На честь 145 -ої річниці  від дня народження Лесі Українки учні професійного ліцею днями зібралися в "Поетичній вітальні", щоб провести тематичний вечір "Ні, я жива, я буду вічно жити!".

Підготували та провели захід учні групи № 12 (кл. керівник С. Д. Оніщук) з використанням відео та мультимедійних засобів.  Автор цих рядків  у вступному виступі ознайомила учасників з літературною спадщиною Лесі Українки. 

 Ведучі Марія Баховець  та Ірина Макарусь  ознайомили присутніх з життєвим і творчим шляхом співачки "досвітніх вогнів". Ірина  Марчук, Анастасія Оніщук  декламували вірші нашої землячки.  

Надзвичайно зворушливо був представлений фрагмент з драми-феєрії "Лісова пісня", де ролі Мавки і Лукаша зіграли учні Катерина Кречко  та Ірина Кузьмик.

Вокальна група під керівництвом С. О. Кіпеня  виконала пісню "Хотіла б я  піснею стати" на слова Лесі Українки (музика О. Каліщука). 

Для закріплення матеріалу провели цікаву вікторину. Переможці Катерина Кречко  та Ірина  Кузьмик  одержали в подарунок книги. 

Присутні з цікавістю ознайомилися з творами видатної поетеси, представленими на книжковій виставці "Дочка Прометея". 

Надія ДЯТЕЛ,

завідуюча бібліотекою Ковельського професійного ліцею.

На честь 145 -ої річниці  від дня народження Лесі Українки учні професійного ліцею днями зібралися в "Поетичній вітальні", щоб провести тематичний вечір "Ні, я жива, я буду вічно жити!".

завідуюча бібліотекою Ковельського професійного ліцею.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 865

Управління культури Волинської ОДА, обласний науково-методичний центр культури на базі Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки 21 лютого 2016 року традиційно провели обласний конкурс читців "Мій любий краю", присвячений 145-ій річниці від дня народження Лесі Українки. 

Відкрили конкурс  вітальним словом: Віктор Козак – голова Ковельської РДА, Андрій Броїло – голова райради, Валерій Дмитрук – начальник управління культури  ОДА, Надія Гуменюк – лауреат літературної премії імені Лесі Українки, член Національної спілки письменників України, Заслужений журналіст України, голова журі.

Конкурс пройшов на високому організаційно-творчому рівні. У ньому взяли участь 36 читців з різних  районів та міст області. Усі без винятку конкурсанти продемонстрували високу виконавську майстерність.

Учасники змагалися у трьох вікових категоріях (молодша, середня та старша). Перші місця у відповідних категоріях вибороли: Юлія Зінчук (Любомльський РБК), Валентина Богомолова (БК селище Жовтневе, м. Нововолинськ), Михайло Бараков (Волинське державне училище культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського). 

Гран-прі отримала Раїса Квач (БК смт Колки Маневицького району) за декламування твору Лесі Українки "Сльози-перли". Учасники конкурсу нагороджені грамотами та подяками.

Для всіх учасників обласного конкурсу грав дитячий гурт "Дударик" Голобської музичної школи (на знімку).

Тетяна Нерода,

молодший науковий співробітник музею 

Лесі Українки.

Управління культури Волинської ОДА, обласний науково-методичний центр культури на базі Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки 21 лютого 2016 року традиційно провели обласний конкурс читців "Мій любий краю", присвячений 145-ій річниці від дня народження Лесі Українки. 

молодший науковий співробітник музею Лесі Українки.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 948

В селі Великому Порську є театральний гурток, що діє при будинку культури. Керує ним Олексій Вишневський.

Діти місцевої школи, які відвідують цей гурток, справжні артисти. Їм так подобається читати вірші і гуморески, співати і грати вистави. Вони з великою радістю біжать на репетиції, щоб ще і ще раз порадувати своїх односельчан.

14 лютого "артисти" подарували односельчанам гумористично-розважальну програму, присвячену дню Святого Валентина. В народі цей день називають святом всіх закоханих.

Ведучі Марія Назар та Діана Матвійчук привітали всіх присутніх зі святом, побажали благополуччя, оптимізму, здійснення найзаповітніших мрій і найголовнішого – миру. Вони попросили також не забувати про традицію дарувати в цей день листівки, які називають "валентинками".

– Кохайте і будьте коханими, – звучало зі сцени.

