Наступної неділі, 25 червня, в Україні відзначатимуть День молоді. З гарним настроєм свято зустрічають випускники промислово-економічного коледжу Луцького національного технічного університету Ірина Домнюк, Андрій Корейба, Вадим Сакидон, Наталія Ілюшик. Адже вони завершують навчання не лише з вагомими здобутками в оволодінні знаннями, а й удостоєні високої честі – їх прізвища занесуть у Почесну книгу коледжу.

Таку книгу в одному з провідних навчальних закладів Волині ведуть з 1978 року, однак цьогоріч вперше вшанують одразу чотирьох студентів – кращих із кращих, які вписали яскраві сторінки в історію рідного коледжу.

Тож нехай цим хлопцям і дівчатам й надалі щастить на життєвому шляху, а гарний настрій, творча наснага, оптимізм і громадянська активність ніколи не полишають їх!

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Наступної неділі, 25 червня, в Україні відзначатимуть День молоді. З гарним настроєм свято зустрічають випускники промислово-економічного коледжу Луцького національного технічного університету Ірина Домнюк, Андрій Корейба, Вадим Сакидон, Наталія Ілюшик. Адже вони завершують навчання не лише з вагомими здобутками в оволодінні знаннями, а й удостоєні високої честі – їх прізвища занесуть у Почесну книгу коледжу.

Таку книгу в одному з провідних навчальних закладів Волині ведуть з 1978 року, однак цьогоріч вперше вшанують одразу чотирьох студентів – кращих із кращих, які вписали яскраві сторінки в історію рідного коледжу.

Тож нехай цим хлопцям і дівчатам й надалі щастить на життєвому шляху, а гарний настрій, творча наснага, оптимізм і громадянська активність ніколи не полишають їх!

Фото  Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 482

Погода в Ковелі 

22–28 червня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 619

Надія жіночого футболу –

 Єлизавета Анакіна і Софія Кисляк

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1093

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що жодне свято в родинах наших земляків не обходиться без пахучої, смачної і поживної продукції, яку виробляють трудівниці Ковельського хлібокомбінату (директор Іван Смітюх). Та й в будні дні ми залюбки смакуємо випічкою, над якою "чаклують" майстрині підприємства.

Великою популярністю у споживачів користуються кондитерські вироби, які можна придбати в спеціалізованих магазинах і кіосках комбінату. Купуючи їх, кожен із нас переконаний: висока якість гарантована. Отож, залюбки ласують тортами, тістечками, булками, кексами, печивом тощо і діти, і дорослі.

НА ЗНІМКУ: працівники кондитерського цеху ТОВ "Ковельський хлібокомбінат" Оксана СМІТЮХ, Людмила НИНЮК, Тетяна ПАНАСЮК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що жодне свято в родинах наших земляків не обходиться без пахучої, смачної і поживної продукції, яку виробляють трудівниці Ковельського хлібокомбінату (директор Іван Смітюх). Та й в будні дні ми залюбки смакуємо випічкою, над якою "чаклують" майстрині підприємства.

Великою популярністю у споживачів користуються кондитерські вироби, які можна придбати в спеціалізованих магазинах і кіосках комбінату. Купуючи їх, кожен із нас переконаний: висока якість гарантована. Отож, залюбки ласують тортами, тістечками, булками, кексами, печивом тощо і діти, і дорослі.

НА ЗНІМКУ: працівники кондитерського цеху ТОВ "Ковельський хлібокомбінат" Оксана СМІТЮХ, Людмила НИНЮК, Тетяна ПАНАСЮК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 426

Як вже повідомляли «Вісті Ковельщини», 13 червня ц. р. в сесійному залі Будинку рад були заплановані громадські слухання по обговоренню проектів регуляторних актів «Про затвердження «Регламенту розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім’ями, члени яких загинули під час участі в АТО, для передачі ділянок безоплатно у власність» та «Про затвердження Положення «Про надання земельних ділянок із земель Ковельської міської ради у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд». Про це інформувалося й на офіційному сайті Ковельської міської ради.

Однак громадські слухання щодо обговорення цих надзвичайно важливих проектів регуляторних актів того дня так і не відбулися, хоч окремі ковельчани прийшли. 

Серед присутніх – депутати міської ради, працівники структурних підрозділів міськвиконкому, представники громадської ради при Ковельській міській раді та інші небайдужі громадяни міста.

На початку засідання, яке вела секретар Ковельської міської ради Віра Федосюк, члени громадської ради висловили думку про недостатню кількість громади для обговорення важливих регуляторних актів безпосередньо для учасників АТО та інших пільгових категорій. Їхню думку підтримали й інші присутні в залі місцеві активісти, котрі, мотивуючи низьким рівнем підготовки громадських слухань, запропонували перенести їх проведення на 4 липня 2017 року. Рішення було поставлене на голосування та майже одноголосно підтримане присутніми. 

Звісно, можливо, і є певні прорахунки в цьому плані. Однак проблема ще й в іншому: на жаль, люди «розучилися» читати газети та інші друковані видання, а, користуючись Інтернетом, відвідують не зовсім ті сайти, які можуть про це інформувати. 

Та, все ж, ми не хочемо судити, хто в цій ситуації правий, а хто – ні, адже поважаємо і прислухаємось до думки кожного. Тож вирішили з’ясувати позицію обох сторін.

l

Микола ПЕЧЕНЮК, голова громадської ради при Ковельській міській раді:

—Справді, оголошення про те, що мають відбутись громадські слухання, було розміщене на сторінках газети «Вісті Ковельщини», на офіційному сайті міста. Але далеко не всі ковельчани читають міськрайонне видання та й на сайті, навіть якщо є така можливість, не всю інформацію переглянеш.

