Літа біжать, як швидкоплинні ріки, летять і мчать у далечінь. Їх не зупинити, не повернути. Але в пам'яті ніколи не згасне подвиг наших земляків, які стояли на захисті рідної землі у роки війни. 

Осіннього дня у селі Вороні зібрались односельчани пошанувати   учасника Другої світової війни Якова Потаповича Чуля.

Зібрались у гарному, оновленому, святково прибраному сільському клубі. Працівники культури підготували змістовний сценарій, аби  розповісти про життєвий шлях ветерана, подарувати  музичні вітання. Біографія Якова Потаповича – це історія села, краю, а вона була різною і тяжкою: і трагічною, і квітучою,  як сад весною. Не раз  плакала холодними осінніми дощами. 

Знаючи й  шануючи ветерана,  на його ювілей приїхали очільники району – голова РДА  В. Т. Козак, заступник голови районної ради О. С. Пасенковський, начальник управління  соціального захисту населення РДА О. Г. Давидович, директор територіального центру обслуговування одиноких А. М. Степанюк,  Любитівський  сільський голова  В. І. Павлов, які висловили щирі слова подяки за солдатську мужність, хліборобську мудрість  та високу громадянську позицію, побажали ювіляру щасливого довголіття. 

Віночок вітань подарували ювіляру найменші гості – діти місцевої школи.

Життєвим шляхом батька "пройшов"  його син Микола Якович.  І в тій розповіді,  хвилюючій, душевній,  була синівська любов й  велика шана. Присутні  уважно  слухали велику сповідь сина  та  ніби йшли тим нелегким шляхом, переживали і за родину Чулів, і за своє, бо це цікавило та хвилювало багатьох.

Ще в  часи Першої світової війни багатьох односельчан, як інших  краян, було вивезено (евакуйовано) в російські області. Родина Чулів потрапила в Саратовську область. Ніби там і обжились, настав мир,  і на початку 20-их років люди повертались на свою землю, до своїх домівок. Як жили, коли тут була "Польща", багато старших людей добре пам'ятає.  

Але як би не було важко жити, працювати, бо ж наш народ працелюбний, аби –  під мирним небом.   І хто його знає, якою була б доля наших краян, але чорна фашистська машина зламала вирощене дбайливими, роботящими руками хлібне колосся. І впало воно на землю, зронивши  сльози-роси.

Простелився важкий солдатський шлях і для Якова Потаповича: спочатку пройшов прибалтійські землі.  Тяжкі бої були, багато загинуло там наших ковельчан, пізніше –  Білорусь, Польща, Східна Прусія.  Ішов солдат дорогами війни.  Важко перелічити, скільки побратимів поховав, скільки смертей бачив. 

Зупинила його ворожа куля, дивом залишився  живим.  Лікування  і знову –  фронт жорстокий, важкий. Боліли недоліковані рани, але більше  боліло серце солдата за потоптану фашистами землю, за зруйноване життя.  На щастя, вижив солдат.

Додому повернувся, а тут чекала  повоєнна розруха. Хати не стало, довелось жити в землянці. Микола Якович  з хвилюванням згадує  минулі  роки. Працював на різних роботах – довго був секретарем сільської ради, страховим агентом, завідуючим сільським клубом.  Але ніколи не жалів себе: любив працювати і вдома, і на роботі.  Щасливий, бо прожив багато, не втомила його життєва стежина, адже жив чесно.

Не нажив великих статків, бо завжди знав – людина багата тим, що зробила  за життя для людей. 

Можна було  б  нині жити спокійно в затишній, теплій хатині, яку будували з дружиною, де виросли їх діти, так ні.  Не такий характер в колишнього солдата: сьогодні  Яків Потапович "воює"  з безвідповідальними чиновниками. Завдяки його старанням у свій час в село проклали дорогу, "виїздив", щоб ходив автобус.  Та й скільки довелося  оббивати порогів, аби відкрити сьогоднішній сільський клуб.  Нині  хвилює серце ветерана те, що   в селі не працює магазин – колишнє гарне, просторе приміщення заросло бур'янами.