Свято продовжувалося. Ангеліна Омелянюк, Богдана Мартинюк читали вірші, а Тетяна Пальчук, Ангеліна Власюк та Станіслав Власюк підготували сценку "Старовинне дзеркало".

Розвеселила глядачів сценка "Параска і Палажка", яку зіграли Ольга Вишневська та Катерина Василюк. Невеличку мініатюру під назвою "Шоколадка" показали Ангеліна та Станіслав Власюки.

А як сміялись глядачі, коли дід з бабою собі невістку вибирали! Цю сценку зіграли Марійка, Назар та Микола Омелянюки. Тепло зустріли глядачі виступи найменших учасників, справжніх артисток – Ангеліни Антонюк та Каріни Власюк.

Щоб ще більше розвеселити глядачів, учасники дійства організували конкурс на тему: "Ти мені подобаєшся". Ведуча Катерина Василюк запропонувала бажаючим вийти на сцену, щоб взяти участь у цьому конкурсі. А глядачі  сміялись і аплодували.

Та найбільше вразила глядачів невеличка вистава під назвою "На перші гулі".

…В імпровізованій українській хаті – мати, батько та їхня дочка Оленка. Оленка так хоче побігти на вечорниці, де її чекає парубок, та ніяк не може вирватись, бо мати з батьком не пускають.

Вміло зіграли свої ролі Давид Воробей, Сергій Власюк, Ольга Вишневська, Ірина Василюк. Та найбільше сміялися та аплодували глядачі, коли дід Северин, якого в цій виставі зіграв Олексій Вишневський, сказав: "Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями".

Свято вдалося. Хороший настрій подарували глядачам наші артисти. Щиросердечно  дякуємо всім, хто організував цей захід!

Лариса ЯРЕЦЬКА.

НА ЗНІМКУ: юні артисти з Великого Порська.

Фото з архіву автора.

В селі Великому Порську є театральний гурток, що діє при будинку культури. Керує ним Олексій Вишневський.

Діти місцевої школи, які відвідують цей гурток, справжні артисти. Їм так подобається читати вірші і гуморески, співати і грати вистави. Вони з великою радістю біжать на репетиції, щоб ще і ще раз порадувати своїх односельчан.

14 лютого "артисти" подарували односельчанам гумористично-розважальну програму, присвячену дню Святого Валентина. в цей захід!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 954

У Ковелі відбувся загальноміський учнівський конкурс 

"Лідер року - 2016".

l

…Зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка переповнений учнями, вихователями-педагогами і батьками. Передній ряд заповнений лідерами шкіл. Кожна з них у безкомпромісній, демократичній і чесній боротьбі визначала найкращих.

Скажу, що ковельське шкільне самоврядування не є чимось закостенілим із жорсткою схемою управління. Це — живий, дієвий організм. Учні самі обирали форму устрою. Тому лідери — це президенти шкіл, старости, голови учкомів та рад козацького братства тощо.

Конкурс мав на меті визначити не тільки найкращого, але й продемонструвати ефективність обраної учнями форми шкільного самоуправління.

І ось — перший тур конкурсу. Кожен лідер старається показати внутрішній світ життя школи, свою причетність до вирішення загальноміських проблем та заходів. Присутні дізнаються, що всі учнівські колективи брали участь у патріотичному волонтерському русі та допомагали морально й матеріально воїнам АТО.

Помітно, що учні вміють адаптуватися до сучасних умов життя і орієнтуватися у лабіринтах теперішнього  соціуму. 

Другий тур конкурсу виявився ще більш цікавим. В режимі "бліц" лідери мали відповісти на запитання, яке вони витягали з конверта.

Не просто було відповісти без підготовки, наприклад, на запитання: "У чому сенс життя?" або "Що таке портрет лідера?" чи "Що таке успішна особистість"  та інше.

Справились! Кожен дав вичерпну відповідь. Відчувалася глибока ерудиція і знання та високий інтелект кожного.

Третій тур конкурсу був чи не найскладнішим. Кожна школа підготувала свою газету (до речі, в кольорі) і спрямувала на оцінювання до редакції газети "Вісті Ковельщини". Редактор Микола Вельма з професійними журналістами оцінювали доробок своїх молодших колег.

