Повідомлення в номер / "Дубова – село моє сонячне"

11.01.2016

"Дубова – село моє сонячне"

(ПРОДОВЖЕННЯ)

– Які нові аспекти історії населеного пункту відкрили для себе в процесі роботи?

– У ході збору відомостей про село я заново відкривала для себе "америку". Без перебільшення. І зрозуміла, що дуже мало знала про минуле Дубової. Про те, що наприкінці лютого сорок четвертого фашисти спалили усі будинки, за винятком декількох, розповідала бабуся, тітка, вчитель історії. Але, виявляється, село наше і до того горіло не раз – і під час визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького, і в роки Першої світової війни. Однак дубівчани поверталися на згарища, знову і знову відбудовували оселі, оживляли свою Дубову.

Цікаво було знайомитися з документами про столипінську реформу, яка проходила в Дубовій на початку ХХ століття, про комасацію (помір) у тридцятих роках, про грошову компенсацію селянам за землю, яка відійшла під залізницю Ковель-Брест у 1871 році, та іншими. Чимало дубівчан у пошуках кращої долі виїхали за океан у 1937 році, а частина селян у 1932 році переселилася у Торчин, що поблизу Луцька.

Туди, у колонію, або Ліса-Кулю (нині село Дубичанське), перебралися чотири брати моєї бабусі, але лише кілька років тому мене зацікавило, як і чому вони там опинилися. Виявляється, частину земель (180 гектарів) польська влада вилучила у дубівчан для облаштування військового плацу, а їм виділила 140 гектарів поблизу Торчина. У 2012 році мешканці села Дубичанське (вихідці з Дубової) святкували 80-річчя історичного переселення і народження свого невеликого села.

Не всі дубівчани знають, як не знала цього і я, що територія від вербського переїзду і до нашого села була колись дубівською. Носила вона назву Мокрі Нивки, і діти з цього поселення ходили до школи в Дубову. Але у 1933 році міністр внутрішніх справ Польщі видав розпорядження про зміну меж міста Ковеля, і з громади села Дубової вилучили землі, які перебували під військовим управлінням (53 гектари) і 23 ділянки землі, які перебували у власності приватних осіб, загальною площею 5 гектарів вздовж шосе Ковель – Брест, починаючи від дороги Ковель – Несухоїже. Я навіть книгу хотіла назвати "Від Мокрих Нивок до Калдубів" (межі колишнього села з півдня на північ).

Хотілося зберегти для нащадків усі назви сільських кутків і урочищ, бо вже про деякі і старожили не пам'ятають, назви колишніх хуторів, а також хоча б трішки написати про людей, які там жили.

– Чи чули Ви вже відгуки про свою книгу?

– Так. Дубівчани чекали на книгу про своє село, а тому і добре її сприйняли. У когось відгуки досить хороші, хтось, можливо, ображається, що не згадала про нього чи про його батьків. Повірте, охопити абсолютно все і всіх просто неможливо. Тим більше, що над дослідженням працювала сама, щось, звичайно, упустила, про щось просто забула. Якщо відверто, то можна ще продовжувати збирати, досліджувати, писати, бо робота над історією села – безкінечна.

– Де можна знайти видання? Кому Ви подарували свою книгу?

– Книги, наскільки я знаю, знаходяться в будинку культури, де їх усі, хто побажає, можуть придбати за ціною видавництва. Можна взяти прочитати в сільській бібліотеці. Обсяг її – 703 сторінки плюс 32 сторінки фотоілюстрацій. Знаю, що книги як подарунок вже поїхали в різні куточки України, в Білорусь, Росію, Німеччину, Італію і навіть за океан – доля розкидала дубівчан по всьому світу.

Насамперед подарувала книги своїм внукам на згадку про бабусю, друзям, родичам, моїм інформаторам, а також у ратнівську центральну районну бібліотеку, в редакцію. Дарує книги сільська рада. До речі, саме завдяки сільському голові Павлу Безеці та депутатам сільської ради видання побачило світ, і я вдячна їм за розуміння та підтримку.

– Якою була презентація?

