У теплу пору року кожен любить вибратися із сім’єю чи друзями на пікнік і посмажити шашлики. А як замаринувати шашлик, щоб він був смачним і соковитим? Необхідно знати певні секрети.

Існує безліч способів зробити маринад для шашлику.

Шашлик зі свинини 

в маринаді 

з додаванням оцту

Продукти:  2 кг свинини; 300 г цибулі; 1 упаковка приправи для шашлику; 250 мл оцту 6%; сіль за смаком.

Приготування:

Ріжемо м’ясо на кубики середніх розмірів, приблизно як 4 сірникових коробки, складені в куб. Ріжемо цибулю півкільцями. Поміщаємо її в посуд для маринування і злегка перемішуємо, щоб вона дала сік.

Кладемо до цибулі м’ясо і все перемішуємо. Додаємо приправу, перемішуємо. Додаємо оцет і знову перемішуємо.

Залишаємо м’ясо маринуватися години на дві. Деякі кухарі вважають, що краще, якщо м’ясо постоїть в маринаді трохи довше – десь годин 5.

Перед тим, як почати нанизувати м’ясо на шампури, солимо його.

Шашлик в 

лимонному сокові

Продукти:  1,5 кг свинини; 5-6 великих цибулин; 10 г спецій; 2 лимони; суміш перців за смаком; сіль.

Шашлик, приготований з використанням лимонного соку, не менш популярний. Процес його приготування не дуже відрізняється від рецепта з оцтом. Основна відмінність полягає у використанні лимона. Для цього лимони ріжемо навпіл і вичавлюємо весь сік на порізані шматки свинини. Поливаючи м’ясо соком, ретельно перемішуйте його. Маринується така свинина не довше 3 годин. 

Успіх цього рецепту багато в чому залежить від вдало підібраної кількості лимонного соку. Якщо з соком переборщити, то м’ясо матиме неприємний кислий смак.

Шашлик на кефірі

Один з кращих способів зробити смачний шашлик — це замаринувати його на звичайному кефірі. Шашлик на кефірі вийде дуже ніжним, соковитим і ароматним. 

Кефір потрібно брати з розрахунку 1 літр на 2 кілограми м’яса. Ріпчасту цибулю очистити і нарізати великими кільцями. Спеції та приправи можна підібрати самостійно, а можна купити готові приправи для шашлику. Сіль і перець — за смаком. Кінза — за бажанням.

Шар м’яса, цибулю і кінзу укладіть в посуд, поперчіть. Повторіть для наступного шару м’яса, і так далі. Шашлик в кефірі найкраще маринувати добу в холодному місці. Мінімальний час для того, щоб замаринувати шашлик — 3 години (на випадок, якщо ви не встигли замаринувати шашлик в кефірі заздалегідь). Перед приготуванням посоліть. Кефірний маринад добре підходить для свинини, курятини та нежорсткої яловичини.

Шашлик у 

мінеральній воді

Продукти: 2,5 кг свинини; 1 л будь-якої мінеральної води з газом; 6 головок цибулі середніх розмірів; 50 мл рослинного масла; спеції і сіль за смаком.

Приготування: 

Викладаємо м’ясо в емальовану ємність, попередньо порізавши порційними шматками. Ріжемо для маринаду цибулю. Перемішуємо руками цибулю, сіль, спеції і шматочки м’яса.

Заливаємо все газованою водою, щоб продукти, які знаходяться в ємності, були повністю прикриті. Маринується такий шашлик в прохолодному місці не більше трьох годин. (Дехто вважає ідеальним залишати маринад на всю ніч). За півгодини до смаження в маринад додається рослинне масло.

Перед приготуванням шашлику мінералку зливаємо, а цибулю можна обсмажити на шампурах, а можна залишити для іншої страви.

Маринад з мінеральної води впливає на структуру м’яса тільки завдяки бульбашкам газу, які проникають в нього. При цьому такий маринад не додає шашлику жодного стороннього специфічного смаку, як вино або оцет. Тому вибирайте такий спосіб замочування, якщо хочете підкреслити природний смак смаженого м’яса.