Вважаю, що про це керівництво міста мало б повідомити мене, як голову громадської ради при міській раді. У свою чергу, я поінформував би про громадські слухання керівників громадських організацій, активістів, людей, яких стосується питання, що мали тоді обговорюватись. Натомість міська влада нас проігнорувала. Складалося враження, що інформацію про проведення громадських слухань щодо порядку надання земельних ділянок учасникам АТО та сім’ям загиблих тримали в таємниці. Власне, це трапляється не вперше – не вважають за потрібне ставити до відома громаду щодо важливих заходів, що мають відбутися в місті, у більшості випадків. 

Ще на початку Революції Гідності у мене була конкретна пропозиція до очільників Ковеля. Аби повідомити громаду про те, що у місті щось будується, виділяється земля, реалізовуються інші проекти й таким чином уникнути земельних та інших конфліктів, великих зусиль та витрат не потрібно. Впевнений, таких питань не виникало б, якби, наприклад, міська влада інформувала ковельчан про важливі події чи заходи, які потребують спільної участі, скориставшись листівками та послугами пошти. 

Тому і в цьому випадку так вийшло, що, хоч вищезазначене питання спрямоване на вирішення проблеми забезпечення ветеранів АТО земельними ділянками, представників воїнів АТО у залі практично не було. Хоча вони готувалися, опрацьовували документи і т. д. 

Але громадські слухання не можуть відбуватись у переважній більшості за участю представників міськради й ледве двох десятків громадських активістів, ковельчан.

 l

Галина АРТЮШЕНКО, секретар громадської ради при Ковельській міській раді:

—Передусім, для того, щоб громадські слухання були легітимними, необхідний Статут міста, якого територіальна громада м. Ковеля й досі немає. Однак, не беручи до уваги цю обставину, як і в інших ситуаціях, влада і тут знайшла винного – громадську раду при міській раді, акцентуючи на тому, що вона, буцім-то, не виконує покладених на неї обов’язків та, так би мовити, існує на «папері». 

Тим не менше, ніхто не перешкоджає бажаючим працювати ефективніше, змінивши нинішніх голову громадської ради чи її секретаря, адже, на чиєсь переконання, вони «нічого не роблять». Аби це сприяло розвитку міста, підвищенню рівня життя ковельчан, ті, хто сьогодні займають ці посади, готові ними поступитися хоч зараз й лише порадами сприяти подальшій діяльності своїх наступників. Але в будь-якому разі міська рада, обрана громадою, має рахуватися з її думкою й без дозволу громади нічого не чинити.

Знаю, що повідомлення про те, що мають відбутися громадські слухання, було надруковане в газеті «Вісті Ковельщини», однак, зважаючи на мізерні пенсії, не надто високі зарплати й суцільну дорожнечу, не всі мають можливість передплачувати ковельську міськрайонку чи інші друковані видання, не всі також мають доступ до Інтернету, де про громадські слухання також можна було дізнатися. 

Проте є інші варіанти інформування населення. Зокрема, у цьому випадку учасників АТО, членів сімей загиблих Героїв, які стоять на черзі на отримання земельних ділянок. Чому, коли свого часу охочі йшли до влади, вони не шкодували коштів на друк агітаційних листівок, а тепер порівняно невеликі витрати на листи-повідомлення для людей, які віддавали своє життя та здоров’я заради нас усіх, здаються їм надмірними?

Особисто я вперше почула про громадські слухання від Людмили Данилевич – мами загиблого Героя Романа Данилевича, яка зателефонувала мені і повідомила, що випадково у фейсбуці побачила оголошення секретаря міської ради Віри Федосюк, розміщене в той самий день, коли вони повинні були відбутися. Тож ми мали лише кілька годин для того, щоб поінформувати про це тих, кого дане питання стосується.

Сьогодні громадській раді закидають, що, мовляв, її представники зірвали слухання. Але це не так. Ми просто показали владі, що працювати потрібно з громадою, з якою треба завжди рахуватися і належним чином інформувати про важливі питання, які варто спільно вирішувати.

За наполяганням присутніх громадські слухання з даних питань мають відбутися о 14:00 год. 4 липня 2017 року.

 l

Андрій ПАНАСЮК, член Ковельської міськрайонної Спілки учасників АТО:

—Оголошення про те, що мали відбутися громадські слухання, певний час розміщувалось на офіційному сайті міста. Про це інформували в міській раді.

Однак 13 червня ц. р. на громадські слухання прийшло дуже мало людей, хоч, чесно кажучи, був впевнений у тому, що збереться набагато більше ковельчан, які свою активність повною мірою виявляють у інших ситуаціях, або ж тих, котрих це питання стосується.

Головуюча, секретар міської ради Віра Федосюк, розпочала слухання, але, як виявилось, навіть та невелика кількість присутніх не була ознайомлена з проектами регуляторних актів, які пропонувалися для громадського обговорення. Розуміючи те, яка з цього може вийти катавасія, я висловив свою думку про те, що нам нічого приховувати (адже дехто у залі натякав на те, що хтось там щось «просовує», здійснює ще якість маніпуляції). 

Тому підтримав позицію більшості щодо перенесення на іншу дату проведення громадських слухань, аби дати можливість бажаючим додатково ознайомитися з усіма матеріалами. І вже 4 липня, на яке заплановані громадські слухання, ковельчани зможуть висловити свої думки з приводу цього. Це і є головне. А обговорювати чи коментувати причини, через які не відбулися громадські слухання, як на мене, сьогодні не варто. 

