Олександр  Довженко писав: "Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців". І такий народ завжди будуть зневажати й поневолювати. Українська держава зможе розвиватися, лише знаючи своє минуле і пам'ятаючи, що саме історична свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації. 

У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. В історії України чимало подій, що перед усім світом продемонстрували прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. 

Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна. "Українці – осібний народ зі своєю культурою, історією і мовою, який має право на незалежне життя", – стверджував Михайло Грушевський.

Історична доля, чи скоріше недоля, українського народу складалася таким чином, що він протягом віків терпів гніт і зневагу, неволю і поневіряння, жорстокий визиск і переслідування, геноцид.        

Концепція державотворення Михайла Грушевського, голови Центральної Ради, ґрунтується на основоположному принципі національної незалежності українського народу як суверена своєї держави, побудованої на засадах демократичних прав і свобод людини, громадянина. 

Спробуємо, бодай коротко, зупинитися на історично-політичній спадщині УНР, яка, на нашу думку, має неабияке значення в теперішній розбудові української державності. Не йдеться про "ювілейне вихваляння" Української Центральної Ради і її творців та провідників – мовиться лише про об'єктивне висвітлення її діяльності, яка мала свої сильні і слабші сторони. Вони дозволяють нам глибше зрозуміти розбудову і занепад першої української демократичної держави в ХХ-му столітті та нагадають, яких помилок у розбудові незалежної України повторювати не можна тепер.

l

Михайло Грушевський був головним будівничим Української Народної Республіки. Державотворчий період 1917-18 р. р. він пов'язував з попередніми періодами державності України, а саме з Київською і Галицько-Волинською добою та Козацько-гетьманською часів Богдана Хмельницького. Українську демократичну республіку М. Грушевський не відділяв від діяльності Кирило-Мефодіївського братства в Києві (1846), від Костомарова, Шевченка, Куліша та інших братчиків, погляди яких мали домінуючий вплив на самого Грушевського.

Він і його однодумці обстоювали федеральний постулат кириломефодіївців як постулат побудови української держави, що не суперечив її політичній  незалежності. В основу української держави 1917-18 років було поставлено народовладдя з усіма атрибутами демократичної держави, а сам федералізм – українською провідною верствою вважався тоді тією державною концепцією, яка віддзеркалювала самостійність і незалежність української нації. 

Своїми конституційними актами  Центральна Рада дала тверду основу для подальшого розвитку української державності. Вона постала з ініціативи Товариства Українських Поступовців (ТУП) і представників політичних середовищ, наукових студентських, кооперативних та інших установ, але у відносно короткому часі поширила свою діяльність на усі головні ділянки суспільного життя.

Ідея федералізму займала важливе місце в суспільно-політичній думці України. У політичних планах М. Грушевського держава, у склад якої мала б входити "автономна Україна", мусить бути "федеративною демократичною республікою".  На початковому етапі Української революції Грушевський писав: "Ми всі  втомлені страшним і прикрим централізмом старого російського режиму і не хочемо, щоб він жив далі, хоч би й під республіканським червоним стягом". Тому "ми не вдовольняємося широкою автономією України, а ще хочемо, аби держава, до котрої вона входитиме, була федеративною: щоб се була федеративна, демократична Російська республіка".

Вся історія взаємин Росії і України показує марність сподівань на демократію Росії,  як на бажану гарантію недоторканності автономії України. Звичайно, Грушевський бачив усю небезпеку у російському централізмі, і це вірно, але й вірним є те, що централізм сам собою не існує, його творять з певною метою і здійснюють люди. Проте це був час, який ще міг "створювати" ілюзії якихось автономно-федералістичних надій. 

l

Але настав   інший час – час просвітлення у поглядах політиків і самого М. Грушевського на федерацію України з Росією.  Створення Генерального Секретаріату Центральної Ради (15 червня 1917 р.) із визначенням державних секретарів (міністрів), які відповідали за конкретні діяння державної розбудови (внутрішні, міжнаціональні, земельні, військові, освітні та інші справи), прискорили процес державного будівництва. 

Загалом діяльність Центральної Ради як українського національного парламенту можна поділити на два основні етапи: ранній – це період державності, впродовж  якого Центральна Рада шляхом проголошення трьох Універсалів та інших конституційних актів намагалась реалізувати українську державність й рівночасно розбудовувала різні ділянки суспільно-громадського життя (цей період закінчився проголошенням Української Народної Республіки Третім Універсалом Центральної Ради 7 (20) листопада 1917 року).  

Другий період  випливав з першого та значно поглиблював та поширював зміст державного суверенітету української нації. Цей другий період знаменний проголошенням і створення найважливішого державного акту – Четвертого Універсалу, яким стверджувалася повна самостійність і незалежність української нації: "Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, суверенною державою Українського Народу".

Винятково важлива характеристика другого періоду Центральної Ради – це, як уже говорилось, кінець московської орієнтації.  Грушевський вважав це винятково важливим і цінним. Треба підкреслити, що відродження і розбудова української державності Центральною Радою проходила за надзвичайно складних внутрішніх і зовнішніх політичних обставин. Перш за все, маємо на увазі непідготовленість українського народу до побудови власної держави. А ще – зрусифікованість значної частини українського населення, зокрема в містах. Тоді ж на терені України в розпорядженні російського Тимчасового Уряду була мільйонна армія, яка постійно загрожувала державній діяльності Центральної Ради. 