Шашлик у винному маринаді

Одним з найбільш оригінальних варіантів цієї страви є шашлик у винному маринаді. В ньому роль основного компонента відіграє вино (біле або червоне сухе). М’ясо заливають вином і залишають маринуватися на 2 години. (Для такого рецепта в розрахунку на 1 кг м’яса знадобиться 2 склянки вина). Через 2 години до нього додають спеції і залишають маринуватися ще години на дві. Солять, як зазвичай, перед смаженням.

Маленькі хитрощі 

для смачного шашлику:

- в залежності від виду м’яса, нарізається воно по-різному: свинину можна нарізати досить великими шматками, так як вона добре приймає маринад, тоді як яловичину та баранину краще нарізати невеликими шматками;

- маринувати шашлик краще в скляному, керамічному або емальованому посуді;

- цибулю і трави для маринаду рекомендується добре пом’яти руками, щоб вони дали сік;

- м’ясо повинно бути повністю покрито маринадом. Дуже хороший ефект дасть прес, покладений на верхній шар м’яса. Він не дозволить м’ясу втрачати сік, в результаті шашлик вийде м’якшим і соковитішим;

- солі в маринаді не повинно бути! Річ у тім, що сіль гідроскопічна. Хто солив сало чи рибу, бачив, що при засолюванні виділяється рідина. М’ясо так само виділяє сік. Тому солити шашлик треба безпосередньо перед нанизуванням на шампур, щоб він не став сухим;

- перед нанизуванням можна додати до м’яса також трішки олії й добре перемішати. Вона сприяє максимальному збереженню м’ясного соку при смаженні;

- щоб м’ясо при смаженні не пересохло на вугіллі, його збризкують вином, водою або пивом;

- обов’язково ставте м’ясо в маринаді в холодильник. Чим більші шматки м’яса, тим довше воно повинно стояти.

Підготувала 

Юлія ЛИТВИНЮК.  

У теплу пору року кожен любить вибратися із сім’єю чи друзями на пікнік і посмажити шашлики. А як замаринувати шашлик, щоб він був смачним і соковитим? Необхідно знати певні секрети.

Існує безліч способів зробити маринад для шашлику.

Продукти:  2 кг свинини; 300 г цибулі; 1 упаковка приправи для шашлику; 250 мл оцту 6%; сіль за смаком.

Приготування:

Ріжемо м’ясо на кубики середніх розмірів, приблизно як 4 сірникових коробки, складені в куб. Ріжемо цибулю півкільцями. Поміщаємо її в посуд для маринування і злегка перемішуємо, щоб вона дала сік.

Кладемо до цибулі м’ясо і все перемішуємо. Додаємо приправу, перемішуємо. Додаємо оцет і знову перемішуємо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2306

Поблизу села Свидники Ковельського району розгорнулась величезна плантація тюльпанів.

Вперше про неї заговорили ще минулого року, однак потрапити туди можна було лише з дозволу власників розкішного поля. Цьогоріч більше двох гектарів розквітлих тюльпанів радо відкрили для відвідин усім бажаючим, а їх виявилось чимало. Протягом вихідних – 28 та 29 квітня  до «Волинської Голландії» безперервно навідувались люди. За підрахунками компанії «Лілі-лайн», якій належить тюльпанове поле, відвідувачів було чимало – близько ста тисяч людей.

Ще їдучи в автомобілі, за кілометрів два до самого тюльпанового раю, було чутно приємний запах цих квітів. Крім того, про те, що ми майже на  місці, сигналізувала і величезна черга автівок вздовж траси на Ковель.

Бажаючих помилуватися квітковим дивом не злякали ані курява, яка здіймалася від автомобілів, ані комарі, які постійно атакували відвідувачів. Забувши про усе, люди насолоджувалися краєвидом мільйона тюльпанів, робили селфі, релаксували на організованих відпочинкових зонах, влаштовували пікніки та поверталися додому з оберемками тюльпанів, які можна було придбати прямісінько на полі за символічною ціною – 10 гривень за штуку.

До слова, вхід на поле для дорослих вартував 25 гривень, для дітей –  десять.

