Загадкова смерть 

у Польщі

Як  повідомив тижневик «Kronika Tygodnia» (Замость, Республіка Польща) у замітці «Вбивство в Бродзіці», минулої неділі, 18 червня ц. р., поблизу Грубешова у населеному пункті Бродзіца знайдено тіло молодої жінки, яку, ймовірно, убили.

Слідство, яке має з’ясувати обставини смерті, веде окружна прокуратура Замостя. Її керівник Єжи Зяркевич відмовився давати будь-яку інформацію в цій справі.

Тіло було витягнуто із ставка в Бродзіці, котра знаходиться неподалік від автомобільної дороги. Прокурор, який прибув на місце події, прийняв рішення про патологоанатомічний розтин. Покази дали свідки, які мешкають неподалік.

Тим часом ця трагічна новина активно обговорюється у соціальних мережах в Україні. Як стверджують користувачі соцмереж, загиблою є ковельчанка Світлана Н., 1990 року народження, яка проживала у мікрорайоні Ковель-ІІ. У неї залишилася п’ятирічна донька, чоловік та рідна сестра Наталія. 

З п’ятниці про неї нічого не було відомо. У ставку її знайшли побитою, зі зв’язаними руками та прив’язаним до шиї каменем.

За матеріалами «Kronika Tygodnia» і сайта «ВолиньPost”.

Як  повідомив тижневик «Kronika Tygodnia» (Замость, Республіка Польща) у замітці «Вбивство в Бродзіці», минулої неділі, 18 червня ц. р., поблизу Грубешова у населеному пункті Бродзіца знайдено тіло молодої жінки, яку, ймовірно, убили.

Слідство, яке має з’ясувати обставини смерті, веде окружна прокуратура Замостя. Її керівник Єжи Зяркевич відмовився давати будь-яку інформацію в цій справі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 738

Майже 78 років налічує історія ковельської газети, яка нині має назву "Вісті Ковельщини". За цей час  школу журналістської майстерності у ній пройшли десятки творців друкованого слова.

На жаль, багато з них відійшли у Вічність. В останні роки перестало битися серце Степана Байдюка, Володимира Ковальчука, Гната Ольховича, трудова біографія яких складає не один десяток літ.

Для того, щоб вшанувати пам'ять про колег, помолитися за упокій їх душ, представники редакції прийшли минулого четверга у Свято-Благовіщенський собор, де настоятель храму отець Василь Мичко звершив поминальну службу. Він же проголосив промову, в якій віддав данину шани померлим журналістам, відзначив їх жертовну працю  на благо України.

Редактор газети Микола Вельма згадав тих, хто віддав кращі роки свого життя журналістиці, запевнив, що колектив і надалі гідно продовжуватиме традиції своїх попередників, подякував отцю Василю Мичку за увагу до нелегкої праці газетярів, розуміння їх духовних потреб, дієву співпрацю.

Наш кор.

НА ЗНІМКУ: під час  поминальної служби у Свято-Благовіщенському соборі.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Майже 78 років налічує історія ковельської газети, яка нині має назву "Вісті Ковельщини". За цей час  школу журналістської майстерності у ній пройшли десятки творців друкованого слова.

На жаль, багато з них відійшли у Вічність. В останні роки перестало битися серце Степана Байдюка, Володимира Ковальчука, Гната Ольховича, трудова біографія яких складає не один десяток літ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 514

Кожен з нас до скону віку береже у своєму серці пам'ять про вчителів і наставників. І тих, що вчили письму й математиці у школі, й тих, хто допомагав здобувати вищу або спеціальну освіту у виші, й тих, хто навчав азам обраного фаху.

В моєму житті таких людей було десятки, якщо не сотні. Завдяки їм я став тим, ким став, завдячуючи всім кращим, що маю, педагогам в широкому розумінні цього слова. Приємно, що дехто з тих, хто мене навчав, стали згодом моїми щирими друзями, до яких я завше ставився з пієтетом і великою повагою.

Серед них – і Степан Дорофійович Сачук, багатолітній головний редактор незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-нова", який гідно продовжив справу свого попередника Полікарпа Гервасійовича Шафети. 

Обох я вважаю своїми земляками, і дуже шкодую, що передчасно обірвалися їх життя. На те були різні причини, але, мабуть, найголовніша – титанічна праця на важкій і не завжди вдячній ниві журналістики, яка забирає здоров'я, сили, додає нервових стресів і невиліковних хвороб.