В результаті диплом І ступеня виборола школа № 8 (Інна Стречен); дипломами ІІ ступеня нагороджені: міська гімназія (Юлія Музичук) та ЗОШ №7 (Софія Гирикович і Юлія Балецька); диплом ІІІ ступеня — присуджено НВК № 13 (Антон Білашук) та ЗОШ № 10 (редколегія).

Серед кращих відзначено СШ № 3 та ЗОШ № 6.

Заохочувальними призами редакції "Вістей Ковельщини" нагороджено кращих юних журналістів. Це — Владислав Хлуд ( ЗОШ № 10), Сергій Гаврилюк (гімназія), Юлія Зінчук (ЗОШ № 6), Вероніка Юхимук (ЗОШ № 6), Анна Северин (ЗОШ № 8), Оксана Жигаревич (ЗОШ № 10).

За підсумками всіх трьох номінацій конкурсу високоповажне журі одноголосно визначило переможця: "Лідером року - 2016" стала Інна Стречен (ЗОШ № 8).

Їй вручено головний приз конкурсу: символ мудрості — сову. До редакції надійшли її побажання: "Зичу натхнення, незламного духу для втілення в життя проектів, які зможуть вирішити сучасні негаразди. Нехай для кожного з нас стане взірцем відомий вислів: "Citius! Altius! Fortius!" — "Прагни! Розвивайся! Досягай!"

За участь і вагомі результати в окремих номінаціях конкурсу Почесними грамотами управління освіти нагороджено: Валерію Вавринюк (ЗОШ № 1), Тараса  Бояновського (ЗОШ № 2), Крістіну Самчинську (СШ № 3), Юлію Музичук (гімназія), Владислава Куряту (ЗОШ №5), Максима Ризванюка (ЗОШ №7), Олександру Кравчик (ЗОШ №9), Владислава Хлуда (ЗОШ № 10), Юлію Кудлай (НВК № 11), Анастасію Федорук  (ЗОШ № 12), Антона Білашука (НВК № 13).

З вітальним і похвальним словом до учасників конкурсу   і присутніх в залі звернулися — Віра Федосюк, секретар Ковельської міської ради; Віктор Бичковський, начальник управління освіти; Владислав Мороз, переможець ІІ міського конкурсу, нині студент київського ВУЗу, та автор цих рядків.

За підтримку і допомогу в організації конкурсу щиросердечна подяка висловлена Вірі Федосюк; Віктору Бичковському; Олені Комісарук-Марчак, директору центру зайнятості; Ірині Борейко, директору міської друкарні; Юрію Оксенюку та Святославу Степанюку, депутатам міськради; Миколі Вельмі, редактору газети "Вісті Ковельщини"; Іванні Вязовцевій, фотографу фітнес-клубу; Юрію Цюп'яшуку, директору кінозалу "Прем'єра" та іншим.

Багато сил і вміння до організації конкурсу доклала методист ПУМу Людмила Посполітак, за  що їй  щире "спасибі".

Гарно справились із завданнями ведучі Альона Сарапіна і Тарас Ілюшик (гімназія).

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: учасники конкурсу "Лідер року - 2016” і члени журі; методист Палацу учнівської молоді імені Івана Франка Людмила ПОСПОЛІТАК, переможець конкурсу Інна СТРЕЧЕН і секретар міської ради Віра ФЕДОСЮК.

Фото з архіву ПУМу.

…Зал Палацу учнівської молоді імені Івана Франка переповнений учнями, вихователями-педагогами і батьками. Передній ряд заповнений лідерами шкіл. Кожна з них у безкомпромісній, демократичній і чесній боротьбі визначала найкращих.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1286

Всього два роки відділяє нас від трагічних подій на київському Євромайдані, коли були розстріляні молоді патріоти України, котрі йшли під кулі "беркутівців" і снайперів не за посади, не за гроші, а заради кращого майбутнього свого народу.

Лишень два роки, а як багато нами пережито за цей час! Окупація Криму, неоголошена війна на Сході країни, нові смерті в зоні АТО, політичні бурі і фінансові потрясіння, економічна криза — це реалії, з якими доводиться мати справу нам із Вами.

Але при всьому тому в круговерті буднів українці не забули про подвиг Героїв Небесної Сотні, пам'ять яких вшановували і вшановують у ці дні. І в Києві, і в Луцьку, і в Ковелі відбулися траурно-урочисті заходи, про які повідомляла і наша газета, й інші ЗМІ. У них взяли участь представники владних структур, громадськості, політичних партій, духовенства, молодь.