Помилуватися тюльпановим полем можна буде  у наступному році.

Ірина КОСТЮК, 

 «Перший канал соціальних новин»  https://pershyj.com 

Фото Романа ДОМБРОВСЬКОГО,  «Перший канал 

соціальних новин». 

Поблизу села Свидники Ковельського району розгорнулась величезна плантація тюльпанів.

Вперше про неї заговорили ще минулого року, однак потрапити туди можна було лише з дозволу власників розкішного поля. Цьогоріч більше двох гектарів розквітлих тюльпанів радо відкрили для відвідин усім бажаючим, а їх виявилось чимало. Протягом вихідних – 28 та 29 квітня  до «Волинської Голландії» безперервно навідувались люди. За підрахунками компанії «Лілі-лайн», якій належить тюльпанове поле, відвідувачів було чимало – близько ста тисяч людей.

Ще їдучи в автомобілі, за кілометрів два до самого тюльпанового раю, було чутно приємний запах цих квітів. Крім того, про те, що ми майже на  місці, сигналізувала і величезна черга автівок вздовж траси на Ковель.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539

Цю жінку знає багато ковельчан, в тому числі – і представники органів влади. Вона, як-то кажуть, і сама не спить, й іншим не дає. «Мій робочий день розпочинається о другій годині ночі, – якось поділилася особистим «секретом». – Коли щось хочеш мати, треба менше спати».

Важко не погодитися з Марією Нікітюк (а саме так звати героїню нашої розповіді). Її повсякденне життя – найкраще тому підтвердження. Вона й дня не може прожити без клопотів і турбот. Хвилює її все: і  політична ситуація в державі, і благоустрій населених пунктів, і порядок на вулицях, і промахи в роботі місцевої влади.

– Занепадає наше село, –  говорить жінка. – Боляче дивитися, як  розвалили ферми і тракторні бригади, занедбали землю, де тепер розкошують бур’яни. Чесне слово, коли б мені довірили раніше очолювати якесь господарство, я б не допустила його розвалу.

– Хіба маєте такі організаторські здібності? – цікавимося.

– Маю. Адже володію кільканадцятьма професіями, яких  нараховувала майже 40.

– Назвіть хоч декілька.

– Муляр, штукатур, столяр, квітникарка, домогосподарка, травниця, знахарка, перукарка, садівниця, лікарка, поетеса, художниця, фотограф, вишивальниця… Про мене навіть жартівливі рядки  склали: «Наша Марія – авто-,мото-, вело-, фото – дуже вправна  до роботи».

– То ви справжній унікум!

– Дехто й так мене називає. Адже я не тільки люблю фізично працювати, а й умію смачно готувати. Троє весіль сама справила – все готувала власноруч, в тому числі й короваї пекла. До того ж, Бог силою не обділив. Колись взимку на двох санчатах серванта везла, то один знайомий росіянин не приховував свого здивування: «Наша Марія Сємьоновна – как олєнь: смотрі, какой груз тянєт!».

Але пані Марія вміє не тільки вантаж тягати. Жінка «тягне» ще й віз громадських справ. Вона була ініціатором відкриття православних храмів УПЦ Київського патріархату в трьох селах на Ковельщині – Красноволі, Волі-Ковельській, Білашеві. Навіть власну  оселю віддала для потреб віруючих.

– Було дуже важко в ті часи. Доводилося  в буквальному сенсі цього слова воювати за Богоугодну справу. Мені погрожували, викрадали документи, навіть пістолета до скронь приставляли. Але я вистояла і перемогла разом з однодумцями. Підтримало  мене й духовенство, – згадує Марія Семенівна.

За її сприяння відкрили початкову школу в Красноволі, яка не діяла майже 50 років. Сьогодні вона переймається газифікацією сіл, а також будівництвом дороги з Ковеля до Білашева.