Але правильно кажуть, що людина живе доти, доки живе пам'ять про неї. Тому і Полікарп Шафета, і Степан Сачук досі з нами, їх колегами і друзями. Це ще раз підтвердило відзначення 13 червня 80-літнього ювілею Степана Дорофійовича, яке відбулося у Луцьку. Неможливо навіть перелічити відомих і шанованих на Волині людей, котрі зібралися у той день гуртом, щоб вшанувати пам'ять про видатного майстра Слова, одного з найблискучіших публіцистів України, вірного сина України, відважного воїна боротьби за правду і свободу.

Безперечно, головна заслуга у тому, що відбулася така знакова подія в суспільно-політичному житті нашого краю, – колективу редакції газети "Волинь-нова", їх очільників Олександра Згоранця, Василя Уліцького, Тамари Трофимчук. Вони виступили ініціаторами встановлення пам'ятної дошки на будинку, де мешкав Степан Сачук, як, зрештою, були фундаторами журналістської премії його імені (цьогоріч, до речі, премія присуджена посмертно міському голові Луцька Миколі Ярославовичу Романюку).

Відкриття дошки відбулося урочисто й хвилююче. На ній –барельєф ювіляра і його  професійне кредо, викарбуване поруч: "Найкраща політика – це чесна журналістика". Годі перелічити всіх, хто у той вітряно-бентежний день мовив добре слово про колегу, друга,  навчителя. Назву бодай декількох: Олександра Згоранця, Святослава Пирожка, Андрія Бондарчука, Людмилу Приходько, Петра Філюка, Євгена Хотимчука, Ольгу Куліш, Сергія Сафулька, Михайла Савчака, Володимира Карпука. Гадаю, читачам газети не потрібно їх представляти, бо на Волині добре знають усіх. 

Коротку промову виголосив і автор цих рядків, який ніколи не думав, що Степан Дорофійович, котрий відзначався козацьким здоров'ям і нескореним духом, не доживе до свого 80-річчя. Але що вдієш? Все – в руках Божих.

Щойно відкриту пам'ятну дошку освятили святі отці УПЦ Київського патріархату. По тому – колективна поїздка на кладовище, де похований Степан Сачук із дружиною, квіти до могил і хвилина мовчання.

Так, життя наше швидкоплинне. З бігом літ ми починаємо розуміти, що слід цінувати кожен день, кожну годину, кожну хвилину, подаровану нам Богом. І найбільша їх цінність тоді, коли поруч вас – друзі. Саме вони прийшли в гостину до  ювіляра у той вітряний червневий день, саме вони були завжди з ним поруч – і в будні, і в свята.

Тож нехай спокійно і затишно почувається душа Степана Дорофійовича у Царстві Небеснім. Ми його любимо, пам'ятаємо, шануємо. Вічна йому пам'ять!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: під час відкриття пам'ятної дошки Степану Дорофійовичу Сачуку в Луцьку.

Фото з архіву автора.

Кожен з нас до скону віку береже у своєму серці пам'ять про вчителів і наставників. І тих, що вчили письму й математиці у школі, й тих, хто допомагав здобувати вищу або спеціальну освіту у виші, й тих, хто навчав азам обраного фаху.

В моєму житті таких людей було десятки, якщо не сотні. Завдяки їм я став тим, ким став, завдячуючи всім кращим, що маю, педагогам в широкому розумінні цього слова. Приємно, що дехто з тих, хто мене навчав, стали згодом моїми щирими друзями, до яких я завше ставився з пієтетом і великою повагою.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 659

Росіянцям, як закінченим наркоманам, щодень потрібні все  нові й нові "дози", які б їх переконували, що вони – найкращі в світі, а їх лідер – вождь і вчитель всього прогресивного людства.

Власне, такою дозою мала служити пряма лінія з Владіміром Путіним, яку транслювали головні телеканали Московії. Як не дивно, вона розпочалася рівно о 12-й годині у четвер, 15 червня ц. р., що на кремлівського вождя не схоже: він, як правило, запізнюється на всі  зустрічі найвищого рівня. Закралась підозра, що пряма лінія готувалася заздалегідь, а глядачам її показали в запису.

