Журналісти – за порозуміння і співпрацю
Вельмишановні святі отці і прихожани храмів УПЦ м. Ковеля!
Чесно кажучи, журналісти "Вістей Ковельщини" навіть не сподівалися, що стаття громадського дописувача, кандидата медичних наук, ветерана охорони здоров'я Волині Любові Карасовської під заголовком "Чи наші можновладці думають будувати справжню Українську державу?" в номері від 14 травня ц. р. викличе таку жваву реакцію серед духовенства міста та вірян. Цьому можна було б лишень порадіти, бо кому із газетярів не приємно, коли їх видання користується популярністю, а надруковані матеріали викликають значний громадський резонанс?
Однак у даному випадку радіти не зовсім хочеться, бо всього одна стаття, опублікована під рубрикою "Точка зору", котра означає, що з цією точкою зору можна погоджуватися або не погоджуватися, “одним розчерком пера”, образно кажучи, "ставить хрест" на творчому доробку редакційного колективу, якого звинувачують трохи не в екстремізмі і розпалюванні міжконфесійної ворожнечі у Ковелі.
Очевидно, саме тому лист було спрямовано не лише редактору "Вістей Ковельщини", а й очільникам міської влади та міжрайонного відділу СБУ. Мовляв, поставте на місце "підконтрольний місцевій владі ЗМІ".
А для того, щоб надати масштабності і масовості "протестного руху", його організатори супроводили вищезгадане звернення посланнями міському голові, начальнику відділу СБУ і редактору газети "Вісті Ковельщини" від прихожан усіх релігійних громад УПЦ м. Ковеля з однаковим текстом такого змісту: "Просимо владу міста, компетентні органи та газету "Вісті Ковельщини" не допускати надалі розпалювання у Ковелі міжконфесійної ворожнечі та закликів про силове захоплення храмів Української Православної Церкви.
Політична мотивація силових сценаріїв у вирішені релігійних питань на Ковельщині є безпідставною та надуманою.
Ми, парафіяни ковельських храмів Української Православної Церкви разом з нашими пастирями, є повноправними громадянами України. Наші сини та чоловіки обороняють цілісність її кордонів, ми працюємо на благо України, молимося про мир та добробут у державі, ростимо наше майбутнє – дітей і ми не допустимо, щоби під прикриттям псевдонаціональних інтересів, хтось закликав до руйнації нашої країни зсередини.
Підтримуємо лист-звернення священиків міста до влади, щодо припинення провокацій на адресу ковельських громад Української Православної Церкви".
Кожне послання підписане священнослужителями того чи іншого храму, а також парафіянами, котрі вказали й свою домашню адресу.
Може виникнути запитання: чим викликана така хвиля обурення? Автор – шанована і авторитетна на Ковельщині людина, краєзнавець (правда, її чомусь називають лишень "лікарем-пенсіонером" і наполегливо рекомендують не втручатися в "обговорення дискусійних богословських питань", чого вона, до речі, й не робить), висловила свою думку про існуючі проблеми українського православ'я, власне бачення діяльності церковних громад та їх ієрархів, а також подала декілька пропозицій в цілком інтелігентній, хоч, можливо, і занадто категоричній формі.
На це пані Карасовська має повне право як громадянка України, православна християнка, котрій Основний Закон держави гарантує свободу слова, як, зрештою, і редакціям ЗМІ, котрі сповідують принципи гласності і плюралізму думок.
Натомість автори звернення стверджують, що Любов Карасовська дає "конкретну настанову владі – передати храм у Київський Патріархат". Редакція, за всієї поваги до святих отців та їх прихожан, у згаданому реченні не побачила "настанови владі", а лишень – пропозицію, з якою можна погоджуватися, або ні, але у праві висловити яку ніхто не може відмовити – ні влада, ні СБУ, ні інші директивні органи.
Так само ми не побачили й "провокативних і протизаконних закликів" до депутатів міської ради, її керівництва щодо зміни назви храму і патріархату церкви УПЦ на території установи". Пані Карасовська висловила побажання (а не заклик!) депутатам міської ради та її депутатам, до якого вони можуть прислухатися або яке можуть визнати недоцільним. В дискусії ж бо народжується істина, а не в заявах до СБУ і очільників влади.
Ми не збираємося далі коментувати звинувачення, які пролунали на адресу редакції "Вістей Ковельщини", а просто хочемо нагадати, що журналістський колектив нашого видання впродовж десятків років своєї діяльності ніколи не закликав до "розпалювання релігійної нетерпимості", а все робив для того, щоб на Ковельщині панували мир і громадянська злагода, порозуміння між релігійними конфесіями. Тому некоректно стверджувати, що "наполегливо не помічає газета патріотичного настрою серед парафіян ковельських храмів УПЦ…" і що тут "все рідше знаходиться місце для незаангажованої політичним підтекстом розповіді про реальне життя православних християн".
Нагадаємо: у "Вістях Ковельщини" постійними є рубрики "Духовність", "Поспішаймо робити добро", "Духовності невичерпні джерела", "Уроки християнства" та інші, під якими постійно подаються матеріали про масові заходи, в яких беруть участь священнослужителі і віряни УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ та ін., добрі справи релігійних громад та їх пастирів. Щоб у цьому переконатися, достатньо переглянути номери газети навіть за 2015 рік. Назвемо лишень деякі публікації.
