Наступного  вівторка, 1 вересня, у наших дітей та їх батьків – особлива подія: багато   хлопчиків і дівчаток Ковельщини, як і всієї України, підуть перший раз у перший клас. І хоч пандемія коронавірусу внесла свої корективи в організацію навчального процесу в закладах освіти, проведення свята Першовересня, хочеться вірити, що і в школярів, і в педагогів все буде гаразд, діти впевнено крокуватимуть шляхом у Країну Знань.

НА СВІТЛИНІ  ви бачите юну ковельчанку Мілану ЯРЕНЧУК, котра  буде навчатися у школі №12. Тож нехай Господь допомагає і їй, і всім учням та студентам нашого краю в оволодінні знаннями. В добру путь!

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Наступного  вівторка, 1 вересня, у наших дітей та їх батьків – особлива подія: багато   хлопчиків і дівчаток Ковельщини, як і всієї України, підуть перший раз у перший клас. І хоч пандемія коронавірусу внесла свої корективи в організацію навчального процесу в закладах освіти, проведення свята Першовересня, хочеться вірити, що і в школярів, і в педагогів все буде гаразд, діти впевнено крокуватимуть шляхом у Країну Знань.

НА СВІТЛИНІ  ви бачите юну ковельчанку Мілану ЯРЕНЧУК, котра  буде навчатися у школі №12. Тож нехай Господь допомагає і їй, і всім учням та студентам нашого краю в оволодінні знаннями. В добру путь!

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 293

Погода в Ковелі 

27 серпня – 2 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 321

Любов Ризванюк — "Заслужений працівник культури України"

З нагоди 29-ї річниці Незалежності України Президент Володимир Зеленський відзначив волинян державними нагородами. Серед них — ковельчанка Любов Ризванюк. Про це йдеться в Указі президента України №335/2020 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 213

Спостерігаючи за драматичними подіями, які розгорнулися в ці дні у Білорусі, не можу відкараскатися від думки, що вони мені нагадують те, що відбувалося в Україні 29 років тому. І теж у серпні, напередодні так званого ГКЧП, після краху якого було проголошено Акт державної Незалежності України.

Дехто заперечить: "Як можна порівнювати непорівнюване?  В 1991-ому ще існував СРСР, функціонувала однопартійна система влади, проти якої й боролися демократичні сили".

Все це так. Стала на шлях цієї боротьби  тоді й  Білорусь. Але  прихід у 1994 році на пост президента Олександра Лукашенка "законсервував" радянську модель економіки і політики на довгих 26 літ. Колишній директор радгоспу, спираючись на КДБ, МВС, прокуратуру фактично зумів встановити одноосібну диктатуру, яка на перших початках дала позитивні результати. Завдяки дешевим енергоресурсам Росії, правитель якої Володимир Путін всіляко заохочував до поглибленої співпраці свого білоруського колегу, на плаву трималися державні промислові підприємства, дещо видозмінені, але не реформовані колективні господарства, підвищився матеріальний рівень життя народу.

Тріщина у стосунках лідерів "єдиної  союзної держави", яка такою не стала в силу багатьох причин, поглибилась тоді, коли Московії надокучило на пільгових умовах підгодовувати вередливого Олександра Григоровича та його однодумців. Все-таки ринок диктує свої вимоги, тому російські олігархи почали вимагати від Мінська плати, як-то кажуть, "по векселях". Це не сподобалося Лукашенку, котрий десь рік тому почав розігрувати антиросійську карту, звинувачуючи Путіна у всіх мислимих і немислимих гріхах. Апогеєм конфлікту став арешт групи "Вагнера", яка, за словами президента Білорусі, намагалася вчинити військовий переворот у країні.

Політичні ігрища на владному Олімпі, схоже, не  надто хвилювали білорусів. Було що їсти, було що пити, мали добре оплачувану роботу, то чого  гніватися на "бацьку"? Але мир і спокій у суспільстві було порушено в період підготовки і проведення президентських виборів 10 липня ц. р. Не розуміючи реалій життя, як їх не розуміли у 90-их роках комуністичні правителі Радянського Союзу та країн так званого соцтабору, Олександр Лукашенко вважав, що Білорусь лежить біля його ніг, а він може з нею робити все, що заманеться. В тому числі – фальсифікувати результати виборів, згідно з якими він переміг свого головного конкурента Світлану Тихановську з більш, як 80-ма  відсотками голосів виборців (!).

