(Продовження. Початок в номерах «Вістей Ковельщини» за 25 січня, 1, 8, 22 лютого, 15, 22 березня, 5 квітня ц. р.).

«Союз Українок» свято шанує світочів нації. Особлива увага – до постаті Лесі Українки. Вона жила і творила на волинській землі, ходила вулицями нашого міста. Тут її надихало усе: природа, церкви, люди, пісні…

З великою любов’ю до геніальної землячки «Союзом Українок» в різні роки було організовано в місті заходи до дня її народження: з нагоди 136-ої річниці в НД «Просвіта» відбувся літературно-мистецький  вечір «В серцях нащадків голос твій живе». В ньому взяли участь аматори сцени міста, школярі. Заслужена артистка України п. Галина Кажан прочитала уривок з твору «Одержима». Присутня п. Ніна Горик своїм натхненним словом додала емоційного піднесення заходу.

Міський голова п. Сергій Кошарук щиро подякував «Союзу Українок» за організацію дійства та подарував квіти.

До 141-ої річниці в культурно-просвітницькому центрі організували літературно-музичний вечір «Моя любове, смутку мій пречистий». В синіх сутінках ошатної зали замерехтіло полум’я численних свічок і полинула ніжна мелодія  скрипки. Твори Лесі Українки декламували переможці міського конкурсу читців, а музичні твори виконував камерний ансамбль «Квінта» під орудою п. Тетяни Корнєвої. До підготовки заходу активно долучилася методист центральної районної бібліотеки п. Ольга Бичковська, завідуюча міським відділом культури п. Світлана Кисляк, заступник міського голови п. Ігор Прокопів.

До 145-ї річниці від дня народження Лесі Українки відбувся захід біля пам’ятника геніальній поетесі в центрі міста. Студенти медичного коледжу чудово виконали твори Великої Українки. Їх підготували п. Інна Третяк та п. Галина Голубович. Лауреат обласного конкурсу читців творів Лесі Українки п. Олена Місюра (директор будинку культури с. Доротища) особливо проникливо читала геніальну поезію Лесі. В пошануванні взяли участь представники влади, управління освіти, громадськість міста. Було відчуття незримої присутності Лесі Українки.

Організатором і душею цих заходів була палка прихильниця Лесиного слова, заступник голови «СУ» м. Ковеля Галина Голубович.

Дотримуючись засад збереження і примноження національних традицій, що формують націю і гуртують громадян, «Союз Українок» вписав славну сторінку в житті нашого міста: його члени виявили ініціативу й організували величне вшанування 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. В культурно-просвітницькому центрі міста поєднали два заходи: свято родинного читання Кобзаря і виставку домашніх раритетів жителів міста і «союзянок» — кобзарів, світлин тощо.

Ошатна зала була прикрашена старовинними рушниками із колекції мешканки с. Скулина п. Катерини Барчук. Портрет Тараса – вбраний найкращими з них. 

Кожен учасник отримав посвідчення з Всеукраїнським логотипом ювілею та словами: «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!» Стільці  в залі були прикрашені стрічками кольору національного прапора. Звучали звуки бандури та пісні на слова Кобзаря. 

Читання  творів Т. Шевченка розпочала родина священика о. Іоана Оринчака, продовжили  родини Бичковських, Козуль, Козорізів, Ткачуків, чудовий гурт ЗОШ № 8 та багато інших. Окрасою читань стала родина учнів Школи гармонійного розвитку при “СУ».

Паніматінка Марія Фурман по-особливому зворушливо прочитала «Тополю». Ведучою заходу була п. Вікторія Савлук, яка вправно додала святу урочистості, родинності і згуртованості. Знову спільними зусиллями вписали цю чудову сторінку в життя міста, бо до підготовки свята долучилися зав.відділом культури п. Світлана Кисляк та заступник міського голови п. Ігор Прокопів.

Тішимось, що наша ініціатива відзначити 20-річчя  Незалежності України Парадом вишиванок під назвою «Орнаменти Незалежності» (назву запропонувала п. Ніна Горик) була підтримана міською владою і жителями міста. 24 серпня 2001 року Ковель ще не бачив такої кількості радісних, вбраних у чудові українські строї людей – від найменшеньких до найстарших.  