Ряд заходів організовано громадськими активістами, які вважали своїм патріотичним обов'язком віддати данину шани й  поваги полеглим у боротьбі за торжество справедливості, проти зла і насилля.

Зокрема, у нашому місті 20 лютого на центральній площі  Героїв Майдану відбулася акція, яка засвідчила: є небайдужі люди, котрим є що сказати і є що продемонструвати. Саме вони у День Героїв Небесної Сотні організували інсталяцію Майдану, а пізніше — Вечір пам'яті. Ще напередодні тут було встановлено намет, де можна було погрітися і попити чаю, а також бочки, у двох з яких палав вогонь, а решту використовували для того, щоб гучно бити по них палицями, як два роки тому в Києві…

Були тут і фотосвітлини загиблих у ті страшні лютневі дні, і дві каски, які повернулися до Ковеля разом з молодими українськими патріотами. В очі впадали плакати: "Свободу — політв'язням!", "Ні — корупції!" тощо.

Священики міського деканату УПЦ КП на чолі з деканом о. Анатолієм Александруком відслужили поминальну панахиду, після чого присутні заспівали Державний гімн України.

Ведучий заходу — член ГО "Майдан Гідності" Василь Марчук надав слово усім бажаючим виступити. Серед них — координатор волонтерського центру при Ковельській районній раді Ігор Верчук  ("Скеля"), настоятель Свято-Благовіщенського храму УПЦ КП,  депутат районної ради Василь Мичко, секретар міської ради Віра Федосюк, громадські активісти Микола Печенюк, Лідія Козуля, Сергій Котік, голова районної ради Андрій Броїло та багато інших. Вшанувати пам'ять Героїв Майдану прийшли голова РДА, депутат обласної ради Віктор Козак, новообраний заступник голови райради Олександр Пасенковський, окремі депутати міської та районної рад.

Звучали у той день патріотичні пісні у виконанні місцевих аматорів сцени. Активісти зібрали підписи під зверненням до влади із проханням зберегти ДЮСШ "Ніка-Сільмаш", залізничну лікарню, зелену зону на березі міського водоймища.

Завершився масовий захід скорботною ходою до  стели пам'яті Героїв Небесної Сотні, де активісти із лампадок виклали хрест і запалили їх.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: під час інсталяції Майдану у м. Ковелі.

Фото Ольги СТЕБЛЕВЕЦЬ.

Всього два роки відділяє нас від трагічних подій на київському Євромайдані, коли були розстріляні молоді патріоти України, котрі йшли під кулі "беркутівців" і снайперів не за посади, не за гроші, а заради кращого майбутнього свого народу.

  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 713

Із захмареного, низького, свинцем налитого неба падав лапатий мокрий сніг. Все навкруги було заліплено білим.  Дроти електричних ліній під його вагою  попрогинались додолу, майже дістаючи верховіть дерев, що стояли із низько нагнутим гіллям. На вулицях не було ані машин, ані людей — як у відомому шлягері вісімдесятих: "Завіруха, мятєль завіруха, на дваре ні машин, ні людей…". Лише подеколи  з'являвся самотній перехожий, але й той намагався швидше чкурнути до свого затишного обійстя. 

Лишень одного чоловіка це ніяк не бентежило (так принаймні здавалось): він стояв посеред вулиці й усміхався сам до себе. Він був щасливим. Зі щасливими так буває —  вони пос-міхаються до себе без видимих на те  причин,  навіть тоді, коли згори ліпить  лапатий мокрий сніг. А в "Ангола" було на те аж дві причини. Перша — він повернувся із тої війни. Друга — повернувся цілий та неушкоджений,  навіть  без подряпин. Тільки душа роз-дерта та розтерзана, але цього ж не видно. Видно лиш, що стоїть собі дивак посеред вулиці й усміхається. 

Отак стояв вже майже годину, весь білий від снігу, ніби, направду, великий білий Янгол. Хоча в буденному житті "Ангол" був зовсім не схожим на ангела, а чому він отримав таке псевдо, й сам не знав. На вигляд був  кремезним, то навіть якби й крила були, все одно не був би схожим. Мабуть, за добрі сині очі та щире серце дістав таке псевдо. Скоріш за все. Про це навіть говорила якось одна його знайома.  