– Дорога ніби є, і в той же час її немає, – хвилюється пані Марія. –Адже роботи до кінця не доведені. Тож мусять  люди з Білашева їхати через Любитів. А  там – залізничний переїзд. Пощастить – проскочиш, а ні, то стій годину і чекай, доки відчинять шлагбаум. Дехто пробирається під вагонами, а це є небезпечно для життя! Бувало, що водії автобуса, що їде на Перковичі чи Грушівку, не дочекавшись «зеленого світла», розверталися і їхали назад до Ковеля. А як вчасно потрапити до лікарні? Коротше, проблема, яку потрібно розв’язувати.

Переживає Марія Нікітюк й про інші справи – зокрема, безробіття, особливо серед молоді, недостатню боротьбу із злочинністю та правопорушеннями, пияцтвом і алкоголізмом. Про все це  розповідає в листах до редакції «Вістей Ковельщини», яку передплачує і уважно читає.

– Більше пишіть про реальне життя простих людей, порушуйте гострі теми, і читачі вам дякуватимуть, – таке побажання висловила під час недавньої зустрічі із журналістами.

У Марії Семенівни – дев’ятеро онуків і шестеро правнуків. Але почувається вона бадьоро, тримається по-молодечому, бо на нудьгу і смуток не має часу – їй потрібно ще стільки доброго зробити для людей!

Тож напередодні Дня Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні бажаємо Марії Нікітюк та іншим «дітям війни» міцного здоров’я. Божого благословення і довгих років життя під мирними небом! Нижче пропонуємо її спогади про важкий воєнний і повоєнний час.

Володимир ПЕТРУК.

Моя доля

Народилася я холодного зимового дня у важкі воєнні роки якраз на Святого Миколая. Повсюди – холод, голод, розруха. А тут ще й німці  вигнали нас із хати. Мовляв, потрібна їм будівля під військовий штаб.

 Мама не хотіла нікуди йти, то її вдарили прикладом у спину і виштовхали надвір, примовляючи: «Шнель! Шнель! Шнель!» (Швидко! Швидко! Швидко!). Пам’ятаю, земля здригалася від вибухів снарядів, а ми опинилися під відкритим небом.

Що робити? Куди йти? Батько на фронті, допомогти немає кому. Та ще й людей забирають на примусові роботи до Німеччини. Вигнали нас із Красноволі. Мовляв, ідіть, куди хочете. Пішла мати світ за очі. А  лінія фронту тоді проходила між селами Журавлини, Кошари, Гредьки, Городище. Кругом – вибухи, кров, зойки поранених.

Коли німців погнали на захід, мама повернулася в село. Корівку нашу забили, свиней теж, а ненька так сподівалася, що діткам буде молоко. Хата розбита – ні дверей, ні даху, ні мурів. Почали розбирати військові бліндажі, щоб хоч якось ті руїни підремонтувати.

А тут – знову біда: вже червоноармійці  вигнали із хати, бо тепер тут має бути їх штаб. Вивезли нас в болото, залишили без засобів для існування. Пішли по людях, просили милостиню. Брат «пасся», наче корівка, на лузі – їв заячий щавель, щоб з голоду не померти.

Та це ще не був кінець нашим  поневірянням – захворіла мама на тиф. Трохи одужавши, вирішила поїздом поїхати в Любомль, щоб розжитися картоплею.

Їхати мусила на східцях вагона, бо на квиток не мала грошей. Провідниця стала кричати і відривати руки від поручнів. Мама впала на насип, покалічилася. Люди закричали, і поїзд зупинили. Кров лилася річкою. Якось затягнули маму в тамбур. Доки тягнули, хтось поміняв її велику бульбу на дрібну.

Прийшла додому наша рідна, а діти голодні, холодні, їсти хочуть. А згодом і я простудилася, напившись холодної води з криниці. Всю мене трясло, кидало в жар. Сусідка Явдошка порадила: «Закутайте її в ковдру, нехай зігріється, а ліків ніяких не давайте».

Думали, що я не виживу, але, слава Богу, згодом хвороба пройшла. Коли згадую ті часи, плачу, бо важко було нашій сім’ї (та й не тільки нашій) у повоєнні роки.

Марія НІКІТЮК.

НА ЗНІМКАХ: Марія  НІКІТЮК  у різні  періоди життя.

