Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 8 травня 2025 року №20 (12976)

Вівторок, 24 травня 2016 року № 38 (12464) / Пам’ять / З любов’ю і повагою у наших душах

24.05.2016

DSC05178З любов’ю і повагою у наших душах

22 травня ц. р. на Ковельщині відбувся ряд заходів, присвячених важливим, а часом – і трагічним подіям в житті українського народу.
О 12-й годині очільники міської і районної влади, представники громадськості, духовенства УПЦ КП, учнівської та студентської молоді зібралися біля пам'ятника Тарасу Шевченку на мітинг-реквієм з нагоди 155-ої річниці перепоховання праху Великого Кобзаря на Чернечій горі у Каневі.
Виступаючі в особі міського голови Олега Кіндера, голови районної ради Андрія Броїла, члена філії "Союзу Українок" Лідії Козулі та інших говорили про значення безсмертного Тарасового слова у наші дні, величезний вплив на патріотичні почуття сучасних поколінь українців.
Священики на чолі з благочинним Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієреєм Анатолієм Александруком відслужили поминальну панахиду. До підніжжя пам'ятника Тарасу Шевченку було покладено квіти.
Опісля біля  пам'ятного знака "Борцям за волю України" вшанували пам'ять наших земляків, які загинули під час антитерористичної операції на Сході України. Адже 22 травня минуло два роки, відколи на Волинь прийшла страшна звістка про загибель  військовослужбовців 51-ої механізованої бригади під Волновахою.
Серед загиблих був і ковельчанин Олександр Артемук. А всього за час проведення АТО загинуло ще чотирнадцять мешканців міста й району.
З болем у серці згадували Героїв-земляків міський голова Олег Кіндер, голова Ковельської районної ради Андрій Броїло, координатор ГО "Майдан Гідності" Ігор Верчук, представник волонтерської групи "Вбережи" Микола Більшевич.
Присутні вшанували хвилиною мовчання військовослужбовців, які загинули в зоні АТО. Поминальну панахиду відслужили благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП протоієрей Анатолій Александрук із духовенством.
На завершення урочисто-траурного заходу були покладені квіти до підніжжя стели пам'яті на честь наших земляків, загиблих в зоні АТО.
 Вл. інф.
l
У той же день в селі Колодниці на символічній могилі Тарасу Шевченку відбулися заходи з нагоди 155-ої  річниці від дня перепоховання праху Великого Кобзаря на Чернечій горі у Каневі.
Репортаж про цю подію читайте в наступному номері "Вістей Ковельщини".
Наш кор.
НА ЗНІМКАХ: під час мітингу-реквієму біля пам'ятника Тарасу Шевченку  у Ковелі і вшанування пам'яті Героїв АТО.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

22 травня ц. р. на Ковельщині відбувся ряд заходів, присвячених важливим, а часом – і трагічним подіям в житті українського народу.

У той же день в селі Колодниці на символічній могилі Тарасу Шевченку відбулися заходи з нагоди 155-ої  річниці від дня перепоховання праху Великого Кобзаря на Чернечій горі у Каневі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 879
Читати далі

Вівторок, 24 травня 2016 року № 38 (12464) / Погода / Погода в Ковелі 24 — 26 травня

24.05.2016
Погода в Ковелі 
24 — 26 травня

скачанные файлыПогода в Ковелі 24 — 26 травня

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 19оС.   Вітер східний помірний.

В ніч на середу.  Ясно. Температура:...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 767
Читати далі

