27.10.2016

судТринадцять років боротьби за справедливість

Волині правозахисниця Галина Артюшенко перед початком чергової сесії міської ради повідомила:
– Є важлива інформація: ковельчанин у Європейському суді виграв справу "Марчук проти України".
Сказане мене зацікавило, адже, коли не помиляюсь, подібного прецеденту в історії міської громади ще не було.
– А де можна ознайомитися з матеріалами справи? – запитав я.
– В інтернеті  у моєму блозі, який так і називається: "Блог Галини  Артюшенко". Вам знати про це слід неодмінно, адже "Вісті Ковельщини" про ту  трагічну історію в сім'ї Марчуків писали 27 листопада 2003 року.
Слова Галини Олексіївни розбурхали спогади, і я вирішив переглянути підшивку міськрайонки за той рік. Швидко знайшов згаданий номер. На 4-й сторінці його було вміщено розлогу статтю відомої на Волині журналістки Валентини Блінової, яка у той час працювала у "Волинських губернських відомостях", під заголовком: "Дитина померла в лікарні. В її смерті медики звинувачують матір" (№ 43 від 23 жовтня 2003 року).
На прохання тодішнього міського голови Ярослава Шевчука, завідувача відділу охорони здоров'я міськвиконкому Анатолія Джигуна, батьків померлої дитини, за згодою автора, редакція передрукувала статтю з обласної газети, заодно подавши коментар Ковельського міжрайонного прокурора, старшого радника юстиції Сергія Масалова, який зазначив: "Ковельською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку, до якої було залучено спеціалістів управління охорони здоров'я Волинської облдержадміністрації, і встановлено, що внаслідок несвоєчасної і некваліфікованої медичної допомоги та неналежного виконання медичними працівниками Ковельської ЦРЛ професійних обов'язків, внаслідок несумлінного до них ставлення, спричинено смерть неповнолітньої Марчук Дарії Андріївни…".
Здавалося б, справа зрушила з місця, розслідування відбудеться швидко й без зволікань, а винних притягнуть до відповідальності. Однак сталося не так, як гадалося. Вміщуючи матеріал, ні я, ні мої колеги-журналісти навіть не уявляли, наскільки довго триватиме ця конфліктна ситуація. Тим часом драматизм її з  бігом часу наростав.
Як пише у своєму блозі Галина Артюшенко: "Андрій Васильович роками оббивав пороги міліції, прокуратури, судів, бо вирішив добиватися справедливості, іти до кінця і, не зважаючи на те, що на досудовому слідстві з кримінальної справи зникли речові докази (зразки, відібрані з трупа дитини, результати аналізів, що два роки кримінальна справа ще "розгулювала" по судах), все ж таки згодом суд поставив крапку.  
Вироком Турійського районного суду Волинської області від 26.10.2009 року було доведено винність лікаря-інфекціоніста у вчиненні злочину: "Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого", а після повторного розгляду справи вироком того ж суду від 30.06.2010 року  було доведено аналогічні обставини смерті дитини: "...підсудна  без поважних причин не почала негайно вживати до Марчук Д. А. реанімаційні заходи не лише при зупинці у хворої дихання та серцебиття, а й при різкому порушенні їх функцій з розвитком у неї дихальної  і серцевої недостатності". 24  вересня 2010 року вирок набрав законної сили.
Цей обвинувальний вирок став підставою для звернення Марчука з цивільним позовом до суду про відшкодування завданої  шкоди. І тут почалась нова тяганина – уже в цивільному процесі.
Майже протягом двох місяців  після подання цивільного позову усі  служителі ковельської Феміди, по черзі, як під копірку, писали заяви про самовідвід, вказуючи одну і ту ж причину -  що кожен суддя і члени його сім'ї,  постійно або періодично обслуговуються, лікуються, проходять  медогляд або просто звертаються за медичною допомогою у Ковельську лікарню, яка є відповідачем у справі…
Цивільний позов Марчука А. В. до Ковельського МТМО в кінці-кінців розглянув Старовижівський районний суд, стягнувши на користь Марчука А. В. 20000,00 грн. моральної шкоди".
На цьому Андрій Марчук, однак, не зупинився і звернувся до Європейського суду з прав людини, який разом з іншими порушеннями встановив, що національні органи не здійснили оперативного розгляду цивільного позову Марчука А. В. до Ковельського МТМО про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину.
З урахуванням обставин справи і в інтересах належного здійснення правосуддя, Президент секції Європейського суду надав право Артюшенко Г. О. представляти заявника відповідно до Правила 36 § 4 (а).
28 липня 2016 року Європейський суд з прав людини визнав заяву ковельчанина Марчука А. В. прийнятною і постановив, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити Марчуку А. В. чотири тисячі євро відшкодування моральної шкоди.
28 вересня 2016 р.   Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення Європейського суду з прав людини від 28. 07. 2016 року у справі "Марчук проти України", остаточне рішення виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Грошові кошти стягнуті з держави-боржника та перераховані стягувачу Марчуку Андрію Васильовичу платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 22. 09. 2016 року за № (…)  115846,80 грн. (еквівалент 4000 євро). Копія постанови надіслана сторонам.
 Андрій Васильович каже, як пише Галина Артюшенко, "що для нього не надто важливо, яка сума відшкодування йому присуджена, бо його донечку Даринку  йому не поверне ніхто, ніколи і ні за які кошти! Зараз  їй уже виповнилося б 15 років... 
Він наголошує, що пройшов через "м’ясорубку" українського правосуддя не для того, щоб здобути грошову вигоду,  а боровся задля того  до кінця, щоб доказати всім, що справедливість існує, що можна довести вину лікарів і закріпити її рішенням Європейського суду". 
l

