Розкажу про свої "секрети"...
Нещодавно до мене звернувся ковельчанин, з яким знайомий давно.
– А чому б вам не написати в газеті про свої хобі, про які колись розповідали в інтерв'ю "Газеті "Волинь"? – мовив він.
– Що маєте на увазі?
– Ви казали, що захоплюєтеся городніми справами, вмієте робити добре вино…
– Так, казав. Від своїх слів не відмовляюсь. Над вашою пропозицією подумаю.
Подумавши, я вирішив: напишу. Не тільки ж політичними проблемами живе людина. Читачу цікаво знати й про інші "нюанси" нашого повсякденного буття. В умовах війни це має особливе значення. Кожному хочеться поповнити запас харчів на зиму, потішити рідних якимись смаколиками, шоб відігнати погані думки, налаштуватися на позитив
Але з чого почати? "Секретів" знаю чимало. Які ж "розкрити" в першу чергу? Поміркував і…написав дещо. Це "дещо" пропоную й читачам газети. Враховуючи, що нині літо, ділюся рецептами деяких страв і заготовок на зиму.
Літнє рагу нашвидкоруч
Нині непогано вродили овочі. На ринку – роздолля. Були б гроші. Але гроші майже не потрібні, коли маємо своє, вирощене власними руками.
Пропоную рецепт літнього овочевого рагу, яке зможе легко приготувати навіть кулінар-початківець. Що потрібно? Олія, кабачок, цибуля, помідори, морква, картопля, часник, капуста, овочева приправа. Ваги і кількості не вказую – все залежить від того, скільки осіб буде за столом.
Починаємо з того, що на добре нагріту сковорідку ллємо олію і закидаємо у неї дрібно порізану цибулю. Коли підрум'янилася, додаємо картоплю і моркву (теж порізані на кубики). Їх потрібно починати готувати першими, бо тверді.
Далі шинкуємо трохи капусти, нарізаємо шматочками помідори (одного чи два), а також порізаного кабачка (можна половину). Для смаку додаємо часник (теж подрібнений). Рагу слід тушкувати доти, доки картопля і морква не стануть м'якими. На завершення посипати приправою, посолити і поперчити. За бажанням, можна додати трохи шампіньйонів. Тушкувати слід поволі, при потребі – додати трохи води.
Смачного!
Салат із молодої капусти
Цей салат дуже смачний, але бажано капусту брати молоду, не тверду. Для початку її шинкуємо, тоді додаємо дрібно нарізану цибулю, натерті моркву і яблуко (небагато!). Все перемішуємо руками – так, щоб капуста пустила сік.
Додаємо олії, солимо (в міру). Оцет (небагато) наливаємо в чашку або склянку, старанно розтираємо з невеликою кількістю цукру, вливаємо в миску із салатом. Можна трохи поперчити.
Ще раз все старанно перемішуємо і ставимо в холодне місце хвилин на 30-40.
Салатом можна смакувати як окремо, так і з гарніром, який ви любите.
Квашені помідори
з морквою
і яблуками
Помідорів цьогоріч вдосталь – як завізних із Одещини й Закарпаття, так і вирощених у домогосподарствах. Отож, зимовий запас може вийти солідний.
Звичайно, рецептів квашення томатів є багато. Але я поділюся тим, якого "позичив" у ковельчанина Богдана Дяківа – тямущого і умілого господарника, кухаря, як кажуть, від Бога.
Для заквашування потрібні помідори (бажано не перезрілі), яблука (різних сортів, але найкраще – пізніх, наприклад, антонівки), морква (терта). Квасити слід або в дерев'яній бочці, або в емальованій каструлі, або в поліетиленовій ємності. Розсіл робимо за смаком – сіль, трохи цукру (небагато!), прянощі (листя вишні, хрону, смородини, кріп та ін.).
Прянощі вкладаємо на дно, на них – шар яблук, потім – шар моркви і шар помідорів. І так пошарово, аж доки не заповните ємність. Зверху знову кладемо прянощі, накриваєте чистою полотниною, кладемо кришку від каструлі або бочкову дерев'яну кришку і притискаємо камінчиком або банкою (відром) з водою – залежно, яка у вас ємність.
Результат ваших трудів буде пречудовий: отримаєте квашені яблука неповторного смаку і пресмачнющі помідори. Морква додасть приємного запаху, кольору й смакового "шарму". Це воістину кулінарний шедевр, який потрібно обов'язково вживати. Адже ніякі мариновані овочі такого задоволення вам не подарують.
До речі, дієтологи настійливо радять в холодну пору року вживати саме квашені помідори, огірки, яблука, капусту, які попереджають онкологічні захворювання. Недарма ж наші предки, котрі на зиму солили і квасили різну смакоту, хворіли рідше, довше жили – згадайте своїх прабабусь і прадідусів.
Солені гриби
Такі гриби я вперше покуштував у пана Рабенка, який колись працював в агропромисловому комплексі району. Смакота неперевершена!
Що потрібно? Найперше – гриби: рижики (найкраще!), грузді, опеньки, хоча можна й білі, лисички, маслюки. Їх слід старанно помити, очистити від бруду, в разі потреби розрізати, видаливши корінці.
