Добрими справами славиться колектив комунального закладу “Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені Євгена Кондратовича”, який очолює Заслужений тренер України, депутат міської ради Олена Клімашевська. Тут працюють знаючі і досвідчені тренери й викладачі, які дали путівки у великий спорт багатьом своїм вихованцям. Вони демонструють високі результати у змаганнях різного рівня, гідно примножують традиції старших поколінь фізкультурників і спортсменів Ковельщини, самовіддано захищають честь рідного міста, Волині й України у чемпіонатах і турнірах.

НА ЗНІМКУ: кращі вихованці КДЮСШ імені Євгена Кондратовича з директором закладу Оленою Клімашевською.

Фото з архіву редакції.

Добрими справами славиться колектив комунального закладу “Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені Євгена Кондратовича”, який очолює Заслужений тренер України, депутат міської ради Олена КЛІМАШЕВСЬКА. Тут працюють знаючі і досвідчені тренери й викладачі, які дали путівки у великий спорт багатьом своїм вихованцям. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 693

Погода в Ковелі  

8-13 вересня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 616

Знову дзвоник кличе в школу...

Щороку Першовересневе свято за традицією збирає на подвір’ї загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 усю шкільну родину.  Цей день завжди особливо урочистий і хвилюючий, адже саме з нього починається незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, нових звершень та починань... 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 485

Питання утилізації сміття уже багато років залишається актуальним для Ковеля. І якщо раніше воно розглядалося у площині пошуку інвестора для будівництва сміттєпереробного заводу, то тепер суть проблеми дещо змінилася. 

Приклад Грибовицького сміттєзвалища під Львовом показав ще одну небезпеку, яку криють в собі переповнені звалища побутових відходів. Гази, що утворюються в результаті розпаду органіки, можуть призвести до надзвичайної екологічної ситуації, спричинити зсуви та обвали. Як це сталося на Львівщині, де трагедія призвела до людських жертв. У травні цього року на найбільшому в Україні сміттєзвалищі спалахнула пожежа. Її гасіння тривало три дні. Попри те, що рятувальники приборкали вогонь, на місці залишились чергові машини на випадок повторного загорання. Того ж дня трапився обвал сміття, під завалами якого опинилося четверо пожежників.

У Ковелі про попередження такої потенційної небезпеки заговорили ще минулого року, а у березні нинішнього було укладено меморандум про співпрацю при реалізації проекту дегазації Люблинецького полігону ТПВ з відомою у світі голландською інвестиційною компанією «Озон Інвестмент». Це підприємство має намір добувати біогаз, який потім у результаті спалювання вироблятиме електроенергію. Проведена дегазація сміттєзвалища зменшить ризики екологічної загрози.

Ще у 2013 році міська влада Ковеля була досить близькою до вирішення проблеми з побутовими відходами, кількість яких на місцевому сміттєзвалищі зросла до критичних масштабів. Саме тоді Ковель отримав пропозицію від інвестиційної компанії «Марконі» щодо будівництва заводу з переробки твердих побутових відходів. Питання, яке могло б згуртувати громаду, перейшло у площину політичну та розділило думки ковельчан. Інвестор, не бажаючи розпочинати свою діяльність в епіцентрі політичних перипетій, відмовився від своїх намірів. Соціальну напругу в місті було знято, проте загроза екологічного лиха залишилася. 

Тож міський голова Олег Кіндер звертається до громадськості з розумінням поставитись до існуючої проблеми та підтримати наміри влади щодо пошуку її розв’язання. Якщо проект по дегазації сміттєзвалища буде реалізовано – потенційна небезпека повторення в Ковелі «грибовицького досвіду» знизиться до мінімуму. 

Разом з тим, місто все ще чекає на інвестора, який збудує завод з переробки твердих побутових відходів. Адже земля для місцевого сміттєзвалища орендується в Зеленської сільської ради, і збільшувати територію під складування відходів немає можливості. За 17 років існування сміттєзвалища межі земельної ділянки збільшилися втричі. Зараз вона займає площу понад 5 гектарів. Лише за минулий рік на полігон вивезено майже 30 тисяч тонн сміття. 

