Традиційно великою популярністю у споживачів напередодні свят користуються кондитерські вироби майстрів Ковельського хлібокомбінату. Паски, виготовлені умілими і дбайливими руками тутешніх майстринь, відзначаються високими смаковими якостями, гарним оформленням, доступною ціною.

– Наші працівники прагнуть, щоб якнайбільше сімей Ковельщини на святковому столі мали великодній солодкий хліб, відчували любов і шану до себе, – каже директор підприємства, відомий підприємець і благодійник Іван Смітюх. – Тож від імені колективу хлібопекарів бажаю землякам миру, добра, спокою, гарного свята. Зичу, щоб у кожній родині завжди були і хліб, і до хліба, щоб їх життя поліпшувалося, а майбутнє гріло надією і вірою. Тож Господнього всім благословення, міцного здоров'я і гарних свят!

До цих побажань приєднуються кондитери хлібокомбінату Тетяна ПАНАСЮК, Наталія ГРИЩУК, Віра САВАРИН, яких ви бачите на знімку.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Традиційно великою популярністю у споживачів напередодні свят користуються кондитерські вироби майстрів Ковельського хлібокомбінату. Паски, виготовлені умілими і дбайливими руками тутешніх майстринь, відзначаються високими смаковими якостями, гарним оформленням, доступною ціною.

– Наші працівники прагнуть, щоб якнайбільше сімей Ковельщини на святковому столі мали великодній солодкий хліб, відчували любов і шану до себе, – каже директор підприємства, відомий підприємець і благодійник Іван Смітюх. – Тож від імені колективу хлібопекарів бажаю землякам миру, добра, спокою, гарного свята. Зичу, щоб у кожній родині завжди були і хліб, і до хліба, щоб їх життя поліпшувалося, а майбутнє гріло надією і вірою. Тож Господнього всім благословення, міцного здоров'я і гарних свят!

До цих побажань приєднуються кондитери хлібокомбінату Тетяна ПАНАСЮК, Наталія ГРИЩУК, Віра САВАРИН, яких ви бачите на знімку.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 506

Щасливих 

і мирних Великодніх свят!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 454

Погода в Ковелі 

13 – 19 квітня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 500

Нещодавно під час "прямої" телефонної лінії в редакції газети "Вісті Ковельщини" з жителями Ковельщини спілкувався голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак.

Впродовж години до Віктора Теодосійовича звернулося більше десятка людей. На деякі порушені питання Віктор Козак давав відповідь відразу, окремі з них потребували додаткового вивчення, тож були опрацьовані відповідними службами, коментарі яких теж сьогодні публікуємо.

l

– Добрий день, Вікторе Теодосійовичу, турбує Вас жителька села Городище Антоніна  Олексюк. Наше село недавно приєдналося до Дубівської сільської ради, ми тепер об'єднана територіальна громада. Знаю, що в районі є таких п'ять об'єднаних громад. А що буде з іншими селами, які ще не об'єдналися, які в них перспективи?

– На Волині Ковельський район  займає перше місце в процесі об'єднання територіальних громад (ОТГ). Процес децентралізації безповоротний. У нас на сьогодні створено 5 об'єднаних територіальних громад (Голобська, Велицька, Люблинецька, Дубівська, Поворська), куди увійшли 18 сільських рад,  залишається ще 12 необ'єднаних сільських рад. 

Однак 30 квітня відбудуться  вибори в Колодяжненській об'єднаній громаді (це чотири сільських ради), Радошинська сільська рада  прийняла рішення про приєднання до Голобської ОТГ. 

Ми бачимо, що найефективніше працюють великі громади. Тож націлюємо на те, щоб 7 необ'єднаних сільських рад (Білашівська, Білинська, Дрозднівська, Доротищенська, Зеленська, Любитівська та Тойкутська) приєдналися до вже існуючих. Але об'єднання територіальних громад відбувається на засадах добровільності, тож будемо чекати виважених рішень від них. Є надія в цьому році  завершити цей процес, однак все залежить від активності громад.

– Телефонує  до  Вас директор школи с. Дрозднів Сергій Лисюк. Перш за все, хочу подякувати Вам за допомогу, яку надаєте нам у вирішенні багатьох питань. Але є проблема, яка неабияк турбує: в школі є потреба ремонту покрівлі. Як в цьому році планується вирішення цього питання?

– Перший крок в цьому напрямку ми зробили – виготовили проектно-кошторисну документацію, проведена експертиза. З районного бюджету виділено 15 відсотків від загальної кошторисної вартості, яка сягає близько 900 тисяч гривень. Ми вже подали цей проект на обласний конкурс інвестиційних проектів і програм, що фінансуватимуться за рахунок коштів обласного фонду регіонального розвитку. Сподіваємося на виділення коштів з обласного бюджету. 

Якщо  обласною радою кошти не будуть виділені, тоді будемо закривати ці фінансові питання коштами районного бюджету. Влітку цього року маємо зробити перекриття даху школи.

– Вікторе Теодосійовичу, телефонує Вам Роман Рижко. Я з сім'єю проживаю по вул. Ватутіна. Мій син-шестикласник  ходить у Вербську школу. У 2016 році розпочато будівництво Вербської школи. Мене цікавить, чи в цьому році будівництво продовжиться і в якому році планується його завершення?

– Проблема добудови Вербської школи порушується в районі вже тривалий час.  Торік ми з тодішнім головою Дубівської сільської ради Павлом Безекою прийняли рішення про будівництво нового приміщення школи.  В минулому році почали будівництво навчальних приміщень на 252 учнівських місця, де будуть навчатись учні 5-11 класів. В поточному році на будівництво вже виділені кошти Дубівською сільською радою (понад 1,5 млн. грн.), також надіємось на виділення коштів з Державного фонду регіонального розвитку. В цьому році ми продовжуємо та плануємо закінчити будівництво навчальних приміщень школи в селі Вербка. На сьогодні уже замовлено виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво котельні школи. Надалі передбачаємо будівництво їдальні та спортивного залу. 