Деякі дослідники, які критично ставляться до державного будівництва Центральної Ради, забувають, що Тимчасовий Уряд в жовтні 1917 року почав готувати судовий процес проти Центральної Ради, обвинувачуючи її в "державній зраді", але 25 жовтня  (7 листопада) 1917 року  відбувся більшовицький переворот у Росіїі – на місце Керенського до влади прийшов Ленін з більшовиками, які ще нетерпиміше поставилися до державницьких  процесів української нації. Совєт Народних Комісарів відразу ж розпочав криваву війну з Українською Народною Республікою. Розпочався більшовицький напад на Київ 25 січня 1918 року під командуванням Муравйова, який, до речі, про ці події відкрито писав: "Я зажег снарядами огромный дом Грушевского. Сотни офицеров и юнкеров были беспощадно убиты".

l

А як оцінив цю подію Грушевський? "Перше, що я вважаю віджилим, – писав М. Грушевський, – так це те, "що згоріло в моїм кабінеті", се наша орієнтація на Московщину, на Росію".

"Західна орієнтація" для України є цілком природною і справедливою.  Український народ належить до західноєвропейського, чи, коротше сказати, європейського кола. Тяжіння України до Заходу визначається європейською сутністю українського народу, яка його робить натуральним феноменом у західному світі. 

Історична недоля України полягала в тому, що вона протягом століть була "відчужена від своєї культури, від західного світу "штучними, насильними заходами московськими". Нарешті стало зрозумілим, що з більшовицькою Росією вести переговори неможливо. 22 січня 1918 року, був проголошений IV Універсал Центральної Ради, за яким Україна стала незалежною і суверенною державою. 

М. Грушевський не тільки відстоював незалежність України, але й відкидав "федерацію" Совітської України з Росією, у якій Україна є у повній залежності від останньої. Але Грушевський – за таку федерацію, у якій "Україна мусить бути вповні автономна", вірячи, що демократія і федерація мусять утверджуватися як майбутність людства. 

Не  меншою мірою  М. Грушевський дотримувався ідеї автономно-федеративного устрою внутрішніх відносин в Україні. Учений зазначав: "Ми відкидаємо поліційно-бюрократичний устрій і хочемо нашу управу на широких сперти основах самоврядування".  Україна організується на основах широкої місцевої самоуправи. Основні орієнтири у цій сфері визначено чотирма універсалами та законами "Про вибори до установчих зборів УНР", "Про національно-персональну автономію" від 9 січня  1918 р., "Про утворення губернської і повітової влади" від 15 лютого 1918 р., "Про адміністративно - територіальний поділ України" від 6 березня 1918 р. та "Розпорядження міністерства внутрішніх справ губернським і повітовим комісарам щодо виконання законів УНР" від 9 березня 1918 р. 

Українська влада формувалась, за словами М. Грушевського, "щоб не було ніякої тісноти від власті, щоб вона не накидала їм своєї волі, не має бути іншої власті, тільки з вибору народу" та на основі ствердження "права нації на самостійне влаштування власного життя". Названі універсали і закони "стимулювали розвиток місцевого самоврядування, підвищення його ролі і статусу шляхом забезпечення фінансово-економічної спроможності та реформування адміністративно-територіального устрою".

Церква мала бути відділена від держави, тому духовенство не повинно було входити до складу державних урядовців і виходило зі сфери впливу держави.

Школа теж повинна була бути підпорядкована органам самоврядування і деякою мірою – виборним національним органам.

Постійна армія вважалась інститутом перехідним, тимчасовим, який замінила б пізніше народна міліція. На сучасному етапі незалежна Україна йде шляхом ідей Грушевського, впроваджуючи у життя прийняті Верховною Радою закони.

l

У центрі державотворення, вважав Грушевський, має стояти питання розвитку та зміцнення своєї національної економіки як основи політичної незалежності України. "Далеко цінніше розгорнути своє індивідуально-корисне з місцевих і власних задатків і засобів, ніж уложитися в готову чужу форму", – писав політик. Вагомим кроком державотворення є формування фінансової системи та її юридичне оформлення. Законом "Про випуск державних кредитних білетів УНР" була запроваджена національна валюта. 

Отже, для розбудови Української демократичної держави були прийняті наступні законодавчі акти та необхідні державні атрибути: згадаємо тут чотири Універсали Центральної Ради, Закон про національно-персональну автономію національних меншин в Україні, Закон про громадянство, Закон про генеральний суд – "суд на Україні повинен стати справедливим та відповідати духові народу", Закон про утворення війська. Багатомільйонний солдатський і старшинський контингент став рушійною силою відновлення Української суверенної держави.  

Акордом військової політики УЦР є прийняття  Закону "Про створення народного війська" та "Про флот УНР" від 3 січня 1918 р.), також прийнятий Закон про випуск кредитових білетів, земельний Закон Центральної Ради, міжнародні договори та інші державні акти. 

Аналізуючи законодавчу діяльність Центральної Ради, окрему увагу звернемо на основний Закон української держави – Конституцію Української Народної Республіки, яка були прийнята на останній сесії Центральної Ради 29 квітня 1919 року. Саме Конституція УНР віддзеркалила тодішні державницькі концепції М. Грушевського і його сподвижників. Вона, як і IV Універсал Центральної Ради, стала фундаментом, на якому формувалися і розбудовувалися пізніші державотворчі концепції української нації, включно із теперішньою українською державою, яка пов'язує себе з демократичними основами УНР. 

