22.01.2015

соборн22 січня — День Соборності України

Естафета волелюбності і єднання

Дорогі ковельчани!
Щиросердечно вітаю Вас з Днем Соборності України!
Цьогоріч 22 січня ми відзначаємо 96-ту річницю з часу проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і ЗахідноУкраїнської Народної Республіки. 
Цей документ став вагомим кроком до утвердження України на політичній карті Європи.
Нині Україна знову бореться за свою Соборність, і тема єдності  набула колосальної ваги. Українці згуртувались, аби відстояти свою незалежність, територіальну цілісність держави.  
Ми розуміємо, що непростим і довготривалим буде шлях до відновлення наших кордонів, до порозуміння між Заходом і Сходом. 
Сьогодення вимагає особливої сконцентрованості наших зусиль, пошуку нестандартних рішень у розв'язанні проблем, єдності і віри, рішучості і терпіння, згуртованості і мудрості, аби всі випробування пройти достойно.
Вітаючи  з Днем Соборності України, бажаю всім нам миру,  сили та енергії для того, щоб успішно пронести естафету волелюбності і єднання у майбутнє.
Слава Україні!
З повагою —
Олег Кіндер,
міський голова.
Шановні жителі Ковельщини!
З далекого минулого до нас приходять події і дати, з яких виросла і на яких міцніє наша держава.  22 січня ми відзначаємо державне свято — День Соборності України і  безперечно сповідуємо  єдність всієї української землі, всього народу, всіх громадян країни.
Саме цього дня, далекого 1919 року, на Софіївському Майдані у Києві було проголошено Універсал про Єдину Соборну Україну. Схід і Захід об'єдналися в єдину державу і заявили на весь світ, що Україна соборна, що народ України єдиний у своєму прагненні жити у вільній і незалежній державі. Тоді, в тривожні дні боротьби за волю, була, по суті, відновлена єдина Українська держава. 
Йшли роки, змінювалися політичні режими, трансформувалося саме життя, але незмінними залишалися воля, сила духу, споконвічне бажання жити в мирі, бути господарями у власному домі, на своїй землі, прагнення творити добро та будувати сильну державу разом,  всією нашою великою українською громадою.
Після двох десятків років Незалежності  питання соборності України є, на жаль, не менш актуальним. І сьогодні, коли в нашій незалежній державі йде війна, проливається кров, гинуть українці, брат іде на брата, їй, як ніколи, необхідна єдність та сила народної мудрості. 
Тисячі наших хлопців на Сході воюють за те, щоб Україна була вільною і незалежною, стоятимуть за неї до останнього і не дадуть роз'єднати свою землю. Вони є гідними місії, покладеної на них долею, й продовжують героїчні здобутки наших предків, виправдовують наші сподівання і є  гордістю для нас та наших нащадків.
Відзначення Дня Соборності, вшанування борців за волю і незалежність України, Героїв  “Небесної Сотні”, Героїв АТО, які віддали життя за незалежність та територіальну цілісність України, — це не тільки суспільна потреба, а й наш моральний обов'язок — берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності.
22 січня — день, який дає нам привід замислитися над тим, якого майбутнього хочемо, адже 96 років тому нам, українцям Сходу, Заходу, Півночі, Півдня, Центру, дали шанс робити це разом у соборній державі, сповідувати єдині національні і суспільні цінності, спільними силами дбати про добробут народу. 
Прийміть щирі вітання від імені районної державної адміністрації, районної ради з нагоди державного свята — Дня Соборності України!
Зустріньмо  свято Соборності з вірою в щасливе і мирне майбутнє нашої держави. Нехай любов до рідного краю згуртовує нас в ім'я процвітання демократичної і могутньої України.
Слава Україні!
З повагою —

Дорогі ковельчани!

Щиросердечно вітаю Вас з Днем Соборності України!

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2888
Читати далі
22.01.2015

мобілізацПро оголошення часткової мобілізації

Наказ військового комісара Ковельського об’єднаного міського 
військового комісаріату від 20 січня 2015 року, № 7.

Наказ військового комісара Ковельського об’єднаного міського військового комісаріату від 20 січня 2015 року, № 7.

Відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року, №15/2015 "Про часткову мобілізацію"

Володимир ЛЕВКОВИЧ.                                       

Коментарів до новини: 5
Переглядів новини: 1152
Читати далі
22.01.2015
Погода в Ковелі 
22 — 27 січня

погодПогода в Ковелі 22 — 27 січня

Четвер.  Хмарно, невеликий дощ.  Температура: 3оС. Вітер південно-східний помірно сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно, дощ.  Температура: 3оС. Вітер східний помірно сильний...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 791
Читати далі
22.01.2015

крадТрапилося цими днями

Вкрав автомобіль

До чергової частини Ковельського міськвідділу міліції надійшла заява від місцевого жителя про викрадення автомобіля. 
Виявилося, що зловмисник спеціально приїхав за "здобиччю" із Камінь-Каширського району. Тепер йому загрожує до п'яти років позбавлення волі.
— Правоохоронці оперативно з'ясували, що до вчинення правопорушення причетний 26-річний житель сусіднього району, — розповів начальник Ковельського МВ УМВС України у Волинській області Іван Тусь. — Того вечора раніше судимий молодик спеціально приїхав у Ковель, щоби викрасти автомобіль. У дворі одного з будинків він помітив "Фольксваген". Підібравши ключ, спритник завів транспортний засіб та поїхав у невідомому напрямку. 
Провівши ряд пошукових заходів, правоохоронці знайшли автомобіль у знайомих викрадача, де зловмисник його паркував. Як пояснив підозрюваний, машина йому потрібна була для того, щоб їздити у сусіднє село на дискотеку.
Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 289 (“Незаконне заволодіння транспортним засобом”) Кримінального кодексу України. Проводиться слідство.
 Еліна БАГІНСЬКА.
Ковельський МВ УМВС України
у Волинській області.

До чергової частини Ковельського міськвідділу міліції надійшла заява від місцевого жителя про викрадення автомобіля. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 675
Читати далі
22.01.2015

єдностьВ єдності – наша сила

Українська мрія – єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель, час від часу набувала цілком ясних обрисів. 
Реалізувалась ця мрія внаслідок української революції 1917-1920 років, під час якої з великою силою розкрилися свободолюбність і національний дух українського народу, утворилися дві демократичні держави – Українська Народна Республіка (УНР) та Західноукраїнська Республіка (ЗУНР).
1 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР – К. Левицький, Л. Цегелоський, члени Директорії – В. Винниченко, С. Петлюра, П. Андрієвський, Ф. Швець підписали у Фастові Предвступний договір про майбутнє об'єднання двох республік. 
Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і став першим та основним актом соборності, викликаючи схвалення українського загалу. На першому засіданні Української Народної ради 3 січня 1919 року було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР і УНР. 22 січня 1919 року на Софіївській площі, біля пам'ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутності десятків тисяч киян лідери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свій непохитний намір збудувати єдину соборну Українську державу.
22 січня 1990-го року мільйони українців вишикувалися в справжній живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначили День Соборності,  День своєї української єдності та свободи.
Єдність і свобода роблять нас гідними нащадками своїх предків! Будемо ж з трепетом зберігати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь, і слава Йому за цю прекрасну країну – Україну!
Микола Ковальчук,
начальник Ковельського міськрайонного 
управління юстиції.

Українська мрія – єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель, час від часу набувала цілком ясних обрисів. 

Микола Ковальчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1210
Читати далі
22.01.2015

віримоВіримо  і  переможемо!

Сила народу – в його єдності. Українці завжди ділили один з одним і радість, і горе. Незважаючи на проблеми, які спіткали Україну на шляху її становлення, наш народ долав їх, тим самим доводив всім, що ми гідна нація та можемо жити і успішно розвиватись. В найскрутніший для країни час українці завжди об'єднувались і разом йшли до перемоги. 
Про це яскраво свідчать роки Великої Вітчизняної війни, коли весь народ від малого до великого піднявся, щоб захистити свою Землю. Боротьба партизанів і підпільників у тилу, допомога фронту всім необхідним вилилось в героїчні подвиги наших бійців, що дало можливість позбутися  фашистської нечисті. Наші бійці боролись до кінця, до останнього пострілу, до останнього подиху. 
Це і є сила духу народу. Крок за кроком українці показували, що вони гідна нація, яка може протистояти будь-яким негараздам. Події Майдану Гідності продемонстрували, наскільки наш народ любить свою країну. Молодь, студенти, об'єднавшись, вийшли на боротьбу з корупційною владою країни за краще майбутнє. Прикладом для всіх нас завжди будуть Герої "Небесної Сотні", які ціною свого життя забезпечили перемогу над режимом Януковича.
Нині триває війна на Сході нашої країни. Від того, що вона не оголошена офіційно, війна не стала менш жорстокою та кровопролитною. Втрати як серед військових, так і серед мирного населення об'єднали наш народ, викликали палке прагнення надати допомогу для досягнення перемоги над ворогом. 
Прикладом сили народу є його єднання в питаннях допомоги армії. Учні, студенти, волонтери, все населення об'єднались для досягнення головної мети – здобуття перемоги в цій війні. Спільне наше бажання – щоб кровопролиття швидше закінчилося, щоб в Україні настав мир, а всі військовослужбовці повернулися додому живими і неушкодженими.
Ми всі – це сила. Ми – сильна держава. Ми – сильна нація, і маємо допомагати один одному, щоб зупинити війну.
Я від себе та багатьох своїх ровесників хочу подякувати нашим захисникам за їхню мужність, непохитність, готовність боронити рідну державу!
Ірина Бойко, 
учениця 11-го класу. 
с. Пісочне.