– Вікторе Теодосійовичу, як буде організовано оздоровлення дітей в цьому році, адже багато сіл відійшли в об'єднані територіальні громади?

Катерина КСЬОНДЗИК.

с. Любитів.

– Оздоровлення дітей нашого району буде організовано, думаю, не гірше, ніж торік. Об'єднані територіальні громади прийняли рішення, що будуть виділяти кошти на співфінансування діяльності табору "Оберіг" в Уховецьку. На наступній сесії районної ради кошти на оздоровлення дітей в "Оберезі"  будуть закладені й з районного бюджету. По 90 тисяч гривень з районного та обласного бюджетів уже виділено  для відпочинку дітей-сиріт в оздоровчих закладах України.

– Дякуємо за турботу, яку проявляєте до наших дітей.

– Я – житель Ковеля Олександр Сізих. Моя дружина з Великого Порська, тож часто там буваю. Сільськогосподарське товариство "В. Прометей", яке там господарює, взялося останніми роками активно качати воду з підземних пластів. В результаті в селі висохли колодязі. Чому товариство на всі свої гектари землі бере воду з одного водозабору? Я готовий зустрітися з Вами і детально обговорити питання, адже маю досвід у цій галузі.

– Така проблема є не лише на території Великого Порська. Торік внаслідок посушливого літа на території Ковельського району була така ситуація. І, напевно, не тільки проблема в тому, що господарство бере воду. 

Наскільки я знаю, згідно з роз'ясненням фахівців за останні роки в зв'язку із зміною кліматичних умов (великої плюсової температури) та нестачі атмосферних опадів рівні ґрунтових вод дуже понизились, запаси від опадів не забезпечують  достатнього рівня проходження води на рівні розміщення колодязних шахт. 

Голобська громада ініціює біля села Великий Порськ поглибити існуючу водойму для напування великої рогатої худоби.

– Вікторе Теодосійовичу, громада Білашева цікавиться будівництвом дороги сполученням "Білашів-Зелене". Які перспективи?

Олексій РОМАНЮК,

с. Білашів.

– Торік нам вдалося зробити ґрунтове покриття цієї дороги, хоча трохи завадили погодні умови. Найближчим часом завершимо ці роботи. Тверде покриття дороги сподіваємося зробити за кошти Євросоюзу в рамках міжнародного проекту "Україна-Польща-Білорусь". Має бути залучено 24 мільйони гривень, з них 18 мільйонів –  європейські кошти, решта – це кошти місцевих бюджетів. На проектно-кошторисну документацію райдержадміністрацією було вже виділено  175 тис. грн. 

В цьому проекті нашим партнером є Холмський повіт, де також мають прокласти подібну дорогу. Зараз чекаємо рішення Євросоюзу. Ми покладаємо великі надії на цей грант, адже таких коштів ні в Державному, ні в обласному, районному чи, тим більше, у сільському бюджетах, немає. 

– Чи передбачено в районному бюджеті кошти на виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям, які служать за контрактом чи планують йти на контракт?

Наталія ОМЕЛЮК,

с. Поворськ.

– Рішенням сесії районної ради від 22 квітня 2016 року, № 4/9 внесено доповнення до Програми соціального захисту населення Ковельського району на 2015-2018 роки  та відповідно  надається одноразова матеріальна допомога особам, які зараховані на військову службу за контрактом, або членам їх сімей (дружина, батько, мати) в розмірі 5 тис. грн. кожному.

У 2016 році цю допомогу виплачено 30 військовослужбовцям на загальну суму 150 тис. грн. В 2017 році – одному військовослужбовцю виплачено 5 тис. грн. Такі ж Програми прийняті і об'єднаними територіальними громадами, які є в районі.  Зокрема, Голобською ОТГ в 2016 році виплачено шістьом особам по 5 тисяч грн., в 2017 році – двом, Велицькою  ОТГ  у 2017 р. виплачено допомогу двом особам на суму 10 тис. грн.,  Дубівською ОТГ в 2017 році – одній особі в розмірі 5 тисяч гривень. Поворська ОТГ теж прийняла відповідні до зміни до Програми і також виплачуватиме ці кошти.

Нагадаю, що ці кошти виплачуються контрактникам, які призивалися після 22 квітня 2016 року, коли була прийнята Програма районною радою, та  які йшли на службу через Ковельський військкомат. 

– Вікторе Теодосійовичу, це телефонує жителька села Вербки з вул. Ватутіна Олена Думанчук.  Я вже неодноразово зверталася до Вас з приводу витоку каналізації. Мою проблему знають й в інших інстанціях. В мене у дворі стоїть плесо каналізаційних стоків. Коли це буде вирішено?

– Це питання знаходиться на постійному контролі.

Дубівською сільською радою замовлено в проектній організації проектно-кошторисну документацію на об'єкт будівництва: "Капітальний ремонт системи водовідведення по вул. Ватутіна в с. Вербка Ковельського району Волинської області".

На виконання мого доручення 4 квітня 2017 року проведена робоча нарада при першому заступнику голови райдержадміністрації, у якій взяли участь представники проектної організації,  КП УВКГ "Ковельводоканал", Дубівської сільської ради та керівники структурних підрозділів райдержадміністрації. За результатами наради узгоджені терміни виготовлення ПКД з капітального ремонту системи водовідведення по вул. Ватутіна в с. Вербці  та план дій щодо їх реалізації. 

Доручено Дубівській сільській раді після погодження та затвердження проектно-кошторисної документації отримати дозвільні документи на виконання будівельних робіт.