Цей основний документ про державний устрій, права і вільності громадян може в осучасненій формі значно придатися при укладанні і прийнятті нової Конституції  Української держави.

Відкинувши "московську орієнтацію" і взявши курс на "західну орієнтацію", Україна повинна постійно і незмінно мати перед собою ідеал державної суверенності і національної непідлеглості, а для цього вона повинна "знайти себе" – національно і політично усвідомити себе, щоб не "збиватись на чужу дудку, а піти тою дорогою, яку вказали нам реальні обставини нашого життя". 

l

М. Грушевський робив далекоглядні та обґрунтовані застереження, до яких, на жаль, основна маса залишилась глухою та сліпою і тоді, і тепер.  Після сотень років неволі та особливо нападу більшовиків на Україну мало б бути зрозумілим, що взагалі з якою б то не було Росією не можна мати будь-яких  близьких державних стосунків, бо це беззастережно означало б повторне добровільне накладання на шию українського народу московського рабського ярма. 

Здавалося, що на це вже ніхто не піде! 

Проте, виявляється, і в наш час, коли Україна після розвалу російсько-більшовицької імперії – СРСР – здобула свою незалежність, ожили та активізувалися пережитки  доби соціалізму, заражені патологічною ностальгією за "союзом нерушимим" хоч би у вигляді федерації, конфедерації, "єдиного економічного простору" і т. д., щоб якимось чином загнати Україну знову у пастку. 

На поверхню суспільного життя випливли "обрусевшие инородцы", які, підживлювані "хазяїном" з Півночі, плекають надію на повернення "колишніх добрих часів", стаючи дуже небезпечною, крикливою частиною суспільства, загрозою самостійності та суверенності української держави. 

Все ж таки історія повторюється, зловісні антиукраїнські сили сьогодні, як і у час "великого зриву", використовують ту ж саму більшовицьку облуду, фальш і брехню, щоб підірвати із середини незалежність України.У цьому контексті ідеї М. Грушевського мають винятково велике значення для державотворення як в минулому, так і в сучасну пору.  

Учений підкреслював, що "боротьба йде за закріплення самостійності й незалежності Української республіки", а тому "програння загрожує такими страшними утратами". Адже в суспільному житті ніщо "само собою" не робиться, все роблять люди, які наділені свідомістю і ставлять перед собою свідому мету, яку хочуть своєю дією осягнути. 

За таких умов з'являються такі антиукраїнські сили, які, прагнучи в сучасну пору підірвати українську державність з середини, діють з великим досвідом, використовуючи з цією метою внутрішньоукраїнську отаманщину, міжпартійні незгоди й чвари, економічні труднощі і т. д. Як вчить історія, це явище – якийсь фатум, що висить над українською державністю протягом століть і не менш небезпечний для сучасного державотворення, ніж у минулі часи.

 Грушевський бачив вихід лише в тому, що усі ці негативні і зловісні явища можна перемогти національною єдністю та злагодою. "Мусимо згромадитись коло сеї мети всі, скільки нас єсть свідомих і відданих інтересам нашої Батьківщини. Збитись в тісну і компактну фалангу".

l

Ці мудрі слова великого вченого – актуальна пересторога й для нашого сьогодення. Від хаосу політичних бравад не можна чекати добра для державотворення, бо це – руїна, у якій були і сьогодні є кровно зацікавлені внутрішні та зовнішні вороги незалежності України. І, нарешті, треба рахуватися з тим, що небезпека нависла над Україною сьогодні, бо російський великодержавник ніколи не зречеться своїх імперських зазіхань щодо України.

Скажімо словами М. Грушевського: "Мусимо йти, бо спинити походу не можна. Мусимо перейти через сей страшний огонь і знищення. Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в сім моменті: самостійність і незалежність нашого народу ".

За довгі століття своєї неволі український народ здобув свою національну незалежність, свою державність. Маючи  багатий історичний досвід, Україна повинна йти своїм шляхом в утвердженні державності, яка має не руйнувати, а забезпечити цілісність суспільства та єдність нації у дусі патріотизму.  

"Патріотизм породжує впевненість  у собі, волю до перемоги, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну. Мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям". Так сказав видатний педагог Василь Сухомлинський, і з ним не можна не погодитися.

Олена ВОЗНЯК,

вчитель історії Ковельського 

НВК "ЗОШ № 11-ліцей".

Олександр  Довженко писав: "Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців". І такий народ завжди будуть зневажати й поневолювати. Українська держава зможе розвиватися, лише знаючи своє минуле і пам'ятаючи, що саме історична свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації. 

У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. В історії України чимало подій, що перед усім світом продемонстрували прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. 

вчитель історії Ковельського НВК "ЗОШ № 11-ліцей".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1118

Інтернет для всіх – Всесвітня павутина, або, як ще її називають, WI-FI, стала доступною з 2015 року для всіх жителів планети. Населення України, особливо великих міст, знаходиться під постійним впливом антропогенного електромагнітного випромінювання, рівень якого в багато разів перевищує природний. ВООЗ класифікує такий стан спеціальним терміном "електромагнітне забруднення навколишнього середовища".  

Наразі ґрунтовних досліджень про вплив електромагнітного випромінювання на живі організми немає. Є лише поодинокі, часто суперечливі, дані.