Звісно, ми таким чином втрачаємо час, але якщо це виправдано і сприятиме уникненню подальших взаємозвинувачень, то, думаю, таке рішення громади виправдане. 

 l

Віра ФЕДОСЮК, секретар Ковельської міської ради:

—Процитую уривок з інтерв’ю міського голови Олега Кіндера, опублікованого на шпальтах газети «Вісті Ковельщини» 16 березня 2017 року, № 17-18:

«—…Про цей документ говорять, починаючи з першої сесії нинішньої каденції. Нібито все, що робилось раніше, — неправильно, непрозоро, а зараз усе буде чесно та справедливо. Лишень варто розробити відповідне Положення. Слушна пропозиція. Погоджуюсь. Тож давайте спільно його розробимо, винесемо на розгляд громадськості і затвердимо рішенням ради. 

У відділі земельних ресурсів вже були напрацювання в цьому напрямку, але перед тим, як подавати проект на обговорення, хотів би почути думку депутатів про те, яким вони бачать цей документ.

ХХХ

Пройшов рік, а обранці громади так і не узгодили позиції. За пустою балаканиною втратили цілий рік. Далі зволікати, як на мене, немає сенсу, тому найближчим часом відділ земельних ресурсів оприлюднить громадськості власні напрацювання щодо цього Положення. А вже тоді ми точно почуємо пропозиції депутатів, а точніше – чергові нарікання, чому так, а не інакше».

(http://www.volynpost.com/articles/935-oleg-kinder-naprugu-schodo-tak-zvanoi-spekuliacii-navkolo-zemli-dlia-atovciv-nagnitayut-zadlia-piaru або “Вісті Ковельщини» від 16 березня 2017 року, № 17-18).

Нагадаю, що розмова велась у березні 2017 року. Тоді ж на сайті міської ради були оприлюднені розроблені проекти Положення «Про надання земельних ділянок із земель Ковельської міської ради у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» та «Регламенту розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім’ями, члени яких загинули під час участі в АТО, для передачі ділянок безоплатно у власність».

Бажаючі мали можливість ознайомитись з цими проектами та внести свої пропозиції та побажання. Депутатів міської ради регулярно, чи не на кожній сесії, комісії запрошували до ознайомлення з проектами.

Але замість конструктивної співпраці бачимо чергові нарікання та звинувачення – тепер, мовляв, міська влада не вміє комунікувати з громадою, не подала оголошення про проведення слухань і таке інше.

Прикро констатувати, що головними дійовими особами виступають очільники громадської ради, органу, створеного міською радою якраз для здійснення комунікацій з громадою. Звісно, що не всі ковельчани передплачують чи купують газету «Вісті Ковельщини». Однак подібні виправдовування в необізнаності зовсім не личать першим представникам громадської ради , які зобов’язані читати офіційні видання міста та інформувати громадсткість про події, які відбуваються в місті.

Час прийняття міською радою місцевих правил прозорого відведення земельних ділянок, у тому числі й учасникам АТО, відкладається ще мінімум на місяць. Комусь вигідно, щоб подібні рішення якнайдовше не приймались, щоб чим довше був привід для звинувачень на адресу міської влади у відсутності прозорості та маніпуляцій на тему забезпечення земельними ділянками учасників АТО.

Наостанок хочу зазначити, що жодним нормативним документом не передбачена кількість громадян при громадських обговореннях, натомість згідно з Постановою Кабінету Міністрів України після оприлюднення регуляторного акту (31.03.2017р.), громадяни подають письмові пропозиції, яких по даних регуляторних актах у виконавчі органи Ковельської міської ради за цей період не поступило жодного.

 l

Вадим ЛОГВІНОВ, начальник відділу земельних ресурсів виконавчого комітету міської ради:

—За розроблення даних проектів регуляторних актів взялися, в першу чергу, за дорученням депутатів міської ради, котрі бажали бачити чіткий механізм надання земельних ділянок учасникам АТО. Однак для того, аби запустити цей процес, його необхідно було урегулювати на загальному рівні, тому і виникло питання про розробку двох Положень. 

Неодноразово міська рада приймала рішення щодо розроблення регуляторного акту. Розпочали відповідні процедури: відділу земельних ресурсів було доручено розробити ці два Положення, які направили в Антимонопольний комітет, в Державну регуляторну службу України.

До речі, на квітневій та травневій сесіях міської ради, я підходив до мікрофона й інформував народних обранців про те, що на офіційному сайті міської ради розміщені Положення, з якими вони повинні були б ознайомитись і подати свої пропозиції. На жаль, жодної пропозиції так і не надійшло. 

Після того, як отримали листа Державної регуляторної служби України від 30 травня 2017 року й підготували пакет документів, оголошення про проведення громадських слухань було розміщене в газеті «Вісті Ковельщини», що відповідає засадам проведення регуляторної політики. Це оголошення оприлюднене на сторінках «Вістей Ковельщини» 8 червня ц. р. Тож вважаю, що було достатньо часу, аби з ним ознайомитись. Тому мені незрозуміла позиція депутатського корпусу, активістів стосовно недоцільності проведення 13 червня громадських слухань, мотивуючи тим, що про це належним чином не поінформували.

Щодо ковельчан-учасників АТО, котрих безпосередньо стосувались дані Положення, то їм попередньо ці документи надавались. Але від них також не надходили ні пропозиції, ні зауваження. Окрім того, відділ земельних ресурсів співпрацював із Спілкою учасників АТО, коли розроблялися Положення й Регламент. 

Отож, після затвердження Регламенту розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім’ям, члени яких загинули під час участі в АТО, для передачі ділянок безоплатно у власність виконавчим комітетом міської ради була б створена комісія, до складу якої входили б учасники АТО, громадські активісти, депутати міської ради. І процес би уже зрушив з місця.