Але виявилося, що білоруський народ вже не той, що був 26, 10 і навіть 5 років тому: він не погодився з оприлюдненими ЦВК підсумками. І не тільки не погодився, а й став рішуче протестувати. Від такої непокори лагідних і тихих білорусів у диктатора, грубо кажучи, "поїхав дах". Як? Він стільки зробив для людей, а вони його критикують і зневажають, ображають і глузують. Присікти неподобство, поставити всіх у стійло!

І омонівці, міліціянти, нацгвардійці вступили у бій з власним народом, стали розганяти непокірних, б'ючи і катуючи їх при цьому. Щоправда, згодом отямилися (чи їх "отямили") і перестали чинити насильство. Але народ не зміг пробачити знущань над собою ані Лукашенку, ані його озброєним бандюганам, вийшовши на мирні 200-тисячні демонстрації 16 і 23 серпня ц. р.

Протести громадян Білорусі викликали справжню істерику у "бацьки". Він почав залякувати людей громадянською війною, нападом НАТО на країну, брехати про загрозу з боку Польщі, Прибалтики і навіть України. При цьому звернувся за допомогою і порадами до президента Росії Володимира Путіна, якого ще зовсім недавно критикував за спроби дестабілізувати політичну ситуацію в Білорусі і намагання здійснити державний переворот.

Слова і дії Лукашенка викликали негативну реакцію у світової спільноти, обурили мирне населення держави, яке вимагало і вимагає всього-на-всього справедливості і припинення репресій. Вершиною зухвальства "бацьки" був його вчинок минулої неділі, 23 серпня ц. р., коли він разом із 15-річним сином Миколою прибув у свою резиденцію в повному військовому спорядженні і з автоматом у руці (!), тепло вітаючись з багатосотенною і озброєною до зубів охороною.

Соціальні мережі одразу наповнилися їдкими коментарями й дотепними мемами з приводу такого вчинку білоруського "Рембо", суть яких зводиться до запитання: "З ким збирається воювати диктатор?". І справді: в кого стрілятиме Лукашенко, у якого, судячи з усього, не  все гаразд із психічним здоров'ям? В народ, що вийшов на вулиці? В беззахисних жінок із квітами і прапорцями в руках? У робітників, котрі  беруть участь у страйках? Про це, мабуть, знає лише сам колишній директор радгоспу, який зневажає білорусів, називаючи їх то "вівцями", то "щурами", то іншими глузливими словами.

Сьогодні зрозуміло, що Лукашенко добровільно влади не віддасть і, очевидно, втримає її деякий час у своїх руках, спираючись на силові структури. В Білорусі нема справжнього руху опору, який би міг змістити з "престолу" людину, що втратила глузд. Але це – сьогодні. А що буде завтра? Про це варт би подумати узурпатору і тирану, адже насильно милим довго не будеш.

Є й інша проблема: як вестиме себе Лукашенко стосовно України, владі котрої постійно погрожує? Чи не відкриє "другий фронт" на заході країни, заручившись підтримкою Москви, роль друга якої і особисто Володимира Путіна він старанно виконує, перевзувшись, як-то кажуть, просто на ходу?

Коротше кажучи, запитань більше, аніж відповідей, хоч особисто мені здається, що Лукашенко переграв сам себе, зайшовши добровільно у глухий кут.

Ярема ГОЯН.

Спостерігаючи за драматичними подіями, які розгорнулися в ці дні у Білорусі, не можу відкараскатися від думки, що вони мені нагадують те, що відбувалося в Україні 29 років тому. І теж у серпні, напередодні так званого ГКЧП, після краху якого було проголошено Акт державної Незалежності України.

Дехто заперечить: "Як можна порівнювати непорівнюване?  В 1991-ому ще існував СРСР, функціонувала однопартійна система влади, проти якої й боролися демократичні сили".

