День Незалежності України: 

урочисто, яскраво, творчо

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2123

Село моє, о любий мій

               Волинський краю,

Волинський краю ніжності й

  добра,

Це ж ти – частинка України, 

Ти сонячна моя земля!

19 серпня відбулося освячення плодів у місцевому храмі с. Білина, але жителі не розійшлися по домівках, а поспішили на святкування головного дня своєї малої батьківщини – Дня села Білина. Не було байдужих: з усіх куточків сходились люди, діти, приїхали гості з   Ковеля та з сусідніх населених пунктів.

Футбольний турнір, у якому змагалися місцеві спортсмени, відкрив програму заходів.

Сцену розмістили недалеко від будинку культури. На ній – велике синьо-жовте знамено, адже свято приурочене й до Дня Держаного Прапора та Дня Незалежності України. Святковій атмосфері сприяє мелодійна музика. По боках сцени – гарно оформлена виставка, на якій розмаїття українських рушників, вишивки і картини. Неподалік милує своє красою  «Будинок рибалки». Біля будиночка – плетений «дідух», всередині рушники, стіл. Лавки зроблені з тюків соломи, а на столі вражає різноманіття страв – тут і запечені карпи на великих тарілях, і юшка, і плов, і різні смаколики.  Це все створили місцеві хлопці, які зуміли організуватися й почистити сільське озеро,  зарибнити його і зараз доглядають за плесом. Молодці! 

Настає час відкриття урочистостей. До білинської родини на гарно оформленому тракторі під’їжджає делегація вулиці Наконечного із досить незвичною назвою: «Куточок «Видумка». Лине пісня «Ой, розвивайся та й сухий дубе». Організатор – Валентина  Маркевич. Присутні щирими аплодисментами їх зустрічають.

Дівчата у вишиванках дарують гостям великі короваї, оздоблені колоссям жита  та калиною. А випікала їх Тетяна Скулинець.

Ведучі Альбіна Оніщук та Ліля Сорочук запрошують на сцену сільського голову Ольгу Лисюк відкрити свято. Щирими, теплими словами вона привітала всіх присутніх, згадала наших воїнів, які захищають країну на Сході України, попросила миру.   Очільниця громади нагородила кращих почесними грамотами.

Вручаючи нагороду голові райдержадміністрації Віктору Козаку, висловила подяку від імені односельчан, за те, що він докладає багато зусиль для соціально-економічного розвитку Білина. Це – допомога у будівництві нової школи, ремонті доріг. Люди просять ще відремонтувати садочок і збудувати найкращий в області будинок культури.

Віктор Козак у своєму виступі наголосив, що радіє тому, що на Ковельщині проходять такі прекрасні свята, де люди відпочивають цілими родинами. Отже, незважаючи на всі проблеми і труднощі, українське село живе.  Ми переконуємося, що тільки разом, спільними силами можна проводити на високому рівні подібні свята.

Прозвучало вітання і від   депутата районної ради В’ячеслава Шворака, представників благодійного фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині», які презентували подарунки для учасників розіграшу лотерей.

Хвилиною мовчання вшанували присутні загиблих односельчан, а діти поклали квіти до Обеліска слави. 

Цінними подарунками відзначені: наймолодший житель села із сім’ї Сущів, молоде подружжя Петро та Марія Потапчуки, найстаріша жителька села, якій виповнилось 90 років, Євдокія Якимівна Смусь. Більше 60 років у парі прожило подружжя Ніни і Олександра Гончарів, 60 літ в цей день виповнилось колишньому поштовику Лідії Приступі. Відзначена  багатодітна сім’я Олександра Лавренюка. Усім  –  щирі  вітання, ще й  пісня.

 Працівники культури разом з організаторами  намагалися якнайкраще організувати свято, і їм це вдалося.

Цікавими, оригінальними були виступи делегацій: вулиці “Видумка”, фольклорного колективу «Родина», дитячих гуртів «Журавлик» і «Калинонька», хору працівників культури району «Вишиванка», колективу районного будинку культури «Колорит». Серед солістів   — Петро Журавель, Наталія Шуляк, Олександр Шевчук, Анна і Ольга Повх, Оксана Куденчук, Катерина Шевчук, сестри Федосюк. Дуже гарно заспівали брати Королюки. 

Цікавою і розважальною була програма для дітей. Частували білинців та гостей свята кулешем.  Було також організовано святковий ярмарок. 

А після урочистостей відбувся розіграш святкової лотереї, де супер-приз – порохотяг – виграла Наталія  Скулинець. А ввечері для молоді організували безкоштовну святкову дискотеку.

Слід подякувати сільському голові Ользі Лисюк, ініціативній групі села Білина та всім, хто причетний до проведення цього  надзвичайного дійства, особливо – учасникам художньої самодіяльності.  Щире «спасибі» – нашим шановним спонсорам: Геннадію Гадзовському, Галині Коляді, Петру Швораку, Валентині Оніщук, Петру Журавлю, Олександру Кутньому, Богдану Конопацькому, Сергію Ільченку, Петру Балаку, Світлані Соловко, В’ячеславу  Швораку та Оксані Петрині, Ірині Шуляк.