Ця підозра у розумних людей посилилася ще більше, коли вишколені  і вихолені телеведучі  почали знайомити главу держави із запитаннями, що нібито  надійшли і надходять від мешканців різних регіонів імперії. Та от біда: всі ці запитання були досить дріб'язковими, які мала б вирішувати місцева влада, а не пан Путін. Але ж ні: треба  було челяді продемонструвати, що він і тільки він  – одноосібний володар всія Русі, без якого і дороги не асфальтують, і літаки не літають, і хворих не лікують, і будинки не ремонтують.

Одним словом, нудно і нецікаво. І в той же час – жодного запитання політичного спрямування, ніби не було в країні 12 червня потужних акцій протесту, сотень затриманих і заарештованих, нема корупції, про які переконливо розповів лідер опозиції Олексій  Навальний у документальному фільмі "Він вам не  Дімон", не триває військове втручання Росії у справи сусідніх країн, не живе народ за межею бідності і т. д., і т. п.

Режисери цього примітивного дійства постаралися, аби сюжети з місцевостей, віддалених від Москви, не надто дратували Владіміра Владіміровича, а дійові особи робили вигляд, що висловлюють критику на адресу влади, яка б не ображала, а звучала як похвальба. Бо чого, скажімо, варте було запитання одного вгодованого і гарно  одягнутого дядька, котрий трохи не дякував президенту за міжнародні санкції, що дозволили бурхливими темпами розвивати вітчизняні овочівництво і садівництво, і в той же час цікавився, чи держава й надалі дотуватиме аграріїв, якщо санкції не відмінять?

Блискуче розіграв Владімір Путін (чи його двійник) сценку, де з обуренням говорив про нечуваний розмах русофобії  на Заході, підступи буржуазних ідеологів проти "чесно" і "прозорої"  політики РФ, використання опозиції в боротьбі з "найдемократичнішим" у світі режимом.

І вже геть неперевершеним був московський цар, коли вів мову про Україну, яка йому – наче колька в боці. Відповідаючи на фразу Петра Порошенка, який нещодавно процитував слова російського поета Михайла Лермонтова: "Прощай, немытая Россия", пан Путін розродився майже енциклопедичним спічем про історію написання цього вірша, а також у відповідь не забув згадати Шевченкове: "Доборолась Україна до самого краю". Звичайно, зробив він все це "експромтом", бо у вільний від роботи час почитує "Кобзар" мовою оригіналу…

Не міг господар прямої  лінії не згадати свого кума Віктора Медведчука, якого назвав трохи не найголовнішим "націоналістом" і "патріотом" України. При тому ні слова не сказавши про те,  чому російські війська продовжують окупувати Донбас і коли припинять криваву бойню на Сході нашої країни.

Не знаємо, хто писав сценарій тієї трагікомедії, названого "прямою лінією", яку  користь вона дасть пересічним росіянцям, але знаємо інше: нічого в політиці Москви не зміниться. Тому й невипадково сенат США днями ввів нові санкції проти Росії, котрі, як заявляють місцеві "політики" й "економісти", дуже корисні для них. Що ж, Бог вам у поміч.

Пряма лінія –  не єдине шоу, яким тішать кремлівські бояри своїх холопів: з 19 червня перший канал тамтешнього ТБ розпочав демонстрацію 4-серійного фільму про Владіміра Путіна, якого  створив всесвітньовідомий кінорежисер Олівер Стоун.

Шкода мені того Стоуна, який, можливо, заробивши гарні гроші, втратить в кінцевому підсумку свої гідність і честь, як колись втратили ті, хто у фільмах, нарисах й інтерв'ю вихваляли Сталіна, Гітлера, Муссоліні та інших  диктаторів.

Шкода й російських телеглядачів, яких годуватимуть пропагандистською локшиною, діючи за принципом: "піпл схаває". А, може, й не схаває, бо чомусь іноді здається, що не всі у Московії з'їхали з глузду.

Чи, можливо, тільки здається?..

Ярема ГОЯН.

Р. S. А те, що не всі в Росії з'їхали з глузду, свідчать смс-повідомлення, які надсилали люди В. Путіну і які висвічувалися на телеекранах. Ці повідомлення, очевидно, цензура не змогла видалити або хтось спеціально провів таку "диверсію".