Фото з домашнього архіву.

Цю жінку знає багато ковельчан, в тому числі – і представники органів влади. Вона, як-то кажуть, і сама не спить, й іншим не дає. «Мій робочий день розпочинається о другій годині ночі, – якось поділилася особистим «секретом». – Коли щось хочеш мати, треба менше спати».

Важко не погодитися з Марією Нікітюк (а саме так звати героїню нашої розповіді). Її повсякденне життя – найкраще тому підтвердження. Вона й дня не може прожити без клопотів і турбот. Хвилює її все: і  політична ситуація в державі, і благоустрій населених пунктів, і порядок на вулицях, і промахи в роботі місцевої влади.

– Занепадає наше село, –  говорить жінка. – Боляче дивитися, як  розвалили ферми і тракторні бригади, занедбали землю, де тепер розкошують бур’яни. Чесне слово, коли б мені довірили раніше очолювати якесь господарство, я б не допустила його розвалу.

– Хіба маєте такі організаторські здібності? – цікавимося.

– Маю. Адже володію кільканадцятьма професіями, яких  нараховувала майже 40.

– Назвіть хоч декілька.

– Муляр, штукатур, столяр, квітникарка, домогосподарка, травниця, знахарка, перукарка, садівниця, лікарка, поетеса, художниця, фотограф, вишивальниця… Про мене навіть жартівливі рядки  склали: «Наша Марія – авто-,мото-, вело-, фото – дуже вправна  до роботи».

– То ви справжній унікум!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 535

Через кілька років після 80-ліття «Союзу Українок» Ковеля – нова ювілейна дата: 10 років з часу відродження діяльності організації.

10-літній ювілей відзначили урочистою  академією 14 січня 2011 року в НД «Просвіта» під  гаслом: «Україна святкує Різдво». На святкування були запрошені представники духовенства міста і району, представники міської і районної влади, посестри з Луцька і Володимира-Волинського, друзі, симпатики організації, усі небайдужі ковельчани,  творчі колективи, окремі  виконавці.

До ювілею вдалося видати  дві книжки: «Десять років відродження»  (хроніка діяльності «Союзу Українок» з 2000 по 2010 роки) та «Славні імена України», які упродовж багатьох років відкривала «союзянкам» фізик з душею лірика п. Любов Ткачук.

Зала «Просвіти» у той день  була заповнена вщент. Святкове дійство тривало більше трьох годин (на знімках: 1 – ковельських «союзянок» вітає голова обласної організаціх «СУ» п. Любов Ганейчук, 2 – народний аматорський колектив «Родина» с. Білина дарує ювілярам і гостям свята свою творчість, 3– на завершення свята – спільне фото групи учасників, гостей і «союзянок»).

Багато успішних заходів провела наша організація в НД «Просвіта». Висловлюємо щиру вдячність його директору п. Михайлу Пірожику і всьому колективу за співпрацю та створення належних умов, які сприяли успіху наших заходів.

Десятий рік діяльності «СУ» завершився 27 лютого 2011 року звітно-виборною конференцією. Учасники зборів дослухались до прохання незмінної заступниці голови «СУ» п. Ганни Гнатюк і звільнили її за станом здоров’я з цієї посади, проте і в наступні роки п. Ганна була усім нам доброю порадницею і допомагала в роботі організації, чим могла.

Заступницею голови «СУ» Ковеля була обрана п. Галина Голубович, яка донині виконує свої обов’язки (на знімку 4: після звітно-виборної конференції – на поклін до Лесі (спільне фото через 10 років).

30 березня в конференц-залі музею Лесі Українки в с. Колодяжному відбулась незабутня зустріч членкинь «Союзу Українок» Ковеля з Патріархом Української Греко-Католицької Церкви Святославом (Шевчуком). Під час візитації на Волинь його супроводжував Луцький Екзарх Йосафат. У спілкуванні з Святійшим вражали його щирість, мудрість і простота. На згадку про зустріч ми подарували  Блаженнішому книгу Ольги Косач-Кривинюк «Хронологія життя і творчості Лесі Українки».