Про утримання полігону ТПВ в урочищі “Люблинець” доповідав депутатам на 12-й сесії міської ради начальник управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства  Віталій Донець (про це інформував офіційний сайт Ковельської міської ради. З деталями можна ознайомитись в рубриці «Новини» за 29 липня). Аби зменшити накопичення побутових відходів на полігоні, КП «Добробут» також уклало угоду з підприємством «Укр-Пол М» на влаштування сортувальної лінії, яка має бути введена в експлуатацію у третьому кварталі 2016 року. 

Довідково.

Угода про наміри щодо співпраці при реалізації проекту дегазації полігону твердих побутових відходів укладена з ТзОВ «ОЗОН ІНВЕСТМЕНТ» 16.03.2016 р.

Основні моменти Угоди:

зменшення навантаження на полігон твердих побутових відходів, розташованого в урочищі «Люблинець»;

зменшення шкідливих викидів з полігону твердих побутових відходів (дегазація);

реєстрація на території м. Ковеля підприємства, що входить до групи компанії OZONE (сплата обов’язкових податків і зборів до міського бюджету);

дольова участь підприємства у реалізації заходів із покращення екологічної ситуації в місті (орієнтовно 140 тис. грн. в квартал).

Наталія Михайлюк.

Питання утилізації сміття уже багато років залишається актуальним для Ковеля. І якщо раніше воно розглядалося у площині пошуку інвестора для будівництва сміттєпереробного заводу, то тепер суть проблеми дещо змінилася. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 774

Особисто для мене ковзани та м’ячик — це спорт з мого дитинства. Кого, бувало, не спитай, усі катались на ковзанах, копали м’яч, «ганяли» шайбу. Пам’ятаю, тоді в кожній сім”ї, де були дітки, обов’язково мали санчата, велосипед і ковзани. Дівчатка мріяли стати видатними фігуристками, а хлопці — хокеїстами чи футболістами. Тепер дітям купують комп’ютер замість санчат, ровера та ковзанів, разом узятих. Та й мамин чи татів планшет у своїх рученятах вони тримають частіше, ніж дорослі.

Так, себе в дитинстві теж не завжди пам’ятаю за книжкою, але тоді у 80-ті – на початку 90-их — без ковзанів узимку та тенісної ракетки влітку ніхто з моїх ровесників не міг прожити й дня. Звичайно, подивитись мультфільми по телевізору теж був великий «кайф», але «хованки» і «здоганялки» ні на що не могли проміняти. На жаль, дітей сьогодні практично неможливо відірвати від комп’ютера, але це обов’язково треба робити.

Мабуть, не всім батькам відомо про те, що комп’ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Скільки дітей в Україні вже догралися до стану «ігроголіка», ніхто не підраховував. Але, що їх багато, – це факт. 

Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння біля комп’ютера виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді – і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість. 

Тому такий потяг до віртуального світу в дитячому віці – це особлива проблема. Сучасні малюки на «ти» з комп’ютерами та смартфонами, ще навіть не вміючи писати та читати. Однак, чи варто дорослим радіти таким успіхам їхніх нащадків? Мабуть, що ні. Бо діти, які життя не уявляють без електронних «друзів», ризикують власним здоров’ям. 

Звичайно, таку залежність не вважають хворобою, бо для її лікування не виписують пігулок. Але деякі батьки «рецепт» повноцінного гармонійного розвитку дітей таки знають. 

«У нашій сім’ї і я, і чоловік, пильно слідкуємо, щоб у житті було місце і для цифрових технологій, і звичайних футболу, бадмінтону, велосипедних прогулянок, після котрих ми почуваємося бадьорими. Проблема не в електронних пристроях, а в часі, який їм присвячується, та вмінні знайти альтернативу», — каже одна моя знайома (до речі, у котрої, як і в чоловіка, професійне життя тісно пов’язане з комп’ютером).

Аби відволікти своїх дітей від дорослої компанії або ж просто «відпочити» від них, сучасні батьки часто тицяють їм до рук планшет чи смартфон, мовляв: «На, сонечко, побався з «котиком», тільки не заважай». А «сонечко» ладне сидіти над тим віртуальним звірятком годинами: «годувати» його, «пестити», «спатоньки вкладати»… А от якесь цілком реальне бездомне кошеня навряд чи дочекається такої ласки. Бо ж матуся за це тільки насварить: куди ж – воно таке замурзане та брудне.

