Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 4 грудня 2025 року № 50 (13006)

Повідомлення в номер / Бібліотечна справа – складова інформаційного “фронту”

27.11.2025 Романюк Аліна Петрівна
Нещодавно Ковель приймав учасників обласного семінару на тему: «Публічні бібліотеки Волині: сучасні виклики та можливості». У Ковельській публічній бібліотеці зібрались директори бібліотек та керівники структурних підрозділів у сфері культури територіальних громад Волині, представники міської влади. 
Окрім обміну досвідом та практичними напрацюваннями, говорили про важливу роль бібліотек в сучасних умовах, які давно перестали бути просто книгозбірнями, їхню адаптацію до цифрової ери та розширення функцій. Адже сьогодні бібліотеки – це культурний та освітній центр, простір спілкування, психологічної підтримки, місце реалізації талантів та ідей для різних вікових груп. А ще – складова інформаційного “фронту”, волонтерський осередок, який об’єднує у воєнний час спільними справами для підтримки ЗСУ.
Окрім цього, на зустрічі вперше вручили Премію імені Галини Божик «За подвижництво у розвитку бібліотек Волині», яку засновано Ковельською міською радою та ГО «Волинське обласне відділення УБА». Приємно, що першою лауреаткою стала багаторічна колега Галини Михайлівни – Ольга Бичковська (на світлині). 
Загалом на цьому своєрідному бібліотекарському форумі, який пройшов організовано, чітко, змістовно, відбулась конкретна розмова про роль  і значення книгозбірень у вихованні людей взагалі і в умовах воєнного стану зокрема. Фоторепортаж про цю подію читайте і дивіться в сьогоднішньому номері газети. 
20251111_121120Нещодавно Ковель приймав учасників обласного семінару на тему: «Публічні бібліотеки Волині: сучасні виклики та можливості». У Ковельській публічній бібліотеці зібрались директори бібліотек та керівники структурних підрозділів у сфері культури територіальних громад Волині, представники міської влади. 
Окрім обміну досвідом та практичними напрацюваннями, говорили про важливу роль бібліотек в сучасних умовах, які давно перестали бути просто книгозбірнями, їхню адаптацію до цифрової ери та розширення функцій. Адже сьогодні бібліотеки – це культурний та освітній центр, простір спілкування, психологічної підтримки, місце реалізації талантів та ідей для різних вікових груп. А ще – складова інформаційного “фронту”, волонтерський осередок, який об’єднує у воєнний час спільними справами для підтримки ЗСУ.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 77
Читати далі

Повідомлення в номер / «КОВЕЛЬ ПОРТО»: від стратегії до дії,

21.11.2025 Романюк Аліна Петрівна

IMG-20251106-WA0002або Як Конгрес Тримор’я відкрив нові можливості для Ковеля та Волині

В парку передбачені сучасні термінали для зберігання олії, паливно-мастильних матеріалів, нові товарні та митні склади, потужні зернові термінали та склади з супутньою інфраструктурою, склади мінеральних добрив та сипучих матеріалів, велика площа віддана під контейнерний термінал. 
l
Отож, пропонуємо увазі читачів газети нове інтерв’ю з Іллею КОШКІНИМ.
– Пане Ілля, минулий рік був надзвичайно плідним для «Ковель Порто». Розкажіть про те, над чим працювали та чого вдалось досягти? 
– Почати варто з найголовнішого: ми перейшли від стратегічного планування до фізичної реалізації, конкретних кроків для створення сприятливого бізнес-середовища. Дуже важливим етапом стало будівництво суміщеної колії, яка сполучає «Ковель Порто» зі станцією Ковель та відкриває «вікно» в Європу. Такі роботи вимагали значних матеріальних затрат, тож дуже вчасно для нас був прийнятий Закон «Про індустріальні парки».
За підтримки держави, яка компенсувала 50% вартості проєкту, вже завершено цей ключовий етап інфраструктурного розвитку – будівництво залізничних колій європейського (1435 мм) та українського (1520 мм) стандартів протяжністю 4,5 км. Це не просто технічне поліпшення – це фізичне відкриття нових перспектив для транскордонної логістики. Тепер маємо реальну основу для подальшого розвитку. Наразі йдуть роботи із облаштування другої черги прокладання колії.  
– Міжнародний Конгрес Тримор’я став знаковою подією для регіону. Які враження від його організації, адже такий захід відбувався вперше у нашому місті? 
– Впродовж кількох днів у межах Національної платформи «Ініціатива Трьох Морів – Україна» на Волині й у Ковелі зокрема відбувалися заходи у рамках Міжнародного Конгресу Тримор’я (3SI) «Регіони, які з’єднують Європу». Все пройшло на високому рівні. 
Дуже важливо, що у неспокійні часи випробувань України європейські  партнери підтримують нас. Приємно, що серед учасників були посли, консули, дипломати Литви, Латвії, Польщі, Хорватії – країн-учасниць Тримор’я – міжнародної, економічної та інфраструктурної формації, що об’єднує 13 держав Європейського Союзу й Україну, розташованих поблизу Балтійського, Чорного й Адріатичного морів. До роботи Конгресу долучилися представники органів влади різних рівнів, бізнесу, агенцій регіонального розвитку, громадських інституцій, науковці й експерти.
У рамках заходів делегація представників влади, бізнесу, громадськості та залізничників  побували на території «Ковель Порто». Окрім ділових зустрічей, відвідали унікальний потяг-галерею, що завітав у Ковель завдяки «Укрзалізниці» з нашої ініціативи. 
«Мистецький поїзд» у фотовиставці «Відвага нації» розповідає правду про війну в Україні через фотографії Говарда Баффетта – американського бізнесмена, філантропа і фотографа, одного з найбагатших людей планети та найвідоміших благодійників, який неодноразово виділяв кошти на потреби ЗСУ. 
Така мистецька подія нагадала усім, яка ціна життя в Україні. Вражаюча фотовиставка продемонструвала мужність та відданість українського народу, який відстоює демократію та свободу. Тож дякуємо захисникам! Їх стійкість – це наша впевненість та можливість працювати, розвивати чесний бізнес на благо людей та розвитку країни. 
– Повертаючись до Міжнародного Конгресу, хочу запитати, як він вплинув на розвиток парку? 
– Конгрес став каталізатором інвестиційної привабливості. Можна сказати, це перший захід, де ми так голосно заявили про «Ковель Порто». Презентація парку на такому рівні значно підвищила інтерес з боку європейських інституцій та потенційних інвесторів. Але найважливіше – ми отримали конкретні результати. 
Під час Конгресу підписано угоду про стратегічне партнерство між Ковельською міською радою та нашим парком. Цей документ передбачає спільну реалізацію проєктів, спрямованих на інтеграцію до європейської транспортної мережі TEN-T та Rail Baltica, і розвиток транскордонної логістики за напрямками «Ковель – Люблін – Каунас – Рига» та «Ковель – Львів – Чернівці – Сучава».
– А як щодо міжнародного визнання?
– Зацікавленість та увага міжнародних спільнот зростає. Показовим свідченням цьому є підписання угоди в рамках Конгресу з литовською компанією LTG Cargo, яка передбачає передачу тепловоза для потреб парку та розвиток співпраці у сфері транспортних перевезень. Це конкретний приклад міжнародної довіри та початок нашої інтеграції у балтійсько-європейські логістичні ланцюги. 
Нещодавно відбулась зустріч з Генеральним директором литовської LTG Cargo Егле Сіме безпосередньо у «Ковель Порто», де домовились про початок співпраці в напрямку реалізації прямого регулярного залізничного маршруту «Ковель-Каунас»  безпосередньо між їх терміналом КІТ (Каунаський Інтермодальний Термінал) та терміналом «Ковель Порто». 
– Які практичні результати вже відчуває місцева громада?
– Як зазначив міський голова Ігор Чайка, «Ковель Порто» – це нові робочі місця, додаткові надходження до бюджету та зростання інвестиційної привабливості всього регіону. Ми створюємо не просто логістичний хаб, а цілісний економічний кластер, де кожен мешканець може знайти перспективу для праці в Україні та свого професійного розвитку.
– Які плани на найближче майбутнє?
– Наша робота надалі зосереджена на кількох ключових напрямках:
n Розвиток проєктів у галузі відновлювальної енергетики та інтермодальних перевезень.
n Співпраця з ЮНІДО для реалізації принципів функціонування еко-індустріального парку.
n Співпраця з ІП «ЛЮБЛИНЕЦЬ». 
– Щодо останнього, то, як нам здається, це дуже цікавий та важливий напрямок для Ковельщини. Розкажіть детальніше, у чому полягає суть співпраці з індустріальним парком «ЛЮБЛИНЕЦЬ»?
– Наше стратегічне розташування в Ковелі, на перехресті автомобільних та залізничних магістралей з доступом до траси М07 і залізниці 1520/1435 мм. дає для індустріального парку «ЛЮБЛИНЕЦЬ» унікальну синергію у співпраці з «Ковель ПОРТО»: використовуючи той факт, що межі парків знаходяться на відстані 450 метрів один від одного, ми можемо запропонувати підключення до нашої інфраструктури: енергомережі та залізниці двох стандартів 1520/1435 мм, що на старті гарантує парку «ЛЮБЛИНЕЦЬ» зниження капітальних витрат на H” 30-40 % та прискорення реалізації їх запуску на 12-24 міс. 
Також орендна плата, яку «Ковель Порто» сплачуватиме селищній раді вже з початку 2026 року, зможе значно покращити  рівень надання комунальних послуг в громаді. Офіційна пропозиція Люблинецькій селищній раді про співпрацю надіслана. Ми також плануємо взяти участь у їхньому конкурсі з вибору керуючої компанії.
– Що б Ви хотіли сказати на завершення?
– Перш за все, хочу подякувати Сергію Тігіпку, власнику групи «ТАС», за віру в проєкт європейської залізниці в Ковелі, керівництву Мінекономіки за державну підтримку нашого проєкту, керівництву Волинської ОДА, яка дуже допомагає з координацією проєкту.  Особлива подяка – депутатам Ковельської міської ради та виконавчим органам влади міста, з якими співпрацюємо кожен день, бо разом ми будуємо майбутнє Ковеля та Волині.
l
Ілля Кошкін наголосив, що «Ковель Порто» продовжує динамічно розвиватися, реалізуючи принципи сталого розвитку та відкритості для міжнародного співробітництва. Найближчими місяцями очікуються нові угоди, які зміцнять позиції Ковеля як важливого логістичного хабу в міжнародному проєкті «Трьох Морів».
Розмовляла 
Аліна РОМАНЮК.
В парку передбачені сучасні термінали для зберігання олії, паливно-мастильних матеріалів, нові товарні та митні склади, потужні зернові термінали та склади з супутньою інфраструктурою, склади мінеральних добрив та сипучих матеріалів, велика площа віддана під контейнерний термінал. 
ххх
Отож, пропонуємо увазі читачів газети нове інтерв’ю з Іллею КОШКІНИМ.
– Пане Ілля, минулий рік був надзвичайно плідним для «Ковель Порто». Розкажіть про те, над чим працювали та чого вдалось досягти? 
– Почати варто з найголовнішого: ми перейшли від стратегічного планування до фізичної реалізації, конкретних кроків для створення сприятливого бізнес-середовища. Дуже важливим етапом стало будівництво суміщеної колії, яка сполучає «Ковель Порто» зі станцією Ковель та відкриває «вікно» в Європу. Такі роботи вимагали значних матеріальних затрат, тож дуже вчасно для нас був прийнятий Закон «Про індустріальні парки».
За підтримки держави, яка компенсувала 50% вартості проєкту, вже завершено цей ключовий етап інфраструктурного розвитку – будівництво залізничних колій європейського (1435 мм) та українського (1520 мм) стандартів протяжністю 4,5 км. Це не просто технічне поліпшення – це фізичне відкриття нових перспектив для транскордонної логістики. Тепер маємо реальну основу для подальшого розвитку. Наразі йдуть роботи із облаштування другої черги прокладання колії.  
– Міжнародний Конгрес Тримор’я став знаковою подією для регіону. Які враження від його організації, адже такий захід відбувався вперше у нашому місті? 
 