Тому мене відверто дивує ситуація, що склалася. Лишається сподіватись, що 4 липня 2017 року громадські слухання таки відбудуться. 

Вікторія ЗІНЧУК.

Як вже повідомляли «Вісті Ковельщини», 13 червня ц. р. в сесійному залі Будинку рад були заплановані громадські слухання по обговоренню проектів регуляторних актів «Про затвердження «Регламенту розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, та сім’ями, члени яких загинули під час участі в АТО, для передачі ділянок безоплатно у власність» та «Про затвердження Положення «Про надання земельних ділянок із земель Ковельської міської ради у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд». Про це інформувалося й на офіційному сайті Ковельської міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 723

10 червня у селищі Люблинець, на нещодавно відкритій «Галявині дитячих мрій», відбувся одноденний православний дитячий табір «Я – ЦЕ УКРАЇНА» (на знімках).

Цей захід було організовано і проведено  настоятелями парафій  Різдва Іоана Хрестителя м. Ковеля та Святого Пантелеймона смт Люблинця Української Православної Церкви Київського Патріархату протоієреями Станіславом Беспаловим  і  Матвієм Олійником. У цьому їм допомагали активні парафіяни, що виконували роль вихователів.

За програмою проведення табору діти мали можливість грати в інтелектуальні та спортивні ігри, брали участь в різноманітних конкурсах та забавах.

Отець Станіслав провів для дітей урок-заняття на тематику православно-християнського патріотичного виховання молоді. Цікавість дітей виявлялась в безлічі питань до пастиря, що стосувались Бога, Церкви, Батьківщини, соціальних мереж, справедливості та багато іншого.

Після спортивних змагань з футболу та волейболу, в яких перемогу отримали мир та дружба, отець Матвій розповів таборянам про важливість збереження природи як джерела краси, сили, здоров’я, що дарується Богом для людини.

Також діти мали можливість вчитися варити юшку-уху, розпалювати багаття, спільно виконувати гімн нашої держави, а найголовніше – приємно в православному дусі провести час, подружитися, набратись позитивних емоцій та сил, щоб гідно рости справжніми патріотами та активними особистостями своєї Батьківщини-України та Матері – Української Церкви. 

Учителі парафіяльних 

недільних шкіл.

10 червня у селищі Люблинець, на нещодавно відкритій «Галявині дитячих мрій», відбувся одноденний православний дитячий табір «Я – ЦЕ УКРАЇНА» (на знімках).

Цей захід було організовано і проведено  настоятелями парафій  Різдва Іоана Хрестителя м. Ковеля та Святого Пантелеймона смт Люблинця Української Православної Церкви Київського Патріархату протоієреями Станіславом Беспаловим  і  Матвієм Олійником. У цьому їм допомагали активні парафіяни, що виконували роль вихователів.

Коментарів до новини: 5
Переглядів новини: 539

З 29 травня по 16 червня у міській гімназії діяв англомовний табір GoCamp з волонтеркою з Іспанії Крістіною Імез (на знімку).

GoCamp – це новий, інноваційний формат табору з поглибленим вивченням англійської мови. Протягом трьох тижнів табору гімназисти 5-8 класів взяли участь в реалізації проектів напрямку STEAM (наука, технологія, інженерія, мистецтво та математика), а також поглибили свої знання з англійської мови, спілкуючись із волонтером та вивчаючи англійську мову через інтерактивні форми роботи. В англомовному таборі працювали вчителі англійської мови гімназії: В. Р. Гарбуз, Н. В. Бурим, О. М. Смаль. 

Протягом першого тижня таборяни створили девіз, пісню Go Camp, розробили правила поведінки у таборі, взяли участь у численних заходах, днях української та іспанської культур, відвідали «Місто професій» у міському парку. Таборяни охоче провели екскурсію англійською мовою для волонтерки Крістіни, із задоволенням взяли участь у виготовленні янголів Go Camp, візитних прапорів Mypersonalflag, вивчили основні рухи іспанського танцю – макарени, а також успішно виконували завдання на навчальних станціях STEAM. 

Протягом другого тижня в англомовному таборі Go Camp було проведено чимало заходів. Серед них – гра-інтерв’ю Treasure Hunt, запис відео ролика Mannequin Challenge, настольні та мовні ігри. Таборяни навчалися працювати в команді під час виконання завдань на Funny Stations, разом з вчителькою танців С. Ковчегіною вивчили основні рухи іспанського, грецького та французького танців, взяли участь у вікторині Happy English, виготовили маски, листівки, готували смачні фруктові салати у день Healthy Food, взяли участь у танцювальному флешмобі. Закінчився тиждень днем природи та походом у ліс.

Третій тиждень англомовного табору Go Camp був багатим на яскраві події. Серед них – День яскравих футболок, Олімпійських ігор, ярмарок солодощів, екскурсія до Шацького національного парку, похід у с. Вербку. Разом з волонтеркою Кріс Імез таборяни Go Camp виготовляли паперових звірят для лялькового театру, працювали над дизайном футболок Go Camp, грали у мовні та настольні ігри. У фінальний день табору було підбито підсумки роботи, організовано солодкий стіл. Кожен учасник табору отримав сертифікати англійською та українською мовами.

У таборі GoCamp вивчення англійської мови – це не мета, а засіб, за допомогою якого гімназисти перебувають в багатокультурному середовищі, навчаються працювати в команді, критично мислити та бути толерантними до інших. Мета GoCamp – виховати нове покоління всебічно розвиненої та освіченої молоді, яка готова до життя в 21-му столітті, вільно володіє іноземними мовами.