– З 1 квітня я стала “домашньою” пенсіонеркою, отож мала можливість весь вільний час присвятити роботі над книгою, закінчити її і здати у видавництво, а в першу неділю жовтня відбулася презентація у сільському будинку культури. Чесно зізнаюся: не сподівалася, що вона збере так багато людей – майже весь просторий зал був заповнений. Щиро вдячна моїм землякам за їхні добрі і теплі слова про мою книгу. Скажу, що працювала я над нею з величезним задоволенням, бо дуже люблю своє рідне село, як, мабуть, і кожен, хто в ньому народився і виріс.

Дубова – його історична назва, яку легким розчерком пера котрийсь із чиновників змінив на теперішню офіційну – Дубове. Під час презентації я запропонувала, аби дубівська громада дала завдання сільському голові подбати про те, щоб повернути селу його історичну назву, і односельці схвальними оплесками мене підтримали. Знаю, що це не так просто, але треба постаратися.

Якщо книга зацікавила дубівчан, якщо вона пригодиться студентам, якщо її читатимуть, прагнучи знати історію рідного села, школярі, буду дуже рада.

Розмову вела

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: автор книги "Дубова – село моє сонячне" Лідія СИНЕНКО; обкладинка книги.

Фото з домашнього архіву.

Довідково:

Лідія Йосипівна Синенко (Безейчук) народилася в селі Дубовому Ковельського району на Волині, де закінчила восьмирічку, потім – середню школу № 3 м. Ковеля. У 1973-1978 роках – студентка факультету журналістики Львівського державного університету імені І. Франка.

Направлення отримала в Ратне, що на Волині, в якому мала відпрацювати три роки, але благодатна ратнівська земля настільки причарувала, а нові друзі виявилися такими щирими, що відпало будь-яке бажання виїжджати з древнього селища на березі тихоплинної Прип'яті.

У редакції районної газети починала кореспондентом, була завідуючою відділом листів, заступником редактора і протягом 16 років – редактором газети та керівником редакційно-видавничого комплексу "Ратнівщина".

Член Національної спілки журналістів України. Нагороджена Золотою медаллю журналістики, пам'ятною відзнакою "200 років з дня народження Т. Г. Шевченка". Заслужений журналіст України.

– Які нові аспекти історії населеного пункту відкрили для себе в процесі роботи?

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 2133

Повідомлення в номер / Зими пора неповторна

11.01.2016 Данилюк Мирослав Сергійович

Зими пора неповторна

Кажуть, що поганих пір року немає. Всі по-своєму гарні. Але для дітей, беззаперечно, найкращою порою є зимова. Адже це – сніг, мороз, шкільні канікули, Новорічно-Різдвяні свята, подарунки від Святого Миколая і Діда Мороза…

Не стали винятком й нинішні грудень і січень. На Ковельщині відбулися десятки, якщо не сотні цікавих заходів, в яких охоче брали участь малята – милі хлопчики й дівчатка.

Педагоги, батьки, вихователі, працівники культури постаралися, аби створити їм хороший настрій, дати змогу відпочити цікаво й змістовно.

На знімках ви бачите окремі епізоди Новорічних ранків у загальноосвітній школі № 7 та Люблинецькому дитячому садку.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 735

Повідомлення в номер / Краєзнавство – основа українства

11.01.2016

Краєзнавство – основа українства

Краєзнавство – це утвердження українства. Саме завдяки історичним, етнографічним, духовно-культурним розвідкам створюється, а точніше – відкривається основа нашої ідентичності.

Колонізатори (росіяни, поляки, німці, австро-угорці та інші) протягом століть спотворювали нашу історію, забороняли мову, вигадували міфи про нашу меншовартість, а героїв, лицарів духу зараховували до злочинців.

На сучасному етапі становлення української нації важливо по крупиночках вишукувати минулу славу, висвітлювати оту «столицю душі», тобто місце, де народився, де живеш, і переконливо показувати, що ми – рівні серед рівних, а в дечому навіть кращі за інших.

25 грудня 2015 року відбулося зібрання краєзнавців Ковельщини. Підбито підсумки діяльності організації за період від 50-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ковель і ковельчани в історії України та Волині».

Голова міськрайонної організації Анатолій Семенюк зазначив, що зроблено немало. Зібрано історичний матеріал і підготовлено до друку книгу «Ковельщина: історія, слава і доля». До цієї копіткої творчої роботи було залучено бібліотекарів, вчителів-істориків, місцевих краєзнавців сіл та селищ району.

