08.09.2016

ситовичиУрочисто, піднесено

В Ситовичах державні чи православні свята завжди  проходять урочисто, з нагоди цього проводяться різноманітні заходи.
У селі є просторий зал клубу. Завклубом Ольга Стецюк змістовно  та організовано підібрала  репертуар до Дня Незалежності України. Активну участь в підготовці до свята взяла  молодь села, дітки Ситовичівської та старшокласники Підрізької шкіл. 
Розпочався концерт мелодією Державного Гімну України. Далі слово взяли ведучі Марія Сенюк та Катерина Ткачук. З головним державним святом країни привітав присутніх на заході односельчан Ситовичівський сільський голова Віталій Будь. 
Пісню своїй державі присвятили Станіслав Будь, Уляна Будь, Аріна та Регіна Законь. За ними заспівала Марія Сенюк.
Концертну програму доповнювали поетичні рядки про рідну Україну. Їх читали Уляна Будь, Аріна та Регіна Законь, Ольга Парфенюк, Богдана Ткачук та інші.
Ведучі в ході заходу згадували різні події нашої держави, які випали на її нелегку долю. Не оминули тяжкі часи нас і тепер, адже ворог-сусід нахабно зазіхає на наші землі на Сході України. Але ми переконані:перемога буде за нами, мир настане на українській землі.
А на завершення концертної програми Марія Сенюк подарувала присутнім музичну композицію «Щиро бажаю». Артистку глядачі нагородили бурхливими аплодисментами.
Тож нехай світлим буде небо над нашою державою, миру всім нам навіки. Слава нашій рідній Україні!
Олена ВАВРИНЮК. 
с. Ситовичі.
НА ЗНІМКУ: під час відзначення 25-річчя Незалежності України в Ситовичах.
Фото з архіву автора.
В Ситовичах державні чи православні свята завжди  проходять урочисто, з нагоди цього проводяться різноманітні заходи.
У селі є просторий зал клубу. Завклубом Ольга Стецюк змістовно  та організовано підібрала  репертуар до Дня Незалежності України. Активну участь в підготовці до свята взяла  молодь села, дітки Ситовичівської та старшокласники Підрізької шкіл. 
Олена ВАВРИНЮК. 
с. Ситовичі.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 720
Читати далі
08.09.2016