– Мене цікавить таке питання: коли вже перестануть вирубувати та нищити ліс? Ось з нашої округи – села Новий Мосир,  Старий Мосир, Діброва постійно йдуть навантажені лісовози. Кажуть, що це – санітарні вирубки. Які санітарні вирубки? Там вже скоро ні зайців, ні ягід не буде, одні пеньки стоять. Місцеві жителі дуже стурбовані та обурені такою ситуацією.

Володимир ЗІМЕНКОВ,

 с. Дарівка.

Працівниками лісової охорони Голобського лісництва з цього приводу було надано роз'яснення особисто заявнику, а саме: “Ковельське СЛАТ "ТУР"  здійснює свою діяльність (в тому числі і рубання лісу), не порушуючи чинного законодавства. Згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 603 від 22.11.2012р. затверджено розрахункову лісосіку для Ковельського СЛАТ "Тур" на 2013-2021 роки.

Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства видає дозволи (лісорубні квитки)  на підставі вищезгаданого наказу та матеріалів лісовпорядкування на проведення рубок головного користування. Таких рубок в Голобському лісництві у згаданих лісових масивах в 2016-2017 роках здійснено на площі 5,1 га. В 2017 році всі ці площі засаджені лісовими культурами.

Пошкоджені хворобою лісові насадження попередньо обстежуються відповідною комісією за участю представників Рівненського державного лісозахисного підприємства, Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, місцевого самоврядування.

Після обстеження Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства надає  відповідні пропозиції щодо проведення суцільних санітарних рубок. І тільки після цього Ковельське СЛАТ "Тур" приступає до рубання.

     Протягом  2016 - 2017 рр. було зрубано суцільних санітарних рубань на площі  1,9 га. В 2017 році  дані ділянки заліснені”.

Записала 

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКУ: голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор КОЗАК під час "прямої" телефонної лінії в редакції газети "Вісті Ковельщини".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Нещодавно під час "прямої" телефонної лінії в редакції газети "Вісті Ковельщини" з жителями Ковельщини спілкувався голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак.

Впродовж години до Віктора Теодосійовича звернулося більше десятка людей. На деякі порушені питання Віктор Козак давав відповідь відразу, окремі з них потребували додаткового вивчення, тож були опрацьовані відповідними службами, коментарі яких теж сьогодні публікуємо.

ххх

– Добрий день, Вікторе Теодосійовичу, турбує Вас жителька села Городище Антоніна  Олексюк. Наше село недавно приєдналося до Дубівської сільської ради, ми тепер об'єднана територіальна громада. Знаю, що в районі є таких п'ять об'єднаних громад. А що буде з іншими селами, які ще не об'єдналися, які в них перспективи?

– На Волині Ковельський район  займає перше місце в процесі об'єднання територіальних громад (ОТГ). Процес децентралізації безповоротний. У нас на сьогодні створено 5 об'єднаних територіальних громад (Голобська, Велицька, Люблинецька, Дубівська, Поворська), куди увійшли 18 сільських рад,  залишається ще 12 необ'єднаних сільських рад. 

НА ЗНІМКУ: голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Віктор КОЗАК під час "прямої" телефонної лінії в редакції газети "Вісті Ковельщини".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 989

Трудовий колектив СТзОВ імені Лесі Українки, незважаючи на всі економічні і фінансові труднощі в країні, з року в рік досягає непоганих успіхів в роботі.  Цьому сприяє вміле керівництво з боку спеціалістів господарства, ініціатива й висока віддача кожного члена Товариства.

При цьому забезпечено сталий розвиток як рослинницької, так і тваринницької галузей.  Минулоріч, зокрема,  тут забезпечили один з найвищих валових зборів зернових в районі.  Кожен гектар видав більш як по 40 центнерів збіжжя з гектара.

Намагаючись примножити здобутки, колодяжненці дбають  про належний урожай колоскових і в нинішньому році. В оптимальні строки і з високою якістю висіяли озимі культури.  Нині організовано ведуть посів ярини – зокрема, пшениці, про що ми розповідали в попередньому номері газети.

В той час, як в більшості сільгосппідприємств району зменшилося поголів'я  худоби як молочного, так і м'ясного напрямків продуктивності, в Колодяжному навпаки: збільшується поголів'я ВРХ, зростає продуктивність дійного стада.

Так, за минулий рік надій молока  склав 6402 кг на одну фуражну корову. Варто зазначити, що це – найкращий показник не тільки в районі, а й в області. В господарстві наполегливо працюють над розвитком молочного тваринництва, отримують і реалізують молоко екстра-класу.  В цьому – велика заслуга відомого на Волині підприємця, новатора й ентузіаста сільськогосподарського виробництва Івана Смітюха. Він, як-то кажуть, "генератор" всіх прогресивних ідей, організатор добрих справ колективу, який зумів підібрати і виховати команду однодумців, які ефективно працюють на перспективу.

Для покращення генетичних якостей, продуктивності молочного стада цими днями товариство закупило телиці голландської та німецької селекцій. Це означає, що виробництво молока зросте ще більше, а продукцію ферм, яка користується сталим попитом у споживачів, відзначається високою якістю, охоче купуватимуть і дошкільні, і шкільні установи, і мешканці міста, і всі, хто цього бажатиме.

Тож нехай щастить дбайливим господарям у роботі, а їх плани і задуми швидко втілюються в життя!

Михайло КУЗЬМУК.

НА ЗНІМКАХ: головний інженер СТзОВ імені Лесі Українки Ігор СаМЧУК  разом з механізаторами Станіславом Юхимчуком і Сергієм Яковуком на весняному полі; телиці голландської і німецької селекцій, придбані для поповнення дійного стада.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Трудовий колектив СТзОВ імені Лесі Українки, незважаючи на всі економічні і фінансові труднощі в країні, з року в рік досягає непоганих успіхів в роботі.  Цьому сприяє вміле керівництво з боку спеціалістів господарства, ініціатива й висока віддача кожного члена Товариства.