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 436
Читати далі

Повідомлення в номер / «Парафіяльні павучки» – волонтери за покликом душі

06.11.2025 Романюк Аліна Петрівна
Відомо, що Ковельщина славиться волонтерським рухом та допомогою славним воїнам Збройних Сил України. Неодноразово ми писали про діяльність спільнот чи окремих людей, які безкорисливо, але зі щирим бажанням долучаються до цієї благородної справи в ім’я нашої Перемоги. Серед таких патріотів – громада та актив Храму святого апостола Андрія Першозваного Волинської єпархії ПЦУ на чолі з настоятелем храму протоієреєм Іваном Оринчаком.
«Парафіяльні павучки» – так назвали волонтерів (серед яких – староста, голова ревізійної комісії, сестри-господині, свічниці, хористи, прихожани), основною діяльністю яких стало плетіння сіток. Попри те, що наймолодшим близько 65 років, вони вправно виконують свою місію. Це не просто колектив однодумців, це – сім’я, адже стіни храму за час війни стали для них другим домом, не менш близьким і дорогим, ніж перший.
20251022_102805Відомо, що Ковельщина славиться волонтерським рухом та допомогою славним воїнам Збройних Сил України. Неодноразово ми писали про діяльність спільнот чи окремих людей, які безкорисливо, але зі щирим бажанням долучаються до цієї благородної справи в ім’я нашої Перемоги. Серед таких патріотів – громада та актив Храму святого апостола Андрія Першозваного Волинської єпархії ПЦУ на чолі з настоятелем храму протоієреєм Іваном Оринчаком.
«Парафіяльні павучки» – так назвали волонтерів (серед яких – староста, голова ревізійної комісії, сестри-господині, свічниці, хористи, прихожани), основною діяльністю яких стало плетіння сіток. Попри те, що наймолодшим близько 65 років, вони вправно виконують свою місію. Це не просто колектив однодумців, це – сім’я, адже стіни храму за час війни стали для них другим домом, не менш близьким і дорогим, ніж перший.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 72
Читати далі

Повідомлення в номер / Богдан БАЙЧУК: «Мир – наша заповітна мрія»

30.10.2025 Романюк Аліна Петрівна

20251015_142915Життя – це рух, а здоровий стан опорно-рухового апарату кожної людини – запорука працездатності й гарного настрою. Усі знаємо, яким надокучливим і часом нестерпним є біль, навіть під час невеликих травм. Вивихи, переломи кісток та суглобів, розтягнення м’яких тканин, різні ушкодження – на жаль, часті явища в нашому житті, які ведуть і дорослих, і дітей в травматологію.