Вівторок, 24 травня 2016 року № 38 (12464) / Пам’ять / День Героїв України

24.05.2016

Qey3H7jdAIU День  Героїв  України

23 травня – День Героїв, вшанування борців за волю України. День Героїв – це день пам'яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну. 
День Героїв відзначають понад сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби українці на чолі з ОУН вшановували пам'ять Героїв. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв. 
Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі кращі сини України XX століття: З травня 1924 року — головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини); 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра (родом з Полтави); 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця (родом зі Львівщини). 
В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації. 
Українські герої — це прості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії, членів визвольного руху шістдесятників, активістів Небесної Сотні, воїнів АТО.
Відповідно до української національної ідеї має бути створена власна світоглядна система, яка передбачає встановлення власних державних свят. Одним з таких свят має бути День Героїв. День Героїв – це свято величі духу українських вояків-борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Борці за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом, залишилися нескореними. Їх гаслом було: "Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї". Для нас то є свято, тому, що на величі вчинків й величі духу плекають нових героїв, нових захисників української нації, захисників незалежної України. 
На Святі Героїв, яке триватиме впродовж цього тижня, ми вшановуємо пам'ять видатних діячів українського визвольного руху княжої та козацької доби, часів української революції та Другої світової війни, десятиліть національного спротиву ОУН-УПА та часів відродження української державності. 
Також ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні, які чинили шалений опір антиукраїнській владі, борців за територіальну цілісність і незалежність України – вояків АТО, які є взірцем служіння українській нації для сучасної молоді.
Відзначення Дня Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави. 
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! 
Підготував Володимир Петрук.

23 травня – День Героїв, вшанування борців за волю України. День Героїв – це день пам'яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну. 

Підготував Володимир Петрук.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2191
Читати далі

Вівторок, 24 травня 2016 року № 38 (12464) / Повідомлення в номер / Шановні читачі

24.05.2016
Передплата триває і буде тривати!

скачанные файлы (1)Шановні читачі!

Передплата триває і буде тривати!


1 червня – телемарафон "Поспішаймо робити  добро"


До уваги жителів Ковельщини!
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 690
Читати далі

Вівторок, 24 травня 2016 року № 38 (12464) / Повідомлення в номер / А ви могли б прожити без зарплати

24.05.2016

скачанные файлы (2)А  ви могли б прожити без зарплати?

У відомого поета Володимира Маяковського є слова, які звучать приблизно так: "А ви могли б заграти ноктюрн на  флейті заржавілих труб?".
Дещо перефразовуючи співця революції, хочу запитати можновладців і депутатів різного рівня: "А ви могли б прожити без зарплати?".
Ставлю питання так тому, що мій онук навчається в одному з профтехучилищ Волині, а дочка там викладає. Вже майже п'ять місяців навчальний заклад лихоманить: не виплачують у встановлені Законом строки викладачам заробітну плату, а учням – стипендії. Училище не має змоги нормально розрахуватися за комунальні послуги.
Мені, ветерану, навіть важко уявити, як подібне може бути в Україні на 25 році її державності? Адже це – не горезвісні 1990-ті, коли Союз розвалився, економіка впала, люди місяцями не отримували ні зарплат, ні пенсій. З повідомлень ЗМІ знаю, що причина такого стану справ – в неузгоджених діях київської влади. Не зважаючи на те, що Верховна Рада проголосувала за фінансування  профтехосвіти з Державного бюджету, Президент Петро Порошенко заветував цей Закон.
Я розумію: ні Петру Олексійовичу, ні колишньому міністру фінансів пані Яресько, ні деяким  нардепам, можливо, професійно-технічна освіта та її проблеми не потрібні. Вони живуть цілком пристойно, матеріально забезпечені,  а дехто ще й в  офшорах  гроші тримає. 
Але профтехосвіта потрібна нашому господарському комплексу, де бракує добре підготовлених кадрів робітничих професій. Для декого з наших громадян, їх дітей та онуків училища і ліцеї – єдиний можливий спосіб здобуття професії. Не всі ж мають змогу вступати у виші в силу різних причин. А куди подітися хлопцям і дівчатам з малозабезпечених сімей?
Київська та й обласна влада хочуть перекинути весь тягар на місцеві бюджети, які й так в результаті безглуздих дій горе-реформаторів перевантажені. До того ж, чітко не визначено механізм такого фінансування. Скажімо, у містах, наскільки мені відомо, навчаються діти й із сільської місцевості. Чому  міські бюджети мають брати на себе додатковий  тягар? Якщо вже  щось робити, то слід  розподілити затрати міських і районних бюджетів на утримання профтехучилищ пропорційно до кількості  учнів.
До того ж, згадані навчальні заклади  не є комунальною власністю міських громад. Запитується: на основі яких законодавчих актів можна їх фінансувати, адже це заборонено Бюджетним кодексом?
Однак, схоже, такі "дрібниці" можновладців не хвилюють. В результаті проблеми працівників і учнів профтехосвіти "футболять", наче м'яч на  гральному полі. Київ киває на Луцьк, Луцьк – на Ковель, Володимир-Волинський і Нововолинськ.  Небезпечна і ризикована гра, скажу я Вам. Бо терпіння в людей може скінчитися, особливо в тих, хто живе на  "голі" зарплати і пенсії.
Мене дивує позиція депутатів різних рівнів. Вас обирали до рад, щоб ви вирішували конкретні питання, сміливо порушували їх перед вищестоящими інстанціями, добивалися конкретних результатів. А  там виходить, як у прислів'ї: "Іван киває на Петра, Петро – на Івана".
А де голос волинських народних депутатів, чому вони не  зважуються разом із колегами подолати президентське вето? Чи їм байдужа доля викладачів і учнів ПТУ? Може, й байдужа. Бо, дивлячись, що робиться в країні, приходиш до висновку: ні економікою, ні соціальною сферою вони предметно не займаються. Тарифи і ціни ростуть, народ зубожіє, а чиновники і політики все ділять посади й гроші.
Віктор ЗІНЧУК,
 ветеран праці.
м. Ковель.