Волині правозахисниця Галина Артюшенко перед початком чергової сесії міської ради повідомила:

– Є важлива інформація: ковельчанин у Європейському суді виграв справу "Марчук проти України".

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 874
Читати далі
27.10.2016

6186110a4a3595e86fad2f946ff80017Коли  душа  просить  покаяння

І в мою душу стрілою колючою впивається думка: "Боже, скажи нам, грішним, чому ми з власної історії висновків не робимо і на чужій біді не вчимося?”.
У ХІХ столітті теж розбирали цей храм. Зламали кіот, а чудотворну ікону Божої Матері забрали, без благословення єпископа  намагались винести із церкви. Глузливо казали: "Що то за ікона така, щоб я її не взяв?". Тоді, у 1840 році, на тих руйнівників теж кара Божа впала: одному відняло руки, інший осліп, а третій розум втратив. Більше того, із розібраних матеріалів у Луцькому повіті намагались змайструвати новий храм, але не вдалося. Ось і запереч, що Господньої кари не буває.
А Василь Іванович продовжує сповідь:
– Мама у мене на руках помирала. Я ще був дитиною (14 років), не розумів нічого. Забіг в іншу кімнату і щось осудливе говорив проти Бога. Мамі було всього 42 роки. Я був невіруючим. Навернення до Бога прийшло після другого інсульту. Став до церкви ходити. Сьогодні тільки молитвою і живемо.
l
Знову до розмови долучається о. Леонід:
– Є лежачі хворі, які не каються. Скаржаться, що Бог їх покинув. Звинувачують Господа у своїх бідах. Погляньмо на світ іншими очима. Інфаркти, інсульти та інші немочі – це не кара, а дар, який розкриває живу людську Євангелію. Хвороби застерігають від пекла і навертають до Бога. Сьогодні Василь Іванович більше робить, ніж здоровий. Не подумайте, що старість чи хворість – це тупик. Ні! Він муки на любов змінює. Молитва та навернення до віри, Христа – це і є ціна Царства Божого. Вони дають уникнути великого лиха. Брак застави веде до останньої ядерної війни, яка усе знищить.
Вдумайтеся: пан Василь, як міг, боровся із злочинністю, корупцією, несправедливістю і не продався за гріш. У цьому  – його правда, честь і гідність людська, яка наближає його до Господа. Сьогодні, єднаючись серцем з Ісусом Христом, своєю вірою і правдою відкриває очі заблудлим та засліпленим.
Третій інсульт пана Василя – це світло Духа святого в його розумі, який проникає в серце. Саме тут проявляється сила Божа в немочі. Він – богатир, сильніший від невіруючих чемпіонів.
Бог ніколи не покидав його, а навпаки, оберігав для майбутньої стражденної, але святої місії. Як підтвердження, згадується випадок. У далекому безлюдному лісі стався інфаркт. Серце пана Василя зупинилося. Здавалося, все – кінець. Та раптом звідкілясь з'явилися машина і люди. Вони доставили Василя Івановича до лікарні, тим самим врятувавши від смерті.
Іншого разу він знову опинився на межі життя і смерті – тепер уже в лікарні. Не вдаємося в подробиці, але скажемо: якимось дивом залишився живим. Тоді лікар сказав: "Василю, у тебе сильний ангел-охоронець".
Все це невипадково, бо головним лікарем його був сам Господь, а сестрою милосердя – Матінка Божа, наша покровителька.
Життя багатьох людей нині переповнене наркотиками, алкоголем, розпустою, злодійством, хабарництвом. Василь Іванович своїми молитвами ніби  застерігає молодих і здорових від непоправної біди. Він, лежачи, б'є у "дзвони", озвучуючи свою наставницьку, просвітительську місію. Він має на це право. Сьогоднішнім  деяким поліцейським, прокурорам, суддям та чиновникам різних рангів нагадує, що честь, гідність і справедливість завжди вище від крадених чи награбованих мільйонів.
Проникніть у душу Василя Івановича. За болями й туманом сумнівів ви там знайдете велику Христову любов. Вона пульсує у його серці. На таких прикладах Бог перевіряє нас, змушує стати кращими, ближчими до Нього, очистити свою душу.