У Ковельському МТМО цим відділенням завідує ортопед-травматолог, кандидат медичних наук Богдан Петрович БАЙЧУК. Сьогодні він – гість нашої газети.
l
– Богдане Петровичу, розкажіть як прийшли в медицину? Чи справдились очікування від професії? 
– Я закінчив Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця. Навчання тут було цікавим і змістовним, а коли отримав спеціалізацію, то ще більше захопився професією. Проходив підготовку в клінічній ординатурі Інституту ортопедії, закінчив аспірантуру, здобувши науковий ступінь кандидата медичних наук.  З 2008 року працюю в травматологічному відділенні Ковельського МТМО, а на посаді завідувача – з 2019 року.
Лікарі – це люди, які працюють  за покликанням. Ми потрібні хворим у різні відповідальні моменти їхнього життя, а наші знання та практичний досвід допомагають долати різні недуги та бути здоровими. 
– За роки функціонування відділення склалася висока довіра до спеціалістів-травматологів Ковельського МТМО. Чим живе колектив нині?
– Колектив відділення – це єдина команда, де все і всі взаємопов’язані, функціонують, як злагоджений організм. Близько 30 осіб задіяні в безперервній роботі. Це – професіонали своєї справи, кваліфіковані та відповідальні лікарі-травматологи дорослої та дитячої поліклінік: Василь Шворак, Ореста Єдинак, Руслан Янів, Петро Дмитрук, Ігор Гаврилюк, Іван Драган, Борис Тріхмінов; спеціалісти травматологічного пункту, де надають ургентну допомогу пацієнтам цілодобово; середній медичний персонал на чолі із старшою медсестрою Тетяною Стецюк. 
Щороку проходять інтернатуру та набувають досвіду молоді фахівці, які нерідко й залишаються працювати у нашій лікарні. Лікарі відділення Андрій Римарчук та Олександр Авсюкевич мобілізовані до лав ЗСУ.
Відділення травматології з цілодобовим травмпунктом забезпечує доступну високотехнологічну допомогу хворим із ушкодженнями та захворюваннями опорно-рухового апарату. У відділенні для кожного пацієнта розробляють індивідуальні програми діагностики, лікування та реабілітації, що включають новітні розробки в галузі ортопедії та травматології з використанням сучасного обладнання.
За останній час розширився спектр оперативних ортопедичних та травматологічних втручань і кількісно, і  якісно, і за складністю. У нас можливі всі види оперативних втручань із заміни суглобів (ендопротезування), синтезу кісток. 
Також проводимо артроскопічні (малоінвазивні та малотравматичні) втручання, зокрема, на колінному суглобі (видалення менісків, пластика зв’язкового апарату колінного суглоба). Артроскопія дуже ефективна, адже мінімізує травми, прискорює відновлення та має низький ризик ускладнень. 
– В останні роки Ковельське МТМО значно підвищило рівень медичного обслуговування пацієнтів. Нині це сучасний лікувальний заклад, де постійно дбають про зміцнення матеріально-технічної бази. Що нового з’явилось у Вашому відділенні?
– Скажу так: маємо все необхідне для роботи. Ми працюємо і розвиваємось, як і вся лікарня, що дає змогу проводити все складніші операції. На високому рівні надається широкий спектр діагностичних послуг: рентгенографія, ультразвукова діагностика, комп’ютерна томографія. Ці сучасні методи діагностики є дуже важливими в процесі лікування, зокрема, при ушкодженнях опорно-рухового апарату. 
Генеральний  директор Ковельського МТМО Валентин Вітер, адміністрація установи, весь її персонал наполегливо впроваджують в життя сучасні методи лікування, забезпечують високу якість медичних послуг для мешканців Ковельщини. Окрім того, до нас звертаються люди з Ратнівщини, Старовижівщини, Любомльщини, Шаччини, Камінь-Каширщини, Турійщини.
– Які зміни в роботі колективу сталися після повномасштабного вторгнення?
– У зв’язку з війною сфера діяльності розширилась. Окрім лікування цивільних, багато працюємо з військовими. До нас вони їдуть, як на черговий етап медичної евакуації після поранення, з різними політравмами, черепно-мозковими травмами чи травмами хребта. Лікуються чи проходять реабілітацію після перебування в прифронтових лікарнях. 
– А з якими скаргами найчастіше звертаються цивільні? Чи існує у Вашій роботі поняття «сезонність»?
– Найчастіші звернення, звісно, пов’язані із травмами, захворюваннями суглобів, кісток, м’язів, деформації кінцівок та й всім, що пов’язане з функціонуванням опорно-рухового апарату.
На жаль, ризик травмування високий протягом всього року, а не тільки взимку, як дехто думає. Так, зимою слизько, але весною і осінню люди багато працюють  на будівництвах, присадибних ділянках, а влітку активно відпочивають. Рівень нещасних випадків високий скрізь і завжди. Останнім часом зросла кількість ДТП, адже не всі автомобілісти та мотоциклісти вміло поводяться з технікою, а головне не слідують правилам дорожнього руху. 
Операційний процес доволі напружений – близько 15-20 операцій щотижня. Не всі складні, але усі відповідальні.
– Кого вважаєте наставником,  на кого  рівняєтесь у своїй роботі?
– Багато колег надихають мене своєю відданістю професії, та, перш за все, хочеться самому бути професіоналом, а це значить – постійно удосконалюватись. Спілкування з колегами – це завжди відкриття, обмін досвідом дуже цінний і пізнавальний процес. 
Лікарі відділення постійно удосконалюють свої практичні та теоретичні навички на тематичних курсах, семінарах, беруть активну участь у конференціях, симпозіумах, з’їздах та майстер-класах. Професійний розвиток – це турбота  про пацієнтів і про своє майбутнє. От і нещодавно я з колегами Василем Швораком та Орестою Єдинак відвідали конференцію у Львові на тему: «Проблеми лікування тяжкої поліструктурної травми».
– Відомо, що у Ковельському МТМО лікарі-травматологи успішно проводять ендопротезування суглобів. Наскільки складною є операція, в яких випадках проводиться та які є застереження, аби уникнути цього?
– Ендопротезування – це хірургічна операція, за якої відбувається заміна пошкодженого травмою чи захворюванням суглоба на штучний. Таке втручання проводять, коли інші методи лікування не дають результату, а біль і обмеження рухливості суттєво знижують якість життя. Допомога медиків дає змогу людині повернутися до звичної  активної  життєдіяльності. 
Наш заклад є учасником державної програми з ендопротезування, тож імпланти безкоштовні. Для цього потрібно зареєструватись в електронній черзі. Найчастіше ендопротезують кульшові та колінні суглоби. Так щорічно ми проводимо близько 100 операцій. Здебільшого показом для ендопротезування є перелом шийки стегнової кістки, дегенеративні захворювання суглобів, асептичні некрози.
Як убезпечити себе від цього? На жаль, не завжди можна уникнути дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату, а ще є генетична схильність, спосіб життя (наприклад, через часті травми у зоні ризику є професійні спортсмени), різні шкідливі фактори, які впливають протягом всього життя. 
– Про що мрієте, Богдане Петровичу?
– Про мир. Це найзаповітніша мрія, і не лише моя. Аби живими зі служби в ЗСУ повернулися колеги, всі захисники й захисниці України. 
– Так, Вашу мрію розділяють всі українці. Дякую за розмову, за самовідданість і професіоналізм. Вам та усім працівникам Ковельського МТМО – Божого благословення, успіху і процвітання! 
Розмовляла 
Аліна РОМАНЮК.
l
НА СВІТЛИНАХ: завідувач травматологічного відділення Ковельського МТМО Богдан БАЙЧУК; колектив відділення травматології; ковельські   лікарі ортопед-травматологи на конференції у Львові.
Фото автора та 
з архіву лікарів. 
У Ковельському МТМО цим відділенням завідує ортопед-травматолог, кандидат медичних наук Богдан Петрович БАЙЧУК. Сьогодні він – гість нашої газети.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 184
Читати далі

Повідомлення в номер / Андрій Рубіновський: “Хочеш миру – готуйся до війни!”