Яків Потапович весь час – на видноті в рідному селі, де народився, де пройшли його роки дитинства, юності. Він живе і жив турботами про людей, ніколи не жалівся, що йому важко,   ніколи не вимагав до себе надмірної уваги.  

Та й за роботою  не було коли, бо треба було працювати. Нині радий, що повторився в синові Миколі, бо  той   має неспокійну "батьківську"  вдачу:  вчитель, депутат районної ради – постійно в роботі, клопотах. 

Слухаючи  біографію  Якова Потаповича, думала, як важко описати життя тих, хто опинився в круговерті того суворого часу, як важко "витягти" господарство, відбудувати його  в тяжкий повоєнний час, залишитись життєлюбом, оптимістом.

Так, життєва доля подарувала Якову Потаповичу багато випробувань. Але він, пройшовши все, зберіг найвищі якості людини  –  доброту і віру. 

На ювілеї ветерана було сказано багато теплих й гарних слів вітань, подяк.  Було багато квітів (на знімку). Нехай би всі квіти землі вклонились Вам, солдате війни, за Ваші невтомність, працьовитість,  солдатську мужність, життєву мудрість.

Чи не найдорожчим вітанням стало вітання онука Василя, який перебуває на Сході  в АТО. А колишньому солдату, який знає, що таке війна, знає ціну миру, болить серце: "Чому сьогодні гинуть діти, онуки, кому потрібна війна?".

Програма "Інтер " видала книгу "Люди Перемоги". В книгу увійшло 100 розповідей про  фронтовиків з усіх куточків України. Одна із сторінок присвячена нашому герою.

Я, слухаючи вітання,  розповіді про  Якова Потаповича, ще раз подивувалась: яким би не було життя, ветеран не нарікав на труднощі, негаразди.  Завжди радів йому, сприймав його,  як найвищий  Божий дар.

Нині Яків Потапович щасливий, бо оточений  увагою, любов'ю,  яку дарують діти, онуки, правнуки. Щасливий, бо на його поважний ювілей зійшлись  рідні, сусіди, односельчани, представники влади.

Я ще раз повторюся: "Життя і героїчний подвиг солдата війни – історія малого села Ворони. Своїм прикладом, силою духу, працелюбністю, відважністю, неспокоєм ветеран  довів, що добро перемагає зло.  Його мужність і життєвий досвід варто наслідувати і передавати з покоління в покоління".

Міцного здоров'я Вам,  Якове Потаповичу, щасливого довголіття!

Валентина СІЧКАР, 

голова районної ветеранської організації.

Літа біжать, як швидкоплинні ріки, летять і мчать у далечінь. Їх не зупинити, не повернути. Але в пам'яті ніколи не згасне подвиг наших земляків, які стояли на захисті рідної землі у роки війни. 

Осіннього дня у селі Вороні зібрались односельчани пошанувати   учасника Другої світової війни Якова Потаповича Чуля.

Зібрались у гарному, оновленому, святково прибраному сільському клубі. Працівники культури підготували змістовний сценарій, аби  розповісти про життєвий шлях ветерана, подарувати  музичні вітання. Біографія Якова Потаповича – це історія села, краю, а вона була різною і тяжкою: і трагічною, і квітучою,  як сад весною. Не раз  плакала холодними осінніми дощами. 

Знаючи й  шануючи ветерана,  на його ювілей приїхали очільники району – голова РДА  В. Т. Козак, заступник голови районної ради О. С. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 683

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", № 2148 – VІІІ від 3 жовтня передбачається, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку 60 років право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

58 років – які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років – які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років – які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

 У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу 25 років (надалі з кожним роком збільшеного на 1 рік), право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

 У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

 Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою пенсійного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

 Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Слід зазначити, що незмінними лишилися норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення  пенсій на пільгових умовах для окремих категорій громадян. 

Так, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи за умови досягнення певного віку та наявності необхідного стажу роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.  