"Церква та держава: сутність взаємовідносин" (8 січня, автор протоієрей Володимир Мацур, голова юридичного відділу Володимир-Волинської єпархії УПЦ); "Багата вечеря з одинокими прихожанами" (22 січня, фоторепортаж В. Січкар про акцію з ініціативи благочинного Голобського благочиння УПЦ ієромонаха Ніфонта); "Село моє чудове!" (12 лютого, розповідь про храм архістратига Михаїла УПЦ в с. Дрозднях і фото його настоятеля о. Миколая); "Молитва за мир" (26 березня, про вшанування жінок, сини яких воюють в АТО, настоятелем Хрестовоздвиженського храму УПЦ у Люблинці о. Павлом Мацеліком); "Великодня святкові дзвони" (16 квітня, фотосвітлина про перебування в Ковелі у день Христового Воскресіння архієпископа Володимир-Волинського і Ковельського УПЦ Володимира); "Диво" дарує радість" (19 травня, фоторепортаж про відкриття дитячого рекреаційного центру "Диво" при Свято-Георгіївській церкві УПЦ в Голобах) та ін.
Якщо до цього додати розповіді про окремих священнослужителів УПЦ, вітання їх з нагоди різних пам'ятних подій, чисельні інтерв'ю, в т. ч. з о. Володимиром Ровінським, то постає закономірне питання: в чому автори звернення та ті, хто їх підтримує, вбачають необ'єктивне ставлення журналістів "Вістей Ковельщини" до "реального життя православних християн"?
І вже геть безпідставним є звинувачення в тому, що "не знайшлося місця в останньому номері "Вістей" про урочисту панахиду 8 травня на братській могилі за участю ковельського духовенства УПЦ та багатьох парафіян наших храмів. Не помітила газета і перепоховання нашими священиками 10 травня воїнів-визволителів, що полягли в боях за Ковель у далекому 1944-му. Годі вже й говорити про те, що саме учасники загальноміських заходів від УПЦ чомусь завжди не поміщаються на світлині видання".
Пояснюємо: по-перше, репортаж про панахиду, яка відбулася згідно з офіційною програмою відзначення Дня примирення і порозуміння, вміщено на першій сторінці номера за 14 травня ц. р. Не вина редакції в тому, що духовенство УПЦ провело її раніше й окремо, не повідомивши про це місцеві ЗМІ.
По-друге, "помітили" ми й перепоховання воїнів-визволителів 10 травня ц. р., розповівши про це на шпальтах газети 19 травня. По-третє, представники УПЦ не завжди беруть участь у загальноміських патріотичних заходах, тому й "не поміщаються на світлині видання". Чому – це вже питання не до нас.
Всі згадані факти добре відомі духовенству Української Православної Церкви у Ковелі, як відома і виважена, поміркована та миролюбна позиції "Вістей Ковельщини". Робити із газети сьогодні трохи не ворогів Українського православ'я – щонайменше некоректно. І о. Володимиру Ровінському, і всім іншим священнослужителям як УПЦ, так і УПЦ КП ніколи й ніхто не боронив публікуватися в газеті. Їх патріотичні ініціативи завжди підтримувалися, підтримуються і будуть підтримуватися.
А те, що про такі ініціативи не завжди оперативно інформують громадськість Ковельщини відповідні служби Володимир-Волинської єпархії УПЦ, то в цьому вини наших журналістів теж нема – не скрізь ми можемо побувати і про все оперативно написати. Варто відзначити й таке. Якщо священнослужителі храмів УПЦ КП, УГКЦ та інших перед кожним великим православним святом звертаються до редакції газети надрукувати привітання від ієрархів Церков, що редакція робить безоплатно, то з боку УПЦ таких прохань практично немає. То запитується: хто кого ігнорує?
І ще про одне. Автори звернення закликають громадськість, владу, пресу з повагою ставитися до Української Православної Церкви, її пастирів і прихожан. Вважаємо, що так і має бути. Але, поклавши руку на серце, скажімо, чи завжди подібна повага відчувається у ставленні до вірян інших конфесій? Чи усі священнослужителі УПЦ дотримуються у своїх проповідях і діях норм християнської моралі? Чи не звучали і не звучать з вуст декого образи на адресу людей, котрі ходять не в "ту" церкву, сповідаються, причащаються, вінчаються не в "тих" священиків, моляться не "тією" мовою? То, мабуть, коли вимагати шани до себе, потрібно шанувати й інших громадян, права яких, в тому числі й право на віросповідання, захищені Конституцією України.
В кінці звернення святі отці зазначають: "Священики і вірні Української Православної Церкви готові до чесного і відкритого діалогу на шпальтах "Вістей Ковельщини" з усіх болючих питань сьогодення". Редакція вітає таку готовність, бо ніколи не цуралася дискусій і полеміки – ані в 90-их роках минулого століття, ані у 2004-2005-их р.р., ані в 2013-2014 р.р., ані тепер. І, мабуть, її заслуга теж є у тому, що на Ковельщині не було допущено ані міжконфесійних, ані міжнаціональних, ані будь-яких інших конфліктів, про що пишуть й автори звернення.
Тому всі разом спільно шукаймо те, що нас об'єднує, а не роз'єднує, сперечаймося і дискутуймо, а не паплюжмо і зневажаймо один одного, вміймо робити висновки з допущених помилок і вчімося культурі спілкування, пам'ятаючи при цьому Христове: "Люби свого ближнього, як самого себе" (Мт. 22:37-40).
Редакція газети
"Вісті Ковельщини".
Вельмишановні святі отці і прихожани храмів УПЦ м. Ковеля!
Чесно кажучи, журналісти "Вістей Ковельщини" навіть не сподівалися, що стаття громадського дописувача, кандидата медичних наук, ветерана охорони здоров'я Волині Любові Карасовської під заголовком...
Редакція газети "Вісті Ковельщини".
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 749