09.10.2025 Романюк Аліна Петрівна
Раніше на сторінках газети  ви вже бачили фото щасливого сімейства Рубіновських – Андрія та Юлії. Щасливого, бо, попри випробування військовим часом, розлукою, особистими обставинами, продовжують нести  світло, є люблячим подружжям, турботливими батьками та чуйними дітьми для своїх батьків.
Кожна, хоч і нетривала відпустка для Андрія, – це мов ковток свіжого повітря. Він відразу «включається» в життя сім’ї, багато часу проводить з дітьми, аби трішки полегшити турботи дружини. Дуже цінує підтримку Юлі, яка постійно з ним на зв’язку, завжди зрозуміє і розрадить, хоч і самій доводиться нелегко. Бо на тендітні плечі молодої жінки, окрім сімейної «вахти», хвилювань за чоловіка, який служить в ЗСУ і часто знаходиться на «гарячих» напрямках фронту, лягли обов’язки по догляду за хворими батьками. 
Усю нашу зустріч пан Андрій не зводив погляду з дітей та дружини, які гралися в парку. «Юлічка – мій Всесвіт, мій «скарб», а діти та їх світле майбутнє – мій стимул у житті, – каже Андрій. – Я бачу,  обрав правильний шлях, адже щасливі посмішки рідних під мирним небом України – це те, за що варто боротися”.
l
Йому завжди боліла доля України, тож військовий шлях розпочався ще під час АТО в 2014 році. Правда, через брак досвіду і юний вік (23 роки) його не відразу взяли до війська. У 2015 році була друга спроба, і після відбору чоловіка скерували в 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду. 
– Служити тут було за честь, адже це – елітний підрозділ ЗСУ, що  відзначається високою професійністю, мужністю та  відданістю своїй справі. Усі командири – «бойові», не штабні, пройшли шлях від рядового солдата. Офіцери, які тоді були зі мною в бригаді, зараз займають високі посади – це зразкові командири, командуючі ДШВ та інших бригад, морської піхоти, – розповідає пан Андрій.
Маючи певний бойовий досвід, пройшовши відповідну підготовку, він продовжив службу й після повномасштабного вторгнення окупантів на нашу землю. Але відразу наголошує, що ця війна має інший характер – жорстока і непередбачувана. А вічного ворога росію порівнює за характером з навалою диких кабанів, що прибігли на людське поле – перерили, пожерли, поспали і знов йдуть руйнувати.
– 23 лютого я побрив голову і точно знав, що буде далі, бо ж не дарма кажуть: «Хочеш миру – готуйся до війни!». Перед Новим 2022 роком я мав особисті розмови зі знайомими командирами і тихенько готувався, бо після служби в АТО внесений в першочерговий оперативний резерв. Багато хто не розумів мене й моїх застережень, намірів. Але 24 лютого почалось… 
Зранку я вже був у військкоматі, записався у Ковельський батальйон тероборони, де на той час начальником штабу був Костянтин Король – «золотий» офіцер, зараз на пенсії.  Моєму сину тоді було пів року, його перші кроки я бачив лише по відео в телефоні. Але по-іншому я не міг, – ділиться спогадами Андрій Рубіновський.
l
До того чоловік працював в автомайстерні на «Текілі». Його «золоті» руки дуже потрібні на війні. Та й він не може без машин, що стали частиною життя. 
Його «ластівка», яку ще в 2023 році допомогли придбати (без реклами та зборів), Сергій Корсак,  Сергій Фалюш, Валерій  Хлап, й до сьогодні виконує важливі логістичні та бойові завдання на фронті. Андрій вдячний цим добродіям за постійну підтримку в цей важкий час. 
Авто пройшло випробування разом із захисниками ЗСУ на Лиманському, Покровському, Серебрянському, Торецькому напрямках. Це місця важких і важливих боїв, де проводилась дуже ефективна робота і поставлені задачі вирішувались на сто відсотків завдяки і відповідальності керівництва, і командній єдності вояків.
Пригадує Андрій різні пригоди, пов’язані з авто – як от, наприклад, випадок біля Очеретиного: «Зловив «Град» між коліс, пробив радіатор і 15 км долав без тосолу, їхав до останнього. Машина глухла, але разом з побратимами вдалось вибратись в безпечне місце. Вже згодом в Мирнограді (біля Покровська) батько забрав авто на ремонт. Менш, ніж за тиждень, його полагодили, і знову – в стрій». 
Увесь цей час до 9 липня ц. р. Андрій був у складі 100-ої ОМБр (Володимирський батальйон, мінометна батарея). У зв’язку із проблемами здоров’я змушений був перевестись в іншу бригаду – на захист неба неподалік лінії зіткнення на Сумському напрямку. Тож зараз боєць виконує обов’язки в мобільно-вогневих групах по знищенню безпілотних систем різних типів.
«До речі, останню з них  напередодні відпустки, мені вдалось збити. У нас великий відсоток вдало виконаних завдань, мудрі командири та віддані своїй справі військові», – розповідає Андрій.
l
Попри вдалі операції, зрозуміло, за цей час було багато й втрат. Усіх побратимів, які загинули чи пропали безвісти, ковельчанин називає поіменно, розповідає про їх відвагу, їхні сім’ї. Серед них – як і земляки, так і воїни з інших куточків України. Усі вони – велика втрата як для родин, так і для держави, адже це щирі патріоти своєї землі.
Андрій закликає не забувати подвиг тих, хто віддав життя заради майбутнього, виховувати дітей у дусі патріотизму. Не просто нести квіти до Стели під час особливих днів, а щоденно завдячувати їм у думках і молитвах: «Наш пожиттєвий обов’язок цінувати вклад воїнів ЗСУ.  Гине  цвіт нації, а такі – як Олександр Філон, Максим Бурда, Єгор  Лобанов, Михайло Волошук та інші Герої Небесного Легіону є гідним прикладом для наших дітей». 
l
А ще пан Андрій впевнений, що  запорука успіху на війні – це надійний тил. Приємно, що у нашому місті багато порядних і гідних людей серед  авторитетних особистостей, які завжди подадуть руку помочі. Серед таких – В’ячеслав Шворак, Вадим Кужель, Олег Корень, Валерій  Хлап, Сергій Корсак, Сергій Фалюш, Валерій Шевчик, Дмитро Колотюк, Роман Дідицький, Олена Місюра, військовий капелан Микола  Канівець, отці Василь Мичко та Василь Скулинець з прихожанами та багато інших небайдужих мешканців громади, які не стоять осторонь потреб військових. 
Про кожного з них пан Андрій розповідає багато доброго і від себе, і від імені інших військовослужбовців, бо ніколи не отримали відмову в допомозі – ба більше: вони самі цікавляться потребами на фронті. Особливу підтримку всі ці роки надають Віктор Дудік, Василь Савлук, Сергій Кисляк. Вони не афішують свої добрі справи, але є патріотами країни, постійно на зв’язку з військовими, допомагають дітям з особливими потребами, дбають про активне дозвілля  юнацтва.
Усім захисники дуже вдячні за фінансову, моральну та молитовну підтримку. 
l
Війна навчила Андрія бути мобільним та нічого не відкладати на потім. У відпустці він намагається багато встигнути – перш за все, зустрітись з рідними, сім’ями побратимів, набутись з дітьми, відправитись з синами на рибалку, яку так люблять. Улюблене місце відпочинку – природа Волинського краю, наші міські парки. 
– Приємно, що місто розвивається, облаштовують зручні місця на зупинках, у парках відпочинку, озеленюють вулиці – це одразу видно після повернення. Я підтримую ці ініціативи, адже  місто має жити повноцінно. Заради цього ми там, – каже залюблений у рідний Ковель Андрій  Рубіновський. – Так хочеться, щоб і наша Турія «ожила». Розумію, що це не просто зробити, але вірю, що влада знайде вихід, і річка знову стане окрасою міста. 
У всьому пан Андрій    вбачає позитив, мріє про мир. А ще  – про щасливу долю малечі, про донечку –  сестричку для  Дмитра і Матвія, адже дуже любить дітей. У нього велика родина: батьки, 2 сестри, 2 брати та 6 племінників.
Тож хай все збувається у Вас, пане Андрію! Дякуємо за сумлінну службу і надійний захист, Вашу активну громадянську позицію, життєву мудрість та відданість українському народу. Ви разом з іншими захисниками – щит і міць нашої країни.
Аліна РОМАНЮК.
НА СВІТЛИНАХ: Андрій Рубіновський з сім’єю та  з побратимами на фоні залізничного вокзалу Костянтинівки на Донеччині.
Фото автора та з архіву військовослужбовця.
20250918_131455Раніше на сторінках газети  ви вже бачили фото щасливого сімейства Рубіновських – Андрія та Юлії. Щасливого, бо, попри випробування військовим часом, розлукою, особистими обставинами, продовжують нести  світло, є люблячим подружжям, турботливими батьками та чуйними дітьми для своїх батьків.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 266
Читати далі

Повідомлення в номер / Із Днем Захисників і Захисниць України!

