Сумлінно  виконують свої службові обов'язки працівники управління каналізаційно-водного господарства "Ковельводоканал" Валентина ЛАЗАРЧУК – головний бухгалтер, Оксана ПОЛІЩУК – її заступник, а також бухгалтери Наталія КОРЕЦЬКА, Ольга ВАСЮТА, Олена СИДОРЕНКО, провідний економіст Лариса ТАРАСОВА, економіст Наталія ШКУРАТОВА. Тож нехай примножуються їх успіхи в праці, святковий настрій не покидає ні на день!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Сумлінно  виконують свої службові обов'язки працівники управління каналізаційно-водного господарства "Ковельводоканал" Валентина ЛАЗАРЧУК – головний бухгалтер, Оксана ПОЛІЩУК – її заступник, а також бухгалтери Наталія КОРЕЦЬКА, Ольга ВАСЮТА, Олена СИДОРЕНКО, провідний економіст Лариса ТАРАСОВА, економіст Наталія ШКУРАТОВА. Тож нехай примножуються їх успіхи в праці, святковий настрій не покидає ні на день!

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 337

Вірмо 

у краще

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 308

Погода в Ковелі 

16 - 22 липня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 317

Голова Виконавчого комітету Національної ради реформ Міхеїл Саакашвілі заявив, що члени наглядової ради "Укрзалізниці" отримують непристойно мало: на зарплату в півтори тисячі доларів "не можна навіть дитині морозива купити".

А як пів країни живе на сто-двісті доларів в місяць, за що у звичайних сім'ях дітям купують морозиво? Спробували дізнатися.

– Як мама трьох дітей (у мене 6-річний синочок і дворічні доньки-близнючки) скажу, що поки їх утримувати, якщо працює один чоловік на зарплату 12 тисяч, не просто, але цілком реально, – говорить багатодітна мама Людмила. – Виходить усіх не тільки годувати й одягати, але й розважати. В середньому на дітей ми витрачаємо до 7 тисяч гривень на місяць. Багато "з'їдає" "комуналка", а ще, як, не дай, Боже, хто захворіє… 

А от Тетяна ростить 7-річного сина Данилка. На нього щомісяця витрачає десь 3-4 тисячі гривень. Садочок, гуртки і розваги. А ще іграшки, ліки від нежитю, не кажучи вже про одяг, смаколики.

– Доводиться себе у чомусь обмежувати, бо дитина – в першу чергу, – каже жінка.

Оксана з Володимиром виховують тримісячну Софійку. Найбільше витратили ще перед народженням донечки і щойно вона народилася. Все, що належить в пологовий будинок, потягнуло з півтори тисячі гривень. П'ять тисяч коштував вживаний візок, дві тисячі – ліжечко. Значною допомогою став гарантований державою пакунок малюка. Та з подарованого малюк швидко виріс, тож знову готуйся до витрат. 

– Найбільше витрачаємо на підгузки та дитячу суміш. Це на місяць – десь тисячу гривень. Ще одяг, брязкальця, то ще десь тисячу-півтори потрібно викласти, – зізнається Володимир.

Але діти ростуть, а з ними й витрати. Чи не найбільше їх потребують школярі. 

– На місяць мінімум чотири тисячі гривень потрібно, – підраховує Тетяна. – Семирічна донька Ганнуся  ще та модниця. Тому більше половини цієї суми йде на одяг (а дитячий одяг нині коштує не набагато дешевше, ніж на дорослих). 

Олена вже й не рахує витрати. Її десятирічна донечка Даринка полюбляє різні гуртки та секції. Танці, плавання, а ще екскурсії, поїздки на змагання чи конкурси – і це все виливається в "кругленьку" суму. Одяг, харчування, розваги – то вже інша стаття витрат.

Наталя самотужки справляється з двома синочками – 5-річним Сашком і дворічним Андрійком. Вона – матір-одиночка і ніде не працює.

– Молодший синочок підросте, піду на роботу. Зараз живемо на соціальну допомогу, і на дітей поки вистачає. Й одягнені вони у мене, і нагодовані, і іграшок, книжечок вистачає.  