При цьому забезпечено сталий розвиток як рослинницької, так і тваринницької галузей.  Минулоріч, зокрема,  тут забезпечили один з найвищих валових зборів зернових в районі.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 722

Нещодавно в центральній районній бібліотеці відбулося своєрідне свято ветеранів. З цієї нагоди на урочисте зібрання прибули голови первинних ветеранських організацій району, активісти ветеранського руху, представники районної влади, соціальної служби.

Минуло 30 років з дня створення ветеранської організації району. Сьогодні це – найчисельніша і, мабуть, найактивніша громадська організація Ковельщини. На її рахунку багато добрих справ, список яких повсякчас поповнюється завдяки активності ветеранських ватажків. Та й багато ветеранів ще ведуть активну громадську роботу.

Особливо добре слово хочеться сказати про тих, хто на місцях очолює ветеранські осередки. В основу їх роботи покладено великий життєвий досвід. Вони – живі свідки історії, справедливі, чесні, порядні. За плечима в кожного – великий трудовий стаж, бо саме ці люди багато років працювали задля розвитку нашої держави, і нині ще ведуть велику громадську роботу, турбуються про своїх колег, роблять все, аби їхні ветерани хоч трохи почувалися захищеними.

Найбільшою ветеранською "первинкою" є Голобська. І більше 20 років очолює її ветеран війни, Заслужений працівник торгівлі М. Ф. Янко. Її діяльність заслуговує найвищої оцінки. Подібне можна сказати про Г. Я. Кузик з Дубового, В. А. Ковальчука з Мельниці. Вони – живі свідки війни, яка обпалила їх дитинство і юність. Потім далися взнаки тяжкі повоєнні роки. Але саме такі люди будували мирне повоєнне життя.

Активну роботу з ветеранами ведуть в Поворську (голова Г. Д. Шворак). Тут завжди цікаво проходять свята вшанування ветеранів. Активною є О. П. Вавренюк з Ситович, К. П. Махнюк з Попович, І. П. Пазина з Зеленого, Г. О. Галайдюк з Козлинич. Невтомні є у громадських справах Г. О. Степанюк з Радошина, Н. А. Відрінська з Нового Мосира.

Люди, які очолюють в селах ветеранські  осередки, як ніхто інший, знають потреби односельчан і завжди на зборах ветеранів відверто висловлюють свої думки, бо сьогодні життя пенсіонерів в країні, як-то кажуть, не з медом. Неодноразово вели мову про високі ціни на ліки, чомусь не знаходять коштів для безплатного проїзду учасників війни. У "сюжет" нашого ветеранського життя вписались квитанції із розрахунку на світло, газопостачання. Ці папірці, як кажуть у народі,  не для" середніх умів". Одним словом, проблем у нашому ветеранському житті багато.

Але люди старшого віку завжди  знаходили вихід,  та й нині запал бадьорості і оптимізму у них не пропав. Невтомні у своїй праці, очолюючи більше 30 років ветеранські організації, Н. М. Мисюра з Доротища, В. І. Чегус  з Білашева, Г. Г. Бедрунь з Велицька, М. В. Грищук з Любитова, В. Е. Головачова з Дрозднів, Г. С. Шавлай з Кричевич, Г. Ю. Герко з Облап, Н. В. Сойко з Уховецька. Є в кого вчитись молодшим головам ветеранських організацій Г. С. Шупічук з Сільця, Л. І. Козулі з Тойкута, В. А. Повху з Білина, К. І. Барчук зі Скулина.

Не можна не згадати тих голів, які багато років працювали, а нині за станом здоров'я уже "на відпочинку": В. Т. Федорук, Е. М. Горинович, Н. В. Федорук, Г. А. Савчишина, М. І. Ящук.

Свято відкрили ведучі Інна Вознюк та Каріна Савчук. Вони зуміли у віршованих рядках розказати про ветеранське життя на Ковельщині, піднести рівень його на висоту добра, милосердя, поселити у серцях присутніх радість свята, віру.

У той день ветерани приймали щирі вітання. Голова РДА Віктор Козак у своєму виступі із великою синівською вдячністю засвідчив глибоку шану й повагу до присутніх в залі. Так, ветерани не повинні бути забутими, бо вони створили своїм розумом, працею те, що ми зараз маємо. Це і приклад для наслідування молоді, якій продовжувати розпочате, творити майбутнє України. Влада і надалі буде турбуватись про старші покоління. Його виступ-вітання продовжив А. П. Броїло – голова районної ради. Тепло, щиро Андрій Петрович подякував ветеранам за невтомну працю, за життєву мудрість,  за активну громадську позицію.

За досягнуті успіхи в громадській діяльності, активну життєву позицію та з нагоди 30-річного ювілею групу голів первинних організацій нагороджено Почесними грамотами, а саме: В. І. Остапчук (Голоби), Г. О. Степанюк (Радошин), І. П. Пазину (Зелене), Г. А. Савчишину (Мощена), Н. В. Мезеїн (Городище). Дуже приємно, що влада висловила вдячність районній ветеранській організації за турботу про своїх членів.

Заступник голови ветеранської організації Волині Г. Я. Гулько, зокрема, сказав, що районна ветеранська організація завжди була в області однією з кращих, заслуговує подяки  волонтерський центр району (Г. І. Халепа).

Так, наша організація була кращою, творила добрі справи для ветеранів протягом всього 30-річного періоду. Бо її очолювали мудрі, знаючі, активні люди. І як не згадати в такий день П. Клімчука, В. Янюка, Н. Тарасенко, котрі відійшли у Вічність. Хвилиною мовчання пом'янули їх пам'ять, а також усіх ветеранів, хто не повернувся з війни, хто не дожив до нинішнього дня.

На свято ветеранів, як завжди, завітала представник благодійного фонду Волині "Патріоти Волині" К. А. Савчук. Разом із словами вітань вона подарувала великий  святковий торт.