"Ангол" ще раз усміхнувся. Скільком-то жінкам ті сині очі та щире добре серце голову запаморочили. Марії, його коханій жінці, також через очі в душу запав. Щоправда, не так і довго тішилась Марія тими волошковими очима. Якихось півроку вистачило для втіхи, а далі …й згадувати не хочеться. Далі потрібні були гроші, авто, будинки. А звідки вони візьмуться в "Ангола"? Він зроду таким не переймався. А тепер, коли розміняв шостий десяток, то й поготів. Тому і пішла від нього Марія. 

Дурепа!  Однаково самісінька лишилась. І "Ангол" сам. Кому від того добре, якщо він її все одно кохає, а вона, певно, також?  "Ангол" сумно всміхнувся від думки, що, як не дивно, але саме Марія й подібна до янголятка. Їй би ще крила, то й полетіла б… Але хто їй ті крила дасть?! Хіба мітлу. 

Уявивши Марію на мітлі, "Ангол" вголос розсміявся з дотепного  порівняння. Як йшла вже геть, то так дверима грюкнула, що кіт Маркіз телепнувся  із підвіконня на стіл і перекинув полив'яну кварту з молоком. З перекинутої кварти воно збігло на стіл і потекло на фарбовану підлогу. "Як моє щастя…", — подумав тоді "Ангол". 

"Щастя" втекло в сусіднє місто. Мало що не на мітлі полетіло, а він однаково чекав її… і кохав. Та хай вже з тим коханням, якось воно буде, і все налагодиться. У це дуже вже хотілося  вірити... 

Отак і стояв чоловік посеред вулиці, щасливий, що живий. Якби запитати в нього, чи був на війні героєм, він би дуже здивувався цьому запитанню. Ніколи про це не думав. Думав, аби лиш вижити і перемогти ворога. Завжди зберігав спокій і витримку, ніколи не втрачав глузду, може, тому й повернувся цілим, а, може, тому, що "Ангол"? Хто його знає. Хоча під час одного короткого мінометного обстрілу якась сила вирвала його з окопу, і він зопалу побіг вперед, перечепився, добряче гепнувся і… прийшов до тями. Щось таки врятувало. Може, справді, Янгол-охоронець?

Якби зараз,  ось у цю хвилину, хтось підійшов до "Ангола" й запитав, як той тепер живе, ото  би вже понарозказував про своє теперішнє життя! І про те, що за останні роки мало що змінилось на краще, і про наївні сподівання на швидке закінчення війни, яке  легковажно обіцяв президент, і про економіку, і про робочі місця, і про євроінтеграцію, і про Крим.  

Зрештою, і про те, чому досі ніхто не відповів за вбивства на Майдані, й за криваві котли під Іловайськом та Дебальцевим та ще багато про що... І, насамкінець, про неспроможність чинних керманичів збудувати чесну, демократичну, правову, заможну країну. І чи здатні ті керманичі самі бути такими. Хоча в тому, що вони здатні бути заможними і непомірно збільшувати свої статки, коли нація дедалі бідніє,  жодних сумнівів не мав. Отак би він сказав… Якби хто запитав... 

Тим часом, вулицею швидкою ходою йшов якийсь чоловік. Вже минаючи "Ангола", на хвильку зупинився, обернувся. "Ангол" впізнав сусіда Василя. Той теж його впізнав. Підійшов. Не запитав — ствердив: "Повернувся!". "Ангол"  кивнув головою. " Як живеться, сусіде?" — поцікавився той. "Та добре живеться, — відповів "Ангол" — Бачиш, живий…".

Ігор  ВЕРЧУК ("Скеля").

Із захмареного, низького, свинцем налитого неба падав лапатий мокрий сніг. Все навкруги було заліплено білим.  Дроти електричних ліній під його вагою  попрогинались додолу, майже дістаючи верховіть дерев, що стояли із низько нагнутим гіллям. На вулицях не було ані машин, ані людей — як у відомому шлягері вісімдесятих: "Завіруха, мятєль завіруха, на дваре ні машин, ні людей…". 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 739

З часів далекого матріархату чоловіки ставилися до жінки, як до богині — ясної зорі. І не дивно! Адже вона була хранительницею вогню, берегинею роду та домівки, народжувала нове життя. Кожен чоловік намагався захистити свою богиню, клявся у вірності і був щасливий від її усмішки та поради.