Вікторія ГАРБУЗ, 

вчитель іноземних 

мов міської гімназії.

l

Як повідомив редакції начальник управління освіти міськвиконкому Віктор Бичковський, цьогоріч з 29 травня по 16 червня у Ковелі діяло 17 таборів відпочинку з денним перебуванням дітей на базі загальноосвітніх шкіл міста  та позашкільних навчальних закладів. У них оздоровилося 1620 хлопчиків та дівчаток.

Для школярів проводилися різноманітні заходи, екскурсії, змагання, розважальні програми, вони чудово відпочили  і цікаво провели час у дружньому товаристві. 

Діти також мали можливість поліпшити свої знання з іноземної мови.  Крім англомовного табору, що діяв в міській гімназії, мовна група працювала при таборі у СШ № 3 ім. Лесі Українки.

Заступник голови облдержадміністрації Світлана Мишковець в ході роботи міжвідомчої комісії з питань організації та проведення оздоровлення і відпочинку дітей відвідала у Ковелі міську гімназію. Ковельчанам приємно, що Світлана Євтихіївна високо оцінила організацію роботи мовного табору, який діяв на базі цього навчального закладу.

Світлана ЛЯШУК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

З 29 травня по 16 червня у міській гімназії діяв англомовний табір GoCamp з волонтеркою з Іспанії Крістіною Імез (на знімку).

GoCamp – це новий, інноваційний формат табору з поглибленим вивченням англійської мови. Протягом трьох тижнів табору гімназисти 5-8 класів взяли участь в реалізації проектів напрямку STEAM (наука, технологія, інженерія, мистецтво та математика), а також поглибили свої знання з англійської мови, спілкуючись із волонтером та вивчаючи англійську мову через інтерактивні форми роботи. В англомовному таборі працювали вчителі англійської мови гімназії: В. Р. Гарбуз, Н. В. Бурим, О. М. Смаль. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 822

Днями, у розпал передплатної кампанії на друге півріччя, в приміщенні відділення поштового зв’язку № 8 у Ковелі (вул. Незалежності, 84)  відбувся День передплатника.  

Поштовики та представники тижневиків «Вісті Ковельщини», «Волинські новини» радо спілкувалися з читачами, які прийшли оформити передплату на улюблені  видання.

Робоче місце працівників «Вістей Ковельщини» відразу впадало у вічі: в центрі – банер з логотипом видання, на столі – примірники газети, призи. Аби заохотити людей до передплати, ковельські журналісти підготували безпрограшну лотерею.  Серед подарунків – солодощі, продукти харчування, канцелярські товари, інші корисні речі. 

Журналістам було дуже приємно зустрічати постійних читачів, які вже десятки років крокують по життю разом з нашою газетою. Були й такі, що з газетою знайомилися вперше. Відбувся відвертий діалог, під час якого читачі ділилися враженнями про часопис, давали слушні зауваження та пропозиції. 

Першою «Вісті Ковельщини» передплатила ковельчанка Зінаїда Самолюк. Жінка давня шанувальниця газети, із задоволенням бере участь в різноманітних акціях та розіграшах подарунків, які організовує колектив редакції, неодноразово й перемагала.

Ковельчанин  Йосип Шнайдер газету читає давно, але ще ніколи не брав участі в Дні передплатника, тож чоловікові було цікаво і в лотерею пограти, і з журналістами поспілкуватися. «Мені подобається міськрайонна газета, адже у ній – всі новини про Ковельщину, людей нашого краю. Я задоволений, і з нетерпінням чекаю кожного свіжого номера», – каже Йосип Трохимович.

Любить читати пресу ковельчанин Михайло Дудка. Приємно, що серед інших видань у його поштовій скриньці обов’язково є «Вісті Ковельщини». «Бажаю журналістам успіхів у творчій праці, здоров’я міцного, цікавих сюжетів для публікацій», – побажав нам пан Михайло.

Анна Синюк відзначила, що в нашій газеті кожна інформація – цінна. «Я дуже люблю читати, тож від першої до останньої сторінки перечитую все», – наголосила ковельчанка. 

Віра Омельчук прийшла на пошту разом з десятирічним онуком Богданом. Поки хлопчина витягував лотерейний квиточок та роздивлявся виграний приз, Віра Степанівна розповіла, що працювала у сфері зв’язку – в «Укртелекомі». У її домівці завжди є газети, а добрій традиції передплачувати міськрайонку не зраджує ось уже кілька десятків років. 

«Вісті Ковельщини» того дня передплатили й Раїса Любашевська, Людмила Бондаренко, Лариса Франко, Валентина Гнатюк, працівники пошти.

Передплатні квитанції оперативно оформляли листоноші Ніна Юхимук, Ольга Ляшук, працівники відділу передплати, роздрібної торгівлі та продажу послуг Надія Лукашук, Оксана Лукашик, Людмила Шиманська. 

Редакція газети «Вісті Ковельщини» висловлює щиру вдячність за вмілу  організацію Дня передплатника начальнику Центру поштового зв’язку № 4 Ларисі Філіпчук, її заступнику Світлані Мокійчук, начальнику відділу передплати, роздрібної торгівлі та продажу послуг Ганні Тирсіній. Наш колектив дякує усім читачам «Вістей Ковельщини», завдяки яким тираж газети з року в рік не зменшується.

Окремі слова вдячності – власникам групи компаній «Юкон» Юрію Семенюку та Богдану Конопацькому за надану спонсорську допомогу до Дня передплатника та постійну підтримку акцій, що організовує редакція.

Світлана ЛЯШУК.

