Вогонь поезії невгасний
Впевнена, що кожну людину хоч на мить навідували думки про те, якою ж буде старість. Одні її бояться, інші смиренно чекають на неї і продовжують будувати плани, а дехто вірить, що і у старості є свої позитивні сторони.
У кожного – своя старість. Хтось зустрічає її в обіймах коханого чоловіка, в поцілунках улюблених дітей, в гомоні та щебеті онуків. А когось доля обділила своєю щедрістю і прирекла на самотнє, сповнене смутку та болю життя. Але і ті, і інші в однаковій мірі потребують уваги та любові, чуйного та доброзичливого ставлення до себе. Саме це й намагаються подарувати літнім людям працівники Територіального центру соціального обслуговування Ковельської РДА.
Структурним підрозділом центру є відділення соціально-побутової адаптації (с. Поворськ). Тут надають соціально-побутові, психологічні, інформаційні, юридичні та інші види соціальних послуг людям похилого віку та інвалідам. У відділенні проводять заходи, що розвивають різноманітні інтереси, здібності, таланти пенсіонерів. Також до свят та пам'ятних дат відбуваються святкові зустрічі та вечори спогадів, під час яких літні люди діляться своїми враженнями і спогадами один з одним за чашкою чаю, в дружній та приємній атмосфері.
Усі підопічні, яких бачите на знімку, однаково важливі та особливі для працівників цього відділення. Кожному хочеться приділити якомога більше уваги, допомогти, підтримати. З-поміж них є дуже цікаві й талановиті бабусі та дідусі. Про одну із них мені хотілося б розповісти.
Тарасюк Ольга Макарівна – жителька с. Поворська – дуже мудра й талановита жінка. У свої 77 років вона бере активну участь у гуртках та концертах, гарно співає, пише чудові вірші, які уже не раз друкувалися у пресі.
Коли поринаєш у світ її поезії, не можеш повірити у те, що 77-річна жінка, яка закінчила сільську післявоєнну школу, може так тонко і щиро виливати свої думки та переживання в поетичні рядки. Вона не раз говорить, що слова самі ллються невпинним потоком з її багатої уяви і, якби мала час та здоров’я, то писала б без упину. Адже вірші для неї – змога відкрити душу, порадіти, пожуритися, помріяти, подякувати.
Життя не раз "било" стареньку: ще дитиною пережила злидні війни, тяжко працювала, поховала чоловіка та сина. Та, попри всі незгоди і труднощі, вона випромінює неймовірну енергію, її душа сповнена безмежної віри у себе, оточуючих, надії на краще майбутнє, а її очі світяться доброзичливістю та спокоєм. Завжди приємно відвідувати Ольгу Макарівну, адже знаю, що кожного разу з порога мне буде зустрічати гостинна бабуся з привітною посмішкою на устах, з корисною порадою та чуйним словом, коли це потрібно.
Усі соцпрацівники Поворська поважають цю неймовірну жінку. А вона навзаєм дарує нам свою любов та вдячність. Підтвердженням цьому є вірш-подяка Ольги Тарасюк.
Світлана СІЛЬЧУК, соцпрацівник.
l
Так швидко молодість
та пролетіла.
Торкнула душу осінь золота.
І сивина нам скроні
посріблила.
Нагрянула вже старості
пора.
І щиро вдячні ми державі,
Що допомогу немічним дає.
Тому що не в усіх
стареньких
Є діти поряд і опора є.
А Семенюк Сергій –
наш голова сільський.
Всіх підопічних він
не забуває.
І хто звернувся в
час тяжкий,
Чим може, тим й допомагає.
Отож на варті наших
"стариків"
Із щирим серцем і душею
теж
Стоять завзяті
соцпрацівники
Їх доброті і чуйності немає
меж.
У нас в сільраді є кімната,
Де Валя й Свєта господині,
Привітні, милії дівчата.
Вони для нас, мов берегині.
І Таня Киричук , і Барда Алла,
І Валя Тарасюк, і Свєточка
Кавун
Не раз в нужді допомагали,
Це нашого життя “двигун”.
Ми вдячні Богородиці і Богу,
Що старості роки змогли
зустріти,
Що гонять із душі тривогу,
Що можемо життю радіти.
І нашим берегиням — дяка,
Що люблять і піклуються про
нас,
Що допоможуть усіляко.
Здоров'я їм сьогодні
й повсякчас.
Ольга ТАРАСЮК.
Впевнена, що кожну людину хоч на мить навідували думки про те, якою ж буде старість. Одні її бояться, інші смиренно чекають на неї і продовжують будувати плани, а дехто вірить, що і у старості є свої позитивні сторони.
Світлана СІЛЬЧУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 790
Особливій дитині – повноцінне життя
На виставці – розмаїття виробів із соломи
Талант, подарований Богом
Вогонь поезії невгасний
До Києва їхати не потрібно