Подарунок справив на гостя велике враження, бо, з його слів, він давно  мріяв придбати цю книгу. Зустріч була надзвичайно цікавою, теплою й щирою. Згадка про цю знаменну подію в житті нашої організації довго-довго зігріватиме  наші серця. (на знімку 5: Патріарха УГКЦ Святослава від «Союзу Українок» вітає п. Г. Голубович).

На п’ятнадцятому році діяльності «Союзу Українок»  1 березня  2015 року відбулись планові звітно-виборні збори, на яких автор цих рядків попросила зважити на її поважний вік і обрати нову голову Ковельської організації «Союзу Українок». Головою «Союзу Українок» Ковеля була обрана знана в місті людина з активною громадянською позицією, відома своїми благодійними справами п. Олена Місюра.

На даний час організація налічує 43 особи. Членкинями «СУ» є не тільки мешканки міста, а й сіл району – Люблинця, Вербки, Дубового, Радошина, Уховецька, Доротища, Волі і Волі-Ковельської.

Ще раз хочеться згадати «союзянок»  поважного віку, які з перших років діяльності організації стали членкинями у віці понад 70 років. 80-літній ювілей відсвяткували п. Антоніна Гладун, п. Галина Білинська,  п. Єлизавета Бондюк, п. Іраїда Чорна, незабаром – п. Ганна Ісюк, п. Марія Бондар на порозі 88-ліття, п. Анна Мадараш досягла 93-річного віку, п. Катерина Бородюк і п. Лариса Гладун відсвяткували 90-річні ювілеї.

Коли ми вітали в лютому пані Ларису, вона по-особливому щиро зізналась (майже за Т. Шевченком): «Я так люблю Україну!». І це при тому, що весь її життєвий шлях був важким і тернистим  як «ворога народу». Усім посестрам такого поважного віку ми завдячуємо авторитетом нашої організації, бо вони своєю присутністю на всіх загальноміських заходах були обличчям організації. Думається, що активна життєва позиція, любов до Бога і України є джерелом  їхнього довголіття.

l                     

Війна з Росією змістила акценти на нові напрямки нашої діяльності. «Союзянки» допомагають воїнам, їх сім’ям, пораненим хто, як може. Невтомною працею у волонтерському центрі заслужили глибоку шану п. Галина Білинська, п. Світлана Рудь, п. Галина Лічман, п. Катерина Бортюк, п. Раїса Хвищук, п. Людмила Бойчук. Наші жінки плетуть сітки, в’яжуть шкарпетки, закуповують і відправляють на фронт теплі речі, організовують збір серед людей продуктів харчування і необхідних воїнам речей, фінансово підтримують багато проектів.

Одним з важливих напрямків діяльності відродженої організації «Союзу Українок» стало просвітництво. Членкині «СУ» плідно співпрацюють з усіма доступними засобами масової інформації. Виступи п. Ганни Гнатюк, п. Марії Хотинської по місцевому радіо і телебаченню в буремні роки становлення нашої державності просвічували краян історичною правдою, для багатьох були орієнтирами в бурхливому морі подій.

Статті п. Ганни Гнатюк, п. Марії Хотинської, п. Марії Дригулі, п. Ніни Сомської не залишали байдужими читачів газети «Вісті Ковельщини». Багато років  статті п. Антоніни Гладун і п. Лідії Козулі викликають велике зацікавлення читачів газети «Вісті Ковельщини», бо вони  доносять до людей історичну правду, ґрунтовно аналізують проблеми сьогодення, висвітлюють питання моралі, виховують патріотизм. Дописували до газети  п. Оксана Мулярчук, п. Галина Голубович, автор цих рядків та інші.

Шановний п. Миколо Григоровичу! Щиро дякуємо Вам і всьому колективу редакції газети «Вісті Ковельщини» за співпрацю,  розуміння та інформаційну підтримку діяльності Ковельської міської філії «Союзу Українок» з далекого 2000 року і донині!