25.09.2025 Романюк Аліна Петрівна
У середу, 1 жовтня, ми відзначатимемо День Захисників і Захисниць України. Невипадково в 2014 році його започаткували в День козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці, адже знаємо,  як шанували козаки Богородицю, що стала покровителькою українського воїнства.
Саме на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана. А в ХХ столітті козацькі традиції боротьби за незалежність України наслідували вояки Української повстанської армії, які днем створення УПА теж обрали свято Покрови (на той час 14 жовтня).
Славну історію козацького роду продовжують писати й Герої сьогодення – наші Захисники і Захисниці, що мають кровний та духовний зв’язок з героїзмом козацтва та «упівців». Як і багато років тому, віддано несуть службу, боронячи Україну від нападу московської орди. Мужність, стійкість та відвага, міць та єдність демонструють вони, захищаючи цілісність України.
l
До лав ЗСУ, ще під час АТО доєднався і ковельчанин Андрій Рубіновський. Маючи певний досвід, пройшовши відповідну підготовку, він продовжив службу й після повномасштабного вторгнення окупантів на нашу землю. До того чоловік працював в автомайстерні на «Текілі». Його «золоті» руки, добра вдача, вірність присязі та побратимам дуже цінуються на війні. 
Пан Андрій поділився спогадами про свого дідуся  по мамі  Володимира Присяжнюка. Він був учасником бойових дій, Верховним отаманом ГО «Всеукраїнське Велике Козацьке Коло», генералом Армії козацтва. Отаман «Гора» відійшов у Вічність 4 липня 2025 року. Володимира Івановича називали провідником, взірцем мужності та честі. Він завжди стояв на передовій – не лише на полі бою, а й в духовній обороні народу, зберігав, піднімав та утверджував козацьку силу, пам’ять, братерство. 
Виховуючи молодь в дусі патріотизму та козацьких традицій, неодноразово брав у подорожі Україною і свого онука. Андрій із захопленням пригадує поїздки на козацькі могили, в Берестечко, Могилів-Подільський, на «Кам’яну могилу», що поблизу Мелітополя у Запорізькій області. 
Особливий спогад залишили  відвідини Каховського водосховища, яке знищили окупанти в червні 2023 року, підірвавши греблю Каховської ГЕС, розповіді  про велику історичну спадщину Запорозької Січі,  життя легендарного кошового отамана Івана Сірка, якого називали “характерником”. 
Про «характерників», що в деяких перекладах означає «розвідник», писали легенди, вони з’являлись «нізвідки»  і в «нікуди»  зникали. Це – люди надзвичайної сили та розуму, наділені надприродними здібностями. Сьогодні ж «характерниками» Андрій називає нашу військову розвідку і контррозвідку  Служби безпеки України. 
«Козацькому роду нема переводу» – каже Андрій Рубіновський. Тут і не посперечаєшся. Тож цінуймо, шануймо і пам’ятаймо кожного, хто пише історію країни, ціною власного життя виборює наші свободу та незалежність. Під молитовним покровом Богородиці, об’єднаними зусиллями народу Україна вистоїть і Переможе!
НА СВІТЛИНІ: Андрій Рубіновський з дружиною Юлею та синами Дмитром і Матвієм.
l
Пан Андрій приїхав зі служби додому в невеличку відпустку. Він поділився своєю історією, багато говорив про пережите,   рідних,  побратимів, про тих, хто допомагає в боротьбі з ворогом. Тож у наступних номерах газети читайте інтерв’ю з мужнім воїном.
Текст і фото Аліни РОМАНЮК.
20250918_151546У середу, 1 жовтня, ми відзначатимемо День Захисників і Захисниць України. Невипадково в 2014 році його започаткували в День козацтва та Покрови Пресвятої Богородиці, адже знаємо,  як шанували козаки Богородицю, що стала покровителькою українського воїнства.
Саме на свято Покрови в Україні відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана. А в ХХ столітті козацькі традиції боротьби за незалежність України наслідували вояки Української повстанської армії, які днем створення УПА теж обрали свято Покрови (на той час 14 жовтня).
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 121
Читати далі