Сила народу – в його єдності. Українці завжди ділили один з одним і радість, і горе. Незважаючи на проблеми, які спіткали Україну на шляху її становлення, наш народ долав їх, тим самим доводив всім, що ми гідна нація та можемо жити і успішно розвиватись. 

Ірина Бойко.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 822
Читати далі
22.01.2015 Зінчук Вікторія Петрівна

як проходАктуальне інтерв’ю

Як проходить мобілізація?

Про підготовку до проведення (та особливості) чергової хвилі мобілізації розповідає в. о. військового комісара Ковельського об'єднаного міського військкомату Володимир ЛЕВКОВИЧ.

– На засіданні РНБО в грудні минулого року було прийнято рішення про подальші заходи мобілізаційного розгортання Збройних Сил України у 2015 році та призов громадян України на строкову військову службу, – зазначив Володимир Іванович. – 14 січня ц. р. Президент України Петро Порошенко підписав Указ про проведення в 2015 році четвертої хвилі часткової мобілізації. Згідно з ним протягом цього року планується провести три хвилі мобілізаційного розгортання тривалістю 90, 60 та 45 діб. 
– З якою метою було прийняте це рішення?
– Передусім, передбачається проведення ротації тих військовослужбовців, які були призвані по мобілізації в березні-квітні 2014 року, а також укомплектування військових частин Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, в тому числі – на місця військовослужбовців строкової служби, що були призвані протягом 2013 року і відслужили встановлені строки служби.
Серед визначених завдань – перепідготовка військовозобов'язаних осіб офіцерського, сержантського та рядового складу у військових навчальних закладах та учбових підрозділах Збройних Сил України, а також укомплектування військових частин та інших військових угруповань технікою національної економіки.
– Кому вже варто готуватися до війська?
– Заходам мобілізації підлягають військовозобов'язані віком від 20 до 60 років, які проходили військову службу в Збройних Силах України та інших військових угрупованнях, а також військовозобов'язані, які не проходили військову службу (будуть відправлені для підготовки в учбові частини нашої держави).
Також за бажанням призиватимуться особи віком 46–60 років, які були зняті з військового обліку, додам, що у військкоматі наразі триває набір добровольців, і кожен бажаючий може звертатися за додатковою інформацією.
– Хто має шанси залишитися вдома?
– До армії не підуть ті особи, хто "заброньований" від призову за мобілізацією органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не призиваються ті, які визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців з наступним проходженням медогляду. 
До цієї категорії належать чоловіки та жінки, на утриманні яких перебувають п'ятеро і більше дітей віком до 16 років (можуть бути призвані за їхньою згодою) тільки за місцем проживання; зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, в разі відсутності інших осіб, котрі можуть здійснювати такий догляд; народні депутати України та інші військовозобов'язані або окремі громадяни у передбачених Законом випадках.
– Волиняни, котрі брали й беруть участь в антитерористичній операції на Сході України, своїми героїчними вчинками засвідчили любов до своєї держави. Однак не всі наші земляки готові наслідувати їхній приклад. Можливо, Вам вдасться знайти для них  підбадьорливі слова?
– Часи невизначеності в східних областях України, що мали місце в травні минулого року, залишились позаду. Після виборів Президента України та Верховної Ради України наша держава рішуче стала на шлях руху до Євросоюзу. Отож, зараз аж ніяк не можна робити крок назад.
Не варто ігнорувати той факт, що за вказівкою керівників Російської Федерації були введені ворожі війська на нашу територію. Сьогодні існує загроза розгортання широкомасштабних бойових дій, що є серйозною небезпекою для незалежності України.
Не забуваймо минуле, коли за любов до своєї Землі і прагнення бути українцями сусідами зі Сходу були знищені тисячі й тисячі наших земляків. Зрештою, мусимо зрозуміти: або сьогодні ми зупинимо ворога на Сході, або завтра доведеться воювати з цим ворогом біля власних домівок.
Розмову вела 
Вікторія ТАРАСЮК.