Наснагу і ентузіазм додають членкиням «Союзу Українок» відвідування святих місць героїчної звитяги козаків, воїнів УПА, що полягли в боротьбі за волю України. Їх пам’ять вшановували в Берестечку, Вовчаку, Колках, Новому Загорові, Олевську, Датині, Облапах. Пам’ятною була поїздка групи «союзянок» 25–26 квітня 2015 року на ювілейні вшанування борців за волю України, які проходили в Холодному Яру за участю Святійшого Партріарха Київського та  всієї Руси-України Філарета.

Першою зупинкою був Канів, де ковельчани вшанували пам’ять геніального сина України Тараса Шевченка (на знімку 6). Далі відвідали Богданову гору, бастіон Дорошенка, церкву в с. Суботове з усипальницею Богдана Хмельницького, Мотронинський монастир, були біля  тисячолітнього дуба Максима Залізняка, в Чигирині. На завершення стали учасниками мистецького фестивалю козацької слави «Холодний яр».

У Львові мешкає  легендарна жінка – пані Ростислава Федак, котра була однією з тих, хто поряд з пані Атеною Пашко творили «Союз Українок» України. Вона  була членом Всеукраїнської Координаційної Ради «Союзу Українок», членом Проводу «СУ» впродовж 20 років, заступницею голови «СУУ»  з 2001 року. Пані Ростислава організувала і впродовж 20 років була головою конкурсної комісії престижного міжнародного конкурсу «СУУ» «Мій рідний край», який залучав до науково-дослідницької роботи студентську і шкільну молодь.

Щороку видавали збірник кращих робіт обсягом більше, ніж 600 сторінок. Минулого року у віці 84 роки пані Ростислава Федак здійснила мрію своєї багаторічної громадської діяльності – створила у Львові перший в Україні Музей історії українського жіночого руху. Пишаємось, що у музеї однією з кращих є експозиція Ковельської організації «Союзу Українок». На відкриття музею  ковельські «союзянки» 14 жовтня 2017 року прибули з  цінним подарунком – портретом Тараса Шевченка під вишитим бісером рушником роботи ветерана  війни на Сході України п. Андрія Столярчука (на знімку 7 – п. Ростислава Федак (третя праворуч) з групою «союзянок» на відкритті музею).

l

За останні роки пам’ятні місця  Ковельщини зазнали деяких змін: в с. Колодниці  за сприяння голови районної ради п. Ігоря Верчука і його заступниці п. Галини Коляди на символічній могилі Тараса Шевченка замість дерев’яного Хреста встановлений металевий Хрест, а в 2016 р. коштом п. Наталії Козоріз і п. Олени Місюри на ньому встановили барельєф Тараса Шевченка (на знімку 8  – 22 травня 2016 року учасники вшанування пам’яті Шевченка в с Колодниці біля оновленої символічної могили).

На пам’ятному знаку жертвам нацистських розстрілів (територія управління газового господарства) коштом голови «СУ» Ковеля п. Олени Місюри встановлена Пам’ятна дошка голові «СУ» Ковеля 1928–1943 р.р. п. Лесі (Олександрі) Підгірській. Пам’ятну дошку освятили о. Василь Мичко і о. Михайло Левочко під час панахиди по родині Підгірських 4 липня 2016 року (знімок 9).

Роки  минають, плине час, але незмінні Закони Буття. Відійшли у Вічність наші незабутні посестри: п. Ганна Гнатюк, п. Ніна Сомська, п. Олена Юрченкович, п. Валентина Голік, п. Марія Юзефович, п. Михайлина Рабко, п. Марія Хотинська, п. Муза Філічкіна, п. Марія Дригуля, п. Любов Тарасюк, п. Євгенія Зінчук, п. Мирослава Пришляк, п. Людмила Калитюк, п. Юстина Дмитрусік, п. Зінаїда Ткаченко, п. Людмила Іванко. Пам’ятаймо їх і згадуймо у наших молитвах!

Через кілька років після 80-ліття «Союзу Українок» Ковеля – нова ювілейна дата: 10 років з часу відродження діяльності організації.