Пристрій Wi-Fi випромінює високочастотні хвилі в діапазоні 2,4 ГГц. Вчені з США давно з'ясували негативний вплив радіохвиль частотою від 0,5 – 2,4 ГГц на людський організм. Однак не варто забувати, що практично всі звичні нам прилади (мобільні телефони, мікрохвильові печі) працюють у тому ж високочастотному діапазоні. Проте не варто так категорично ставитися до цього пристрою. 

Вчені вважають, що  випромінювання, яке виділяють вищеназвані прилади, а також Wi-Fi роутер, просто не здатні завдати людині великої шкоди, тому що у них для цього занадто мала потужність. Наприклад, якщо порівняти ці сучасні прилади з радіоприймачами, які в СРСР стояли на столах у кожній родині, випромінювання стандарту Wi-Fi в кілька десятків разів менше, ніж у радіо.

Я – учень НВК №13 і належу до людей, які люблять у чомусь переконатися, а потім говорити. Тож, прочитавши чимало матеріалів про випромінювання WI-FI та порадившись з Валентиною Олександрівною, вчителем біології моєї школи, заручившись її підтримкою, я провів власні дослідження. 

Розпочали ми з анонімного соціального анкетування учнів віком 10-17 років. Нас цікавила обізнаність сучасної молоді щодо впливу WI-FI на організм людини, чи відносять вони себе до людей, які часто знаходяться в Інтернеті  та чи не заважає їм Інтернет виконувати домашні справи. Результати вражають: у 36% респондентів WI-FI роутер знаходився у кімнаті для сну, а 76% – не вимикають його на ніч, 25% опитаних чесно зізнаються, що відволікання від Інтернету викликає у них гнів.

Зазначимо, що дуже мало людей замислюються над тим, що проблеми зі здоров'ям можуть бути пов'язані безпосередньо з надмірним впливом випромінювання. Проте проведені наукові дослідження проаналізували вплив електромагнітних хвиль на мозкову активність і нашу систему життєзабезпечення. 

Через дію Wi-Fi сигналу на дітей зростає занепокоєння підлітків, організм яких особливо схильний до ушкоджень, оскільки знаходиться в процесі розвитку. Але, щоб Wi-Fi роутер зміг нанести дійсно суттєву шкоду людині, потрібно, щоб він діяв на організм цілеспрямовано, систематично і з великою силою. 

Є підстави припускати, що надмірне, бездумне використання  безпровідного Інтернету і випромінювання можуть викликати онкологічні  та інші важкі захворювання. Хоча працівники охорони здоров'я стверджують, що радіохвилі від стандарту Wi-Fi завдають набагато меншої шкоди на організм, ніж хвилі від всіляких гаджетів і смартфонів. Однак все одно користі від такого випромінювання мало. 

Особливо сильно випромінювання Wi-Fi роутера впливає на вагітних жінок і дітей, тому вчені вважають, що потрібно обмежити використання бездротових мереж в школах, гімназіях, дитячих садах і лікарнях. Фахівці закликають сучасних батьків не поспішати з купівлею своїм дітям приставок і ігрових гаджетів, особливо якщо їм немає п'яти років, адже у дітей не тільки не розвивається моторика, а й з'являється шанс прийняти на себе деяку частку шкідливого випромінювання. 

Крім того, Wi-Fi випромінювання здатне негативно впливати на роботу судин головного мозку. Дослідження показали, що якщо постійно проводити час за планшетом або мобільним телефоном з увімкненою мережею Wi-Fi, то у людини погіршується концентрація уваги, а судини відчувають дискомфорт.  

Але не все так погано! Головне підходити до всього розумно, адже в еру комп'ютеризації і кібернетики, швидкого поширення і поглинання інформації, Інтернет і WI-FI роутер є невід’ємною частиною нашого життя. Для мінімізації шкідливого впливу на здоров'я людини варто дотримуватися таких правил:

n Опрацювати інструкцію з правил користування Wi-Fi роутером. 

n Не класти прилади, підключені до бездротової мережі, поряд з собою під час сну.

n Вимикати точку доступу, якщо тривалий час не використовуєте  Wi-Fi.

n Обмежити час використання бездротової мережі.

n Не розміщувати Wi-Fi роутер поряд з точками своєї активності. 

Тому наше здоров'я – в наших руках. Кожен робить свої висновки.

Денис Олексюк, 

учень 10-А класу  КЗ "НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. №13-колегіум" м. Ковеля.

Інтернет для всіх – Всесвітня павутина, або, як ще її називають, WI-FI, стала доступною з 2015 року для всіх жителів планети. Населення України, особливо великих міст, знаходиться під постійним впливом антропогенного електромагнітного випромінювання, рівень якого в багато разів перевищує природний. ВООЗ класифікує такий стан спеціальним терміном "електромагнітне забруднення навколишнього середовища".  

учень 10-А класу  КЗ "НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. №13-колегіум" м. Ковеля.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1167

Щодня на дорогах України гине понад 9 осіб, а щороку – майже 3,5 тисячі людей. Таку невтішну статистику дає Національна поліція і стверджує, що в багатьох випадках дорожньої пригоди можна було б уникнути, якби водії та пасажири дотримувались правил. І це стосується як індивідуальних, так і комерційних учасників дорожнього руху. Які заходи вживає держава, щоб підвищити безпеку на дорозі, дізналися експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

 

Чому трапляються ДТП?

Цього року поліцейські зафіксували вже понад 70 тисяч дорожніх аварій. Серед найпоширеніших причин у Міністерстві внутрішніх справ України називають п'ять: перевищення швидкості, порушення правил маневрування, недотримання безпечної дистанції, порушення правил переїзду перехрестя і керування у нетверезому стані. Тобто більшість – із вини самих водіїв. 