Повідомлення в номер / РЖКП №1 – територія якості та комфорту

25.09.2025 Романюк Аліна Петрівна
Серію статей про роботу об’єднаного РЖКП №1 ми розпочали друкувати майже одразу після його реорганізації. Цікавилися діяльністю і життям підприємства й після повномасштабного вторгнення. 
Тоді, як і зараз, зберігалися загрози масових обстрілів мирних міст, наступу з Білоруського напряму, тому діяльність комунальників викликала чимало запитань у мешканців міста: мовляв, чи доцільно взагалі виконувати якісь роботи? Як зараз, пам’ятаю слова начальника Віктора Солов’янчука: «Ми зобов’язані надавати якісні послуги та утримувати порядок на прибудинкових територіях, незважаючи ні на що, маємо залишатись  «на варті» комфорту та добробуту мешканців нашого міста».
От так стратегія «малих кроків», самовіддана праця на благо міста та громади дозволила не лише утримати, а й розвинути підприємство, за що неодноразово у ці роки РЖКП №1 отримувало відзнаки та ставало переможцем рейтингових агентств.
 І хоч виникало і виникає чимало труднощів, спільними зусиллями вдалось поліпшити стан житлового фонду в Ковелі, що потребувало чималих вкладень. Великою мірою цьому зарадила співпраця із міською владою, розроблена «Програма фінансової підтримки житлового фонду Ковельської територіальної громади» та ініціативність самих мешканців, які прагнуть жити краще і комфортніше.
Тож сьогодні – тема благоустрою. Приємно бачити, як оживають прибудинкові території – покладена бруківка, сучасно облаштовані входи до під’їздів та лавочки у людних місцях для зручності, де завжди можна побачити і матусь з маленькими дітьми, і людей старшого  віку, які зупинились перепочити по дорозі з магазину, ринку чи просто вийшли зі своїх квартир подихати свіжим повітрям.
Програма співфінансування – це вигідно і ефективно 
Про те, чи дала Програма співфінансування  очікуваний результат, запитуємо в начальника РЖКП №1 м. Ковеля Віктора СОЛОВ’ЯНЧУКА.
– Так, безумовно. Якщо в перший рік підприємство надало послуги за цією Програмою 41 будинку, у другий – 82, то в цьому році за планом – аж 146 будинків. Це високий показник, при чому і результат хороший, адже відбувається заміна комунікацій, відповідно й зменшення витрат води, кількості аварійних ремонтів, а найголовніше – це, образно кажучи, вклад у майбутнє.
Першочергово беремося за те, що є життєво необхідним та аварійним: заміну мереж водопостачання, ремонт покрівель, заміну ринв, організацію водостоку з даху, ремонт козирків, парапетів, сходів у під’їзд, освітлення в місцях загального користування, ремонт оголовків димових і вентиляційних каналів та інше.
Важливо також розуміти: на законодавчому рівні встановлено, що багатоквартирні будинки є власністю самих співвласників будинків,  і не лише їх квартири, а й місця загального користування (сходові клітки, покрівлі, прибудинкові території). Тож, згідно із Законом, вони зобов’язані брати участь в утриманні спільного майна будинку, а не лише вимагати від нас відповідальності. Самі ж мешканці на загальних зборах обрали РЖКП №1 управителем, а це 195 багатоповерхівок. Самі ж співвласники і сформували кошториси витрат та перелік робіт, які виконуватимуться у будинку. 
Але, слід зауважити, що серед складових витрат по управлінню будинком найзатратніші в кошторисі – прибирання прибудинкових територій, місць загального користування, вивезення сміття (це більше половини всіх нарахувань), а ще – плата за електричну енергію у місцях загального користування, роботи ліфтів, а також обслуговування мереж, вентиляційних каналів тощо. А, отже, на ремонти залишаються незначні кошти.
У своїй роботі ми керуємося двома основними Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Відповідно до них співвласники багатоквартирного будинку формують внески на спільне майно та послуги погоджуючи це з управителем.
l
До розмови долучається заступник начальника РЖКП №1 Ігор ПІНІС і роз’яснює: 
– Є будинки, як, наприклад, по вул. Володимирській, 85. Його мешканці – взірець відповідального ставлення до спільного майна. Вони свідомо збільшили суму внесків, щоб більше зробити для власного комфорту. І це дало хороший результат: відремонтовано всі входи в під’їзди й накрито дашками, покладено бруківку, замінено водопроводи на холодну воду. В цьому році запланували відремонтувати цоколі й відмостку. І це все – за два роки дії Програми співфінансування. 
Організацію виконання Програми, що теж є важливою і копіткою справою, беремо на себе, хоч це й не наш обов’язок. Ми працюємо разом з активом співвласників будинків, які згодні не просто тимчасово усунути проблему поточним ремонтом, а виконати капітальний, що прослужить роками. Наша мета – щоб був задоволений споживач – наш партнер і постійний клієнт.
Ще один приклад – мешканці будинку по вул. Володимирській, 87, де в минулому році ми замінили систему водопостачання, яка  перебувала в аварійному стані. Спочатку була можливість лише частково це зробити, але ініціативні мешканці вирішили дозбирати кошти і замінити відразу всю систему (не розтягуючи процес на роки).
Працюємо прозоро і відповідально
До слова, усі закупівлі відбуваються через систему «Prozorro». Вже більше трьох років фахівцем із публічних закупівель у РЖКП №1 є Андрій СКОКЛЮК (на світлині вгорі він – ліворуч разом із Віктором СОЛОВ’ЯНЧУКОМ та Ігорем ПІНІСОМ). Пан Андрій знає усі тонкощі цієї справи та відповідально ставиться до роботи, адже працює у  комунальній сфері значно довше та має юридичну освіту.
– Електронна система закупівель має ряд особливостей та переваг, – каже Андрій Миколайович. –  Закупівлю продукції, всі послуги здійснюємо відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України  №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Кожен громадянин може ознайомитися з результатами, адже всі договори публічно оприлюднюються. 
Головне завдання – наперед спланувати  роботу за результатами минулого року. Зрозуміло, що все передбачити неможливо, адже обсяги робіт та спектр послуг на підприємстві значно зростають, відповідно, збільшується кількість використання матеріалів, технічного спорядження та інших засобів.
– Що дає система публічних закупівель? 
– Окрім того, що тендерна закупівля вимагає уважності та має певні складнощі, вона є результативною, оскільки допомагає заощаджувати. Так, до прикладу, на закупівлі сміттєзбірників вдалось заощадити близько 80 тис. грн. (при загальних витратах  понад мільйон гривень). 
Хоча є й певні ризики через недобросовісних учасників тендеру. Закуповуючи матеріали і обладнання за найнижчою ціною, можемо отримати неякісні матеріали або й зовсім не ті, що замовляли. Іноді складові продукту мають походження з країни-окупанта. А от перевагою є те, що оплату здійснюємо після огляду та перевірки матеріалу, відповідних сертифікатів якості.
– Певна складність виникає, коли потрібно щось терміново, – додає Ігор ПІНІС. – З останніх випадків, наприклад, – придбання деталі до автомобіля, ціна якої 117 тисяч гривень. Технічно замовлення займає близько двох тижнів, і весь цей час навантаження йде на іншу техніку, а працівники працюють понаднормово і зі зміщенням графіків, тому дякуємо і «жеківцям», і мешканцям за розуміння. 
До слова, в минулому місяці таких ремонтів було декілька. Відповідно кілька сотень тисяч гривень витратили лише на деталі, тож затрати на обслуговування техніки великі. І все ж, попри це, здорожчання паливо-мастильних матеріалів, ріст «мінімалки» (що впливає на зарплати  працівникам), ми не піднімали тариф на вивезення сміття з 2022 року.
Тому важливо розуміти, що вчасно сплачені кошти за утримання багатоквартирних будинків, вивезення сміття – запорука якості й своєчасності надання послуг.  Незважаючи на  велику кількість боржників ми продовжуємо надавати послуги (навіть, якщо борг по будинку становить чималу суму). Та деякі люди все одно не задоволені: мовляв, гроші у підприємства є, а інших робіт не проводимо. 
Так, підприємство отримує доходи, але завдяки іншим видам діяльності, яку проводить РЖКП №1: ремонтні роботи на замовлення різних установ, організацій, надання спецтехніки, виготовлення металевих конструкцій. Але ці кошти спрямовані на модернізацію підприємства, а будинки мають утримуватись в межах власного бюджету.
Організація повинна  отримувати прибуток, розвиватись і заробляти,  хоча ми завжди допомагаємо і йдемо на поступки людям, які опинилися у складних життєвих обставинах, військовим, які потребують нашої допомоги.  
Ми аналізуємо доходи і витрати  за всіма видами діяльності. По кожному будинку проводимо відповідні розрахунки, певний аналіз з надання послуг. Вкотре зауважу, що РЖКП №1 надає послуги в межах сформованих співвласниками будинків кошторисів витрат. А в багатьох вони не дозволяють провести необхідні ремонти, яких потребують будинки.
Результат, який ми зараз маємо, досягнутий завдяки свідомим громадянам, відповідальності працівників, керівництву, яке заохочує людей матеріально, адже ми часто працюємо понаднормово, щоб швидше виконати замовлення вчасно та залишити позитивний відгук споживачів наших послуг. 
На постійному зв’язку з людьми
До розмови знову доєднується Віктор Солов’янчук. 
– Вікторе Степановичу, які будинки вважаєте «проблемними», якщо такі, звичайно, є?
– Якщо не брати до уваги боржників, «проблемними» залишаються малоквартирні, двоповерхові будинки, так звані «хрущовки». Їх внески на ремонтно-відновлювальні роботи складають незначні суми. Як приклад – будинки на вул. Геологів, 2 і 4 – це 3312 і 2604 гривень на рік; на вул. Володимирській, 146 – 1764 гривень на рік. Що можна зробити за ці кошти? А люди вимагають, наприклад, замінити покрівлю, затрати на що становлять близько мільйона гривень. Звісно, нам це не під силу. Важливо розуміти це і йти на співпрацю, бо внесків мешканців, грубо кажучи, вистачає лише на зарплату робітникам, які щоденно прибирають ці будинки, та територію біля них, витрати за електроенергію та обслуговування мереж. 
Попри те, що квартплата цих мешканців і так немала порівняно з жителями дев’ятиповерхівок, вихід один – збільшення внесків і залучення Програми співфінансування від міської влади, про що ми неодноразово намагаємось говорити на зборах співвласників.
– Як часто проводите такі зустрічі? Як зараз налагоджена комунікація з мешканцями багатоквартирних будинків?
– Здебільшого за потреби. Продуктивна співпраця налагоджена через соцмережі, зокрема, у Вайбер-групах, де миттєво можна отримати роз’яснення спеціалістів з приводу нагальних питань. Якщо є запит на зустріч, ми теж реагуємо, в разі необхідності їдемо особисто. Хочу зауважити, що кількість заяв та письмових скарг значно зменшилась. Хоча прийом громадян введеться постійно, без уваги не залишаємо нікого. Навіть якщо це неприйомний день, стараємось залучити спеціалістів, щоб  вирішити питання. 
За посередництвом газети «Вісті Ковельщини», яку в місті читають багато споживачів наших послуг, хочемо закликати підключатися до Вайбер-груп будинків, бути активними та ініціативними, адже разом ми завжди можемо більше. От нещодавно отримали повідомлення про пошкодження дитячого майданчика і надіслали фото. 
Майстер прийняв заявку і відразу, вже зі спорядженням, поїхав на місце для оперативного ремонту.
20250911_135331Серію статей про роботу об’єднаного РЖКП №1 ми розпочали друкувати майже одразу після його реорганізації. Цікавилися діяльністю і життям підприємства й після повномасштабного вторгнення. 
Тоді, як і зараз, зберігалися загрози масових обстрілів мирних міст, наступу з Білоруського напряму, тому діяльність комунальників викликала чимало запитань у мешканців міста: мовляв, чи доцільно взагалі виконувати якісь роботи? Як зараз, пам’ятаю слова начальника Віктора Солов’янчука: «Ми зобов’язані надавати якісні послуги та утримувати порядок на прибудинкових територіях, незважаючи ні на що, маємо залишатись  «на варті» комфорту та добробуту мешканців нашого міста».
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 90
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