При виконанні умов щодо необхідного пільгового та страхового стажу збережено право дострокового виходу на пенсію: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами; жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства; робітницям текстильного виробництва; жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятьох і більше дітей; водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв; працівникам, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, – за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Окрім вищенаведеного, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики, особи з інвалідністю по зору I групи – сліпі та особи з інвалідністю з дитинства I груп; жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку;  військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення. 

Світлана Киричук,

заступник начальника об’єднаного управління  Пенсійного 

фонду України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", № 2148 – VІІІ від 3 жовтня передбачається, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 536

Про необхідність відновлення суспільного статусу педагога говорять і пишуть постійно з того часу, як мова заходить про реформування освіти. Проте реальних механізмів, окрім морального задоволення у вигляді галузевих відзнак (грамот, подяк) ніхто не пропонував. Не секрет, що працювати вчителем, вихователем наважуються далеко не всі випускники педагогічних вузів, адже престижність професії вимірюється і розміром заробітної плати. 

Довгий час вчительство було обділене увагою держави, влади, суспільства, проте нині, коли Україна намагається відповідати загальноєвропейським стандартам, коли питання майбутнього держави, як ніколи, залежить від  молодого покоління та його якісної освіти, поняття "реформування" набуває конкретних форм. Крім того, нарешті прийшло розуміння, що зміни визначатимуться не стільки новими законами, скільки агентами цих змін – творчих, відповідальних, компетентних педагогів, відданих своїй професії та дітям. 

Підтримати таких педагогів, зробити їх  відомими, гідно пошанувати нелегку працю та надихнути інших на успіх мав на меті Вадим Клімук, ініціатор заснування премії  Ковельської міської ради "Успішний педагог".  Свідченням уваги  влади  до розвитку освіти стало рішення депутатів міської ради про виділення коштів та затвердження відповідної Програми, розрахованої на 3 роки, протягом яких буде вручено премії кращим педагогічним працівникам міста. Щороку їх буде 15: десять – педагогам загальної середньої освіти, три премії – педагогам-дошкільникам і дві – кращим керівникам гуртків позашкільної освіти. Кандидатури визначатимуть Ради закладів, в складі яких – педагоги, учні та батьки. Також педагоги мають право на самовисування.

Цієї осені, напередодні Дня працівників освіти, конкурс відбувся вперше. Розпорядженням міського голови було створено експертну комісію, до складу якої увійшли депутати Ковельської міської ради Олена Клімашевська та Вадим Клімук,  ветерани педагогічної праці – знані, шановані в місті керівники Григорій Бойчук та Людмила Компанієць, начальник управління освіти Віктор Бичковський, завідувач міського методичного кабінету Світлана Верчук, методисти Оксана Колода та Жанна Колеснікова. Основою роботи комісії стало Положення, яке й визначало критерії оцінювання професійних компетентностей  претендентів, яких цьогоріч було 19. 

Потрібно зазначити, що це – відомі в місті педагоги, які мають визнання та авторитет в освітянській спільноті та серед учнівської і батьківської громадськості. Ці педагоги і є агентами змін – не чекаючи удосконалення нормативно-правової бази, використовуючи власний досвід роботи,  вже давно впроваджують інновації в навчально-виховний процес, як результат,  демонструючи  яскраві досягнення учнів. 

Про себе, свої здобутки ми запропонували розказати лауреатам премії міської ради "Успішний педагог" у бліц- інтерв'ю. 

l

Логінов Сергій Іванович, вчитель фізичної культури загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступенів № 1 м. Ковеля:

– Педагогічне кредо: "Учитель – не той, хто вчить, а той – у кого вчаться".

Найяскравіше досягнення:  перемога у міському та зайняте ІІ місце в обласному етапі Всеукраїнського  конкурсу  "Вчитель року – 2012", а також участь у Всеукраїнському фестивалі "Старти надій" у 2014 році. 

У позашкільній діяльності – ІІ місце у чемпіонаті України з футболу серед дівчат WU-17 у 2017 році.

– У чому секрет Вашого успіху?