А що вже казати про підлітків, які без комп’ютера, як риба без води? Ні навчання, ні дозвілля без нього для більшості з них неможливе. Й батьки нічого проти цього не мають. А даремно. Бо інколи такий потяг до комп’ютерних технологій може дати протилежний очікуваному ефект. 

Інтернет, ігри, віртуальне спілкування – ось що «прив’язує» дітей та підлітків до комп’ютера. Їх зовсім не лякає те, що від комп’ютера можна легко стати залежним, як від алкоголю, наркотиків або азартних ігор. Точнісінько так само, як і азартні гравці, залежні від Інтернету мимоволі вкладають у свій комп’ютер та віртуальне спілкування гроші та час. Вони можуть не помічати всього, що діється навколо, і шукати задоволення у спілкуванні з машиною чи віртуальними друзями.

Син однієї моєї знайомої Тарас з раннього дитинства був дуже активним і допитливим хлопчиком, його все цікавило, все займало. Він добре навчався, але, перейшовши з початкової школи в середню, став зазнавати труднощів у спілкуванні з однолітками – хлопчик почав захоплюватись комп’ютером. 

Тоді як після школи інші діти йшли гуляти, Тарас весь вільний час просиджував за відеоіграми. А згодом, вигадуючи різні причини, почав пропускати уроки, аби зайву годинку провести у Інтернет-клубі (під виглядом таких на початку 2000-х років ігрові зали відкривали на кожному кроці). Ледве витягнувши дев’ять класів, вирішив попрощатися зі школою, яка «відволікала» його від «віртуалу».

Батьки намагались заборонити сину грати в комп’ютерні ігри і, навіть, обрізали дроти, але це не зупинило підлітка. Тоді вони просто відібрали у нього комп’ютер. А той в результаті поїхав жити у Київ… в Інтернет-клуб.      

Комп’ютерна гра – це особливий, віртуальний світ, де легко задовольнити основні потреби підлітка. Тут можна відчути себе героєм, який може все або багато з того, що забороняється йому в реальному світі. 

А який «репертуар», що пропонують розробники комп’ ютерних ігор? Переважно всілякі там «війнушки». Розвиваючих ігор дуже мало. А «стрілялок-вбивалок»у нас й без того в країні, на жаль, вистачає. Агресивне середовище навколо дитини, помножене на його індивідуальні особливості, добра характеру підлітка не додадуть. 

І знову пригадую проблеми, які мала моя знайома з сином-ігроманом, який настільки «завис» у віртуальному світі, що, аби посидіти зайву годину в інтернет-клубі, обзавестися власними електронними «друзями», почав «підчищати» кишені батьків. Коли ж останні нарешті помітили, що сімейний бюджет збіднів на немаленьку суму, навіть подумали, що до їхньої оселі заліз злодій. Звернулись у міліцію, де й відразу з’ясували, ким виявився їхній злодюжка.

Але з іншого боку компютер, інтернет – це факт сучасної дійсності. Це майбутнє, відгороджувати від якого підлітків у жодному разі не можна. 

«Спробуйте навчити дитину бачити в комп’юторі не іграшку, а помічника в навчанні. Нам це, наприклад, вдалося, — радить мама десятирічного Сашка, який раніше надовго не розлучався зі своїм електронним «другом». – Ми використовуємо комп для навчання, купуємо гарні навчальні, розвиваючі диски з мови, математики, історії тощо. І ігри є різні, не обов’язково стрілялки-доганялки, а такі, над якими треба подумати. А ще дитину потрібно зайняти чимось – книги, розваги на вулиці, спортивні секції й не тільки. З того часу, як наш Сашко пішов на футбол, комп’ютер відійшов на другий план». 

Що ж, по-моєму, хороший приклад для наслідування. Тож, шановні батьки, візьміть на замітку і контролюйте час, який ваші діти проводять перед монітором, біля якого сьогодні вони ладні днювати й ночувати.  

Вікторія ЗІНЧУК.

Особисто для мене ковзани та м’ячик — це спорт з мого дитинства. Кого, бувало, не спитай, усі катались на ковзанах, копали м’яч, «ганяли» шайбу. Пам’ятаю, тоді в кожній сім”ї, де були дітки, обов’язково мали санчата, велосипед і ковзани. Дівчатка мріяли стати видатними фігуристками, а хлопці — хокеїстами чи футболістами. Тепер дітям купують комп’ютер замість санчат, ровера та ковзанів, разом узятих. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2008

25 років Незалежності – це вагомий привід для оцінки досягнутого всіма нами і прискіпливого аналізу невирішених питань і нерозв’язаних проблем.