11.09.2025 Романюк Аліна Петрівна
12 вересня, п’ятниця
Схід Сонця – 06.52; захід – 19.42. 
Місяць – у Тельці. 
Віддання Різдва Богородиці. Сщмч. Феодора Олександрійського.
13 вересня, субота
Схід Сонця – 06.53; захід – 19.40.
Місяць – у Близнюках. 
День програміста. 
День українського кіно.
День фізкультури і спорту України. 
Передсвято Воздвиження. Мч. Іллі.
 14 вересня, неділя
Схід Сонця – 06.55; захід – 19.37.
Місяць – у Близнюках. 
День працівників нафтової, газової тa нафтопереробної промисловості. 
День танкових військ. 
Неділя 14 після П’ятд. ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО. Свт. Йоана Золотоустого.
15 вересня, понеділок
Схід Сонця – 06.56; захід – 19.35.
Місяць – у Раці. 
Міжнародний день демократії. 
Післясвято Воздвиження. Вмч. Микити. Мчч. Максима, Феодота (Богдана).
16 вересня, вівторок
Схід Сонця – 06.58; захід – 19.33.
Місяць – у Раці.
Міжнaродний день охорони озонового шару. 
Мчч. Віктора, Людмили.
17 вересня, середа
Схід Сонця – 07.00; захід – 19.30.
Місяць – у Леві. 
День HR-менеджера. 
День усиновлення в Україні. 
День рятувальника України. 
Всенародний День батька.
Мцц. Віри, Надії, Любові та Софії, Феодотії (Богдани).
18 вересня, четвер
Схід Сонця – 07.01; захід – 19.28.
Місяць – у Леві.
Всесвітній день моніторингу якості води. 
Мцц. Софії, Ірини.
Місячні фази у вересні
Спадаючий  Місяць – до 20 вересня. 
Новий  Місяць – 21 вересня.
Зростаючий Місяць – 22-30 вересня.
Підготувала Аліна РОМАНЮК.
кв12 вересня, п’ятниця
Схід Сонця – 06.52; захід – 19.42. 
Місяць – у Тельці. 
Віддання Різдва Богородиці. Сщмч. Феодора Олександрійського.
13 вересня, субота
Схід Сонця – 06.53; захід – 19.40.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 59
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

04.09.2025 Романюк Аліна Петрівна
5 вересня, п'ятниця
Схід Сонця – 06.41; захід – 19.58. 
Місяць – у Водолії. 
Міжнародний день благодійності.
Мчч. Раїси, Максима. Праведної Єлизавети Гуревич (Галшки Гулевичівни).
6 вересня, субота
Схід Сонця – 06.42; захід – 19.56.
Місяць – у Раці. 
Спомин чуда Архістратига Михаїла в Хонах.
7 вересня, неділя
Схід Сонця – 06.44; захід – 19.53.
Місяць – у Раці. 
День підприємця.
День воєнної розвідки України.
Неділя 13 після П'ятд., перед Воздвиженням. Передсвято Різдва Богородиці. Прмч. Макарія Канівського.
 
8 вересня, понеділок
Схід Сонця – 06.46; захід – 19.51.
Місяць – в Овні. 
Міжнародний день грамотності.
Міжнародний день солідарності журналістів.
РІЗДВО БОГОРОДИЦІ. Ікон Софії – Премудрості Божої, Почаївської, Холмської Богоматері.
9 вересня, вівторок
Схід Сонця – 06.47; захід - 19.49.
Місяць – в Овні.
Міжнародний день краси.
День дизайнера-графіка.
Післясвято Різдва Богородиці. Праведних Богоотців Йоакима й Анни. Свт. Феодосія Чернігівського. 
10 вересня, середа
Схід Сонця – 06.49; захід - 19.46.
Місяць – у Тельці. 
Прп. Павла Послушного.
11 вересня, четвер
Схід Сонця – 06.50; захід - 19.44.
Місяць – у Тельці.
Всесвітній день боротьби з тероризмом. 
Прп. Феодори. Мч. Димитрія.
Місячні фази у вересні
Зростаючий Місяць – до 6 вересня.
Повний Місяць – 7 вересня.
Спадаючий  Місяць – 8-20 вересня. 
Новий  Місяць – 21 вересня.
Зростаючий Місяць – 22-30 вересня.
Підготувала 
Аліна РОМАНЮК.
жоржини5 вересня, п'ятниця
Схід Сонця – 06.41; захід – 19.58. 
Місяць – у Водолії. 
Міжнародний день благодійності.
Мчч. Раїси, Максима. Праведної Єлизавети Гуревич (Галшки Гулевичівни).
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 77
Читати далі