Не легко таким мамам , як Наталя. Знаю по собі. Й не всі вони народжують дітей заради державних копійок.

А от депутатка від "Слуги народу" Галина Третьякова заявила, що малозабезпечені родини народжують дітей "дуже низької якості", а людей, які отримують соціальну допомогу, потрібно стерилізувати. А, може, треба стерилізувати тих, хто на зручних і "хлібних" посадах говорить такі речі? Тоді у нас, можливо, і малозабезпечених сімей поменшає...

Вікторія ЗІНЧУК.

Голова Виконавчого комітету Національної ради реформ Міхеїл Саакашвілі заявив, що члени наглядової ради "Укрзалізниці" отримують непристойно мало: на зарплату в півтори тисячі доларів "не можна навіть дитині морозива купити".

А як пів країни живе на сто-двісті доларів в місяць, за що у звичайних сім'ях дітям купують морозиво? Спробували дізнатися.

– Як мама трьох дітей (у мене 6-річний синочок і дворічні доньки-близнючки) скажу, що поки їх утримувати, якщо працює один чоловік на зарплату 12 тисяч, не просто, але цілком реально, – говорить багатодітна мама Людмила. – Виходить усіх не тільки годувати й одягати, але й розважати. В середньому на дітей ми витрачаємо до 7 тисяч гривень на місяць. Багато "з'їдає" "комуналка", а ще, як, не дай, Боже, хто захворіє… 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 308

Так гарно, коли є дружна сім'я, де живуть в гармонії, люблять і поважають один одного, де панують такі чесноти, як добро, злагода, взаємоповага, взаємодопомога, щирість і сімейне тепло. І дуже приємно стає на душі, коли маєш нагоду спостерігати за сімейними парами, які усе роблять разом, в яких виховуються діти, котрим змалечку прищеплюють любов до землі і всього прекрасного.

Саме про таку  люблячу і трудолюбиву сім'ю Левчуків із Старих Кошар ми розповідали у минулому номері нашої газети, де  описали неповторність і велич  "Едемського саду" талановитої квітникарки і господині Орисі Левчук.

Здавалося б, минають дні і вже навіть тижні, але досі у наших серцях приємні спогади від побаченої краси, створеної руками подружжя Левчуків.

…Затамувавши подих, оглядали ми подвір'я, яке Олександр та Орися перетворили на райський куточок, щиро пораділи, що на Ковельщині не перевелися справжні господарі. Квітучі клумби, оздоблені декоративним камінням, альтанки, старовинні скульптури і експонати вабили око.

Напевно, нічого не приносить стільки втіхи, як робота з деревом. Вкладає душу у кожен витвір декоративно-прикладного мистецтва пан Олександр, який виготовляє унікальні та стильні речі з дерева. 

Незважаючи на щоденні клопоти, котрих у селі, як відомо,  вистачає, чоловік знаходить час для улюбленої справи. Щоразу у його вмілих руках "оживають" унікальні казкові персонажі, речі, виготовлені під старовину, які наповнюються новим змістом та розкривають свій характер.

Фантазіям майстра по дереву немає меж, адже в творчих і талановитих людей завжди багата уява,  а кожна дощечка використовується із користю та знанням справи. До снаги пану Олександру і більш делікатна різьбярська робота. Справжньою окрасою обійстя Левчуків є дерев'яний колодязь із цілющою водою, який оберігає "дядько у вишиванці", що виграє на сопілці. 

Не менш красиво виглядає декоративний будиночок, вкритий очеретом, виготовлений з колишньої колиски улюбленої донечки Настуні.

Подружжя прокидається із вранішнім  Сонцем, адже у селі турбот вистачає. Господарі займаються городництвом, експериментують із новими сортами овочів, картоплі, квітів, саджанцями дерев та декоративних кущів. Дуже люблять подорожувати у різні куточки України, звідки щоразу привозять  насіння різноманітних культур. 