Сценарій свята запропонувала п. Галина Голубович, вона ж була членом журі з оцінки найкращих вишиванок в різних номінаціях. Запам’яталось, що в номінації «Наймолодший учасник»  були нагороджені семимісячні близнятка, яким мама до свята сама вишила сорочечки. Учасники  свята реєструвались на площі біля Будинку рад, отримували пам’ятні посвідчення. Далі усі разом, величезною барвистою колоною рушили до пам’ятника Тарасу Шевченку, де відбулась церемонія нагородження. На завершення свята його учасники, взявшись за руки, оточили пам’ятник Великому Кобзареві і виконали велично «Реве та стогне Дніпр широкий».

Кожного року до сценарію свята вносяться нові ідеї – і ось уже сім років поспіль Парад вишиванок єднає громадян Ковеля в любові до України.

Стільки ж років за пропозицією «Союзу Українок» в культурно-просвітницькому центрі Ковельська школа мистецтв дарує ковельчанам напередодні Дня Незалежності чудові вечори української музики. Для проведення цих вечорів та інших заходів у культурно-просвітницькому центрі «Союз Українок» коштом п. Наталії Козоріз придбав піаніно з гарним звучанням.

«Союз Українок» щиро вдячний за багаторічну співпрацю колишньому директору Ковельської школи мистецтв п. Людмилі Кобченко, керівнику камерного ансамблю «Квінта» п. Тетяні Корнєвій, колективу школи мистецтв, члени якого брали участь у багатьох наших заходах, а також нинішньому керівнику установи п. Андрієві Мигулі.

День Матері для патріотично налаштованого українського жіноцтва – особливе свято. Воно відродилось і стало державним зусиллями «Союзу Українок» України, головно – його очільниці пані Атени Пашко (дружини В’ячеслава Чорновола). Ідею вітати жінок в пологовому будинку в День Матері міська влада охоче сприйняла, і досі вважає робити це своїм обов’язком. 

«Союз Українок» Ковеля теж вітає жінок  у пологовому будинку, які народили первістків в День Матері. Минулого року п. Олена Місюра та п. Лідія Козуля, п. Лідія Савлук привітали двох матерів і подарували їх новонародженим синочкам вишиті сорочечки.

Алла ПОЛЯКОВА.

НА ЗНІМКАХ: 1 – вечір до дня народження Лесі Українки 24 лютого 2012 року в міському культурно-просвітницькому центрі. Учасники: камерний оркестр «Квінта» школи мистецтв – керівник п. Тетяна Корнєва (крайня ліворуч),  школярі  міста – переможці конкурсу читців поезії Лесі Українки і п. Галина Голубович; 2 – учасники загальноміського заходу, організованого «Союзом Українок» до дня народження Лесі Українки 25 лютого 2017 року за участю студентів медичного коледжу; 3 – свято родинного читання «Кобзаря» 22 травня 2014 р. в культурно-просвітницькому центрі. Зала, прикрашена старовинними рушниками п. Катерини Барчук, сімейними раритетами ковельчан; 4 – учасники цього хвилюючого дійства; 5 – переможці Параду вишиванок в номінації «Найчисельніша громадська організація – Ковельська філія «Союзу Українок» разом із священиками міста 24 серпня 2013 року; 6 – учасники вперше організованого у Ковелі з ініціативи «Союзу Українок» 24 серпня 2011 року Параду вишиванок «Орнаменти Незалежності», під час якого в парку культури і відпочинку імені Лесі Українки громадські організації демонстрували свою діяльність. «Союзянки» — біля оформленої ними палатки; 7 – Парад вишиванок 24 серпня 2013 року; 8 – члени «Союзу Українок» Марія Шепелевич і Олена Юрченкович вітають у  День Матері 9 травня 2010 року жінок у пологовому будинку з народженням первістків. 

Фото з архіву Ковельської філії «Союзу Українок».

(Продовження. Початок в номерах «Вістей Ковельщини» за 25 січня, 1, 8, 22 лютого, 15, 22 березня, 5 квітня ц. р.).

«Союз Українок» свято шанує світочів нації. Особлива увага – до постаті Лесі Українки. Вона жила і творила на волинській землі, ходила вулицями нашого міста. Тут її надихало усе: природа, церкви, люди, пісні…

З великою любов’ю до геніальної землячки «Союзом Українок» в різні роки було організовано в місті заходи до дня її народження: з нагоди 136-ої річниці в НД «Просвіта» відбувся літературно-мистецький  вечір «В серцях нащадків голос твій живе». В ньому взяли участь аматори сцени міста, школярі. Заслужена артистка України п. Галина Кажан прочитала уривок з твору «Одержима». Присутня п. Ніна Горик своїм натхненним словом додала емоційного піднесення заходу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 632

Не в числі щовесни ми очікуємо  два споріднених і особливих жіночих свята. Друга неділя після Пасхи- День Свв. Жінок-мироносиць (22 квітня), друга неділя травня — День Матері (13 травня).