Втім, є і хороші новини. Порівняно з минулим роком кількість дорожньо-транспортних пригод (ДТП) зменшилась на 10%.

"У минулому році на патрулювання доріг вийшли екіпажі патрульної поліції та групи реагування патрульної поліції. І ми вже маємо позитивні зрушення. Кількість ДТП порівняно з минулим роком зменшилася на 8 тисяч. Це – реальні результати роботи блоку превенції упродовж семи місяців цього року", – повідомив очільник Нацполіції Сергій Князєв.

Серед причин аварій, не пов'язаних із людським фактором, у відомстві називають поганий стан вітчизняних доріг. За офіційними даними, вибоїни та ями спричиняють близько в 10-15% випадків ДТП.

Щоб зменшити кількість дорожніх пригод, у квітні Кабмін виділив 2,6 млрд. грн. на програму "Безпечні дороги", яку Уряд повинен реалізувати до 2020 року. Вона передбачає чотири вектори покращення безпеки руху: інфраструктура, нагляд і контроль, невідкладна допомога і просвіта. І якщо наоблаштування пішохідних переходів та острівців безпеки, встановлення відеокамер та побудову безпечних розв'язок потрібен час та ресурси, то посилити контроль за водіями можна значно швидше і без особливих затрат.

Правила – передусім

Дисциплінувати водіїв, а отже, зменшити кількість ДТП, планують чималою платою за порушення правил дорожнього руху. З 27 вересня штраф за перевищення швидкості на понад 50 км/год. зростає з 510 грн. до 3,4 тис. грн. Таку ж суму водій буде зобов'язаний заплатити, якщо втече з місця ДТП. Крім того, його зможуть позбавити права керування терміном до шести місяців. Якщо він порушить заборону, то змушений буде сплатити 20,4 тис. грн., а якщо зробить це ще раз, то аж удвічі більше. 

Влітку депутати також ухвалили у першому читанні закон щодо криміналізації відповідальності за водіння у нетверезому стані. Тож, якщо документ пройде і друге читання, водіїв, які вжили алкоголь чи наркотики і сіли за кермо, зможуть саджати за ґрати на строк від 8 до 10 років. А за вчинення п'яним водієм ДТП, у якому загинули люди, – на строк до 15 років.

Крім того, Верховна Рада збільшила штрафи за невикористання ременів безпеки та мотошоломів з 51 грн. до 850 грн. У Нацполіції сподіваються, що це допоможе зберегти життя людей. Адже за статистикою, 70% водіїв, а також 80% пасажирів на задніх сидіннях могли б вижити в ДТП, якби були пристебнуті. Тим часом активісти кампанії "За безпечні дороги" зазначають, що наразі лише 15% водіїв користуються ременями безпеки.

"Неодноразово чув коментарі лікарів на місці ДТП, де вони чітко казали: якщо людина не пристебнута і спрацьовує подушка безпеки – це перелом шиї. А зверніть увагу на аварії зі смертельними наслідками, водії можуть і просто вилетіти з автомобіля", – прокоментував новий закон автоюрист Володимир Луньов.

З 27 вересня також зросли штрафи за неправильне паркування, при цьому інспектори зможуть штрафувати водіїв заочно. У березні Президент Петро Порошенко підписав Закон, який узаконив фото- та відеофіксацію порушень. У різних випадках за незаконне паркування доведеться сплатити від 255 до 1700 грн. 

Відповідальні перевізники

Дисциплінованими повинні бути не лише звичайні автомобілісти, а й комерційні водії. Влітку в Україні сталося одразу кілька смертельних аварій за участю пасажирських автобусів, і це, як ніколи, актуалізувало питання відповідальності професійних водіїв.

У відповідь на події МВС розпочало широкомасштабну кампанію перевірки "Перевізник", і за два тижні інспектори оглянули майже 48,3 тисячі транспортних засобів.

"Серед них виявлено понад 1,2 тисячі технічно несправних автобусів, що становить близько 2,5 відсотків від усіх оглянутих транспортних засобів. З цієї кількості виявлено 214 одиниць, переобладнаних із порушенням відповідних правил, норм і стандартів", – наголосив перший заступник начальника Патрульної поліції Олексій Білошицький.

Більше того, патрульні зафіксували понад 9,6 тисяч порушень правил дорожнього руху  та правил перевезення пасажирів. Зокрема, 35 водіїв керували у стані сп'яніння, 357 – автобусами, які не пройшли обов'язковий технічний контроль, 301 – не мав необхідних документів.

Щоб підвищити безпеку пасажирів автобусів, Міністерство інфраструктури розробило проект, який пропонує із січня 2019 року заборонити рейси з автобусами без ременів безпеки. Самі перевізники не проти таких нововведень. Наприклад, у корпорації "Богдан" заявили, що підтримують міністерську ініціативу і готові обладнувати автобуси ременями безпеки. 

До речі, кожен громадянин може перевірити ліцензію перевізника в онлайн-реєстрі за адресою e-services.dsbt.gov.ua. Щоб отримати дані, варто ввести номер автомобіля, ЄДРПОУ чи ІПН власника.