DSCF83545Гуртом відзначили свято

Вже доброю традицією у мальовничому  Любитові стало відзначати одночасно свято Спаса та День села, приурочені до  Дня Незалежності України. 
Чудова сонячна погода того дня сприяла прибуттю  великої кількості місцевих жителів та гостей біля стадіону, де відбувались спортивні змагання. Після тривалих та виснажливих конкурсів, в яких учасникам вдалося продемонструвати свою силу, швидкість, витривалість та командний дух, на всіх чекало 100 літрів смачного козацького кулішу, який додав нових сил та відновив втрачену енергію. Також неподалік можна було придбати апетитний шашлик, морозиво та іншу смакоту.
 В цей же час наші наймолодші мешканці села весело бавились у різнобарвному надувному містечку, катались на машинках та казковому паровозі. Ці та інші забави, які замовив наш сільський голова, протягом усього дня тішили непосидючу малечу. Та не лише діти, а й кожен охочий міг знайти собі розвагу до душі. Наприклад, спробувати  сили на перекладині чи постріляти у тирі. А улюбленим місцем для пам’ятних фото стала декорована експозиція «В гостях у мельника», про облаштування якої заздалегідь потурбувались працівники сільської ради.
Гостинно закликали усіх присутніх й бібліотечні виставки-інсталяції, що розмістилися у фойє будинку культури. На сторінках книжково-ілюстрованих виставок під символічними назвами «Волинь – це Полісся перлина, твоя і моя Батьківщина» та «Гріє душу село, моє рідне село» можна було ознайомитись із історією нашого рідного краю, прочитати про Україну, її тернистий шлях до Незалежності від найдавніших часів козаччини до сучасної антитерористичної операції та її Героїв. Також тут були представлені не лише книжкові видання, а й тематичні папки з фотографіями, де зібрана інформація про Любитів, його пам’ятки, природу та визначних постатей рідного села. 
Цікаві вирізки з періодичних видань про здобутки та перемоги любитівців зібрані і подаровані односельчанкою А. Г. Борисюк. І всю цю друковану продукцію вдало прикрашали сучасні вишиті рушники (Г. В.Кущик), плетені серветки та скатертини (А. А. Сапіги ), численні дитячі роботи з бісеру, дощечки з малюнками, виконані технікою  випалювання по дереву, та інші не менш цікаві роботи.
Друга частина виставки присвячувалась давньому українському селу, його побуту, що знайшов своє відображення у простих і забутих повсякденних речах, знаряддях праці та інших дрібничках – таких, як музична радіола, праски, гасові та масляні лампи, коворотки, прялки, самовари, глиняний посуд, старовинні годинники та шкатулки, вишиті картини, рушники та скатертини із бабусиної скрині та інше. 
Для  мешканців села та гостей аматори сцени Любитівського будинку культури підготували святковий концерт. А розпочалося все із вітального слова ведучої Катерини Поліщук.
Згодом до найщиріших побажань приєдналися  сільський голова Віктор Павлов, голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак, представник польської делегації вуйт гміни Пухачув Адам Гжесюк. У своїх виступах вони привітали  зі святом та бажали всім міцного здоров’я, довголіття, селу – процвітання та розвитку, Україні – сили, волі та перемоги, дякували усім захисникам нашої Вітчизни.  
Від учасників художньої самодіяльності до Обеліска Слави були віднесені корзини квітів, а словами пам’яті та хвилиною мовчання вшановано Героїв Небесної Сотні, Героїв АТО, які загинули в боротьбі за Незалежність України.
Серед інших гостей були присутні заступник голови Ковельської районної ради Олександр Пасенковський,  начальник відділу культури Ковельської райдержадміністраціїТетяна  Матяшук, директор Ковельської ЦБС, Заслужений працівник культури Галина Божик  та  помічник народного депутата України Стапана Івахіва Наталія Маленицька, яка від імені фонду «Патріоти Волині» привезла шкільні ранці для першокласників багатодітних родин та 7 подарунків для лотереї.
За доброю українською традицією, шановним гостям юні учасники дійства вручили запашні короваї. 
Користуючись нагодою, своїм мудрим словом  поділився настоятель храму Святого Миколая Чудотворця  с. Колодяжного отець Іван, який благословив на все добре  присутніх в залі. 
Не забули відзначити й учасників ранішніх спортивних змагань, кращі з яких отримали грошові винагороди. Ну, а далі зі святкової сцени для всіх слухачів лунали музично-вітальні композиції у виконанні юних і талановитих аматорів сцени с. Любитова.
Добрими словами були згадані ті односельчани, які своєю сумлінною працею зробили значний внесок у розвиток села та країни в цілому. Також було названо наймолодшого і найстаршого жителів села та найміцнішу сімейну пару, яка довгі роки проживає у щасливому шлюбі. На їх честь прозвучала душевна пісня у виконанні подружжя Поліщуків.
Свої творчі здібності вирішили продемонструвати й аматори художньої самодіяльності села Рокитниці, які також пригостили гостей власним короваєм і подарували всім музичні дарунки.
Завершився святковий вечір розіграшем 312 безпрограшних лотерейних квитків, які можна було придбати напередодні у місцевих торговельних точках. Серед бажаних подарунків були: 45 мішків із зерном, 4 поросят, вівця, коза, квочка з курчатами, харчові продукти (мед, яйця, сметана, торти), посуд, сувенірні набори, чайники, пательня “Тефаль”, мікрохвильова піч, праски, фен, пледи, тюлі, рушники та багато іншого.
Особливу подяку висловлюємо спонсорам свята, які надали значну допомогу у проведенні Дня сіл територіальної громади Любитівської сільської ради, а саме: ВКП «Каскад-Плюс», МП «Пролісок», СТзОВ ім. Лесі Українки, ТзОВ «Будсервіс», ВП «Форес», Ф/Г “Фасти”, Ф/Г “Руслана”, Ф/Г “Іванна”, Ф/Г “Форса”. Свій внесок зробили  підприємці Юрій Добиш, Вікторія Сачук,Тетяна Король, Олена Борбенчук, Тетяна Морозюк, Галина Жилка, Ігор Тарасюк, Ярослав Чуль, Олександр Демчук, Руслана Кущик, Юрій  Рачук; знатні господарі Олександр  Шайнюк, Василь Глущук, Антоніна   Павлова, Ростислав Юзьков,  Михайло Кімлайчук, Петро Солодовнік, Леонід  Хижняков, Людмила Залузька, Віталій Кашик, Олександр Бондар, Степан  Каленюк, Леонід Пархомчук, Анатолій  Мох, Аліна  Матвіюк,  Петро Матвіюк, Григорій  Мельничук, Володимир  Сорока, Віктор Солодовнік, Сергій  Васюра, Сергій Сокол, Тамара Демчук, Віталій Кушнирук, Богдан Ярмоленко.
Закінчилося святкове дійство «живою» музикою, де звучали різножанрові пісні. Тривала запальна дискотека під відкритим вечірнім небом стала чудовим завершенням цього прекрасного свята.
Всі мешканці села щиро вдячні сільському голові Віктору Павлову  та іншим організаторам за чудовий настрій, яскраві враження та гарні емоції, що надовго залишаться у їхніх спогадах!
Юлія Войтюк,
бібліотекар с. Любитова.
НА ЗНІМКУ: делегація з Польщі гміни Пухачув, голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак, заступник голови Ковельської районної ради Олександр ПАСЕНКОВСЬКИЙ.
Фото з архіву автора.
Вже доброю традицією у мальовничому  Любитові стало відзначати одночасно свято Спаса та День села, приурочені до  Дня Незалежності України. 
Чудова сонячна погода того дня сприяла прибуттю  великої кількості місцевих жителів та гостей біля стадіону, де відбувались спортивні змагання.
Юлія ВОЙТЮК,
бібліотекар с. Любитова.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 729
Читати далі
08.09.2016

ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯdocx-2День, який єднає всіх