Видано книги «Паломництво до Вічного міста», «Косачі», «Благовіщенська святиня – історична пам’ятка духовності та архітектури». Написано ряд статей для наукових збірників та газети «Вісті Ковельщини».

Приємно, що місцеве видання «Вісті Ковельщини», яке очолює член Національної спілки краєзнавців України Микола Вельма, є активним пропагандистом краєзнавства. На сторінках газети читач знаходить нариси про видатних особистостей краю, історію сіл і селищ району.

Плідно працює на ниві досліджень життя та творчості Косачів Почесний краєзнавець України, завідувач музею Лесі Українки в Колодяжному Віра Комзюк. Успішно проведено науково-практичну конференцію всеукраїнського рівня, приурочену до дня народження Олени Пчілки. Вірою Комзюк та співробітниками музею багато зроблено для правдивого висвітлення культурної та етнографічної спадщини краю.

Невтомно засіває ниву історично-духовної правди добротним зерном релігієзнавець, член НСКУ Дмитро Корнелюк. Ним опубліковано ряд статей у наукових збірниках та у газеті «Вісті Ковельщини». У його доробку – книги на релігійні теми, про видатних людей Ковельщини.

Активно долучились до краєзнавчої роботи і мають вагомий доробок Олена Пащук, Анатолій Александрук, Сергій Данилюк, Олена Дерев’янчук та інші.

Вагомий внесок у скарбницю краєзнавства та пізнання історії своєї малої батьківщини освітянських закладів. Науково-практичні конференції проведено у Ковельській гімназії, Дубівській та Поворській ЗОШ І–ІІІ ст.

Організовуються зустрічі краєзнавців з учнями загальноосвітніх шкіл міста (№№ 10, 1, 8, 6), Голобської гімназії, промислово-економічного коледжу.

Відбулося знайомство науковців Східно-європейського університету та Волинського краєзнавчого музею разом з відомими дослідниками історії зі Львова, Києва, Рівного, Острога та міст і районів області із туристичними маршрутами Ковельщини. Вони побували на «острові» поблизу с. Вербки, де ступала нога Тараса Шевченка, у Нечимному та Св.-Благовіщенському соборі.

Інформацію про роботу Ковельської міськрайонної організації НСКУ взято до відома.

В обговоренні взяли участь Дмитро Корнелюк, Микола Вельма, Сергій Данилюк.

Висловлено ряд пропозицій щодо подальшої роботи краєзнавчої організації.

У «Різному» Дмитром Корнелюком було запропоновано від імені міськрайонної організації звернутися до міського голови Олега Кіндера та депутатів міської ради з пропозицією присвоїти звання Почесного громадянина м. Ковеля Анатолію Семенюку, який багато зусиль докладає для національно-патріотичного виховання підростаючого покоління. Він був у перших рядах громадсько-політичних активістів у боротьбі за незалежність України в 90-их р. р. минулого століття.

Анатолій Семенюк написав і видав 25 книг, серед яких – поетичні збірки, філософські твори, історико-краєзнавчі розвідки, матеріали на духовні теми. Книга «Ковель: шлях через віки» стала вагомим доробком автора і посібником для учнів та студентів.

Анатолій Семенюк – член Національних спілок журналістів та краєзнавців України, заступник голови письменницької організації “Ліга українських письменників імені Павла Чубинського”. Є лауреатом престижної премії імені Олександра Цинкаловського. Два рази поспіль ковельчани обирали його міським головою, був неодноразово депутатом міської та обласної рад.

Пропозиція Дмитра Корнелюка була підтримана одноголосно.

Наш кор.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 879

Повідомлення в номер / "Добрий вечір, щедрий вечір…"

11.01.2016

"Добрий вечір, щедрий вечір…"

Пам'ятаю й зараз, як колись на хуторі ми з хлопцями ходили колядувати, а також показували призабуту міні-виставу "Цар Ірод". Треба було вивчити напам'ять текст, але вдавалося це не кожному. Я добре вивчив кожне слово, і хлопці одностайно погодилися, що царем бути тільки мені.

Ходили з хати в хату. Було дуже цікаво не лише господарям, а й дітям. Давали нам на подяку пироги з квасолею, картоплею. У ті холодні і голодні 1946-1947 р. р. ми й цьому були раді.

А ще, пам'ятаю, свято "заходило" в хату з початком приготування куті. Воду, в якій споліскували пшеницю, виливали під дерево. Саме дерево перев'язували перевеслом. Все це робилося для того, щоб воно краще родило. При цьому приказували: "Якщо родиш, то роди, або з городу йди".