Не помилюсь, коли скажу, що такою ясною зорею на ковельському небосхилі є Валентина Олександрівна Романчук (на знімку). Її усмішка зігріє ваше серце. Її голос — це пісня  ніжнотонна солов'їна. А її мудрість — це справжня скарбниця із тайними печатями.

В бурхливому сесійному залі не раз буває, коли на гребінь емоцій зриваються гарячі голови, безпідставно критикуючи “неправильно” розписані ходи у лабіринтах бюджету. А Валентина Олександрівна встає усміхненою  зорею над залом і лагідно та переконливо вгамовує розбурхані пристрасті. Як їй це вдається? Все просто — на її боці професійність, знання справи та чесність.

До неї сьогодні завітав у гості золотий ювілей, коли її  краса, талант, вишукана жіночність сяють найяскравіше.

А де ж зійшла її ясна зоря?

Народилася Валентина Романчук у  селі Білашеві Ковельського району серед садів квітучих та лісів зелених. Купало її дівочу вроду дивне, з цілющою водою, озеро Янівка.

З дитинства маленька Валя була розумницею на ціле село, і навчалася гарно. А згодом із "відзнакою" закінчила Львівський фінансовий технікум. Їй як сумлінній працівниці довіряли різні відповідальні посади.

Трудовий шлях розпочала у Луцькому райфінвідділі на посаді заступника головного бухгалтера. Із 1985 року — ревізор-інспектор по бюджету, заступник бухгалтера Ковельського райфінвідділу, заступник завідувача Ковельського міського фінансового відділу.

У 2002 році переведена на посаду начальника фінансового управління, де беззмінно трудиться і в даний час. Без відриву від виробництва закінчила Тернопільський інститут народного господарства.

Є люди, які на посаді просто виконують свої обов'язки, не виходячи за рамки інструкцій.

Валентині Романчук такий стиль роботи  не по душі. Вона, справді, як зірка, своїми променями освітлює міські проблеми  освіти, комуналки, медицини, культури, і старається туди направити кошти. І до неї прислухаються, її поважають.

Ковельчани мають дякувати Богу за те, що біля фінансового "керма" стоїть успішний менеджер нового типу  Валентина Романчук. І заслужено вона удостоєна Почесної грамоти Міністерства фінансів України. Має грамоти і подяки обласного рівня, і неодноразово —  міського голови.

Знаю, що добрим словом про Валентину Олександрівну відгукується міський голова Олег Кіндер, а з ним його заступники та начальники управлінь. А яка оцінка від колег по праці?

О, то ціла пісня: "гарна", "мила", "приємно працювати", "порадить, розрадить", "вміє "вибивати" дотації і субвенції для міста", "молодчина" і т. д., і т. п.

А чи нема гордині і чи друзів  шанує?

Надія Мизовець безапеляційно заявляє: "У неї друзі не  за посадами, а від душі. Вона — найсильніший фінансист в області, і я дякую Богу, що маю таку подругу". 

Можливо, Валентина Романчук  тільки однією роботою живе?

Ні, шановний читачу, життя її наповнене цікавим змістом. Любить ліс, вміє збирати гриби. Є вільний час — в'язання до душі. А ще у неї гарна дача, а там — унікальні помідори, пишний перець і заморська солодка цибуля. І як годиться богині-зорі,  пісні   чарують її тонку душу.

Чоловік і все сімейство підтримують її і люблять, а шестирічна щебетуха онуця Аня — то найбільша радість. Матуся гордиться й донею.

Одягає золоті ювілейні шати невловимий час. Оглянешся, а де ж оте життя? Як одна мить пролетіло.  Але запам'ятайте, Валентино Олександрівно, що в миті тій спресовано багато добрих справ. Заради цього і живе людина на Землі.

…Побутує  давня легенда. Вийшло Сонечко ранкове на небо і зорю ясну побачило. Закохалося до безтями і захотіло спіймати. А зоря ранкова на землю впала і розсипалася росою срібною по всій  траві. Тоді Сонце свої промені на землю кинуло. А  росинки — мов би парою стали, в небо злетіли, і на хмаринки сіли, і вдалину  полетіли. То ж, шановна наша, мила Олександрівно, хай не догонять Вас хмаринки смутку. Залишайся юною, ясночолою зіронькою.

А доки писалося, то й Муза з'явилася,  поетичні рядки подарувала.

Валентині Романчук

Сія зоря на небосхилі ясна,

Промінчик ллється у засмучені серця.