Що б не траплялося в нашій країні, які б важкі часи ми не переживали, є день коли урочисто і піднесено почувають себе практично всі українці. Це – Перше вересня, свято дітей і дорослих, учнів і вчителів, студентів та викладачів.
У цей день посміхаються навіть ті, хто через російську військову агресію залишив свої школи, друзів, вчителів. Але я вірю, що дуже скоро вони повернуться до рідного краю, бо всі українці – від школяра до воїна – щодня наближають нашу Перемогу. 
Вірші та малюнки учнів надихають бійців на Сході, обереги та маскувальні сітки, які діти плетуть на уроках праці, захищають від ворожих куль. Саме такі вчинки свідчать, що в українських школах, родинах виховують справжніх патріотів. За це – щира подяка вчителям та батькам.
1 вересня багато учнів, вчителів і батьків прийшли до шкіл та інших учбових закладів у вишиванках. Я щасливий тим, що цим святковим вбранням різні покоління українців підкреслюють свою гордість за націю.
Не були осторонь свята депутати фракції “ВО “Батьківщина” і члени бюро районної партійної організації. Ними відвідано 12 шкіл  в районі, де першокласникам і школам вручені подарунки.
Від себе особисто і депутатів фракції “ВО «Батьківщина», партійного активу бажаю, щоб новий навчальний рік був цікавим, плідним, успішним для кожного школяра!
Бажаю всім сил та натхнення,  Божої підтримки в добрих справах!
Володимир АНДРОСЮК,
голова фракції 
“ВО “Батьківщина”
Ковельської районної ради, голова районної партійної організації ВО “Батьківщина”.
НА ЗНІМКУ: Першовересень у Кругельській ЗОШ І ст.
Фото 
з архіву автора.
Що б не траплялося в нашій країні, які б важкі часи ми не переживали, є день коли урочисто і піднесено почувають себе практично всі українці. Це – Перше вересня, свято дітей і дорослих, учнів і вчителів, студентів та викладачів.
У цей день посміхаються навіть ті, хто через російську військову агресію залишив свої школи, друзів, вчителів. Але я вірю, що дуже скоро вони повернуться до рідного краю, бо всі українці – від школяра до воїна – щодня наближають нашу Перемогу. 
Володимир АНДРОСЮК,
голова фракції “ВО “Батьківщина” Ковельської районної ради, голова районної партійної організації ВО “Батьківщина”.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 583
Читати далі
08.09.2016

БілашівЗ молитвою, любов’ю і вірою

Благодатної серпневої днини святкує свій день народження наша Ненька-Україна. 
Ось і цього року, у 25-ту річницю Незалежності України, вранці до храму Різдва  Пресвятої Богородиці прийшли мешканці Білашева – дорослі і діти на святковий молебень, щоб усім разом помолитися за Україну та попросити у Господа Бога миру і благополуччя для нашої держави.
Потім у сільській бібліотеці відбулася літературно-музична година «Ми повставали з року в рік за нашу націю й свободу». Гостинно зустріла своїх читачів ведуча – автор цих рядків. Присутні зі щемом у серці слухали історію творення нашої, такої ще молодої, але багатостраждальної держави.
Вітальні слова та щирі побажання присутнім виголосили сільський голова Віталій Денищук, депутат районної ради Микола Чуль, настоятель храму о. Віктор, вчитель української мови та літератури Лідія Куничник.
Пам’ять борців, які загинули за волю і незалежність України, вшанували хвилиною мовчання, а червоні кетяги калини і різнобарвні айстри додали цій миті воістину шанобливої  урочистості. Зі сльозами на очах слухали вірш «А сотню вже забрали небеса …» у виконанні Раїси Рибчук, директора будинку культури с. Білашева. Майстерним виконанням пісень порадували солісти: шестикласниця Анастасія Тарасюк та завідувач клубу с. Перкович Сергій Величко. 
Читацький зал прикрашали та доречно доповнювали дійство  книжкові виставки «Ти – єдина у нас Україна», «Герої твої, Україно». Під час проведення заходу було презентовано книгу Анатолія Семенюка «Ковельщина: історія, слава і доля». 
Тетяна Масловська,
бібліотекар 
бібліотеки с. Білашева.
Благодатної серпневої днини святкує свій день народження наша Ненька-Україна. 
Ось і цього року, у 25-ту річницю Незалежності України, вранці до храму Різдва  Пресвятої Богородиці прийшли мешканці Білашева – дорослі і діти на святковий молебень...
ххх

Звітують аматори Пісочного

Такими віршованими рядками розпочався нещодавній творчий звіт аматорських колективів та окремих виконавців Пісочненського будинку культури, присвячений 25-ій річниці Незалежності України.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 668
Читати далі
08.09.2016