Розмову вела Вікторія ТАРАСЮК.


Коментарів до новини: 6
Переглядів новини: 1949
Читати далі
22.01.2015
Втечі Януковича ніхто не чекав
Розслідування “Нью-Йорк Таймс”

втеча яник

Втечі Януковича ніхто не чекав
Розслідування “Нью-Йорк Таймс”

 Втеча екс-президента України Віктора Януковича не була результатом збройного перевороту чи зрадою його найближчого оточення. 

Максим Шилко.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 652
Читати далі
22.01.2015

невгаснеНевгасне  тепло  благодійності

Днями в міському культурно-просвітницькому центрі відбулася зворушлива зустріч засновника Благодійного фонду Івана Омелянюка "Майбутнє Волині" з членами правління, стипендіатами, громадськістю міста.

На зустріч завітали голова районної ради Ігор Верчук та заступник міського голови Ігор Прокопів. 
Головним напрямом діяльності фонду є допомога творчим дітям із малозабезпечених сімей. Слід підкреслити, що фонд діє "багатовекторно". В списку добрих справ – матеріальна (грошова) допомога у будівництві собору Димитрія Солунського  УПЦ КП, в проведенні свята "Лісової пісні" в Нечимному, у книговиданні, проведенні дитячих конкурсів "Зимовий калейдоскоп", організованих художньою школою імені  Андроника Лазарчука. 
Не забуває Благодійний фонд громадську організацію "Союз Українок" та Школу гармонійного розвитку. В полі зору залишаються такі організації, як "Спарта", "Козацька січ" та багато інших.
Про цю благочинну місію можна писати цілі нариси, статті. Але є найголовніша риса, яку не можна оминути, – Іван Омелянюк і правління фонду займають творчу, патріотичну, проукраїнську позицію.
В Незалежній Україні державний апарат ще тільки-но стає на ноги. Безліч питань суспільного життя залишаються у цьому просторі мовби сиротою. І в суспільстві з'являються оті весняні паростки у вигляді громадських організацій, які хочуть наблизити розквіт України. І чудово, що, як з  казки з'являється благодійний ангел з посильною допомогою.
l
Зустріч була наповнена і офіційним звітом, і спогадами, і чудовим вертепом. Змістовне й цікаве Різдвяно-Новорічне дійство продемонстрували учні Школи гармонійного розвитку (кер. Руслана Козачук).
Іван Васильович розповів, як виникла ідея створення фонду.
– В ситуації, в якій опинилось українське суспільство, я зрозумів, що потрібно щось робити. Спочатку до  благодійності я залучив Марію Хотинську. Тоді ми з нею переклали на українську мову книгу Поля Брега про здоровий спосіб життя і видали її масовим накладом.
Згодом виникла ідея допомагати творчим дітям з малозабезпечених сімей. Так фонд став розвиватися і, в першу чергу, завдяки активній позиції Марії Хотинської.
Добрим словом згадала М. Хотинську Олена Вальчук, член наглядової ради. Вона прочитала вірш Кості Волинського, присвячений Марії Андріївні. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять патріотки, громадської діячки і благодійниці.
Із словом подяки Івану Омелянюку та його фонду виступили Сергій Дружинович, голова правління; Анатолій Александрук, декан Ковельського благочиння УПЦ КП; Олена Цьомик, директор художньої школи; Галина Голубович, громадська діячка; Валерій Дружинович, керівник громадської організації "Спарта"; Руслана Козачук, керівник Школи гармонійного розвитку; Олена Вальчук, директор гімназії та автор цих рядків.
– Назва фонду – це суть роботи. Адже підтримка підростаючого покоління, особливо творчих дітей, це і є наше майбутнє. Приємно було співпрацювати з головами правління фонду Марією Хотинською, Ігорем Верчуком, Сергієм Дружиновичем. Вдалося реалізувати багато добрих справ. Це – і спорт, і проведення фестивалів та культурно-мистецьких заходів. Недаремно громада міста Ковеля дала високу оцінку діяльності фонду, а Івану Омелянюку присвоєно звання Почесного громадянина Ковеля, – зазначив Ігор Прокопів.
Ігор Верчук підкреслив:
– Іван Васильович – патріот. Я дуже вдячний за підтримку спортивних закладів. І особливо за те, що ця підтримка була адресною. Такі спортсмени, як В. Троцюк, О. Савлук досягли високих спортивних результатів і здобули славу не тільки для Ковеля, але й для всієї України.
Іван Омелянюк подякував за високу оцінку роботи фонду. Він наголосив, що між Україною українською існує україномовний кордон. І за мову, за звичаї і традиції народу потрібно боротися. Бо якби українська мова панувала скрізь – і в Центрі, і на Сході, то війни не було б. 
Мажорним акордом  на закінчення зустрічі  пролунали колядки у виконанні "союзянок" під керівництвом Оксани Мулярчук.
Доброго слова заслужила ведуча Наталія Грицюк, секретар правління фонду. 
Поет сказав: "Раз добром зігріте серце вік не прохолоне". Тож побажаймо Івану Омелянюку та його помічникам, щоб тепло в їхніх серцях не згасало і дарувало дітям та дорослим радість.
Анатолій СЕМЕНЮК.