P.S. Як повідомили нам у Центрі поштового зв’язку № 4, того дня ковельчани передплатили 124 видання, з них 42 квитанції оформлено на «Вісті Ковельщини». Люблять читати у Ковелі й газети «Волинь-нова», якої передплатили 18 примірників, «Вісник» –   21,  «Волинські новини» – 6. 

НА ЗНІМКАХ:  під час Дня передплатника у Ковелі.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Днями, у розпал передплатної кампанії на друге півріччя, в приміщенні відділення поштового зв’язку № 8 у Ковелі (вул. Незалежності, 84)  відбувся День передплатника.  

Поштовики та представники тижневиків «Вісті Ковельщини», «Волинські новини» радо спілкувалися з читачами, які прийшли оформити передплату на улюблені  видання.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 686

Люди, що живуть у містах, рідко замислюються над тим, яку воду вони п'ють. Мовляв, головне, щоби у кранах вона була чиста і смачна. А про те, яка повинна бути питна вода, яке очищення вона проходить і як така вода впливає на наше здоров'я, теж не завжди всім цікаво. Однак при цьому основна частина населення впевнена, що пити водопровідну воду не дуже корисно, тому купує фільтри для очищення води, кип'ятить, відстоює її або ж вживає бутильовану воду. 

Більшість з нас і не здогадується, від скількох факторів залежить якість води, яку ми п'ємо, тієї самої води, яку п'ють наші діти. Саме це ми й спробували  з'ясувати.

– Серед багатьох галузей виробництва, спрямованих на підвищення рівня життя людей, благоустрій населених пунктів і розвиток промисловості, водопостачання займає велике і важливе місце. 

Адже вода – це неодмінна частина всіх живих організмів, життєдіяльність яких без неї неможлива, – говорить начальник лабораторії Ковельського УВКГ Ніна ЛЕВЧУК. – Для нормальної течії фізіологічних процесів у людини й  створення сприятливих умов життя людей дуже важливим є гігієнічне значення води, тобто її якість. Нині забезпечення населення водою високої якості стало справжньою проблемою. Питна вода – це вода, найвища вимога до якості якої – бути безпечною в епідеміологічному і радіаційному відношеннях, нешкідливою за хімічним складом, мати сприятливі органолептичні властивості.

– Ніно Федорівно, що зроблено останнім часом для того, аби підвищити якість питної води?

– Для задоволення всіх необхідних вимог УВКГ "Ковельводоканал" використовує цілу низку заходів. Контроль якості питної води на відповідність нормативам ведемо від моменту підйому води з артезіанських свердловин до надходження її до споживача. Обов'язковими процесами підготовки води є якісне очищення і знезаражування.

Очищення, куди входить знезалізнення, є першим етапом водопідготовки. Знезаражування - це надійний і керований бар'єр на дорозі можливої передачі кишкових інфекцій та інших небезпечних хвороб, тобто знищення патогенних мікроорганізмів – бактерій і вірусів.

– Деякі ковельчани вважають, що хлорування води – це застаріла технологія, і є кращі альтернативи. Чи мають вони рацію?

– Хлорування – найбільш розповсюджений метод обробки води. До 2015 року "Ковельводоканал" використовував для знезаражування зріджений хлор. Хлорування водоводів і мереж з ємностей з рідким хлором було дуже небезпечною і дорогою операцією. Тому для безпечного проведення робіт керівництвом водоканалу було вирішено використовувати для знезаражування гіпохлорид натрію, який виробляється електро- хімічним способом на гіпохлоридних установках. Такі установки були придбані підприємством, і силами працівників водоканалу налагоджена їх робота. 

Електрохімічне хлорування води має ряд переваг перед хлоруванням рідким хлором: метод безпечний, не потрібно доставляти і зберігати на станції рідкий хлор (установки піддаються автоматизації).

Сьогодні ковельчани отримують якісну питну воду, яка відповідає вимогам ДСТУ 7525:2014 "Вимоги та методи контролювання якості" та ДержСанПіну 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

– Тобто ковельчанам немає підстав турбуватись з приводу якості води, яку вони щодня споживають? 

– Якість питної води, яка подається споживачам міста, відповідає вимогам всіх нормативних документів і не має відхилень від норм. Підприємство докладає багато зусиль для задоволення вимог споживачів до якості питної води. Це важка і непомітна праця, але дуже потрібна й важлива.

– У цьому навіть не сумніваюсь. Але, все ж таки, яким чином ведеться контроль якості питної води?

– Наступним чином. Відбір проб здійснюється пробовідбірниками згідно з робочими програмами і графіками, погодженими з Держпродспоживслужбою м. Ковеля. При відборі враховуються вимоги методик виконання вимірювань. При потребі проби води консервуються (згідно з МВВ), що обов'язково відображається у супроводжувальному акті відбору. Відібрані проби доставляються у відповідні лабораторії і реєструються у "Журналі реєстрації відбору проб".

– Які фактори негативно впливають на якість питної води?

– Факторами, які могли б впливати на якість води, є застарілі мережі та споруди водопостачання, недостатнє очищення на очисних спорудах водопроводу та введення реагенту для знезараження. 

Також негативний вплив на якість води може мати висока аварійність на мережах та ігнорування необхідності промивання водопроводів після ліквідації аварійних ситуацій.

l

Чи підприємство робить щось для того, аби запобігти цьому, цікавимось у начальника Ковельського УВКГ Юрія РИБАЧКА.

– Ковельським водоканалом постійно проводиться робота з недопущення впливу негативних факторів на якість води, – розповідає Юрій Іванович. – За останні роки було замінено більше трьох кілометрів аварійних водопровідних мереж (вул. Мазепи, Липинського, П. Мирного, Старицьких, Брестська, Шукшина, М. Гончара, Курбаса). Постійно проводиться промивання водопроводів відповідно до затвердженого графіка. 