original-E0t2IDr6rZs-400x230Борис Клімчук — у спогадах земляків

2 вересня 2014 року Волинь облетіла несподівана і трагічна звістка: помер Борис Клімчук. Навіть людей із найближчого оточення, які десь щось чули і про хворобу, і про операцію, звістка шокувала. 
Багаторічний губернатор, двічі Надзвичайний і Повноважний посол України, неабиякий стратег і мудрий політик для людей поза очі став "царем Борисом". Та в жодному випадку не через те, що непохитно зайняв трон і користувався "царськими привілеями". Мабуть, просто масштабам його справ, його унікальній здатності знати все і про всіх, його непідробному інтересу до людських проблем будь-яка інша посада — була б задрібною.
А ще Борис Клімчук надзвичайно любив рідний край. Маючи можливості збудувати кар'єру і в Києві, і мабуть, навіть за кордоном, він однаково повертався додому — на Волинь. Тож у переддень річниці трагедії ми завітали на Ковельщину — до малої батьківщини Бориса Клімчука, аби розпитати односельчан, яким вони запам'ятали визначного земляка.
l
Народився Борис Клімчук на хуторі, що належав до села Волошок. Коли радянська влада взялася проводити колективізацію і розселяти хутори, частина родини Клімчуків перебралася до Волошок, а батько Бориса — Петро Іванович — вибрав Волю-Любитівську чи, як кажуть місцеві, — Вільку.
У Волошках і досі живуть родичі Бориса Петровича. Досі стоїть і хата, яку на початку 50-х привезли сюди із хутора: дерев'яна, як і більшість будинків в окрузі, — фарбована у два кольори.
"Хоч в селі він фактично не жив, та завжди приїжджав у Волошки. Тут похований і дід, і прадід. Борис зробив пам'ятники усій родині і дуже допоміг з впорядкуванням кладовища. Воно у нас велике, старе, було заросле деревами. Як почув, що ми збираємося навести лад, прислав бригаду, допоміг коштами. Він дуже шанував родину. Із чужими людьми завжди був уважним і небайдужим, а родина — то було святе", — розповідає троюрідна сестра Лідія Дмитрук.
Пригадує сім'ю Петра та Ольги Клімчуків як дуже дружну. Батько працював завскладом на підприємстві із автомобільних перевезень, а мама — вчителювала. Попри те, що сім'я не бідувала, Борис вже в старших класах шукав підробіток: не цуралися з хлопцями навіть розвантажувати вагони, ходили на станцію в Любитові.
l
Із Волошок до Вільки — кілька кілометрів. Сюди Клімчуки переїхали, коли син ще був маленьким. Більша частина села розкинулася по правий бік від ковельської траси, та Клімчуки обрали іншу сторону села і оселилися поблизу лісу.
"Усе своїми руками звели. Петро завжди казав, що з двох сосен зробили всеньку хату. Коли жили на хуторі люди, то берегли деревинку. Трудяги були, Петро геть все вмів робили: і столярку, і мулярку", — пригадує сусідка, яку Борис Петрович лагідно і, попри різницю у віці, на європейський манер — лише за ім'ям називав Галкою.
Батьки мали роботу, тож часто лишали сина сусідам. Улюбленою "нянькою" був дід Хома, який чудово грав на скрипці та мав про запас величезну кількість пісень. Хто зна, можливо саме з тої старенької дідусевої хати і з'явилася звичка наспівувати улюблені рядки…
"Коли тато був вдома, то завжди любив співати, жартувати. Коли їхали з ним у машині (його перша машина — це бежевий "Жигуль", яку тато дуже любив і лагідно називав "моя ласточка"), то дуже любив слухати Висоцького і підспівував. У тата не було ні музичного слуху, ні особливого голосу, але, як він сам завжди казав, — в нього душа співала. Робив це так смішно і театрально, що ми сміялись, а мама закривала вуха", — згадує Яна Лісіцина, донька.
Сусідка каже, що Борис ріс хлопцем "послушним", та швидше не через те, що характер був спокійний — енергії вистачало, та дисципліна в сім'ї була залізна. "Мати як накричить — то боявся, слухався. Вона їх тримала в дисципліні", — каже бабця Галя.
Попри можливості, Борис Клімчук не зводив батькам палаців в селі — так і жили в рідній дерев'яній хатині, зібраній "із двох сосен". Лише в останній роки зробили капітальний ремонт — оббили будинок деревиною і перебудували горище.
Зараз в будинку ніхто не живе, та він і близько не складає враження пустки. Сусіди розповіли такий епізод: якось Борис купив батькам трактора, то користувалося ним чи не все село. І навіть коли батьків не стало, техніка не застоювалася.
l
Коротким телефонним дзвінком сусідка домовилася із сестрою Бориса — Іриною, щоб впустити нас, показати фотографії. 
"Коли я була в 9 класі, він проходив практику в Любитівській середній школі, де я навчалась, — викладав географію. Знаючи, що він мене може викликати відповідати на уроці, вчила матеріал мало не напам'ять. Відповідати таки довелося, і я отримала четвірку. Прийшла додому і поскаржилася мамі, бо була впевнена, що знала урок на 5. Брат мене тоді заспокоїв і сказав, що чужому поставив би 5, а мені не міг, бо я його сестра. І вже лише в старшому віці я його зрозуміла: чужим могло щось і проститися, а до рідних — вимоги жорсткіші", — каже Ірина Абрамчук, сестра.
Не раз Борис ділився із сусідами жалкуванням: міг би дуже багато зробити для села, та зважав на те, що скажуть люди. Чи не засудять, що він як керівник області приділяє особливу увагу рідному селу.
І все ж для села зробив немало. Не було у Вільці ні церкви, ні кладовища, а він збудував і одне, і друге. А ще — розбудував школу, відкрив дитячий садок, провів до села газ.
Такий навчальний заклад, як у Вільці, — мабуть, не знайдеш навіть в обласному центрі.
"Це була ініціатива Бориса Петровича — провести реконструкцію школи. Думали, зробити старші класи, але пізніше вирішили: хай так і лишається початковою, а в іншому корпусі збудуємо дитячий садок. Сьогодні сюди приводять дітей із усіх навколишніх сіл", — розповідає директорка Тетяна Каленікова.
Директорка школи Тетяна Каленікова каже, що село багато чим завдячує Борисові Клімчуку.
"Мені дуже хотілося виступити на похоронах, але не могла говорити — знала, що розплачуся. Хотілося всім сказати: якби ж ви знали, кого втратили! Він так розумів людей — ніхто так не розумів. І всім допомагав", — пригадувала про любов до людей і сусідка, витираючи сльози.
"Якби хтось зміг тільки перечислити його поїздки по Волині, нанести на карту всі маршрути! Без перебільшення можна сказати, що він був майже в кожному селі і, здається, знав кожну людину", — Яна Лісіцина, донька.
"Є тут в нас один — любив випити. І, як всі, при нагоді — до Бориса Петровича підходив. А той навіть йому не відмовляв: тихенько тицьне в кулак пару рублів, щоб ніхто не бачив. Для нього не було кращих і гірших, він всіх розумів. І люди це відчували. Зараз той чоловік ледь не щодня на могилу ходить", — мовить бабця Галя.
l
Попри зайнятість, в рідному селі Борис Клімчук був часто. Деколи — заїжджав на кілька хвилин по дорозі з робочої поїздки, а деколи — погостювати. Любив збирати гриби в лісі, що біля хати. Вже змалечку добре в цьому розбирався, а пізніше привозив на гриби доньок, тоді — і внуків.
Кожна вилазка на природу обов'язково закінчувалася кулішем — його Борис Клімчук особливо любив готувати. І завжди — в величезному казанку, тож доводилося для частування скликати велику компанію.
"Тато дуже смачно готував. В дитинстві мене вражало, як він готував — з усього, що було в холодильнику, і давав назви своїм стравам — наприклад, суп "Осінній сон", "Супчик — зламай зубчик". 
Пізніше коронною його стравою став куліш. Його тато навчився готувати у маминого діда. Це страва східної України. Готував він величезними казанами, так що нам доводилося кликати родичів та друзів, щоб усе з'їсти. Не вмів готувати малими порціями. Думаю, це характеризує його як особистість широкої душі, в серці та думках якої завжди було багато місця для всіх!" — ділиться думками Яна Лісіцина, донька.
"І дочку ж мала, теж любила, але Боря для неї був — весь світ. Вона чекала його довго — дев'ять років не мали діточок. Так його чекала, і не дарма — такого сина Бог послав", — пригадує 80-річна Раїса Андріївна — колишня колега матері Бориса. 
Розповідає, що мати не могла натішитися "своїм Борею" і постійно виглядала сина. А коли довго не було, могла вийти просто на дорогу і йти назустріч — а раптом пришвидшить зустріч хоч на кілька хвилин?
l
Вчителька наголошує, що Борис був надзвичайно схожий на маму — і зовні, і веселою вдачею, та й мабуть, працьовитістю. Бо ж Ольга Архипівна віддала школі понад півстоліття, і довго вчителювала вже після того, як пішла на пенсію.
За мамою — надзвичайною вчителькою — пригадує Бориса його однокласниця Ольга Морозюк. Каже, таких педагогів треба ще пошукати в цілому світі. Саме через маму Борис вибрав і професійний шлях, бо ж спершу теж працював вчителем.
Однокласниця каже, що в школі Борис був "звичайним хлопцем", а відрізнявся хіба відповідальним ставленням до навчання, бо ж був відмінником.
"Четвірки" проскакували (російська мова і малювання), та школу закінчив із золотою медаллю.
Розповідає, що Борис багато читав, любив книги. Це підтвердила і сестра Ірина. Каже, найбільше любив читати фантастику, що на той час дивувало і її, й інших друзів. А улюбленою книгою, про яку неодноразово до останніх днів розповідав Борис Петрович, була "Туманність Андромеди".
Сестра розповіла, що в дитинстві Борис мріяв стати геологом. У школі відвідував гурток туризму, і мав за цю справу навіть республіканські відзнаки. Тому і вступив на географічний факультет до Харкова, проте життя внесло свої корективи у вибір професії.
Та, як би Борис Клімчук не віддавався роботі, на першому місці у нього завжди була родина: "Сім'я, рідні — це завжди в нього було в пріоритеті. Всіма опікувався, за всіх переживав. Це було у нього в крові: він мусив знати все і про всіх, щоб бути спокійним. А мені він був і за брата, і за маму, і за тата… його любов і турбота були безмежними", — каже Ірина.
Цікаво, що ті самі слова неодноразово вдалося почути в селі від чужих людей. Бо хто зустрічався з Борисом Клімчуком хоч раз, добре знає: він був "своїм" кожному. І це сприймалося щиро, бо не було вдаваним панібратством, а завжди — непідробною небайдужістю.
l
"Треба знаходити час і їхати до літніх людей, поки вони ще живі. Я особисто жалкую за багатьма несказаними і не вислуханими розмовами. Поховав тата і маму. До обох їхав з Вільнюса і встигав аж тоді, коли в хаті вже — люди, свічки… не договориш… Вчасно не добіг син, не дослухав, не доцілував", — у цих словах весь Борис Клімчук. Син своїх батьків і Волинської землі.
Підготували 
Людмила ЯВОРСЬКА, 
Павло БЕРЕЗЮК.
У матеріалі використано спогади із книги "Борис Клімчук. Я — син волинської землі". Джерело: "Волинь-24".
2 вересня 2014 року Волинь облетіла несподівана і трагічна звістка: помер Борис Клімчук. Навіть людей із найближчого оточення, які десь щось чули і про хворобу, і про операцію, звістка шокувала. 
Підготували Людмила ЯВОРСЬКА, Павло БЕРЕЗЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 724
Читати далі
08.09.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