Не можу забути, як у мороз, долаючи кучугури снігу, я вибігав з хати і швидко обв'язував кожне дерево. І ніби відчував, як зі мною "говорять" яблуні, старі груші. Але до того у це солом'яне перевесло мати спочатку обтирала руки від тіста, а вже потім обв'язували ним дерево, щоб плоди обліпили його так, як тісто перевесло.

Увечері в хату вносили сніп з першого ужинку. Частину зерен з нього витереблювали для приготування куті.

В хаті стояла тиша, і здавалось, що в цю мить у нашу оселю увійде щось святе, незбагненне. Сніп, пам'ятаю, називали "дідухом", дехто - "колядником", а то й просто "колядою".

Стелили під сніп пахуче сіно, яке батько відбирав ще з літа. Воно пахло духмяним лугом, терпкою лозою і ще чимось приємним та радісним. Тоді я відчував себе, наче на зеленій луці. Стелили сіно і під скатертину, а після Коляди згодовували худобі. "Шана сіну на столі тому, що на ньому в яслах народився Ісус Христос", – пояснювала мені мама.

Ставили ми "колядники" на почесному місці – покутті. Біля нього розміщали горщик з кутею, який міг там залишатися до ранку. Це було наче запрошенням на гостину духів предків. Вони, за уявленням членів нашої родини, вечеряли тоді, коли в хаті всі лягали спати.

Вночі я з цікавістю прислухався, як будуть їсти свою вечерю святі духи. Але, не дочекавшись "гостей", засинав. Наступного дня мати кутю розігрівала і її їли всією родиною. Кутя, залишена "небіжчикам", була недоторканною і зберігалась на покутті протягом трьох днів.

Зі столу на Коляду мама не прибирала. Залишала й горщик з-під куті.

А ще пригадую "багату вечерю" напередодні старого Нового року на хуторі, де ми жили. Зберігався ритуал кликання мороза. Як правило, його кликали на "щедруху". В нас гукали: "Морозе, морозе, ходи до нас вечеряти! Як не йдеш тепер, то не йди николи до самого Миколи".

З розповіді моєї мами знаю, що був ще один звичай: кликати на "Маланку" вовка. Очевидно, тому, що образ вовка втілював в собі родове начало і колись звір вважався потаємним предком людей. Недаремно є перекази про вовкулак, які жили у лісі.

На "щедрівку" кожен, хто з'явився увечері на вулиці, крім самих щедрувальників, міг опинитися в полі їх активної уваги. Як пригадують, людину натирали снігом, щоб була здоровою, брали за руки й за ноги і кидали в найбільшу кучугуру, щоб не мерзла цілу зиму.

Щедрування під вікнами нашої хати – це невимовна радість і втіха для нас. Наче зараз, чую голос:

"Щедрик-ведрик,

Дай вареник,

Мате казали,

Щоб дали сала,

Батько сварився,

Щоб не барився…".

Або ще:

"Ой чи є в дома сам пан господар?

Святий вечір, сам пан господар.

Нимає вдома, – відчини ворота,

Бо до тебе йдуть три гости з неба…".

На "щедруху" бажаючих потрапити на роль щедрувальників було мало. Того вечора усі намагалися сидіти вдома. Молодь же між щедрівками міняла вози чи ворота у сусідів, які ворогували між собою. Хлопці зав'язували двері, затикали комини та робили іншу шкоду.

Наче сьогодні бачу, як ми, хутірські хлопці, ходимо від хати до хати й колядуємо. І хоч тоді був голод, але люди виносили нам із теплої оселі свіжі, пахучі пиріжки. Смак їх відчуваю досі.

Степан СКОКЛЮК,

Заслужений журналіст України.

Степан СКОКЛЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1116

Повідомлення в номер / Новорічне свято на дива багате

11.01.2016 Троцюк Світлана Дмитрівна

Новорічне свято на дива багате

Минулого тижня в КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" (мікрорайон "Сільмаш", вул. Відродження, 12 "а"), де перебувають діти, котрі опинились в складних життєвих обставинах з усієї Волині, відбулось Новорічне свято (на знімках).