Все це так. Стала на шлях цієї боротьби  тоді й  Білорусь. Але  прихід у 1994 році на пост президента Олександра Лукашенка "законсервував" радянську модель економіки і політики на довгих 26 літ. Колишній директор радгоспу, спираючись на КДБ, МВС, прокуратуру фактично зумів встановити одноосібну диктатуру, яка на перших початках дала позитивні результати. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1

Славнозвісна ковельська велетенська вишита сорочка продовжує об’єднувати українців. Цього разу понад 50 представників нашого міста та Волині дружною компанією підкорили Говерлу.

У День Державного Прапора, напередодні Дня Незалежності України з піднесеним духом та патріотичним настроєм розгорнули найбільшу українську вишиту сорочку на найвищій вершині нашої держави!

«Масове сходження на найвищу вершину українських Карпат та найвищу точку України гору Говерлу, висота якої 2061 метр, підняття та розгортання на вершині велетенської вишитої вручну хрестиком сорочки та 8-метрового вишитого хрестиком учнями ковельських навчальних закладів поясу-крайки. (Ідейні засновники та організатори проєкту «З Україною в серці” – ГО «Велика ідея», м. Ковель, Волинська обл. Робота над вишиванням тривала 365 днів)» – саме так звучить новий рекорд України.

Ініціатори та організатори встановлення рекорду України – Олександр Романюк (туристичні подорожі «Шалені Карпати», м. Ковель) та ГО «Велика ідея» (автор проєкту «З Україною в серці» зі створення вишиванки у 2017-2018 роках). 

Підтримали ідею встановлення рекорду та допомогли вирішити фінансові питання партнери події – Туристичні подорожі “Шалені Карпати», Онлайн-ЗМІ «Ковель_онлайн», агенція брендового друку «Printellect».

Безмежну вдячність організатори адресують учасникам походу, які по черзі несли великий рюкзак з вишиванкою на Говерлу, а особливо ковельчанину Улітичу Святославу. 

Учасниками рекорду, зокрема, стали і представники ковельських та волинських організацій, що для більшості з них було сюрпризом: Молодіжний центр «Місто ідей», Ковельський МРВ Центр пробації, Ресторан «ОТТО», Патрульна поліція м. Ковеля, фотограф Оля Лихобицька.

А наймолодшим учасником рекорду України став 5-річний ковельчанин Марк Чеханюк – сильний і спритний хлопчик.

 «Ми разом зробили це, і ми щасливі! Нічого у світі не зрівняється з емоціями людей, об’єднаних духом патріотизму, любові до своєї країни, а особливо після підкорення найвищої гори в Україні напередодні Дня Незалежності нашої держави!» – діляться враженнями організатори Олександр Романюк і представники ГО «Велика ідея».

СКІЛЬКИ “КОШТУВАЛА” ВЕЛЕТЕНСЬКА РЕКОРДНА ВОЛИНСЬКА ВИШИВАНКА? Факти та імена:

– Ініціювали та організували створення велетенської вишиванки команда активістів ГО «Велика ідея» на чолі з координаторами проєкту Інною та Павлом Поліщуками у м. Ковелі ще у 2017-2018 р.р. 

На виріб було використано:

– для пошиття: 42,5 метри тканини; флізелін 15 метрів; швейні клейкі стрічки 1 рулон; 3390 м ниток (6 клубків ниток по 565 м кожен); кілька десятків голок, шпильок, булавок;

– 100 тисяч хрестиків, вручну покладених на полотно;

365 днів дорогоцінного часу – вишивали усі бажаючі (за підрахунками організаторів понад 2500 осіб долучилися до проєкту).

Презентацію готової вишитої сорочки організували у м. Ковелі у 27-й День Незалежності, одягнувши її на семиметровий двадцятитонний пам'ятник Т. Г.  Шевченку.

У вишиванки є власна книга побажань «Етикетка до вишиванки».

ЧОМУ РЕКОРДНА ВОЛИНСЬКА ВИШИВАНКА – БЕЗЦІННА?