Від  четверга 
до  четверга
Від  четверга до  четверга
Схід Сонця – 6.28; захід – 19.48; тривалість дня – 13.00.
Місяць у Стрільці/Козерозі.
День тестувальника. День дизайнера-графіка. Міжнародний день краси.
Преподобного Пимена Великого.
Іменини: Степана, Анфіси, Михайла, Івана, Дмитра.
10 вересня, субота
Схід Сонця – 6.49; захід – 19.46; тривалість дня – 12.57.
Місяць у Козерозі.
День фізичної культури і спорту. День українського кіно.
Преподобного Іова Почаївського. Праведної Анни, пророчиці.
Іменини: Арсенія, Степана, Ганни, Сусанни, Анатолія, Григорія, Йосипа, Макара, Мойсея, Осипа, Сергія, Федора, Опанаса, Івана, Павла, Василя, Веніаміна, Георгія, Дениса, Юхима, Захара, Ігнатія, Іларіона, Леонтія, Лук’яна. 
11 вересня, неділя
Схід Сонця – 6.51; захід – 19.43; тривалість дня – 12.52.
Місяць у Козерозі.
День Танкіста. День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості. День пам’яті жертв фашизму.
Усікновення глави Йоана Хрестителя.
Іменини: Ісаакія, Івана. 
12 вересня, понеділок
Схід Сонця – 6.52; захід – 19.41; тривалість дня – 12.49.
Місяць у Козерозі/Водолії.
День комп’ютерника і програміста.
Святителів Олександра, Йоана і Павла Нового, Патріархів Константинопольських.
Іменини: Арсенія, Лазара, Степана, Ангеліни, Євгенії, Єлизавети, Олександра, Гаврила, Григорія, Данила, Макара, Максима, Миколи, Петра, Івана, Павла, Олексія, Василя, Ігнатія. 
13 вересня, вівторок
Схід Сонця – 6.54; захід – 19.39; тривалість дня – 12.45.
Місяць у Водолії.
Священномученика Кипріана, єпископа Карфагенського. Святителя Геннадія Константинопольського.
Іменини: Геннадія, Михайла, Дмитра.
14 вересня, середа
Схід Сонця – 6.56; захід – 19.36; тривалість дня –12.40.
Місяць у Водолії/Рибі.
День мобілізаційного працівника.
Преподобного Симеона Стовпника.
Іменини: Марфи, Тетяни, Наталії.
15 вересня, четвер
Схід Сонця – 6.57; захід – 19.34; тривалість дня – 12.37.
Місяць у Рибі.
Міжнародний день демократії.
Преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Преподобного Йоана Посника, Патріарха Константинопольського.
Іменини: Богдана, Леоніда, Степана, Юліана, Оксани, Ксенії, Серафими, Анатолія, Віктора, Володимира, Германа, Михайла, Миколи, Петра, Федора, Івана, Василя, Юхима.
У прикмети вір, але й перевір
n Якщо в лісі мало грибів, а багато жолудів – чекай суворої зими.
n Якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлітати, то осінь погодою порадує.
n Рясна горобина і завчасно почервоніла – на сувору й сніжну зиму.
n На Семена ясно – осінь буде погожою і теплою.
ПідготувалаВалентина ОЛІЩУК.