Варто зауважити, що наступного року національні пасажирські та вантажоперевезення можуть наблизитись до стандартів ЄС. Оскільки Україна підписала Угоду про Асоціацію з ЄС, то повинна слідувати Директиві ЄС у сфері транспорту. Згідно з нею, водій, який обслуговує комерційні пасажирські чи вантажні рейси, зобов'язаний пройти спеціальне навчання та отримати сертифікат професійної компетентності. 

Експерти сподіваються, що європейський підхід і жорсткіший державний контроль за водіями допоможуть зробити українські дороги безпечнішими.

Оксана КОВАЛЬ.

Щодня на дорогах України гине понад 9 осіб, а щороку – майже 3,5 тисячі людей. Таку невтішну статистику дає Національна поліція і стверджує, що в багатьох випадках дорожньої пригоди можна було б уникнути, якби водії та пасажири дотримувались правил. І це стосується як індивідуальних, так і комерційних учасників дорожнього руху. Які заходи вживає держава, щоб підвищити безпеку на дорозі, дізналися експерти Центру громадського моніторингу та контролю.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 318

"Хліб наш насущний дай

нам сьогодні".

 (З молитви 

"Отче наш").

Ознаки часу… В чому вони? В золотавому осінньому листі чи в зажурених обличчях людей? Можливо, у нашій хаотичній необлаштованості?

Зовсім ні. Я бачу її у переможних паростках весни. В тих, які, не зважаючи ні на що, пробиваються через товщу часу і негараздів.

l

Під'їжджаючи до Ковеля, в Колодяжному мандрівник побачить потужну молочнотоварну ферму, багато сільгосптехніки європейського зразка.

За тим замилується впорядкованим, засіяним добротною пшеницею полем. Трохи далі від людського ока – сад яблуневий рясніє червонобокими плодами. Поруч з садом – лан полуниці зеленіє. Все до ладу. Все "по науці". Все – за вимогами часу.

"Дбайливий господар", – майне втішна думка. Та не втомиться мандрівник дивуватися людськими досягненнями і далі. По тій же луцькій трасі, на околиці Ковеля, його погляд привернуть високі срібні "сигари" з державним прапором нагорі. Вони, немов космічні ракети, приготувалися до старту в небо. Це – найсучасніші в Європі ємкості для зберігання, провітрювання та підсушування зерна. Перед очима мандрівника – реалбаза хлібопродуктів, найкраща в області. Тут зберігається запас зерна, якого вистачить на місяці й роки. У найскрутнішу хвилину населення Волині не залишиться без хліба. Всі технологічні процеси тут автоматизовані. І знову ж таки все впорядковано і змонтовано за останнім словом науки. Значні інвестиції вкладено.

"Крутий господар", – оцінить зацікавлений.

"Не все в нас так погано", – заспокоїться  песиміст.

Людська допитливість не задовольниться побаченим. Подавай їй ще якусь цікавинку. І вона є!

З північного боку міста, неподалік річки Турії, хлібом пахне. Ми прибули на сучасний комбінат хлібопродуктів. Тут випікають смачний хліб, булочки, батони, короваї. А ще – торти, прихорошені квіточками, хитромудрими кренделями та вітальними словами. Ще недавно ковельчани замовляли торт "Київський" тим, хто їхав до столиці. Тепер гордимося: наш  можемо везти до Києва!

Загляньмо у виробничі цехи. Помітно, що підприємства торкнулася модернізація і реконструкція. Технологічні процеси піднялися на вищий рівень разом із ефективністю всього виробництва.

"Добрий господар", – сяйне справедлива думка у незаангажованого політикою  народного експерта. Це все – ознаки часу.

Шановний мій співрозмовнику! Ти не здогадався, хто іде в ногу з життям і про кого мова? Хто цей "герой", що серед руїн української економіки наважився підіймати аграрний сектор України до рівня європейських країн? Скажу.

Це – Іван Євдокимович Смітюх, з діда-прадіда хлібороб, патріот волинської землі. А з ним – його молода команда креативних і заповзятливих та цілеспрямованих помічників.

l

Заходимо у досить скромний кабінет керівника. Господар (а це він) зустрічає привітно: відкладає всі нагальні справи, вимикає телефон, щиро усміхається. Що ж, і ми налаштовані на дружню розмову.

– Іване Євдокимовичу, успішне господарювання приносить радість. Але це можливо лише тоді, коли всі коліщатка складної машини крутяться злагоджено і в заданому ритмі.

Зрозуміло, що вони мають бути добротно змащені. Маю на увазі умови праці, зарплату і сучасні технології. Як вдається триматись "на плаву"?

– Що вам сказати? Часом відчуваєш себе  в теперішніх умовах господарювання приреченим. Буває, боюся заглядати в чергові господарські звіти, аналізувати економічні показники.

Вдумайтеся: ще зовсім недавно ціна на газ становила 7900 гривень за  тисячу метрів кубічних, а сьогодні – вдвічі більше. До цього доплюсуйте знецінення гривні,  зростання вартості паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, сировини, і ви зрозумієте, як важко утримувати стабільну ціну хлібобулочних виробів для вкрай збіднілого населення.

І це лишень один бік медалі. Існує не менш важливий – людський фактор. Високопрофесійні працівники виїжджають за кордон шукати свого щастя.

– Вибачте, що перебиваю.  Відомо, що середня зарплата ваших працівників – одна з найвищих в місті.

– Я б не сказав. 7-8 тисяч гривень на місяць – це той рівень, який підйомний для нас. А за кордоном наш робітник отримує 800-1000 євро. Це в рази більше. Кожен хоче жити по-європейськи комфортно, мати житло, автівку і можливість вчити дітей у вишах.