Ось уже майже два тижні при зустрічі християни вітають одні одних радісним стверджувальними словами:  «Христос Воскрес!». І, не сумніваючись у істинності такого твердження, відповідають: «Воістину Воскрес!».

Осуджений людською невдячністю і злобою, померлий, прибитий до хреста Господь, переміг владу смерті над людським тілом. Він воскрес із мертвих, і своїм воскресінням відкрив усім людям дорогу до життя вічного.

Першими свідками цієї радісної події стали декілька побожних жіночок, імена яких записані у Євангелії: Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іванна, Марфа і Марія, Сусанна. Але їхнє щастя не тільки в тому, що їхні імена навіки увійшли в історію спасіння людського роду. Крім цього, вони сподобились першими отримати благословення воскреслого Господа, почути Його голос.

«Радійте і веселіться!  – промовив до них Спаситель. –  Бо ви воістину заслуговуєте цієї радості. У важкі для мене хвилини ви не покинули мене, не відвернулись від мене, як це зробила більшість апостолів, ви разом із моєю Пречистою Матір’ю і улюбленим учнем Іоаном до кінця були зі мною.  В той час, коли цілий світ відвернувся від мене, ви стояли під Хрестом, і ваша присутність додавала мені сили в терпінні страшних мук».

Про подвиг цих святих жіночок можна писати богословські праці. Вони є представниками слабкої статі людства, прості, немічні жінки. Але скільки любові, доброти і милосердя  бачимо у їхній поведінці, як вони турбуються про Божого Сина! Вони не переймаються страхом перед юдеями,  не бояться осуду книжників і фарисеїв та можливості бути відлученими від синагоги, а смиренно віддають себе на служіння Богові. Їхнє служіння стало прикладом для багатьох побожних жінок-християнок, які вірою і правдою безкорисливо служили і служать Христовій Церкві.

Очевидно, зовсім невипадково  у церковній історії ми так багато бачимо поруч із благочестивими і преподобними мужами  святих жінок: мучениць, рівноапостольних, преподобномучениць і преподобних, які подвизалися не менше в подвигу, ніж самі чоловіки. Наприклад, до святої великомучениці Варвари ми звертаємось такими словами: «Радуйся, невісто Христова прекрасна». То дуже яскраве свідчення і вказівка на те, яке життя вели ці жінки: вони полишили все з думкою: «Мій Жених і мій Скарб — на небесах». Всі вони, без винятку, були вродливими, їх чекала земна слава і благополуччя, але у їхніх серцях перемагав Христос. Керувала їхніми вчинками любов до Бога, тому й від усього земного благополуччя вони відверталися. 

Коли ви будете у Святій Софії Київській, найбільш величному і значущому храмі нашої Руси-України, кафедрі Київських митрополитів, зверніть увагу, як зображена в Мазепинській капелі свята рівноапостольна княгиня Ольга. Інколи свята Ольга зображується із храмом у руках, а в цій капелі у давньому образі вона зображена з посудиною мира і підписана як «мироносиця Русі», яка принесла і миро, і мир християнським благовістям на нашу землю.

У древній церкві жінки відрізнялися палкою вірою і любов’ю до Господа. Із співом псалмів і усмішкою на устах вони йшли на муки за Христа. Своєю поведінкою  розбивали закам’янілі серця своїх мучителів і навертали їх до Бога. Їхніми іменами переповнений православний церковний календар, де за кожним іменем стоїть подвижницьке життя, приклад доброти, жертовності і самозречення, приклад страждань і смерті за ім’я Господнє. Це — приклад того, якою повинна бути сучасна жінка-християнка і якою має  бути її роль  у Церкві Христовій.

Як творіння Боже, жінка сама по собі є втіленням краси і ніжності, доброти і милосердя. Коли наш праотець Адам перший раз побачив це прекрасне творіння Боже, якому було надано ім’я Єва, він радісно вигукнув: «Це кість від костей моїх, плоть від плоті».