– Думаю, що це – власний досвід професійного спортсмена, прагнення допомогти учням розкрити потенційні можливості, заохотити їх до активної рухової діяльності, самовдосконалення, бажання зробити навчання цікавим  і змістовним надали мені можливість досягти успіху у роботі. На мою думку,  успіх учителя – це успіх учнів, бо якщо немає учнів – немає вчителя.

l

Ярош Тетяна Ярославівна, учитель-методист української мови та літератури Ковельської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. №3 ім. Лесі Українки:

– Педагогічне кредо: "Знання – як і небеса – належать усім. Жоден учитель не має права приховувати їх від будь-кого, хто про них просить. Викладання – мистецтво віддавати" (А.-Дж. Гешель)

Найяскравіше досягнення – це розроблений та забезпечений доступом у хмаро орієнтованому середовищі віртуальний кабінет української мови та літератури, у якому систематизовано методичні та навчальні матеріали, нормативні документи та презентаційні засоби, авторські розробки та учнівські проекти. За умови підключення Інтернет-мережі і вчителі, і учні можуть вільно користуватися матеріалами кабінету. Працюю над розробленням та інформаційним наповненням віртуального шкільного музею Лесі Українки.

– Яким має бути педагог Нової української школи?                                                                   

 Я хочу, щоб мої сліди –

Гарячі, справжні, 

не холодні –

Дорогу показали ще

 комусь,

 Хто хоче йти ще вище.

І. Шинкарук

 – Відповідь очевидна – новим! Я вважаю, що такий учитель повинен йти в ногу з часом, бути цікавим, різним,  обізнаним у всіляких новаціях та інноваціях, а ще активним, комунікабельним, динамічним, працездатним, вольовим, впевненим у собі… Він має не боятися змін, прагнути до вічного вдосконалення, мати "крила" і "окрилювати" інших. 

Педагог Нової школи – це скульптор, який ліпить майбутнього вченого, лікаря, менеджера, журналіста, урядовця,  це будівельник, який закладає фундамент нових знань про життя і світ. Безумовно, це  професіонал, який має бути і артистом, і художником, і письменником, і співаком, але при всьому цьому завжди залишатися учнем. Такий учитель постійно повинен продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися по-новому спілкуватися з дітьми, вчитися готуватися до уроку.

Завдання вчителя Нової школи вбачаю в тому, щоб допомогти дитині ввійти в дорослий світ повноправним діячем, компетентним творцем нового життя, а не тимчасовим подорожнім. Учитель Нової школи  не повинен учити, а лише допомагати самоствердженню нової сучасної особистості: відчиняти двері й вказувати дорогу до знань і умінь.

l

Барановська Людмила Леонідівна, заступник директора з науково-методичної роботи,  учитель-методист української мови та літератури комунального закладу "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки".

– Педагогічне кредо: "Постійно самовдосконалюватися, творчо зростати, щоб бути цікавою та корисною учням, колегам, батькам, Україні".

Найяскравіше досягнення:  пишаюся тим, що мої вихованці люблять українське слово, володіють ним досконало, багато читають, стають успішними людьми, є патріотами України. Горда, що моя гімназія входить у 100 найкращих шкіл нашої держави, я до цього доклала свою лепту".

– В чому секрет Вашого успіху?   

– Я багато працюю в різних напрямках, отримую задоволення від цього, заряджаю своїх колег прагненням до вдосконалення, люблю дітей, готова задля них на самопожертву, ціную рідне слово та гордо несу звання українського вчителя-новатора. 

l

Вальчук Олена Іванівна, директор, учитель- методист англійської мови   комунального закладу "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки":

– Педагогічне кредо: "Натхненна і творча праця – запорука успіху”. 

Найяскравіше досягнення:  "Перемога моїх учнів  на конкурсі-захисті наукових робіт у м. Києві (Лебіч І. – ІІІ місце, Мар'юсик І. – ІІ, Шкварок С. – І) та три випускники програми FLEX".

– В чому секрет успіху?   