Про одну таку душу доречно розповісти. Один  місіонер в Африці намагався навернути до віри Христової плем'я туземців. Зібралися аборигени на майдані – слухають. У всіх  списи та ножі гострі і характери безкомпромісно жорстокі. Вислухали, не  сперечалися, але сказали: "Ми віримо тобі, але це має підтвердити наш старійшина. Якщо ти набрехав, ми тебе, як велить наш закон, стратимо".
Старійшина, глава племені, сивий мудрець, сліпий і глухий та ще й неходячий, мав винести вердикт. Довго водив старець руками навколо голови, серця і всього тіла місіонера. Нарешті озвучив (до щастя, дар мови не втратив) вирок: "Цій людині можна вірити".
Василю Беркоші, з погляду на його життя і покаяння, можна довіряти і вірити.
l
У цій розмові мимоволі постала тема  матері. Тому  мушу сказати й про це.
Колись юним і нерозумним я сказав матері: "Якби не ви, я досяг би захмарних висот, і в Києві був би великим". Мамі тоді було шістдесят, а мені двадцять, і я вимушений був бути біля неї поряд. Прозріння настало пізніше, я теж каявся за сказане. До останнього подиху я опікувався мамою. Мама  прожила 92 роки, і до сьогодні є моїм ангелом-охоронцем. Я завжди з гострим болем у серці переживаю чиєсь хамське, хоч, можливо, і не навмисне ставлення до мами.
Якось завітали до колеги на каву. Він, звертаючись до матері, що була поруч, сказав: "Мамо, ідіть в свою кімнату. Ви ж бачите, які поважні гості до мене прийшли".
Ми в один голос запротестували, але мама, яка була найповажнішою особою серед всіх нас, слухняно вийшла. Коли ж  хворості вже немолодого сина кліщем впилися у тіло, тоді наступило прозріння. Якось при зустрічі він сказав: "Може, то кара за те, що я маму рідну не поважав?..".
Пишу не заради марнославства. Хочеться зерно прозріння і любові посіяти у черстві душі. Заодно ще один випадок згадую, який до сих пір не дає спокою.
Мій  товариш юності виріс з простого селянина до посади майстра. Мама старенька, напівзігнута і виснажена працею, із села привозила сало, масло, сир, пироги, аби сину добре було та ситно. 
Вражений гординею і зверхністю,  син промовляв, точніше – наказував: "Мамо, не йдіть поряд. Мені соромно, що ви  сільська. Хтось знайомий побачить…".
І мама по ковельських тротуарах ішла за  своїм рідним сином на відстані двадцяти метрів. Помер він відносно молодим від якоїсь хвороби.
Випадковість? Але знову напрошується думка, що оті черствість, бездушність, гординя "з'їли" людське життя.
Це все – до сповіді Василя Беркоші. Переконаний, що той відчай, який він пережив біля помираючої матері, давно прощений. Хай святиться ім'я твоє, Мамо!
l
Папа Римський, святійший Отець Франциск для всіх віруючих і невіруючих людей планети  проголосив 2016 рік Роком милосердя. В Україні шаленіє сатана. Посередництвом війни, бандитизму, злодійства, корупції та жорстокості диявол хоче знищити нас, переконати що він – головний, а не Бог.
Але є такі воїни світла, як Василь  Іванович Беркоша, котрі борються з неміччю і злом своїм нескореним духом. Своєю жертовною молитвою вони творять милосердя. Він – вище хворостей, немочі. Як ми писали,  пан Василь, як справжній духовний наставник слідчих, патрульних, прокурорів, вказує шлях в русло навернення до Бога та Його істин.
Все в руках Господніх: здоров'я, удача, слава, муки, терпіння.
Подякуймо Василю Івановичу, що він із свого стражденного хреста несе нам милосердя, любов, віру і надію.
Тримайся, наш друже!
Кріпись, наш товаришу!
Ми знаємо: хрест на
 Голгофу
Нелегко нести.
Та в Бога Всевишнього
Немає страждаючих.
Бо їх – Царство Небесне
І світло святої мети.
Анатолій СЕМЕНЮК.