Головне призначення жінки – народження дітей. Бути матір’ю – почесний, Богом установлений, обов’язок жінки. Жінка спасається через дітонародження. В муках народжуючи дітей, вона годує їх своїми грудьми. Над їхніми колисками недосипає довгих ночей. Вона турбується про дітей і всю сім’ю, вдень і вночі, не жаліючи ні своїх сил, ні свого здоров’я. А коли дитя стає свідомим, то мати першою засіває у його серце зерна доброго, вічного, святого.

Вона бере дитинку за ручку і вчить її класти на себе перше хресне знамення. Ранком і ввечері мати ставить дитинку перед іконою і разом з дитиною молиться, а в неділю і святкові дні бере дитину за ручку і разом із нею іде до святої Церкви. Так у невпинних турботах минають літа, діти виростають і, мов ті пташки, в’ють свої гнізда, а далі мати стає бабусею, і знову все починається з початку. Знову — недоспані ночі і сльози, але вже над колискою онуків. Таким нелегким і тернистим є шлях материнства для справжніх християнок.

Не хочеться сьогодні згадувати про негативні моменти материнства, про тих нещасних горе-матерів, які залишають дітей на смітниках, в убиральнях,  чинять гірше звірів і тварин. Вони, нещасні, піддалися впливу тих, які не цінували людського життя, які вважали: немає людини — немає проблеми.

Хочеться пригадати що у нас, в Україні, з давніх часів постать жінки-матері стояла на високому п’єдесталі поваги і значимості. Візьмімо для прикладу Тараса Шевченка:

У нашім раї на землі, нічого

      кращого немає,

Як тая мати молодая, з своїм

  дитяточком малим,

 Я перед нею помолюся, як

  перед образом святим.

Мати завжди була у великій пошані в українців, діти зверталися до неї на “Ви”, ніхто не смів навіть подумати про маму щось лихе, не те, що дозволити собі якийсь образливий вислів в бік матері. В Західній Україні до 1939 р. існувало свято — День Матері. Його відзначали  у другу неділю травня. У 1939 році в Галичину прийшли «визволителі». Їм не сподобалося таке святе вшанування матері. Свята мати-Україна не вписувалась в образ їхньої матері – із серпом і молотом в руках, фуфайкою на тілі і кирзовими чобітьми на ногах — образ жахливого біоробота, призначеного швидше звертати гори,  аніж народжувати дітей.

День Матері заборонили святкувати. Його замінили чужим безідейним, космополітичним міжнародним жіночим днем, до якого деякі українці так звикли, що продовжують за інерцією святкувати його вже у незалежній Українській державі. По суті, 8 березня  нині — це вже комерційне «свято», історію якого навіть не хочеться нагадувати…

Євген Сверстюк наголошував: «Свято матері є винятково правдивим. Що не кажіть, в нашому світі підробок і імітацій мама залишається тією самою, що і тисячі років тому: вона в муках народжує дитину, і любов її до дитини є материнською. Вона хоче, щоб навколо був порядний світ, де не буде пасток, розставлених на її дитину… Через відродження материнства ми будемо вертатися до традиції, і до релігії, і до надії…».

Дуже важливо усвідомлювати роль жінки у Православній Церкві, у християнському храмі. Жінка не менше служить тут, аніж сам священнослужитель. Жінки співають, жінки відвідують храм щоденно, вони моляться більше, аніж чоловіки. Навіть у ті, не зовсім далекі часи, хто відстояв і вимолив Церкву — чоловіки? Ні, жінки! Хто, наприклад, в роки Другої Світової війни був присутній у храмі на молитві? Сини воювали, чоловіки  боролися за життя і незалежність України, а жінки мирно й тихо йшли до храму, схиляли свої покриті голови і просили миру на нашу святу землю. А сьогодні? Погляньте, скільки жінок стоять поряд з нашими Захисниками, скільки праці, допомоги, любові, молитов вони вносять, щоб здобути Перемогу!

Тому, дорогі чоловіки, звертаюсь найперше до Вас: шануйте своїх жінок! Це їх сьогодні день. Вітайте не з «мартовским празником», який завжди випадає на час Великого посту, а  у третю неділю після Пасхи, коли церква торжествує і радіє у Воскреслому Христі Спасителі. Даруйте квіти і радість своїм жінкам, бабусям, матусям, донечкам, сестричкам, онучкам. Любіть своїх жінок, берегинь роду і сім’ї і оберігайте їх, тому що так заповідає Христос, так вчить нас Свята Церква.

Нам сьогодні потрібно по-особливому показувати, що ми є християнами, що ми свідчимо про Христа. Отже, будемо пам’ятати про ці важливі свята для наших жінок і мам. Вони — найпрекрасніші і єдині у цьому світі!