Анатолій СЕМЕНЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 698
Читати далі
22.01.2015

за українуЗа  Україну  готова  віддати  життя

У моїй пам'яті закарбувалося 21 листопада 2013 року, коли Янукович не підписав угоду з Євросоюзом. Того ж дня студенти у Києві вийшли на акцію протесту. Приємно було спостерігати по телевізору за дружньою та бадьорою молоддю, котра відстоює свої права.
30 листопада – криваве побиття студентів. Побачивши про це по телевізору, ми відразу ж із мамою почали телефонувати братові. Ярослав довго не піднімав слухавку. Оскільки він також студент, ми за нього дуже хвилювалися. 
На щастя, згодом він передзвонив і нас заспокоїв. На моє запитання, чи був він у ту прокляту ніч на Майдані, відповів, що ні. Відповідь прозвучала не дуже впевнено, і я зрозуміла, що Ярослав так сказав, аби не хвилювати маму. 
Ми продовжували далі слідкувати за новинами. Було дуже жаль побитих студентів. Чимало людей зібралося на Майдані, аби їх підтримати. Стало якось соромно сидіти вдома перед телевізором із гарячим чаєм у руках в той час, коли хтось виборює мої права та права моїх майбутніх дітей там, на Майдані. 
Поїхати у Київ я не могла, адже навчалася у 10 класі. Ми з мамою відклали поїздку до зимових канікул, однак довго сидіти так просто і чекати не змогли. Вирішили їхати 13 грудня. 
Спочатку було трохи лячно, адже навіть не здогадувалась, що ми там будемо робити. Про нашу поїздку ніхто не знав, навіть найрідніші нам люди. 
У Києві все було неповторно красиво. Ялинка, обклеєна плакатами, бадьорий спів Руслани, легенький морозець. Поряд – змучені люди, однак про це вони нікому не говорять. Це була моя перша акція протесту.
25 грудня ми знову поїхали на Майдан, але цього разу я вже була впевнена, що люди, які мерзнуть у серці столиці, стоять не за гроші, а за ідею. Поселилися у Жовтневому палаці, де поруч із нами жили добрі та привітні люди. У їхніх очах читалися надія та патріотизм. 
Наступного дня я вже була волонтером з реєстрації новоприбулих на поселення у Жовтневий палац. Також слідкувала за тим, аби сюди не пройшли провокатори, зустрічала автобуси із новоприбулими людьми. Тож Новий рік я зустріла на Майдані з усією Україною. Мені подобалося бути поруч із людьми, які так же сильно, як і я, прагнули справедливості. Вони стояли за Україну, за ідею. Акції протесту продовжувалися, щогодини звучав Державний гімн і усі чекали відставки Януковича.
10 січня відбулося побиття людей, які вимагали визволення незаконно заарештованих, проти яких була сфальсифікована справа за правління Януковича. Моя мама теж брала участь у цій акції, тож мені прийшлося добряче похвилюватися за неї. Багатьох людей біля суду того дня важко поранили та отруїли газом. 
10 лютого мені довелося поїхати додому. Мама ж вирішила залишатися на Майдані до тих пір, доки зміни на краще в Україні не стануть відчутними. Я поверталася додому, сповнена патріотизму і віри в те, що незабаром все буде добре. Я точно знала: якщо колись мої діти запитають у мене, де я була під час Революції Гідності у Києві, я з гордістю відповім: "Із народом – на Майдані!". Я відчула, що за цей час стала значно дорослішою, розсудливішою. 
18 лютого розпочалася “зачистка” Майдану. Я розуміла: це – кінець. Але навіть не могла собі уявити, що буде стільки жертв  кривавого протистояння. Вдень мама подзвонила і сказала, що Жовтневий палац захопили “беркутівці”. 
Згодом мама повернулася додому, але через трохи знову зібралася їхати до Києва. Я стала також проситися поїхати. Спочатку мама не хотіла мене брати із собою, адже розуміла, яка небезпека на нас там чатує. Однак я зуміла її вмовити. 