А знайти висококваліфікованих операторів комп'ютерного та автоматизованого виробництва вкрай важко. Як вимушений крок, ми сьогодні запросили двох професіоналів з Республіки Польща. Це дає можливість забезпечувати якісний технологічний процес виробництва молока. Із задоволенням повідомлю, що наш молочний  продукт відповідає за всіма показниками євопейським стандартам.

Я слухаю, а в свідомості мимоволі  виникає запитання: як при незбалансованих законах непомірних податках, вищезгаданих драконівських тарифах та соціальних затратах бути успішним?

І, здається, частково відповідь знаходжу. Найголовніший чинник успіху – це стратегічний підхід до форм управління і господарювання. Іван Смітюх створив високоефективний агропромисловий комплекс із максимально замкнутим циклом. Тобто він вирощує хліб, по-господарськи збирає врожай і дбайливо зберігає. Потому із цієї "золотої" сировини виробляє продукт і реалізує його населенню. В кожному технологічному процесі діє закон: найвища ефективність і мінімальні затрати.

Скажімо, на маловрожайних поліських землях зібрано в середньому 42 центнери зернових з гектара. Разом з тим, модернізація пекарського устаткування дала можливість суттєво зменшити затрати на газ та інші енергоносії.

Розширена торговельна мережа до валового доходу додає 10-12 відсотків. Це теж вагомо.

Невеликий відступ-роздум. Якби  Ковельський хлібокомбінат працював на  старому обладнанні, купував борошно "на стороні", то вартість хліба була б не менша 30 гривень за буханець, а зарплата у людей 3 тисячі. 

Івана Смітюха важко застати вдома. Він  постійно вивчає і переймає досвід Польщі, Німеччини, Норвегії, Італії та інших європейських країн.

В перспективі – розвиток м'ясного товарного виробництва, будівництво сучасного млина і нових супермаркетів із власним виробництвом. А ще – проект, який передбачає виробляти  теплоносій для випікання хліба за рахунок спалювання соломи, спресованої у брикети.

– Хліб був, є і буде. Я знаю, як це робити. Я живу цими проектами, – каже Іван Євдокимович. – Завдання на два наступні роки – зменшити енергозатрати виробництва на 15 відсотків і не допускати різних коливань вартості хлібобулочних виробів. У нас сильний, згуртований колектив однодумців. Не виділяю сьогодні нікого, бо більшість заслуговує подяки, пошани, заохочення. Всім – низький уклін і вдячність за працю!

– А яка найголовніша, на Вашу думку, подія жовтня, року?

– Беззаперечно, це визнання Української Автокефальної Церкви. Переконаний, що це згуртує нас, окрилить і дух підійме. Єдина Церква – важливий крок до зміцнення  державної Незалежності України.

– А кого Ви бачите президентом, якщо не секрет?

– Знаєте, автокефалія – це сильний і мужній вчинок нині діючого гаранта Конституції. Але ж ми бачимо і чуємо, який його рейтинг, в якому стані країна. Час покаже. Я як виробничник схиляюсь до думки, що нам потрібна сильна особистість, яка не пов'язана ані з офшорами, ані з криміналітетом і не буде залежною від "руського міра".

Хоч, коли ми вже торкнулися великої політики, то висловлю власну думку: філософія вільної демократії і парламентаризму, які нерідко переходять в анархію, із глибокої кризи країну не виведуть.

Омріяного благополуччя не забезпечать. Потрібні дисципліна, порядок і нещадна боротьба з корупцією.

l

Переливається животворним струмком розмова. В ній бачу головні тези проекту розбудови нашої України і агропромислової галузі:

– створення належних умов для розвитку вітчизняної економіки, що дозволить досягти підвищення ефективності виробництва, а, отже, зростання оплати праці людей;

– модернізація технологічних процесів як у промисловості, так і в сільськогосподарському виробництві;

– посилена увага до навчання, виховання молоді, активніше залучення її до вирішення питань державного будівництва;

– постійна турбота влади про село, де створюють найголовнішу цінність суспільства – його величність Хліб. Недарма ж бо в молитві "Отче наш" чи не найголовнішими є слова: "Хліб наш насущний дай нам сьогодні!".

Важко не погодитися з Іваном Євдокимовичем, сином хліборобів і хліборобом за покликанням. Тож вітаючи його особисто, команду однодумців-професіоналів і весь чотирьохсотенний колектив хлібокомбінату і дочірніх підприємств з професійним святом – Днем працівників харчової промисловості, яке в Україні відзначатимуть наступної неділі – 21 жовтня, бажаємо добра, щастя, благополуччя і мирного  неба над головою!

Заодно найкращі зичення –Івану Смітюху, в якого завтра, напередодні свята, – день народження. Нехай здійсняться всі Ваші плани і задуми, а важка праця годувальника земляків приносить рясні плоди!

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: люди, яких ви бачите на знімку, кожного дня турбуються про те, щоб на наших столах і в свята, і в будні була смачна ковельська випічка. Це – кондитери Антоніна ШВОРАК, Тетяна СІЛІВОНЧИК, Людмила НИНЮК, Тетяна ПАНАСЮК; пекар Ірина КУЗЬМІНЧУК, тістороби Світлана МИХАЛЕВИЧ, Тетяна СИДОРУК; працівниці кондитерського цеху за роботою.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Ознаки часу… В чому вони? В золотавому осінньому листі чи в зажурених обличчях людей? Можливо, у нашій хаотичній необлаштованості?