Освіта у цьому контексті є найважливішою ланкою суспільного організму, де формується майбуття держави, тому до неї й увага особлива. 

Незадовго до початку нового навчального року відбулося розширене засідання колегії управління освіти м. Ковеля. З доповіддю на ньому виступив начальник управління Віктор Бичковський.

Він зазначив, що в дошкільних закладах виховується і навчається 3261 дитина, у загальноосвітніх, враховуючи спеціалізовані, — 8714 учнів.

25 років Незалежності – це вагомий привід для оцінки досягнутого всіма нами і прискіпливого аналізу невирішених питань і нерозв’язаних проблем.

Освіта у цьому контексті є найважливішою ланкою суспільного організму, де формується майбуття держави, тому до неї й увага особлива. 

Незадовго до початку нового навчального року відбулося розширене засідання колегії управління освіти м. Ковеля. З доповіддю на ньому виступив начальник управління Віктор Бичковський.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1095

1 вересня. День знань у Ковельському промислово-економічному коледжі Луцького національного технічного університету.  Студенти-випускники спеціальності «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті» – переможці у номінації «Найкраща група 2014-2015  навчального року» з адміністрацією коледжу (на знімку).

Фото 

з архіву коледжу.

1 вересня. День знань у Ковельському промислово-економічному коледжі Луцького національного технічного університету.  Студенти-випускники спеціальності «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті» – переможці у номінації «Найкраща група 2014-2015  навчального року» з адміністрацією коледжу (на знімку).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 606

Благослови нас, добрий Боже, 

Благослови, Пречиста Мати.

Хай Ваша ласка нам поможе

Щасливий рік шкільний почати!

Ця поетична молитва наймолодших гімназистів стосується кожного: учнів, вчителів, батьків і не менше – керівників влади.

Свято Першого дзвоника та Дня Знань – це празник душі. До нього готуються ціле літо. Ремонтують приміщення, покрівлі, сантехнічні мережі, закуповують інвентар, приладдя, господарчі товари і прихорошують класні кімнати.

Вдумайтесь у цифри: з міського бюджету на все це витрачено майже 9 мільйонів гривень! Не були в стороні спонсори і батьки – від них надійшов до шкіл майже мільйон. 

Віддача більш, ніж позитивна. Учні шкіл успішно підтвердили знання під час незалежного зовнішнього оцінювання, 45 кращих (12,2% від загальної кількості) випускників вибороли золоті та срібні медалі (25 і 20 відповідно). Більшість випускників вступила до престижних вишів України на державну форму навчання.

У цій наполегливій боротьбі за міцні знання міська гімназія увійшла в число кращих навчальних закладів Волині, а з предметних олімпіад та у конкурсних змаганнях ВО «МАН» стала першою в місті. Тому для них празник – свято із радістю в очах. 

…Чітко карбують крок кращі учні при внесенні прапорів України та гімназії. Піднесено злітає над майданом Державний Гімн України. Урочисто входять першокласники. І… хвилина мовчання та скорботна «Плине кача». Квіти до пам’ятних місць дружно поклали кращі гімназистки.

Це – данина пам’яті тим, хто заради возвеличення Держави, її слави та благополуччя віддав своє життя на полі бою. 

Олена Вальчук, директор гімназії, щиро вітає учнів, батьків та вчителів із святом і надає слово гостям. Серед них – Лариса Жаб’юк, головний спеціаліст міського управління освіти, Наталія Остапенко, менеджер Ковельського представництва благодійного фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». За рахунок фонду в кращих таборах Буковеля оздоровились півсотні дітей – переможців олімпіад. 

Кращі учні гімназії Валерія Мозгова, Діана Яновець та Ганна Кухаренко нагороджені Дипломами переможців у літературно-поетичних конкурсах, які відбувалися там, та книгами з автографами авторів. Пані Наталія вручила ці нагороди учням. З вітальним словом виступив й автор цих рядків.