Святковий захід маленьким та юним мешканцям закладу подарували агенція гарного настрою "Happy" (Арт-кафе, 2 поверх, біля готелю "Наше місто"), особисто ковельчанка Наталія Кошелюк, ковельські благодійники.

Більше, ніж годину казкові герої дивували присутніх яскравими, сценічними образами, сучасним театралізованим дійством, проводили конкурси та розваги. Раділи усі — і дорослі, і малі, адже на святі побували улюблені персонажі з мультфільму "Фіксики", а також Циганка, Карлсон, Баба Яга і ще багато казкових героїв.

Діти дякували усім за незабутні враження, гарні подарунки, цукерки.

Серед вихованців закладу оголошено конкурс "Моя Різдвяна мрія". Його умови розміщені в газеті "Вісті Ковельщини" та в соціальній мережі "Однокласники" у групі "Дитячі серця Ковельщини". Давайте разом долучимось до хорошої справи та збору необхідних речей! Список із побажаннями і мріями дітей знаходиться у поштовій скриньці волонтерів. Ознайомитись із ним можна в групі "Дитячі серця Ковельщини" та особисто у волонтерів.

Світлана ТРОЦЮК.

Світлана ТРОЦЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 727

Повідомлення в номер / Світ не без добрих людей

11.01.2016

Світ не без добрих людей

Час Новорічних та Різдвяних свят — це період, коли не тільки хочеться вірити в добро та казку, а й творити і дарувати її іншим. Що для цього потрібно? Та нічого, окрім поваги, любові, турботи та крихти тепла своєї душі.

Прикладом того, як в час Новорічної магії можна стати добрим чарівником, продемонстрував Валентин Нинюк.

Молодий хлопець, який нещодавно переїхав до Ковеля, продовжив гарну добру справу, якою займався ще у Луцьку, — благодійництво. Валентин запропонував друзям влаштувати свято з нагоди Нового року та Різдва Христового для підопічних Голобського дитячого будинку-інтернату, про який неодноразово чув.

Сергій Перебойчук, Віталій Озимук, Юрій Добиш відразу погодились та долучились до реалізації цієї ідеї. Згодом до молодих свідомих людей долучився депутат Ковельської міської ради (фракція “ВО "Батьківщина") Святослав Степанюк.

Хлопці, перш за все, дізнались від сестри-господині інтернату Надії Кропиви, чого потребують найбільше вихованці закладу. Це були речі першої необхідності — мило, побутова хімія, памперси, тапочки, рушники та ін.

Три дні вистачило молодим небайдужим людям, аби зібрати кошти та закупити усе необхідне. Вже по дорозі до будинку-інтернату Валентин розповів, що при бажанні можна зробити більше. Друзі вирішили на цьому не зупинятися й продовжувати надалі гарну справу.

Хотілося б звернутися до усіх свідомих ковельчан із закликом любити та розуміти один одного. Кожному із нас дароване лише одне життя, тож давайте проживемо його гідно та чесно! Невелика пожертва кожного зможе здійснити мрію тих, хто самотужки цього зробити не може.

В інтернаті хлопців радо зустрічали його вихованці.

Голобський дитячий будинок-інтернат — тільки для хлопчиків. Вони тут перебувають з 7 до 35 років. Нині там виховується 57 осіб, 30 відсотків з яких взагалі недієздатні. До третини вихованців інколи приїжджають рідні та близькі, а деякі давно усіма забуті.

Живуть хлопці в гарних кімнатах, мають також молодіжно- реабілітаційне відділення, кімнату для загального відпочинку. Та все одно боляче дивитись на вже дорослих людей, які сидять безпомічні і щиро дивляться тобі в очі з надією…

Вони радіють, посміхаються, розповідають про те, чим займаються. Хлопці настільки відкриті, що за годину часу перебування благодійників у інтернаті кожен з них встиг розповісти про свої захоплення, мрії та побажання. А мрії у них усіх майже однакові — бути здоровими, мати сім'ю та займатися улюбленою справою.

Низький уклін та щира вдячність працівникам будинку-інтернату! Це дуже нелегка праця, яка потребує терпіння, стійкості та мужності.

Особлива подяка — директору закладу Миколі Пруду, який зумів правильно налагодити механізм роботи, адже хлопці мають змогу розвиватися, їздять на прогулянки в місто, влітку відпочивають на озерах і навіть, як вони з непідробною радістю розповідали, — "ходили на піцу та боулінг".