Хочеться побажати всім нам миру в Україні, злагоди та щастя в кожній родині! 

Валентинка ПОВХ, директор Білинського будинку культури, Заслужений працівник культури України. 

НА ЗНІМКАХ: під час відзначенння Дня села  Білина.

Фото з архіву автора.

19 серпня відбулося освячення плодів у місцевому храмі с. Білина, але жителі не розійшлися по домівках, а поспішили на святкування головного дня своєї малої батьківщини – Дня села Білина. Не було байдужих: з усіх куточків сходились люди, діти, приїхали гості з   Ковеля та з сусідніх населених пунктів.

Футбольний турнір, у якому змагалися місцеві спортсмени, відкрив програму заходів.

Сцену розмістили недалеко від будинку культури. На ній – велике синьо-жовте знамено, адже свято приурочене й до Дня Держаного Прапора та Дня Незалежності України. Святковій атмосфері сприяє мелодійна музика. По боках сцени – гарно оформлена виставка, на якій розмаїття українських рушників, вишивки і картини. Неподалік милує своє красою  «Будинок рибалки». Біля будиночка – плетений «дідух», всередині рушники, стіл. Лавки зроблені з тюків соломи, а на столі вражає різноманіття страв – тут і запечені карпи на великих тарілях, і юшка, і плов, і різні смаколики.  Це все створили місцеві хлопці, які зуміли організуватися й почистити сільське озеро,  зарибнити його і зараз доглядають за плесом. Молодці! 

Настає час відкриття урочистостей. До білинської родини на гарно оформленому тракторі під’їжджає делегація вулиці Наконечного із досить незвичною назвою: «Куточок «Видумка». Лине пісня «Ой, розвивайся та й сухий дубе». Організатор – Валентина  Маркевич. Присутні щирими аплодисментами їх зустрічають.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1132

Наприкінці квітня – в травні горіх зацвітає, а з кінця серпня по жовтень дозрівають його плоди. В цей період слід запастися ліками на майбутнє, що їх містять листя, оплодні й самі плоди.

Листя починають збирати в травні-червні, коли воно досягло нормальних розмірів і набуло специфічного бальзамічного аромату. Його обламують з центрального черешка, обов’язково в суху погоду і після того, як зникне роса. Розстеляють тонким шаром на полотнині чи цупкому папері, час від часу перегортають, вибираючи і видаляючи почорнілі. З кілограма свіжо зірваного виходить близько чверті сухого листя.

Чай з нього п’ють при різних захворюваннях шкіри, діабеті, катарах шлунково-кишкова тракту. Для цього 50 г листя заливають 1 л окропу. Рекомендують також у його відварах чи напарах купати дітей при рахіті й золотусі.

Жінки, щоб волосся мало темніший колір, миють його у міцному відварі з листя волоського горіха. Це робили ще наші прабабусі, аби мати модний колір та зміцнити корені волосся.

Працюючи в саду, поранили руку чи ногу – нарвіть листя, подрібніть і прикладіть до місця порізу. Воно також прискорює загоювання виразок. Здавна народна медицина рекомендує й мазь проти сверблячки. Препарати з листя горіха мають протизапальні, ранозагоювальні, в’яжучі й глистогінні властивості. Після консультації зі спеціалістом  їх застосовують для зниження рівня цукру в крові, збудження апетиту, поліпшення травлення і обміну речовин, при захворюванні шкіри.

Внутрішньо настій з листя вживають при золотусі, атеросклерозі, гастроентеритах, проносах тощо. Як загальнозміцнюючий засіб – при знесиленні, авітамінозі, скрофульозі й рахіті, як допоміжний – при цукровому діабеті, при шкірних захворюваннях, що виникли внаслідок порушення обміну речовин (хронічна екзема, подагра). Відвар або настій допомагає від ангіни (полоскання), стоматиту, гінгівіту, пародонтозу тощо.

Туберкульоз шкіри, гортані, стригучий лишай, екземи, певні види алергії, стрептококові та стафілококові захворювання шкіри лікують за допомогою препаратів карнону і юглону, що їх отримують з плодів волоського горіха. Горіхова олія добре допомагає загоєнню ран,  при ураженнях  шкіри,  від кон’юнктивіту та запалення середнього вуха. Кора коренів, зібрана восени, здавна відома в народній медицині як ніжне послаблююче (проносне).

Препарати з молодих плодів допомагають при хронічному ртутному отруєнні, рихлості ясен, золотушному запаленні очей. Розжований горіх, наче пластир, нерідко накладають на нарив. Так само лікують нігтьоїду.

Хороші ліки – спиртовий настій та лікер з молодих плодів. Для цього горіхи заливають спиртом і дають два тижні побути на Сонці. Після цього запашний чорний настій готовий до вживання. Горіхи, які лишаються після проціджування, – засипають цукром, добре перемішуючи, залишають на місячну витримку. Після матимете смачний лікер.