Коли з тобою ми, ця мить прекрасна,

Бо доброта твоя — від мами і  Творця.

Ти любиш пісню, своє село і місто,

Красу неповторну волинської природи.

Твоє життя наповнене високим змістом —

Служити людям, і не заради нагороди.

Стають у стрій фінансові рядки.

Вони солісти у оркестрі, а ти —

маестро.

Симфонію бюджету ти 

граєш залюбки

Без таємниць. Прозоро.

Вміло. Чесно.

Ввібралась в золото твоя

ясна зоря,

А ти така вся осяйна, юна.

І хай хвилюються фінансові моря.

Неси в душі, завжди, весняні вруна!

Анатолій СЕМЕНЮК.

З часів далекого матріархату чоловіки ставилися до жінки, як до богині — ясної зорі. І не дивно! Адже вона була хранительницею вогню, берегинею роду та домівки, народжувала нове життя. Кожен чоловік намагався захистити свою богиню, клявся у вірності і був щасливий від її усмішки та поради.

Не помилюсь, коли скажу, що такою ясною зорею на ковельському небосхилі є Валентина Олександрівна Романчук (на знімку). 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1105

З початку нинішнього року міська аптечна мережа поповнилась ще одним сучасним  стилізованим фармацевтичним закладом. Називається він “Аптека "Здорова сім'я", який відкрився 11 січня ц. р. в будинку №8 по вулиці Театральній.

Власники, які започаткували його, поставили за мету зробити свою приватну аптеку однією з кращих у Ковелі, свого роду зразком для наслідування.

Уже з перших днів її функціонування, заінтриговані обіцянкою господарів забезпечувати своїх клієнтів високоякісними медпрепаратами за доступними цінами, мешканці будинків, що на вулиці Театральній та прилеглих до неї міських магістралей, активно стали відвідувати новий заклад.

Тут їм запропонували до п'яти тисяч лікувальних препаратів основних груп. А для того, щоб залучити якнайбільше покупців, запровадили свого роду "родзинку": при одноразовому придбанні того або іншого медпрепарату відвідувачеві надають 3-відсоткову знижку його вартості. При покупці ж ліків на 50 гривень клієнту видають спеціальну картку, якою передбачена вже 5-відсоткова знижка на подальше придбання ліків. А кожної неділі їх відпускають із знижкою сім відсотків.

Ковельчани позитивно відгукуються на такі пропозиції фармацевтів, адже хворіти сьогодні — велика розкіш, що вимагає чималих затрат.

Привертає клієнтів  у новостворену аптеку й можливість замовити, а вже наступного дня отримати потрібні ліки, що їх не було на той час у закладі. Дбаючи про підвищення його іміджу, завідуюча аптекою Ірина Шишолик і фармацевти кожного тижня, з понеділка по п'ятницю від 13-ої до 16-ої години безкоштовно вимірюють відвідувачам аптеки вміст цукру  в крові.

Оглядаючи оригінальний дизайн торговельного залу, довелося  стати свідком діалогу  фармацевта з відвідувачкою похилого віку. Приємно  вразило привітне спілкування з літньою людиною, що зайшла з вулиці, терпляче роз'яснення їй інструкції до препарату, що його хотіла придбати пацієнтка.

Про своє задоволення перевагами в придбанні ліків, що їх отримав завдяки виданій йому спеціальній картці, сказав нам і працівник Волинського управління магістральних газопроводів Віктор Чапко, котрий теж у той час навідався в аптеку.

Подбали  фармацевти й про те, щоб у сезон епідемії грипу в місті не бракувало  препаратів для лікування цієї підступної хвороби.

Сумлінно виконують покладені на них обов'язки, вдосконалюють свій професійний рівень керівники аптеки Ірина Шишолик і фармацевти. Їхні жіночність, щирість та чуйність створюють ту особливу атмосферу, яка спонукала багатьох ковельчан купувати ліки саме в їхньому закладі. 

Аптека "Здорова сім'я" працює щоденно з 8-ої ранку до 20-ої вечора. Телефон для довідок 098-9680776.

Гнат ОЛЬХОВИЧ.