– більше 2500 українців з м. Ковеля та Волинської, Львівської, Донецької, Луганської, Київської, Одеської областей та гостей з Великої Британії, США, Італії, Франції додали часточку власної душі та своєї роботи у вигляді червоних і чорних хрестиків, покладених на полотно; 

– понад 1000 учнів та вчителів з 13-ти шкіл м. Ковеля і околиць, які вишивали індивідуальні орнаменти на 8-метровому поясі-крайці, у позаурочний час, готуючи вечорниці, де вишивали і читали твори Кобзаря, наспівували українських пісень;

– МПП “Фірма “Аліса”, на чолі з Аллою Лущенковою, яка пожертвувала власною відпусткою і замість релаксу на морі разом з командою кроїла, обметувала і зшивала 42,5 метрів тканини; 

– безсонна ніч дизайнера зі Львова Галини Сагановської, яка розробляла дизайн вишивальної частини;

– численні зустрічі, поради та обговорення деталей створення вишиванки з головними вишивальницями проєкту Ніною Габрилевич та Ольгою Рудик, представниками Ковельської міської ради та комунальними службами з технічних питань щодо достойної презентації виробу, долучення професійних колективів та гостей Волині різних сфер діяльності, захоплень, віку тощо до процесу вишивання.

 Усі учасники проєкту «З Україною в серці» працювали із гарячими серцями «за ідею» та без комерційної чи політичної складової. Витрати на матеріали (тканину, нитки та розхідники) оплатили координатори проєкту особисто.

Єднаймося, українці, бо ми того варті!

Слава Україні!

Славнозвісна ковельська велетенська вишита сорочка продовжує об’єднувати українців. Цього разу понад 50 представників нашого міста та Волині дружною компанією підкорили Говерлу.

У День Державного Прапора, напередодні Дня Незалежності України з піднесеним духом та патріотичним настроєм розгорнули найбільшу українську вишиту сорочку на найвищій вершині нашої держави!

«Масове сходження на найвищу вершину українських Карпат та найвищу точку України гору Говерлу, висота якої 2061 метр, підняття та розгортання на вершині велетенської вишитої вручну хрестиком сорочки та 8-метрового вишитого хрестиком учнями ковельських навчальних закладів поясу-крайки. (Ідейні засновники та організатори проєкту «З Україною в серці” – ГО «Велика ідея», м. Ковель, Волинська обл. Робота над вишиванням тривала 365 днів)» – саме так звучить новий рекорд України.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 269

Уже стало традицією під час міських заходів з нагоди Дня Незалежності України у Ковелі створювати фотозони у національному стилі. Цьогоріч їх облаштували у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.

Кожна з них – маленький шедевр, витвір мистецтва. В імпровізованих «фотостудіях», дбайливо створених із смаком та фантазією, охоче фотографувалися і діти, і дорослі, поодинці та цілими родинами. Сюжети для знімків різноманітні: етнічні мотиви, державна символіка, композиції в національних кольорах.

Тож чимало людей впродовж дня скористались можливістю зробити оригінальні фото на згадку про неповторні і особливі моменти.

А попрацювали над фотозонами різні колективи – Народного дому “Просвіта”, закладів освіти — ЗДО№1, ЗЗСО №12 та Палацу учнівської молоді, міськрайонного відділу “Центр пробації” і міської організації “ВО “Батьківщина”.

Поблизу Палацу учнівської молоді імені Івана Франка у той день відбулася акція "Малюнок на асфальті", де діти  відтворили тему "З Україною в серці".

А напередодні, 23 серпня, в історичному музеї відкрилася тематична експозиція "В Україні – наша воля й доля", яка відтворює мовою фотосвітлин і документів  історію боротьби  українського народу за волю і демократію.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: фотозони у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки; акція "Дитячий малюнок на асфальті"; експозиція в історичному музеї "В Україні – наша воля й доля"; відвідувачі музею Олександр КОРОЛЬ і Катерина ЛЮБОВА з Києва.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Уже стало традицією під час міських заходів з нагоди Дня Незалежності України у Ковелі створювати фотозони у національному стилі. Цьогоріч їх облаштували у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.

Кожна з них – маленький шедевр, витвір мистецтва. В імпровізованих «фотостудіях», дбайливо створених із смаком та фантазією, охоче фотографувалися і діти, і дорослі, поодинці та цілими родинами. Сюжети для знімків різноманітні: етнічні мотиви, державна символіка, композиції в національних кольорах.