Гарного настрою нам ветеранам додавали пісенні виступи аматорів художньої самодіяльності. Завдяки начальнику відділу культури РДА Т. І. Матяшук, на нашу думку, були зібрані кращі виконавці району. Чарував своїм співом аматорський народний колектив "Вишиванка", солісти В. Сущ з Голоб, Д. Середа, Н. Карпук-Сугак  з Люблинця, Н. Міщанчук з Облап, О. Шевчук з Білина. Щиро вдячні ветерани "своєму" А. Мигулі за щирі слова вітань, за чарівний голос. Свято завершилося урочистим співом "Многая літа".

Хочу сказати велике "спасибі" районній владі, особисто В. Т. Козаку, А. П. Броїлу, які завжди переймаються проблемами ветеранів, в міру своїх можливостей намагаються підтримати й допомогти. Особлива подяка – за подароване свято, на якому його учасники могли поспілкуватися, поділитися думками і власним досвідом щодо вирішення проблем ветеранського життя. Щире "спасибі"  І. Є. Смітюху за смачний подарунок до свята.

Усім ветеранам району щиро зичу міцного здоров'я, щасливого довголіття!

Валентина СІЧКАР,

голова районної 

ветеранської організації.

Нещодавно в центральній районній бібліотеці відбулося своєрідне свято ветеранів. З цієї нагоди на урочисте зібрання прибули голови первинних ветеранських організацій району, активісти ветеранського руху, представники районної влади, соціальної служби.

Минуло 30 років з дня створення ветеранської організації району. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 807

11 квітня ц. р. міський голова Олег Кіндер скликав позачергову двадцять третю сесію Ковельської міської ради. Потреба в екстреному зібранні обранців міської громади була викликана екологічною небезпекою, що виникла у Ковелі в наслідок діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". 

Питання, що ось уже протягом місяця тримає у напрузі ковельчан, котрі першими почали бити на сполох, зараз ніби "зависло" у повітрі. Вкотре ситуація загострилася після того, як інші філії ДП "Укрветсанзавод" відмовилися приймати відходи тваринного походження з ковельського підприємства. Тож аби "простимулювати" цю роботу, на сесійне засідання зібрались не лише депутати, представники районної влади, причетних до вирішення цієї справи служб, але й громада міста. 

У порядку денному сесії значилося два питання і обидва стосувались однієї проблеми – "Про звернення до територіальних громад Волинської області та виробників агропромислової продукції області" та "Про визначення місця видалення відходів Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод".

Тож без зайвих відступів і зволікань, сформувавши робочі органи сесії, присутні взялись за обговорення проблеми, яка, як виявилось, відтепер може безпосередньо торкнутися не тільки Ковеля, а й інших прилеглих до нього населених пунктів. 

Аби ввести у курс подій, міський голова Олег Кіндер поінформував про те, що напередодні, 10 квітня ц. р., відбулося засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, рішенням якої йому було рекомендовано розглянути на позачерговій сесії міської ради питання про звернення до місцевих рад області щодо визначення місця і умов спалювання та захоронення решток відходів Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Як варіант, члени комісії визначили земельну ділянку, що знаходиться на території Люблинецької об'єднаної територіальної громади (кар'єр у районі с. Старих Кошар). Цю земельну ділянку, яка перебуває у власності держави, регіональна комісія рекомендувала визначити місцем для захоронення цих відходів за пропозицією Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.  

Однак минулої неділі, 9 квітня ц. р., мешканці смт Люблинця та с. Старих Кошар у знак протесту перекрили під'їзну дорогу до кар'єру, де планувалася утилізація відходів даної сировини. Того ж дня відбулася позачергова сесія Люблинецької ОТГ, якою ухвалено відмінити рішення регіональної комісії ТЕБ та НС і заборонити на цій земельній ділянці складувати відходи тваринного походження з ковельського ветсанзаводу.

До речі, представники цього управління, які теж були в числі запрошених на сесію, того дня на засідання так і не прибули. Така позиція здавалась тим більше дивною, зважаючи на те, що саме фахівці Держгеокадастру, окрім вже вище згадуваної земельної ділянки поблизу с. Старих Кошар, рекомендували на вибір для такого використання й кілька інших земельних ділянок у Ковельському районі. 

Окрім того, Олег Кіндер зазначив, що рештки відходів, які сьогодні знаходяться на території Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" – органічного походження, тому при певній технічній обробці їх можна використовувати як мінеральні добрива на агропідприємствах. Тому, зважаючи на це, при підготовці звернення його адресували не лише до місцевих рад, а й до виробників агропромислової продукції області.

Обранці громади заслухали інформацію начальника Державної екологічної інспекції у Волинській області Олександра Ткачука, котрий назвав ситуацію, що склалася з ветсанзаводом у Ковелі, вкрай складною. 

Зрештою, він закликав прислухатись до рішення регіональної комісії ТЕБ та НС щодо утилізації цих відходів на визначених для цього на території Ковельського району земельних ділянках, адже, з його слів, це тимчасове явище, яке не становитиме загрози для навколишнього середовища.

Як повідомив начальник відділу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області Георгій Погребський, за  результатами проведених досліджень збудників інфекційних захворювань у накопичених на території ковельського ветсанзаводу відходах не було виявлено.

Однак ці оптимістичні запевнення викликали в залі цілком протилежні емоції. Присутні на сесії ковельчани вигукували, що не хочуть жити у місті, в якому існує хоч якась небезпека для життя їхніх дітей.