(Закінчення. Поч. у № 78 від 20 жовтня ц. р.).

І в мою душу стрілою колючою впивається думка: "Боже, скажи нам, грішним, чому ми з власної історії висновків не робимо і на чужій біді не вчимося?”. У ХІХ столітті теж розбирали цей храм. Зламали кіот, а чудотворну ікону Божої Матері забрали, без благословення єпископа  намагались винести із церкви. Глузливо казали: "Що то за ікона така, щоб я її не взяв?". 

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 806
Читати далі
27.10.2016

ветераниВ пам'яті нащадків – назавжди

14 жовтня, коли вся Україна відзначала День Захисника України, у с. Тойкуті відбулося урочисте відкриття музею-філії ветеранів Афганістану та воїнів АТО.
Ідею створення музею-філії, запропоновану місцевим мешканцем, учасником бойових дій в Афганістані Сергієм Ілюшиком, односельчани підтримали відразу. Знайшла вона підтримку і в керівництва районної влади, за сприяння якої згодом було виділено певні кошти на облаштування майбутнього музею. Значна допомога в оформленні музею була надана й учасником антитерористичної операції на Сході України Андрієм Марчуком та ін.
Добру справу було зроблено. Занедбане, без опалення та освітлення приміщення контори колишнього колгоспу перетворилося на ошатний музей-філію, в якому проведено косметичний ремонт та замінено старі вікна на енергозберігаючі. Тут є окремі кімнати для воїнів АТО та «афганців», стенди із світлинами безпосередніх учасників цих подій.
На урочисте відкриття музею-філії, аби розділити цю приємну подію із мешканцями Тойкутської сільської ради, завітали голова районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, голова Ковельської міськрайонної організації Української спілки ветеранів Афганістану Микола Савосюк та його заступник Анатолій Заскальний, депутат обласної ради Галина Йовик. Усі вони в один голос зазначили, що відкриття музею є гарним фундаментом у справі патріотичного виховання підростаючого покоління.
Пам'ять полеглих Героїв присутні вшанували хвилиною мовчання.
Слово також мали воїн-афганець С. П. Кримчук, учасники антитерористичної операції Андрій Марчук, Сергій Місюра та Анатолій Ілюшик, мама учасника АТО Ольга Мазурик.
По завершенню урочистого відкриття присутні, серед яких було чимало молоді, із непідробною цікавістю оглянули представлені у музеї експонати.
Галина Ілюшик,
бібліотекар с. Тойкута.
НА ЗНІМКУ: під час відкриття музею-філії ветеранам Афганістану та воїнам АТО у с. Тойкуті.
Фото автора.

14 жовтня, коли вся Україна відзначала День Захисника України, у с. Тойкуті відбулося урочисте відкриття музею-філії ветеранів Афганістану та воїнів АТО. Ідею створення музею-філії, запропоновану місцевим мешканцем, учасником бойових дій в Афганістані Сергієм Ілюшиком, односельчани підтримали відразу. 

Галина Ілюшик.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 600
Читати далі
27.10.2016

