання "Заслужений працівник сільського господарства України", але оце людське пошанування  — найцінніше.
Прийде весна. Зійде ранкова зоря. А Сина Землі на полі нема. Не усміхнеться, а засумує зіронька Анатолія.
Такий жорстокий закон людського існування: Анатолій Чабан вичерпав із бездонної криниці  любові, виділеної Богом, все, без остатку, і пішов на Вічний спочинок.
Схилімо голови в журбі…
Помолімось за Царство Небесне його душі.
Запевнимо: Анатолію, друже, ти будеш жити у нашій пам'яті, допоки б'ються наші серця.
l
Анатолію Чабану —
посмертна присвята

Не стало ще одного вірного сина країни — 

Анатолія Григоровича ЧАБАНА.

Завершився славний земний шлях господаря, патріота держави. Народившись на квітучій волинській землі, він все життя своє присвятив їй. Угли, Арсеновичі, Зелене — де б не ступала нога Трударя, там врожаїлась нива, вигодовувалась елітна худоба і найголовніше - поліпшувалися умови праці і відпочинку людей села, з якими постійно ділив і горе, і радість, а часом — й кусень хліба.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 868
Читати далі
123