Позицію очолюваної нею сільської громади висловила Білинський сільський голова Ольга Лисюк, котра зізналась, що про рішення регіональної комісії ТЕБ та НС щодо утилізації відходів тваринного походження з ковельського ветсанзаводу на землях Білинської сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту, почула буквально в останню мить і навіть не була поінформована про те, де саме знаходяться зазначені в рішенні комісії ділянки. І хоч дати конкретну відповідь стосовно можливості там захоронення цих відходів того дня була не готова, та все ж переконана у тому, що проблему потрібно вирішувати вже сьогодні і спромогтися це зробити так, аби не загострити соціальну напругу, яка й без того уже з'явилася на Ковельщині.

Підтримала думку колеги й голова Люблинецької об'єднаної територіальної громади Наталія Сіховська, котра у своєму виступі таки відстояла інтереси своєї громади.

Зрештою, очільниці Білинської і Люблинецької сільської і селищної рад підтримали ініціативу міського голови Олега Кіндера, котрий запропонував уже наступного дня провести виїзну зустріч за участю представників влади, депутатів, спеціалістів відповідних служб для вивчення цього питання безпосередньо на місцях.

На думку голови Ковельської райдержадміністрації Віктора Козака, котрий того дня теж взяв участь у засіданні сесії міської ради, ця проблема спільна як для міста, так і для району, тож і вирішувати її потрібно разом. Тому районна влада готова до співпраці, однак за умови, що це не вплине на інтереси селян та не загрожуватиме їхній безпеці. Звісно, й думка громади при цьому повинна мати вирішальне значення. 

Віктор Теодосійович також зазначив, що серед розглянутих керівництвом району ділянок, можливих для використання під захоронення відходів тваринної сировини, прийнятним може бути варіант з Поворським військовим авіаційним полігоном. Але на це необхідно отримати дозвіл військових.  

Дещо "розворушились" емоції в залі після того, як слово взяв депутат міської ради, заступник голови ОДА, керівник робочої групи з вивчення проблемних питань, пов'язаних з діяльністю Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" Сергій Кошарук, котрий у своєму виступі посилався на рішення регіональної комісії ТЕБ та НС, вдавався до алегорій та порівнянь, шукав винних у ситуації тощо. 

У дискусії взяв участь депутат обласної ради Юрій Поліщук, котрий дорікнув представникам органів державної влади, які замість того, щоб разом з усіма присутніми у залі шукати шляхи розв'язання проблеми, швиденько відзвітувавши на початку сесії, залишили сесійну залу. 

Заступник голови громадської ради при Ковельській міській раді Ігор Верчук у своєму виступі наполягав на тому, що регіональна комісія ТЕБ та НС таки повинна визнати екологічну ситуацію в Ковелі надзвичайною, адже це дозволить застосовувати інші механізми для її ліквідації.

Того дня розмов у залі було ще доволі багато. Але люди втомились від  полеміки, вони лишень бажали отримати конкретні відповіді на конкретні запитання й нарешті визначитися з подальшими діями. А поки поставили ультиматум: якщо до Великодня влада не визначиться із земельною ділянкою під захоронення накопиченої сировини тваринного походження, вони перекриють на добу міжнародну трасу "Київ-Варшава".

Тож після тривалої дискусії з метою врегулювання проблемних питань щодо діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" депутати одноголосно підтримали звернення до територіальних громад Волинської області та виробників агропромислової продукції області.

Обранці міської громади виявились одностайними й під час наступного голосування, прийнявши рішення, в якому визначилися з тим, що на території Ковеля немає земельної ділянки для місця видалення відходів Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод".

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКАХ: “краєвиди” Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод".

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.  

11 квітня ц. р. міський голова Олег Кіндер скликав позачергову двадцять третю сесію Ковельської міської ради. Потреба в екстреному зібранні обранців міської громади була викликана екологічною небезпекою, що виникла у Ковелі в наслідок діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". 

Питання, що ось уже протягом місяця тримає у напрузі ковельчан, котрі першими почали бити на сполох, зараз ніби "зависло" у повітрі. Вкотре ситуація загострилася після того, як інші філії ДП "Укрветсанзавод" відмовилися приймати відходи тваринного походження з ковельського підприємства. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0

Виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також жертвам нацистських переслідувань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року, № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" визначено у таких розмірах: 

1) інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:

I групи – 3500 гривень; 

II групи – 3100 гривень; 

III групи – 2700 гривень; 

2) учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їхніх батьків, – 1200 гривень; 

3) особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – 3500 гривень;       

4) членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, – 600 гривень; 

5) учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 500 гривень.  

Виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також жертвам нацистських переслідувань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 року, № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" визначено у таких розмірах: 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 560

Поет вже знав, як йому бути та що читати. Сотні сумнівів, які ще тільки ось, ніби зграя скажених псів, чіплялась до мізків і вигризала їх, та так, що від того аж ставало порожньо в голові, відійшли геть. Опановував себе, як міг. Ну хіба ж не зрозуміють його, колишнього воїна-“афганця”, вже теперішні вояки? Все, треба йти на сцену, геть сумніви! Буде читати "Інквізицію" – про життя, любов та смерть. 

Нестерпне сяйво рампи не давало змоги бачити обличчя й очі, а без цього він не зможе читати. Щурячись від світла, підійшов до мікрофона, привітався. І не впізнав свого голосу – мікрофон спотворював інтонації та відтінки, змінював значення слів. Так видавалось Поетові. Тому, вибачившись, зійшов зі сцени просто в залу. Одразу стало спокійніше на серці. Глянув на ряд праворуч від себе для впевненості, чи слухають, прикрив повіки так, що могло видатись, ніби нічого не бачить і не чує. Почав: 

– Їх у в'язниці зібралось чимало жінок, дівчат, зовсім малих дітей. Вона ж все ніби осторонь стояла, долоні пригорнувши до грудей. ЇЇ як відьму на поталу видав слизький, пихатий, жадібний сусід… 

Крізь прикриті повіки пильно стежив за залою. Слухають, хоча й не до кінця розуміють, до чого це все. Продовжив: 

– …Все зазіхав на цноту, зненавидів, коли не зміг ні взяти, ні купить. Був допит. Кат зриває одежину …Вона покірно показала вмить таємні родимки, сказала, що хотіла звести сусіда, і все місто підпалить… Любила зло робить, колодязі труїла, любила шабаші та кров дітей смоктать – бо так боялась, що її тендітне тіло кліщі залізні будуть шматувать. Благала, щоб її не катували, і всі зізнання хутко підписала. 