IMG_1452В  Радошині – День села

Нещодавно в клубі с. Радошина відбулося змістовне і дуже цікаве дійство.  Місцеві мешканці святкували День села під гаслом: "Хай пісня лунає від села до села", а також одночасно відзначали День Захисника України, День створення УПА і храмовий празник, який припадає на Покрову Пресвятої Богородиці.
Захід розпочався піснею "Молитва", яку хвилююче і урочисто виконала Оксана Ковальчук.  Далі естафету підхопили школярики піснею "Хай живе вільна Україна", яку виконали на одному диханні з величезним оптимізмом С. Луцюк, Р. Гученко.
Особливої душевної теплоти, емоційності і святкового настрою дійству надала ведуча концерту – В. Міщук. В поетичних рядках звучала і ніжно-трепетна любов до рідного села, і  високопатріотична – до України, а також належна шана Героям усіх часів, які боронили і зараз боронять свою Батьківщину.
Концерт продовжили інші виконавці. Задушевно прозвучали пісні "В нашому серці" і "Моє село" у виконанні Н. Стаднік. Л. Макарчук з великим піднесенням виконала "Мову єднання", а учні школи В. Мельничук, С. Максакова  та І. Грисюк з дитячою веселістю – "Розквітай, Україно".
Вокальні групи з сіл Радошина і Битня заспівали ряд пісень:  "Схід і Захід", "Ой, летять літа", "Ой, село", "Многая літа" та інші, за які глядачі з радістю аплодували.
На святі були відзначені мешканці села у різних номінаціях. Подружню пару Потапчуків Надію і Володимира  привітали з 50-річчям спільного життя. Найстаршими жителями є Анастасія Виш і Єфросинія Гладун, багатодітною мамою – Тамара Маліновська. Були відзначені ті, хто цього року поєднав свої долі, а також новонароджені. Всім номінантам вручили пам'ятні сувеніри і присвятили номери художньої самодіяльності. 
З особливою шаною, теплотою і зворушенням зустріли на святі учасників АТО.  Їм були вручені грошові винагороди, а О. Солодуна військовий комісар Сергій Гладун нагородив Подякою Президента України. Для героїв свята наймолодша учасниця Олександра Кузнєцова подарувала пісню "Калина-малина". 
Із знаменними датами мешканців села привітали сільський голова Дмитро Ковган, представник народного депутата С. Івахіва Павло Самолюк та директор школи М. Щесюк.
А від всіх присутніх поклали квіти до обеліска Слави. 
Варто сказати, що  дійство пройшло цікаво, змістовно і весело, а "родзинкою" номерів художньої самодіяльності стала гумористична сценка, яку талановито зіграли дві куми – В. Стасюк і Г. Стрижевська.
В кінці свята була розіграна лотерея. 
Антоніна ГЛАДУН. 
НА ЗНІМКАХ: під час Дня села та інших тематичних заходів.
Фото 
з архіву автора. 

Нещодавно в клубі с. Радошина відбулося змістовне і дуже цікаве дійство.  Місцеві мешканці святкували День села під гаслом: "Хай пісня лунає від села до села", а також одночасно відзначали День Захисника України, День створення УПА і храмовий празник, який припадає на Покрову Пресвятої Богородиці.

Антоніна ГЛАДУН. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 612
Читати далі
27.10.2016

P_20161008_103222Під омофором Богородиці

В день свята преподобного Сергiя, ігумена Радонезького, всiєї Русі чудотворця (1392), громада храму Різдва Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана міста Ковеля на чолі з автором цих рядків звершила паломницьку поїздку до чудотворної ікони Божої Матері Одигітрія, що знаходиться в селі Тростянець Ківерцівського району.
Ця унікальна святиня розташована у старовинному Свято-Троїцькому храмі. Церква була збудована у 1648 році, а чудотворний образ ще літ на двісті старший. Як він потрапив до Тростянця, достеменно не відомо. Меценати будівництва храму – знаменита князівська родина Гулевичів. І "Богородицю Одигітрію", найімовірніше,  теж подарували ці фундатори.
Храм було збудовано як оборонну споруду у вигляді корабля вівтарем на схід. Товщина цегляних мурів подекуди сягає трьох метрів! Є тут і бійниці-отвори у вигляді перевернутої замкової щілини, у які колись виставляли пушки, й так трималася кругова оборона. 
Для святині спеціально збудували окрему капличку на другому ярусі церкви. До неї можна дістатися лише крізь вузький хід у товщі стіни з середини храму. Не випадково це місце має ще одну назву – "Божа горка".
Чудотворна ікона за свій вік  багато пережила. Темніла, дивовижно оновлювалася, а у Другу світову війну, коли після підпалу дерев'яної дзвіниці пожежа перекинулася на храм й знищила там усе, що могла, лише єдина з ікон вціліла. Потліли навіть сходи, що до неї вели. Вогонь зупинився в ногах у Діви Марії…
Коли селяни зайшли до храму після пожежі, були вражені. Люди хотіли знести ікону вниз, аби біля неї молитися, поки храм вдасться відновити. Та образ, як не намагалися його хоч зрушити з місця, не давався. Він наче закам'янів. Так і залишився на "Божій горці". Пізніше, за "совєтів", хотіли його розпиляти надвоє і так знести, але поки пішли за інструментами, надворі розгулялася негода з блискавкою та громом. Після потужного удару на стіні з'явилася тріщина, й безбожники затію покинули.
З давніх часів всі, хто приходили до молитви біля святої ікони, неодмінно отримували зцілення, Богородиця творить чудеса, просто не кожен хоче афішувати те, що сталося. Але списані проханнями та подяками зошити, що лежать біля святині, свідчать, що на милість "Одигітрії" сподівається дуже багато людей. 
Паломництво до чудотворного образа не припиняється. Аби люди могли вклонитися йому, священик щодня о 10-й годині ранку служить на "Божій гірці".
Разом з парафіянами було відслужено водосвятний молебень у храмі. Далі паломники змогли піднятись на поклоніння і звершення молитви перед чудотворною святинею, просячи в Богородиці миру, заступництва, добра і милості для всього українського народу і кожного зокрема. 
Станіслав Беспалов,
священик, кандидат богословських наук, настоятель храму Різдва Іоана Хрестителя УПЦ КП м. Ковеля.

