У наш час великою популярністю користуються нові програми з виявлення та розвитку здібностей і талантів дітей. І кожен із батьків з надією дивиться на своє крихітне немовля, малюючи в уяві його блискуче майбутнє.

Безумовно, вчасно виявити здібності своєї дитини та правильно їх розвинути  дуже важливо. Це запорука правильного вибору навчального закладу для сина чи дочки, їх професії, гарантія задоволення і успіху в роботі.

Здібності та таланти — це природна обдарованість. Здібність — це індивідуально-психологічна особливість особистості, що є умовою успішного виконання тієї чи іншої продуктивної діяльності. А талант — це та ж здібність, тільки високого рівня, це блискуча, унікальна здібність. Таким чином, здібність, обдарованість і талант є синонімами.

Кожна дитина від народження володіє чудовими здібностями. Бездарних дітей не буває! І саме батьки покликані виявити і розвивати таланти своєї дитини.

Першою і найбільш ранньою ознакою пробудження здібності є схильність, яка проявляється у прагненні дитини до певної діяльності (малювання, співу). В одних дітей схильності проявляються дуже рано, в інших — пізніше. Батькам варто пам’ятати простий науковий факт: тільки в 10-15% випадків природні схильності проявляються в ранньому віці, у більшості дітей вони виявляються пізніше.

Існує чимало тестів для виявлення прихованих здібностей дитини. Проте батьківські тривалі спостереження за розвитком їхніх чад не замінять жодні тести. Найчастіше батьки самі відчувають, що найкраще підходить їхній дитині.

Ознакою таланту дитини в будь-якому віці є швидкість виконання різних завдань. Якщо хлопчик чи дівчинка швидко схоплюють інформацію і роблять щось, випереджаючи своїх однолітків, обдарованість очевидна.

Другою ознакою обдарованості дитини є її захоплення цим заняттям, яке малюк демонструє регулярно. Простіше кажучи, дитині явно подобається те, в чому вона досягає успіху. 

Батьки можуть переплутати талант і захоплення дитини, останні можуть змінюватися з часом: через місяць, через півроку або навіть через два заняття. Якщо ж ідеться про природні здібності, то дитині ця діяльність буде цікава не тільки зараз, але й через рік, і навіть через 10 років. Вона буде викликати у неї постійний інтерес, і дитина займатиметься нею із задоволенням протягом тривалого часу.

Це заняття буде даватися легше, ніж будь-яке інше, і, ймовірно, що воно в майбутньому стане професією, якщо ж, звичайно, батьки зуміють розпізнати і розвинути талант. І наші уявлення про здібності й талант не повинні обмежуватися художніми, музичними та поетичними. Адже можливих здібностей вашого сина чи доньки може бути багато.

Підготував 

Ігор ВИЖОВЕЦЬ. 

У наш час великою популярністю користуються нові програми з виявлення та розвитку здібностей і талантів дітей. І кожен із батьків з надією дивиться на своє крихітне немовля, малюючи в уяві його блискуче майбутнє.

Безумовно, вчасно виявити здібності своєї дитини та правильно їх розвинути  дуже важливо. Це запорука правильного вибору навчального закладу для сина чи дочки, їх професії, гарантія задоволення і успіху в роботі.

Здібності та таланти — це природна обдарованість. Здібність — це індивідуально-психологічна особливість особистості, що є умовою успішного виконання тієї чи іншої продуктивної діяльності. А талант — це та ж здібність, тільки високого рівня, це блискуча, унікальна здібність. Таким чином, здібність, обдарованість і талант є синонімами.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 737

Відомо, що Інтернет став засобом заробітку, розваг і хорошого відпочинку. Хтось створює свої сайти, які можна вважати бізнес-справою; інші відкривають інтернет-магазини, в яких можна купити все, що заманеться, навіть не виходячи з дому.

Але буває й таке, що можна витратити кілька годин біля монітора просто так, забувши поїсти чи щось зробити.