І його, і настій приймають по 30-40 г тричі на день при болях шлунка, кишечника. Для приготування настою треба 30 молодих горіхів, які ще легко ріжуться ножем, і 1 л спирту. До лікеру можна додати трохи гвоздики й кориці, імбиру.

Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку необхідно щодня з’їдати 25-100 г ядер плодів.

Підготував 

Ігор Вижовець.

Наприкінці квітня – в травні горіх зацвітає, а з кінця серпня по жовтень дозрівають його плоди. В цей період слід запастися ліками на майбутнє, що їх містять листя, оплодні й самі плоди.

Листя починають збирати в травні-червні, коли воно досягло нормальних розмірів і набуло специфічного бальзамічного аромату. Його обламують з центрального черешка, обов’язково в суху погоду і після того, як зникне роса. Розстеляють тонким шаром на полотнині чи цупкому папері, час від часу перегортають, вибираючи і видаляючи почорнілі. З кілограма свіжо зірваного виходить близько чверті сухого листя.

Чай з нього п’ють при різних захворюваннях шкіри, діабеті, катарах шлунково-кишкова тракту. Для цього 50 г листя заливають 1 л окропу. Рекомендують також у його відварах чи напарах купати дітей при рахіті й золотусі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 967

В радянські часи дуже популярною була кінокомедія «Приборкувачка тигрів». У ній йшлося про надзвичайно симпатичну і сміливу  дівчину, яка досконало оволоділа небезпечною професією – приборкувачки тигрів й добилася феноменальних успіхів на арені цирку.

Цей симпатичний, місцями ліричний, фільм мені згадався, коли нещодавно зустрів добре знайомого ковельчанам Георгія Барана, ветерана громадського харчування міста, а нині підприємця. Разом з дружиною Валентиною Вікторівною вони вже багато років поспіль господарюють у ТзОВ «Любисток», смачно годуючи земляків у кафе «Українські страви» та «Варенички».

Привітавшись, ми з Георгієм Павловичем розговорилися. Тем для розмови багато: політика, влада, реалії життя і т. д. Зайшла мова і про погоду.

– Мало дощів цього літа, – сказав я. – Навіть гриби не хочуть рости.

– Як не хочуть?! – вигукнув мій співрозмовник. – Хочуть, та ще й як!

Він вийняв із портмоне дві фотосвітлини, на яких зафіксовані лісові дари, якими «розжився» нещодавно.

– І де ви їх берете? – запитав.

– Дуже близько від Ковеля. Не буду точно вказувати місце, бо налетять «природолюби», які витовчуть грибниці, але повірте: далеко не їжджу.

Я повірив чоловікові, бо знаю, що він ніколи не обманює. Тим більше, в такій делікатній справі, як збирання грибів.

– Ніколи з лісу не повертався з порожніми руками, – продовжив пан Георгій. – А їжджу і ходжу туди, як тільки зійде сніг і зазеленіє травичка. Бувало, що вже в квітні готую смажанку і варю суп з білих грибів.

– То ви справжній  «підкорювач» лісових дарів! – не стримався від компліменту. – І в чому ж секрет вашого уміння збирати гриби?

– Це треба було в батьків запитувати, – усміхнувся знайомий. – Можливо, чимось особливим мене у дитинстві годували, а, можливо, якихось чарів навчили.

Кажуть, що людина, котрій щастить в «тихому полюванні», щаслива по життю. А ще вона – добра, щира, товариська. Якраз таким, на мою думку, і є Георгій Баран, який любить природу, а природа любить його. 

Тож нехай і надалі Господь дарує йому своє милосердя, міцне здоров’я на довгі і благії літа!

Нових Вам «трофеїв» на грибних стежках!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: ковельчанин Георгій БАРАН із щедрими дарами лісу.

Фото з домашнього архіву.

В радянські часи дуже популярною була кінокомедія «Приборкувачка тигрів». У ній йшлося про надзвичайно симпатичну і сміливу  дівчину, яка досконало оволоділа небезпечною професією – приборкувачки тигрів й добилася феноменальних успіхів на арені цирку.

Цей симпатичний, місцями ліричний, фільм мені згадався, коли нещодавно зустрів добре знайомого ковельчанам Георгія Барана, ветерана громадського харчування міста, а нині підприємця. Разом з дружиною Валентиною Вікторівною вони вже багато років поспіль господарюють у ТзОВ «Любисток», смачно годуючи земляків у кафе «Українські страви» та «Варенички».

Привітавшись, ми з Георгієм Павловичем розговорилися. Тем для розмови багато: політика, влада, реалії життя і т. д. Зайшла мова і про погоду.

– Мало дощів цього літа, – сказав я. – Навіть гриби не хочуть рости.

– Як не хочуть?! – вигукнув мій співрозмовник. – Хочуть, та ще й як!

Він вийняв із портмоне дві фотосвітлини, на яких зафіксовані лісові дари, якими «розжився» нещодавно.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 476

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 400