Шановні українці! Нехай ця історія наших благодійників стане для нас прикладом свідомості сучасної молоді. Будьмо добріші, милосердніші! Давайте усвідомимо, що ми можемо і вміємо робити добрі справи.

Світ не без добрих людей, в чому вкотре переконуєшся!

Олена ВАСИЛЮК.

Олена ВАСИЛЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1163

Повідомлення в номер / До уваги

11.01.2016

скачанные файлы (3) До уваги одержувачів державних допомог!

Волинські Діди Морози та Снігуроньки, не забудьте сплатити податки із своїх доходів!

Кампанія з декларування доходів стартувала

Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області нагадує, що кожен громадянин, який отримав дохід у вигляді спадщини (подарунка) зобов'язаний задекларувати такий дохід та сплатити податок.

Для спадщини і подарунків діють такі ж правила декларування та оподаткування як для інших доходів фізичних осіб. А згідно зі ст. 174 глави IV Податкового кодексу України, податком обкладаються такі види спадщини як об'єкти нерухомості; рухоме майно, до якого відносяться антикваріат, твори мистецтва, коштовності, будь-які транспортні засоби, а також інші види рухомого майна; об'єкти комерційної власності: цінні папери, корпоративні права; готівка або гроші на рахунку в будь-якій фінустанові, іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Одержувачі спадщини або подарунків в 2015 році повинні подати декларацію про доходи і вказати в ній вартість майна чи немайнових прав, отриманих в дар або в спадщину до 1 травня 2016 року, а сплатити податки з такого доходу до 1 серпня 2016 року.

Алла АНТОНЮК,

заступник начальника Ковельської ОПІ.

Вартість подарунків, що не перевищує 50 відсотків мінімальної зарплати, не оподатковується

Режим пропуску посилено

До уваги пенсіонерів!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 856

Повідомлення в номер / Добрі новини

11.01.2016

Перемоги у турнірі – подарунок

до Новорічно-Різдвяних свят

Добрі новини

Свято завітало у дитячу лікарню

Подарунки від Миколая – найспритнішим

Перемоги у турнірі – подарунок до Новорічно-Різдвяних свят

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 688

Повідомлення в номер / Якщо на вулиці мороз…

11.01.2016

Якщо на вулиці мороз…

За прогнозами Укргідрометцентру, у період свят на території Західної України утримуватиметься морозна погода з температурою вдень від -5 до -10°С морозу.

Рятувальники нагадують, що різке похолодання сприяє переохолодженню організму та обмороженню частин тіла людини. Ознаками переохолодження є озноб, тремтіння, блідість, а потім і посиніння шкіри, губ, біль у пальцях рук та ніг.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій звертається до громадян з проханням дотримуватися елементарних правил, аби уникнути переохолодження та обмороження:

– носіть просторий одяг – це сприяє нормальній циркуляції крові. Зокрема, тісне взуття може створювати передумови обмороження;

– не виходьте на мороз без рукавичок, шарфа та головного убору;

– у вітряну погоду відкриті ділянки тіла змащуйте захисним кремом;

– не носіть на морозі металевих прикрас;

– пам'ятайте, що алкогольне сп'яніння сприяє швидкій втраті тепла, тож обмежте споживання алкогольних напоїв;

– перед виходом на холод бажано поїсти – вам необхідна додаткова енергія;

– слід враховувати, що у дітей терморегуляція ще не налагоджена, а в осіб похилого віку при деяких хворобах – порушена. Ці категорії найбільш піддаються обмороженню та переохолодженню, тому враховуйте це під час планування прогулянок узимку.

Пам'ятайте, що перебування дитини на морозі не повинно перевищувати 15-20 хвилин, потім потрібно зігріти її в теплому приміщенні.

І головна умова профілактики переохолодження – здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок та постійне загартовування організму.

Пам'ятайте: ваше здоров'я – у ваших руках.

Управління ДСНС України

у Волинській області.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 730

Повідомлення в номер / Його життя – приклад для інших

11.01.2016

Його життя –

приклад для інших

Його життя – приклад для інших

Шанувальникам фізкультури і спорту Волині добре відоме ім'я ковельчанина Олександра Майданського. Він – неодноразовий переможець змагань різного рівня, активіст фізкультурно-спортивного життя.

Володимир ПЕТРУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 605