Ось деякі СМС-ок: 

"Вся Росія вважає, що Ви засиділися на "троні".

"Коли Ви перестанете порушувати положення Конституції про максимальне президентство у 2 строки?".

"Ваші слова "своїх не здаємо" стосуються казнокрадів і корупціонерів?".

"Може Ви втомилися, і Вам час відпочити?".

"Путін, ти насправді вважаєш, що народ вірить у цей цирк з поставними запитаннями?".

"Чому Ви до цих пір не перемогли терористів? Адже ми дуже сильна держава".

"Чому Європу обігріваємо сибірським газом, а Сибір – дровами?".

Я. Г.

Росіянцям, як закінченим наркоманам, щодень потрібні все  нові й нові "дози", які б їх переконували, що вони – найкращі в світі, а їх лідер – вождь і вчитель всього прогресивного людства.

Власне, такою дозою мала служити пряма лінія з Владіміром Путіним, яку транслювали головні телеканали Московії. Як не дивно, вона розпочалася рівно о 12-й годині у четвер, 15 червня ц. р., що на кремлівського вождя не схоже: він, як правило, запізнюється на всі  зустрічі найвищого рівня. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 493

Від  четверга 

до  четверга

(Астрономічні відомості наведено за київським часом)

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 443

З ініціативи міської організації політичної партії "ВО "Батьківщина" у Ковелі проходить довготривала акція "Впізнай свого улюбленця на клумбах міста". Її мета — спільними зусиллями громади зробити наше довкілля  квітучим та гарним.

Впродовж  літа усі бажаючі можуть подарувати цибулини тюльпанів, які згодом будуть висаджені на квітниках рідного Ковеля. Не стільки важлива кількість Вашого внеску, як небайдужість і щире вболівання за загальну справу.

Збір посадкового матеріалу проводиться в приміщеннях:

n Ковельської міської ради (вул. Незалежності, 73, І поверх);

n міського осередку партії "ВО "Батьківщина" (вул. С. Бандери, 9, ІІ поверх, тел. 5-24-20);

n в наметах політичної партії  "ВО "Батьківщина".

Акцію підтримав виконавчий комітет міської ради. 

Сподіваємось, що це зробите і Ви, дорогі ковельчани. І наступної весни ваші улюблені квіти стануть окрасою міста. 

Оргкомітет.

З ініціативи міської організації політичної партії "ВО "Батьківщина" у Ковелі проходить довготривала акція "Впізнай свого улюбленця на клумбах міста". Її мета — спільними зусиллями громади зробити наше довкілля  квітучим та гарним.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 427

15-17 червня ц. р. у м. Львові відбувся традиційний міжнародний турнір з вільної боротьби серед юнаків та дівчат 2000-2001 років народження, присвячений пам’яті Заслуженого тренера України О. Созонова. 

У турнірі брали участь збірні команди Грузії, Латвії, Естонії, Литви, Білорусі, Польщі та українські борці.

Вдало виступили вихованки ДЮСШ управління освіти (на знімку). У категорії 46 кг Анастасія Падошик у боротьбі за золоту нагороду поступилась спортсменці з Польщі і здобула “срібло”. А Анастасія Лебедєва у боротьбі за бронзову нагороду перемогла спортсменку з Естонії.

Щиро вітаємо наших дівчат із вдалими виступами!

Готували спортсменок до змагань тренери Олег Стус та Ігор Падошик.

Володимир ОЛЕКСЮК.

15-17 червня ц. р. у м. Львові відбувся традиційний міжнародний турнір з вільної боротьби серед юнаків та дівчат 2000-2001 років народження, присвячений пам’яті Заслуженого тренера України О. Созонова. 

У турнірі брали участь збірні команди Грузії, Латвії, Естонії, Литви, Білорусі, Польщі та українські борці.

Вдало виступили вихованки ДЮСШ управління освіти (на знімку). У категорії 46 кг Анастасія Падошик у боротьбі за золоту нагороду поступилась спортсменці з Польщі і здобула “срібло”. А Анастасія Лебедєва у боротьбі за бронзову нагороду перемогла спортсменку з Естонії.

Щиро вітаємо наших дівчат із вдалими виступами!

Готували спортсменок до змагань тренери Олег Стус та Ігор Падошик.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 433

Гороскоп

з 26  червня по 2 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 448