У відомого поета Володимира Маяковського є слова, які звучать приблизно так: "А ви могли б заграти ноктюрн на  флейті заржавілих труб?". 

Потрібно навести  лад

Проблема бродячих собак не нова. І стосується не лише Ковеля. Але оскільки я мешканець саме цього міста, то й писатиму  про те, що мене хвилює.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 768
Читати далі

Вівторок, 24 травня 2016 року № 38 (12464) / Повідомлення в номер / Хто будує, хто руйну

24.05.2016

DSC04875Хто будує, хто руйнує…

Є такий відомий вислів безсмертного Тараса Шевченка: "Той мурує, той руйнує, той неситим оком за край світу зазирає…".
Ці слова дедалі частіше згадуються мені, коли я буваю на території прибережної зони міського водоймища. Адже це водоймище – справжня перлина нашого міста, її треба берегти, як зіницю ока.
А що бачимо насправді? Зелені насадження знищують, молоді деревця, які, зокрема, висаджую постійно і я, по-варварськи ламають (одне з них ви бачите на знімку редакційного фотокореспондента Мирослава Данилюка). Дехто з відпочиваючих залишає після себе купи сміття. Воістину, як у тій примовці: після нас – хоч трава не рости.
Непокоїть мене і багатьох ковельчан забудова в зеленій зоні. Про це повідомляли й засоби масової інформації Волині, говорили люди на мітингах і вічах.
Знаю, що незабаром має відбутися сесія міської ради. Я звертаюся до її депутатів з пропозицією глибоко вникнути в проблему, порушену мною. 
Можливо, доцільно одну із сесій провести на березі річки Турії (або принаймні – День депутата), запросити на цей захід розробника проекту забудови даної території, головного архітектора міста, депутатів минулих скликань. Нехай би вони подали вичерпну інформацію з цього питання. Не завадила б і присутність представника Львівського проектного інституту, який займається даною проблематикою.
Було б добре, якби місцева прокуратура і міський відділ поліції досконало розібралися у тому, кому були виділені тут земельні ділянки, хто їх  перепродав і хто викупив (на жаль, такі факти мають місце).
Не завадило б міським депутатам звернутися до міськрайонного суду з тим, щоб розірвати укладені угоди щодо перепродажу земельних ділянок в прибережній зоні й повернути їх у власність міської громади. А парк, який тут розташований, назвати іменем Героїв Небесної Сотні і Героїв АТО.
Можливо,  мої міркування для декого здадуться наївними і не зовсім реальними для здійснення. Але прошу зрозуміти депутатів міськради: це не тільки моя думка, а й позиція майже 600 мешканців Ковеля, які підписали звернення про повернення прибережної смуги міського водоймища у власність громади.
Сергій КОТІК,
представник 
міської громади.