Приїхавши до Києва, я не впізнала центру міста. Все довкола чорне, згоріле, розбите, довкола живі квіти, покладені в пам'ять про загиблих. Сльози котилися з очей самі собою. 
Підійшовши до Жовтневого палацу, побачила згорілі машини, вінки, розбиті вікна та двері, все навколо чорного кольору. Зайшовши всередину, зустріла знайомих і стала плакати. Це дивне відчуття, коли не знаєш, чи живі решта знайомих. А це ж не просто знайомі. Під час Майдану всі були, як рідні. 
Було дуже страшно і відчувався запах крові. Мій знайомий був комендантом Палацу. Йому потрібна була допомога, і він запропонував мені стати його заступником. Я погодилася. Бо ж довірити чужим людям документи і всі таємниці було неможливо, адже після штурму було чимало провокаторів. 
Під час  захоплення Жовтневого палацу “беркутівцями” загинули люди. Троє були закатовані у підвалі Палацу. У них, напевно, щось намагалися випитати, адже були відрубані пальці на руках, зашиті роти і рани по тілі. Одного із хлопців взагалі підірвали на петардах, і частини його тіла розлетілися по стінах. Одну дівчину, жорстоко зґвалтовану і вбиту, знайшли на поверсі. Ще двадцять одну людину вбили на інших поверхах. Всього – 25 трупів. Люди бачили, як до Жовтневого палацу під'їжджали великі машини, у них вантажили речі “беркутівців” і трупи. Значить, мертвих людей було в рази більше. 
У новинах нічого подібного не показували. До сьогоднішнього дня мовчать про вбитих у Палаці. Користуючись правом, як заступник командира, я вирішила походити по підвалі та горищі Палацу. З собою взяла хлопців із охорони. Спускаючись сходами, всюди бачили людську кров. Можна відразу ж уявити, що цих людей тягли у підвал, а вони опиралися. Багато крові було у підвалі. Ми дійшли до місця катування, і я на власні очі переконалася, що катування дійсно мало місце. Усюди було море крові. 
На горищі також залишилися якісь сліди. Можливо, навіть від снайпера, бо з цього місця було видно Майдан, як на долоні. Все майно, яке було у Палаці, “Беркут” знищив. Навкруги калюжі крові, усюди бруд – все це залишили за собою ті нелюди. Пізніше було запрошено священика для освячення приміщення. Усе виглядало жахливо. Після побаченого багато людей змушені були звертатися за допомогою до психологів. Однак ми  не здавалися, адже розуміли: дороги назад уже не буде. В цьому й полягає сила нашої нації – не опускати голову, а боротися до кінця, боротися до Перемоги. 
Ця перемога далась нам дорогою ціною –смертю сотні безневинних українців. Вони віддали за нашу свободу і рідну неньку-Україну найдорожче – власне життя. І ми не маємо права це забути. Адже Небесна Сотня ніколи нам цього не пробачить. 
У цей важкий для країни час вороги ділять її на Схід і Захід, Північ і Південь. Цей штучний поділ послаблює країну щодня, робить нас слабшими. Тільки разом ми зможемо зробити Україну успішною. Лише слід її любити, плекати і оберігати як власну сім'ю. Україна – це сила, це єдність. Це – одне серце на мільйони! Разом ми – сила! Вогонь, який палає в серцях українців, здатен запалити весь світ. Слава Україні!
Лідія ЦЕРКОВНІКОВА.

У моїй пам'яті закарбувалося 21 листопада 2013 року, коли Янукович не підписав угоду з Євросоюзом. Того ж дня студенти у Києві вийшли на акцію протесту. Приємно було спостерігати по телевізору за дружньою та бадьорою молоддю, котра відстоює свої права.

Лідія ЦЕРКОВНІКОВА.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 922
Читати далі
123