– У щасливій родині, активній життєвій позиції. Це мудрі наставники, здобутки учнів та звершення випускників, надійні друзі та колеги-професіонали, успішний навчальний заклад та комфортний освітній простір Ковельщини, впевненість та тверда віра в те, що наша держава буде мати  щасливе європейське майбутнє.  Учитель успішний тоді, коли він творчий, талановитий, відповідальний, вмотивований; вкладає своє серце та особистість у викладання та виховання учнів; має свій стиль і філософію викладання, робить добро для інших людей, дбає про них і любить. Вміє розкрити та розвинути здібності і можливості кожної дитини, співпрацює з батьками на благо дитини.

– Чому вчителю потрібно брати участь в конкурсах? 

– Це дає можливість проаналізувати свій власний досвід, поділитись з колегами напрацюваннями та успіхом, відчути підтримку педагогічного колективу, батьків, учнів та громади. Це задоволення, що надихає та спонукає до подальшого професійного зростання і викликає бажання зробити щось важливе для майбутніх поколінь.

l

Сметюх Олена Степанівна, учитель-методист  музичного мистецтва комунального закладу "Ковельська міська гімназія імені Олени Пчілки".

– Педагогічне кредо: "Любити тих, кого навчаю і те, чому навчаю!"

Найяскравіше досягнення:   "У 2013 році мені було довірено презентувати досвід позакласної вокально-хорової роботи педагогів Волині перед учасниками та членами журі фінального етапу фахового конкурсу "Учитель року", що проходив у Луцьку. Це знакова подія моєї педагогічної діяльності, оскільки мала нагоду почути про високу оцінку творчості своїх вихованців з уст  найкращих вчителів і науковців України в галузі музичної педагогіки. Однак найяскравішим досягненням як педагог вважаю: вдячні  усмішки своїх учнів, блиск у їхніх очах і негаснуче бажання творити прекрасне…".

Секрет мого успіху простий – у царині благородної праці разом з дітьми відчуваю велику потребу разом з дітьми доносити до людей красу музичного мистецтва. На уроці і на сцені мої учні випромінюють чудодійну енергію добра. Цей нестримний і незбагненний потенціал щирих  і безпосередніх особистостей. Їхня відданість і жертовність народжує в мені нові сили, нові ідеї, творче натхнення. 

Багаторічний досвід переконав мене у тому, що успішний педагог починається із любові до дітей. Я – педагог! Тому навчаючи – навчаюся, зігріваюся вірою у своїх вихованців".

l

Бадира Людмила Афанасіївна, учитель-методист початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІI ступеня № 7:

– Педагогічне кредо:   "Віра в дитину, повага її особистості, бажання допомогти їй в досягненні успіху".

Найяскравіші досягнення: "Висока результативність участі учнів у Малій олімпіаді з базових навчальних предметів,  участь у Всеукраїнських дослідно-експериментальних роботах, проектах, зокрема  науково-педагогічному проекті "Довкілля" у 1999-2013 рр., впровадження технології  навчання учнів початкової школи "Розумники" (Smart Kids) з 2016 року".

– Яким повинен бути вчитель Нової української школи?  

– Якщо в очах дітей вчитель є порадником та другом,  це означає, що вчитель доброзичливий, життєрадісний, готовий прийти на допомогу та надати підтримку, він формує позитив та радість від навчального процесу. 

Вчитель Нової української школи допомагає кожному учневі  реалізувати себе як індивідуальність, виховує лідерів та активних громадян, осіб цілісних та з високими моральними стандартами. Це вчитель, який зможе почути думку кожної дитини, реалізувати дитячі мрії, який готовий до принципів партнерства, до співпраці з батьками та громадкістю. І звичайно, вчитель, який випереджає учнів у користуванні технічними засобами!

Підготувала 

Світлана ВЕРЧУК,

завідуюча методичним кабінетом управління освіти міськвиконкому.

(Закінчення буде).

Про необхідність відновлення суспільного статусу педагога говорять і пишуть постійно з того часу, як мова заходить про реформування освіти. Проте реальних механізмів, окрім морального задоволення у вигляді галузевих відзнак (грамот, подяк) ніхто не пропонував. Не секрет, що працювати вчителем, вихователем наважуються далеко не всі випускники педагогічних вузів, адже престижність професії вимірюється і розміром заробітної плати. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2471

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 511

Осінній день 26 жовтня став хвилюючою подією для мешканців села Зеленого. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних за науку випускників, святкувала ювілей. Адже 25 літ тому, в 1992 році, було урочисто відкрито школу.