Зворушливо було бачити, як з материнських рук Ірини Мержвинської, Наталії Матюшок та Лідії Васильковської класним керівникам гімназійних першокласників вручили вишиті рушники-обереги. Що не кажіть, а традиція багатозначуща: вчіться, научайтеся з українським народом у серці!

Як і годиться, Руслана Шворак, заступник директора гімназії, поіменно озвучила всіх тих, хто перший раз зайде у гімназійний клас. І ось вона, неповторна мить – старшокласник, стрункий легінь, Юрій Прокопчук із квіточкою-дівчинкою Надійкою Ілюшик мелодією першого дзвоника сповістили про початок нового навчального року.

Що ж, у добру путь! Щасти Вам, вчителі, учні і батьки! Ви – надія України.

А Сонце усміхалося і навіювало поетичні рядки:

Дзвоник кличе на старт, у шкільну 

заметіль,

У сонячні класи вічно юної школи.

Буде цукор солодкий, смакуватиме сіль,

Та дарма – цих хвилин не забути ніколи.

Знай: знання – запорука твого 

майбуття,

Це основа народу і слава твоєї країни.

Підкоряти вершини – вперед, з 

завзяттям,

Вікторії гімн понад Ковелем лине.

Струнко стали в ряди школярі й вчителі.

Тут очільники влади й батьки у надії.

Не поскупимось славою. Рідній землі

Подаруємо працю. Вітер гідності віє.

Не буває життя без поразок й пригод.

Ти спіткнувсь – не біда. Не шукаєм 

провини.

Руку ближньому дай. Хай добра 

хоровод 

Закружляє у танці в пориві єдинім.

Перший дзвоник дзвенить. Кличе учнів 

на старт.

Приготуйсь до забігу! Йдуть секунди й 

хвилини.

Спрагла юна душа козацький п’є гарт. 

З Богом – в дальній похід до щасливої 

днини!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Ця поетична молитва наймолодших гімназистів стосується кожного: учнів, вчителів, батьків і не менше – керівників влади.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 761

В усіх школах Ковельського району 1 вересня відбулося свято Першого дзвоника. 572 першокласники  вперше сіли за шкільні парти.

Урочисто  його відзначили у ЗОШ І-ІІІ ст. с. Радошина. Школярі, вчителі, батьки, представники влади та духовенства зібрались біля школи, щоб разом розпочати новий навчальний рік. 

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять всіх, хто поліг за волю й незалежність України.

З привітаннями та настановами до школярів  звернулися: директор школи Олександр Степанюк, перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, сільський голова Дмитро Ковган та інші.

Роман Кульцман висловив подяку директору школи за роки самовідданої праці, вручив квіти та представив педагогічному та учнівському колективам нового директора школи Михайла Щесюка, який подякував за висловлену довіру та привітав з Днем знань. 

Особлива увага на святі була, звичайно, першокласникам, які вперше сядуть за шкільну парту.  Учні старших класів традиційно привітали першачків. Незабутньо і зворушливо звучали вірші з уст маленьких першокласників, які вже сьогодні вперше у своєму житті сядуть за парти. Для них – це початок шляху у Країну Знань. Тому особливо цінно, щоб він запам’ятався дітям як важливий день, з якого розпочинаються несподівані відкриття, захоплюючі зустрічі, цікаві враження. 

На завершення урочистої лінійки хвилююче зазвучав дзвіночок у руках маленької першокласниці, який покликав школярів до класів на перший урок. 

l

Привітати учнів, батьків та вчителів із Святом першого дзвоника у ЗОШ І-ІІІст. с. Дрозднів завітав перший заступник голови районної державної адміністрації Роман Кульцман.  Він побажав, щоб цей навчальний рік відкрив перед молоддю нові горизонти пізнання себе і світу, вчителів надихав успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей.

Сільський голова Ніна Колочун, вітаючи присутніх зі Святом знань, побажала школярам  гарного  навчання, а педагогам – вміння знайти підхід до кожної дитячої душі та розуму, аби не лише дати їм знання, але й виховати справжніх  людей-патріотів, здатних  любити свій народ, батьків, друзів та Україну.

За традицією, про свої плани та мрії розповіли першокласники, вони ж послухали поради старших товаришів – учнів одинадцятого класу.

Пролунав довгоочікуваний Перший дзвоник, який покликав у світ знань юних мешканців Дрозднівської сільської громади.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.