В день свята преподобного Сергiя, ігумена Радонезького, всiєї Русі чудотворця (1392), громада храму Різдва Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана міста Ковеля на чолі з автором цих рядків звершила паломницьку поїздку до чудотворної ікони Божої Матері Одигітрія, що знаходиться в селі Тростянець Ківерцівського району.

Станіслав Беспалов.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 599
Читати далі
27.10.2016

IMG_20161004_173255Привітали  першокласників

До Всесвітнього Дня музики та Дня художника в Люблинецькій школі мистецтв відбулося традиційне музично-театралізоване дійство  "Посвята в першокласники". У переповненій залі зібрались учні, викладачі, батьки, бабусі, дідусі,  які прийшли розділити  хвилювання і радість з учнями–першокласниками,  яких цього року аж 35.
Розпочали захід ведучі Світлана Шкурупій та Марія Куцова, які щиро привітали всіх присутніх з чудовими святами. Під звуки фанфар та оплески глядачів на сцені з'явилися незвичайні гості: "Мажор" (Артур Сохацький) і "Мінор" (Анастасія Карпук-Сугак), які підготували для учнів-початківців ігри та забави.
Не обійшлося і без дебюту. У виконанні усіх першокласників прозвучала пісенька "Про ноту До", яку з дітками підготувала викладач Марина Гордієнко.
На святі звучали найкращі інструментальні, вокальні твори у виконанні учнів старших класів: Ангеліни Киричук (бандура), Таїсії Савош (флейта), Вікторії Чуль (акордеон), Діани Солом'янюк (спів). 
Кульмінацією свята став виступ хору школи з піснею "Мрія моя" (керівник Наталія Никитюк). 
Свято закінчилося,  попереду – довгі й зовсім нелегкі кроки до пізнання світу музики та образотворчого мистецтва. 
Ольга ОЛЕКСЮК,
викладач  Люблинецької школи мистецтв.
НА ЗНІМКУ: під час посвяти в першокласники в Люблинецькій школі мистецтв.
Фото з архіву автора.

До Всесвітнього Дня музики та Дня художника в Люблинецькій школі мистецтв відбулося традиційне музично-театралізоване дійство  "Посвята в першокласники". 

Успішний  виступ

З 21 по 23 жовтня на базі  КЗ  "КДЮСШ ім. Є. Кондратовича"  проходив чемпіонат   Волинської Шахової  Федерації з класичних шахів серед юнаків та дівчат до 12 та до 14 років. В змаганнях взяли участь 43 найкращі  спортсмени з Луцька, Ковеля  та  Володимира-Волинського.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі
27.10.2016