Існує притча. Якось сатана скликав своїх помічників на  нараду. У порядку денному було питання, як заполонити серця людей таким злом, щоб його було важко позбутись. Після довгих перемовин сатана порадив змушувати людей менше спілкуватися і відбити бажання ходити до церкви. 

Почувши це, помічники розсміялися, бо знали, що віруючих людей важко буде розлучити із сім'єю, друзями та рідними. Сатана ж далі стверджував: якщо ввімкнути телевізор, то людина з допомогою помічників дивитиметься його значно більше, ніж потрібно.  Тож він радив давати людям якомога більше неправдивої інформації, пліток, якихось визначних і водночас неправдивих подій. Нехай вони менше говорять про себе, а думають про своїх кумирів чи зірок.

А дізнатися про такі події ми можемо із журналів, телебачення і, звичайно ж, Інтернету! Ми, здається, ввімкнули комп'ютер лише на хвилинку, а минула година, бо щось зайве прочитали, побачили чи (ще гірше) грали в якусь гру. Це як в анекдоті: "У квартирі вимкнули Інтернет. Хлопець встає зі стільця і каже: "Ого, брате, як ти виріс! Мамо, ви що, нові шпалери поклеїли? Тату, невже ти купив машину?".

Насправді такі ситуації не смішні. Звісно, ми залежні від Інтернету, коли працюємо, бо заробляємо на прожиття чи забезпечення сім'ї. Та існує інша проблема: часто й довго проводити час за комп'ютером, відвідуючи різні соціальні мережі, чати чи граючи в онлайн-ігри. Найбільше від цього потерпають діти, адже саме вони в основному захоплюються такими розвагами. 

Особливої шкоди завдають інтернет-ігри. Це наче манія, якої не можливо позбавитися. Підлітки не хочуть ні їсти, ні спати, і на прохання батьків вимкнути комп'ютер вже вкотре обіцяють: "Мамо, ще п'ять хвилин!". 

Що вже казати про дітей, коли дорослі самі залежать від Інтернету і не можуть стриматися від тих різноманітностей, які він нам пропонує. А потім себе картають, бо, не виспавшись, ідуть на роботу втомлені. У такі моменти потрібно вчасно сказати собі "стоп", бо далі буде ще гірше.

Факти доводять, що деякі люди є залежними від своїх сторінок у соцмережах. Вони заглядають туди кожні 15 хвилин, щоб перевірити, чи є нові по-відомлення і хто відвідав їхню сторінку. 

Буває, що хочуть познайомитися з другою половинкою через сайти знайомств і не звертають увагу на те, що вже минув рік з моменту реєстрації, а навколо — реальний світ, реальні люди. 

Ми чекаємо від Інтернету любові та кохання? І немає часу поглянути навколо себе: можливо, друга половинка чекає тебе, наприклад, на автобусній зупинці. Можна спілкуватися з друзями, яких не можемо бачити, через Інтернет, але це не означає, що слід постійно сидіти за комп'ютером. А ще буває злість і роздратованість через якісь неполадки з Інтернетом і через це псуються нерви.

У реальному світі існує дружба, кохання, гармонія з природою, щирі усмішки людей і, зрештою сім'я, рідня. І все це можливо без Інтернету. Ми ж справжні. Навчімося розрізняти такі несумісні речі, як Інтернет і реальне життя. Цінуймо те, що маємо: книги, природу, активний відпочинок і духовне спілкування.

Підготував Ігор ГРИДЬКОВЕЦЬ.

Відомо, що Інтернет став засобом заробітку, розваг і хорошого відпочинку. Хтось створює свої сайти, які можна вважати бізнес-справою; інші відкривають інтернет-магазини, в яких можна купити все, що заманеться, навіть не виходячи з дому.

Але буває й таке, що можна витратити кілька годин біля монітора просто так, забувши поїсти чи щось зробити.