НА ЗНІМКАХ: загальний вигляд аптеки "Здорова сім'я"; до клієнтів — з увагою і розумінням; аналіз вмісту цукру в крові.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

З початку нинішнього року міська аптечна мережа поповнилась ще одним сучасним  стилізованим фармацевтичним закладом. Називається він “Аптека "Здорова сім'я", який відкрився 11 січня ц. р. в будинку №8 по вулиці Театральній.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1110

Впродовж трьох тижнів  в спортивному залі КЗ “КДЮСШ ім. Євгена  Кондратовича”  проходили змагання з міні-футболу серед ветеранів (35 років і старших) команд установ, підприємств, організацій та спортивних клубів міста.

За підсумками чемпіонату шосте місце посіла команда "Митник", п'яте — "Волошки",   четверте — "Ковель-ІІ", третє — "Централь-Старком", друге — "Шанс-Авто" і переможцем  стала  команда "Автомобіліст-Брестська". 

У змаганнях брали  участь майстри спорту  СРСР, майстри спорту  України з футболу, заступник губернатора Волинської області, депутат міської ради, керівники підприємств та організацій, спортсмени, які займаються футболом понад чверть століття.

На урочистому закритті змагань були вручені  грамоти, медалі та кубки призерам і переможцю змагань. 

Визначено і нагороджено кращих за номінаціями: "Кращий гравець" — Гушинець Ігор  ("Автомобіліст-Брестська"), "Кращий бомбардир" — Загорський Олег ("Старком") , "Кращий нападник" — Зінчук Андрій ("Шанс-Авто"), "Кращий захисник" — Логінов Сергій ("Волошки"), "За відданість футболу" — Мар'юсик Віктор ("Митник"),  "Кращий воротар" — Соботович Сергій ("Ковель-ІІ"), "Найстарший гравець" — Приймачук Віктор ("Старком"). Йому виповнилось  65 років. 

Нагородження проводили  заступник міського голови, голова федерації футболу м. Ковеля  Ігор Прокопів  та  один із організаторів змагань Ігор Семенюк.

               

Впродовж трьох тижнів  в спортивному залі КЗ “КДЮСШ ім. Євгена  Кондратовича”  проходили змагання з міні-футболу серед ветеранів (35 років і старших) команд установ, підприємств, організацій та спортивних клубів міста.

Нещодавно в КЗ "КДЮСШ ім. Є. Кондратовича” пройшов відкритий чемпіонат міста Ковеля з класичних  шахів.  У  змаганнях взяли участь 34 спортсмени.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 751

Стати контрактником в Збройних Силах України –  дуже відповідальний вибір. Однак його вже усвідомлено зробили п’ятеро наших земляків-ковельчан. Нині вони проходять навчання і підготовку у військових навчальних центрах Львівщини, Чернігівщини та Полтавщини. Без сумніву, основною перевагою контрактної служби є те, що кожен свідомо робить вибір свого майбутнього заради захисту Української держави.

Солдат-контрактник – це важлива ланка складного механізму обороноздатності країни. У навчальних центрах ЗСУ є можливість отримати додаткову спеціальність.

Пріоритетний відбір кандидатів на військову службу за контрактом з числа військовозобов’язаних та громадян призовного віку до навчальних центрів ЗС України Ковельським ОМВК проводиться на  посади,  які, в першу чергу, визначають боєздатність армії. Тому дуже потрібні танкісти, водії бронетранспортерів, артилеристи, розвідники, снайпери, артилеристи, зенітники. Необхідні для комплектування Збройних сил України фахівці, які мають цивільні спеціальності, — кухарі, медики та водії. 

Вже із  січня цього року військовослужбовці-контрактники отримали грошове забезпечення, яке становить понад 7 тисяч грн. на місяць (в залежності від специфіки військової частини).

Крім того:

- один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових проблем у розмірі місячного окладу грошового утримання;

- у разі відбуття в щорічну чергову відпустку виплачується грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Бажаючих проходити військову службу за контрактом, просимо  звертатися у Ковельський об’єднаний міський військовий комісаріат за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 14; тел. 5-03-30.

Ковельський об’єднаний 

міський військовий комісаріат.

Стати контрактником в Збройних Силах України –  дуже відповідальний вибір. Однак його вже усвідомлено зробили п’ятеро наших земляків-ковельчан. Нині вони проходять навчання і підготовку у військових навчальних центрах Львівщини, Чернігівщини та Полтавщини. Без сумніву, основною перевагою контрактної служби є те, що кожен свідомо робить вибір свого майбутнього заради захисту Української держави.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 716