НА ЗНІМКУ: свято Першого дзвоника в школі с. Радошина.

Фото з архіву відділу.

В усіх школах Ковельського району 1 вересня відбулося свято Першого дзвоника. 572 першокласники  вперше сіли за шкільні парти.

Урочисто  його відзначили у ЗОШ І-ІІІ ст. с. Радошина. Школярі, вчителі, батьки, представники влади та духовенства зібрались біля школи, щоб разом розпочати новий навчальний рік. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1022

Моя  чергова зустріч з ієромонахом греко-католицького храму Миколая Чарнецького отцем Леонідом Григоренком викликана багаточисельними зверненнями читачів. На інтернет-сайт та безпосередньо до редакції «Вістей Ковельщини» надходять подяки за велику духовну і моральну допомогу, яку він надає людям, дотримуючись правила: «Не відмов».

«Він – справжній посередник між Людиною і Богом», – стверджують люди.

У 2012 році «Вісті Ковельщини» уже писали про отця Леоніда як цілителя, священика і поета. Виконуючи побажання читачів, цими днями ми знову зустрілися з ним.

–Отче Леоніде, в Ковелі, на Волині,  Івано-Франківщині та у всій Україні та за її кордонами Вас знають як духовного цілителя. Ваша лікувальна практика змінилася, вдосконалилась?

– Маю заперечити: це не лікувальна практика, а душпастирське служіння. В обов’язок кожного священика входить обов’язок молитися над хворим. Стукати у двері Неба. Ось приклад із життя святого о. Піо. Він мав дар зціляти. Дар екзорцизму – виганяти злих духів. Прозорливо бачив стан душі людини.

Рани Ісуса він носив на своєму тілі. У нього була мрія життя – побудувати лікарню, де б християнські лікарі ставилися до хворих істинно по-християнськи й оздоровлювали їх. На кошти меценатів, вдячних жертводавців в місті Сан Джовані  Ротондо така лікарня постала.

Та сталося непередбачуване: головний будівничий, який вдень і вночі жертвував себе будові, захворів на рак. Отця Піо попросила дружина хворого про зцілення. Та й сам цілитель молився за друга і помічника.

Та марно: чоловік помер. Тоді, як це буває, жінка звинуватила о. Піо в шарлатанстві. Кричала, що він не святий і не чудотворець. Вимордувавшись горем, стражданнями, вона заснула. І їй прийшло видіння. На небі, біля великої брами, стоїть отець Піо і з усіх сил стукає кулаками, щоб брама відчинилася. Кров стікає по зап’ястях рук, але двері залишаються зачиненими. Після пробудження, стривожена і настрахана жінка прибігла до храму і попросила пояснити суть побаченого у сні.

Святий Піо відповів: «Ми є тільки ті, що стукають у браму Неба. А Бог визначає, кому відчинити, а кому – ні. Ви хотіли, щоб ваш чоловік затримався на цій Землі та був з нами. Але ж Бог приготував чоловіку іншу небесну нагороду за його щиру жертовну працю. То ж славмо Бога навіки віків».

– Люди шукають зцілень від раку, аутизму, алкоголізму і навіть від сімейних конфліктів, про  що пишуть до редакції.

– У їхньому менталітеті накопичилося багато магічного сприйняття і розуміння. Завдання душпастиря  – допомогти людині  віднайти живу особу Ісуса Христа. Не тільки віднайти Його силу, цілющі бальзами на рани, а, перш за все, пізнати особистісно свою любов до Нього. Приходити до храму не тільки тому, що з’явилися проблеми,  які потрібно за будь-яку ціну вирішити. Найголовніше, щоб людина йшла сюди з розумінням: я люблю Тебе, Ісусе. З Тобою готовий (а) зносити всі терпіння, щоб виконати Твою волю.

Свята Фаустина (Ковальська із Кракова) мала багато дарів від Бога. Дар проникнення у людські серця, через які вона відчувала стан людських душ,  спричинив у її єстві внутрішні стигми. На своїй душі вона переживала рани Ісуса. У неї був дар перебування у двох місцях (білокація), тобто вона могла бути у своїй келії і одночасно – біля помираючого, якого вона не знала.

Вона огортала Божим милосердям душі, які були за крок до Вічності. І від неї відступали темні ворожі сили. Свята Фаустина мала великий дар Любові до Бога і людей. Вороги не витримували цього дотику Любові. Вони виходили з пекла, і являлися у вигляді жахливих потвор із страшними погрозами вічних мук.