Тож чимало людей впродовж дня скористались можливістю зробити оригінальні фото на згадку про неповторні і особливі моменти.

А попрацювали над фотозонами різні колективи – Народного дому “Просвіта”, закладів освіти — ЗДО№1, ЗЗСО №12 та Палацу учнівської молоді, міськрайонного відділу “Центр пробації” і міської організації “ВО “Батьківщина”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 441

З нагоди Дня Державного Прапора України та 29-ї річниці Незалежності України  23 серпня на площі біля Центру культури та дозвілля Люблинецької об'єднаної територіальної громади  відбулися урочиста церемонія підняття Державного Прапора України та святковий концерт аматорів художньої самодіяльності району.

Участь в заході взяли керівники райдержадміністрації, районної, селищної рад, представники підприємств, установ та організацій,  жителі району.

День Незалежності України – це найбільше національне свято. Незалежність є найціннішим скарбом, найвищим досягненням і найвагомішим надбанням, здобутим поколіннями українців.

Захід розпочався із спільної молитви за Україну та церемонії підняття Державного Прапора України під звуки Гімну.

Учасники зібрання вшанували хвилиною мовчання пам'ять всіх загиблих Героїв України, які віддали життя за свободу та незалежність держави.

Потому відбулось покладання квітів до пам'ятників та пам'ятних знаків, які увіковічнюють героїчну і водночас трагічну історію нашої держави.

Звертаючись до присутніх з вітальним словом,  заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, голова районної ради Андрій Броїло, Люблинецький селищний голова Наталія Сіховська підкреслили історичне значення ключових кроків, здійснених на шляху до проголошення Незалежності держави.

За особистий внесок у розвиток Волинського краю, вагомі досягнення у праці, активну громадянську позицію  та з нагоди Дня Незалежності України Почесною грамотою облдержадміністрації нагороджено Сергія Джалу, інженера з охорони і захисту лісу Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" та Подякою голови облдержадміністрації – Ірину Лисюк, головного бухгалтера ТзОВ "Західмонолітбуд".

За вагомий особистий внесок в утвердження України  як суверенної, демократичної держави, у соціально-економічний розвиток Ковельщини, активну громадянську позицію та з нагоди 29-ї річниці Незалежності України Почесною грамотою райдержадміністрації, районної ради нагороджені: Вікторія Котик, лікар загальної практики – сімейний лікар Люблинецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини ЦПМСД Ковельського МТМО та  Михайло  Маркевич, старший солдат запасу, учасник АТО.

Щирими українськими піснями всіх присутніх вітали учасники художньої самодіяльності Ковельщини.

Сектор організаційної 

та інформаційної діяльності апарату райдержадміністрації.

Фото Сергія ДАНИЛЮКА.

З нагоди Дня Державного Прапора України та 29-ї річниці Незалежності України  23 серпня на площі біля Центру культури та дозвілля Люблинецької об'єднаної територіальної громади  відбулися урочиста церемонія підняття Державного Прапора України та святковий концерт аматорів художньої самодіяльності району.

Участь в заході взяли керівники райдержадміністрації, районної, селищної рад, представники підприємств, установ та організацій,  жителі району.

День Незалежності України – це найбільше національне свято. Незалежність є найціннішим скарбом, найвищим досягненням і найвагомішим надбанням, здобутим поколіннями українців.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 307

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. Чудова погода та дружна команда, а також командний дух в процесі тренувань забезпечили незабутні враження від збору.

Приділили час й активному відпочинку на озері Світязь, позасмагали, покупались та покатались на катамаранах.  

Ця поїздка додала усім учасникам сили та спонукатиме до нових спортивних звершень.

Ольга Яренчук,

прес-секретар

                                                   громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ  

     "ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

Фото автора.

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 168

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. Чудова погода та дружна команда, а також командний дух в процесі тренувань забезпечили незабутні враження від збору.

Приділили час й активному відпочинку на озері Світязь, позасмагали, покупались та покатались на катамаранах.  

Ця поїздка додала усім учасникам сили та спонукатиме до нових спортивних звершень.

Ольга Яренчук,

прес-секретар

                                                   громадської організації

"АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ  

     "ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

Фото автора.