Існує притча. Якось сатана скликав своїх помічників на  нараду. У порядку денному було питання, як заполонити серця людей таким злом, щоб його було важко позбутись. Після довгих перемовин сатана порадив змушувати людей менше спілкуватися і відбити бажання ходити до церкви. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0

В епіграфі, як i годиться,

 Я поясню, яка різниця:

 Там був француз, 

тут- москалі

 По рідній топчуться

 землі.

Скажіть, будь ласка, чи 

ж даремно

Боролись кіборги щоденно

Недавно, у минулім чaci,

Із супостатом на Донбасі?

Були тоді сміливі люди,

Ми їх ніколи не забудем,

У тих боях, від примхи долі,

Багато їх  лягло у полі.

Хоч мали втрати не малі,

Не віддали i п'ядь землі.

У них комбат був козарлюга,

Був їм за батька i за друга.

Був лицарем меча i шпаги,

Зразком геройства 

i відваги.

Сказав тоді у грізний час:

" Якщо умремо за Донбас,

Це честь загинути в бою

За землю-матінку свою".

I в той же день, ще

 спозаранку,

Загинув з екіпажем в танку.

l

Про Іловайськ ми 

не забудем:

Розбиті,  спалені споруди.

У купах цегли – вбиті люди. 

I залпи "градів", i гармат,

 I зойки, скрегіт, благий мат.

Свистіли друзки, каменюки.

 Хтось умирав, пізнавши

 муки,

 А хтось миттєво бах i –

 смерть.

Довкіл вогненна круговерть

 Розрив снарядів, мін  виття. 

Ішло життя у небуття. 

Коли стріляють 

божевільні –

Б'ють по військових

 i цивільних. 

Де колись яблуня цвіла –

Лежать обвуглені тіла.

l

Аж раптом – спалахи 

іскристі: 

Це наші б'ють,

 артилеристи!

 Напевно, дякуючи Богу,

До нас прийшли на

 допомогу. 

Скажу відверто, в цьому

 герці,

Дали ми супостату "перцю". 

Тоді вони, немов без тями,

 Тікали, хто куди, зайцями. 

Ми ж стали рахувати тих,

 Хто ще залишився в живих. 

А медсестра на полі брані

Нам бинтувала рани рвані.

Чув я розмову на світанку 

Біля знівеченого танку, 

Як гомоніли між собою,

Ti, що не годні вже до бою,

Про наслідки нічного бою: 

“Чому так трапилось

 негарно?

Чи хтось командував

 бездарно, 

Чи не було з чого стріляти,

 Коли поперли супостати? 

Чи перше й друге разом

 взяті,

 Чи, може, кимось ми

 прокляті

 Й не мали ycпixy у paті? 

Невже не знали, в певній

 мірі,

 Що ці бандити – люті звірі

 І їм не можна йняти віри? 

Чому не вислали дозору

 До того псевдо-коридору?

 Чи думає наш Головком 

Сталевим вдарить кулаком

3i всіх гармат, зі  вcix стволів 

Так, щоби ворог oнімів?”.

l

Три роки вже у пepecтрілці.

На місці  топчуться

 сміливці.

Стоять могутньо, наче скелі. 

А що хорошого з дуелі?

 Щоденно втрати, втрати,

 втрати.

 За віщо гинуть там солдати,

 I скільки буде це тривати?

l

Буває i така розмова:

 "Навіщо Мінська та умова?

 Яка різниця,  що стріляє 

Й життя в людини забирає?

 Однаково вмирають люди 

Від черги автомата в груди, 

Від "граду", кулі  ДШКа".

Існує думка ще й така: 

"Домовленість була 

б найкраща,

 Щоб не стріляла навіть

 праща.

 A нi – вперед, до перемог,

 I хай нам допоможе Бог!

 Якщо прийдеться... 

за Донбас.

 Що ж, умирають тільки

 раз".

l

Відправим негаразди бicy

Й тихцем заглянем за

 завісу:

Там, в кабінетах, теж

 "воюють", 

Нас обіцянками годують.