Є такий відомий вислів безсмертного Тараса Шевченка: "Той мурує, той руйнує, той неситим оком за край світу зазирає…". Ці слова дедалі частіше згадуються мені, коли я буваю на території прибережної зони міського водоймища. Адже це водоймище – справжня перлина нашого міста, її треба берегти, як зіницю ока.

Сергій КОТІК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 729
Читати далі

Вівторок, 24 травня 2016 року № 38 (12464) / Повідомлення в номер / Хвилююче і душевно

24.05.2016
Хвилююче 
і   душевно

DSCF7074Хвилююче і   душевно

Традиційно дійство розпочалося, коли всі присутні святковою колоною на чолі із бійцем АТО Віктором Прокоп’євим, в руках якого майорів синьо-жовтий стяг, рушили до Обеліска слави та Братської могили. На сільському цвинтарі виступили сільський голова В. І. Павлов, голова ветеранської організації М. В. Грищук та завідуюча відділенням соціально-побутової адаптації територіального центру Ковельської РДА К. І. Вакулюк.

Юлія ВОЙТЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 774
Читати далі

Вівторок, 24 травня 2016 року № 38 (12464) / Повідомлення в номер / Ювілей відродження

24.05.2016

DSC_0267Ювілей  відродження

11 травня у Ковелі відбулися урочисті заходи, до котрих ретельно і заздалегідь готувалися одні жителі нашого міста і про котрі з подивом дізналися у самий день проведення інші. Мова йде про вшанування 20-ліття відродження Володимир-Волинської єпархії Української Православної Церкви.
Позаштатний кореспондент газети, автор цих рядків зустрівся зі старшим благочинним Ковельської округи протоієреєм Володимиром Ровінським, аби дізнатися з перших вуст про подробиці цієї події.
– Цими днями на Волині вшанували знакову подію –  20-ліття відродження Володимир-Волинської єпархії. З якої пори є перші свідчення про цю єпархію?
– Відомо, що на Волині християнство існувало задовго до офіційного Хрещення Київської Русі. Не випадково в числі перших волинських святих є рівноапостольні Кирило і Мефодій – просвітителі словянських народів.
Однак адміністративна організація церковного життя на Волині розпочалася за князювання Володимира Великого. У 992 році в місті Володимирі була заснована одна з перших на Русі православних єпископських кафедр, що стала центром великої єпархії. Адже у її склад увійшли землі нинішньої Волинської, Рівненської, Житомирської, Тернопільської, Хмельницької областей України, а також прилеглі частини Білорусі та Польщі.
Отож, наступного року будемо відзначати 1025 річницю заснування православної єпархії у Володимирі-Волинському.
– Шановний отче, Ви згадали про ще один визначний ювілей, котрий святкуватимемо наступного року. Яку роль відіграла Володимир-Волинська єпархія в утвердженні Православ'я на теренах Великої Волині?
– Завдяки заснуванню єпархіального центру та належній організації місіонерської, просвітницької і душпастирської роботи кількість християн і, відповідно, храмів та монастирів в короткий термін зросла до таких розмірів, що для духовної опіки та адміністративного впорядкування з великої Володимирської єпархії вже з ХІІ по ХІІІ століття були виділені самостійні Перемишльська, Галицька, Угрівська і Луцька єпархії. 
Проте наступні політичні потрясіння та намагання втягнути в міжвладні розбірки потенціал церковного устрою ослабили вплив Володимирської єпархії на духовне життя та розвиток Православія на Волині і, врешті-решт, призвели до занепаду та ліквідації єпархіального центру. 
Минали століття, було чимало спроб відродити єпархіальний центр у Володимирі-Волинському, але реально це вдалося тільки у 1996 році. Тоді, 3 травня, рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви було виділено зі складу Волинської єпархії парафії семи західних районів і на їх основі створено самостійну єпархію з центром у давньому Володимирі-Волинському. 