На замовлення мешканців міста проводимо будівництво нових вуличних мереж водопостачання. У 2016 році прокладено водопроводи по вул. Черняховського та вул. Винниченка. 

Сьогодні розпочаті роботи з реконструкції водозаборів, що включають в себе повну заміну технологічного обладнання на свердловинах – насосів, труб, запірної арматури та автоматики. Окрім того, на стадії завершення знаходиться проект реконструкції водогонів від свердловин, в рамках реалізації якого буде здійснено повну заміну трубопроводів та запірної арматури від свердловин до насосної станції другого підйому по вул. Геологів. 

Для поліпшення водопостачання споживачам було замінено насосне обладнання та автоматику на насосній станції другого підйому по вул. В. Кияна (колишня вул. Ватутіна). 

З настанням літа і підвищенням температури навколишнього середовища різко зростає споживання води.

В спекотні місяці минулих років існуючих свердловин подекуди було недостатньо для нормального забезпечення споживачів необхідною кількістю води. Для покращення ситуації введено в експлуатацію резервну свердловину №7, що дозволило вже в минулому році подавати в мережі близько 1000 м3 питної води на добу додатково. 

Однак на поточний період цього вже недостатньо. Наразі "Ковельводоканал" хоче відновити роботу свердловини №2, розташованої на території  Зеленської сільради. Роботу цієї свердловини було припинено в 2011 році. Відновлення роботи свердловини коштуватиме нашому управлінню 200 тис. грн. На будівництво нової свердловини необхідно близько 2 млн. грн. Таких коштів "Ковельводоканал" не має.

Користуючись нагодою, звертаюсь за допомогою до органів місцевого самоврядування  усіх рівнів, адже з кожним роком питання водозабезпечення ставатиме гострішим, а відновлення роботи існуючої свердловини не потребуватиме таких затрат, як будівництво нової.

Хочу звернути увагу населення міста на необхідність вчасно розраховуватись за послуги водопостачання і водовідведення.

Дякую за розуміння тим, хто вчасно платить за надані послуги. Це дозволяє підприємству виконувати покладені на нас обов'язки по безперебійному та безаварійному забезпеченню міста питною водою.

– А які завдання все ж першочергові? 

– На сьогодні одним з основних завдань, що стоять перед управлінням, є вирішення питання  централізованого водопостачання населення мікрорайону Ковель-ІІ. В першу чергу, буде прокладатися водопровідна мережа в район тих вулиць, де населення не може користуватися водою від власних колодязів та свердловин через перевищення концентрацій забруднюючих речовин внаслідок діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Вже виділено кошти з міського бюджету на проектні роботи та проводяться інженерно-геодезичні вишукування для розроблення проекту.

Ковельське УВКГ й надалі буде працювати в напрямку покращення якісних і кількісних показників якості питної води та сподівається, що у ковельчан не будуть виникати сумніви щодо якості водопостачання.

Розмовляла 

Вікторія ЗІНЧУК.

Люди, що живуть у містах, рідко замислюються над тим, яку воду вони п'ють. Мовляв, головне, щоби у кранах вона була чиста і смачна. А про те, яка повинна бути питна вода, яке очищення вона проходить і як така вода впливає на наше здоров'я, теж не завжди всім цікаво. Однак при цьому основна частина населення впевнена, що пити водопровідну воду не дуже корисно, тому купує фільтри для очищення води, кип'ятить, відстоює її або ж вживає бутильовану воду. 

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 1324

Є люди,  що втоми не 

знають –

Їх серце пульсаром горить.

Біду й перешкоди долають,

Непізнане в далі манить.

Хочете чи ні, але саме такий Сергій Платонович Данилюк із Люблинця. Здається, відпрацював своє, проявив себе на посаді селищного голови і спочивай на "лаврах".

Е, ні! Це не для нього. Він – активіст громадсько-політичного життя, краєзнавець і пошуковець.

l

Історія рідного краю, села, селища – скільки цікавого заховалося за туманом минувшини… Донедавна дослідження історії, особливо тих подій і фактів, які йшли врозріз офіційною ідеологією, не тільки не заохочувалося, але й заборонялося.

Сьогодні – свобода! Досліджуй, пиши, видавай, аби твої таланти, можливості і гроші.

І з'являються ентузіасти, які відкривають нові обрії української справи і православ'я, маловідомих подій і фактів.

Вслухаймося в поезію слів із офіційного документа Адама Кисіля, яким він дарував острів, ліс, луки, поля і село Свято-Благовіщенському монастиреві:

"…Світ цей швидкоплинний, яко сон і тінь слава його, відквітне він як цвіт і пов'януть всі оздоби, розкіш, достатки і титули, і почесті, і скарби, і надбання. Те є єдиним і вічним, що не підлягає руйнації, що заповідав нам сам Господь Ізбавитель й що міститься у богомислії та побожних вчинках…".

Якби ж можна поставити цей заповіт зранку, після пробудження, перед отими хижими олігархами-можновладцями, щоб нагадувати, що суть життя на цій землі не гроші, а духовні і моральні вчинки й цінності.

Цей історичний запис віднайшов Сергій Данилюк, досліджуючи історію свого села, своєї батьківської землі, яка розкинулась на Турійщині в селі  Туропині. Він за свій  кошт поїхав в обласний державний архів, єпархію, по селах і розшукав цікаві знахідки й факти із життя минулого. В нього з'явилися сподвижники, які допомагають йому.  По крупинці, по зернинці, мов у казці, вони відтворюють картину давньої історії краю.