10-літній ювілей відзначили урочистою  академією 14 січня 2011 року в НД «Просвіта» під  гаслом: «Україна святкує Різдво». На святкування були запрошені представники духовенства міста і району, представники міської і районної влади, посестри з Луцька і Володимира-Волинського, друзі, симпатики організації, усі небайдужі ковельчани,  творчі колективи, окремі  виконавці.

До ювілею вдалося видати  дві книжки: «Десять років відродження»  (хроніка діяльності «Союзу Українок» з 2000 по 2010 роки) та «Славні імена України», які упродовж багатьох років відкривала «союзянкам» фізик з душею лірика п. Любов Ткачук.

Зала «Просвіти» у той день  була заповнена вщент. Святкове дійство тривало більше трьох годин (на знімках: 1 – ковельських «союзянок» вітає голова обласної організаціх «СУ» п. Любов Ганейчук, 2 – народний аматорський колектив «Родина» с. Білина дарує ювілярам і гостям свята свою творчість, 3– на завершення свята – спільне фото групи учасників, гостей і «союзянок»).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 589

Травень – найвідповідальніший місяць для садівників і городників. У цей час треба встигнути все   удобрити, посадити, пересадити.

Початок місяця  – останній термін для того, щоб унести добрива в грядки для холодостійких культур із коротким терміном вегетації. Моркву, редьку, зелень, горох, редис – усе це висаджують у травні, деякі із цих культур уже повторно.

Основне правило під час підгодівлі грунту, призначеної для ранніх городніх рослин, – більше азоту. Звичайно, від магнію з калієм вони теж не відмовляться, але короткий термін росту до вступу в плодоношення диктує свої правила.

Розпочинаючи із середини травня, можна висаджувати в ґрунт під укриття плівкою або агротекстилю  баштанні культури – гарбузи, кабачки, патисони. Під ці рослини найкращим добривом завжди вважався гній або компост.

Під пасльонові можна використовувати як органічні, так і мінеральні добрива, або комбінувати їх. Якщо застосовуються лише агрохімікати, то рекомендується наступне дозування на метр квадратний: аміачна селітра – 20 г, суперфосфат простий – 50, хлористий калій – 15-20.

Зверніть увагу на ще не зайняті посадками площі – чи не потрібно стабілізувати їхню кислотність? Якщо на грядках виріс мох, або вони покрилися зеленим нальотом – терміново вносимо калійні добрива, нейтралізуючи кислу реакцію.

Наприклад, на землю (найкраще після дощу) можна розсипати деревний попіл, доломітове борошно або вапно. Для весняного внесення найкраще підходить попіл, який не лише знизить кислотність ґрунту, але й послужить елементом калійного живлення для рослин.

Якщо ґрунт покриває білий наліт  –  це теж нехороша ознака. Вона може бути заражена грибком. У цьому випадку верхній шар знімають.

Рослинам, які починають посилено розвиватися, необхідний, у першу чергу, азот. Норми внесення на сотку:

- сечовина (карбамід) – 1-2 кг;

- аміачна селітра – 1,5 кг;

- амофосна – 4-5 кг.

Кінець травня – найкращий час для висаджування чорнобривців і нагідок навколо грядок із капустою. Ці квіти відмінно захищають «городню бариню» від більшості її шкідників.

Підготувала Орися ФІЛІПЧУК.

Травень – найвідповідальніший місяць для садівників і городників. У цей час треба встигнути все   удобрити, посадити, пересадити.

Початок місяця  – останній термін для того, щоб унести добрива в грядки для холодостійких культур із коротким терміном вегетації. Моркву, редьку, зелень, горох, редис – усе це висаджують у травні, деякі із цих культур уже повторно.

Основне правило під час підгодівлі грунту, призначеної для ранніх городніх рослин, – більше азоту. Звичайно, від магнію з калієм вони теж не відмовляться, але короткий термін росту до вступу в плодоношення диктує свої правила.

Розпочинаючи із середини травня, можна висаджувати в ґрунт під укриття плівкою або агротекстилю  баштанні культури – гарбузи, кабачки, патисони. Під ці рослини найкращим добривом завжди вважався гній або компост.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 672

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 370

Гороскоп 

7 —13  травня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 379