9 вересня, п’ятниця
Схід Сонця – 6.28; захід – 19.48; тривалість дня – 13.00.
Місяць у Стрільці/Козерозі.
День тестувальника. День дизайнера-графіка. Міжнародний день краси.
Преподобного Пимена Великого.
Іменини: Степана, Анфіси, Михайла, Івана, Дмитра.
10 вересня, субота
Схід Сонця – 6.49; захід – 19.46; тривалість дня – 12.57.
Місяць у Козерозі.
День фізичної культури і спорту. День українського кіно.
Преподобного Іова Почаївського. Праведної Анни, пророчиці.
Іменини: Арсенія, Степана, Ганни, Сусанни, Анатолія, Григорія, Йосипа, Макара, Мойсея, Осипа, Сергія, Федора, Опанаса, Івана, Павла, Василя, Веніаміна, Георгія, Дениса, Юхима, Захара, Ігнатія, Іларіона, Леонтія, Лук’яна. 
11 вересня, неділя
Схід Сонця – 6.51; захід – 19.43; тривалість дня – 12.52.
Місяць у Козерозі.
День Танкіста. День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості. День пам’яті жертв фашизму.
Усікновення глави Йоана Хрестителя.
Іменини: Ісаакія, Івана. 
12 вересня, понеділок
Схід Сонця – 6.52; захід – 19.41; тривалість дня – 12.49.
Місяць у Козерозі/Водолії.
День комп’ютерника і програміста.
Святителів Олександра, Йоана і Павла Нового, Патріархів Константинопольських.
Іменини: Арсенія, Лазара, Степана, Ангеліни, Євгенії, Єлизавети, Олександра, Гаврила, Григорія, Данила, Макара, Максима, Миколи, Петра, Івана, Павла, Олексія, Василя, Ігнатія. 
13 вересня, вівторок
Схід Сонця – 6.54; захід – 19.39; тривалість дня – 12.45.
Місяць у Водолії.
Священномученика Кипріана, єпископа Карфагенського. Святителя Геннадія Константинопольського.
Іменини: Геннадія, Михайла, Дмитра.
14 вересня, середа
Схід Сонця – 6.56; захід – 19.36; тривалість дня –12.40.
Місяць у Водолії/Рибі.
День мобілізаційного працівника.
Преподобного Симеона Стовпника.
Іменини: Марфи, Тетяни, Наталії.
15 вересня, четвер
Схід Сонця – 6.57; захід – 19.34; тривалість дня – 12.37.
Місяць у Рибі.
Міжнародний день демократії.
Преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Преподобного Йоана Посника, Патріарха Константинопольського.
Іменини: Богдана, Леоніда, Степана, Юліана, Оксани, Ксенії, Серафими, Анатолія, Віктора, Володимира, Германа, Михайла, Миколи, Петра, Федора, Івана, Василя, Юхима.
У прикмети вір, але й перевір
n Якщо в лісі мало грибів, а багато жолудів – чекай суворої зими.
n Якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлітати, то осінь погодою порадує.
n Рясна горобина і завчасно почервоніла – на сувору й сніжну зиму.
n На Семена ясно – осінь буде погожою і теплою.
Підготувала Валентина ОЛІЩУК.