 До ювілею учні й учителі підготувалися заздалегідь. На стінах, що ведуть до актової зали, впадали в око кольорові кленові листки з побажаннями учнів рідній школі.

Люду в актовій залі зібралося чимало. Всі чекали на початок святкового концерту. Останні клопоти, і ведучі Вікторія Лозовицька  та Тимур Лебедь (учні 10 класу) і Наталія Дубік  та Олександр Паровенко  (учителі цієї школи) розпочали дійство. Ошатно вбрана сцена, яку ретельно готували учителі, приймає усіх тих, хто щиро вболівав і вболіває за школу.

На екрані – цифра 25. Одна за одною з’являються фотосвітлини, зафіксовані в різні періоди шкільного життя.  Хоч літ пройшло чимало, багато чого  розгубила людська пам’ять, та хочеться згадувати лише приємне.

Є в українській мові стародавнє слово «зачинальник» — людина, з якої починається гарна справа, добре діло, чудова пісня. В історії навчального закладу таким «зачинальником» по праву можна назвати надзвичайно мудру і цікаву людину, талановитого, творчого керівника  Ігоря Федоровича Прокопчука, життя якого так рано обірвалось. Згадали усіх вчителів, які сіяли мудре, добре, вічне. Їх доля  була нелегка, але вони потрапили у Вічність, вони живуть у нашій пам’яті.

З трепетом у душі пригадала найкращі роки, пов’язані з колективом навчального закладу, Ганна Карпівна  Ткачук, яка зайняла посаду директора після Ігоря Прокопчука. Галина Яківна  Мартинюк, директор із 15-річним стажем, поділилася своїм досвідом на керівній посаді, висловила вітання та подяку батькам і учителям, які допомагали школі зростати. З новими силами та енергією  прийшла молода творча Тетяна Анатоліївна Демчук  на посаду директора. 

Гордістю нашої школи є педагоги, які обрали саме цю нелегку, але відповідальну стежину в своєму житті. Таких самовідданих вчителів, які повністю віддавали і віддають себе роботі, є чимало.

Сьогодні колектив трудиться злагоджено й сумлінно. Всі минулі надбання, добрі справи свято шанують наступні покоління. То й не дивно, адже кермо школи  завжди було у надійних руках попередніх керівників. А нині він дістався відповідальному, талановитому та мудрому Роману Борисовичу Мартинюку.

За нелегку, неспокійну, самовіддану працю, повагу та вдячність, найкращі побажання у ювілейний день народження винуватцям свята висловили Віктор Теодосійович  Козак, голова Ковельської районної державної адміністрації, Андрій Петрович Броїло, голова Ковельської районної ради.

Розділити радість небуденної події разом з ювілярами прибула велика кількість поважних гостей, серед яких –настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці отець Віктор, помічник народного депутата України Степана Івахіва Наталія Маленицька, щирий спонсор і благодійник школи Юрій Семенюк, Наталія Кашуба, секретар Зеленської сільської ради Наталія Гапонюк, депутат сільської  ради Світлана Єрошкіна та аматорський ансамбль Будинку культури с. Зеленого. Надали слово  й вчителям-пенсіонерам Ганні Василівні Шворак  та випускникам школи.

Крім теплих зичень, шкільна родина отримала від гостей «скриньку» цінних подарунків, в тому числі від фонду “Патріоти Волині”.

На гостей чекали цікаві концертні номери. На сцені виступили учні  різного віку з поетичними вітаннями, піснями і танцями та вчителі школи,  із сольними номерами.

Завдяки режисеру свята педагогу-організатору Вірі Йосипівні Кавюк та її помічникам (Артуру Ростиславовичу Коту, Олені Сергіївні Петрик) все відбувалось на одному диханні, дві години минули, як одна мить.