– 20-ліття відродження єпархії, –  це дійсно знакова подія для всієї Волині. У якому форматі відбувалися святкування?
– Власне, святкування тільки розпочалися. І розпочалися на досить високому церковному рівні. Предстоятель Української Православної Церкви блаженіший митрополит Онуфрій 9 травня прибув у Володимир-Волинський, аби разом з гостями – архієреями та священиками з України, Греції, Польщі й Білорусі молитовно розпочати заходи із відзначення 20-ліття відродження єпархії.
З єпархіального центру ці урочистості перенесуться у міста та села єпархії-ювіляра. Адже головним підсумком цього двадцятилітнього періоду з моменту відродження єпархіального життя стало заснування сотень релігійних громад, будівництво нових храмів і монастирів, поява духовно-просвітницьких центрів і недільних шкіл, молодіжних братств і церковних ЗМІ, а, головне, воцерковлення і навернення до життя згідно із Святим Євангелієм тисяч і тисяч волинян. 
– Єпископська кафедра керуючого єпархією розташована у Володимирі-Волинському. Як пов'язаний наш Ковель з адміністративним центром єпархії?
– Дозвольте спочатку невелику довідку. Для зручності управління великими за територією єпархіями правлячий архієрей, крім кафедрального міста, міг мати резиденцію в іншому населеному пункті своєї єпархії. Там облаштовувався ще один кафедральний собор, а титул архієрея вміщав назви двох міст, де були його єпископські кафедри.
Так от, під час призначення та висвяти у єпископський сан у 1996 році преосвященішого Симеона (Шостацького) його було наіменовано єпископом Володимир-Волинським і Ковельським. З тих пір і його наступники, преосвященні Никодим (Горенко) та Володимир (Мельник) успадковували цей титул разом з межами єпархії, котру очолювали. Таким чином, у Ковелі керуючі Володимир-Волинською єпархією мають свою другу резиденцію, або кафедру. Саме тому продовження урочистостей з нагоди 20-ліття відродження єпархії відбулося у Ковелі.
– Як пройшло свято у нашому місті?
– Якщо коротко – надзвичайно урочисто і духовно піднесено. Якщо ж детальніше, то варто сказати, що три архієреї – митрополит Вінницький та Барський Симеон, архієпископ Житомирський та Новоград-Волинський Никодим, архієпископ Володимир-Волинський та Ковельський Володимир, котрі протягом минулих двадцяти років обіймали Володимир-Волинську кафедру, отці-благочинні з усієї єпархії та намісники монастирів прибули на урочистості у Ковель.
Божественна Літургія відбулася у храмовому комплексі Почаївської ікони Божої Матері. А далі три архіпастирі, більше шестидесяти священиків і сотні та сотні православних ковельчан багатолюдною Хресною Ходою пройшли з пасхальними піснеспівами вулицями міста до Воскресенського кафедрального собору. 
По дорозі учасники Хресної Ходи зупинялися для заупокійної молитви та покладання квітів біля стели пам'яті Героїв Небесної Сотні, полеглих у зоні АТО ковельчан та Меморіалу Слави (на знімках). 
У центрі міста Хресна Хода зупинилася, і митрополит Симеон іконою Христа Воскреслого та мощами рівноапостольного князя Володимира благословив на чотири боки місто та його жителів.
Свято завершилося у Свято-Воскресенському соборі подячним молебнем та взаємними вітаннями.
Розмову вів 
Дмитро Корнелюк.
Фото з архіву храмового комплексу Почаївської ікони Божої Матері.

11 травня у Ковелі відбулися урочисті заходи, до котрих ретельно і заздалегідь готувалися одні жителі нашого міста і про котрі з подивом дізналися у самий день проведення інші. Мова йде про вшанування 20-ліття відродження Володимир-Волинської єпархії Української Православної Церкви.

Розмову вів Дмитро Корнелюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1263
Читати далі

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025