У минулому році виповнилося 370 літ з дня заснування Могилинського Свято-Благовіщенського жіночого монастиря. В далекому 1646 році Адам Кисіль, будучи глибоко віруючою людиною, збудував неподалік Туропина православну обитель для рідної матері Федори, в чернецтві – Єфросинії.

І місце вибрав казкове – на березі тихоплинної Турії, де луки квітучі і поля родючі, а поряд – діброва віковічна під назвою "Чорний ліс" (пізніше – "Монастирський"). Він часто відвідував святу обитель, цікавився її життям і опікувався своєю матір'ю ігуменею.

У 1670 році монастир переходить під крило уніатської церкви. У 1745 році обитель втрачає свою самостійність і приписується до Низкіничівського монастиря, що неподалік сучасного Нововолинська (до речі, збудованого теж Адамом Кисілем), в якому він знайшов свій вічний спочинок. На початку ХХ століття дерев'яну церкву монастиря переносять до села Турії. На пагорбі біля сільського кладовища святиня простояла до Другої світової війни і згоріла у 1944 році.

Не одну стежку довелося протоптати Сергію Платоновичу, щоб віднайти свідків історії. Йому допомагали туропинці, старожили  навколишніх сіл, місцевий священик о. Віктор та інші. Так, в заростях, неподалік історичного місця, було віднайдено 48 могильних надгробків, ймовірно – черниць.

Краєзнавці дослідили, що у 60-их роках ХХ століття на території, де був монастир, стояли колгоспні кошари для корів. У ті ж роки, позначені атеїзмом, під час чищення русла Турії було розкопано це святе місце. Там знаходили старовинні монети, залишки череп'яного посуду, але ці речі зникли – лишились перекази.

Хто шукає – той знаходить!

Сергій Данилюк таки був винагороджений за свій пошук – він віднайшов меч-косу, свідка боротьби за волю України та старовинну козацьку люльку.

Віднайшли краєзнавці в тих місцях і козацьку могилу із старим дубовим хрестом. Розповідають, що довгий час за цією могилою доглядала якась жінка – це ще один прояв народного патріотизму.

Старожили, такі, як Юхим Дячук, повідали краєзнавцям, де була прокладена з дубових колод дорога із селища Овадного та міст через Турію. А ще стверджують, що від монастиря був прокладений підземний хід, який під час весняної повені був затоплений. 

Словом, що крок, то нові відкриття, які спонукають до подальших досліджень історії: боротьби і праці, віри і любові до рідної землі.

l

Сергій Платонович не тільки досліджує: він втілює в життя практичне краєзнавство. Вже впорядковано місце поховання насельниць монастиря, завезено землю під майбутній пам'ятний знак. Впорядковано  і козацьку могилу –  там буде пагорб 2-метрової висоти в діаметрі 12-13 метрів (за козацьким звичаєм).

І не менш цінним є те, що в Турійській газеті "Народне слово" С. Данилюк оприлюднює свої пошуки і розбуджує цікавість до історії інтелігенції, священиків і тих, хто любить свій край.

Кожен пошук благословенний, коли він позначений любов'ю, творчістю і тим згадуваним вище "богомислієм” та "побожними вчинками".

Ось як описує цей пошук і працю із впорядкування знакових, історичних місць Сергій Платонович: "Ми усвідомлювали, що робимо добру, благородну справу… Інакше й не могло бути серед краси рідного краю, чистого лісового повітря, тихого гомону осінніх дум старого дуба  та поодинокого вільшаника. А над тим, не дуже вже зеленим лісом, з безодні блакитного неба доносилось курликання журавлиного клину, вчувалася в  пташиних голосах жалоба прощання з рідною землею. На цьому тлі особливо зворушливими були спогади про босоноге дитинство…”.

І невеликий, і гіркий штрих: "Ідучи дорогою до святого місця, ми натикалися на сміття та  господарський непотріб…".

Чому вживається з вірою, культурою, славною історією цей непотріб – це окрема розмова. Але оті конкретні кроки практичного краєзнавства є прикладом для наслідування. Хтось скаже, що ці потуги марні – така наша        загальна суспільна біда.

Сергій Платонович вважає, що це не так і наводить слова ігумені Зимненського Свято-Горського монастиря: "Ви робіть. Що можете, а далі Господь Вас управить”.

Справді, Господь допомагає тим, хто працює в ім'я добра  і любові для рідного краю. Впевнений, що історико-краєзнавчий пошук Сергія Платоновича продовжиться, а йому і нам відкриються нові сторінки історії, слави і долі рідного краю. Хай щастить!

Анатолій СЕМЕНЮК,

лауреат обласної премії імені Олександра Цинкаловського, голова міськрайонної організації Національної спілки краєзнавців України.

НА ЗНІМКУ: активіст громадсько-політичного життя, краєзнавець, пошуковець Сергій Данилюк.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Хочете чи ні, але саме такий Сергій Платонович Данилюк із Люблинця. Здається, відпрацював своє, проявив себе на посаді селищного голови і спочивай на "лаврах".

Е, ні! Це не для нього. Він – активіст громадсько-політичного життя, краєзнавець і пошуковець.

ххх

Історія рідного краю, села, селища – скільки цікавого заховалося за туманом минувшини… Донедавна дослідження історії, особливо тих подій і фактів, які йшли врозріз офіційною ідеологією, не тільки не заохочувалося, але й заборонялося.

Сьогодні – свобода! Досліджуй, пиши, видавай, аби твої таланти, можливості і гроші.

І з'являються ентузіасти, які відкривають нові обрії української справи і православ'я, маловідомих подій і фактів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1335