DSC_0101Від четверга до четверга

9 вересня, п’ятниця

Схід Сонця – 6.28; захід – 19.48; тривалість дня – 13.00.
Місяць у Стрільці/Козерозі.
День тестувальника. День дизайнера-графіка. Міжнародний день краси.
Преподобного Пимена Великого.
Іменини: Степана, Анфіси, Михайла, Івана, Дмитра.

Підготувала Валентина ОЛІЩУК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 642
Читати далі
08.09.2016

____2571_650x410_1_650x410Хоч у страху очі великі, але пильність нікому не завадить

В минулому   четверговому номері «Вістей Ковельщини» головний державний інспектор ветеринарної медицини району Микола Король розповів про факти появи такої хвороби, як  африканська чума свиней, на території Волинської області. І хоч чума, як стверджують фахівці, безпосередньої загрози здоров’ю людей не становить, вона небезпечна для галузі тваринництва – тварин у господарствах, уражених епідемією, доводиться знищувати.
Це означає, що власники свиней зазнають великих матеріальних збитків, а споживачі м’яса недоодержать значної кількості продукції, що може призвести до різкого підвищення закупівельної і роздрібної ціни м’яса та м’ясопродуктів (на щастя, подібного на ринках Ковеля поки що не помітно).
Але, як кажуть, у страху очі великі, а тому багато наших земляків стривожені повідомленнями про надзвичайну ситуацію, яка склалася у близькому до нас районі – Ратнівському. Їх цікавить, звідки і чому виникла ця небезпечна для свинопоголів’я хвороба, що робити із зараженими нею тваринами і т. д., і т. п.
Досить детально про африканську чуму свиней розповіла в одному з останніх номерів газета «Ратнівщина». Виявляється, найбільшого поширення хвороба набрала у Кортелісах та прилеглих селах. Тут 2 вересня завершилася дезинфекція усіх господарських обійсть. Проведено вилучення, умертвіння й утилізацію поголів’я. У населення вилучено 58 свиней. При цьому окремі господарі тварин закололи, щоб використати м’ясо для споживання,що, зрештою, не заборонено.
Звичайно, точно встановити причину  потрапляння вірусу інфекції у Кортеліси, як і в інші населені пункти, практично неможливо. Є припущення, що виною цьому можуть бути контакти з сусідньою Білоруссю, де чума  лютувала раніше, контрабанда м’ясної продукції, як, зрештою, гриби, ягоди, на яких може бути інфекція.
До речі, як повідомила «Ратнівщина», майже одночасно зі спалахом хвороби у Кортелісах випадки смерті свиней зафіксовані у Почапах та Щедрогорі, що теж спричинило паніку серед населення. Однак спеціалісти встановили, що це не чума, а пастерильоз.  Через тиждень-півтора після вакцинації таких свиней можна різати і вживати у їжу.
В Ратнівському районі нині вживаються суворі заходи для недопущення поширення епідемії. Ситуацію контролюють зооветспеціалісти, районна і обласна влада. Карантин суворо обмежує переміщення продукції тваринництва, рослинництва з місць, уражених чумою.
Безперечно, не виключено, що окремі власники зараженого поголів’я можуть вивозити його із так званого епізоотичного осередку. Тому потрібна особлива пильність з боку правоохоронних органів, інших служб, які повинні забезпечити суворе дотримання карантинних заходів.
На закінчення нагадаємо рекомендації державної інспекції ветеринарної медицини у Ковельському районі: при перших ознаках захворювання свиней або падежу як диких, так і домашніх тварин обов’язково повідомляйте спеціалістів державних установ ветмедицини за телефоном 7–13–88, районну державну лікарню ветмедицини за телефоном 7–13–81, міську державну лікарню держветмедицини за телефоном: 5–99–50.
Пам’ятайте: береженого Бог береже.
Підготував  
Володимир ПЕТРУК.
В минулому   четверговому номері «Вістей Ковельщини» головний державний інспектор ветеринарної медицини району Микола Король розповів про факти появи такої хвороби, як  африканська чума свиней, на території Волинської області. І хоч чума, як стверджують фахівці, безпосередньої загрози здоров’ю людей не становить, вона небезпечна для галузі тваринництва – тварин у господарствах, уражених епідемією, доводиться знищувати.
Підготував Володимир ПЕТРУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 787
Читати далі
08.09.2016

Kradiy-avtomobilniy-zlodiy-890x395Як вберегти авто від крадіїв?