Матвій ОЛІЙНИК,

прот., настоятель Свято-Пантелеймонівського храму смт Люблинець. 

НА СВІТЛИНАХ: образ жінок-мироносиць; автор статті з рідною мамою.

Фото з  архіву автора.

Не в числі щовесни ми очікуємо  два споріднених і особливих жіночих свята. Друга неділя після Пасхи- День Свв. Жінок-мироносиць (22 квітня), друга неділя травня — День Матері (13 травня).

Ось уже майже два тижні при зустрічі християни вітають одні одних радісним стверджувальними словами:  «Христос Воскрес!». І, не сумніваючись у істинності такого твердження, відповідають: «Воістину Воскрес!».

Осуджений людською невдячністю і злобою, померлий, прибитий до хреста Господь, переміг владу смерті над людським тілом. Він воскрес із мертвих, і своїм воскресінням відкрив усім людям дорогу до життя вічного.

Першими свідками цієї радісної події стали декілька побожних жіночок, імена яких записані у Євангелії: Марія Магдалина, Марія Клеопова, Соломія, Іванна, Марфа і Марія, Сусанна. Але їхнє щастя не тільки в тому, що їхні імена навіки увійшли в історію спасіння людського роду. Крім цього, вони сподобились першими отримати благословення воскреслого Господа, почути Його голос.

«Радійте і веселіться!  – промовив до них Спаситель. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 858

Родючість ґрунту 

та сучасні добрива

ГАРНИЙ стан ґрунту підтримується шляхом унесення мінеральних та органічних добрив. Основне підживлення органікою та «хімією» зазвичай проводять восени. А навесні вносять добрива перед посівом, тоді як у вегетацію роблять кореневе і позакореневе (по листю) підживлення.

Як передпосівне підживлення вносять азотні й фосфорні прості добрива близько 1 кг на сотку.

Але не слід нехтувати позакореневими підживленнями добрив у рідкій формі. Їх проводять протягом усього вегетаційного періоду, припиняють за місяць-півтора до збирання врожаю.

Дози слід підбирати за рекомендаціями на упаковці, оскільки склад добрив різноманітний. Інтервал між підживленнями — приблизно 10-14 днів. Принцип застосування такий. На початку вегетації потрібні добрива, що містять більше азоту і фосфору для стимуляції росту вегетативної маси. В період цвітіння — ті, що мають усі три основних елементи живлення і максимум мікроелементів. Для наливу і дозрівання врожаю потрібні азот і калій, в тому числі по листю. Добрива з регуляторами і стимуляторами дуже зручні саме для позакореневих підживлень.

Не слід ігнорувати і місцеві добрива, які завжди під рукою. Переброджені органічні відходи, зокрема й бур’яни, добре підходять для кореневих підживлень (при розведенні водою у співвідношенні 1:10).

Тривалий час у сільському господарстві використовувалися тільки органічні добрива, в яких поживні речовини містяться в масі органіки, що розкладається під дією мікробів: свіжий або напівперепрілий гній тварин і птахів, перегній, компост. Тривалий час вони залишалися чи не єдиним видом добрива поряд із попелом. Потім з’явилася можливість добувати і синтезувати хімічним шляхом мінеральні добрива.

У природі зазвичай видобувають калійні й фосфорні добрива з покладів мінералів, а азотні у вигляді селітри вже виснажились, і їх створюють штучно.

Перші добрива були простими і містили чимало баласту (незасвоювана частина). Вони використовуються і зараз, але значно рідше. У своєму складі містять по одному з основних елементів живлення: азот в аміачній селітрі або у сульфаті амонію, фосфор у суперфосфаті, калій у калійній солі або сульфат калію.

Потім навчилися змішувати три або два основних елементи, і з’явилися змішані добрива: азофоска, нітроамофоска, амофос, фоскамід. Наявність баластних речовин у них, які погано розчиняються, спонукали до створення комплексних водорозчинних добрив.

Ці добрива містять, крім основних елементів живлення, ще й мікроелементи і навіть ультрамікроелементи, необхідні рослинам у малих кількостях. Такі добрива легко вносити через крапельні системи. Більш того, продукцію можна вирощувати взагалі без ґрунту (малооб’ємна гідропоніка).

Процес удосконалення добрив і способів їх застосування триває досі.