З 25 липня по 5 серпня ц. р. у селі Пульмо Шацького району на спортивно-реабілітаційній базі "Паралімпієць" Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту "Інваспорт" відбувся навчально-тренувальний збір з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. 

Метою даного заходу була якісна підготовка спортсменів до місцевих, обласних, всеукраїнських змагань.

Під керівництвом Володимира Кравчука, голови громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", завзято тренувались шість спортсменів-бочистів з Ковельщини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 238

СЛЬОЗИ  

ГАМУЮТЬ  БІЛЬ

Вдарившись, дитина зазвичай плаче. І це, як стверджують німецькі вчені, цілком нормальна реакція на біль. Виявляється, коли людина плаче, сльозні залози разом із рідиною виділяють біологічно активні речовини, яким властива обезболююча дія. З віком людині все важче заплакати, але справа зовсім не в тім, що вона навчилася мужньо переносити життєві незгоди. 

Просто з часом сльозні залози виділяють менше рідини. Сльози охороняють очі від висихання і засмічення, захищають очне яблуко від деяких інфекційних захворювань. Тому поплакати завжди корисно.

У  ЯКОМУ  ЛІЖКУ  СПАТИ  МАЛЮКОВІ

Де йому краще – у своєму чи батьківському? Знаменитий американський педіатр Бенджамін Спок переконує, що найрозумніше – не брати дитину у батьківське ліжко за будь-яких обставин. Інакше вона так полюбить ваше тепленьке кубельце, що її вельми нелегко буде відучити від нього.

Із американцем Споком не згодні японські жінки, котрі перші два роки життя дитини вдень носять її прив'язаною за спиною, а вночі кладуть спати із собою. І від цього діти не стають гіршими, а навпаки – недаремно ж Японію називають країною, де діти не плачуть. Гадаємо, що нашим мамам чинити треба так, як підказує материнське серце й здоровий глузд. А ще не забувати мудрість: усього має бути в міру.

І ще багатьох мам цікавить, чи треба прасувати пелюшки. Якщо так, то до якого віку немовляти це робити.

Так, прасувати пелюшки треба з обох боків – для знищення мікробів. І не тільки для цього: мамі буде набагато приємніше загортати своє немовля щоразу в чисту, випрасувану пелюшечку. І дитині – приємно й безпечно.

 

НЕ  ПЕРЕЇДАЄШ,  БІЛЬШЕ  ПОТІЄШ – ДОВШЕ  ЖИВЕШ

В американському Інституті здоров'я в Х'юстоні здійснили низку досліджень, щоб з'ясувати таємницю довголіття. З цією метою вчені провели опитування 5 тисяч американців, вік яких 100 років і більше, й дійшли дивного висновку.

З'ясувалося: щоб жити довго й щасливо, слід вести скромне життя, не переїдати. Щоправда, були серед учасників опитування й ті, хто любив попоїсти, а дехто навіть вставав уночі, щоб утамувати відчуття голоду.

Частина респондентів мала великі родини – до 15 дітей і 20 онуків, а деякі вели життя пустельників. Більшість довгожителів утримувалися від спиртного, хоча дехто зі "сторічників" щодня випивав пляшку гарного вина.

І лише після ретельного аналізу отриманих даних вчені все-таки знайшли момент, що об'єднував усіх довгожителів. Всі вони щонайменше один раз на день сильно потіли – чи то під час швидкої ходи, чи то під час бігу, танцю, рубання дров, іншої фізичної праці.

Таким чином, вчені роблять висновок – щоб жити довго й щасливо, людині необхідно дотримуватися трьох правил: хоча б раз на день пропотіти, відчути справжній голод і стомитися.

ПОДБАЙТЕ  

ПРО  СВІЙ  МОЗОК

Медики давно стверджують, що працездатність людини залежить від якості харчування. Причому, поживна, ситна їжа потрібна не лише для тих, хто працює фізично. Мозок теж вимагає багато енергії. Тому людям розумової праці треба дотримуватись чіткого й збалансованого режиму харчування. 