Автомобілі в Україні коштують чимало, а от зберігаються зазвичай погано – велика частина автовласників залишають авто у дворі під відкритим небом. 
Природно, що для злочинців авто стають ласою здобиччю: по-перше, викрадений автомобіль можна продати, по-друге, його можна розібрати і реалізувати на запчастини, по-третє, відомі випадки, коли після викрадення автовласників шантажують, пропонуючи повернути авто за викуп. Крім того, авто часто викрадають просто для того, щоб покататися.
З початку року Ковельським відділом поліції було зареєстровано 13 незаконних заволодінь транспортними засобами та 64 крадіжки з транспортних засобів.
– З машин викрадають все, що має якусь цінність для злочинця, – акумуляторні батареї, автомагнітоли, барсетки, ноутбуки, мобільні телефони, сумочки, портмоне та інші цінні речі, – розповідає працівник кримінальної поліції Ковельського відділу поліції Сергій Жила.
Найчастіше злодії “полюють” в нічний час, адже багато хто залишає транспортні засоби (автомобілі, скутери) без нагляду у дворах будинків.
Поліцейські радять дотримуватись простих правил, які допоможуть вберегти ваше майно та не стати жертвою злодіїв:
– обладнайте автомобіль, мототранспорт протиугінними пристроями;
– по можливості, залишайте їх на стоянках, що охороняються;
– замикайте машину, навіть якщо залишаєте її ненадовго;
– забирайте з автомобіля, особливо вечірньої пори, магнітоли, радіоприймачі, гроші та інші цінні речі, а також документи;
– не залишайте ключі в замку запалювання навіть у тих випадках, коли залишаєте транспортний засіб у власному гаражі або ж відійшли неподалік на декілька хвилин;
– подбайте про надійне місцезнаходження транспортного засобу на час вашої відсутності або відпочинку.
Якщо хтось просить вас зупинитись на дорозі перед тим, як відкрити вікно чи вийти з авто, переконайтесь, що немає для вас загрози. Особливо будьте обережні, якщо автомобіль зупиняє група чоловіків.
Якщо вам не вдалося уникнути неприємностей, відразу телефонуйте за номером 102!
Автомобілі в Україні коштують чимало, а от зберігаються зазвичай погано – велика частина автовласників залишають авто у дворі під відкритим небом. 
Природно, що для злочинців авто стають ласою здобиччю: по-перше, викрадений автомобіль можна продати, по-друге, його можна розібрати і реалізувати на запчастини...
Ковельський відділ поліції ГУ НП у Волинській області.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 585
Читати далі
08.09.2016

izobrazhenie_020Успіхів на Ріо-2016!

Ковельчанин Віталій Романчук у складі збірної команди України бере участь у XV Паралімпійських іграх, які відбуваються цьогоріч 7-16 вересня в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відразу після завершення там Олімпійських ігор.
Напередодні  із спортсменом зустрілись представники влади, тренери, юні футболісти міста.
Про досягнення нашого земляка присутнім розповів заступник міського голови Ігор Прокопів. Зокрема, він зазначив, що Віталій Романчук — член збірної паралімпійської команди України з футболу, володар міжконтинентального кубка світу (2013 рік), чемпіон Європи (2014 рік), віце-чемпіон світу (2015 рік). У Ковелі Віталій виступав у складі команди "Шанс-Авто".
Як запевнив спортсмен, в Ріо вони їдуть за перемогою, налаштовані на хороший результат. Для цього досить інтенсивно тренуються. Щойно вони повернулись з Австрії. Команда у хорошій фізичній формі, має сильний моральний дух. 
— Ми переконані, що Віталій з гідністю представить наше місто на Паралімпійських іграх, — наголосив  Ігор Прокопів. 
Він передав вітання від міського голови Олега Кіндера та фінансову допомогу у розмірі десять тисяч гривень, які були виділені з бюджету міста на підготовку футболіста до престижного світового спортивного форуму.
Вдалого виступу Віталію Романчуку побажала  і секретар міської ради Віра Федосюк.
Слова підтримки звучали від  присутніх у залі. Усі щиро раділи за Віталія, адже участь у Паралімпіаді — це уже перемога у його житті.
НА ЗНІМКУ: Віталій РОМАНЧУК.
Фото з архіву відділу.
Ковельчанин Віталій Романчук у складі збірної команди України бере участь у XV Паралімпійських іграх, які відбуваються цьогоріч 7-16 вересня в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відразу після завершення там Олімпійських ігор.
Напередодні  із спортсменом зустрілись представники влади, тренери, юні футболісти міста.
ххх
Будівлю поліклініки планують реконструювати

Про реконструкцію двоповерхової будівлі поліклініки (розташованої в дворі) по вулиці Незалежності, 122,  яка є пам'яткою архітектури місцевого значення, йшлося на засіданні комісії з розгляду питань списання основних засобів...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 491
Читати далі
08.09.2016
ГОРОСКОП
(з 12 по 18 вересня)

скачанные файлыГОРОСКОП

(з 12 по 18 вересня)

ОВЕН. На цьому тижні випаде можливість відновити старі контакти і зв’язки. В особистому житті вас чекає несподівана зустріч.
Телець. Якщо ви давно мріяли щось змінити, дерзайте. Зміни чекають і в особистому житті. Вихідні краще провести в колі рідних та близьких.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 517
Читати далі
12