Зовсім ні. Я бачу її у переможних паростках весни. В тих, які, не зважаючи ні на що, пробиваються через товщу часу і негараздів.

ххх

Під'їжджаючи до Ковеля, в Колодяжному мандрівник побачить потужну молочнотоварну ферму, багато сільгосптехніки європейського зразка.

За тим замилується впорядкованим, засіяним добротною пшеницею полем... 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 913

У Луцьку 28 вересня з ініціативи голови обласної державної адміністрації Олександра Савченка відбувся "Осінній бал-2018" для дітей та підлітків з інвалідністю.

На бал були запрошені ковельчани — представники громадських організацій "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" та "Реабілітаційний центр".

Губернатор виступив із вітальним словом і розповів, що таким чином долучився до ініціативи, що її запровадила у країні Перша леді.

Розпочалось святкове дійство з танцювальних номерів, які виконували діти з особливими потребами та їхні батьки, у приміщенні торговельно-розважального центру "ПортCity".

Більше 100 дітей та підлітків з інвалідністю виконали полонез та мазурку. А волинські Герої-Кіборги закружляли у вальсі з чарівними дівчатами на візках.

Дівчата і жінки — у вишуканих вечірніх сукнях, з чудовими зачісками та діадемами. Чоловіки — у білосніжних сорочках та чорних класичних брюках. По черзі дефілювали танцювальні пари із різних громадських організацій. Всі танцювали із захватом, запалом та щирими посмішками.  Наприкінці свята кожен учасник отримав подарунок від ТРЦ "PortCity", але головне — незабутні та глибокі емоції. Були представлені чудові номери від Марії Хурсенко та Антона Копитіна, а також незабутній майстер-клас від всесвітньо відомого хореографа Влада Ями.

Хочеться подякувати за надання автотранспорту Анатолію Русінчуку, директору Палацу учнівської молоді Тетяні Середюк, Марії Солоп, а також перукарні "Лілея".

Бажаємо Вам міцного здоров'я, довголіття, невичерпної енергії, сімейного благополуччя і процвітання. Сподіваємось на подальшу плідну співпрацю!

Ольга Яренчук,

прес-секретар 

громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ 

З ІНВАЛІДНІСТЮ 

"ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

У Луцьку 28 вересня з ініціативи голови обласної державної адміністрації Олександра Савченка відбувся "Осінній бал-2018" для дітей та підлітків з інвалідністю.

На бал були запрошені ковельчани — представники громадських організацій "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" та "Реабілітаційний центр".

Губернатор виступив із вітальним словом і розповів, що таким чином долучився до ініціативи, що її запровадила у країні Перша леді.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 597

Василь Сухомлинський — патріот Батьківщини, плідно працював все своє життя для освіти дітей, бо саме в освіті й вихованні бачив той шлях, який міг привести його народ до кращого життя.

Його ідеї, науково-методичні розробки, педагогічний досвід втілюються в навчально-виховних системах європейських держав. Усі твори видатного педагога пройняті безмежною вірою в людину, щедрість і благородство її душі. 

В рамках Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек, який триває протягом жовтня, до 100-річчя від дня народження Василя Сухомлинського у бібліотеці ДНЗ "Ковельський ЦПТО" з учнями групи № 17 було проведено літературну годину "Василь Сухомлинський — педагог, вчений, письменник" (на знімках).

Ведучі заходу Ірина Олексюк, Яна Сирота, Сергій Радчук вели розмову про життєвий і творчий шлях педагога. Олександр Вальчук і  Ангеліна Павлік декламували вірші про Василя Сухомлинського.

У виконанні Артура Сохацького (група №25) прозвучали пісні: "Не плач, мамо", "Пісня про Україну". Тетяна Бойко (група № 23), Ірина Тищук  (група №12) виконали "Спасибі, Вчителю" (керівник Сергій Кіпень).

Сергій Абрамчук (група №34), Юрій Дацюк (група №24) підготували сценку притчі Василя Сухомлинського " Хліб" (керівник Ольга Веремчук).

Учні переглянули відео "Сухомлинський".

В бібліотеці оформлена виставка-вілей "Василь Сухомлинський — видатний педагог сучасності". На виставці представлена педагогічна спадщина Василя Сухомлинського, мудрі вислови, спогади про видатного педагога.

Василь Олександрович говорив: "Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний".

 Ми по праву можемо сказати, що Сухомлинський залишив по собі незабутній слід, він належить до найвидатніших постатей світової педагогіки.

Людмила РИХЛЮК,

бібліотекар ДНЗ "Ковельський ЦПТО".

Василь Сухомлинський — патріот Батьківщини, плідно працював все своє життя для освіти дітей, бо саме в освіті й вихованні бачив той шлях, який міг привести його народ до кращого життя.

Його ідеї, науково-методичні розробки, педагогічний досвід втілюються в навчально-виховних системах європейських держав. Усі твори видатного педагога пройняті безмежною вірою в людину, щедрість і благородство її душі. 

В рамках Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек, який триває протягом жовтня, до 100-річчя від дня народження Василя Сухомлинського у бібліотеці ДНЗ "Ковельський ЦПТО" з учнями групи № 17 було проведено літературну годину "Василь Сухомлинський — педагог, вчений, письменник".

бібліотекар ДНЗ "Ковельський ЦПТО".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 628