Вище я написав, що найкраще солити рижики. Річ у тім, що їх не потрібно попередньо відварювати, а можна солити сирими. Для цього підберіть посудину, залежно від кількості грибів (тільки не металеву!), хоча можна й емальовану каструлю. На дно покладіть трохи прянощів, але небагато, додайте кілька горошин чорного перцю, лавровий листок.
Далі вкладайте щільно рижики в ряд, соліть їх в міру, потім – знову ряд грибів, знову соліть, і так – до верху ємності. Води не потрібно – рижики самі пустять сік. Зверху накрийте полотниною і чимось притисніть. За 2 - 3 тижні гриби готові. З них можна робити окрему закуску або подавати на стіл з картоплею.
Можна гриби ще солити, попередньо відваривши, але я цього не практикую. Зберігати соління потрібно в холодному місці.
Юшка (уха) без "прибамбасів"
Знову ж таки, рецептів рибної юшки, або ухи, дуже багато. Мій простий і, як кажуть друзі та родичі, не найгірший, а, може, й найкращий.
Риба може бути будь-яка, але тільки не щука! Її слід акуратно почистити, порізати на шматки. Ще потрібні картопля, морква, цибуля, лавровий листок, приправа (як правило використовую готову, придбану або в супермаркетах, або на ринку).
Рибу, нарізану на невеличкі шматочки, картоплю і моркву, цілу цибулину, поділену на 4 частини і не до кінця розрізану, кидаю в казан (найкраще на свіжому повітрі розвести вогнище, якщо є така можливість). Додаю лаврові листочки і доводжу до кипіння, акуратно знімаючи шумівкою все зайве. За хвилин 15 до завершення варіння всипаю приправу, додаю трохи перцю, солю і вливаю грамів 100 доброї домашньої горілки.
Про готовність ухи суджу по картоплі і моркві - якщо вони м'які, то можна знімати з вогню. Безперечно, найкраще вживати з чорним хлібом і "ста грамами", якщо дозволяє здоров'я.
ВДВ, або вельми добре вино
Ну й, нарешті, останній на сьогодні мій "фірмовий" рецепт вельми доброго вина (ВДВ). Повинен сказати, що вино можна робити з будь-яких ягід або фруктів. "Методика" його виробництва універсальна. Які ж складові успіху?
По-перше, сировина (ожина, виноград, смородина, порічки, яблука, груші, сливи і т.д., і т.п.). Одразу попереджаю: в жодному разі їх мити не можна!
По-друге, перероблена маса (відтиснути руками, пресом, м'ясорубкою тощо).
По-третє, тепла вода, засолоджена цукром. Пропорцій не даю, бо є різний цукор і різні ягоди та фрукти. Керуйтесь своїм смаком!
По-четверте, посуд для вина – в жодному разі не металевий! Це може бути емальована каструля, пластикова або дерев'яна бочка, бідон і т. д.
Коли ви все це підготували, перероблену масу, або сусло, вливаєте в ємність, додаєте засолоджену воду (приблизно стільки, скільки є сусла), накриваєте кришкою і ставите бродити на 3-4 дні в тепле місце.
Після первинного бродіння сусло проціджуєте (в зручний для вас спосіб), пробуєте на смак, додаєте в разі потреби цукор, а очищене вино переливаєте в бутлі, закриваєте їх спеціальними кришками і розміщуєте знову в теплому місці. Це вже буде друге бродіння, яке може тривати до 6 місяців. Найшвидше, до речі, "достигає" ожинове вино. Якщо у бутлях вино "грає" погано, додайте трохи родзинок.
Готовність напою відзначають за його кольором: якщо воно повністю очистилося, а сусло осіло на дно, вино готове. Акуратно, за допомогою гумових шлангиків перелийте його у пляшки або банки, закоркуйте й поставте на дозрівання.
Вельми добрим вино буде тоді, коли милуватиме око прозорістю, гарним кольором, приємним смаком (не надто солодким і не надто кислим).
Вино, звичайно, не горілка. Люблять його головним чином жінки, які розуміються в цих вишуканих і пікантних напоях. Тож нехай у кожного з вас вино вдасться на славу, а питимемо його тоді, коли вже святкуватимемо Перемогу.
Дай, Боже, щоб так сталося якнайшвидше!
Микола ВЕЛЬМА.
Нещодавно до мене звернувся ковельчанин, з яким знайомий давно.
– А чому б вам не написати в газеті про свої хобі, про які колись розповідали в інтерв'ю "Газеті "Волинь"? – мовив він.
– Що маєте на увазі?
– Ви казали, що захоплюєтеся городніми справами, вмієте робити добре вино…
– Так, казав. Від своїх слів не відмовляюсь. Над вашою пропозицією подумаю.
Подумавши, я вирішив: напишу. Не тільки ж політичними проблемами живе людина. Читачу цікаво знати й про інші "нюанси" нашого повсякденного буття. В умовах війни це має особливе значення. Кожному хочеться поповнити запас харчів на зиму, потішити рідних якимись смаколиками, шоб відігнати погані думки, налаштуватися на позитив
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 195
Вручено нагороду
Розкажу про свої "секрети"...