Розсада 

з парника

ВСЕ ЧАСТІШЕ господарі вдаються до вигонки розсади у холодних парниках. Для цього варто лише обгородити грядочку потрібного розміру та вкрити поліетиленовою плівкою. Можна пристосувати як накриття й старі віконні рами.

Важливе значення має вологість ґрунту. Так, якщо він перезволожений, через брак кисню насіння може задихнутись і загнити. Тому на початковій стадії його проростання слід підтримувати землю у пухкому стані.

Причиною затримки появи сходів може бути надмірне заглиблення насіння. Запам’ятайте просте правило для будь-якого насіння: глибина його загортання має дорівнювати триразовій ширині насінини.

Не варто забувати, що кожна культура має свій термін проростання. Втім, трапляється, різні сорти й гібриди однієї культури сходять у різні терміни. Дражоване, інкрустоване й оброблене насіння перцю, помідорів, огірків (здебільшого закордонних виробників) дає сходи пізніше. Річ у тому, що воно перебуває у більш глибокому стані спокою, через те, що має вологість лише 3-4%.

Будемо з капустою

КАПУСТА — холодостійка культура, її насіння починає повільно проростати вже за температури 2ОС, при цьому сходи з’являються через 15 днів, а за 10ОС — через 10 днів, 12ОС — через вісім. Оптимальна температура для проростання насіння — 18-20ОС. 

За цих умов дружні сходи з’являються на 3-4-й день. Подальше підвищення температури негативно позначається на насінні, затримується його проростання і, відповідно, знижується схожість.

Капуста — культура довгого дня, світлолюбна, яка абсолютно не переносить загущення, дуже страждає від затінення, особливо в період появи сходів. За нестачі світла сіянці сильно витягуються.

При появі масових сходів плівку з ящиків знімають. Протягом перших трьох діб сходи досвічують безперервно. Потім лише вранці й увечері стільки часу, щоб сумарний світловий день для розсади становив 16 годин.

Посіви в перші п’ять діб не поливають, а лише обпудрюють попелом, щоб унеможливити захворювання чорною ніжкою. Після утворення першого справжнього листка сіянці розпікіровують у горщики, наповнені поживною сумішшю (відро перегною, відро польової землі, півлітрова банка попелу, півсклянки суперфосфату).

При появі третього листка з допомогою ручного обприскувача проводять перше підживлення рослин сечовиною (40 г на 10 л води). Перед цим розсаду поливають, а після підживлення злегка обприскують водою. Другий раз проводять підживлення у фазі чотирьох-п’яти листків настоєм попелу (півлітра на відро води, витримати протягом п’яти діб). У ньому міститься багато калію, вапна, фосфору, а також бор, марганець та інші мікроелементи.

Розсаду капусти переносять на постійне місце, коли утвориться шість-вісім справжніх листків. За один-два дні до цього сіянці підживлюють (20 г простого суперфосфату на 10 л води). Ця обробка підвищує холодостійкість капусти і поповнює запас поживних речовин, вельми необхідних перед висаджуванням розсади в ґрунт.

Що ж до білих черв’яків, які під’їдають капустяне коріння, на що нарікають чимало наших читачів, то, найімовірніше, вони вилупились із яєць, відкладених метеликом-білокрилкою. Заходи боротьби зі шкідником такі — підкопайте корінь і полийте інтавіром (розводьте препарат згідно з інструкцією). Зверху обпудріть рослини попелом. Дехто в попіл додає червоний мелений перець.

Якщо уникаєте застосування «хімії» на городі взагалі, то доведеться поморочитись зі встановленням дуг, на які треба накинути найтонший укривний матеріал. Причому останній має щільно прилягати, без отворів. Знімають його, лише коли потрібно полити і спушити землю, й одразу знову накривають. Сформуються качани — вже шкідники не страшні, дуги можна знімати.

(“Сільські вісті”).

ГАРНИЙ стан ґрунту підтримується шляхом унесення мінеральних та органічних добрив. Основне підживлення органікою та «хімією» зазвичай проводять восени. А навесні вносять добрива перед посівом, тоді як у вегетацію роблять кореневе і позакореневе (по листю) підживлення.

Як передпосівне підживлення вносять азотні й фосфорні прості добрива близько 1 кг на сотку.

Але не слід нехтувати позакореневими підживленнями добрив у рідкій формі. Їх проводять протягом усього вегетаційного періоду, припиняють за місяць-півтора до збирання врожаю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 440

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 460

Гороскоп 

23 — 29  квітня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 386