– Нам цікаво, як "приживаються" нові сорти картоплі, чи, до прикладу, овочів, привезені із Закарпаття або Півдня,  у нашій місцевості, – розповідає пані Орися. – Близькі та друзі добре знають про нашу любов до городництва і садівництва, тому часто, подорожуючи самі, привозять нам різні види рослин та насіння.

З материнським теплом  пані Орися, усміхаючись, розповідає про своїх дітей – старшого сина Олександра та молодшу донечку, яку з любов'ю називають Настунею. 

Приємно, що чудові діти гідно продовжують славні традиції Левчуків. Саша і Настя – справжні помічники у господарстві, з охотою виконують домашні справи.  

Тут не чують слів "не хочу"  чи "не буду", адже батько і ненька для них  – це справжній взірець, і ці непідкупну щирість й працелюбність вони перейняли саме від них.

Олександр навчався у Ковельському промислово-економічному коледжі і мріє продовжити навчання у Луцьку. У вільний час любить порибалити із татом-тезкою. Восьмикласниця Настуня захоплюється фотографією, виготовленням оригінальних букетиків, має дизайнерські здібності.

Ось такі вони Левчуки із Старих Кошар – щирі, привітні, креативні. Хай же щастить їм завжди і в усьому!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: на обійсті у подружжя ЛЕВЧУКІВ; батьки із дітьми.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Так гарно, коли є дружна сім'я, де живуть в гармонії, люблять і поважають один одного, де панують такі чесноти, як добро, злагода, взаємоповага, взаємодопомога, щирість і сімейне тепло. І дуже приємно стає на душі, коли маєш нагоду спостерігати за сімейними парами, які усе роблять разом, в яких виховуються діти, котрим змалечку прищеплюють любов до землі і всього прекрасного.

Саме про таку  люблячу і трудолюбиву сім'ю Левчуків із Старих Кошар ми розповідали у минулому номері нашої газети, де  описали неповторність і велич  "Едемського саду" талановитої квітникарки і господині Орисі Левчук.

Здавалося б, минають дні і вже навіть тижні, але досі у наших серцях приємні спогади від побаченої краси, створеної руками подружжя Левчуків.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 281

Думки вголос з приводу можливого використання  представників фауни краю у  геральдиці нашого міста

Друже мій ковельчанину! Я часто спілкуюся з тобою за посередництвом "Вістей Ковельщини". Ось і сьогодні випала така нагода. Останнім часом  звертаються до мене як до краєзнавця із запитанням про можливість використання представників волинської фауни у геральдиці нашого міста.

Адже немало міст України та Європи на гербах розмістили зображення своїх улюбленців. Скажімо, Холм – ведмедя, Барзінгхаузен – лань, Львів – лева, Ленчна – кабана, Будапешт – орла… Цей перелік можна продовжувати безкінечно. В кожному символі приховане щось священне, героїчне, історично значиме. Пам'ятаєте: "Гуси Рим врятували"? Для римлян гуска – священний птах.

Тож поміркуймо над цією проблемою спільно, послухаймо голос людей.

Лісівник стверджує: "Ковель знаходиться під оберегом Тура. Бик-тур вважався священною твариною у древніх слов'ян. Небесний Тур-Велес був покровителем   волинян. Він швидкий, як лань, сильний, як лев, безстрашний, як тигр. Під його натиском падали кінь і ведмідь.

В ковельських лісах ця тварина панувала в недалекому від нас Середньовіччі. Своєю граціозністю вона не поступалася іспанським бикам, яких на арену випускають. Словом, кращого символу годі й шукати.

Мій друг Євген висловлює своє бачення: "Посеред всіляких тварин та птахів найзначиміший – наш рідний лелека. Це справжній родинний оберіг. Поселиться на даху хати або електричному стовпі – дивись, дітки на тій вулиці частіше  народжуються. Благодаті і спокою більше в родинах. Вірності лелеки й людина позаздрить – він завжди повертається до свого рідного дому.

Скільки-то радості, коли прилітає з вирію – весна настала! І смуток огортає, як лелеки відлітають, бо це прикмети настання холодної безлистої осені. Чим не символ?".