IMG_7161"Перемагай себе" -

під такою назвою в Голобах 22 жовтня 2016 року  відбувся І відкритий районний фізкультурно-оздоровчий фестиваль серед осіб із обмеженими фізичними можливостями з метою залучення їх до занять фізичною культурою і спортом, сприяння реабілітації та соціальній адаптації інвалідів у суспільство, встановлення дружних стосунків між інвалідами різних населених пунктів, виявлення здібних та обдарованих спортсменів.
Під час урочистого відкриття фестивалю ведучі Юлія Руднік і Володимир Сущ привітали  усіх учасників на голобській землі. Слова поздоровлень висловили  голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак, Голобський  селищний голова Сергій Гарбарук, чемпіон паралімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро Віктор Романчук із Ковеля, чемпіон паралімпійських ігор Юрій Костюк із Луцька, голова громадської організації інвалідів "ДОБРОДІЯ В ДІЇ" Володимир Кравчук. 
А депутат Ковельської районної ради Володимир Андросюк, крім вітання, вручив громадській організації інвалідів "ДОБРОДІЯ В ДІЇ" два набори спортивного інвентаря: дартс і крокет.  Задушевні патріотичні пісні подарували учні Голобської школи-гімназії Анастасія Романюк і Володимир Сущ. 
Після цього був даний старт змаганням. І хоча на вулиці крапотів дощ, затишний спортзал випромінював такі позитивні сонячні емоції, що навіть селищний голова взяв участь поза конкурсом в деяких видах ігор та був у величезному захопленні від них, особливо від ігри в боччу. 
В змаганнях взяли участь команди із Луцька, Нововолинська, Ковеля (Чухнова Анастасія, Косей Крістіна, Пархонюк Юрій, Вакульський Олександр),  Горохівського, Ратнівського, Турійського, Маневицького, Любешівського, а також із Колодяжненської (Лисюк Володимир, Мороз Віктор, Варчин Петро, Сметюх Богдан),  Поворської (Пахольчук Микола, Бондарчук Надія, Бондарчук Іван, Булік Богдан, Семенюк Світлана, Семенюк Ірина, Новарчук Лідія, Карпачєв Олександр) сільських рад і, звичайно, із Голобської (Барбарук Олександр, Паталій Борис,  Рихтюк Юрій, Коджебаш Олег, Сєрий Андрій, Садкевич Руслан) об’єднаної територіальної громади. 
Учасники змагалися в особисто-командному заліку з таких видів спортивної  програми і зайняли наступні місця:
1. Бочча — 1 місце зайняла команда "Сонце любові" Горохівського району (Дубінська Ольга, Яремчук Сергій, Іщук Петро); 2 місце — "Поворськ-1" (Пахольчук Микола, Булік Богдан, Бондарчук Іван); 3 місце — Турійський район (Троян Василь, Кравчук Володимир, Карпачєв Олександр).
2. Дартс —  серед жінок 1 місце зайняла Чухнова Анастасія (м. Ковель); 2 місце — Новарчук Лідія ("Поворськ-2"); 3 місце — Бондарчук Надія ("Поворськ-2").
Серед чоловіків 1 місце зайняв Костюк Юрій ("Поршень Волині" м. Луцьк); 2 місце — Мороз Віктор (с. Волошки); 3 місце — Кравчук Володимир (м. Ковель). 
3. Стрільба з пневматичної гвинтівки  — серед жінок 1 місце зайняла Бондарчук Надія ("Поворськ-2"); 2 місце — Чухнова Анастасія (м. Ковель); 3 місце — Кузьміна Валентина (м. Нововолинськ).
 Серед чоловіків 1 місце зайняв Пахольчук Микола ("Поворськ-1"); 2 місце — Фінюк Володимир ("Поршень Волині" м. Луцьк); 3 місце — Паржаюк Петро ("Ратне-2").
4. Стрільба зі спортивного лука —  серед жінок 1 місце зайняла Погранічна Мирослава (смт Маневичі); 2 місце — Холодова Альона (м. Луцьк); 3 місце — Мінковська Валентина (м. Нововолинськ).
Серед чоловіків 1 місце зайняв Барбарук Олександр (смт Голоби); 2 місце — Понікарчик Василь (смт Любешів); 3 місце — Пахольчук Микола ("Поворськ-1").
5. Крокет —  серед жінок 1 місце зайняла Косей Крістіна (м. Ковель); 2 місце — Семенюк Світлана ("Поворськ-2"); 3 місце — Новарчук Лідія ("Поворськ-2").
 Серед чоловіків 1 місце зайняв Паржаюк Петро (Ратне-2); 2 місце — Пархонюк Юрій (м. Ковель); 3 місце — Сметюх Богдан (с. Волошки).
6. Баскет — серед жінок 1 місце зайняла Бондарчук Надія ("Поворськ-2"); 2 місце — Новарчук Лідія ("Поворськ-2"); 3 місце —  Чухнова Анастасія (м. Ковель).
Серед чоловіків 1 місце зайняв Бондарчук Іван ("Поворськ-1"); 2 місце — Маргес Григорій (Ратне); 3 місце — Садкевич Руслан ("Супермен", Голоби).
7. Кеглі — серед жінок 1 місце зайняла Семенюк Світлана ("Поворськ-2"); 2 місце — Чухнова Анастасія (м. Ковель); 3 місце — Холодова Альона (м. Луцьк).
Серед чоловіків 1 місце зайняв Мороз Віктор (с. Волошки); 2 місце — Костюк Юрій (м. Луцьк); 3 місце — Варчин Петро (с. Волошки).
Медалі та грамоти вручили паралімпійські чемпіони Віктор Романчук та Юрій Костюк, селищний голова Сергій Гарбарук. Всі учасники фестивалю отримали дипломи і солодкі подарунки. 
Суддівство змагань успішно провела суддівська бригада під керівництвом головного судді змагань Данилюка Олександра і головного секретаря змагань Коренги Лариси.
В свою чергу, ми щиро дякуємо за матеріальну допомогу в організації і проведенні цього фестивалю: Смітюху Івану, Борейко Ірині, Пархонюку Володимиру, Фалько Наталії, Місюрі Олені, Возняку Анатолію, Унізі Олегові,  Андросюку Володимиру, Пінісу Ігорю, М'якоті Петру, а також Волинському регіональному центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт", Голобській селищній раді, Ковельській райраді, Ковельській РДА і волонтерам із Голобської школи-гімназії, суддям і, звичайно, побратимам по долі, завдячуючи яким цей фестиваль відбувся.
 Володимир Кравчук, 
голова громадської організації інвалідів "ДОБРОДІЯ В ДІЇ". 
Фото з архіву автора.