 I не в окопах – за столом 

Завзято боряться зi злом:

 Дзвенить кришталь, вино

 ісриться,

 Все ніби так, як i годиться.

 ... "За перемогу! За Донбас!

 Дай, Боже,  не в останній

 раз".

Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 564

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 556

Щороку 30 вересня ми  відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек. Це не тільки професійне  свято бібліотекарів, а й  багатомільйонного загалу читачів України,  вихованих ще з часів Ярослава Мудрого в дусі поваги до бібліотеки — храму книжкової мудрості. Цей день завжди приносить  багато щирих, теплих слів привітань та гарного настрою всім, хто любить, береже і  плекає книгу.

Саме з нагоди свята подвижників бібліотечної справи  у ЗОШ I-III ст. № 2 м. Ковеля відбулися урочистості до Всеукраїнського дня бібліотек. У цей день  до школи завітали бібліотекарі з усіх навчальних закладів міста,  ветерани  праці — люди, які присвятили більшу частину свого життя популяризації книги. 

Присутніх  привітав  методист  управління освіти виконавчого комітету Ковельської міської ради  І. Р. Щур. У своєму виступі він відзначив важливу роль бібліотек  у навчально-виховному процесі школи, адже сучасна шкільна бібліотека — це великий світ соціальних комунікацій, місце, де формуються особистості, це поєднання традиційної культури спілкування з книгою і  сучасними   інформаційними технологіями. 

З нагоди професійного свята  за сумлінну і багаторічну працю кращі бібліотекарі шкіл міста були нагороджені грамотами управління освіти, зокрема завідувач бібліотеки ЗОШ I-III ст. №8 Л. В. Шворак, завідувач бібліотеки ЗОШ I-III ст. №7 Л. А. Герун, завідувач бібліотеки НВК №13 С. Р. Могиль та бібліотекар Н. О. Пахольчук, автор цих рядків, завідувач бібліотеки СШ №3 Л. А. Липовська. 

Також напередодні Всеукраїнського дня бібліотек під час святкового концерту було вручено грамоти учням — найактивнішим читачам  шкільної бібліотеки. Під час зустрічі звучали теплі слова привітань на адресу бібліотечних працівників за безмежну відданість своїй справі, було багато нагород, поздоровлень, сповнених приємними несподіванками,  і, звичайно ж, квітів.

 Музичні та поетичні вітання для гостей свята дарували фольклорний гурт  ЗОШ №2 "Дивина", учасники художньої самодіяльності школи. У залі панувала атмосфера гарного настрою і незабутніх вражень. Учні школи  святковим  флешмобом  побажали  миру, злагоди усім присутнім. 

Ми щиро віримо, що держава буде і надалі підтримувати європейські стандарти  у бібліотечній справі, бо це є запорукою розвитку духовності  всього нашого суспільства.

Світлана Харченко, 

завідувач бібліотекою 

Ковельської ЗОШ I-III ст. № 2.

НА ЗНІМКАХ: під час святкування Всеукраїнського дня бібліотек у Ковельській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2.

Фото 

з архіву школи. 

Щороку 30 вересня ми  відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек. Це не тільки професійне  свято бібліотекарів, а й  багатомільйонного загалу читачів України,  вихованих ще з часів Ярослава Мудрого в дусі поваги до бібліотеки — храму книжкової мудрості. Цей день завжди приносить  багато щирих, теплих слів привітань та гарного настрою всім, хто любить, береже і  плекає книгу.

Саме з нагоди свята подвижників бібліотечної справи  у ЗОШ I-III ст. № 2 м. Ковеля відбулися урочистості до Всеукраїнського дня бібліотек. У цей день  до школи завітали бібліотекарі з усіх навчальних закладів міста,  ветерани  праці — люди, які присвятили більшу частину свого життя популяризації книги. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 676

Гороскоп

з 16  по 22  жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539