Поет споглядав, як сотні пар очей вже з інтересом слухали і чекали, що ж буде далі. А он та жінка неймовірно яскравої вроди, здається, сержант із третього ряду, здавалась такою, ніби ця історія про неї, ніби вона це вже пережила.

– Суворі судді милосердя проявили – лише до вогнища дівчину присудили. Кат вивів з зали і повів до ганку…Чекати їй не довго, лиш до ранку. І в анфіладі темній, де роїлися загиблі душі та останні їх думки, вона рукою ніжно доторкнулась до катової сильної руки… І темна ніч. Вона не може спати – їй жаль себе – цнотливу, чарівну… Шкода загинуть, хлопця не пізнати, з коханцем не провести ніч одну!.. Та линуть кроки. Ніч же ще. Так скоро?

Висока постать Поета згорбилась від власних слів – так перейнявся, а ген той хлопець у далекому притемненому кутку залу геть байдуже слухав, чи й не слухав, а про щось своє думав. То й хай собі, тож іншим цікаво!  

– Відкрились двері. На порозі кат. Бере за руку дівчину й виводить у темну прохолоду анфілад… У темному кутку вони лиш двоє. Такий він сильний. А вона слабка… Здригається вона, і відчуває, як пестить тіло катова рука… Чека на площі вогнище. Невпинно спливає час. Життя відійде з ним… Вона зняла поволі одежину і на коліна стала перед ним… Ці відчуття… Як поклики до раю… Це упоїння катовим… міцним… Неначе кров із неї випиває… Вона на ньому… І вона під ним… А там – лежать знесилені в нестямі, солодким сном забувшись чарівним… 

Поет відкрив повіки – зазвичай серед інших слухачів хтось, саме на цьому місці, та й видавлював із себе дурнуватий смішок. Було ж на одній із вечірок, куди Поет прийшов, чого вже там гріха таїти, підзаробити: один пузань почав масно іржати, чим ввів Поета в дикий шал. Він тоді добре роз'юшив пику пузаню, напідпитку трохи був. Бо ж напоїв було на шару, хоч впийся... Але ці ні, ці слухають! Особливо дівчата – зв'язківці та медики, того й дивись, ще заплачуть. 

– Нарешті кат її за плечі підіймає. І ледь одягнена, вона іде за ним. Куди веде? Невже ж таки на волю? Дарунок жити? Справдиться невже? Ні. До в'язниці знов її заводить – "Відпочивай до ранку. Скоро вже…" Лягла вона спокійно і лежить. Все відбулось. Чи варто далі жить? На ранок кат прийшов. Узявши її грубо, до зали вивів. Руки їй зв'язав. Відвіз до вогнища, та до стовпа із дуба залізними цепами прив'язав. І люди бачили, коли вогнем завзята, вона в сльозах дивилася на ката… Вона не плакала від болю, не кричала, губами поцілунок лиш послала…

Поет ніби злився із залою. Відчуття повного єднання передувало успіху. Очі глядачів співпереживали і вимагали продовження. Багато хто не розумів, як таке могло бути. Командири в першому ряду пошепки пригадували страшні історії інквізиції, то й не дивувались словам Поета.

– В бридкій харчівні, осторонь, окраєм Кат заливає трунком очі, проклинає свою роботу. Та робить її потрібно. Допоки відьми – боронитись необхідно… Зробив, що міг… Він милосердно відьмі подарував жіноцтва пізнання… Що ж серце заболіло з того дня? І все болить… В душі забракло сил… І в смутку очі п'яні розглядають ту жменьку попелу, що висипав на стіл… 

Закінчив, провів руками по обличчю і … шквал оплесків ошелешив і підніс Поета. Йшов із зали й тішився, бо ж його поезія потрібна тут цим людям в одностроях! Праця недаремна! Вслід ще звучали оплески, хтось вигукнув "браво".

Ігор ВЕРЧУК (“Скеля”).

(В нарисі використана поема "Інквізиція" Серго Сокольника).

Поет вже знав, як йому бути та що читати. Сотні сумнівів, які ще тільки ось, ніби зграя скажених псів, чіплялась до мізків і вигризала їх, та так, що від того аж ставало порожньо в голові, відійшли геть. Опановував себе, як міг. Ну хіба ж не зрозуміють його, колишнього воїна-“афганця”, вже теперішні вояки? Все, треба йти на сцену, геть сумніви! Буде читати "Інквізицію" – про життя, любов та смерть. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 840

Створення об'єднаних територіальних громад, безумовно, вимога часу. Цей новий для суспільства процес кидає чимало викликів і не виключає помилок.  Та мудрий вчиться на помилках, намагаючись надалі їх уникнути й більше не повторювати.

Ще не встигли вщухнути емоції навколо реорганізації Облапської ЗОШ І-ІІІ ст. Дубівської ОТГ, як вже котрий  день в Дубовому  громадськість бурхливо обговорює, обурюючись, знищення   більше тринадцяти   48-річних ялин на території школи... 

Спиляли їх потай, надвечір, щоб ніхто не завадив. 

Кажуть: є рішення виконкому (відповіді на інформаційний запит громадськість ще не отримала), але навіть депутати сільської ради дізнались про таке рішення "по факту"  –побачили вже знесені дерева зранку, коли прийшли на позачергову сесію. 

По-різному реагують люди – проте ніхто не залишився байдужим і жодної  схвальної реакції. 

Може, воно й треба так: часи міняються і все має мінятись разом з ними?!