під такою назвою в Голобах 22 жовтня 2016 року  відбувся І відкритий районний фізкультурно-оздоровчий фестиваль серед осіб із обмеженими фізичними можливостями з метою залучення їх до занять фізичною культурою і спортом, сприяння реабілітації та соціальній адаптації інвалідів у суспільство, встановлення дружних стосунків між інвалідами різних населених пунктів, виявлення здібних та обдарованих спортсменів.

 Володимир Кравчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1558
Читати далі
27.10.2016
Поліцейські знищили 100 літрів "браги"

0-02-05-db9348f66a2467a675b16d48af0940afd6c15e219f7a1b3684000d06338cfe14_fullПоліцейські знищили 100 літрів "браги"

Двох мешканців Ковельщини, які займалися виготовленням "домашнього" алкоголю, притягнули до адміністративної відповідальності.

Вилучили наркотики

У дворі багатоповерхівки в поле зору працівників Ковельського відділу поліції потрапив молодик.
Ковельський відділ поліції Волинської області.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 585
Читати далі
27.10.2016 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

_DSC6971Від  четверга до  четверга

28 жовтня-3 листопада


У прикмети вір, але й перевір

Чорна бузина і калина достигли не по порі – чекай холодної і лютої зими.

Підготувала Аліна Бондар.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 554
Читати далі
27.10.2016

Вижовець"Любов, у слово перелита"

Вже вкотре, незважаючи на пору року та погоду за вікном, у затишній залі центральної районної бібліотеки нас збирає її величність Поезія, обдаровує ліричним настроєм, усмішкою, відчуттям свята. 
Година поезії, котра нещодавно тут відбулася, перенесла усіх присутніх у поетичний світ нашого земляка Ігоря Вижовця. Чарівна природа, знайомі з дитинства краєвиди, журавлині ключі і пісня жайворонка — все, що хвилює ліричну душу, озивається у віршах нашого автора. Найріднішій в світі землі, де все дороге і серцю миле, дарує він поетичні присвяти: червоній калині, маминому рушнику, маминій молитві — правічним нашим оберегам. 
Особливу любов плекає наш автор до рідного слова, бо це — "чисте джерельце", мамина колискова, дар Божий, "доля народу". 
Мабуть, саме тому він обрав собі професію вчителя української мови й літератури і ось уже 23 роки працює в Городищенській загальноосвітній школі. Рідній мові автор присвятив чимало чудових віршів. 
Літературно-музичну композицію за віршами Ігоря Вижовця "Любов, у слово перелита" відтворили учасники драматичного гуртка "Дивослово" міського Палацу учнівської молоді та давній друг бібліотеки Світлана Осокіна з піснею "Волинь моя". 
Свої нові ліричні твори та гуморески прочитав автор. 
Порадувала чудовими поетичними рядками його донька Оксана, першокурсниця педагогічного коледжу, талановита юнка, у якої поезія, вочевидь, уже в крові. 
Яків Лавренко та Анатолій Семенюк (на знімку) привітали п. Ігоря зі вступом до Ліги українських письменників імені Павла Чубинського.
Отець Іван з Колодяжного примусив замислитись над філософськими притчами і побажав автору нових знахідок у царині художнього слова. А маленька Сашуня Осокіна подарувала всім присутнім усмішки та веселу пісеньку "Бажаю всім добра!".
Ольга БИЧКОВСЬКА.
Фото з архіву 
центральної районної бібліотеки.

Вже вкотре, незважаючи на пору року та погоду за вікном, у затишній залі центральної районної бібліотеки нас збирає її величність Поезія, обдаровує ліричним настроєм, усмішкою, відчуттям свята. 

Ольга БИЧКОВСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 492
Читати далі
123