Французький учений Жан-Марі Бур із Національного інституту здоров'я та медичних досліджень розробив спеціальну дієту для мозку. Ось що пропонує вчений:

n Сніданок треба починати приблизно через годину після пробудження. Він має складатися з фруктів, молока або кави з молоком. Чай краще не пити в поєднанні з іншими продуктами: з ним гірше засвоюються мінеральні солі.

n За обідом і вечерею обов'язково слід з'їдати м'ясні й борошняні страви, які активізують пам'ять. Такі властивості мають і цитрусові.

n Як мінімум, двічі на тиждень треба їсти телячу печінку і кров'янку, які багаті на залізо, вітаміни і мінеральні солі й просто незамінимі при посилених навантаженнях.

n В меню щодня обов'язково мають бути овочевий салат з олією, зелень, соя, горіхи, проросле зерно пшениці, сир, фрукти.

n Ніколи не переїдайте: відчуватимете слабкість. Обмежте вживання солодощів і жирної їжі.

А українські медики радять теж не тримати "напівголодним" мозок, бо він любить "попоїсти". І хоча на нього припадає лише 2% від ваги тіла, він споживає 20% енергії, що акумулюється в організмі. Для повноцінного процесу мислення організму потрібні такі речовини:

залізо необхідне для того, щоб кров постачала в головний мозок кисень. Міститься у нежирному м'ясі, овочах, фруктах, кунжуті.

Глюкоза постачає енергію для клітин. Міститься у хлібові, картоплі та бананах.

Вітаміни В1, В6, В12 активізують процес мислення. Організм "черпає" їх із картоплі, жита, цвітної капусти та вівса.

Лецитин поліпшує пам'ять і здатність до концентрації. Міститься в горіхах, яйцях, тваринному жирі, морській рибі.

Кальцій і магній зміцнюють нерви. Їх джерело – авокадо, манго, куряче м'ясо, йогурт і сир.

ВІД  ЧОГО  

БОЛЯТЬ  ОЧІ

Аюрведа (індо-тібетська медицина) називає такі причини захворювання очей і послаблення зору: купання в холодній воді у розгарячілому стані, тривале й напружене вдивляння вдалину, нічні пильнування, денний сон у спеку, подразнення очей пилом, димом, пристрасть до надміру гарячої, кислої і гострої їжі, куріння, вживання алкоголю у нерозумних дозах, стримування поривів до сечоспускання, дефекації, тривалий плач, удари по п'ятах, велика втрата крові, гнівливість, сексуальна нестриманість, перевантаження очей роботою з дрібним шрифтом, деталями, погане освітлення під час роботи.  

Серед названих причин є й ті, від яких залежить загальний стан здоров'я. Гнівливість, скажімо, не стане причиною захворювання грипом або погіршення роботи органів травлення, але обов'язково позначиться на психіці людини, вплине на функціональний стан різних систем організму, особливо позначиться на серцево-судинній аритмії.

Або печінка, на яку негативно впливають запори, порушення дієти, куріння, надмірний секс тощо. Про своє неблагополуччя вона не відразу сигналізує болем. Порушення її функцій проявляються через різні алергії, головний біль, облисіння і, звичайно ж, через погіршення зору. Щоб зберегти печінку, а відтак і силу зору, цілителі-аюрведисти рекомендують обмежувати статеву активність (2 рази на тиждень), звести до мінімуму вживання борошняних страв, а також солодкого, кислого й жирного.

Ті, хто дотримується дієт, займається загально-зміцнювальною гімнастикою, помічали, що з очей буквально спадає звична пелена, навкруги все стає яскравішим, точнішим, з безліччю деталей, яких раніше й не помічали.

Підготував 

Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Вдарившись, дитина зазвичай плаче. І це, як стверджують німецькі вчені, цілком нормальна реакція на біль. Виявляється, коли людина плаче, сльозні залози разом із рідиною виділяють біологічно активні речовини, яким властива обезболююча дія. З віком людині все важче заплакати, але справа зовсім не в тім, що вона навчилася мужньо переносити життєві незгоди. 

Просто з часом сльозні залози виділяють менше рідини. Сльози охороняють очі від висихання і засмічення, захищають очне яблуко від деяких інфекційних захворювань. Тому поплакати завжди корисно.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 413