Після свята усі зайшли до школи, ознайомилися із стендами, відвідали  класи, сіли за парти, згадали друзів, непомітно витираючи сльози та ховаючи їх за посмішками, пригадували шкільні витівки, безпечну молодість, дивувались плинності часу...

Ніхто не відчував себе зайвим на святі. Тут зібралися люди різного віку, різних професій, з різним соціальним статусом.  Всіх об’єднала любов до рідної школи, вдячність її вчителям за те, що виховували, навчали любити Батьківщину, її традиції, бути справжніми Людьми.

Свято закінчилось, стихли коридори, а школа вже чекає нового дня, щоб знову сповнитись дитячим гомоном і нишком спостерігати за сьогоденням.

Наталія ДУБІК,

вчитель української мови та літератури

ЗОШ І–ІІІ ст. с. Зеленого.

НА ЗНІМКАХ: ювілейні урочистості в Зеленській загальноосвітній школі.

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Осінній день 26 жовтня став хвилюючою подією для мешканців села Зеленого. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних за науку випускників, святкувала ювілей. Адже 25 літ тому, в 1992 році, було урочисто відкрито школу.

 До ювілею учні й учителі підготувалися заздалегідь. На стінах, що ведуть до актової зали, впадали в око кольорові кленові листки з побажаннями учнів рідній школі.

Люду в актовій залі зібралося чимало. Всі чекали на початок святкового концерту. Останні клопоти, і ведучі Вікторія Лозовицька  та Тимур Лебедь (учні 10 класу) і Наталія Дубік  та Олександр Паровенко  (учителі цієї школи) розпочали дійство. Ошатно вбрана сцена, яку ретельно готували учителі, приймає усіх тих, хто щиро вболівав і вболіває за школу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1602

"Отамани",  з  якими 

не  занудьгуєш...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 370

Від  четверга 

до  четверга

(Астрономічні відомості наведено за місцевим часом)

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 470

Нині в нашій державі свято Покрова відзначається не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. Великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України.

У стінах новозбудованої Білинської школи на Покрову відбулося велике дійство, яке розпочалося з освячення "храму науки". 

Далі учні школи представили   присутнім концертну програму "Козацька держава — наша гордість і слава", яка розпочалася  з мандрівки у давню славну Запорозьку Січ. 

Ведучі свята — Назарій Фурман та Богдана Жук — розповіли про Українську Повстанську Армію, яка постала в часи Другої світової війни на землях Західної України і також відзначає  цей день. 

Неможливо не згадати про те, що ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації.

Це не сон, не синдром

маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не  в Іраку чи десь там в

Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Продовженням свята був благодійний ярмарок, де збирали кошти Євтушику Юрію Миколайовичу, учаснику АТО, Героєві, на якого прагнуть бути схожими наші діти.

Після цього всі відвідали змагання родин "Тато, мама, я — міцна козацька сім'я", яке подарувало усім присутнім гарний настрій та безліч позитивних емоцій.

Ми щиро хочемо подякувати дітям, вчителям, батькам, які організували та провели цей захід. Нехай Матінка Божа, покровителька наша, оберігає всіх від лиха та дарує любов!

З повагою — 

батьки учнів Білинської 

ЗОШ І-ІІІ ступенів.

НА ЗНІМКАХ: під час свята у Білинській ЗОШ І-ІІІ ст.

Фото з шкільного архіву.

Нині в нашій державі свято Покрова відзначається не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. Великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України.

У стінах новозбудованої Білинської школи на Покрову відбулося велике дійство, яке розпочалося з освячення "храму науки". 

Далі учні школи представили   присутнім концертну програму "Козацька держава — наша гордість і слава", яка розпочалася  з мандрівки у давню славну Запорозьку Січ. 

Ведучі свята — Назарій Фурман та Богдана Жук — розповіли про Українську Повстанську Армію, яка постала в часи Другої світової війни на землях Західної України і також відзначає  цей день. 

Неможливо не згадати про те, що ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 514

Гороскоп

з 6 по 12 листопада

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 590