Моя дружина перевагу віддає коту. Теж не заперечиш. Кота першого запускають в нове помешкання, адже він знає, де "здорові" місця. Кіт  "лікар": заболить живіт чи нога – сяде на хворе місце, і біль зникає. Та що казати? Киця ніжніша за чоловіка (нехай не образяться). А ще вона реабілітатор-психолог: замуркає свою пісню, полащиться, і стрес, хандра, депресія зникають. А скільки радості, коли грається! Від простої  селянки до поважної королеви кіт – тварина елітна, корисна, а ще й неймовірно красива.

Я на символічний п'єдестал пошани ставлю півня. В нього стільки позитивних рис, що годі всі назвати. Погляньте: це ж неперевершений красунчик. Гребінь червоним вогнем палахкотить.  Очі, як у воїна – орлині.

Статура граціозна – принц королівський перед вами. Розпустить крила широкі і, немов райдуга різнобарвна з неба на землю впала. А хвіст – як у павича індійського. Ноги стрункі, лицарські. А хода тверда, впевнена, справді "чоловіча".

Півень – неперевершений маестро співу. Стверджують, що в країнах Сходу октава ділиться на пів- і чверть. Вслухайтеся в ці тонкощі співу: "Кук-ку-у-рі-к-ку!". І летить понад Ковелем витончена пісня, яка не під силу найславетнішим маестро світу. І це не розвага, а поклик до праці, прелюдія нового дня.

Характер у нашого красунчика супер: перша-ліпша господиня позаздрить. Знайшов поживу – курей скликає, сам не їсть. Спробуйте курку зачепити – наїжиться, крила розправить і кинеться на захист. Словом, з якого боку не глянь, то рівних півню немає.

У багатьох ковельчан півень красується над дахом або димарем у вигляді флюгера. А господині на рушниках вишивають півників. Легенда розказує, що в давні часи на Тур'євому острові (був такий поблизу Ковеля) поселився коваль із своєю коханою князівною. Першим в їх господарстві був півень. І не даремно. Молода розніжена князівна у батька на господі любила поспати. На новому місці теж їй хотілося до коваля пригорнутися. А півень свої обов'язки знав: як заспіває, як заголосить, мусила вставати панянка, готувати сніданок ковалеві. Ось так із гонорової, вихоленої князівни півень виховав вправну, дбайливу господиню-ковельчанку.

Інша історія теж зозулею поміж легенд літає. Якось на королеву Бону напали грабіжники і карету потрощили. Ковельські майстри взялися за ремонт, і королева вимушена була залишитися та переночувати у князя (старости) Василя Сангушка. Під ранок, коли сон особливо глибокий, наш "герой" як почав співати, то королева зі страху не знала, куди подітися. Ні в Мілані, де народилася, ні у Варшаві, де мешкала, вона такого не чула. 

Розказав їй князь історію про ковельського півня. Гнів змінила на милість. Подякувала гречно за гостину. Згодом у Варшаві в королівському маєтку гребенистий з'явився і будив королеву щоранку до справ державних. Ось така історія.

Надсилайте і ви свої бувальщини.                                                                     

Анатолій СЕМЕНЮК.

Думки вголос з приводу можливого використання  представників фауни краю у  геральдиці нашого міста

Друже мій ковельчанину! Я часто спілкуюся з тобою за посередництвом "Вістей Ковельщини". Ось і сьогодні випала така нагода. Останнім часом  звертаються до мене як до краєзнавця із запитанням про можливість використання представників волинської фауни у геральдиці нашого міста.

Адже немало міст України та Європи на гербах розмістили зображення своїх улюбленців. Скажімо, Холм – ведмедя, Барзінгхаузен – лань, Львів – лева, Ленчна – кабана, Будапешт – орла… Цей перелік можна продовжувати безкінечно. В кожному символі приховане щось священне, героїчне, історично значиме. Пам'ятаєте: "Гуси Рим врятували"? Для римлян гуска – священний птах.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 334