Повідомлення в номер / Високе довір'я зобов'язує

24.07.2025 Романюк Аліна Петрівна
Іван Васильович фіц – один з провідних спеціалістів Ковельського МТМО. За професіоналізм, відданість професії, уважність та чуйність до кожного його називають "лікарем від Бога".  Він – лікар-хірург хірургічного відділення, лікар-ендоскопіст діагностичного відділення, лікар-проктолог та онкохірург.
Про таких людей кажуть: "Де народився, там згодився", адже родом Іван Васильович із Сошичного, що на Камінь-Каширщині. "Лікувальну справу" освоював у Дніпропетровській державній медичній академії. А інтернатуру на базі Київського національного університету післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика проходив за спеціальністю "Хірургія". 
Раніше передбачалося трирічне відпрацювання після навчання. На Волині йому в цьому відмовили, тож поїхав у Черкаську область, в Тальнівську ЦРЛ, де працював лікарем-хірургом. Цей період Іван Васильович згадує з особливим теплом, адже тут відбулося його становлення як лікаря, якому довіряють, до порад якого прислухаються. 
А перемогою в онлайн-конкурсі "Кращий лікар МТМО-2019", в якому переміг Іван Фіц, завдячує як ковельчанам, так і тальнівчанам, які теж долучились до голосування, бо й до тепер підтримують зв'язок із "своїм" лікарем.
– Іване Васильовичу, що привело Вас в медицину? 
– Мабуть, так було задумано зверху. За промислом Божим я потрапляю у течію, яка веде мене певним шляхом, хоча спочатку я не завжди розумію його намір. Мрії з дитинства стати лікарем не було. Після 9-го класу була спроба вступити у  медколедж, але не вдалось. Тож після 11-го вступив у медичну академію в Дніпрі. Спочатку навчання давалося важко,  але до 4 курсу все змінилося. Організація навчального процесу вплинула на велике бажання бути лікарем.
– Як склалася Ваша подальша доля? 
– Після інтернатури одружився. До речі, "вилетівши" з дому, ніколи не думав, що своє кохання знайду в рідному селі. Дружина Тетяна теж медик, навчалася у Ковельському медколеджі на акушера. Тож спільним рішенням стало повернення на Волинь. 
Мене призначили лікарем-хірургом у Голобській районній лікарні. Я робив все, що міг в тих умовах. На місці почали оперувати пахові грижі, усі знання та вміння, що мав, старався використати для блага і здоров'я пацієнтів. За дев'ять місяців до мене потягнулося багато людей. А вже з 2015 року я – лікар у Ковельському МТМО.
– Як вдалось досягти високих результатів в роботі та отримати прихильність і любов пацієнтів?
– На моє професійне становлення вплинули і люди, з якими працював в медзакладах, і пацієнти. Та все ж першою, хто повірив у мене, навчив не боятися бути собою і до сьогодні підтримує у всьому, є дружина Танюшка. Це – надійна людина, яка розуміє моє покликання. Вона і окриляє, і "приземляє", коли потрібно. У нас дві донечки, тож мої дівчата мене й надихають. 
А взагалі я вважаю, що поштовхом працювати і розвиватися є сила людяності. Якось так склалося, що на моєму шляху зустрічаються тільки хороші люди, мудрі наставники. Серед таких – Сергій Мазурок, який понад 10 років очолює хірургічне відділення ЦРЛ Ковельського МТМО. Він вміє чути кожного, вміє організувати злагоджену роботу, дає можливість розвиватися, думаючи про благо і хірурга, і пацієнта. Якщо ти молодий і подаєш якусь ідею, варіанти її реалізації, що допоможуть пацієнту, він завжди це схвалить. Так виникає довіра, так виникає здорова конкуренція. Він – патріот свої роботи й лікарні, і бути відданими своїй справі вчить нас.
– Ковельське МТМО особливе місце відводить хірургії, що не поступається світовим стандартам. У цьому є і Ваша заслуга та вагомий професійний внесок. У чому секрет успіху?
– Перш за все, варто зауважити, що успіх закладу – це командна робота професіоналів, де панує довіра та розуміння. Ну, а в роботі хірурга важливими є і вчасний та правильний діагноз, вдало виконана операція та догляд за хворим. Новітнє обладнання, великий досвід роботи, постійне навчання – все це допомагає надавати якісну і вчасну допомогу нашим пацієнтам.
– Ви – лікар-хірург, лікар-ендоскопіст, лікар-проктолог та лікар онкохірург. Який напрямок для Вас особисто є пріоритетним? 
– Хірургія – це основа, база. Діагностика –  запорука правильного діагнозу, а значить і лікування. Лише освоївши всі напрямки, я зрозумів, як вони пов'язані між собою і наскільки важливими є для повноцінного життя людини. Якби прийшлось, я б не зумів обрати один напрямок. 
Цьому завдячую Олегу Самчуку, який націлював мене освоювати та розвивати вузькі напрямки медицини. До того ми вже працювали лапароскопічно. Проводили чимало проктологічних втручань і шукали шляхи надавати допомогу менш травматично. Згодом я подав різні ідеї по використанню лазера та інших мініінвазивних методик в хірургії та проктології.
Саме в цьому напрямку я й розпочав навчання. Хоча, відверто кажучи, це був розділ, який я найбільше не любив під час навчання. Та доля вирішила по-своєму. А коли переді мною ставлять завдання, я розумію, що це – зона моєї відповідальності й все, що я роблю, маю робити якісно. 
Після курсів розумів, наскільки ця спеціальність цікава і потрібна. Як легко, за 15 хвилин, можна покращити життя людини, яка мучилась 15 років із невеличкою патологією. Якщо раніше таких операцій було 5 на рік, то сьогодні – близько 5 на тиждень. Проктологія – це спеціальність співчуття. Половину роботи робимо руками, а інше – психологічний аспект (треба вміти і підбадьорити, і заспокоїти).
Пізніше Олег Самчук направив мене на ендоскопію. Знову ж таки, я не дуже хотів, бо й без того було чимало роботи. Але вже на курсах мені знову відкрилося нове, цікаве та важливе в плані ургентної ендоскопії (планової, діагностично-лікувальної). Для мене це було новим викликом і початком нового. 
Ми вийшли на новий рівень діагностики, підвищили якість обстеження. Почали із зупинок кровотеч ендоскопічно. Все частіше діставали камінці з жовчних протоків, видаляли поліпи, проводили ендоскопічні резекції.
А навички з проктології дали базу, щоб легко працювати в напрямку ендоскопії, зокрема колоноскопії. Це дало можливість самому виявляти, оперувати і спостерігати в післяопераційний період хворого. 60 колоноскопій було до мого приходу, потім збільшилось до 300, а ще згодом – 500.
Останнім моїм важливим надбанням стало навчання з онкохірургії (виключно для онкопроктологічних операцій). Це загальний внесок для універсальності лікаря та офіційна можливість робити мінімальну планову онкохірургію  в нашому закладі. До 40 операцій із раком кишечника за рік – це, вважаю, дуже хороший результат для районної лікарні.
Приємно, що нинішнє керівництво МТМО всіляко підтримує нас. Завдяки зусиллям генерального директора Валентина Вітра планується розширення ендоскопічної служби з метою покращення діагностики та збільшення обсягів високотехнологічних ендоскопічних втручань.
– Ви працюєте в таких прогресивних напрямках, що постійно розвиваються. Як ставитесь до нових підходів в роботі?
– Так, дійсно, для вдосконалення моя робота потребує постійного вивчення та нових знань. Та практика показує, що не все нове є ефективним. Коли відсоток одужання більший за старою методикою, то я буду удосконалювати саме її. Також враховуємо, щоб і ціна/якість були комфортними для пацієнта.
– У цьому році Ви стали депутатом Ковельської міської ради восьмого скликання від політичної сили "За майбутнє", є членом постійної комісії з питань планування, бюджету та фінансів. Як вдається все поєднувати?
– Треба розуміти,  що депутатство – це більше про громадянський обов'язок. Основну роботу проводять профільні комітети, що вивчають певне питання. Для мене це новий позитивний досвід, який розширює кругозір, тож поки що я вникаю в депутатську роботу. 
– Як відпочиваєте, яке хобі маєте?
– На жаль, абстрагуватися від роботи не вмію. Моя робота – моє хобі. А ще, – спілкування з близькими серцю і душі людьми. О так,  спілкуватись і дискутувати я люблю, особливо з питань медицини (посміхається – авт.).
– Дякую за розмову, відданість професії та важливу щоденну роботу для здоров'я людей! 
Розмову вела 
Аліна РОМАНЮК.
На світлинІ: Іван Фіц з медичною сестрою ендоскопічного кабінету Валентиною Стасюк та лікарем-ендоскопістом Віталієм Курцебою.
Фото з архіву МТМО.

3аb86f3ed-6017-42d4-88da-1c752612b52b Іван Васильович Фіц – один з провідних спеціалістів Ковельського МТМО. За професіоналізм, відданість професії, уважність та чуйність до кожного його називають "лікарем від Бога".  Він – лікар-хірург хірургічного відділення, лікар-ендоскопіст діагностичного відділення, лікар-проктолог та онкохірург.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 166
Читати далі
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025