Та чи завжди доцільно, створюючи нове й сучасне, нищити набуте десятиліттями старе, що має  цінність куди більшу, ніж сучасний  матеріальний добробут?!

Вкотре розгортаю "Щоденник без цензури" відомого дубівчанина Полікарпа Шафети: "15 травня 1994 року. Вчора була зустріч у Дубівській середній школі. Другий раз переступаю її поріг. Це НОВЕ ПРИМІЩЕННЯ, ЗБУДОВАНЕ НА ПУСТИРІ, і НІЯКОГО ВІДЧУТТЯ ШКІЛЬНОГО ПОРОГА У МЕНЕ НЕ ВИКЛИКАЄ". А автор книги "Дубове – село моє сонячне" Л. Синенко оптимістично апелює: " А для сотень інших дубівчан перший шкільний дзвінок пролунав саме тут, "на пустирі", який вже давно обжили і оживляють ось уже понад 45 років…”.

"Пам'ятаю, як ми з Ананієм Іларіоновичем Рижком садили ті ялинки на пустирі, що був виділений під будівництво школи…Було посушливе літо, ялинки на піску приживатись не хотіли… Як ми ходили біля них: поливали, підживлювали, пестили… І вони вижили….тоді…", – крізь сльози розповідає Петро Всеволодович Нестерук, ветеран педагогічної праці з 52-річним педагогічним стажем (в 1974-1976 р.р. був директором школи (поки Рижко А. І. працював на партійній роботі в колгоспі), в 1984-2000 р. р. – працював завучем школи). "Отак вшанували світлу пам'ять Рижка А. І. (директора школи 1965-1994 р. р.), в травні якраз виповнюється 20 років, як відійшов у Вічність," – продовжує. 

В свій час, одним з основних завдань, що ми поставили перед собою й колективами учнівським, вчительським, батьківським – зробити все можливе, щоб ніколи не почути неприємних для нас слів від випускників школи: "…ніякого відчуття шкільного порога у мене не викликає…".

З сумом  усвідомлюючи, що наслідки масової міграції з різних куточків Волині (в пошуках кращого життя) в с. Дубовому у 80-х р. р. минулого століття стають дедалі "плачевнішими", намагались зберегти й примножити все, що укріплювало й продовжувало славну історію с. Дубового й дубівчан, аби не асимілювалась, не знищилась на перехресті полікультур. І не лише лозонгували це на стендах музею! Хоч і без красивого сучасного оформлення (бо грошей на це тоді, справді, не було зовсім.  Але ж ми таки не здались …Музей, справді, став ЖИВОЮ, ДІЄВОЮ, ТВОРЧОЮ ЛАБОРАТОРІЄЮ, "криницею духовності, уквітчаної калиновим намистом народних традицій, звичаїв, обрядів, з якої можна напитись найсолодшої водиці, приправленої непідробною любов'ю до рідної землі, до людей, до рідного краю!" (так пишеться у книзі "Дубове – село моє сонячне", Л. Синенко, стор. 514). 

І дедалі частіше чули в стінах рідної школи: "У цієї школи Є ДУША!".

Кожна деталь була ВАЖЛИВОЮ! Насамперед те, що впродовж століть несе в собі історичну пам'ять і десь на рівні підсвідомості передає її з покоління в покоління. 

Всі до єдиного випускники теперішньої школи, що збудована в 1969 році, ДОБРЕ пам'ятають ці ялини: хтось ще зовсім маленькими, щойно висадженими, хтось більшими, а хтось і вже отакими – теж ще зовсім молодими! (адже 45 років для ялини – дитячий вік. В середньому ялина живе від 300 до 500 років. То ж жити б їм ще так разів з 10 по стільки ж!).

Спогади, пов'язані з тими ялинами, в кожного дубівчанина свої, але, безперечно, є в кожного: хтось з трепетом згадує свій перший дзвінок, хтось – випускний сина чи онучки, когось врятували прохолодним затінком у спеку. І, мабуть, не знайдеться жодного дубівчанина, що не бігав би до тих ялинок на побачення в свій час. – Бо ж ані парку, ані скверика в селі не було й немає, то ж найулюбленішим місцем сільської молоді було затишне шкільне подвір'я…

Шкода, що випускники періоду 1969-2016 р. р. мають привід знов сказати в майбутньому оте Шафетине: "…НІЯКОГО ВІДЧУТТЯ ШКІЛЬНОГО ПОРОГА У МЕНЕ НЕ ВИКЛИКАЄ…".

…Біля школи дотлівають залишки розкішного гілляччя вбитих ялин…"Аж трактор дибки ставав, коли сунув ту величезну ялину…", – розповідає сьогодні маленький хлопчик-очевидець, з сумом таким, хоч, що, здавалось би, він там розуміє ще?

Під лагідним квітневим сонечком тане живиця на свіжих ялинових пеньках, ширячи довкола терпкуватий запах … "Так пахне, як на похоронах … не хочеться чогось тут гратись сьогодні…." , – чую від дітей, що пішли шукати інше місце для ігор.

 Звичайно, пройде час на місці тих ЯЛИН лежатиме модна євробруківка, тішитимуть очі прийдешніх поколінь – "генетично модифікованих" дубівчан,  нові модні дерева. Буде гарно, мабуть…

Але цей факт – бездумне "знищення ялин"  біля школи – увійде в історію Дубового ганебною сторінкою й поповнить список "СПРАВ ЧЕСТІ" тих, хто сьогодні уповноважений приймати такі рішення, навіть не подумавши порадитись з громадою…

Наталія Тхоржевська, 

жителька с. Дубового.

Створення об'єднаних територіальних громад, безумовно, вимога часу. Цей новий для суспільства процес кидає чимало викликів і не виключає помилок.  Та мудрий вчиться на помилках, намагаючись надалі їх уникнути й більше не повторювати.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0