«Звідки вас так багато взялося?», – запитувала свята.

«З озлоблених людських сердець, які ти відмолила», – відповідали чудовиська хором.

У святої Фаустини був дар відмолювання озлоблених життям людських сердець.

Вороги доброти Божої верещали: «Ми трудилися, щоб загубити ці душі, а ти відібрала їх у нас!».

У відповідь свята Фаустина писала: «Для мене жоден з цих дарів не є гарантією святості, ані спасіння моєї душі. Бо я найбільше прагну дару з’єднання моєї волі із Твоєю, Ісусе. І нема для мене більшого прагнення і більшої мрії, як та, щоби наші серця були злучені в одне, щоби моя воля була Твоєю, а Твоя – моєю».

Свята Фаустина прожила 33 роки. Господь постійно являвся їй. Вона стала апостолкою милосердя. Святійший Отець папа Франциск в цьому році Божого милосердя у своїй буллі «Обличчя милосердя» закликав наслідувати святу Фаустину і молитися про її заступництво.

– Один із читачів (Мар’ян) пише, що він захворів після того, як відвідав слов’янську  громаду, а в той час там сидів католицький священик: «Він мене прокляв. Допоможіть!».

– Потрібно розуміти, і на це звертає увагу папа Франциск всіх священиків, що ми є слуги милосердя Божого, а не його власники. Священство дане Богом не для владарювання над кимось, а для служіння у милосерді. Як ті, що перші зазнали Божого милосердя і потому діляться з тими, що його потребують.

– Україна в руїнах та вогні війни. Де вихід? Що у нас не так? Невже Бог від нас відвернувся?

–11 вересня 2011 року у Нью-Йорку відбувся страшний теракт. Під руїнами хмарочосів вмирали люди. Живі шукали своїх близьких та рідних. Серед них був священик, забруднений, зчорнілий, який намагався рятувати людські душі. Сердитий натовп накинувся на нього. Окремі кричали: «Де Ваш Бог? Де Ваш Бог?».

До них підійшла бідна жінка, яка шукала своїх дітей. Вона чула ті нарікання і сказала: «Та Бог тут був, поки ми його не прогнали своїм життям у гріховності».

Бог безперестанно прагне добра. Він може в океані свого милосердя розчинити наше минуле, яким би воно не було.

Адже сказав Господь святій Фаустині: «Збери із всього світу найбільших грішників. Нехай їх буде стільки, як піску на морі, та я їх зцілю. Але найбільше Мене ранить те, що люди не довіряють Моєму милосердю. Це  Мене ранить більше, ніж те, що вони грішать».

А ще Господь наголосив, що ми живемо в час Божого милосердя, після якого наступить епоха справедливості. Тоді потемніє небо, і на Ньому з’явиться великий Хрест. З місць, де були рани Ісуса, будуть світитися промені. Господь прийде, як справедливий суддя.  Для того, хто не встиг стати Божим Милосердям для інших, – час справедливості Божої може стати страшним. Милосердя увінчує справедливість Божу. Тому Господь допускає терпіння,  страждання (немов кару), щоби людина очистилася від озлобленості серця, пом’якшала душею, щоб могла повністю і беззастережно довіритися Всевишньому, щоби гаслом життя стали слова, написані на образі милосердя Божого: «Ісусе, я Тобі довіряю».

– І як вінець розмови запитання: чи можна до Вас звертатися православним християнам.

–Милосердя міжконфесійне, бо воно – від єдиного Бога. Тому кожна людина, нехай і мусульманин чи православний християнин, може звертатися до іншої людини з проханням розділити Боже милосердя. Контактний телефон: 098-221-44-88.

Розмову вів 

Анатолій СЕМЕНЮК.

Моя  чергова зустріч з ієромонахом греко-католицького храму Миколая Чарнецького отцем Леонідом Григоренком викликана багаточисельними зверненнями читачів. На інтернет-сайт та безпосередньо до редакції «Вістей Ковельщини» надходять подяки за велику духовну і моральну допомогу, яку він надає людям, дотримуючись правила: «Не відмов».

«Він – справжній посередник між Людиною і Богом», – стверджують люди.

Розмову вів Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 1069